ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

02 жовтня 2024 року Справа № 903/497/24 Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді - Якушевої І.О., суддів - Бідюк С.В., Вороняка А.С., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,

за участю представників:

від позивача: Зайченко Ю.В. - діє в порядку самопредставництва,

від відповідача: Стасишин Р.М. - адвокат (ордер серії ВС №1292223 від 27.06.2024),

в судовому засіданні взяв участь Гудков М.В.- прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №071757 від 01.03.2023),

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія азарту", м. Луцьк

про стягнення 50668011,92 грн.,

в с т а н о в и в:

23.05.2024 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія азарту" 50668011,92 грн., з них: 47601000 грн. заборгованості зі сплати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, 1534629,59 грн. збитків, завданих інфляцією, 1532382,33 грн. процентів річних.

На обґрунтування заявлених позовних вимог заступника керівника Волинської обласної прокуратури посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперія азарту" не виконано вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 173 від 28.02.2023, ч.ч. 4, 6 ст. 49 Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» та не сплачено плату за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор.

Разом із позовною заявою заступник керівника Волинської обласної прокуратури подав заяву про забезпечення позову №15-947вих.24 від 22.05.2024.

Ухвалою суду від 27.05.2024 заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури №15-947вих.24 від 22.05.2024 про забезпечення позову було задоволено частково; постановлено накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія азарту" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ "Імперія азарту" у межах ціни позову - 50668011 грн. 92 коп.

Проте, в подальшому постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 ухвалу суду від 27.05.2024 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні заяви заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою суду від 28.05.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.07.2024; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 01.07.2024.

01.07.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України закрити у зв`язку з тим, що спір не належить до юрисдикції господарського суду, а також скасувати заходи забезпечення позову.

03.07.2024 в судовому засіданні представник позивача та прокурор просили надати час для ознайомлення із відзивом відповідача на позов та підготовки відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 03.07.2024 було відкладено підготовче засідання на 17.07.2024; запропоновано прокурору та позивачу подати суду до 15.07.2024 відповідь на відзив відповідача.

08.07.2024 через систему "Електронний суд" від заступника керівника Волинської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив №15-1212вих-24 від 08.07.2024.

16.07.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому представник відповідача просив встановити відповідачу строк на подання заперечення на відповідь на відзив; продовжити строк підготовчого провадження; відкласти підготовче засідання на іншу дату.

17.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли пояснення на відзив відповідача, в яких позивач просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

17.07.2024 в судове засідання представник позивача не з`явився та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не взяв. Ухвала суду від 03.07.2024 була надіслана до електронного кабінету позивача.

17.07.2024 в судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання, подане 16.07.2024 через систему "Електронний суд".

З метою забезпечення відповідачу процесуального права на ознайомлення з відповіддю на відзив та забезпечення права на подачу заперечень на відповідь на відзив клопотання відповідача було задоволено, ухвалою від 17.07.2024 підготовче засідання відкладено на 31.07.2024, одночасно суд на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів - до 26.08.2024 включно.

30.07.2024 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 31.07.2024 було оголошено перерву до 21.08.2024.

21.08.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про колегіальний розгляд справи від 21.08.2024 у зв`язку із складністю справи.

Ухвалою від 21.08.2024 клопотання представника відповідача про колегіальний розгляд справи задоволено; призначено колегіальний розгляд справи №903/497/24.

Ухвалою від 26.08.2024 справу прийнято до провадження в колегіальному складі Господарського суду Волинської області: головуюча суддя - Якушева І.О., судді - Дем`як В.М., Бідюк С.В.; підготовче засідання призначено на 11.09.2024.

11.09.2024 відповідач подав додаткові пояснення по справі.

11.09.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.09.2024 відкладено підготовче засідання і розгляд клопотання відповідача про закриття провадження у справі на 02.10.2024; визнано явку представника відповідача у судове засідання 02.10.2024 в режимі відеоконференції обов`язковою.

Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу КП «Діловодство спеціалізованого суду», суддя Дем`як В.М. з 02.10.2024 по 04.10.2024 перебуватиме у відпустці. У зв`язку із перебуванням судді Дем`як В.М. у відпустці було здійснено автоматичний перерозподіл складу колегії суддів.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2024 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя - Якушева І.О., судді - Бідюк С.В., Вороняк А.С.

Ухвалою суду від 01.10.2024 справу № 903/497/24 прийнято до провадження в колегіальному складі суду: головуюча суддя - Якушева І.О., судді - Бідюк С.В., Вороняк А.С.

01.10.2024 відповідач надіслав додаткові пояснення у справі.

Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції кожен має право, зокрема, на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Така гарантія статті 6 Конвенції передбачена і у відповідних процесуальних законах. Розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України). Порушення зазначеного принципу може негативно впливати на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: у рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» він роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Справу №903/497/24 розглянуто у розумні строки, що був об`єктивно необхідним для її розгляду.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, судом встановлено, що Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей (надалі - КРАІЛ) було прийнято рішення про видачу ліцензій ТОВ «Імперія азарту» та на їх підставі видані такі ліцензії:

1) ліцензії на гральні автомати від 27.07.2021 №452;

2) ліцензії на гральні автомати від 03.08.2021 №468;

3) ліцензії на гральні автомати від 03.08.2021 №469;

4) ліцензії на гральні автомати від 03.08.2021 №470;

5) ліцензії на гральні автомати від 05.08.2021 №475;

6) ліцензії на гральні автомати від 05.08.2021 №476;

7) ліцензії на гральні автомати від 13.09.2021 №551;

8) ліцензії на гральні автомати від 13.09.2021 №552;

9) ліцензії на гральні автомати від 16.09.2021 №573;

10) ліцензії на гральні автомати від 27.09.2021 №602;

11) ліцензії на гральні автомати від 12.10.2021 №651;

12) ліцензії на гральні автомати від 02.11.2021 №696;

13) ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів від 04.11.2021 №701;

14) ліцензії на гральні автомати від 17.11.2021 №731;

15) ліцензії на гральні автомати від 06.12.2021 №811;

16) ліцензії на гральні автомати від 11.02.2022 №58.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 15 Закону України від 14.07.2020 №768-ІХ «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (надалі - Закон) у своїй діяльності організатор азартних ігор зобов`язаний своєчасно вносити плату за відповідну ліцензію або ліцензії, які отримав такий організатор азартних ігор.

Позовні вимоги заступника керівника Волинської обласної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, грунтуються на тому, що ТОВ "Імперія Азарту" не виконало вимог п. 18 ч. 1 ст. 15, ч. ч. 4, 6 ст. 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 173 від 28.02.2023, не сплатило до Державного бюджету України щорічної плати за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, а тому Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей на підставі п. 6 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" прийнято рішення від 08.08.2023 № 109 "Про анулювання ТОВ "Імперія Азарту" ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів та ліцензій на гральні автомати".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/ або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. За змістом частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позовні вимоги прокурора про стягнення із ТОВ "Імперія Азарту" заборгованості зі сплати за ліценції на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор заявлені у зв`язку із невнесенням відповідачем до спеціального фонду Державного бюджету України щорічної плати за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 47 601 000 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 14 ГК України ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу. Відносини, пов`язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом.

Закон України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначає правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор.

Згідно з п. п. 1, 34, 42 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

- азартна гра - будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця;

- ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду діяльності, що підлягає ліцензуванню, та/або про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на використання грального обладнання або букмекерського пункту, що передбачає отримання ліцензії;

- організатор казино - юридична особа - резидент України, яка на підставі отриманої ліцензії має право здійснювати господарську діяльність з організації та проведення азартних ігор у гральному закладі казино відповідно до цього Закону.

Як передбачено ч.ч. 4, 5, 6 ст. 6 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - Уповноважений орган). Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, та утворюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Діяльність Уповноваженого органу спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Уповноваженого органу обумовлюються його завданнями та повноваженнями, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в його колегіальності, особливому порядку призначення та звільнення Голови та членів Уповноваженого органу, у спеціальних засадах діяльності органу. Уповноважений орган є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, що є державною власністю, самостійний баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатки із зображенням Державного Герба України та із своїм найменуванням.

Відповідно до п. 5-1 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема: плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей (крім плати, визначеної пунктами 43-1 і 43-2 частини першої статті 64 цього Кодексу).

Бюджетні правовідносини - це врегульовані нормами бюджетного права суспільні відносини у сфері формування, розподілу і використання грошових коштів державного і місцевих бюджетів.

З огляду на наведені приписи законодавства, щорічні платежі за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 47 601 000 грн., які прокурор просить стягнути з відповідача, відносяться до бюджетних платежів, а тому правовідносини між сторонами виникли на підставі бюджетного законодавства.

Також прокурор, звертаючись з позовом до господарського суду в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, посилається на порушення відповідачем інтересів держави у бюджетній сфері.

Про порушення майнових інтересів позивача у справі - Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, прокурор не зазначає.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 2, ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, однією з ознак господарського зобов`язання є його виникнення між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання.

Частиною 1 ст. 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" передбачено можливість видачі ліцензії тільки після отримання КРАІЛ документа, що підтверджує внесення плати за перший рік дії відповідної ліцензії.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" підставами для прийняття рішення про анулювання ліцензії є, зокрема, несплата або прострочення здійснення плати за ліцензію понад два місяці.

Разом з цим, ст. 52 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначено плату та строк дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні столи, гральні автомати.

Отже, розмір плати за ліцензії, зобов`язання з їх оплати, строки дії таких ліцензій встановлені Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор".

Сторони не можуть самостійно змінити розмір цієї плати, порядок її сплати, строк дії ліцензії.

Про те, що плата за ліцензії є фіксованим платежем, який не залежить від отримання прибутку, і повинна бути сплачена щороку, не заперечували й прокурор і позивач під час розгляду справи.

Повноваження Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей у сфері організації та проведення азартних ігор визначено Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та Положенням про Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 891 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей (надалі - КРАІЛ) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями КРАІЛ є: реалізація державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор; реалізація державної політики в лотерейній сфері; здійснення державного нагляду (контролю) за ринком азартних ігор, а також у лотерейній сфері (п. 3 Положення).

У п. 4 Положення зазначено, що КРАІЛ реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор шляхом, зокрема, звернення до суду у випадках, визначених законом.

Відповідно до п. 5-1 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів спеціального фонду Державного бюджету України, зокрема, належить плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор.

За змістом ч. 3 ст. 45 Бюджетного кодексу України, органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.

Відповідно до ч. 7 ст. 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

16.02.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів на інших доходів бюджету», у якій відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України встановив, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (надалі - перелік), згідно з додатком; органам, що контролюють справляння надходжень бюджету забезпечити відповідно до законодавства здійснення постійного контролю за правильністю та своєчасністю надходження до державного та місцевих бюджетів податків, зборів, платежів та інших доходів згідно з переліком, а також ведення обліку таких платежів у розрізі платників з метою забезпечення повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

У додатку до постанови Кабінету Міністрів України №106 від 16.02.2011 КРАІЛ визначено органом, що контролює справляння до бюджету наступних платежів за кодами бюджетної класифікації: 21082500, 22020000, 22020100, 22020200, 22020300, 22020400, 22020500, 22020600, 22020700, 22020800, 22020900, 22021000, 22021100, 22021200.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» затверджено класифікацію доходів бюджету, відповідно до якої, 22020400 - плата за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів; 22020900 - плата за ліцензії на гральний автомат.

З наведених норм законодавства вбачається, що плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор є доходом спеціального фонду Державного бюджету України, а КРАІЛ здійснює контроль за справлянням цієї плати.

Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей не вправі розпоряджатися грошовими коштами у вигляді плати за ліцензії, а лише уповноважена контролювати відповідні надходження до бюджету.

З огляду на викладене, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей у спірних правовідносинах не виступає як рівноправний суб`єкт господарських відносин з відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Прокурор, звертаючись з позовом до господарського суду та стверджуючи про існування між позивачем і відповідачем господарських відносин, не зазначає, перед яким саме учасником відносин у сфері господарювання у відповідача виникло господарське зобов`язання із внесення плати за ліцензії.

КРАІЛ таким учасником відносин у сфері господарювання не може бути, оскільки плата вноситься до Державного бюджету України, а не на користь КРАІЛ.

Також Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей не є суб`єктом господарювання у розумінні положень ст. 55 ГК України, оскільки як передбачено ч. 1 ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, сама лише наявність встановленого положеннями Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" обов`язку організатора азартних ігор зі своєчасного внесення плати за ліцензії не може бути підставою для віднесення такого обов`язку до господарського зобов`язання.

З огляду на викладене, внесення плати за ліцензії не може вважатися господарським зобов`язанням у розумінні положень ГК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №915/478/18 викладено правову позицію про те, що поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. Так, держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб`єкт владних повноважень. Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах. Метою участі держави в особі відповідних органів у адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто вступаючи у такі відносини, держава в особі відповідного органу має на меті в першу чергу захист інтересів держави, громади, невизначеного кола осіб. У той же час, вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу. Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (провадження 12-160гс18, пункти 6.21 - 6.23).

Наведені норми законодавства та аналіз повноважень позивача у справі - Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, свідчать про те, що Комісія реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор, зокрема, здійснює контроль за справлянням до державного бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, а відтак спір у цій справі виник не у зв`язку із здійсненням позивачем господарської діяльності в розумінні ст. 20 ГПК України, оскільки здійснення контролю є функцією органу державної влади, а не результатом його господарської діяльності.

Ознаками адміністративного спору є: 1) участь у спорі хоча би з однієї сторони суб`єкта владних повноважень; 2) здійснення таким суб`єктом управлінських владних функцій, тобто керування ним поведінкою інших осіб; 3) спір виник у зв`язку з необхідністю особи захистити свої права та законні інтереси у правовідносинах, що виникли в процесі здійснення суб`єктом владних повноважень його управлінської діяльності; або ж - якщо спір ініційований за зверненням самого суб`єкту владних повноважень - необхідності через суд реалізувати механізм примусу особи до виконання її обов`язку у відносинах управлінського підпорядкування; 4) відсутність прямої норми процесуального закону, яка би встановлювала юрисдикцію іншого суду для відповідного спору.

Отже, у правовідносинах, які виникли з відповідачем, КРАІЛ виступає саме як суб`єкт владних повноважень, оскільки є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України, є юридичною особою публічного права.

Характер правовідносин, з яких виник спір у цій справі - у сфері бюджетних правовідносин, суб`єктний склад учасників спору, які не є рівноправними, а перебувають у владно-управлінських відносинах, оскільки Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей здійснює контроль за справлянням надходжень до державного бюджету платежів за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, може вказувати, забороняти відповідачу відповідну поведінку, у тому числі давати дозвіл на передбачену законом діяльність, дозволяють дійти висновку про те, що між сторонами у справі виникли публічно - правові відносини.

Доводи прокурора і позивача, наведені ними у судовому засіданні, у відповідях на відзив, цих висновків не спростовують.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За змістом п.2 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

З огляду на встановлені судом обставини провадження у справі за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія азарту" про стягнення 50 668 011,92 грн. слід закрити, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Волинської області від 27.05.2024, залишається судом без розгляду, оскільки постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2024 ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.05.2024 скасовано.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія азарту" про закриття провадження у справі, яке міститься у відзиві на позов, задовольнити.

2. Провадження у справі №903/497/24 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія азарту" про стягнення 50 668 011 грн. 92 коп. закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено і ухвалу підписано 04.10.2024.

Головуюча суддя І. О. Якушева

Суддя С.В. Бідюк

Суддя А.С. Вороняк