ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" жовтня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/900/24
Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.
за участю представників сторін:
від позивача: Зеленова Л.В., дов. №б/н від 30.08.2024
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України " в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю"Газорозподільні мережі України"
до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства
про стягнення 168 045, 99 грн
Процесуальні дії по справі.
Господарський суд Житомирської області відповідно до ухвали суду від 29.08.2024 розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю"Газорозподільні мережі України" до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про стягнення 168 045, 99 грн за правилами спрощеного позовного провадження, перше засідання з розгляду справи по суті призначив на 01.10.2024 о 14:30.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України (тут і далі за текстом - Кодексу) суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
Обов`язок суду повідомити учасників справи про дату, час і місце судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про дату, час і місце судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 242 Кодексу днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Водночас абзацом 2 згаданої статті передбачено, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Судом встановлено, що згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС" документ в електронному вигляді, ухвалу суду від 29.08.2024 було доставлено відповідачу 29.08.2024 о 19:15 та, з урахуванням правила абз. 2 п. 2 ч. 6 ст. 242 Кодексу, вважається врученою 30.08.2024.
За приписами п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час і місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату, час і місце слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» сторони спору зобов`язані в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (ч. 4 ст. 11 Кодексу).
Як нагадує Суд у справі «Осіпов проти України», стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України (тут і далі за текстом - Кодексу) унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В судовому засіданні 01.10.2024 суд прийняв вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позовних вимог.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося з позовом до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про стягнення 168 045, 99 грн, з яких: 166 202, 33 грн основної заборгованості, 1 652, 94 грн пені та 190, 72 грн 3% річних (тут і далі за текстом - Позивач, Відповідач, Суд).
В обгрунтування підстав поданого позову Позивач посилається на невиконання Відповідачем свого грошового зобов`язання по сплаті коштів за надані послуги з розподілу природного газу за липень 2024 року.
Відповідач відзиву на відзив не подав.
18.09.2024 Позивач подав Суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. г/с №01-44/2658/24 від 18.09.2024) в якій просив Суд стягнути заборгованість з Відповідача за надані послуги з розподілу природного газу за новий період серпня 2024 року на суму 166 202, 33 грн основного боргу, 590, 34 грн пені та 68, 12 грн 3% річних. Загалом заявлено до стягнення 334 906, 78 грн, з яких: 332 404, 66 грн основного боргу, 2 243, 28 грн пені та 258, 84 грн 3% річних.
Заява Позивача від 18.09.2024 (вх. г/с №01-44/2658/24 від 18.09.2024) про збільшення позовних вимог подана з дотриманням вимог ч.5 ст. 46 та ч.2 ст. 170 ГПК України.
Розглянувши по суті заяву Позивача про збільшення розміру позовних вимог від 18.09.2024 (вх. г/с №01-44/2658/24 від 18.09.2024) на загальну суму 334 906, 78 грн, Суд ухвалює її задовольнити. Мотиви суду такі.
Насамперед суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 03.08.2020 у справі №911/2139/19, зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовомурозмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог (п. 94 постанови Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №915/1172/20).
Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
За змістом частини 2 статті 46 Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінченняпідготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд констатує, що Позивачем дотримано вимоги ч. 2 ст. 46 Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Кодексу суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
З огляду на вказане, Суд ухвалює прийняти до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" про збільшення розміру позовних вимог від 18.09.2024 (вх. г/с №01-44/2658/24 від 18.09.2024) на загальну суму 334 906, 78 грн.
Розглядати з 01.10.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулося до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про стягнення 334 906, 78 грн, з яких: 332 404, 66 грн основного боргу, 2 243, 28 грн пені та 258, 84 грн 3% річних.
Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами за правилами ст. 165 та 178 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
1. Постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового догвоору розподілу природного газу" затверджено Типовий договір розподілу природного газу.
2. Позивач здійснює свою господарську діяльність з розподілу природного газу на підставі постанови НКРЕКП від 26.12.2022 за №1839 (зі змінами, внесеними згідно постанов НКРЕКП від 31.08.2023 №1596 та від 22.02.2024 за №371).
3. 01.09.2024 між сторонами підписано Заяву-приєднання №В0003Т023 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с. 36, зворот).
У п.1.1. Типового договору розподілу природного газу (тут і далі за текстом - Типовий договір) визначено, що цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до п.1.3 Типового договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Пунктом 2.1 Типового договору визначено, що за цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
У п. 6.1. Типового договору сторони домовилися, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем.
Згідно з п.6.2 Типового договору розподілу природного газу, тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Згідно з п.6.4 Типового договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць
При цьому, відповідно до п.6.6 Типового договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
У п. 6.8. Типового договору сторони погодили, що надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідальність сторін визначено у розділі VIII Типового договору, згідно п. 8.2. якого визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно п. 12.1. Типового договору, цей Договір укладається на невизначений строк.
3. У Додатку №4 до Типового договору сторони підписали Акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 07.05.2024 (а.с. 37-38).
4. Згідно розрахунку місячної вартості послуг з розподілу природного газу за 2024 рік, Відповідачу було визначено 1/12 річної замовленої потужності на 2024 рік у м куб, зокрема, у липні 2024 - 81 471, 73 грн, серпні 2024 - 81 471, 73 грн, що становило місячну вартість з ПДВ 166 202, 33 грн та 166 202, 33 грн, відповідно (а.с. 41).
5. Факт надання послуг з розподілу природного газу в липні-серпні 2024 Позивачем підтверджується Актами №14561 від 31.07.2024 на суму 166 202, 33 грн та №ЖИТ017025 від 31.08.2024 на суму 166 202, 33 грн.
6. У встановлений Типовим договором строк Відповідач за надані послуги не сплатив, у зв`язку з чим Позивач звернувся до господарського суду з цим позовом.
7. Спір у справі виник внаслідок невиконання Відповідачем грошового зобов`язання по сплаті коштів за надані послуги у період липня-серпня 2024 року на загальну у сумі 334 906, 78 грн.
8. Додатково Позивач заявив до стягнення 2 243, 28 грн пені за порушення Відповідачем строків оплати наданих послуг, а також 258, 84 грн 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
1. Згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
2. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
3. Аналіз укладеного між сторонами Типового договору підпадає під правове регулювання договору послуг, що регулюється главою 63 ЦК України.
Відповідно до статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Нормами статті 903 ЦК визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У ст. 905 ЦК України зазначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
4. У пункті 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (тут і далі за текстом - Кодексу ГРМ) визначено, що договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.
Відповідно до абз. 1-2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Разом з тим, у абз.1 п.2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ унормовано, що річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Судом встановлено, що згідно розрахунку річної замовленої потужності на 2024 рік вбачається, що у період з жовтня 2022 по вересень 2023 Відповідач сумарно спожив природного газу у метрах кубічних 977 660, 70, що також підтверджується Актами приймання-передачі природного газу, а саме: 1) №ЖТП0088773 від 31.10.2022, 2) №ЖТП0090195 від 30.11.2022, 3) №ЖТП0092760 від 31.12.2022, 4) №ЖТП0094581 від 31.01.2023, 5) №ЖТП0095930 від 28.02.2023, 6) №ЖТП0097319 від 31.03.2023, 7) №ЖТП0099345 від 30.04.2023.
Постановою НКРЕКП №1944 від 30.12.2022 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП №1598 від 31.08.2023) для Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" визначено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі - 1,70 грн за 1 куб.м (без урахування ПДВ), з урахуванням ПДВ даний тариф становить - 2,04 грн за 1 куб.м.
Матеріалами справи встановлено, що Позивач надавав Відповідачу послуги по розподілу природного газу у період з липня-серпня 2024 року на загальну суму 332 404, 66 грн, що підтверджується Актами про надані послуги з розподілу природного газу №14561 від 31.07.2024 на суму 166 202, 33 грн та №ЖИТ017025 від 31.08.2024 на суму 166 202, 33 грн, підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень.
Судом встановлено, що Позивачем протягом спірного періоду в повному обсязі виконав зобов`язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу Відповідачу до газорозподільної системи та розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу.
5. Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 ГК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
6. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Учасник господарських відносин, що порушив майнові права іншого суб`єкта, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи пред`явлення ним претензії чи звернення до суду (ст. 222 ГК України).
За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
З урахуванням наведеного, позовна вимога про стягнення 332 404, 66 грн основного боргу за надані послуги з розподілу природного газу є доведеною та підлягає задоволенню.
7. Щодо позовної вимоги про стягнення пені на загальну суму 2 243, 28 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України).
Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.20р. у справі № 910/17753/18, від 20.08.20 р. у справі 902/959/19; від 10.09.20р. у справі №916/1777/19).
У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20.08.20р. у справі №902/959/19, від 09.03.21р. у справі №924/441/20).
При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.06.19р. у справі №910/23911/16, від 22.08.19р. у справі №914/508/17, від 12.03.20р. у справі №907/65/18).
Судом встановлено, що сторони у п. 8.2. Типового договору погодили пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Отже, сторони у п. 8.2. Типового договору не відступили від загального правила, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю чи частково - зазначити правові аргументи, на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.
Судом встановлено, що Позивачем вірно взято початок прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідача за період липня-серпня 2024, а саме з 13.08.2024 до 26.08.2024 та з 11.09.2024 до 15.09.2024.
Суд перевірив розрахунок пені на загальну суму 2 243, 28 грн грн, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, за наслідками якої встановив обґрунтованість позовної вимоги про стягнення пені.
8. Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних на суму 258, 84 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Суд констатує, що згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (постанова ВП ВС від 08.11.2019 №127/15672/16-ц).
Позивач нарахував 3% річних за періоди з 13.08.2024 до 26.08.2024 та 11.09.2024 до 15.09.2024.
Суд перевірив розрахунок 3% річних на суму 258, 84 грн, дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, за наслідками якого встановлено його обґрунтованість
9. У відповідності до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи.
Судом за наслідками вирішення спору надано оцінку доказів у справі з урахуванням принципів належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Щодо розподілу судового збору.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 123 ГПК України).
При зверненні з позовом та при поданні заяви 18.09.2024 про збільшення розхміру позовних вимог Позивач сплатив судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнта загалом на суму 4 018, 88 грн.
За наслідками вирішення спору, Суд покладає судовий збір на Відповідача в повному розмірі.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (вул. Миру, буд. 15, смт. Новогуйвинське, Житомирського р-ну, Житомирської області, 12441, код ЄДРПОУ 30273396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 45204957):
- 332 404, 66 грн основного боргу;
- 2 243, 28 грн пені;
- 258, 84 грн 3% річних;
- 4018, 88 грн судового збору. Видати наказ
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 03.10.24
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати:
1- у справу
2- позивачу (через Ел. суд)
3- відповідачу (через Ел. суд)
