ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10117/24 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП" звернулось до суду з позовом, в якому просило:

1. Визнати протиправними дії відповідача, якими відмовлено позивачу у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2024 за адресами:

- м. Київ, просп. Романа Шухевича (колишній Ватутіна), 14в;

- м. Київ, Кільцева дорога (біля кафе «Stop»);

- м. Київ, вул. Крайня (біля вул. О. Сабурова);

- м. Київ, просп. Петра Григоренка, 4а;

- м. Київ, вул. Єфремова (колишня Командарма Уборевича), 26;

- м. Київ, вул. Драгоманова, 1н;

- м. Київ, вул. Бережанська, 15;

- м. Київ, вул. Бориспільська, 12а;

- м. Київ, вул. Азербайджанська, 1;

- м. Київ, просп. Перемоги (Автодорога Київ-Житомир 14-15 км) (біля будівлі за адресою: Брест-Литовське шосе, 21а літ. «А»);

- Київ, вул. Василенко, 1;

- м. Київ, вул. Жмеринська, 2;

- м. Київ, вул. Володимира Брожко (колишня Кіровоградська), 38/58;

- м. Київ, просп. Корольова, 2а;

- м. Київ, просп. Палладіна 23А;

- м. Київ, просп. Григоренка, 18-20;

- м. Київ, вул. Харченка Євгенія між вул. Першого травня та вул. Автотранспортною.

2. Зобов`язати відповідача видати ліцензії позивачу на право роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2024 за адресами:

- м. Київ, просп. Романа Шухевича (колишній Ватутіна), 14в;

- м. Київ, Кільцева дорога (біля кафе «Stop»);

- м. Київ, вул. Крайня (біля вул. О. Сабурова);

- м. Київ, просп. Петра Григоренка, 4а;

- м. Київ, вул. Єфремова (колишня Командарма Уборевича), 26;

- м. Київ, вул. Драгоманова, 1н;

- м. Київ, вул. Бережанська, 15;

- м. Київ, вул. Бориспільська, 12а;

- м. Київ, вул. Азербайджанська, 1;

- м. Київ, просп. Перемоги (Автодорога Київ-Житомир 14-15 км) (біля будівлі за адресою: Брест-Литовське шосе, 21а літ. «А»);

- Київ, вул. Василенко, 1;

- м. Київ, вул. Жмеринська, 2;

- м. Київ, вул. Володимира Брожко (колишня Кіровоградська), 38/58;

- м. Київ, просп. Корольова, 2а;

- м. Київ, просп. Палладіна 23А;

- м. Київ, просп. Григоренка, 18-20;

- м. Київ, вул. Харченка Євгенія між вул. Першого травня та вул. Автотранспортною.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" у видачі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2024 за адресами:

- м. Київ, просп. Романа Шухевича (колишній Ватутіна), 14в;

- м. Київ, Кільцева дорога (біля кафе «Stop»);

- м. Київ, вул. Крайня (біля вул. О. Сабурова);

- м. Київ, просп. Петра Григоренка, 4а;

- м. Київ, вул. Єфремова (колишня Командарма Уборевича), 26;

- м. Київ, вул. Драгоманова, 1н;

- м. Київ, вул. Бережанська, 15;

- м. Київ, вул. Бориспільська, 12а;

- м. Київ, вул. Азербайджанська, 1;

- м. Київ, просп. Перемоги (Автодорога Київ-Житомир 14-15 км) (біля будівлі за адресою: Брест-Литовське шосе, 21а літ. «А»);

- Київ, вул. Василенко, 1;

- м. Київ, вул. Жмеринська, 2;

- м. Київ, вул. Володимира Брожко (колишня Кіровоградська), 38/58;

- м. Київ, просп. Корольова, 2а;

- м. Київ, просп. Палладіна 23А;

- м. Київ, просп. Григоренка, 18-20;

- м. Київ, вул. Харченка Євгенія між вул. Першого травня та вул. Автотранспортною.

Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві видати ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Інвест Груп" на право роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2024р. за адресами:

- м. Київ, просп. Романа Шухевича (колишній Ватутіна), 14в;

- м. Київ, Кільцева дорога (біля кафе «Stop»);

- м. Київ, вул. Крайня (біля вул. О. Сабурова);

- м. Київ, просп. Петра Григоренка, 4а;

- м. Київ, вул. Єфремова (колишня Командарма Уборевича), 26;

- м. Київ, вул. Драгоманова, 1н;

- м. Київ, вул. Бережанська, 15;

- м. Київ, вул. Бориспільська, 12а;

- м. Київ, вул. Азербайджанська, 1;

- м. Київ, просп. Перемоги (Автодорога Київ-Житомир 14-15 км) (біля будівлі за адресою: Брест-Литовське шосе, 21а літ. «А»);

- Київ, вул. Василенко, 1;

- м. Київ, вул. Жмеринська, 2;

- м. Київ, вул. Володимира Брожко (колишня Кіровоградська), 38/58;

- м. Київ, просп. Корольова, 2а;

- м. Київ, просп. Палладіна 23А;

- м. Київ, просп. Григоренка, 18-20;

- м. Київ, вул. Харченка Євгенія між вул. Першого травня та вул. Автотранспортною.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив той факт, що за результатами розгляду заяв позивача про отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за відповідними адресами та копій поданих разом із заявами документів встановлено ненадання:

- документів, що підтверджують право користування земельними ділянками або інше передбачене законодавством права землекористування на земельні ділянки за адресами місць торгівлі, що суперечить абзацу 2 частини 42 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481 (далі - Закон № 481);

- акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним, необхідних для роздрібної торгівлі пальним за Адресами місць торгівлі, що суперечить абзацу 3 частини 42 статті 15 Закону № 481.

Апелянт також стверджує, що надані позивачем договори про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування не можливо розглядати як належний та передбачений законом спосіб використання земельних ділянок під об`єктами роздрібної торгівлі пальним, і відповідно неможливо розглядати такі договори, як підтвердження використання заявником відповідних земельних ділянок відповідно до абзацу 2 частини 42, частини 45 статті 15 Закону № 481, оскільки оформлення права на використання земельних ділянок з наданням підтверджуючих документів повинно здійснюватися з урахуванням вищевказаних норм Земельного кодексу та Закону України «Про оренду землі» №161.

Крім того, апелянт зазначає, що в доданих до Заяв на отримання ліцензій листах Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), датованих 2016 роком, зазначені норми ДБН В. 1.2-7-2008 «Основні вимоги до будівель і споруд. Пожежна безпека», які на даний час втратили чинність, а отже зміст таких листів на дату подачі Заяв ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» (тобто на 06.02.2024) не може бути врахований, оскільки зараз діють нові норми (ДБН В.1.2-7:2021 - з 01.09.2022). Більше того, самі листи Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) не є розпорядчими чи дозвільними документами, а тим більше не є нормативно-правовими актами.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Позивач зазначає, що ТОВ «Київ Інвест Груп» законно здійснює свою господарську діяльність з реалізації скрапленого вуглеводневого газу через мережу АГЗП на паркувальних майданчиках, що неодноразово було предметом розгляду у судовому порядку, зокрема у справі № 826/7888/17, у якій дії Департаменту Благоустрою міста Києва та КП «Киїблагоустрій» разом з Комунальною аварійно-рятувальною службою «Київська служба порятунку» з демонтажу АГЗП «Барс» визнані незаконними та протиправними.

Щодо доводів апелянта про неподання товариством разом і з заявою на отримання ліцензій актів вводу в експлуатацію об`єкта або актів готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікатів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, щодо об`єктів зазначених у місці зберігання та роздрібної торгівлі пальним, то позивач наголошує, що АГЗП у складі ємностей, колонок, операторської не має ознак будівництва, у зв`язку з чим містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проектування об`єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт і відповідно, введення в експлуатацію інспекцією Державного архітектурного-будівельного контролю.

ТОВ «Київ Інвест Груп» наполягає на тому, що АГЗП модульного типу Товариства, є рухомим майном, яке не може бути введено в експлуатацію згідно з містобудівним законодавством, зазначені АГЗП не пов`язані із земельною ділянкою фундаментами та являють собою модульну установку заводського виготовлення, яка може бути вільно переміщена за допомогою вантажно-транспортних засобів без втрати функціонального призначення, що підтверджується технічною документацією.

Також позивач зазначає, що відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 003-КВВ/24 від 14 травня 2024 року «Автомобільні газозаправні пункти, на яких здійснює свою діяльність ТОВ «Київ Інвест Груп» не належать до об`єктів нерухомого майна та до об`єктів будівництва, та не мають бути введені в експлуатацію згідно містобудівного законодавства», їх встановлення не відноситься до будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, а являють собою модульну установку заводського виготовлення, які можуть бути вільно переміщені за допомогою вантажно-транспортних засобів без пошкодження (знецінення) та зміни призначення, що підтверджується технічною документацією.

Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ Інвест Груп» (код ЄДРПОУ 38744775) здійснює господарську діяльність з роздрібної торгівлі газом скрапленим вуглеводневим через мережу автомобільних газозаправних пунктів модульного типу (далі - АГЗП).

На виконання вимог законодавства, ТОВ «Київ Інвест Груп» отримано ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з АГЗП у м. Києві в 2019 році, а в 2020-2023 роках продовжило дію таких ліцензій.

Правомірність видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним в м. Києві розглядалась в судовому порядку, а саме: за позовом ТОВ «Київ Інвест Груп» до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування розпоряджень про анулювання ліцензій в справі за №640/17878/21, в ході розгляду якої суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що ТОВ «Київ Інвест Груп» правомірно отримано ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, а до заяви на отримання ліцензій надано весь запитуваний комплект діючих дозвільних документів.

За приписами Закону України за №481/95-BP, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним видається терміном на 5 років.

Враховуючи те, що термін дії ліцензій позивача закінчується 30.06.2024, позивачем 20.12.2023 подано заяви на отримання нових ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, починаючи з 01.07.2024, терміном дії на 5 років.

Разом із заявами та передбаченими Законом №481/95-BP додатками до заяв на отримання ліцензій надано аналогічний перелік документів, на підставі яких позивач отримав попередні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, та що обґрунтовують правову природу розміщення АЗС за адресами:

- м. Київ, просп. Романа Шухевича (колишній Ватутіна), 14в;

- м. Київ, Кільцева дорога (біля кафе «Stop»)

- м. Київ, вул. Крайня (біля вул. О. Сабурова)

- м. Київ, просп. Петра Григоренка, 4а;

- м. Київ, вул. Єфремова (колишня Командарма Уборевича), 26;

- м. Київ, вул. Драгоманова, 1н;

- м. Київ, вул. Бережанська, 15;

- м. Київ, вул. Бориспільська, 12а;

- м. Київ, вул. Азербайджанська, 1;

- м. Київ, просп. Перемоги (Автодорога Київ-Житомир 14-15 км) (біля будівлі за адресою: Брест-Литовське шосе, 21а літ. «А»);

- Київ, вул. Василенко, 1;

- м. Київ, вул. Жмеринська, 2;

- м. Київ, вул. Володимира Брожко (колишня Кіровоградська), 38/58;

- м. Київ, просп. Корольова, 2а;

- м. Київ, просп. Палладіна 23А;

- м. Київ, просп. Григоренка, 18-20;

- м. Київ, вул. Харченка Євгенія між вул. Першого травня та вул. Автотранспортною.

За результатами розгляду вказаних заяв та доданих до них матеріалів Головним управлінням ДПС у м. Києві надіслано лист від 08.01.2024 за вих. №939/АП/26-15-09-04-09 до ТОВ «Київ Інвест Груп» про відмову у видачі запитуваних ліцензій.

Підставою для відмови у видачі ліцензій послугувало ненадання:

- документів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством, право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального.

Не погоджуючись із наведеною відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що позивачем в повній мірі надано до податкового органу документи відповідно до Закону України за №485/95-ВР, а caмe: документи на право користування/володіння/розпорядження земельними ділянками.

Також суд першої інстанції вказав, що оскільки при улаштуванні АГЗП позивач не здійснював будь-яких будівельних робіт, при цьому його обладнання розміщено на бетонному майданчику, без улаштування фундаменту, а інша споруда (кабіна оператора), являє собою тимчасову споруду, розміщену без фундаменту, тому розміщення таких АГЗП не потребує документів, що дають право на їх будівництво, та, відповідно, вони не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність оскаржуваної відмови у видачі позивачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за запитуваними адресами.

Крім того, суд зобов`язав відповідача надати позивачу запитувані ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2024.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995р. №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

Варто зауважити, що з 01.07.2019 вступили в дію зміни до Закону 481/95-ВР, відповідно до яких, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання, всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

За визначенням Закону №481/95-ВР, ліцензія (спеціальний дозвіл) це документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

За змістом ст. 15 Закону №481/95-ВР, ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років.

Ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію (крім ліцензії на оптову торгівлю пальним за наявності місць оптової торгівлі пальним, роздрібну торгівлі пальним, зберігання пального з метою подальшої його реалізації іншим споживачам).

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні нa дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.

Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії нa право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №545 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", яка набрала чинності 01.07.2019, територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального.

Отже, для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений ст. 15 Закону №481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Щодо доводів оскаржуваної відмови про відсутність документів про право власності або права користування землею, на якій розташовані АГЗП за адресами:

- м. Київ, просп. Рома1-1а Шухевича (колишній Ватутіна), 14в;

- м. Київ, Кільцева дорога (біля кафе «Stop»);

- м. Київ, вул. Крайня (біля вул. О. Сабурова);

- м. Київ, просп. Петра Григоренка, 4а;

- м. Київ, вул. Єфремова (колишня Командарма Уборевича), 26;

- м. Київ, вул. Азербайджанська, 1;

- м. Київ, просп. Перемоги (Автодорога Київ-Житомир 14-15 км) (біля будівлі за адресою: Брест-Литовське шосе, 21а літ. «А»);

- м. Київ, вул. Жмеринська, 2;

- м. Київ, просп. Корольова, 2а;

- м. Київ, просп. Петра Григоренка. 18-20, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції достовірно встановив, що правовий статус земельних ділянок за вказаними адресами визначено як паркувальний майданчик.

При цьому, відповідно до п. п. 268-1.1.2. Податкового кодексу України, перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради.

Так, рішенням Київської міської ради 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» (зі змінами та доповненнями) визначено перелік адрес паркувальних майданчиків, які закріплені за КП «Київтранспарксервіс».

Разом з тим, зі змісту наведеного рішення слідує, що паркувальні майданчики за вищевказаними адресами включено до зазначеного Переліку.

Відповідно до п.17.3.2. Правил паркування транспортних засобів у м. Києві, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, особливі умови користування земельними ділянками, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця, полягають в розроблені та погодженні в установленому цими Правилами порядку схем організації дорожнього руху згідно з якими у оператора виникає право надання платних послуг паркування транспортних засобів та не потребує розроблення проектів відведення цих земельних ділянок.

За таких обставин, Київською міською радою та виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) вирішено питання регулювання земельних відносин щодо земельних ділянок, на яких розміщені майданчики для паркування транспортних засобів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Земельного кодексу України, до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Як встановлено судом, КП «Київтранспарксервіс» укладено договори з суб`єктами господарювання про надання права на експлуатацію паркувальних місць на паркувальних майданчиках.

У подальшому, суб`єкт господарювання, а саме: ТОВ «Де-Люкс» отримав необхідну дозвільну та погоджувальну документацію на розміщення саме АГЗП на паркувальному майданчику і передав АГЗП на підставі договорів господарського відання ТОВ «Київ Інвест Груп».

Позивач зазначає, що у 2016 році органи прокуратури м. Києва звертались до ТОВ «Київ Інвест Груп» та ТОВ «Де-Люкс» з позовними вимогами про повернення до Київської міської ради земельних ділянок на яких знаходяться АГЗП, вважаючи таке розміщення - самовільним захопленням земельних ділянок.

За результатами розгляду судових справ, наведені позови органів прокуратури залишено без задоволення, при цьому у справах за №№910/20402/16, 910/4812/16, 910/6343/16, 910/10481/16, 910/7909/16, 910/6579/16, 910/9978/16 Вищим Господарським судом України (далі - ВГСУ) винесено постанови, в яких суд дійшов висновку про те, що власник АГЗП «БАРС» документально підтвердив законність своєї діяльності.

Разом з тим, згідно зі змістом наведених постанов, суд не знайшов підстав для повернення земельної ділянки до Київської міської Державної адміністрації, оскільки судом апеляційної інстанції та ВГСУ встановлено, що суб`єкт господарювання здійснює свою діяльність на вказаному паркувальному майданчику на законних підставах з дотриманням вимог для такої діяльності.

Водночас зазначено, що згідно п. п. 17.3.2 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №1051/1051, на земельних ділянках, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця для надання оператором платних послуг паркування транспортних засобів, оператор не має права здійснювати будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць.

Тобто, наведений пункт Правил забороняє будь яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць інноваційними технологіями, і відповідно, не містять заборон щодо обладнання таких місць певними спорудами, які не є ні об`єктами малої архітектурної форми, ні об`єктами нерухомого майна, адже є мобільними пересувними спорудами, які у будь - який час можуть бути переміщенні без завдання їм шкоди.

Колегія суддів ВГСУ дійшла висновку про відсутність порушень суб`єктом господарювання умов договору, укладеного з КП «Київтранспарксервіс» з експлуатації фіксованих місць для паркування у зв`язку з розміщенням АЗГП на паркувальних майданчиках.

Також варто зазначити, що у постановах Верховного суду України у справах за №№826/7888/17, 826/10330/17, 826/15164/17, 826/14707/17, дії Департаменту Благоустрою міста Києва та КП «Киїблагоустрій» разом з Комунальною аварійно-рятувальною службою «Київська служба порятунку» з демонтажу АГЗП «Барс» визнані незаконними та протиправними, зобов`язано безоплатно повернути вилучене майно, як наслідок суд вкотре підтвердив законність діяльності (розміщення) АГЗП «Барс» в місті Києві.

З наведеного слідує, що розміщення АГЗП позивача на паркувальних майданчиках неодноразово було предметом розгляду в судовому порядку, в результаті якого доведено, що ТОВ «Київ Інвест Груп» законно здійснює свою господарську діяльність з реалізації скрапленого вуглеводневого газу через мережу АГЗП на паркувальних майданчиках.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду у постанові від 5 липня 2022 року у справі №420/5690/20, згідно з якими відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок, перелік яких затверджується відповідним органом місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням норм ЗК України щодо порядку формування земельної ділянки, не заслуговує на увагу, оскільки такі висновки сформовані у іншій категорії справ, а саме: про визнання протиправним і скасувати рішення Одеської міськради від 27.08.2014 № 5286-VI «Про затвердження переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, у новій редакції».

Щодо доводів оскаржуваної відмови про відсутність документів про право власності або права користування землею, на якій розташовані АГЗП за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вулиця Володимира Брожко, 38/58, то податковим органом зазначено, що у пакеті документів надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим №8000000000:79:003:0009 на вказану вище адресу, при цьому ТОВ «МЕДІМПУЛЬС» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою 19.01.2021, однак вказане свідчить про несформованість земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Колегія суддів зазначає, що Законом України №481/95-ВР визначено, що документи, які підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення.

Однак, податковому органу заборонено вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі.

Колегія суддів також не враховує доводи оскаржуваної відмови про відсутність документів про право власності або права користування землею, на якій розташовані АГЗП за адресою: м. Київ, Оболонський район, вулиця Бережанська, 15, відносно чого відповідач дійшов висновку про те, що позивачу повинна бути передана саме земельна ділянка, оскільки відповідачу надано договір, згідно з яким позивачеві передається нежитлове приміщення, асфальтобетонне покриття, яке знаходиться на земельній ділянці за вказаною адресою з кадастровим номером 8000000000:78:018:0019.

Щодо доводів оскаржуваної відмови про відсутність документів про право власності або права користування землею, на якій розташовані АГЗП за адресою: м. Київ. Солом`янський район, вулиця Миколи Василенка, 1, то колегія суддів зазначає, що позивачем до заяви на отримання ліцензії додано акт на право постійного користування земельною ділянкою. При цьому доводи податкового органу про те, що договір укладений з ДП Міноборони України «Київський автомобільний ремонтний завод» про надання в користування асфальтобетонного майданчику не передбачає передачу земельно ділянки, є безпідставними, адже чинним законодавством не встановлено імперативного обов`язку з надання документу про передачу земельної ділянки у власність, на якій розташовані АГЗП, тому ця вимога є незаконною.

Щодо доводів оскаржуваної відмови про відсутність документів про право власності або права користування землею, на якій розташовані АГЗП за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Драгоманова, 1H, то до заяви на отримання ліцензії додано договір оренди земельної ділянки з кадастровим №8000000000:63:292:0134, укладений між Київською міською радою та ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд». Аргументи податкового органу щодо відсутності наведених відомостей в інформаційно-комунікаційних системах ДПС, не може бути безумовною підставою для відмови у видачі позивачу ліцензії, при цьому спростовується поданням позивачем інформаційної довідки, сформованої саме за вказаною адресою.

Щодо доводів оскаржуваної відмови про відсутність документів про право власності або права користування землею, на якій розташовані АГЗП за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Палладіна, 23-А, то податковим органом зазначено, що згідно з відомостями інформаційно-комунікаційних систем ДПС, землевласником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, землекористувач - Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс». Зазначено, що Договір суборенди земельної ділянки від 08.04.2021, укладений ТОВ «Київтранспарксервіс» з ТОВ «КАРПАК», термін дії якого сплинув 12.09.2022.

Проте, наведена позиція відповідача спростовується приписами ч. 2 ст. 126 прим. 1 ЗК України, згідно з якими, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Щодо доводів оскаржуваної відмови про відсутність документів про право власності або права користування землею, на якій розташовані АГЗП за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Харченка Євгенія між вул. Першого травня та вул. Автотранспортною, то земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Автолінія». Цільове використання земельної ділянки - для будівництва експлуатації та обслуговування автостоянки, що відноситься до категорії - землі транспорту.

Як зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 71 ЗК України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

Отже, посилання податкового органу на те, що розміщення АГЗП на земельній ділянці не відповідає умовам цільового використання договору, є безпідставним, адже такий довід суперечить нормам чинного законодавства України.

Щодо доводів оскаржуваної відмови про відсутність документів про право власності або права користування землею, на якій розташовані АГЗП за адресою: м. Київ, Дарницький район, вулиця Бориспільська, 12а, то позивачем для отримання ліцензії надано Договір оренди від 01.03.2018 №1 нерухомого майна, що належить до державної власності, укладений з ДП Міноборони України «Оборонавторемсервіс».

До договору надано форму 2БД - відомості про нерухоме майно та акт звірки земель з Київським КЕУ, в яких зазначено, що на балансі ДП Міноборони України «Оборонавторемсервіс» обліковується АЗС та земельна ділянка з обліковим кодом 63:389:059.

Предметом договору укладеного з ДП Міноборони України «Оборонавторемсервіс» є надання в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: асфальтобетонну площадку.

Доводи податкового органу щодо відсутності наведених відомостей в інформаційно-комунікаційних системах ДПС, не заслуговують на увагу, адже не спростовують чинності поданих документів, тому не можуть бути безумовною підставою для відмови у видачі позивачу ліцензії.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем в повній мірі надано до податкового органу документи відповідно до Закону України за №485/95-ВР, а caмe: документи на право користування/володіння/розпорядження земельними ділянками.

Що стосується доводів оскаржуваної відмови про ненадання акту вводу в експлуатацію об`єкта або акту готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ «Київ Інвест Груп» до заяв на отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним надавалися документи відповідно до норм Закону №481-95-ВР, а саме: за кожною адресою надано:

- документи, що підтверджують право власності/користування/розпорядження земельною ділянкою;

- дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки;

- паспорти на посудини, що працюють під тиском, які відносяться до об`єктів модульного типу у відповідності до вимог Закону №481/95-BP щодо надання інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства;

- концепції щодо розміщення АГЗП та їх погодження Мінрегіоном.

Зі змісту статті 15 Закону № 481/95-ВР вбачається, що для здійснення господарської діяльності, зокрема, з роздрібної торгівлі пальним, суб`єкт господарювання має отримати ліцензію на здійснення такої діяльності. Вичерпний перелік документів, що подається разом із заявою про отримання ліцензії, визначений статтею 15 Закону № 481/95-ВР. У цьому переліку, крім іншого, визначено акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 6 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20, від 22 липня 2021 року у справі № 640/19955/19, від 8 червня 2022 року у справі № 340/3135/20 та від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21.

Відповідно до пункту 2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року (далі - Правила), "автомобільна газозаправна станція" (далі - автогазозаправна станція), "автомобільний газозаправний пункт" (далі - автогазозаправний пункт) вживаються у значенні, наведеному в ДБН В.2.5-20:2018 "Газопостачання".

Відповідно до п. 3.2 ДБН В.2.5-20:2018 автомобільний газозаправний пункт СВГ (АГЗП) це комплекс, призначений для заправки газобалонних автомобілів СВГ, в складі якого не передбачаються будинки та приміщення для обслуговування автомобілів, водіїв та пасажирів та інші допоміжні будинки.

Згідно з п. 4.1 ДБН В.2.5-20:2018 до складу систем газопостачання входить, зокрема, стаціонарні автомобільні газозаправочні станції (далі - АГЗС) і пункти (далі - АГЗП).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 9 серпня 2022 року у справі № 580/2513/21, для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним суб`єкт господарювання зобов`язаний подати до ліцензійного органу акт вводу в експлуатацію об`єкта, акт готовності об`єкта до експлуатації або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта щодо виконаного цілісним заводським виробом стаціонарного АЗС, проте такий обов`язок не виникає, якщо АЗС розміщено на бетонному майданчику як цілісний заводський виріб і для його установлення не передбачено будь-яких будівельних робіт, зокрема, улаштування фундаменту.

Тому, для визначення того, чи відноситься АГЗП, які належать позивачу, до об`єкту будівництва у розумінні містобудівного законодавства та чи потребує введення в експлуатацію, необхідно визначити вид цього АГЗП.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до частини другої статті 39 Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об`єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об`єкт застрахований).

Відповідно до п. 1 Положення «Про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України», що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014р. №197, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України (Мінрегіон) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово- комунального господарства, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у сфері інформатизації, електронного урядування, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного суспільства, у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, у сфері топографо- геодезичної і картографічної діяльності, у сфері земельних відносин, землеустрою, охорони земель (крім, використання та охорони земель сільськогосподарського призначення).

Згідно з позицією Мінрегіону, яка викладена в листах по кожному об`єкту, при розміщенні газового автомобільного заправного пункту модульного типу на території паркувального/асфальтобетонного майданчику відповідно договору, без ознак будівництва містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проектування об`єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт і, відповідно, введення в експлуатацію інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю.

Враховуючи роз`яснення Мінрегіону щодо необхідності розроблення відповідної Концепції з погодженням організаційних заходів щодо безпечної експлуатації об`єктів в установленому порядку, ТОВ «Де-Люкс» звернулося до ПАТ «Проектний та науково-дослідний інститут по газопостачанню, теплопостачання та комплексному благоустрою міст і селищ України» (ПАТ «УкрНДІінжпроект») з метою розроблення Концепцій щодо розміщення газових автомобільних заправних пунктів модульного типу на території паркувальних/асфальтобетонних майданчиках, з урахуванням діючих державних будівельних і санітарних норм та вимог безпеки», які в свою чергу станом на сьогоднішній день схвалені Мінрегіоном, про що повідомлено Товариство листами.

Мінрегіон врахував той факт, що автомобільний газозаправний пункт модульного типу виконаний згідно з технічними умовами є цілісним заводським виробом, його розміщення на території паркувального/асфальтобетонного майданчику не мaє ознак будівництва, у зв`язку з чим, містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проектування об`єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт і відповідно, введення в експлуатацію інспекцією Державного архітектурного-будівельного контролю.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.06.2018 у справі №816/1533/17, "...позивачем (АГЗП БАРС) отримані всі необхідні погодження. Таким чином, Концепція набула обов`язкової сили на підставі положень Закону України "Про будівельні норми", а отже набула ознак індивідуального нормативного акту, чим спростовуються доводи Відповідача, щодо спірної правової природи Концепції. Концепцією визначено, що розміщення АЗГП не є об`єктом будівництва, а отже Позивач не потребує дозволу на виконання будівельних робіт та належним чином затвердженого проекту...".

Разом з цим, Департамент містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації своїми листами про погодження розміщення АГЗП за вказаним адресами не заперечує щодо розміщення АГЗП - модульного типу «БАРС» та операторної на території асфальтованих, паркувальних майданчиків, автостоянок. Департамент містобудування акцентує: АГЗП - модульного типу виконаний цілісним заводським виробом; при розміщенні АГЗП - модульного типу, на території автостоянки без ознак будівництва містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проектування об`єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт і, відповідно введення об`єкту в експлуатацію.

Отже, данні об`єкти не підпадають під визначення об`єктів завершеного будівництва в зв`язку з тим, що будь-яких будівельних робіт щодо їх створення не здійснювалось.

Посилання апелянта на те, що в доданих до заяв на отримання ліцензій листах Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), які датовані 2016 роком, зазначені норми ДБН В. 1.2-7-2008, які на час виникнення спірних правовідносин втратили чинність, тому зміст таких листів на дату подачі заяв ТОВ «КИЇВ ІНВЕСТ ГРУП» (тобто на 06.02.2024) не може бути врахований, оскільки на теперішній час діють нові норми (ДБН В.1.2-7:2021 - з 01.09.2022), не заслуговує на увагу, адже під час розгляду цієї справи апелянт не довів, що АГЗП - модульного типу позивача відносяться до категорії стаціонарних АЗС, які для отримання ліцензії повинні мати акт введення в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства.

Так, на підставі дозвільних та погоджувальних документів ТОВ «Де-Люкс» передало в господарське відання ТОВ «Київ Інвест Груп» автомобільні газозаправні пункти модульного типу для здійснення господарської діяльності на підставі договорів господарського відання.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 11.142 ДБН В.2.5-20-2018 (Газопостачання) у складі АГЗС слід передбачати резервуари для зберігання газу, зливні та заправні колонки, виробничий будинок.

Тобто, автомобільний газозаправний пункт слід розуміти в складі як ємностей для ЗВГ так, і для виробничого будинку (приміщення для охорони), огорожі та навісу.

Газозаправний пункт - споруда яка складається із однієї або двох ємностей, які розташовані на опорній рамі з двома газороздавальними колонками з навісами - заводський виріб встановлений на тверду поверхню виготовленої суцільної залізобетонної плити та модульна конструкція - павільйон операторська-магазин) орієнтовним розміром 6*4 м. виготовлена з полегшених конструкцій, яка розташована на ділянці з твердим покриттям без улаштування фундаменту який відноситься до тимчасових споруд.

Відповідно до п. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тимчасова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій, встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту для здійснення підприємницької діяльності (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру).

Враховуючи зазначене та беручи до уваги документи на виготовлення споруди (газозаправні пункти) не являються об`єктом будівництва.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Газозаправний пункт та модульна конструкція - павільйон (операторська-магазин) орієнтовним розміром 6*4 м. виготовлена з полегшених конструкцій яка розташована на ділянці з твердим покриттям без улаштування фундаменту яка відноситься до тимчасових споруд не є об`єктами будівництва

Отже, АГЗП у складі ємностей, колонок, операторської не має ознак будівництва, у зв`язку з чим містобудівним законодавством не передбачено отримання вихідних даних для проектування об`єкту містобудування, дозвільних документів на виконання будівельних робіт і відповідно, введення в експлуатацію інспекцією Державного архітектурного-будівельного контролю.

Колегія суддів погоджується з доводами ТОВ «Київ Інвест Груп» про те, що АГЗП модульного типу Товариства, є рухомим майном, яке не може бути введено в експлуатацію згідно містобудівного законодавства, зазначені АГЗП не пов`язані із земельною ділянкою фундаментами та являють собою модульну установку заводського виготовлення, яка може бути вільно переміщена за допомогою вантажно-транспортних засобів без втрати функціонального призначення, що підтверджується технічною документацією.

У підтвердження вказаних доводів позивачем надано до податкового органу копії паспортів-формулярів на колонки паливороздавальні, паспорти на резервуари, свідоцтва на їх повірку.

Згідно з наданими паспортами резервуари призначені для прийому, зберігання, вимірювання об`єму та видачі скрапленого газу. Використання резервуарів допускається в межах населених пунктів на земельних ділянках при дотриманні санітарних розривів, протипожежних відстаней та вимог охорони навколишнього середовища. Також визначено, що резервуар можна транспортувати будь-яким видом транспорту відповідної вантажопідйомності і габаритами за умови дотримання правил та вимог, що діють на даний вид транспорту.

У паспорті зазначено, що резервуар зберігається на відкритому майданчику, в літній час під навісом. Резервуар повинен встановлюватися на майданчик, що має тверде негорюче покриття, стійке до дії нафтопродуктів.

У свою чергу, за змістом паспорту-формуляру, колонка паливороздавальна призначена для відпуску скрапленого вуглеводневого газу марки ПБА (пропан-бутан автомобільний) в ручному режимі управління, вимірювань обсягу відпущеної дози і об`єму відпущеного палива за час роботи колонки і обчислення вартості відпущеної дози палива.

Слід зазначити, що згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затверджено проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

АГЗП модульного типу ТОВ "Київ Інвест Груп", зазначені у заявах про видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, відносяться до модульних АГЗП, тобто до автомобільних газозаправних пунктів з наземним розташуванням резервуарів для зберігання газу, улаштування яких здійснювалось без проведення будівельних робіт, оскільки обладнання та споруди розміщені без фундаменту та без підземного розміщення резервуарів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки при влаштуванні АГЗП позивач не здійснював будь-яких будівельних робіт, при цьому його обладнання розміщено на бетонному майданчику, без улаштування фундаменту, а інша споруда (кабіна оператора), являє собою тимчасову споруду, розміщену без фундаменту, то розміщення таких АГЗП не потребує документів, що дають право на їх будівництво, та, відповідно, вони не підлягають прийняттю в експлуатацію в розумінні Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність оскаржуваної відмови у видачі позивачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним за запитуваними адресами.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача видати позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у цьому випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Отже, оскільки позивач має право на отримання запитуваних ним ліцензій, адже надав податковому органу всі передбачені чинним законодавством документи по кожній адресі провадження господарської діяльності, втім відповідачем протиправно відмовлено у наданні відповідних ліцензій з посиланням на доводи, які судом визнані необґрунтованими та протиправними, то суд законно в межах своїх повноважень, передбачених ст. 245 КАС України, зобов`язав відповідача надати позивачу запитувані ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з 01.07.2024.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

В.П. Мельничук