Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
02 жовтня 2024 року справа № 520/19187/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні за позовом Керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області (вул. Бєльовська, 73, А, м. Красноград, Харківська обл., Красноградський р-н, 63304, код ЄДРПОУ 38631015) в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 23912956), Державної екологічної інспекції у Харківській області (вул. Бакуліна, 6, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61165, код ЄДРПОУ 37999518) до Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області (вул. Волошина, буд. 33,смт Кегичівка,Харківська обл., Красноградський р-н,64003, код ЄДРПОУ 04396963) , третя особа - Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 4, пов. 7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 38634241) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Керівник Красноградської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація), Державної екологічної інспекції у Харківській області до Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області, третя особа - Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної (військової) адміністрації, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Кегичівської селищної ради Харківської області та зобов`язати Кегичівську селищну раду Харківської області відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Ковиловий» площею 136,4 га, який знаходиться між селами Власівка та Петрівське Кегичівської селищної ради Харківської області та закріплення його меж в натурі (на місцевості).
Ухвалою від 15.07.2024 відкрито спрощене провадження у справі.
В обґрунтування позову вказано, що Красноградською окружною прокуратурою подається вказаний позов, оскільки в ході реалізації повноважень, наданих органам прокуратури Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру», було встановлено факт недотримання вимог природоохоронного законодавства, що проявляється у не винесенні меж ботанічного заказника місцевого значення «Ковиловий» та не закріпленні його меж в натурі (на місцевості).
На виконання вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» направлено відповідні листи-повідомлення до Харківської обласної державної адміністрації та Державної екологічною інспекцією у Харківській області.
Проте ні від Харківської обласної державної адміністрації, ні від Державної екологічної інспекції у Харківській області в розумний строк будь-яка інформація про розгляд вказаних листів не надійшла, що свідчить про відсутність у них наміру щодо вжиття заходів для захисту інтересів держави в судовому порядку. Вказане розцінюється прокурором як бездіяльність уповноважених органів та підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом у зв`язку із доведеною бездіяльністю вказаних компетентних органів та необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив, ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі відповідачем отримано15.07.2024.
У додаткових поясненнях представник Харківської обласної військової адміністрації позов підтримала та вказала, що саме на Кегичівську селищну раду покладено обов`язок із вчинення дій щодо винесення меж території ботанічного заказника місцевого значення «Ковиловий», та закріплення їх в натурі (на місцевості), оскільки відсутність встановлених меж в натурі фактично унеможливить збереження території відповідного об`єкту.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши доводи позову, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 17.12.1993 з метою збереження місця і відтворення рідкісних та зникаючих видів рослин між селами Власівка та Петрівське колишньої Власівської сільської ради колишнього Кегичівського району, а нині Кегичівської селищної ради Харківської області створено ботанічний заказник місцевого значення «Ковиловий», площею 136,4 га.
16.10.2003 Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківській області Власівській сільській раді Кегичівського району в Харківської області видано охоронне зобов`язання, відповідно до якого Власівська сільська рада Кегичівської селищної ради Харківської області дала зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження ботанічного заказника місцевого значення «Ковиловий» і зобов`язується зберігати його та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також провести відмежування заповідного об`єкта в натурі, оформлення його природоохоронною наочністю, нанесення на планово-картографічні матеріали.
Відповідно до рішення Кегичівської селищної ради №33 від 08.12.2020 «Про початок реорганізації селищної, сільських рад шляхом приєднання до Кегичівської селищної ради» Власівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Кегичівської селищної ради Харківської області.
Відповідно до пункту 2 вищезазначеного рішення Кегичівська селищна рада Красноградського району Харківської області є правонаступником прав та обов`язків селищної, сільських рад, що реорганізуються, в т.ч. і Власівської сільської ради, з дня набуття повноважень Кегичівською селищною радою VIII скликання.
Рішенням Кегичівської селищної ради №2216 від 30.07.2021 «Про затвердження акта приймання-передачі нерухомого майна» затверджено акт приймання-передачі нерухомого майна селищної, сільських рад, що реорганізовуються шляхом приєднання до Кегичівської селищної ради.
На підставі вказаного рішення внесено дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи Власівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.
Як вказав прокурор, в період з 08.12.2020 і до квітня 2024 року охоронне зобов`язання на вказаний ентомологічний заказник місцевого значення нікому не видавалося.
16.10.2003 посадовою особою Держуправління екології та природних ресурсів в Харківській області затверджено Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Ковиловий».
Відповідно до вимог вищезазначеного Положення Власівська сільська рада несе повну відповідальність за належне утримання території заказника та встановленого режиму його охорони та збереження згідно ст.ст.26,46 Закону України «Про природно-заповідний фонд» (п.1.6), межі заказника виносяться в натуру з встановленням державних інформаційно-охоронних знаків затвердженого зразку (п.1.7), межі заказника наносяться на планово-картографічні матеріали.
Оскільки наразі відповідачем землевпорядна документація на об`єкт природно-заповідного фонду ботанічний заказник місцевого значення «Ковиловий» не виготовлена, заходи з метою охорони та збереження територій та об`єктів відповідного заказника не вживались, прокурор звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Згідно з п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій. спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 53 КАС України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Поняття «інтереси держави» є оціночним, а тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таку позицію висловлено у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99.
У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини вказаного рішення).
Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас не визначене чітко коло законних інтересів, які можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Разом із тим, надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це справді потрібно.
Конституцією України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю. Державна політика повинна спрямовуватися на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.
Згідно з положеннями ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, а обов`язок держави - захищати життя людини.
Положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. Під час встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018у справі № 687/379/17-ц, № 924/1256/17, від 13.11.2019 у справі № 925/315/19, від 21.01.2020 у справі № 910/2538/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
«Нездійснення захисту» полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тощо) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій тощо) причин.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
При цьому згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Вказана позиція суду підтверджується положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень.
Яке зазначив прокурор, у даному випадку інтерес держави полягає в необхідності забезпечення режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду, оскільки наслідком відсутності проекту землеустрою на ботианічний заказник місцевого значення «Ковиловий» стали факти порушення режиму охорони заповідної території.
Так, відповідно до п.2.2 Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Ковиловий», затвердженого 16.10.2003 посадовою особою Держуправління екології та природних ресурсів в Харківській області, завданнями заказника є збереження і відтворення залишків цінної рослинності та рослин, занесених до Червоної книги України, обласних списків рідкісних рослин, та підтримка загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. Пункт 3.1 Положення зазначає, що на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить його цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник, і загрожує збереженню природного комплексу, зокрема: будь-яке порушення ґрунтового покриву, розорювання земель; знищення та суттєва зміна видового складу рослин та тварин без відповідних обґрунтувань наукових закладів; заготівля лікарських рослин та технічної сировини; зберігання на території заказника всіх видів пестицидів та агрохімікатів; влаштування пташників, таборів для утримання худоби; знищення і відлов всіх видів тварин, розорення гнізд, нір; будь-яке засмічення та забруднення території заказника; проїзд через територію заказника поза межами доріг, стежок, просік; інші види користування рослин і тваринним світом, а також робіт, що можуть привести до порушення природних зв`язків та природних процесів, втрати наукової, господарської, естетичної цінності природного комплексу заказника.
Як зазначає прокурор, в порушення вказаних норм навесні невідомими особами випалюється суха трава поблизу та частково на території заказника, а упродовж літа на території заказника місцевими жителями ведеться масова заготівля сіна, в тому числі і за допомогою тракторних косарок. Крім того, по периметру заказника для вирощування сільгосппродукції на навколишніх полях землекористувачами використовуються пестициди та агрохімікати без дотримання вимог про двокілометрову охоронну зону. Крім того, у вересні 2021 року працівниками філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» фактично на території заказника «Ковиловий» без будь-якого погодження проводилися роботи з вибіркового ремонту газопроводу Єфремівка-Диканька-Київ, внаслідок чого відбулося зняття верхнього шару ґрунту та знесення кількох дерев в лісосмузі. За даним фактом до ЄРДР внесенні дані під №12021226080000224 з попередньою кваліфікацією за ст.252 ч.1 КК України (умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об`єктів природно-заповідного фонду). Через відсутність попереджувальних написів та невизначеність меж заказника «Ковиловий» в натурі (на місцевості) досудовим розслідуванням не доведено обізнаність працівників про проведення робіт саме на території об`єкту природно-заповідного фонду, як наслідок, вказане кримінальне провадження 31.08.2023 закрито за відсутності складу злочину.
Підставою позову прокурор зазначає, що Кегичівською селищною радою Харківської області упродовж тривалого часу не вжито заходів щодо винесення ботанічного заказника місцевого значення «Ковиловий» та не закріплено його межі в натурі (на місцевості), що в свою чергу унеможливлює її належне використання та зберігання, існування ймовірності використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки не визначено межі заповідника, земельна ділянка не віднесена до Державного земельного кадастру, з метою відновлення та захисту порушених інтересів держави, які полягають у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта природно-заповідного фонду, прокурором подано даний адміністративний позов.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.
Таким органом на території Харківської області є Харківська обласна військова адміністрація.
Крім того, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про природно-заповідний фонд.
Статтею 35 цього Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Згідно із Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію у Харківській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №127 від 28.04.2022, інспекція здійснює нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами, вимог законодавства про охорону і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема, щодо додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Також, згідно пунктів 3, 6 Розділу ІІ вказаного Положення Державна екологічна інспекція у Харківській області має право проводити перевірки, надавати обов`язкові для виконання приписи, звертатись до суду із позовом.
Тобто, Харківська обласна військова (державна) адміністрація, у тому числі Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної (військової) адміністрації та Державна екологічна інспекція у Харківській області є відповідними органами державної влади, які мають компетенцію для захисту інтересів держави у межах спірних правовідносин.
Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва інтересів держави у суді Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, зазначила:
"Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб".
Отже, ключовою підставою для визначення права прокурора на звернення до суду з цим позовом є встановлення факту невжиття Держекоінспекцією у Харківській області та ХОВА дій щодо захисту інтересів держави.
Як встановлено проведеним судовим розглядом, прокурором 17.04.2024 направлено листи-повідомлення до Харківської обласної державної адміністрації та Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо обставин співрних правовідносин.
Як зазначив прокурор, ні від Харківської обласної державної адміністрації, ні від Державної екологічної інспекції у Харківській області в розумний строк будь-яка інформація про розгляд вказаних листів не надійшла, що свідчить про відсутність у них наміру щодо вжиття заходів для захисту інтересів держави в судовому порядку.
Вказані твердження у ході розгляду справи Держекоінспекцією у Харківській області та ХОВА не спростовано, доказів, що свідчить про невжиття вказаними державними органами дій щодо захисту інтересів держави.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №360/6282/21, від 25.01.2023 у справі № 380/8385/21 та ін.
При цьому суд зазначає, що інтереси держави у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як охорона навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, та екологічних прав, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність у прокурора права на звернення до суду з цим позовом.
Щодо протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносин, суд зазначає таке.
Як вже встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 17.12.1993 створений ботанічний заказник місцевого значення «Ковиловий», загальною площею 136,4 га на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області, 16.10.2003 затверджено Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Ковиловий», відповідно до вимог якого Власівська сільська рада несе повну відповідальність за належне утримання території заказника та встановленого режиму його охорони та збереження згідно ст.ст.26,46 Закону України «Про природно-заповідний фонд» (п.1.6), межі заказника виносяться в натуру з встановленням державних інформаційно-охоронних знаків затвердженого зразку (п.1.7), межі заказника наносяться на планово-картографічні матеріали.
Кегичівська селищна рада Красноградського району Харківської області є правонаступником прав та обов`язків Власівської сільської ради Кегичівського району, при цьому до суду не надано доказів того, що відповідачем виготовлена землевпорядна документація на об`єкт природно-заповідного фонду ботанічний заказник місцевого значення «Ковиловий» або вжито будь-які заходи з метою охорони та збереження територій та об`єктів відповідного заказника.
Так, відповідно до статті 43 Земельного кодексу України та частини першої статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд» визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
Кореспондуюча норма закріплена в статті 44 Земельного кодексу України. При цьому, за правилами статті 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Частинами третьою та п`ятою статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд» передбачено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 79, частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду (частина четверта статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд»).
Відповідно до абз. 11, 15 частини першої статі 1, 2 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Згідно з пунктом «в» частини першої статті 2 Закону України «Про землеустрій» землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
У пункті «г» частини першої статті 20 Закону України «Про землеустрій» вказано, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 25 вказаного Закону видами документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.
Частиною другою статті 47 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а)збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б)створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в)створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г)проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д)визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Згідно з ч.1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Частиною третьою статті 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, окрім іншого, організація землеустрою та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною першою статті 22 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що землеустрій здійснюється, зокрема, на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Тобто, до повноважень Кегичівської селищної ради належить, зокрема, питання замовлення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
До подібних висновків дійшов у тотожних правовідносинах дійшов Верховний Суд у п. 28 постанови Верховного суду від 16.03.2020 у справі № 823/1793/17.
До суду на підтвердження факту відсутності проекту землеустрою на ботанічний заказник місцевого значення «Ковиловий» та його затвердження у визначеному земельним законодавством порядку прокурором надано лист Кегичівської селищної ради №04-09/772 від 15.03.2024.
Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» Земельний кодекс України доповнено пунктом 24 у розділі X «Перехідні положення», відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; є) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.
Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Також підпунктом 20 пункту 4 розділу І вищевказаного Закону внесено зміни до статті 83 Земельного кодексу України, зокрема частину другу цієї статті доповнено пунктом такого змісту: «у комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону». Зазначений Закон набрав чинності 27.05.2021.
У зв`язку з викладеним, землі 6 природоохоронних заказників місцевого значення, загальною площею 536,9 га, розташованих на території Кегичівської селищної ради Харківської області, у тому числі ботанічного заказника «Ковиловий», починаючи з 27.05.2021 є землями комунальної власності.
Кегичівська селищна рада на пленарному засіданні від 30.09.2021 прийняла рішення 3618, яким затверджено Програму формування екологічної мережі та покращення екологічного стану населених пунктів Кегичівської селищної ради на 2022-2025 роки та передбачено фінансування заходів з виготовлення проектної документації по встановленню в натурі (на місцевості) меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду Кегичівської селищної ради» на 2022 рік та на 2023 рік у розмірі по 100 тис.грн. щороку, а на 2024 рік- 70 тис.грн., в т.ч. і по ботанічному заказнику місцевого значення «Ковиловий» площею 136,4 га.
Як зазначив прокурор, в період з жовтня 2021 року і по цей час відповідачем реальних заходів щодо винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Ковиловий» та закріплення їх в натурі (на місцевості) не вжито.
Доказів, що підтверджують протилежне, до суду відповідачем не надано.
Відтак, у діях відповідача вбачається протиправна бездіяльність, а тому з метою захисту інтересів держави слід зобов`язати відповідача відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Ковиловий» площею 136,4 га, який знаходиться між селами Власівка та Петрівське Кегичівської селищної ради Харківської області та закріплення його меж в натурі (на місцевості).
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Задовольнити позов Керівника Красноградської окружної прокуратури Харківської області (вул. Бєльовська, 73, А, м. Красноград, Харківська обл., Красноградський р-н, 63304, код ЄДРПОУ 38631015) в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) (вул. Сумська, буд. 64, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 23912956), Державної екологічної інспекції у Харківській області (вул. Бакуліна, 6, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61165, код ЄДРПОУ 37999518) до Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області (вул. Волошина, буд. 33,смт Кегичівка,Харківська обл., Красноградський р-н,64003, код ЄДРПОУ 04396963) , третя особа - Департамент захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної (військової) адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 4, пов. 7, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 38634241) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області щодо незабезпечення організації проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Ковиловий» площею 136,4 га, який знаходиться між селами Власівка та Петрівське Кегичівської селищної ради Харківської області та закріплення його меж в натурі (на місцевості).
Зобов`язати Кегичівську селищну раду Красноградського району Харківської області (вул. Волошина, буд. 33,смт Кегичівка,Харківська обл., Красноградський р-н,64003, код ЄДРПОУ 04396963) відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Ковиловий» площею 136,4 га, який знаходиться між селами Власівка та Петрівське Кегичівської селищної ради Харківської області та закріплення його меж в натурі (на місцевості).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 02 жовтня 2024 року.
СуддяОлексій КОТЕНЬОВ
