ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа№ 911/266/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін (за первісним позовом):

від позивача: Кучерявий Д.В.;

від відповідачів: 1) Гринчук О.Ю.;

2) Слободяник О.П.;

від третіх осіб: 1) не з`явились;

2) не з`явились,

розглянувши за апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 (повний текст рішення складено та підписано 01.05.2023)

у справі №911/266/22 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі»

2) Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-2

1) ОСОБА_2

2) Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Савчук Наталія Іванівна

про визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства, визначення розміру статутного капіталу товариства, визначення розмірів часток учасників товариства,

та за зустрічним позовом Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі»

2) ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_2

2) Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Савчук Наталія Іванівна

про визнання права власності на частку в статутному капіталі товариства, визначення розміру статутного капіталу товариства, визначення розмірів часток учасників товариства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» та Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) про визнання права власності за ним на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у розмірі 2 000, 00 грн, що становить 80% статутного капіталу; визначення розміру статутного капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у розмірі 2 500, 00 грн та розміри часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі», а саме частка ОСОБА_1 складає 2 000, 00 грн, що становить 80% статутного капіталу, частка Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) складає 500,00 грн, що становить 20% статутного капіталу.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» із часткою у статутному капіталі у розмірі 80% та є директором вказаного Товариства відповідно до рішень одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» - ОСОБА_2 від 08.07.2020 №16, від 01.09.2020 №17 та рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі», оформленого протоколом №01 від 01.09.2020, рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі», оформленого протоколом від 14.04.2021, відомості про зазначене внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Проте відповідач 2 за первісним позовом не визнає вказану обставину - право позивача за первісним позовом на частку у статутному капіталі та корпоративні права, про що свідчить оскарження останнім реєстраційних дій з посиланням на припинення повноважень ОСОБА_2 як директора відповідача 2 з 01.09.2020.

В процесі розгляду справи №911/266/22 у суді першої інстанції на стадії підготовчого провадження Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі», ОСОБА_1 про визнання недійсними правочини щодо збільшення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» на 2 000,00 грн за рахунок долучення додаткового вкладу до статутного капіталу від ОСОБА_1 ; визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у розмірі 500, 00 грн, що становить 100 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» та визначення розміру частки Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) як одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у статутному капіталі останнього у розмірі 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі».

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що станом на 01.09.2020 повноваження ОСОБА_2 як директора Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) були припинені, що підтверджується формою PSCO07 (ef) про припинення статусу ОСОБА_2 , формою PSCO01 (ef), за якою фізичною особою, яка здійснює значний контроль компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) є Пан ОСОБА_8 (громадянство Британія), формою ТМ01 (ef) про припинення статусу ОСОБА_2 з 01.09.2020, формою АР01 (ef), за якою директором компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) призначено ОСОБА_3 (громадянство Британія), з підтвердженням того, що вказана особа погодилася виконувати обов`язки директора. Крім того, Компанія Преміоррі ЛТД стверджувала, що ОСОБА_2 був лише номінальним власником її акцій та номінальним директором, який не мав права вчиняти правочини на шкоду компанії та всупереч її інтересам. ОСОБА_2 працював юристом групи компаній «Росава» і через це був призначений номінальним учасником та директором Компанії Преміоррі ЛТД, при цьому він ніколи не здійснював реальне управління її справами. Його статус був набутий та припинений за вказівками кінцевого бенефіціарного власника. Позивач за зустрічним позовом вважає, що збільшення статутного капіталу ТОВ «Преміорі» мало за реальну мету безоплатну передачу 80% частки у статутному капіталі ОСОБА_1 (тобто, так зване «розмивання» частки Компанії Преміорі ЛТД в статутному капіталі українського товариства, зменшення її розміру зі 100% до 20% при незмінній номінальній вартості).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2022 у справі №911/266/22 прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду. Об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Визначено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у розмірі 500,00 гривень, що становить 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі». Визначено розмір частки Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD), як одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у розмірі 500,00 гривень, що становить 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі». У решті вимог зустрічного позову суд відмовив.

Ухвалюючи вказане судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що всі дії вчинені одноособовим учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» - Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) щодо збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» за рахунок додаткового вкладу не породжують для Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» жодних правових наслідків в силу прямої заборони, що міститься в статті 16 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» в обсязі 500,00 грн станом на момент проведення такого збільшення не був сформований, що підтверджується та не спростовується матеріалами реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі».

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі №911/266/22 в частині часткової відмови у задоволенні позовних вимог Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати недійсними правочини щодо збільшення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» на 2 000, 00 грн за рахунок долучення додаткового вкладу до статутного капіталу від ОСОБА_1 . В іншій частині - оскаржуване рішення залишити без змін.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач за зустрічним позовом посилався на те, що судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин положення статей 16 та 232 Цивільного кодексу України. Крім того, визнання відсутніми корпоративних прав ОСОБА_1 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» є належним способом захисту та відповідає цивільним інтересам позивача за зустрічним позовом.

Також, не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі №911/266/22. Прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов ОСОБА_1 у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) у повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач за первісним позовом посилається на те, що станом на 01.09.2020 - дата прийняття рішення щодо збільшення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі», ОСОБА_2 діяв у межах своїх повноважень як директор Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD). При цьому щодо порушень інтересів компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD), то, як зазначає апелянт, питання економічної доцільності прийняття рішень учасником Товариства виходить за межі компетенції суду.

Щодо формування статутного капіталу, то позивач за первісним позовом зазначає, що чинним законодавством України не передбачено вимог надання державному реєстратору доказів внесення учасниками своїх внесків до статутного капіталу Товариства. Водночас за відсутності доказів формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у обсязі 500,00 грн, у суду першої інстанції були відсутні підстави для часткового задоволення позовних вимог за зустрічним позовом, а питання щодо формування статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» не входило до предмета доказування у даній справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі №911/266/22 задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі №911/266/22 скасувано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги по первісному позову задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Визначено розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у розмірі 2 500,00 грн, що становить 100%. Визначено розмір часток ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» на суму 2 000,00 грн, що становить 80% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» та Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» на суму 500,00 грн, що становить 20% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі».

Постановою Верховного Суду від 10.01.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 у справі № 911/266/22 скасовано та передано справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зокрема, зазначив, що суд апеляційної інстанції належним чином не встановив зміст іноземного права, не врахував висновок експерта з питань застосування англійського права, не оцінив докази та аргументи сторін щодо того, чи є ОСОБА_2 реальним чи номінальним власником Компанії Преміоррі ЛТД, а також щодо обґрунтованості та розумності його дій та помилково не застосував до спірних відносин ч. 1 ст. 232 ЦК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 апеляційну скаргу у справі № 911/266/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-07/249/24 від 27.06.2024, у зв`язку перебуванням судді Барсук М.А. на лікарняному, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/266/22.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 сформовано колегію суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» прийнято до провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 11.09.2024.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3137/24 від 03.09.2024, у зв`язку перебуванням судді Кропивної Л.В. з 09.09.2024 по 22.09.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/266/22.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 сформовано колегію суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі №911/266/22 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

11.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Преміорі» надійшли письмові пояснення по справі з урахуванням висновків та вказівок викладених у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 911/266/22, відповідно до яких останній зазначив, що висновок Верховного Суду про те, що збільшення статутного капіталу є правочином, - суперечить усталеним правовим висновкам Верховного Суду та зроблений з порушенням вимог ст. 302 ГПК України.

Крім того, ТОВ «Преміорі» зазначило, що у суду були відсутні будь-які підстави стверджувати, що доказів наявності повноважень у ОСОБА_2 недостатньо. Наразі ГПК України вимагає, щоб докази були більш вірогідними та переважали доказам іншої сторони. Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази, які самі по собі та у сукупності свідчать, що ОСОБА_2 був та є єдиним акціонером та директором Компанії Преміоррі ЛТД, а тому мав всі необхідні повноваження для прийняття рішень про збільшення статутного капіталу ТОВ «Преміорі».

Також, 11.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по справі з урахуванням висновків та вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 911/266/22, відповідно до яких він зазначив, що не погоджується із висновком Верховного Суду про те, що збільшення статутного капіталу є правочином. ОСОБА_1 зазначив, що ймовірність того, що ОСОБА_2 був реальним власником Компанії Преміоррі ЛТД є більш вірогідною, ніж зворотне твердження.

До того ж, останній надав суду науково-правовий висновок фахівця у галузі права -доктора юридичних наук, професора ОСОБА_4 від 30.08.2024 та просив суд долучити його до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.09.2024 представник позивача за первісним позовом підтримав клопотання про долучення до матеріалів справи науково-правового висновку фахівця у галузі права від 30.08.2024.

В обґрунтування подання вказаного висновку в суді апеляційної інстанції позивач зазначає, що не міг надати вказаний доказ в суді першої інстанції, оскільки такий доказ у нього був відсутній, науково-правовий висновок фахівця у галузі права наданий з урахуванням постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 911/266/22, а тому звернутися до фахівця із відповідним запитом раніше вказаного судового рішення не видавалося за необхідним.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно із ч. 1 ст. 108 ГПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо:

1) застосування аналогії закону, аналогії права;

2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Позивач за первісним позовом не надав обґрунтування щодо якого із вказаних питань він не міг надати висновок експерта у галузі права до прийняття постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 911/266/22.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає винятковість причин не подання вказаного науково-правового висновку фахівця у галузі права до суду першої інстанції, а тому на підставі ст. 118, ст. 207, ч. 3 ст. 269 ГПК України залишає клопотання про долучення висновку фахівця без розгляду.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 11.09.2024 просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 11.09.2024 просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 11.09.2024 заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники третіх осіб у судове засідання 11.09.2024 не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа.

Враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності представників третіх осіб у судовому засіданні 11.09.2024.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційних скарг, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 16.06.2015 рішенням установчих зборів засновників ТОВ «Преміорі» ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), оформленим протоколом №1, вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміорі» та затвердити статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі».

На вказаних установчих зборах вирішено сформувати статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у розмірі 500,00 грн та розподілити частки учасників наступним чином: ОСОБА_5 - 250,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі»; ОСОБА_6 - 250,00 грн, що складає 50 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі».

19.06.2015 відбулась державна реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі», за реєстраційною карткою (Форма 1) на проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом заснування нової юридичної особи, заповненою ОСОБА_5 та на підставі поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміорі» документів.

25.12.2015 загальні збори учасників ТОВ «Преміорі» рішенням, оформленим протоколом №3, вирішили погодити відступлення (продаж) учасниками товариства - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 своїх часток у розмірі 100% статутного (складеного) капіталу товариства на користь Компанії Преміоррі ЛТД.

Цим протоколом вирішили перерозподілити статутний капітал ТОВ «Преміорі» таким чином: вартість частки в статутному (складеному) капіталі Компанії Преміоррі ЛТД 500,00 грн, що становить 100% статутного (складеного) капіталу товариства та має 100% голосів. Протоколом №3 також внесено відповідні зміни до статуту товариства, затверджено його нову редакцію. Протокол від 25.12.2015 №3 підписано ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та тогочасним директором Компанії Преміоррі ЛТД - ОСОБА_7 .

25.12.2015 ОСОБА_5 (як продавець) та Компанія Преміоррі ЛТД (як покупець) уклали договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - договір 1), за умовами якого:

- продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця свою частку у статутному (складеному) капіталі ТОВ «Преміорі», вказану у п.1.3 договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названу частку;

- статутний (складений) капітал: 500,00 грн; частка, що реалізується згідно з умовами договору: розмір 50% статутного (складеного) капіталу товариства, що становить 250, 00 грн; частка у статутному (складеному) капіталі товариства належить продавцю на праві власності, що підтверджується статутом; частка у статутному (складеному) капіталі товариства сплачена продавцем повністю (п.1.2);

- відступлення частки за цим договором є чинним і покупець вважається повноправним учасником товариства з моменту державної реєстрації покупця як учасника товариства (п.2.1).

Також 25.12.2015 ОСОБА_6 (як продавець) та Компанія Преміоррі ЛТД (як покупець) уклали договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному (складеному) капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - договір 2), за умовами якого:

- продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупця свою частку у статутному (складеному) капіталі ТОВ «Преміорі», вказану у п.1.3 договору, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названу частку;

- статутний (складений) капітал: 500,00 грн; частка, що реалізується згідно з умовами договору: розмір 50% статутного капіталу (складеного) капіталу товариства, що становить 250,00 грн; частка у статутному (складеному) капіталі товариства належить продавцю на праві власності, що підтверджується статутом; частка у статутному (складеному) капіталі товариства сплачена продавцем повністю (п.1.2);

- відступлення частки за цим договором є чинним і покупець вважається повноправним учасником товариства з моменту державної реєстрації покупця як учасника товариства (п.2.1).

Рішенням №16 одноособового учасника ТОВ «Преміорі» від 08.07.2020 Компанією Преміоррі ЛТД в особі директора ОСОБА_2 було вирішено збільшити розмір статутного капіталу ТОВ «Преміорі» на 2 000, 00 грн за рахунок залучення додаткового вкладу від ОСОБА_1 . Крім того, Компанія Преміоррі ЛТД зазначила, що відмовляється від реалізації свого переважного права на внесення додаткового вкладу у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно його частки у статутному капіталі. Коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки учасника Компанії Преміоррі ЛТД у статутному капіталі наступний: частка ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Преміорі» після внесення ним додаткового вкладу становитиме 80 % статутного капіталу (2 000,00 грн); частка учасника Компанії Преміоррі ЛТД у статутному капіталі ТОВ «Преміорі» після внесення ОСОБА_1 додаткового вкладу становитиме 20 % статутного капіталу (500,00 грн). Встановити строк для внесення ОСОБА_1 додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Преміорі» по 28.08.2020 включно. Запланований розмір статутного капіталу ТОВ «Преміорі» - 2 500,00 грн.

Після внесення ОСОБА_1 додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Преміорі» у сумі та у строки, встановлені у цьому рішенні, прийняти ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ «Преміорі».

ОСОБА_1 28.08.2020 було внесено до статутного капіталу ТОВ «Преміорі» додатковий вклад у розмірі 2 000,00 грн (1 070,00 грн згідно квитанції №NОX6А5141М від 28.08.2020 та 930,00 грн згідно квитанції №NОX6А5026М від 27.08.2020.

01.09.2020 було прийнято рішення одноосібного учасника № 17 ОСОБА_2 від імені Компанії Преміоррі ЛТД, яким затверджено результати внесення додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Преміорі» ОСОБА_1 . Вказане рішення підписано директором Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) ОСОБА_2 , його підпис скріплено печаткою Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) та посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Савчук Н,І, зареєстровано в реєстрі за №317.

Також 01.09.2020 рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Преміорі», які оформлені протоколом №01 від 01.09.2020 року, у зв`язку зі зміною складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» та розміру статутного капіталу, внесено зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» та затверджено нову редакцію статуту товариства. Підписи голови та секретаря позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Преміорі» ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) засвідчені приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Деруном А.А., зареєстровано за № 1931, 1932.

Звертаючись до суду першої інстанції із позовом, позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 зазначив, що Компанія Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) не погодившись із рішенням єдиного учасника № 17, зверталась до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними всіх рішень, що оформлені протоколом № 17 до Міністерства юстиції України зі скаргою на реєстраційні дії проведені державним реєстратором приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Деруном А.А. щодо ТОВ «Преміорі». Обгрунтовуючи позов невизнанням Компанією Преміоррі ЛТД його прав на частку у статутному капіталі ТОВ «Преміорі», ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у розмірі 2 000, 00 грн, що становить 80% статутного капіталу; визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у розмірі 2 500, 00 грн та розміри часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі», а саме частка ОСОБА_1 - 2 000, 00 грн, що становить 80% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі», частка Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) - 500, 00 грн, що становить 20 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі».

Натомість, звертаючись із зустрічним позовом Компанія Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) зазначила, що станом на 01.09.2020 повноваження ОСОБА_2 як директора Компанії Преміоррі ЛТД були припинені, що підтверджується формою PSCO07 (ef) про припинення статусу ОСОБА_2 , формою PSCO01 (ef), за якою фізичною особою, яка здійснює значний контроль Компанії Преміоррі ЛТД є Пан ОСОБА_8 (громадянство Велика Британія), формою ТМ01 (ef) про припинення статусу ОСОБА_2 з 01.09.2020, формою АР01 (ef), за якою директором Компанії Преміоррі ЛТД призначено ОСОБА_3 (громадянство Велика Британія), з підтвердженням того, що вказана особа погодилася виконувати обов`язки директора. Отже, рішення щодо збільшення статутного капіталу, затвердження нової редакції статуту ТОВ «Преміорі» прийняті неуповноваженими на це особами, за відсутності кворуму, чим було порушено права позивача за зустрічним позовом, оскільки останній втратив 100% статутного капіталу та вирішальний вплив на ТОВ «Преміорі». Недобросовісними є дії ОСОБА_2 та його зловмисна змова із ОСОБА_1 , оскільки такі дії були вчинені всупереч інтересам Компанії Преміоррі ЛТД та є порушенням вимог ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України; такі дії суперечили інтересам компанії та завдали їй пряму шкоду, адже остання без жодної розумної компенсації втратила 80% корпоративних прав на ТОВ «Преміорі», статус одноособового учасника та прямий вирішальний вплив на товариство.

Враховуючи вказане, Компанія Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) просила суд визнати недійсними правочини щодо збільшення розміру статутного капіталу ТОВ «Преміорі» на 2 000,00 грн за рахунок долучення додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Преміорі» у сумі 2 000,00 грн від ОСОБА_1 ; визначити розмір статуного капіталу ТОВ «Преміорі» у розмірі 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу ТОВ «Преміорі». Визначити розмір частки Компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) як одноособового учасника ТОВ «Преміорі» у статутному капіталі ТОВ «Преміорі» у розмірі 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу ТОВ «Преміорі».

Колегія суддів зазначає, що спірні відносини є відносинами з іноземним елементом, а тому необхідно визначити, право якої країни підлягає застосуванню при вирішенні спору.

Відповідно до ст.1 Закону «Про міжнародне приватне право»:

приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи;

іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

- об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;

- колізійна норма - норма, що визначає право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.

Згідно з приписами ст.4 Закону «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Якщо згідно з ч.1 цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв`язок із приватноправовими відносинами. Визначене згідно з ч.1 цієї статті право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв`язок з визначеним правом і мають більш тісний зв`язок з іншим правом. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права відповідно до ч.1 цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Згідно з ч.1 ст.25 зазначеного Закону особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.

Частинами 1 та 3 ст.38 цього ж Закону передбачено, що право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться. Місцезнаходженням цінних паперів, що існують в електронній формі, вважається держава місцезнаходження професійного учасника ринків капіталу - депозитарної установи або особи, яка провадить аналогічну діяльність у такій державі.

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано.

З урахуванням викладеного, до правовідносин зі збільшення статутного капіталу підлягає застосуванню право України, оскільки ТОВ «Преміорі» має місцезнаходження в Україні та зареєстровано в ЄДР за законодавством України.

Натомість процедура заміни директора, акціонера, оцінка дій директора англійської Компанії Преміоррі ЛТД та укладених ним правочинів на відповідність інтересам компанії, вирішення того, чи є/був ОСОБА_2 реальним власником акцій Компанії Преміоррі ЛТД має визначатися відповідно до законодавства Англії.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову у повному обсязі та частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що всі дії вчинені одноособовим учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» - Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) щодо збільшення статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» за рахунок додаткового вкладу не породжують для Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» жодних правових наслідків в силу прямої заборони, що міститься в статті 16 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» в обсязі 500,00 грн станом на момент проведення такого збільшення не був сформований, що підтверджується та не спростовується матеріалами реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі».

Так, суд першої інстанції вказав, що з реєстраційної справи ТОВ «Преміорі», а саме з реєстраційної картки (форма 1) вбачається, що графа «розмір статутного або складеного капіталу (грн)» містить запис « 500, 00». Водночас, наступна графа «дата закінчення формування статутного або складеного капіталу (дд.мм.рррр)» станом на дату прийняття спірних рішень є незаповненою та не містить жодної інформації про факт формування (внесення) статутного капіталу учасниками з моменту створення ТОВ «Преміорі» до моменту прийняття спірних рішень. Так само матеріали реєстраційної справи не містить жодного протоколу зборів учасників у період з моменту створення та до моменту прийняття спірних рішень, які б підтвердили фактичне внесення учасниками вкладів до статутного капіталу та факт закінчення формування статутного капіталу в обсязі 500, 00 грн.

Водночас, колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» збільшення статутного капіталу товариства допускається лише після внесення всіма учасниками товариства своїх вкладів у повному обсязі.

Пунктом 5.4 статуту ТОВ «Преміорі» вказано, що збільшення статутного капіталу товариства допускається лише після внесення всіма учасниками товариства своїх вкладів у повному обсязі. При збільшенні статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів номінально вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу такого учасника.

Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент створення ТОВ «Преміорі») статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

- про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

- про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

- про ліквідацію товариства.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що у разі невнесення учасниками ТОВ «Преміорі» своїх внесків до статутного капіталу до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства, останнє повинно було ліквідуватися.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що як видно із реєстраційної справи, а саме Реєстраційної картки форми 1, на яку посилається суд першої інстанції як на доказ відсутності формування статутного капіталу ТОВ «Преміорі», остання була складена 19.06.2015, тобто до закінчення строку внесення статутного капіталу (до закінчення першого року з дня реєстрації ТОВ «Преміорі»), а отже не може свідчити про несформування статутного капіталу ТОВ «Преміорі» у визначений ст. 52 ЗУ «Про господарські товариства» строк.

До того ж, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 та ТОВ «Преміорі» до своїх апеляційних скарг надали копію касової книги ТОВ «Преміорі» на 2015, 2016 роки та прибуткових касових ордерів та просили суд апеляційної інстанції встановити додатковий строк для їх подання.

ОСОБА_1 на обґрунтування неможливості подання доказів до суду першої інстанції посилається на те, що формування статутного капіталу ТОВ «Преміорі» не входило до предмету доказування у даній справі, а тому після отримання повного тексту судового рішення у даній справі він звернувся до ТОВ «Преміорі» із відповідним адвокатським запитом від 08.05.2023. У відповідь на адвокатський запит від 08.05.2023 позивачу за первісним позовом було надано докази формування статутного капіталу ТОВ «Преміорі» у 2015 році.

Водночас в порушенням вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України позивач за первісним позовом (відповідач 2 за зустрічним позовом) не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неможливість подання таких доказів суду першої інстанції, ТОВ «Преміорі» зазначило, що воно не могло надати такі докази суду першої інстанції, оскільки питання про формування статутного капіталу товариства не входило до предмету доказування у даній справі.

В порушення приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України ТОВ «Преміорі» не надано суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, що унеможливлює прийняття таких доказів до розгляду.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотань позивача за первісним позовом (відповідача 2 за зустрічним позовом) та відповідача 1 за первісним позовом (відповідача 1 за зустрічним позовом), які містяться в апеляційних скаргах про встановлення додаткового строку для подання доказів формування статутного капіталу фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» (копію касової книги та прибуткових касових ордерів) та прийняття вказаних доказів до розгляду.

Справа розглядається в суді апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 269 ГРК України за наявними доказами. Суд апеляційної інстанції при новому розгляді не встановив виключних випадків для прийняття нових доказів.

Водночас, питання формування статутного капіталу ТОВ «Преміорі» не було підставою позовів та не входило в предмет доказування по справі. Доказів невнесення учасниками ТОВ «Преміорі»: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 часток у статутний капітал Товариства та відповідно прийняття рішень у зв`язку із невиконанням учасниками Товариства обов`язку щодо внесення вкладу (частки у статутний капітал) шляхом зменшення статутного капіталу (п.5.4 Статуту), або про виключення із складу товариства учасника (ів), який (і) не вніс (внесли) (не повністю вніс (внесли) свої вклади, про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі, про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі, або про ліквідацію товариства, матеріали даної справи не містять, а тому підстави вважати, що статутний капітал ТОВ «Преміорі» у розмірі 500, 00 грн не був сформований, відсутні.

Як зазначено вище, вказуючи на прийняття рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ «Преміорі» неуповноваженою особою Компанія Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) наголошувала, що станом на 01.09.2020 повноваження ОСОБА_2 як директора Компанії Преміоррі ЛТД були припинені, що підтверджується формою PSCO07 (ef) про припинення статусу ОСОБА_2 , формою PSCO01 (ef), за якою фізичною особою, яка здійснює значний контроль Компанії Преміоррі ЛТД є Пан ОСОБА_8 (громадянство Велика Британія), формою ТМ01 (ef) про припинення статусу ОСОБА_2 з 01.09.2020, формою АР01 (ef), за якою директором Компанії Преміоррі ЛТД призначено Пана ОСОБА_8 (громадянство Велика Британія), з підтвердженням того, що вказана особа погодилася виконувати обов`язки директора.

Як вказувалося вище, щодо питання повноважень ОСОБА_2 діяти від імені ТОВ «Преміорі», обмеження його повноважень у дані справі застосовується англійське право.

Так, ст. 40 Закону про компанії 2006 передбачено:

- на користь особи, яка добросовісно веде справи з компанією, повноваження директорів зобов`язувати компанію або уповноважувати інших осіб робити це вважається вільним від будь-яких обмежень, передбачених статутом компані.

- З цією метою:

(а) особа «має справу з компанією», якщо вона є стороною будь-якої транзакції або іншої дії, стороною якої є компанія;

(b) особа, яка має справу з компанією:

(і) не зобов`язана цікавитися будь-якими обмеженнями повноважень директорів брати на себе зобов`язання перед компанією або уповноважувати інших осіб робити це,

(іі) вважається, що директор діяв добросовісно, якщо не доведено протилежне, та

(ііі) не вважається такою, що діяла недобросовісно, лише на підставі того, що вона знала про те, що дія виходить за межі повноважень директорів відповідно до статуту компанії.

Відповідно до ст. 161 Закону України про компанії 2006 дії особи, яка діє як директор, є дійсними, незважаючи на те, що пізніше буде виявлено:

(а) що був недолік у його призначенні;

(b) що він був позбавлений права обіймати посаду;

(с) що він припинив обіймати посаду;

(d) що він не мав права голосувати з даного питання.

До матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Преміорі» також долучено копію Закону про Компанії від 2006 року Приватної акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю - Статут Преміорі ЛТД (Premiorri LTD).

До посадових обов`язків директорів компанії відповідно до статті 12 (а) Закону про Компанії від 2006 року (статуту Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) віднесено наступне. Директор компанії (в тому числі кожен заступник) повинен виконувати загальні посадові обов`язки, які визначені у розділах 171-177 Закону про компанії від 2006 року, які у будь-який час повинні виконуватися кожним директором компанії.

В силу статті 13 Закону про Компанії від 2006 року - Статуту Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) кожен призначений директор повинен у будь-який час при виконанні своїх посадових обов`язків тощо:

діяти в межах повноважень зареєстрованого статуту Компанії здійснювати повноваження з дійсною метою, для якої вони були надані йому;

діяти добросовісно з метою просування підтримки успіху Компанії на користь її учасників, працівників, співдружності в яких вона була встановлена та у якій здійснюється діяльність, та з метою майбутніх добросовісних відносин між постачальниками та клієнтами, діяти розумно та сумлінно між учасниками та просувати репутацію, успіх та домовленості компанії.

у випадку необхідності ухвалювати самостійні рішення;

заявляти про характер та обсяг будь-якого інтересу у запропонованій транзакції або угоді із компанією, то така заява має бути вчинена шляхом письмового повідомлення до ради директорів, на зборах ради, або шляхом письмового повідомлення відповідно до розділу 184, 2006 Закону або шляхом загального повідомлення відповідно до розділу 185, 2006 Закону до моменту укладання будь-якої транзакції (том справи 5, аркуш 122).

Відповідно до пункту "і" статті 2 (Рада директорів та призначення директорів) цього Статуту акціонери можуть спеціальною резолюцією наказати вжити або відмовити від вжиття спеціальної дії. Жодна така спеціальна резолюція не скасовує будь-яку дію, яку директори вже зробили.

Заперечуючи проти доводів Компанії Преміоррі ЛТД щодо неуповноваженості ОСОБА_2 на прийняття рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ «Преміорі», останній надав висновок експерта у галузі англійського корпоративного права та зазначив, що експерт у висновку вказав, що Компанія Преміоррі ЛТД повинна мати відповідні документи, які б свідчили про припинення його повноважень як директора Компанії Преміоррі ЛТД, але Компанія Преміоррі ЛТД не надала суду жодних документів, які б підтверджували припинення повноважень; реєстраційна палата не проводить перевірки та верифікацію документів. Також, експерт дійшов висновку, що повноваження ОСОБА_2 як директора не було припинено в установленому порядку відповідно до англійського законодавства, а ухвалені 01.09.2020 рішення будуть мати обов`язкову силу для Компанії Преміоррі ЛТД щодо будь-якої третьої особи через те, що ОСОБА_2 мав фактичні, звичайні або презюмовані повноваження на той час.

Законом України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що суд при застосуванні права іноземної держави з`ясовує зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування та доктриною у відповідній іноземній державі.

Одним із способів встановлення змісту таких норм є залучення експерта з питань права. Водночас, сторони можуть сприяти суду у встановленні змісту права шляхом подання відповідних висновків експерта.

Таким чином, встановлення змісту норм права є обов`язком суду, який розглядає справу, в силу закону та здійснюється ex officio, тоді як учасники справи, які зацікавлені у застосуванні судом норм права відповідної іноземної держави, мають право сприяти суду у вжитті заходів щодо встановлення змісту норм іноземного права шляхом подання до суду документів, що підтверджують зміст таких норм, на які вони посилаються на обґрунтування своїх вимог або заперечень (Постанова ВП ВС від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

При цьому, висновок експерта з питань права може стосуватися виключно двох категорій питань: застосування аналогії закону, аналогії права та з`ясування змісту норм іноземного права.

На виконання вказівок Верховного Суду апеляційним судом здійснено дослідження висновку експерта в галузі права - Адама Чичестер-Кларка, який був складений 16.03.2023, з якого випливає, що:

- інформація, розміщена на вебсайті Реєстраційної Палати, є прийнятною у суді та є prima facie (на перший погляд) доказом правдивості її змісту;

- рішення, які необхідно подати до Реєстраційної Палати, викладені в розділі 29(1) Закону про компанії від 2006 року; в іншому випадку, застосовна процедура полягає у заповненні відповідних форм Реєстраційної Палати та подання їх до Реєстраційної Палати;

- Реєстраційна Палата не проводить перевірки та верифікацію документів. Вона також немає наданих законом повноважень чи можливостей для цього.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 ГПК України висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

З вказаних висновків експерта вбачається, що відомості, які містяться в британському реєстрі юридичних осіб є прийнятними в суді, але реєстратор не здійснює перевірку та верифікацію документів, які є підставою для внесення відомостей до реєстру. Тобто, фактично відомості британського реєстру є умовно достовірними та потребують, в разі наявності спору, підтвердження.

Так, судом першої інстанції було досліджено відомості з офіційного електронного ресурсу Реєстраційної Палати Великобританії (Companies House) (https://www.gov.uk) щодо компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD). Так, 01.09.2020 до електронного реєстру внесені наступні відомості: о 14:10:35 відповідно до форми PSC01(ef) було внесено повідомлення про фізичну особу зі значним контролем на ім`я пан ОСОБА_8 ; о 14:15:34 відповідно до форми PSC08(ef) зареєстровано заяву про повідомлення особи зі значним контролем; о 14:15:56 відповідно до форми AD01(ef) відбулася зміна юридичної адреси компанії; о 14:19:55 відповідно до форми PSC09(ef) внесено заяву про відкликання особи зі значним контролем; о 15:47:14 відповідно до форми PSC07(ef) сформовано повідомлення про припинення статусу ОСОБА_2 , як особи, що здійснює значний контроль компанії.

Наступного дня 02.09.2020 о 00:30:02 до електронного реєстру внесено форму AP01(ef), яка датована 01.09.2020 про призначення директора.

В подальшому, а саме 07.09.2020 о 13:15:01 створено форму TM01(ef) про припинення повноважень ОСОБА_2 , як директора компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD). Дата припинення є 01.09.2020, але для реєстрації в електронному форматі отримано 07.09.2020. Відповідно до форми CS01(ef) внесено заяву про підтвердження (дата та час створення цієї форми: 07.09.2020 о 14:26:00). Документи, на підставі яких вчинено вказані реєстраційні дії, відображені у офіційному електронному ресурсі Реєстраційної Палати Великобританії (Companies House) (https://www.gov.uk) щодо компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) учасниками судового процесу суду першої інстанції не надано.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що припинення повноважень ОСОБА_2 , як директора Компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) відповідно до форми TM01(ef) відбулось 07.09.2020 о 13:15:01, а втрата статусу особи, що має значний контроль відбулась 01.09.2020. Водночас, особа, що має значний контроль не є тотожним терміном до директора компанії.

З цим висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки втрата статусу особи, яка має значний контроль не свідчить про автоматичне припинення повноважень, призначеного директора Компанії.

В цій частині мотивувальну частину рішення суду першої інстанції Преміоррі ЛТД не оскаржено.

Щодо правової природи збільшення статутного капіталу, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Компанія Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) вважає, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передбачали безоплатний перехід до ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ «Преміорі» у розмірі 80%, а тому згідно ст. 21 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та ст.ст. 717, 719 ЦК України, суд повинен вказаний договір (відступлення частки в статутному капіталі) визнати нікчемним через недодержання письмової форми.

В свою чергу, ОСОБА_1 вказує, що правочини щодо відчуження частки та/або частини частки в статутному капіталі ТОВ «Преміорі» не укладалися; правовідносини у цій справі виникли виключно в розрізі збільшення розміру статутного капіталу ТОВ «Преміорі» за рахунок додаткового вкладу ОСОБА_1 Компанія Преміоррі ЛТД плутає два різних способи зміни суб`єктного складу учасників товариства - прийняття нового учасника, який вніс додатковий вклад, та відчуження частки. Дії, пов`язані із зміною розміру статутного капіталу та складу учасників ТОВ «Преміорі», були вчиненні у відповідності до ст.18 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Порядок збільшення статутного капіталу врегульовано ст.18 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Зокрема, ця стаття встановлює:

1. Учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

2. Кожний учасник має переважне право зробити додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Треті особи та учасники товариства можуть зробити додаткові вклади після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів, лише якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів.

3. У рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.

4. Додаткові вклади можуть вноситися у негрошовій формі. У такому разі рішенням загальних зборів учасників визначаються учасники товариства та/або треті особи, які вносять майно, та його грошова оцінка.

5. Додаткові вклади можуть вноситися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між товариством та учасником та/або третьою особою.

6. Учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів.

7. Треті особи та учасники товариства можуть вносити додаткові вклади протягом шести місяців після спливу строку для внесення додаткових вкладів учасниками, які мають намір реалізувати своє переважне право, якщо рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів не встановлено менший строк.

8. Статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники товариства, можуть встановлюватися інші строки для внесення додаткових вкладів, може встановлюватися можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників чи лише третіх осіб вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками товариства, які мають переважне право.

9. З учасником товариства та/або третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов`язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство - збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі.

10. Протягом одного місяця з дати спливу строку для внесення додаткових вкладів, встановленого відповідно до цієї статті, загальні збори учасників товариства приймають рішення про:

1) затвердження результатів внесення додаткових вкладів учасниками товариства та/або третіми особами;

2) затвердження розмірів часток учасників товариства та їх номінальної вартості з урахуванням фактично внесених ними додаткових вкладів;

3) затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства.

11. Якщо додаткові вклади не внесені учасником товариства та/або третьою особою, з яким (якою) укладено договір про внесення додаткового вкладу, в повному обсязі та своєчасно, такий договір вважається розірваним, якщо рішенням загальних зборів учасників не затверджено розмір частки такого учасника та/або третьої особи виходячи з фактично внесеного ним додаткового вкладу.

Згідно із ч. 1-4 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Праовчини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Натомість, згідно з усталеною практикою Верховного Суду рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Такий висновок міститься, зокрема, у таких постановах Верховного Суду: від 19.04.2023 у справі № 916/4097/21, від 01.09.2022 у справі № 922/2402/21, від 17.11.2020 у справі № 914/2175/19, від 30.04.2020 у справі № 924/497/19, від 16.10.2019 у справі № 909/556/18.

При цьому Верховний Суд вказав, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і , відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Великою Палатою Верховного Суду сформовано правову позицію щодо підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства. У постанові від 28.01.2020 у справі № 924/641/17 Велика Палата вказала, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16 зазначено, що права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Велика Палата визнала, що визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства здійснюється з підстав, відмінних від підстав недійсності правочинів. Отже, Верховний Суд розмежовує рішення органів управління юридичних осіб як акти ненормативного характеру (індивідуальні акти), з одного боку, та правочини, з іншого боку, як явища, що мають різну правову природу та різні підстави визнання недійсними.

Таким чином, рішення про збільшення статутного капіталу є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом) та не може бути кваліфіковане як дарування частки у розумінні ст. 717 ЦК України, яка передбачає, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Враховуючи зазначене, за результатами перегляду рішення суду першої інстанції з підстав удаваності правочину, апеляційний суд не знайшов підтвердження вищевказаним доводам апелянта, відхиляє твердження ТОВ «Преміорі» про наявність договору дарування частки, замаскованого під збільшення статутного капіталу (удаваний правочин), та про його нікчемність в силу недотримання письмової форми.

Як зазначалося, однією із підстав зустрічного позову було те, що рішенням щодо збільшення статутного капіталу, затвердження нової редакції статуту ТОВ «Преміорі» порушено права позивача за зустрічним позовом, оскільки останній втратив 100% статутного капіталу та вирішальний вплив на ТОВ «Преміорі»; дії ОСОБА_2 були вчинені всупереч інтересам Компанії Преміоррі ЛТД та є порушенням вимог ч.3 ст.92 ЦК; такі дії суперечили інтересам компанії та завдали їй пряму шкоду, адже остання без жодної розумної компенсації втратила 80% корпоративних прав на ТОВ «Преміорі», статус одноособового учасника та прямий вирішальний вплив на товариство.

Компанія Преміоррі ЛТД вважає, що єдиним логічним поясненням такої поведінки ОСОБА_2 є його зловмисна домовленість з ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.

Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

ОСОБА_1 вказує, що залучення нового учасника ТОВ «Преміорі» було цілком обґрунтованим та економічно виправданим. Причин такого залучення було декілька: 1) загальна економічна ситуація в країні негативно впливала на обсяги реалізації продукції ТОВ «Преміорі»; 2) відсутність достатньої кількості обігових коштів призводила до неможливості просування продукції на ринку; 3) карантинні заходи на початку 2020 року «обвалили» продажі продукції; 4) ТОВ «Преміорі» не мало у власності основних засобів, необхідних для здійснення виробництва, необхідні основні засоби орендувалися у ПрАТ «Росава», яке з 2018 року перебуває в процедурі банкрутства; реалізація орендованих основних засобів в процедурі банкрутства означала б повну зупинку роботи підприємства; для придбання необхідних основних засобів, підтримання обсягу обігових коштів було необхідне залучення в найближчі 5 років інвестицій в сумі мінімум 4-6 млн. доларів США та забезпечення збільшення продажів виробленої продукції; 5) ОСОБА_1 є відомим бізнесменом та громадським діячем, має значний досвід роботи на ринку шинної продукції, а також міг забезпечити одержання інвестицій у підприємство та збільшити продажі продукції, тому ОСОБА_2 прийняв рішення про залучення ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ «Преміорі».

ОСОБА_1 , заперечуючи довід Компанії Преміоррі ЛТД про ухвалення рішення про збільшення статутного капіталу всупереч інтересам Компанії Преміоррі ЛТД, також вказує, що питання економічної доцільності прийняття тих чи інших рішень учасником товариства виходить за межі компетенції суду, оскільки стратегія ведення та розвитку бізнесу, вибір партнерів та контрагентів тощо є виключними повноваженнями власника бізнесу і суд не може втручатися в цю сферу; мотиви залучення ОСОБА_1 до складу учасників товариства не впливають на результат розгляду, як зустрічного позову, так і первісного позову; суд задля забезпечення дотримання балансу інтересів юридичної особи, вирішуючи спір, не повинен занадто втручатися у діяльність компанії та визначати доцільність чи недоцільність рішень, якщо особа, що мала достатній обсяг повноважень вирішила діяти певним чином; питання економічної доцільності залучення інвестицій та, відповідно, збільшення статутного капіталу за рахунок внесення додаткового вкладу третьою особою, не повинно розглядатися та оцінюватися судом, оскільки це питання належить до стратегії розвитку бізнесу та підприємницького ризику, а не є правовим питанням.

Компанія Преміоррі ЛТД вказує, що директор ОСОБА_2 діяв всупереч інтересам компанії Преміоррі ЛТД, яка втратила корпоративний контроль над українським бізнесом (і цю ситуацію не змінює можливе майбутнє внесення ОСОБА_1 інвестицій в ТОВ «Преміорі», над яким він отримав контроль).

Переглядаючи дану справу, Верховний Суд зазначив, що в Україні презюмується добросовісність, обґрунтованість та розумність бізнес-рішень (ділових рішень), якщо інше не доведено позивачем. Виключення з цього правила становлять випадки, коли особа діяла у конфлікті інтересів.

В доктрині та світовій судовій практиці сформувалося так зване «правило ділового рішення» (business judgement rule), відповідно до якого посадові особи не повинні доводити ефективність ділових рішень. За цим правилом, суди зазвичай не входять в питання оцінки ефективності ухвалених ділових рішень. Судді зазвичай не володіють достатньою компетенцією та досвідом для оцінки ефективності ухвалених ділових (інвестиційних, підприємницьких) рішень. Крім того, будь-яке бізнес-рішення є ризиковим, це невід`ємна риса підприємницької діяльності, а також таким, яке ухвалюється в умовах володіння певним обсягом інформацією станом на момент ухвалення рішення. При ухваленні рішень інформація про майбутні події є невідомою і може бути лише спрогнозована. Оцінка судом ефективності ділового рішення вже постфактум, за наявності значно більшого обсягу інформації про події, які відбулися після ухвалення рішення, не завжди забезпечує справедливий підхід. Під час судового розгляду, який відбувається як правило зі спливом значного періоду часу, навіть розумне ділове рішення може здатися нерозумним. Водночас, «правило ділового рішення» не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані.

Верховний Суд наголосив, що суд апеляційної інстанції (при попередньому розгляді справи) підійшов формально до вирішення спору, оцінивши лише дотримання передбаченої законом процедури збільшення розміру статутного капіталу. Суд в оскаржуваному рішенні не надав оцінки аргументам обох сторін та наданим на їх підтвердження доказам щодо обґрунтованості/необгрунтованості та розумності/нерозумності рішень, ухвалених ОСОБА_2 саме як директором Компанії Преміоррі ЛТД (про збільшення статутного капіталу, про відмову від переважного права на внесення додаткового вкладу при збільшенні розміру статутного капіталу, що призвело до зменшення частки компанії Преміоррі зі 100% до 20%), наскільки такі дії відповідали інтересам англійської компанії Преміоррі ЛТД.

Так, Верховний Суд виснував, що відповідно до британського як статутного так і прецендентного права, директор насамперед має обов`язки саме перед компанією, а не перед окремими акціонерами чи іншими стейкхолдерами (особами, зацікавленими в успішній діяльності компанії).

У справі Salomon v A Salomon & Co Ltd [1896] UKHL 1, [1897] AC 22 Палата Лордів Сполученого Королівства вперше підтримала доктрину самостійної корпоративної правосуб`єктності компанії, навіть якщо одна так сама особа є її акціонером та директором (тобто по суті сама управляє всіма справами компанії).

Відповідно до ст.172 британського Закону про компанії 2006 року:

(1) Директор компанії повинен діяти таким чином, який, на його добросовісне переконання, найімовірніше сприятиме успіху компанії на користь її учасників в цілому, і при цьому він повинен враховувати (серед іншого):

(a) ймовірні наслідки будь-якого рішення в довгостроковій перспективі;

(б) інтереси працівників компанії;

(c) необхідність зміцнення ділових відносин компанії з постачальниками, клієнтами та іншими особами;

(d) вплив діяльності компанії на суспільство та навколишнє середовище;

(e) бажаність підтримання компанією репутації компанії з високими стандартами ділової поведінки, а також;

(f)необхідність діяти справедливо у відносинах між членами компанії.

(2) Якщо або в тій мірі, в якій цілі компанії складаються або включають цілі, відмінні від вигоди її учасників, підрозділ (1) діє так, як якщо б посилання на сприяння успіху компанії на користь її учасників стосувалося досягнення цих цілей.

(3) Обов`язок, встановлений цим розділом, діє з урахуванням будь-якого нормативно-правового акта або норми права, що вимагає від директорів, за певних обставин, враховувати інтереси кредиторів компанії або діяти в їхніх інтересах.

Верховний Суд також неодноразово зазначав, що, розглядаючи корпоративні спори, суди мають враховувати, що інтереси товариства можуть не збігатися з інтересами окремих його учасників, а інтереси учасників товариства також не завжди збігаються (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 22.10.2019 у справі №923/876/16, Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 28.03.2023 у справі №911/2446/21, від 10.05.2023 у справі №916/718/21, від 18.07.2023 у справі №916/3902/21, від 27.09.2023 у справі №922/1192/22 тощо).

Отже, навіть якщо особа володіє 100% пакетом акцій компанії, то не можна вважати, що її інтереси і є інтересами компанії, як про це стверджує ОСОБА_1 .

Водночас, як зазначається у британський правовій доктрині, при визначенні інтересів компанії та обов`язку директорів забезпечувати успішність компанії, все ж таки насамперед беруться до уваги інтереси її акціонерів. Обов`язок лояльності директорів все ще лишається орієнтованим саме на учасників компанії (Gower Principles of Modern Compamy Law. Nenth Edition. Paul L/Davis and Sarah Worthington. Sweet & Maxwell, 2016, p.588-589).

Отже, якщо компанія не має кредиторів, працівників та будь-яких інших стейкхолдерів, то при визначенні інтересів компанії дійсно мають братися до уваги інтереси її учасників.

Відтак, якщо на момент вчинення спірного правочину (відмови Компанії Преміоррі ЛТД від використання свого переважного права на збільшення статутного капіталу), ОСОБА_2 був реальним, а не номінальним акціонером компанії, то такі дії не можна вважати такими, що суперечили інтересам компанії, які у такому разі співпадали з інтересами її єдиного акціонера (він володів 100% акцій компанії, а отже мав право по суті передати (подарувати) корпоративний контроль будь-якій іншій особі, тобто діяти на власний розсуд).

Якщо ж ОСОБА_2 був лише номінальним власником, який мав діяти і в інтересах кінцевого бенефіціарного власника, то відповідні дії є такими, що суперечили інтересам як самої компанії, так і її кінцевого бенефіціарного власника.

Враховуючи викладене, направляючи справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, помилково не застосував до спірних відносин ч. 1 ст. 232 ЦК України та не дослідив, був ОСОБА_2 реальним акціонером, чи особою, яка лише номінально володіла акціями Компанії Преміоррі ЛТД, чи був ОСОБА_1 обізнаний з тим, хто реально володіє акціями Компанії Преміоррі ЛТД, чи був ОСОБА_1 обізнаний з тим, хто реально володіє акціями Компанії Преміоррі ЛТД та керує нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Компанія Преміоррі ЛТД стверджує, що ОСОБА_2 не є реальним власником Компанії Преміоррі ЛТД.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, Компанія Преміоррі ЛТД надала до суду протоколи допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у кримінальному провадженні, заяви свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , роздруківки електронних листів, та наголошувала, що вказані докази свідчать про те, що реальними власниками компанії є ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Заперечуючи щодо визнання належними та допустимими доказами у справі протоколи допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ТОВ «Преміорі» зазначає, що порядок подання показань свідків та їх допит у господарському процесі відрізняється від збору доказів у кримінальному процесі; вказані свідки не надали заяв, як того вимагає ГПК; суд не допитував вказаних свідків; показання свідків не можуть встановлюватися обставинами, які відповідно до законодавства відображаються у відповідних документах (а володіння акціями підтверджується саме певними документами (письмовими доказами) та/або відповідними електронними доказами). Отже, докази отримані та подані з порушенням встановленого законом порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Так, з протоколів допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , видно, що ОСОБА_9 повідомив, що йому взагалі не відомо про існування Компанії Преміоррі ЛТД, ОСОБА_11 пояснив, що він не знає, чи був ОСОБА_2 власником Компанії Преміоррі ЛТД, а ОСОБА_10 зазначив лише, що йому відомо про існування корпоративного спору щодо права власності на корпоративні права ТОВ «Преміорі» між Компанією ОСОБА_16 та ОСОБА_1 .

Жоден із вказаних свідків не надавав свідчень щодо кінцевого бенефіціарного власника Компанії Преміоррі ЛТД, зокрема, що останнім є ОСОБА_14 та/або ОСОБА_15 .

Щодо заяв свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , то колегія суддів зазначає наступне.

У своїй заяві ОСОБА_14 повідомив, що за його вказівкою у 2015 році створили ТОВ «Преміорі», яке мало займатися підприємницькою діяльністю у сфері виробництва автомобільних шин. Корпоративні права у ТОВ «Преміорі» згодом були переоформлені на належну йому Компанію Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD). У березні 2019 він передав (подарував) Компанію Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) своєму синові ОСОБА_17 з метою здобуття ним практичних навичок ведення бізнесу. При цьому, ОСОБА_18 , згідно сталої ділової практики у Великобританії було прийнято рішення оформити Компанію Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) на номінальних власників. У період 2018-2020 років функції номінального власника та директора Компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) виконував ОСОБА_2 , який не мав будь-яких повноважень на розпорядження активами Компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD).

Заперечуючи проти вказаних заяв, ТОВ «Преміорі» зазначає, що заяви свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не можуть братися судом до уваги, оскільки не відповідають вимогам, встановленим ч. 2 та ч. 3 ст. 88 ГПК України. Зокрема, заяви не містять підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань (ст. 384 КК України). Крім того, обставини (факти) призначення та звільнення директора юридичної особи, набуття права власності та реалізації корпоративних прав як за законодавством України, так і за законодавством Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії оформлюються/відображаються/обліковуються у відповідних письмових документах, а тому вказані обставини не можуть встановлюватися показаннями свідка.

Згідно із ст. 383 КК України завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому, дізнавачу або органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення - карається виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років.

Відповідно до ст. 384 КК України завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - караються виправними роботами на строк до двох років або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Колегією суддів встановлено, що дійсно заяви свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 містять лише посилання щодо повідомлення про кримінальну відповідальність згідно ст. 383 КК України. Натомість, надана ОСОБА_19 та ОСОБА_20 інформація не є повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а є показаннями свідків. При цьому, вказані заяви не містять підтвердження про обізнаність свідків щодо кримінальної відповідальності передбаченої ст. 384 КК України.

Крім того, як зазначалося вище, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах (ч. 2 ст. 87 ГПК України).

Так, із доданих до матеріалів справи декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 - 2019 роки, вбачається, що ані ОСОБА_21 , ані ОСОБА_22 протягом 2015-2019 років не мали корпоративних прав на Компанію Преміорі ЛТД (Premiorri LTD), а також не були кінцевими бенефіціарними власниками вказаної компанії.

Виконуючи вказівки Верховного Суду, апеляційний суд, оцінюючи відповідні докази та посилання приходить до висновку про відсутність послідовності, відкритості та добросовісності поведінки осіб, що вважають себе фактичними власниками. Зазначене підтверджує відсутність в даному випадку передумов для захисту прав добросовісного власника, зокрема відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для ототожнення інтересів Компанії, створеної за законодавством Англії, з інтересами осіб, які заявляють про свою причетність до цієї Компанії, не надаючи належних доказів.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає, що заяви свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не є належними та допустимими доказами того, що кінцевим бенефіціарним власником Компанії Преміоррі ЛТД є останній або його син - ОСОБА_15 .

Також, судом не береться до уваги електронна переписка між ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , оскільки вказані листи, в силу ст. 76, ст. 77 та ч. 2 ст. 87 ГПК України, не можуть підтверджувати обставини щодо реального власника Компанії Преміоррі ЛТД.

Відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Так, роздруківки листування по електронній пошті, які було надано представником Компанії Преміоррі ЛТД не можуть вважатися ні електронними доказами, ні їх копіями. При дослідженні електронної скриньки ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що в ній містяться не електронні листи, а pdf-файли, створені Беверлі Херроу 29.11.2022.

До того ж, Компанія Преміоррі ЛТД наполягала, що кінцевим бенефіціарним власником Компанії Преміоррі ЛТД до 01.09.2020 згідно даних Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.09.2020 18:36:22 була ОСОБА_23 .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Заперечуючи проти достовірності вказаного доказу, ОСОБА_1 зазначав, що компанія Преміоррі ЛТД достеменно знала про те, що ОСОБА_23 станом на 2020 рік не була бенефіціарним власником ТОВ «Преміорі».

Так, колегією суддів встановлено, що Компанія Преміоррі ЛТД була створена 18 листопада 2015 року у встановленому законом порядку та зареєстрована у Бюро реєстрації компаній Англії та Уельсу за номером 9877797. Початкова частка у часті в акціонерному капіталі належала ОСОБА_24 у розмірі 100 акцій, номінальною вартістю 1 фунт стерлінг.

Вподальшому, ОСОБА_23 відчужила свої акції Компанії Преміоррі ЛТД ОСОБА_25, який, у свою чергу, відчужив акції компанії ОСОБА_26, що підтверджується протоколами засідання ради від 26.01.2018 року та від 30.01.2018 року, наявними в матеріалах справи.

Так, Британський Закон про компанії 2006 року не містить поняття номінального власника компанії, однак цей інститут широко використовується у діловій практиці.

Номінальний власник або номінальний акціонер - це особа або компанія, яка володіє акціями від імені іншої особи. Основна форма номінального акціонера - це довірена особа, яка утримує акції на довірчій основі для вигодонабувачів, або компанія, яка діє як номінальний акціонер для іноземних інвесторів. Ім`я номінального акціонера буде внесено до реєстру учасників компанії як власника відповідних акцій. Таким чином, учасником компанії буде номінальний акціонер, а не вигодонабувач акцій.

У відповідності до Закону про малі підприємства, підприємництво та зайнятість 2015 року, яким внесено зміни до Закону про компанії 2006 року компанія у Великобританії повинна враховувати лише тих акціонерів, які зазначені в реєстрі. Так, відповідно до частин 1-2 статті 112 Закону про компанії, особи, які підписали меморандум компанії, вважаються такими, що погодилися стати учасниками компанії, і після її реєстрації стають учасниками та повинні бути внесені до реєстру учасників. Кожна інша особа, яка погодилася стати учасником компанії та чиє ім`я внесено до реєстру членів, є учасником компанії.

Цей принцип підсилюється положеннями Модельних статутів як приватних, так і публічних компаній. Так, пункт 23 Модельного статуту для приватних компаній, обмежених акціями, встановлює, що за винятком випадків, передбачених законом, жодна особа не повинна визнаватися компанією як така, що володіє будь-якою акцією на довірчій основі, і, за винятком випадків, передбачених законом або статутом, компанія не повинна бути зобов`язана визнавати будь-який інтерес в акції, окрім абсолютного права власності зареєстрованого власника акції та всіх прав, пов`язаних з нею.

Це означає, що номінальний власник (акціонер) здійснюватиме права голосу за акціями, отримуватиме дивіденди та інші виплати, та розпоряджатиметься своїми акціями. На нього також покладатимуться зобов`язання щодо оплати акцій, та всі інші зобов`язання, пов`язані з участю. Єдиним засобом правового захисту компанії у випадку будь-яких проблем з акціями буде звернення до номінального акціонера.

Номінальний власник (акціонер) і бенефіціарний власник повинні укласти договір або декларацію про довірчу власність. Цей документ регулює їхні взаємовідносини та визначає права і обов`язки обох сторін. Стороннім особам важко визначити, що акціонер, зазначений у реєстрі, насправді є номінальним акціонером. Це пов`язано з тим, що угода зазвичай відома лише бенефіціарному власнику та номінальному акціонеру.

У разі спору зазначений договір/декларація матиме вирішальне значення для підтвердження реальним власником своїх прав на компанію.

Водночас, суд апеляційної інстанції відзначає, що з квітня 2016 року, з набранням чинності Закону про малі підприємства, підприємництво та зайнятість 2015 року (Small Business, Enterprise and Employment Act 2015), усі компанії Великобританії зобов`язані вести Реєстр осіб із значним контролем. Це законодавство було запроваджено з метою підвищення прозорості британських компаній і спрямоване на усунення елементу секретності у використанні номінальних акціонерів для володіння акціями від імені невідомих бенефіціарів.

Якщо номінальний акціонер володіє акціями, що складають понад 25% від загальної кількості, ім`я та особисті дані бенефіціарного власника акцій повинні бути внесені до публічного реєстру. Приховування особи бенефіціарів у випадках, коли законодавство вимагає їх розкриття, є кримінальним правопорушенням, яке поширюється як на компанію, якщо вона свідомо подає неправдиву або оманливу інформацію, так і на особу, яка є особою із значним контролем.

Водночас, позивач за зустрічним позовом - Компанія Преміоррі ЛТД жодного договору або декларації про довірчу власність суду не надала, як і не надала доказів того, що станом на 01.09.2020 ОСОБА_23 внесена до Реєстру осіб із значним контролем.

Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «Преміорі» станом на 01.09.2020 були недостовірними. Компані Преміоррі ЛТД володіла документами, які свідчать, що станом на 01.09.2020 року кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Преміорі» був ОСОБА_2 , оскільки такі документи були надані в якості доказів до матеріалів справи. З огляду на це, Компанія Преміоррі ЛТД як на підставі вищенаведених норм права, так і в силу вимог ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не може посилатися на відомості Єдиного державного реєстру в частині того, що станом на 01.09.2020 року бенефіціарним власником ТОВ «Преміорі» була ОСОБА_23 , а не ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що враховуючи суперечливу інформацію, яку надає Компанія Преміоррі ЛТД щодо свого кінцевого бенефіціарного власника (чи є ним ОСОБА_14 або ОСОБА_15 , чи ОСОБА_23 ), суд апеляційної інстанції не приймає як належний та допустимий доказ, який підтверджує відомості про реального власника останнього, наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.09.2020 18:36:22.

При цьому, суд апеляційної інстанції, виконуючи вказівки Верховного Суду в даній справі на новому апеляційному перегляді, висновує, що особа, яка передала всі повноваження власника іншій особі та не внесла свої дані до Реєстру осіб із значним контролем, як того вимагає законодавство Англії, не може розраховувати на судовий захист своїх прав, оскільки її дії не відповідають критеріям добросовісності та розумності.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

З урахуванням вищезазначеного та визначених ст. 79 ГПК України стандартів доказування у сукупності з правилами дослідження та оцінки доказів, колегія суддів приходить до висновку, що більш вірогіднішим є те, що станом на 01.09.2020, тобто на день збільшення розміру статутного капіталу ОСОБА_2 був як директором, так і реальним власником (кінцевим бенефіціаром) Компанії Преміоррі ЛТД.

Повертаючись до питання обґрунтованості/необґрунтованості та розумності/нерозумності рішення ОСОБА_2 щодо збільшення статутного капіталу ТОВ «Преміорі», колегія суддів наголошує, що враховуючи те, що ОСОБА_2 був реальним, а не номінальним акціонером компанії, то його дії щодо збільшення розміру статутного капіталу не можна вважати такими, що суперечили інтересам Компанії Преміоррі ЛТД, які у даному випадку співвпадають з інтересами її єдиного акціонера (він володів 100% акцій компанії, а отже мав право по суті продати, передати, подарувати корпоративний контроль будь-якій іншій особі, тобто діяти на власний розсуд, а тому його дії не можуть оцінюватися через призму ст. 232 ЦК України.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що у даній справі спірні правовідносини є наступними:

- іноземною компанією, яка є єдиним учасником українського товариства, прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства шляхом внесення додаткового вкладу третьою особою. Третя особа внесла додатковий вклад у повному обсязі, у зв`язку із чим було затверджено результати внесення третьою особою додаткового вкладу до статутного капіталу товариства;

- затверджено розміри часток учасників товариства та їх номінальну вартість з урахуванням фактично внесеного додаткового вкладу;

- у результаті вказаних дій статутний капітал товариства був збільшений і до складу учасників товариства було прийнято нового учасника.

Правовідносини сторін мали місце в 2020 році та регулювалися, зокрема ЦК України та ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Отже, змістом спірних правовідносин у даній справі є збільшення статутного капіталу товариства за рахунок залучення додаткового вкладу від третьої особи та вступ нового учасника, за рахунок вкладу якого відбулося збільшення статутного капіталу. При цьому відносини сторін регулювалися іншим спеціальним законом.

Натомість, предметом спору у справі № 911/2129/17 є визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Вказане свідчить, що правовідносини сторін та їх правове регулювання у даній справі та справі № 911/2129/17 є неподібними, а тому висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 22.10.2019 по справі № 911/2129/17 не враховуються при розгляді даної справи.

Крім того, відповідно до ст. 316 ГПК України постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Тому підстав для застосування ст. 232 ЦК України суд апеляційної інстанції не встановив.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів щодо незаконності постанови Верховного Суду від 10.01.2024, оскільки Північний апеляційний господарський суд не наділений повноваженнями надавати оцінку висновкам Верховного Суду, викладених в їх постановах.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість висновку першої інстанції, що всі дії, вчинені ОСОБА_2 щодо збільшення статутного капіталу ТОВ «Преміорі» за рахунок додаткового вкладу не породжують для ТОВ «Преміорі» жодних правових наслідків в силу прямої заборони, що міститься в статті 16 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», позаяк статутний капітал ТОВ «Преміорі» в обсязі 500, 00 грн станом на момент проведення такого збільшення сформований не був з підстав зазначених вище.

Крім того, враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 1, 2, 10 ст. 18 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», колегія суддів дійшла висновку, що рішення ОСОБА_2 про збільшення статутного капіталу ТОВ «Преміорі» відповідає вимогам законодавства Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії та законодавству України, ОСОБА_1 набув право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Преміорі» на законних підставах, а тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом, визначивши розмір статутного капіталу ТОВ «Преміорі» у розмірі 2 500, 00 грн, що становить 100% . Розмір частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Преміорі» на суму 2 000, 00 грн, що становить 80% статутного капіталу ТОВ «Преміорі»; Компанії Преміоррі ЛТД у статутному капіталі ТОВ «Преміорі» на суму 500, 00 грн, що становить 20% статутного капіталу ТОВ «Преміорі».

При цьому, позовні вимоги за зустрічним позовом про визначення розміру статутного капіталу ТОВ «Преміорі» у розмірі 500,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу ТОВ «Преміорі» та визначення розміру частки Компанії Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) як одноособового учасника ТОВ «Преміорі» у статутному капіталі останнього у розмірі 500,00 грн, що становить 100% статутного капіталу ТОВ «Преміорі» задоволенню не підлягають, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини даної справи та часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом, з визначенням апеляційним судом розміру статутного капіталу ТОВ «Преміорі» у розмірі 2 500,00 грн, що становить 100 % та визначення часток учасників ТОВ «Преміорі» ОСОБА_1 у розмірі 2 000,00 грн, що становить 80% статутного капіталу ТОВ «Преміорі» та Компанії Преміоррі ЛТД у розмірі 500,00 грн, що становить 20 % статутного капіталу ТОВ «Преміорі».

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним правочинів щодо збільшення розміру статутного капіталу ТОВ «Преміорі» на 2 000, 00 грн, то колегія суддів відмовляє у їх задоволенні через встановлене вище, з підстав необгрунтованості.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі №910/11511/18.

За приписами ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.05.2020 у справі №910/7164/19 щодо способу засобу захисту вказав, що, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Вичерпний перелік способів захисту прав учасників товариства з обмеженою відповідальністю міститься у ст. 17 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», норми якого є спеціальними для товариств.

Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 названого цього Закону), тоді як позовна вимога про визнання права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки її задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, позовна вимога за первісним позовом про визнання за позивачем права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Преміорі» у розмірі 2 000,00 грн задоволенню не підлягає.

Беручи до уваги вищевикладене, первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визначення розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» у розмірі 2 500,00 грн, що становить 100% та визначення розміру часток ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» на суму 2 000,00 грн, що становить 80% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» та Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» на суму 500,00 грн, що становить 20% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі». В іншій частині первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають. Зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі №911/266/22 підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі №911/266/22 підлягають частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі №911/266/22 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом слід задовольнити частково, у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача 2 на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) пропорційно задоволених вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» на рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі №911/266/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.04.2023 у справі №911/266/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.

3. Визначити розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд 91, код ЄДРПОУ 39848510) у розмірі 2 500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень), що становить 100%.

4. Визначити розмір часток ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд 91, код ЄДРПОУ 39848510) на суму 2 000,00 грн (дві тисячі гривень), що становить 80% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд 91, код ЄДРПОУ 39848510) та Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) (приватна акціонерна компанія, країна резиденства: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії; місцезнаходження зареєстрованого офісу: 1 Стрейтс перейд, Брістоль, Сполучене Королівство, BS16 2 LA, номер компанії в реєстрі юридичних осіб: 9877797, дата реєстрації у Реєстраційній Палаті м. Кардіфф: 18.11.2015) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд 91, код ЄДРПОУ 39848510) на суму 500,00 грн (п`ятсот гривень), що становить 20% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд 91, код ЄДРПОУ 39848510).

5. Стягнути з Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) (приватна акціонерна компанія, країна резиденства: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії; місцезнаходження зареєстрованого офісу: 1 Стрейтс перейд, Брістоль, Сполучене Королівство, BS16 2 LA, номер компанії в реєстрі юридичних осіб: 9877797, дата реєстрації у Реєстраційній Палаті м. Кардіфф: 18.11.2015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 962,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні) судового збору.

6. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

7. У задоволення зустрічного позову відмовити повністю.

8. Стягнути з Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) (приватна акціонерна компанія, країна резиденства: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії; місцезнаходження зареєстрованого офісу: 1 Стрейтс перейд, Брістоль, Сполучене Королівство, BS16 2 LA, номер компанії в реєстрі юридичних осіб: 9877797, дата реєстрації у Реєстраційній Палаті м. Кардіфф: 18.11.2015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 14 886,00 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень) судового збору за апеляційний перегляд.

9. Стягнути з Преміоррі ЛТД (Premiorri LTD) (приватна акціонерна компанія, країна резиденства: Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії; місцезнаходження зареєстрованого офісу: 1 Стрейтс перейд, Брістоль, Сполучене Королівство, BS16 2 LA, номер компанії в реєстрі юридичних осіб: 9877797, дата реєстрації у Реєстраційній Палаті м. Кардіфф: 18.11.2015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміорі» (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд 91, код ЄДРПОУ 39848510) 14 886,00 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість гривень) судового збору за апеляційний перегляд.

10. Видачу наказів доручити Господарського суду Київської області.

11. Матеріали справи №911/266/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення повного тексту 01.10.2024

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич