Справа № 702/776/24

Провадження № 2/702/407/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Карабань З.І.,

учасники справи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 13059,50 грн. та понесених судових витрат в розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 24.03.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 11514-03/2023.

Договір підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер її мобільного телефону, про що сторони домовились у п.7 правочину.

За умовами кредитного договору (п.п.1.1. п.1) товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 5000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується його повернути і сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.п. 2.4. п.2 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.п. 1.8. п. 1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайтах товариства - https://www.avans.credit/.

В подальшому, 27.06.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Інвеструм ГРУП» (колишня назва ТОВ «ФК «Інвеструм») укладений договір факторингу №12062023, відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «Інвеструм ГРУП» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Інвеструм ГРУП» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників.

27.12.2023 ТОВ «Інвеструм ГРУП» своє право грошової вимоги відступило товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» шляхом укладення договору факторингу № 27122023-1.

Представник позивача стверджує, що відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13059,50 грн., з яких:

-5000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 8059,50 грн. - сума заборгованості за відсотками;

-0 грн. - сума заборгованості за пенею.

Однак відповідач, всупереч умовам кредитного договору, не зважаючи на виконання ТОВ «Інвеструм ГРУП» визначеного п.1.3 договору факторингу обов`язку з повідомлення боржника про відчуження права грошової вимоги, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора, тому за захистом порушеного права з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до суду.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05.09.2024 у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін і відповідачу наданий термін на подання відзиву на заявлену вимогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд ухвалити у справі заочне рішення, у випадку неявки у судове засідання відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялась за місцем своєї реєстрації, поштове відправлення з копією позову з додатками та ухвалою про відкриття провадження у справі вручене, про причини неявки суд не інформувала, клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляду справи за її відсутності не надходило, правом на подання відзиву на позов не скористалась.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ураховуючи, що передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову, продовжено.

Оскільки розгляд справи відбувається у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

24.03.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладеноДоговір про надання споживчого кредиту №11514-03/2023, що підтверджує копія Договору про надання споживчого кредиту №11514-03/2023 а.с.5-9).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Аванс Кредит» надає ОСОБА_1 кредитв розмірі 5000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується кредит повернути та сплатити проценти за користування ним, в порядку і умовах визначених договором (п.1.1 Договору).

Кредит надавався строком на 25 днів, тобто до 17.04.2023, дата надання кредиту 24.03.2023 і його метою були власні потреби відповідача (п.1.2.).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 726,35% річних від суми кредиту в розрахунку 1,99% на добу (п.1.3.).

За умовами п.1.7. Договору надання кредиту мало відбутися у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Перед укладенням Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_1 (п.1.11. Договору).

Згідно з наданою суду копією Договору про надання споживчого кредиту №11514-03/23 правочин підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором W3175 (а.с.9).

Відповідно до додатку №1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11514-03/2023 від 24.03.2023 ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 склали графік платежів, згідно якого чиста сума кредиту (сума платежу за розрахунковий період) складає 7487,50 грн. (а.с.8).

Згідно з доданою до позовної заяви незасвідченою копією Договору факторингу №12062023 12.06.2023 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Аванс Кредит» укладений договір факторингу, за умовами якого до ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» перейшли права грошової вимоги до боржників за основними договорами вказаними у Акті прийому-передачі (а.с.10 - 12).

Пункт 2.1. цього правочину визначає, що для реалізації фактором, тобто ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ», придбаних ним прав клієнт, тобто ТОВ «Аванс Кредит», передає на електронну пошту фактора або кур`єрською доставкою на електронному носієві (за вибором клієнта - флеш-накопичувач, компакт-диск та інші носії інформації) заповнений реєстр боржників, оригінали основних договорів, підтвердження видачі кредиту, розрахунки заборгованості станом на день відступлення, перелік контактних даних близьких осіб боржників, документи, на підставі яких було проведено ідентифікацію та верифікацію боржників.

Крім іншого, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ», укладаючи договір факторингу №12062023, взяло на себе обов`язок (п.2.2.) повідомити боржників у спосіб визначений ч. 1 ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» та який передбачений договором про споживчий кредит, про укладення цього правочину та про передачу персональних даних боржників.

Однак, акт приймання - передачі реєстру боржників, відомості про кількість відступлених прав грошової вимоги та загальну суму заборгованості відступлених прав за Договором факторингу №12062023 суду не надано.

Реєстр боржників, право вимоги до яких були відчужені ТОВ «Аванс Кредит», суду не наданий.

Розрахунок заборгованості за укладеним з ОСОБА_1 договором про надання споживчого кредиту на день відступлення права вимоги, тобто на 12.06.2023, суду не наданий, хоча обов`язок передати такий документ у Товариства виник за умовами п.2.1. Договору №12062023.

27.12.2023 між ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу №27122023-1, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшли права вимоги заборгованості до боржників вказаними у Реєстрі боржників до договору факторингу № 27122023-1 від 27.12.2023 (а.с.13-14).

Згідно з п.1.1. Договору факторингу №27122023-1, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п. 1.2 Договору факторингу №27122023-1, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до доданої до позову копії Акта прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу №27122023-1 від 27.12.2023 клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 7631, після чого, з урахуванням п.1.2. Договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості (а.с.15).

Проте, відомостей в якій формі передавався реєстр, яка загальна сума заборгованості акт не містить.

Реєстр боржників, право вимоги до яких були відчужені ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП», суду не наданий.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 27122023-1 від 27.12.2023 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 13059,50 грн., що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу в 5000 грн. та 8059,50 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.16).

Відповідно до підписаного представником позивача розрахунку заборгованості за кредитним договором №11514-03/2023 від 24.03.2023 станом на 31.05.2024 заборгованість ОСОБА_1 не погашена і її залишок складає 13059,50 грн.(а.с.17).

У підписаному представником позивача розрахунку заборгованості зазначено, що її розмір за наданим кредитом станом на 31.05.2024 складає 13059,50 грн. і саме ця сума заявлена позивачем до стягнення.

Однак, доказів видачі кредитних коштів, доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, інформації чи емітувалась на ім`я відповідача платіжна картка, чи зараховувались на цю картку кошти та в якому розмірі, відомості про рух коштів по картковому рахунку, інформації про те, який номер телефону відповідача був фінансовим, первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення) суду не надані, а тому суд позбавлений можливості належним чином перевірити надання ТОВ «Аванс Кредит» відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення нею грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.

Випискою з ЄДРПОУ та банківською ліцензією підтверджується, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Щодо укладення кредитного договору в електронному вигляді

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі № 761/35556/14 (провадження № 61-15734св19) зроблений висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

Договір про надання споживчого кредиту №11514-03/2023 від 24.03.2023 підписаний відповідачкою електронним підписом W3175 (а.с.5-9).

Відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» оспорюваний кредитний договір вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Стосовно виконання кредитором обов`язку щодо переказу кредитних коштів

За змістом частини першої статті 1050 ЦК України згідно з вимогами статей 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачка отримала кредитні кошти, в подальшому порушила обов`язок із їх повернення, тобто не виконувала, або неналежним чином виконувала умови кредитного договору №11514-03/2023 від 24.03.2024.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.

Належних та допустимих документів, які передбачені статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» і які підтверджують переказ позивачем кредитних коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним, суду не надано.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором складений самим позивачем, який стороною договору про надання споживчого кредиту не був. При цьому розрахунок заборгованості станом на день первинного відступлення права вимоги за Договором відсутній.

Відповідно до пункту 59, 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях клієнтські рахунки та виписки з них. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту і вона повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 та інших.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є достовірним доказом наявності заборгованості.

Надані позивачем документи факт існування у позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором не підтверджують, а інші докази у справі відсутні.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав у постановах від 20 травня 2022 року у справі №336/4796/18 та від 30 серпня 2022 року у справі №509/2976/19.

За таких обставин позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу за кредитним договором №11514-03/2023 від 24.03.2024 та існування у позичальника заборгованості за ним.

У справах про стягнення кредитних коштів, на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право кредитора на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

У той же час, звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача (а.с.4).

Заявивши в позовній заяві клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника, позивач тим самим підтвердив, що подав усі наявні у нього докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів перед судом заявлені вимоги, а тому вони не можуть бути задоволені.

Щодо підтвердження факту відступлення прав вимоги за кредитним договором від 24.03.2023 №11514-03/2023

Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги; реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Водночас, доказів переходу права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11514-03/2023 від 24.03.2023 від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі позивач не надав.

Зокрема, умови Договору факторингу №12062023 від 12.06.2023 та Договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023 не передбачають, що за цими правочинами відчужується, у тому числі, відсутні умови про відчуження і права вимоги за кредитним договором №11514-03/2023 від 24.03.2023.

У копії акта приймання - передачі реєстру боржників від 27.12.2023 до Договору факторингу №27122023-1 від 27.12.2023 відсутні відомості про те, в якій формі передавався реєстр, яка загальна сума заборгованості відступлена.

Також, ухвалюючи рішення, суд враховує, що реєстр боржників, право вимоги до яких було відчужене товариством «ФК «ІНВЕСТРУМ», відсутній, додана до позовної заяви копія Договору факторингу №12062023 не засвідчена у передбаченому порядку, відомості про місце знаходження оригіналу документа позивач у позовній заяві не вказав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки в задоволенні позову слід відмовити, суд вважає за необхідне судовий збір залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 287 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN: НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк»;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення складене 01.10.2024.

Суддя Тетяна БАРСЬКА