Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 172/631/23
провадження № 61-3282св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Луганська обласна державна адміністрація,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самохвалова Сергія Володимировича на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом про стягнення компенсації за руйнування будинку внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру.
2. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 13 червня 2015 року вона була зареєстрована та постійно проживала у цьому будинку.
3. 13 червня 2015 року в результаті артилерійського обстрілу належне позивачці житло було зруйноване. Факт скоєння злочину - терористичного акту, підтверджується витягом з ЄРДР (кримінальне провадження
№ 12014050150002283). Позивачка на підставі Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання від 18 грудня
2013 року № 947, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 767
від 02 вересня 2020 року, яка діяла на момент отримання компенсації
ОСОБА_1 , та відповідно до рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією рф, Луганської обласної державної адміністрації, Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 02 грудня 2020 року, отримала компенсацію у розмірі 300 000,00 грн за зруйноване житло.
4. На виконання вимог пункту 19 Порядку позивачка припинила право власності на свій будинок у зв`язку з його знищенням та подала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права власності на житло у зв`язку з його знищенням. Проте виплата позивачці вказаної суми за повне руйнування будинку не покриває вартість повної компенсації згідно з вартістю квадратного метру за показниками опосередкованості вартості спорудження житла у регіонах України станом на 01 жовтня 2022 року, яка наразі становить по Луганській області 18 698,00 грн відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 17 листопада 2022 року № 214 «Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 жовтня 2022 року)». Розмір грошової компенсації за зруйнований дім загальною площею 32,2 кв. м, що належав позивачці згідно з вартістю квадратного метру за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України становить 602 075,60 грн
(32,2 кв. м х 18 698,00 грн).
5. Представник позивачки зазначає, що Порядок фактично звужує дію Кодексу цивільного захисту, в частині десятій статті 86 якого вказано, що розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України, що є незаконним. При цьому, у цій нормі права не зазначено жодного обмеження вартості такого житла. Отже розмір компенсації, з урахуванням сплачених позивачці 300 000,00 грн, становить 302 075,60 грн, які представник позивачки просить стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від 20 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
7. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що держава виконала позитивні зобов`язання та розробила компенсаційний механізм відшкодування вартості зруйнованого (пошкодженого) житла, позивачка отримала належну їй суму грошової компенсації за зруйнований будинок, рішення комісії та/або сам нормативно-правовий акт, яким регулюється механізм виплати грошової компенсації за зруйноване житло, не оскаржувала.
8. Окрім цього, матеріали справи не містять обґрунтування порушення облдержадміністрацією будь-яких норм чинного законодавства при вирішенні питання виплати позивачці грошової компенсації, та позивачка не посилається на норми законодавства, якими б передбачався обов`язок облдержадміністрації здійснити їй виплату у розмірі різниці між визначеною нею та фактично отриманою сумами грошової компенсації.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
9. У березні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Самохвалова С. В. на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 06 лютого 2024 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
11. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Самохвалов С. В., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
13. Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Касаційна скарга мотивована тим, що обмеження стосовно розміру грошової компенсації постраждалим за зруйноване житло на рівні 300 000,00 грн Кодексом цивільного захисту України не встановлено. Такі обмеження встановлені пунктом 32 Порядку № 767, який є підзаконним нормативно-правовим актом.
15. Водночас судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах при винесенні рішення застосовано норми Порядку № 767 і не взяті до уваги норми Кодексу цивільного захисту України, при цьому суди не обґрунтували таке правозастосування.
16. Вказує, що позивачка немає у власності житла, в якому вона мала б можливість проживати, а відсутність грошової компенсації, достатньої для придбання житла у власність, робить неможливим реалізацію нею конституційного права на житло.
17. Правовий сенс відшкодування майнової шкоди полягає у поновленні майнових прав, які було порушено, тобто у відновленні становища, яке існувало до заподіяння такої шкоди. Відшкодування шкоди у розмірі, який не дозволяє відновити становище, яке існувало до заподіяння шкоди, не є та не може бути ефективним засобом юридичного захисту.
18. Зазначає, що оскільки такий правовий механізм як Порядок № 767 не дозволяє захистити право позивачки на отримання компенсації за знищене житло у повному розмірі, з метою ефективного захисту її порушеного права до спірних правовідносин повинні застосовуватися положення частини десятої статті 86 Кодексу цивільного захисту України.
19. В той же час, відсутність оскарження позивачкою рішення комісії щодо виплати грошової компенсації у розмірі лише 300 000,00 грн немає правового значення для справи, оскільки не може захистити право позивачки. Рішення комісії прийнято на підставі саме Порядку № 767, який обмежує розмір грошової компенсації за знищене житло на рівні 300 000,00 грн, отже оскарження такого рішення не може поновити право позивачки на компенсацію за знищене житло у повному розмірі, і, відповідно, не є ефективним способом захисту порушеного права.
20. Крім того вказує, що з 24 лютого 2022 року з метою компенсації знищеного житла було прийнято Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації», а постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600 затверджено Порядок надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, які на відміну від Порядку №767 не обмежують розмір грошової компенсації за знищений об`єкт житла на рівні 300 000,00 грн.
21. В світлі положень статті 24 Конституції України обмеження розміру грошової компенсації на рівні 300 000,00 грн є дискримінацією громадян України, чиє житло було знищено до 24 лютого 2022 року у порівнянні з громадянами, житло яких було знищено починаючи з 24 лютого 2022 року.
22. Таким чином, вважає, що незастосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень статей 24, 47 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, статей 22, 1166 ЦК України, статті 86 Кодексу цивільного захисту України, які підлягали застосуванню, та помилкове застосування положень Порядку № 767, свідчить про неправильне застосування судами норм матеріального права, що в результаті призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
23. У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив Луганської обласної державної адміністрації на касаційну скаргу, в якому остання просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення судів ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Зазначає, що позивачкою не обґрунтовано, які саме її права порушила облдержадміністрація, не зазначено та не наведено жодних доказів порушення її прав чи законних інтересів та пред`явлено вимоги щодо дій, які облдержадміністрація не вчиняла та не повинна вчиняти відповідно до вимог діючого законодавства.
24. Також у квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника Кабінету Міністрів України, в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Вказує, що грошова компенсація є одноразовою, повторна виплата коштів за один об`єкт житла (крім виплати грошової компенсації за частину того ж самого зруйнованого житла) не допускається. ОСОБА_1 не наведено належного обґрунтування щодо дискримінації громадян України, а касаційна скарга містить лише здогадки та власну думку позивачки, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
26. Згідно з довідкою, виданою 30 травня 2019 року військово-цивільною адміністрацією міста Золоте та села Катеринівка Попаснянського району Луганської області, ОСОБА_1 зареєстрована за вищевказаною адресою
з 22 січня 1996 року по день надання довідки.
27. Відповідно до акту, складеного комісією виконавчого комітету Золотівської міської ради, в ході обстеження встановлено, що 13 червня 2015 року під час обстрілу АДРЕСА_1 попав снаряд, внаслідок чого зруйновані будівельні конструкції будинку - вибиті два вікна з рамами, пошкоджені стіна, стеля, горище, уламками пошкоджені меблі, побутова техніка, розбита огорожа.
28. На підставі заяви ОСОБА_1 від 08 жовтня 2020 року комісія військово-цивільної адміністрації міста Золоте та села Катеринівка 22 жовтня 2020 року провела обстеження житла за адресою: АДРЕСА_1 . В ході обстеження комісія встановила, що внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, 13 червня 2015 року зазначене житло зруйноване.
29. 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнана особою, постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації.
30. З відповіді на адвокатський запит та витягу з протоколу № 2 від 02 жовтня 2020 року засідання комісії вбачається, що ОСОБА_1 вирішено надати грошову компенсацію як постраждалій особі, житловий будинок якої зруйнований внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, за зруйновне житло за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 300 000,00 грн, та включити ОСОБА_1 до узагальненого списку постраждалих, житло яких зруйноване внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації.
31. У позовній заяві позивачка, а у судовому засіданні представник позивачки, підтвердили факт отримання ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 300 000,00 грн.
32. При цьому судами установлено, що рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації щодо виплати грошової компенсації в неналежному розмірі ОСОБА_1 не оскаржувала. Також позивачка не оскаржувала дії комісії щодо виплати їй грошової компенсації саме на підставі Порядку № 947 (зі змінами в редакції постанови КМУ № 767
від 02 вересня 2020 року), а не відповідно до Кодексу цивільного захисту України, в частині десятій статті 86 якого зазначено, що розмір грошової компенсації за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження такого майна.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
33. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
34. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
36. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
39. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
40. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
41. Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
42. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
43. Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
44. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для настання деліктної відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України необхідна наявність: а) шкоди; б) протиправної поведінки її заподіювача; в) причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вини останнього. Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
45. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
46. Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
47. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
48. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 21 Кодексу цивільного захисту Українигромадяни України мають право, зокрема, на соціальний захист та відшкодування відповідно до законодавства шкоди, заподіяної їхньому життю, здоров`ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведення робіт із запобігання та ліквідації наслідків.
49. Частиною першою статті 84 Кодексу цивільного захисту України визначено, що постраждалий внаслідок надзвичайної ситуації - це особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків.
50. Відповідно до частини першої статті 86 Кодексу цивільного захисту України забезпечення житлом постраждалих, житло яких стало непридатним для проживання внаслідок надзвичайної ситуації, здійснюється місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання шляхом: 1) надання житлових приміщень з фонду житла для тимчасового проживання; 2) позачергового надання житла, збудованого за замовленням місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб`єктів господарювання; 3) будівництва житлових будинків для постраждалих; 4) закупівлі квартир або житлових будинків.
51. Постраждалі, яким виплачено грошову компенсацію за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються (частина восьма статті 86 Кодексу цивільного захисту України).
52. За умовами частини третьої статті 89 Кодексу цивільного захисту України постраждалим, які залишилися на попередньому місці проживання, надається грошова допомога у порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України.
53. Відповідно до частини восьмої статті 86 та частини третьої статті 89 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації № 947 від 18 грудня
2013 року (зі змінами в редакції постанови КМУ № 767 від 02 вересня 2020 року, яка діяла на час отримання позивачкою грошової компенсації).
54. Пунктами 2-4 Порядку № 947 (зі змінами в редакції постанови КМУ № 767 від 02 вересня 2020 року) передбачено, що постраждалими визнаються громадяни України, іноземці та особи без громадянства, житлові будинки (квартири) (далі - житло) яких пошкоджено/зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації (далі - постраждалі). Грошова допомога надається постраждалим, житло яких пошкоджено внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків та які відмовилися від евакуації, відселення та залишилися на попередньому місці проживання та/або в межах відповідного населеного пункту. Грошова компенсація надається постраждалим, які є власниками житла, яке перебуває на контрольованих Україною територіях та було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, після дати набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Органи місцевого самоврядування, а в разі їх відсутності - військово-цивільні адміністрації населених пунктів проводять обстеження пошкодженого або зруйнованого житла, обліковують його, складають і затверджують списки постраждалих на відповідній території та видають довідки про визнання особи постраждалою внаслідок надзвичайної ситуації.
55. Згідно з пунктом 5 цього Порядку рішення про надання постраждалим грошової допомоги та її розмір приймає Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади. Рішення про надання грошової компенсації приймають комісії з розгляду питань, пов`язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації (далі - комісія), на підставі поданих органами місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності - військово-цивільними адміністраціями населених пунктів сформованих та затверджених списків постраждалих на виплату грошової компенсації.
56. Також суд враховує висновок, викладений у пункті 6.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 вересня 2023 рокуу справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23), зокрема про те, що передбачене у статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, з огляду на відсутність відповідного закону не породжує легітимного очікування на отримання від Держави України такого відшкодування за пошкоджений у період проведення антитерористичної операції об`єкт нежитлової нерухомості незалежно від того, на якій території - підконтрольній чи непідконтрольній Україні - мав місце вказаний акт (див. постанову від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункти 34, 69)). З аналогічних підстав не породжує у позивачки такого очікування і застосована судом першої інстанції стаття 85 КЦЗ України, відповідно до якої відшкодування матеріальних збитків постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій здійснюється у порядку, визначеному законом (див. зазначену постанову Великої Палати Верховного Суду (пункт 35)).
57. В даному випадку відповідне правове регулюванняміститься у Порядку
№ 947 (зі змінами в редакції постанови КМУ № 767 від 02 вересня 2020 року), який правомірно був застосований до спірних правовідносин.
58. У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2024 рокуу справі № 242/4413/16-ц (провадження № 61-6070св23) зазначено, що Постанова № 767 передбачила у відповідних Порядках виплату, зокрема, грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, і така компенсація не має правової природи відшкодування майнової чи моральної шкоди, завданої саме Україною.
59. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 вересня 2023 року в справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23) відповідно до частини дев`ятої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
60. В даному випадку, враховуючи, що держава виконала позитивні зобов`язання та розробила компенсаційний механізм відшкодування вартості зруйнованого (пошкодженого) житла, позивачка отримала належну їй суму грошової компенсації за зруйнований будинок, рішення комісії та/або сам нормативно-правовий акт, яким регулюється механізм виплати грошової компенсації за зруйноване житло, не оскаржувала, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
61. Водночас, апеляційний суд також вмотивовано зазначив про недоведеність позивачкою порушення саме облдержадміністрацією будь-яких норм чинного законодавства при вирішенні питання щодо виплати їй грошової компенсації, а також щодо обов`язку облдержадміністрації здійснити їй доплату у розмірі різниці між визначеною нею та фактично отриманою сумами грошової компенсації.
62. Доводи позивачки про те, що обмеження розміру грошової компенсації на рівні 300 000,00 грн є дискримінацією громадян України, житло яких було знищено до 24 лютого 2022 року, у порівнянні з громадянами, житло яких було знищено після 24 лютого 2022 року, є безпідставними.
63. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
64. 22 травня 2023 року набрав чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» від 23 лютого 2023 року, який визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, тобто з 24 лютого 2022 року.
65. Отже, цей Закон не регулює питання надання компенсації за об`єкти нерухомого майна, які були пошкоджені або зруйновані до 24 лютого 2022 року, в той час як до початку широкомасштабного вторгнення надання компенсації тим, чиє житло було зруйновано внаслідок збройної агресії російської федерації, здійснювалося згідно з Порядком № 947 (зі змінами в редакції постанови КМУ
№ 767 від 02 вересня 2020 року).
66. Розробка інших механізмів щодо компенсації за пошкодження та знищення об`єктів нерухомого майнапісля 24 лютого 2022 року не свідчить про дискримінацію громадян України.
67. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
68. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження
№ 14-446цс18).
69. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
70. Колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самохвалова Сергія Володимировича залишити без задоволення.
2. Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від 20 вересня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 06 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович
