розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківської міської ради та Фізичної особи - підприємця Журавченка Олександра Олексійовича

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 (колегія суддів: Дучал Н. М. - головуючий, Гетьман Р. А., Склярук О. І.) і рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 (суддя Смірнова О. В.) у справі

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області

до 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) Фізичної особи - підприємця Журавченка Олександра Олексійовича

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління), Фізичної особи - підприємця Журавченка Олександра Олексійовича (далі - ФОП Журавченко О. О.), в якій просив:

1) визнати незаконним та скасувати пункт 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 № 5636-В-С, укладений між Управлінням та ФОП Журавченком О. О., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С. А. і зареєстрований у реєстрі за № 1402, скасувавши запис про проведену державну реєстрацію права власності;

3) зобов`язати ФОП Журавченка О. О. повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху № 26-:-31, 33-:-43 площею 275,0 м2, другого поверху № 56-:-59, 61-:-66, 68 площею 268,1 м2 в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1, 52/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:- № 0-3 загальною площею 38,6 м2, 1-го поверху № 22-:- № 25 загальною площею 34,7 м2 в літ. "А-2" (місць спільного користування), розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

1.2. Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав про незаконність прийнятого Харківською міською радою пункту 31 додатку до рішення від 21.02.2018 № 1008/18 щодо відчуження ФОП Журавченку О. О. приміщень шляхом викупу, незаконність обраного нею способу приватизації нерухомого майна комунальної форми власності шляхом викупу, а не шляхом продажу на аукціоні або за конкурсом. Прокурор наголошував, що ФОП Журавченко О. О. не подавав до органу приватизації документи про невід`ємні поліпшення орендованого майна, здійснені ним за час оренди за згодою орендодавця, які неможливо відокремити від об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Прокурор також стверджував, що у зв`язку із прийняттям оспорюваного рішення Харківської міської ради у процесі здійснення процедури відчуження об`єктів нерухомості та укладення спірного договору купівлі-продажу відповідачі порушили вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 роки, що призвело до порушення прав та інтересів територіальної громади міста Харкова.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 позов Прокурора задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 року № 1008/18.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 № 5636-В-С, укладений між Управлінням та ФОП Журавченком О. О., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1402, скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності.

Зобов`язано ФОП Журавченка О. О. повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху № 26-:-31, 33-:-43 площею 275,0 м2, другого поверху № 56-:-59, 61-:-66, 68 площею 268,1 м2 в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1, 52/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:- № 0-3 загальною площею 38,6 м2, 1-го поверху № 22-:- № 25 загальною площею 34,7 м2 в літ. "А-2" (місць спільного користування), розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходив із того, що здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади; Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції також зазначив, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень укладений на виконання цього рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", прийнятого з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому дійшов висновку, що зміст цього договору є таким, що суперечить вимогам статей 1, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що свідчить про його недійсність.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що позовна вимога Прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 № 5636-В-С шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції також виснував, що позбавлення набувача його майна шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує "суспільний" та "публічний інтерес", ґрунтується на розумних підставах. При цьому така особа не несе "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого порушення. Правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами всього, що вони отримали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення набувача його майна шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним є пропорційним втручанням з боку держави, а тому є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

2.3. Згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 скасоване в частині скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за Журавченком О. О. на нежитлові приміщення першого поверху № 26-:-31, 33-:-43 загальною площею 275,0 м2, другого поверху № 56-:-59, 61-:-66, 68 загальною площею 268,1 м2 в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1; 52/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:- № 0-3 загальною площею 38,6 м2, 1-го поверху № 22-:- № 25 загальною площею 34,7 м2 в літ. "А-2" (місць спільного користування), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та прийнято нове рішення у справі № 922/984/20 про відмову у задоволенні позову Прокурора в цій частині.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ФОП Журавченко О. О. не довів належними та допустимими доказами, що він за згодою орендодавця під час оренди майна здійснив поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об`єкта оренди, вартістю не менш 25 % ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності; не надано таких доказів і Харківською міською радою та Управлінням.

Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову Прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18; про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 № 5636-В-С, укладеного між Управлінням та ФОП Журавченком О. О.; про зобов`язання ФОП Журавченка О. О. повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху № 26-:-31, 33-:-43 загальною площею 275,0 м2, другого поверху № 56-:-59, 61-:-66, 68 загальною площею 268,1 м2 в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1; 52/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:- № 0-3 загальною площею 38,6 м2, 1-го поверху № 22-:- № 25 загальною площею 34,7 м2 в літ. "А-2" (місць спільного користування), розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас, ураховуючи, що на час звернення Прокурора до суду із позовом та ухвалення рішення судом першої інстанції такий спосіб захисту порушених речових права як скасування запису про проведену державну реєстрацію права законодавцем виключений, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги Прокурора про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за Журавченком О. О. на спірне майно.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 922/984/20, Управління, Харківська міська рада та ФОП Журавченко О. О. звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами.

3.2. ФОП Журавченко О. О. в касаційній скарзі просить Верховний Суд скасувати оскаржувані судові рішення, а справу № 922/984/20 передати на новий розгляд. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. ФОП Журавченко О. О. стверджує, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, оскільки під час ухвалення судових рішень не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18 (щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру"), від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (щодо принципу змагальності сторін).

3.3. Управління, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, просить Верховний Суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021, позовну заяву Прокурора залишити без розгляду.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Управління вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, оскільки під час ухвалення судових рішень не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 16.12.2020 у справі № 922/534/19, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 від 03.04.2019 у справі № 909/63/18, від 19.02.2019 у справі № 925/226/18 (щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

3.4. Харківська міська рада, звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Прокурора до Харківської міської ради, Управління, ФОП Журавченка О. О. про визнання незаконним та скасування пункту 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 року № 1008/18, визнання недійсним спірного договору, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, повернення спірних приміщень.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, оскільки під час ухвалення судових рішень не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 922/3014/19, від 16.12.2020 у справі № 922/534/19 (щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Харківська міська рада також просить відступити від висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, щодо порушення процедури приватизації Харківською міською радою. Скаржник вважає, що орендар мав право на викуп орендованого майна переважно перед іншими особами згідно з умовами договору оренди нежитлових приміщень (пункт 5.6). Харківська міська рада також зазначає, що відповідно до Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню. Приватизація об`єктів здійснювалася шляхом викупу, викуп як спосіб приватизації застосовується щодо об`єктів комунальної власності. Тому Харківська міська рада стверджує, що нею було дотримано вимоги щодо способу та порядку проведення приватизації орендованого майна. У зв`язку з наведеним Харківська міська рада просить передати справу № 922/984/20 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3.5. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу Управління просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 922/984/20 - без змін. Прокурор стверджує, що, звертаючись із позовною заявою, він дотримався вимог частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Тому Прокурор вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухвалені відповідно до норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

3.6. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу Харківської міської ради просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 922/984/20 - без змін. Прокурор зазначає, що, звертаючись із позовною заявою, він дотримався вимог частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Прокурор також вважає безпідставними вимоги Харківської міської ради про необхідність відступлення від висновків викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

3.7. ФОП Журавченко О. О. подав до Верховного Суду 09.08.2021 та 06.06.2023 додаткові доводи касаційної скарги. Оскільки зазначені додаткові доводи касаційної скарги подані поза межами строків, встановлених частиною 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України, тому їх слід залишити без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України як такі, що подані після закінчення процесуальних строків.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 13.07.2011 між Управлінням (орендодавець) та ФОП Журавченком О. О. (орендар) укладено договір оренди № 483 на нежитлову будівлю загальною площею 1127,2 м2, яка належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А-2".

4.2. Згідно з додатковою угодою від 13.06.2014 № 4 до договору оренди № 483 договір викладено у новій редакції.

4.3. Додатковою угодою № 6 до договору оренди № 483 пункт 1.1 додаткової угоди № 4 від 13.06.2014 до договору оренди № 483 викладено в такій редакції:

"1.1. З 01.09.2017 Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 26-:-31, 33-:-43 площею 275,0 м2, другого поверху № 56-:-59, 61-:-66, 68 площею 268,1 м2 та 52/100 часток місць спільного користування приміщень 1-го поверху № 22-:-25 площею 18,0 м2 і підвалу приміщень № 0-1-:-0-3 площею 20,1 м2, загальною площею 581,2 м2, далі - Майно, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А-2" та відображається на обліку Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради".

Отже, суди установили, що згідно з умовами договору оренди № 483 у ФОП Журавченка О. О. в оренді перебували нежитлові приміщення першого поверху № 26-:-31, 33-:-43 площею 275,0 м2, другого поверху № 56-:-59, 61-:-66, 68 площею 268,1 м2 та 52/100 часток місць спільного користування приміщень 1-го поверху № 22-:-25 площею 18,0 м2 і підвалу приміщень № 0-1-:-0-3 площею 20,1 м2, загальною площею 581,2 м2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, літ. "А-2".

4.4. Пунктом 5.6 договору оренди № 483 визначено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

4.5. За змістом пункту 10.1 додаткової угоди від 29.05.2017 № 5 до договору оренди № 483 цей договір діє до 13.04.2020 .

4.6. Суди попередніх інстанцій зазначили, що 21.08.2017 ФОП Журавченко О.О. звернувся з листом до Управління, в якому просив дозволити приватизацію нежитлових приміщень, першого поверху площею 257,0 м2, другого поверху площею 268,1 м2, а також місця загального користування першого поверху площею 18,0 м2 та підвального приміщення площею 20,1 м2, загальна площа 581,2 м2, за адресою АДРЕСА_1.

До цього листа додано: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; договір оренди № 483 та додаткові угоди до нього (копії); технічний паспорт.

4.7. На підставі вказаного звернення Харківська міська рада прийняла рішення, а саме відповідно до пункту 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18 дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу.

4.8. Відповідно до пункту 31 додатку до цього рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 "Перелік об`єктів, що підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу" підлягали відчуженню шляхом викупу ФОП Журавченком О. О. нежитлові приміщення підвалу, 1-го, 2-го поверхів на АДРЕСА_1, літ. "А-2", площею 581,2 м2.

4.9. 23.02.2018 Журавченко О. О. подав до Управління заяву про приватизацію від 23.02.2018 № 3595/1, розглянувши яку, орган приватизації визначив спосіб приватизації - шляхом викупу.

4.10. Журавченко О. О. звернувся до Управління із заявою від 26.02.2018 вх. № 3058, в якій просив доручити Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТ Консалт" проведення експертної оцінки нежитлових приміщень для приватизації шляхом викупу згідно з договором оренди № 483, розташованих за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 581,2 м2.

4.11. Управління звернулося до суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТ Консалт" (лист від 27.02.2018 року № 2419) із пропозицією провести оцінку нежитлових приміщень з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу на підставі договору з ФОП Журавченком О. О.

4.12. На підставі вказаного листа Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТ Консалт" склало звіт про незалежну оцінку об`єкта нерухомості (нерухомих приміщень), площею 581,2 м2, розташованого за адресою АДРЕСА_1, від 28.02.2018, відповідно до якого вартість об`єкта оцінки становить (без ПДВ) 1 071 200,00 грн, ціль оцінки - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для приватизації шляхом викупу.

4.13. Суди попередніх інстанцій установили, що звіт не містить відомостей про проведення будь-яких ремонтних робіт в орендованих ФОП Журавченком О. О. нежитлових приміщеннях, у тому числі невід`ємних поліпшень. У звіті зазначено, що експлуатація будівлі можлива після проведення ремонту деяких елементів будівлі. Фізичний знос будівлі - 40%.

4.14. Між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діє Управління (продавець), та ФОП Журавченком О. О. (покупець) на підставі рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки", рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", наказу Управління "Про оформлення договору купівлі-продажу" від 21.09.2018 № 460 укладено договір купівлі-продажу від 21.09.2018 № 5636-В-С, згідно з яким продавець зобов`язався передати у власність, а покупець зобов`язався прийняти:

- нежитлові приміщення першого поверху № 26-:-31, 33-:-43 площею 275,0 м2, другого поверху № 56-:-59, 61-:-66, 68 площею 268,1 м2 в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт приватизації);

- 52/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:- № 0-3 загальною площею 38,6 м2, що складає 20,1 м2, 1-го поверху № 22:- № 25 загальною площею 34,7 м2, що складає 18,0 м2 в літ "А-2" (місць спільного користування), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт приватизації).

Загальна площа нежитлових приміщень складає 581,2 м2.

Оціночна вартість об`єкта приватизації, що відчужується, складає 1 071 200,00 грн без ПДВ. Згідно з Податковим кодексом України сума ПДВ становить 20 % від вартості нежитлових приміщень та складає 214 240,00 грн.

Разом ціна продажу нежитлових приміщень становить 1 285 440,00 грн.

4.15. Згідно з рішеннями приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилової С. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № № 43728593, 43735042 від 29.10.2018 зареєстровано право власності за Журавченком О. О. на нежитлові приміщення першого поверху № 26-:-31, 33-:-43 загальною площею 275,0 м2, другого поверху № 56-:-59, 61-:-66, 68 загальною площею 268,1 м2 в літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 ; на нежитлові приміщення підвалу № 0-1-:-№ 0-3 загальною площею 38,6 м2, 1-го поверху № 22:-№ 25 загальною площею 34,7 м2 (місця спільного користування) в літ "А-2", за адресою: АДРЕСА_1 (52/100 спільної часткової власності).

4.16. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу, повернення майна.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з ухвалами Верховного Суду від 14.06.2021 у справі № 922/984/20 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Харківської міської ради та Управління на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 05.07.2021 у справі № 922/984/20 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Журавченка О. О. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20.

Верховний Суд постановив ухвалу від 26.08.2021 у справі № 922/984/20, якою зупинив касаційне провадження за касаційними скаргами Управління, Харківської міської ради та ФОП Журавченка О. О. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 925/1133/18.

Суд установив, що ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 07.09.2023 справу № 925/1133/18 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

11.06.2024 Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/1133/18 ухвалила постанову, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17.07.2024.

Верховний Суд постановив ухвалу від 05.08.2024 у справі № 922/984/20, якою поновив касаційне провадження за касаційними скаргами Управління, Харківської міської ради та ФОП Журавченка О. О. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 і рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20.

З урахуванням зупинення касаційного провадження № 922/984/20, а також необхідності його поновлення, ця справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і розгляду касаційної скарги.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Отже, суд касаційної інстанції у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги, не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги Управління, Харківської міської ради та ФОП Журавченка О. О. належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна. Підставою позовних вимог є порушення органом місцевого самоврядування вимог законодавства щодо способу приватизації об`єктів комунальної власності (без проведення орендарем поліпшень орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду).

5.5. Як установили суди попередніх інстанцій, в рішенні Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 зазначено, що його прийнято на підставі Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17, та статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про місцеве самоврядування", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

5.6. За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення про відчуження об`єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: А, В, Г, Д, Е, Ж.

Група "А" - єдині майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів, які можуть бути виділені в самостійні суб`єкти господарювання - юридичні особи (у тому числі ті, що передані в оренду, перебувають у процесі реструктуризації), на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 100 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за такий період не перевищує 70 мільйонів гривень та/або вартості майна яких недостатньо для формування статутного капіталу господарського товариства, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані; окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно державних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном; майно державних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств.

5.7. Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, які належать до груп "А", "Д" і "Ж", є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

5.8. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

5.9. З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкової ціни об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.

5.10. Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

5.11. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи "А" здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

5.12. Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439.

5.13. Згідно з пунктом 8.1 Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

5.14. Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 № 691/17, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

5.15. Метою приватизації є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (пункт 1.2 цієї Програми).

5.16. Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

5.17. Отже, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Аналогічні висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/4169/19, від 13.04.2021 у справі № 922/2934/19, від 13.04.2021 у справі № 922/3852/19, від 20.06.2023 у справі № 922/243/22.

5.18. Задовольняючи позовні вимоги Прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 року № 1008/18, суди виходили з того, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ФОП Журавченко О. О. не довів належними та допустимими доказами, що він за згодою орендодавця під час оренди майна здійснив поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об`єкта оренди, вартістю не менш 25 % ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності; не надано таких доказів і Харківською міською радою та Управлінням. Тому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.08.2018 № 1008/18 в частині пункту 31 додатку № 1 до рішення щодо проведення приватизації шляхом викупу прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022, затвердженої рішенням ради від 21.06.2017 № 691/17, відтак не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади. Суд апеляційної інстанції зазначив, що це рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки не спрямоване на досягнення мети, визначеної у зазначених Законах і Програмі, тому порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності. Суд апеляційної інстанції також установив, що обраний органом місцевого самоврядування спосіб приватизації спірного майна не відповідає положенням Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", свідчить про свідоме непроведення конкурсного продажу об`єктів нерухомості, відтак виключає можливість отримання за об`єкт приватизації більшої ринкової вартості, а також суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" та Програмі, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.

5.19. Задовольняючи позовні вимоги Прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, суди виходили з того, що договір купівлі-продажу нежитлових приміщень укладений на виконання рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", яке прийнято з порушенням спеціального законодавства щодо приватизації нежитлових приміщень, тому зміст цього договору є таким, що суперечить вимогам статей 1, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", та свідчить про його недійсність.

Суд першої інстанції також зазначив, що позовна вимога Прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 21.09.2018 № 5636-В-С шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Проте суд апеляційної інстанції, враховуючи, що на час звернення Прокурора до суду із позовом та ухвалення рішення судом першої інстанції законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, зазначив, що визначений у позовній заяві спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права. Тому суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги Прокурора про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності ФОП Журавченка О. О. на спірне майно.

5.20. Задовольняючи позовну вимогу Прокурора про зобов`язання повернути ФОП Журавченка О. О. Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення, суд першої інстанції виходив із того, що позбавлення набувача його майна шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує "суспільний" та "публічний інтерес", ґрунтується на розумних підставах. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідна особа не несе "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого порушення. Правовим наслідком задоволення позову, як зазначив суд першої інстанції, є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позбавлення набувача його майна шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

5.21. Харківська міська рада, Управління, ФОП Журавченко О. О. не погодилися з висновками господарських судів попередніх інстанцій, тому звернулися з касаційними скаргами на рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 922/984/20.

5.22. Харківська міська рада, Управління, ФОП Журавченко О. О., звертаючись із касаційними скаргами, посилаються на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Харківська міська рада також у касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.23. Пунктами 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є: неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.24. Касаційні скарги Харківської міської ради, Управління, ФОП Журавченка О. О. з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовані тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та не врахували висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18, від 16.12.2020 у справі № 922/534/19, від 03.04.2019 у справі № 909/63/18, від 19.02.2019 у справі № 925/226/18, від 03.02.2021 у справі № 922/3014/19.

ФОП Журавченко О. О. також у касаційній скарзі зазначає про порушення судами норм процесуального права та зауважує, що суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (щодо принципу змагальності сторін).

5.25. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.26. Розглянувши доводи Харківської міської ради, Управління та ФОП Журавченка О. О., які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає таке.

5.27. Харківська міська рада, Управління та ФОП Журавченко О. О. в касаційних скаргах посилаються на те, що суди попередніх інстанцій неналежно дослідили питання щодо наявності чи відсутності підстав для представництва Прокурором інтересів держави у цій справі та не встановили обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів належним суб`єктом - Харківською міською радою та Управлінням.

ФОП Журавченко О. О. та Управління у касаційних скаргах, зокрема, зазначають, що у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/787/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 05.11.2018 у справі № 910/4345/18 сформульована правова позиція про те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави. При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

5.28. Управління в касаційній скарзі також посилається на те, що Прокурор у справі № 922/984/20, що розглядається, звернувся до Господарського суду Харківської області передчасно, без попереднього звернення до Харківської міської ради чи її виконавчого органу, без будь-якого, на думку скаржника, обґрунтування бездіяльності Харківської міської ради. Тому, за твердженням Управління, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, подана Прокурором позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

5.29. Харківська міська рада в касаційній скарзі зазначає, що Прокурор у справі № 922/984/20, що розглядається, звернувся до Господарського суду Харківської області передчасно, без попереднього звернення до Харківської міської ради. Водночас, на думку Харківської міської ради, вона не позбавлена можливості вчиняти передбачені законодавством дії для захисту інтересів держави та територіальної громади м. Харкова. За твердженням скаржника, Прокурор всупереч правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/534/19, не звернувся попередньо до Харківської міської ради.

5.30. Верховний Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.31. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким визначаються виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

5.32. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

5.33. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1- 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

5.34. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено в пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

5.35. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 зазначила, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.

5.36. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 922/984/20, вирішувала питання щодо наявності / відсутності підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, прокурор визначив одним із відповідачів, чим обґрунтував відсутність такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/1133/18 зазначила, що процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду також у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"). Разом з тим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило би принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

5.37. У справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на заявлену прокурором вимогу про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, її обґрунтування та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор правомірно визначив міську раду відповідачем у справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. За обставин справи № 925/1133/18, як зазначила Велика Пала Верховного Суду, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор; прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Черкаську міську раду та/або Держгеокадастр.

5.38. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, узагальнюючи наведені висновки щодо застосування норм права, сформулювала таку правову позицію:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

5.39. У пунктах 116, 117 постанови від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, яка наразі є останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладено такі висновки:

"Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор".

5.40. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

5.41. Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

5.42. У справі № 922/984/20, що розглядається, суди попередніх інстанцій, досліджуючи наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, встановили, що звернення Прокурора з позовом до суду спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо відчуження майна з комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників. Суди зазначили, що відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності із порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави; недотримання під час проведення зазначеної приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави відповідно до статті 3 Конституції України. Як виснували суди, з урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у цьому випадку вона є відповідачем у справі, і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, Прокурор самостійно звернувся до суду з цим позовом.

5.43. Враховуючи, що звернення Прокурора до суду у цій справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у Прокурора підстав для представництва інтересів держави.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, визначив себе позивачем, оскільки Харківську міську раду, рішення якої оскаржується через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, разом із Управлінням, визначив відповідачами, які розпорядилися спірним майном з порушенням вимог чинного законодавства, та обґрунтовував таким чином відсутність органу, уповноваженого державою, здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах.

5.44. Оскільки суди попередніх інстанцій установили, що Прокурор звернувся до суду в інтересах держави як самостійний позивач, а Харківська міська рада та Управління є учасниками спірних відносин і саме вони порушили інтереси держави через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, тобто при здійсненні їх власних функцій, тому колегія суддів зазначає, що Харківська міська рада та Управління за встановлених судами обставин не повинні (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачами у цій справі за позовом Прокурора, спрямованим на відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади м. Харкова.

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що Прокурор не повинен був попередньо, до звернення до суду, повідомляти про це Харківську міську раду та/або її виконавчий орган.

З огляду на викладене доводи скаржників про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема щодо непідтвердження Прокурором підстав для представництва інтересів держави у справі № 922/984/20, не підтвердилися.

5.45. Водночас колегія суддів зазначає, що обґрунтованими є доводи, наведені у касаційній скарзі Управління, про те, що рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 в частині пункту 31 додатку до нього є ненормативним актом одноразового застосування, оскільки внаслідок його реалізації був укладений договір купівлі-продажу від 21.09.2018 № 5636-В-С між ФОП Журавченком О. О. та Управлінням.

5.46. Так, у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до закінчення розгляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі № 922/984/20, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.

Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 25.06.2024 у справі № 916/697/21.

5.47. Колегія суддів зазначає, що з огляду на те, що пункт 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 уже реалізований та вичерпав свою дію шляхом укладення договору купівлі-продажу від 21.09.2018 № 5636-В-С між ФОП Журавченком О. О. та Управлінням, визнання незаконним та скасування такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору купівлі-продажу та повернення об`єкта приватизації в комунальну власність (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21).

Отже, якщо Прокурор вважає, що порушення інтересів держави полягає у незаконній приватизації нежитлових приміщень, то вимога Прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 є неефективною, тому задоволення такої вимоги Прокурора не призведе до відновлення прав та інтересів позивача.

5.48. З огляду на викладене постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог Прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18. У цій частині належить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора з мотивів неефективності обраного Прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова, оскільки обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від встановлених судом обставин.

5.49. ФОП Журавченко О. О., посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (щодо принципу змагальності), зазначає, що судами попередніх інстанцій було порушено принцип змагальності. Скаржник вважає, що Прокурор не довів обставини нездійснення ФОП Журавченком О. О. поліпшень орендованого майна, а суди безпідставно переклали тягар доведення цих обставин на відповідача.

5.50. Колегія суддів установила, що у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, на яку посилається скаржник, сформульована правова позиція щодо застосування статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України. У зазначеній постанові Верховний Суд виклав такі висновки:

"41. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17".

5.51. Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.52. Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Сіт-Консалт" склало звіт про незалежну оцінку об`єкту нерухомості (нерухомих приміщень), площею 581,2 м2, розташованих за адресою АДРЕСА_1, від 28.02.2018. Звіт про оцінку майна про незалежну оцінку об`єкту нерухомості (нерухомі приміщення), розташовані за адресою АДРЕСА_1, від 28.02.2018, не містить жодних відомостей про здійснення орендарем будь-яких поліпшень орендованого майна, у тому числі невід`ємних. Навпаки, у звіті зазначено, що фізичний знос будівлі - 40%.

Суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи не містять доказів того, що ФОП Журавченко О. О. здійснив невід`ємні поліпшення (за згодою орендодавця) орендованого майна в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду. Відомості про подання ФОП Журавченком О. О. до органу приватизації (Управління) документів, передбачених пунктом 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377, щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, у справі відсутні. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що ФОП Журавченко О. О. не довів належними та допустимими доказами, що ним за згодою орендодавця під час оренди майна були здійснені поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об`єкта оренди, вартістю не менш 25 % ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності.

5.53. Отже, в цьому випадку суди попередніх інстанцій установили обставини щодо нездійснення орендарем поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об`єкта оренди, вартістю не менш 25 % ринкової вартості майна, за якою воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності, на підставі дослідження та оцінки доказів, поданих усіма учасниками справи. При цьому суди не мотивували своє рішення виключно недоведенням ФОП Журавченком О. О. зазначених обставин. Тому доводи ФОП Журавченка О. О. про те, що суди попередніх інстанцій порушили принцип змагальності та не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, є безпідставними.

5.54. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Харківської міської ради, викладені у касаційній скарзі, про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, про те, що законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому визначений у позовній заяві спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права.

Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності ФОП Журавченка О. О. на спірне майно. Тому рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 в частині скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за Журавченком О. О. на нежитлові приміщення скасував, та прийняв нове рішення у справі № 922/984/20 про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Отже, суд апеляційної інстанції врахував положення Закону України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", що набрав чинності з 16.01.2020, згідно з яким статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було викладено у новій редакції. Апеляційний господарський суд зазначив, що на час звернення до суду з позовом та на час ухвалення оскаржуваного рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому зазначив, що визначений у позовній заяві спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права. При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 та від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.

5.55. З урахуванням викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи Управління, які стали підставою касаційного оскарження, зокрема про те, що рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 в частині пункту 31 додатку 1 до нього є ненормативним актом одноразового застосування, оскільки внаслідок його реалізації був укладений договір купівлі-продажу від 21.09.2018 № 5636-В-С між ФО Журавченком О. О. та Управлінням, підтвердилися під час касаційного провадження, що зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій в цій частині з наведених у цій постанові підстав.

Водночас Верховний Суд констатує, що інші доводи скаржників, які стали підставами касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.56. Касаційна скарга Харківської міської ради з посиланням на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що, на думку скаржника, слід відступити від висновків викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, щодо порушення Харківською міською радою процедури приватизації. Харківська міська рада зазначає, що орендар мав право на викуп орендованого майна переважно перед іншими особами згідно з умовами договору оренди нежитлових приміщень (пункт 5.6). Відповідно до Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню. Приватизація об`єктів здійснювалася шляхом викупу, викуп як спосіб приватизації застосовується щодо об`єктів комунальної власності, тому Харківська міська рада вважає, що нею було дотримано спосіб та порядок проведення приватизації.

5.57. Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 910/2171/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 13.12.2022 у справі № 911/1186/20, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19.

Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

5.58. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

5.59. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

5.60. Колегія суддів установила, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у подібній справі № 922/623/20, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

5.61. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

5.62. Колегія суддів зазначає, що процедура викупу орендарем нежитлових приміщень має здійснюватися саме відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Тому спосіб приватизації нежитлових приміщень у справі, що розглядається, обмежувався випадками, передбаченими цим законом. Відтак суди попередніх інстанцій, установивши порушення Харківською міською радою порядку і способу приватизації нежитлових приміщень, зокрема, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", дійшли обґрунтованих висновків про те, що така приватизація порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

5.63. Колегія суддів вважає, що скаржник, посилаючись на необхідність відступлення від висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, щодо порушення Харківською міською радою процедури приватизації, не навів належного, вмотивованого обґрунтування щодо необхідності відступлення від таких висновків Верховного Суду, зокрема, не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судових рішень).

Крім того, наведені у касаційній скарзі аргументи скаржника зводяться до незгоди з установленими судами попередніх інстанцій обставинами щодо порушення органом місцевого самоврядування норм чинного законодавства під час проведення приватизації нежитлових приміщень, а також до самостійного тлумаченням Харківською міською радою положень статті 777 Цивільного кодексу України, статті 289 Господарського кодексу України, статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 21.06.2017 № 691/17.

5.64. Згідно із частиною 4 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

5.65. Оскільки викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 правовий висновок щодо підстав для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі та приватизації майна шляхом викупу є чітким, зрозумілим, актуальним, а під час здійснення касаційного провадження у цій справі Верховним Судом не було встановлено підстав для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, тому Верховний Суд вважає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави для відступлення від висновків у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження. У зв`язку із наведеним не підлягає задоволенню клопотання Харківської міської ради про передачу справи № 922/984/20 на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.

5.66. Інші доводи, викладені в касаційних скаргах, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.3. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.4. Частиною 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України установлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

6.5. Зважаючи на викладене, касаційні скарги Управління, Харківської міської ради та ФОП Журавченка О. О. необхідно задовольнити частково, постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог Прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18; у цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 922/984/20 слід залишити без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду справи рішення та постанову судів попередніх інстанцій належить скасувати в частині задоволення позовних вимог Прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18, а в задоволенні позову в цій частині - відмовити, то судові витрати згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України в частині цієї позовної вимоги покладаються на Харківську місцеву прокуратуру № 3.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Харківської міської ради та Фізичної особи - підприємця Журавченка Олександра Олексійовича задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.08.2020 у справі № 922/984/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області про визнання незаконним та скасування пункту 31 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18. У цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області.

3. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 у справі № 922/984/20 залишити без змін.

4. Стягнути з Харківської місцевої прокуратури № 3 на користь Харківської міської ради 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Стягнути з Харківської місцевої прокуратури № 3 на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

6. Стягнути з Харківської місцевої прокуратури № 3 в дохід державного бюджету України 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

7. Доручити Господарському суду Харківської області видати накази на виконання цієї постанови

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

Джерело:ЄДРСР 121922030

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 17.09.2024 по справі № 922/984/20 Касаційний господарський суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

119 941 793

24 857

2 740

529 952

23 360 677

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 17.09.2024 по справі № 922/984/20 Касаційний господарський суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!