Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/28651/24
Провадження №1-кп/761/3550/2024
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2024 року місто Київ
Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №62024100120000616 від 24 липня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Шарки Рокитнянського району Київської області, громадянина України, раніше не судимого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_6 ,
У С Т А Н О В И В:
Постановою прокурора Київської міської прокуратури від 24 липня 2024 року з кримінального провадження №62024100120000377 від 29.04.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.1 ст.368 КК України виділено в окреме провадження матеріали №62024100120000616 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.
ОСОБА_3 маючи спеціальне звання старшого прапорщика внутрішньої служби, згідно із наказом №188/ОС-22 від 23.08.2022 року призначений на посаду молодшого інспектора 1-ї категорії відділу режиму і охорони державної установи «Київський слідчий ізолятор», працює в установі з 09.11.2020 року.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_3 є працівником правоохоронного органу.
Відповідно до ч. 8 ст. 14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» на осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».
Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту.
У відповідності до ч. 3 ст. 18 КК України, примітки 1 до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом чи законом.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_3 , займаючи посаду молодшого інспектора 1-ї категорії відділу режиму і охорони державної установи «Київський слідчий ізолятор», є службовою особою.
Одночасно до п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби.
Статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, серед яких особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти у приватних інтересах.
Займаючи вищевказану посаду, маючи спеціальне звання старшого прапорщика внутрішньої служби, будучи працівником правоохоронного органу, тобто, службовою особою та представником держави, ОСОБА_3 , діючи всупереч присязі щодо неухильного дотримання Конституції та законів України, порушуючи обмеження щодо використання службового становища, встановлені ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів використав своє службове становище для одержання неправомірної вигоди, тобто вчинив корупційний злочин у сфері службової діяльності, за наступних обставин.
Згідно посадової інструкції інспектора 2-ї категорії відділу режиму охорони, затвердженої 04.01.2021 року начальником слідчого ізолятора - начальником арештного дому державної установи «Київський слідчий ізолятор», на інспектора 2-ї категорії відділу режиму охорони покладено серед інших обов`язки здійснення виведення ув`язнених (засуджених) на прогулянку, проводити особистий обшук ув`язнених (засуджених) без роздяганням. Крім цього, молодший інспектор наділений правом вилучати заборонені для використання в слідчому ізоляторі речі і документи.
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , засуджений за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці та він тимчасово залишений в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Так, наприкінці квітня 2024 року, точна дата і час органом досудового розслідування не встановлені, але не пізніше 29 квітня 2024 року, на виконання покладених обов`язків ОСОБА_3 , перебуваючи на території державної установи «Київський слідчий ізолятор» (далі - слідчий ізолятор) за адресою: АДРЕСА_2 , забезпечував прогулянку засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Останній, у ході усної бесіди попросив ОСОБА_3 надати йому заборонені предмети на територію слідчого ізолятора, а саме мобільний телефон та зарядний пристрій (павербанк), за грошову винагороду у розмірі 3000 гривень та в цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди службовою особою за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням свого службового становища.
З метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_3 , діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, а також усвідомлюючи що надання засудженому вказаних предметів буде здійснюватися ним у порушення «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 1769/5 від 14.06.2019, надав засудженому ОСОБА_7 реквізити своєї банківської карти № НОМЕР_1 АТ «Універсал банк» та повідомив про необхідність перерахування вищевказаної суми неправомірної вигоди. У свою чергу ОСОБА_7 попросив невстановлену органом досудового розслідування особу на ім`я ОСОБА_8 перерахувати на вказану банківську карту грошові кошти у сумі 3000 гривень.
У подальшому 28 квітня 2024 року о 18:04 годині на рахунок ОСОБА_3 в АТ «Універсал банк» з банківського рахунку невстановленої у ході досудового розслідування особи надійшли грошові кошти в сумі 3000 гривень.
Розуміючи, що вказані грошові кошти надійшли від засудженого ОСОБА_7 , як сума неправомірної вигоди за передачу йому мобільного телефону та зарядного пристрою (павербанк), 29 квітня 2024 року приблизно о 08:00 годині ОСОБА_3 неподалік від станції метро «Либідська» у м. Києві зустрівся із невстановленим органом досудового розслідування чоловіком, від якого отримав мобільний телефон HUAWEI (ALE-L21) та зарядний пристрій (павербанк) для подальшої передачі засудженому.
З метою довести свій злочинний умисел до кінця, діючи з корисливих мотивів та усвідомлюючи протиправність своїх дій ОСОБА_3 направився до державної установи «Київський слідчий ізолятор» за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 13, де на контрольно-пропускному пункті був зупинений працівниками установи та у ході огляду було вилучено вказані мобільний телефон HUAWEI (ALE-L21) та зарядний пристрій (павербанк).
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.368 К України, а саме:одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою, в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
25 липня 2024 року у кримінальному провадженні № 62024100120000616 між прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 укладено угоду про визнання винуватості.
Зазначеною угодою визначені наступні обставини та умови.
Істотними для кримінального провадження обставинами є ступінь та характер сприяння ОСОБА_3 у виявленні, припиненні та запобіганні тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин.
Підозрюваний ОСОБА_3 під час досудового розслідування беззастережно та повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, в обсязі і за обставин, викладених у повідомленні про підозру.
Сторони угоди про визнання винуватості підтверджують, що її укладення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Сторони погоджуються з правильністю кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.368 КК України та на призначення покарання у виді штрафу у розмірі 1300 (одна тисяча триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 22100 (двадцять дві тисячі сто) гривень, з позбавленням права протягом трьох років обіймати посади в установах Державної кримінально-виконавчої служби України та правоохоронних органах України на строк 3 (три) роки.
У судовому засіданні прокурори, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просили затвердити угоду про визнання винуватості, укладену з обвинуваченим.
Захисник у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості від 25.07.2024 року, укладену між його підзахисним та прокурором, оскільки дана угода відповідає вимогам закону, укладена в його присутності, добровільно.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 пояснив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 25.07.2024 року і призначити узгоджену міру покарання, при цьому беззастережно визнає себе винним у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Суд, дослідивши угоду про визнання винуватості, надані матеріали кримінального провадження, вислухавши доводи учасників розгляду, дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.468, ст469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд прийшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні вимоги, визначені статтею 472 КПК України.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.368 КК України, яке є нетяжким злочином, а його дії кваліфіковані правильно.
Суд вважає, що при узгодженні в угоді про визнання винуватості міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , сторонами було враховано його особу, який раніше не судимий, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, є пенсіонером.
Обставини, що пом`якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Так, ОСОБА_3 активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що виразилось у повідомленні ним про всі обставини його вчинення, які в подальшому були підтвердженні доказами. При цьому, враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, наявні фактичні підстави для визнання винуватості, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст.65 КК України.
При цьому в підготовчому судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений розуміє свої права визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Судом у підготовчому судовому засіданні також встановлено, що укладання угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
За таких підстав суд доходить висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної від 25.07.2024 року у кримінальному провадженні №62024100120000616 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 .
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_3 , суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді штрафу, з позбавленням права обіймати посади в установах Державної кримінально-виконавчої служби України та правоохоронних органах України.
Цивільний позов не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати - відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 314, 315, 369-376, 475, 615 КПК України, суд
У Х В А Л И В:
Затвердити угоду від 25 липня 2024 року у кримінальному провадженні №62024100120000616 між прокурором ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1300 (одна тисяча триста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 22100 (двадцять дві тисячі сто) гривень, з позбавленням права протягом трьох років обіймати посади в установах Державної кримінально-виконавчої служби України та правоохоронних органах України на строк 3 (три) роки.
На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва.
Суддя ОСОБА_1
