Справа №-613/1486/24 Провадження №-2-а/613/13/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу № 613/1486/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити провадження на підставі п.1 ст.247 КУпАП за недоведеністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП; судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за змістом оскаржуваної постанови, підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності слугувало те, що він не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ свої облікові дані через ЦНАП, електронний кабінет призовника або у ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Разом з тим, в оскаржуваній постанові не зазначено, які саме дані позивач не оновив, та не вказано, які конкретні норми закону ним порушені. При притягненні позивача до адміністративної відповідальності не було враховано, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , і відповідач має усі його персональні дані, оскільки ОСОБА_1 офіційно працює, і підприємством всі його облікові дані передані до зазначеного ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2024 році. Станом на теперішній час у позивача не змінились жодні облікові дані (сімейний стан, місце роботи, засоби зв`язку, стан здоров`я тощо), він має бронювання і у його військово-обліковий документ внесено VIN-код зі штрих-кодом, який реєстр «Оберіг» автоматично присвоює військовозобов`язаному, призовнику чи резервісту.

Також, при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано положення примітки до ст.210 КУпАП, в якій зазначено, що положення ст.210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних останніх шляхом інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателем яких є державні органи. Держателем вказаного Єдиного реєстру призовників, є РТЦК та СП. При складанні протоколу уповноважена особа не зазначила та не надала доказів неможливості отримання інформації про позивача з відповідних реєстрів. Враховуючи викладене, позивача безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Крім того, позивач вказує, що протокол складено за його відсутності, копія протоколу була вручена позивачеві лише разом із постановою від 28.08.2024.

Відповідачем не надано доказів дотримання ним вимог ст.ст. 33, 278, 279, 280 КУпАП під час розгляду справи щодо встановлення наявності компетенції ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо розгляду справи, правильності складення адміністративного протоколу, належного сповіщення особи про дату, час та місце розгляду справи, наявності клопотань у позивача або його адвоката, необхідності витребування додаткових матеріалів, достатності доказів для притягнення позивача до відповідальності, обставин, які підлягають врахуванню при накладенні стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП.

Відповідачем не надано доказів, коли і яким чином було виявлено адміністративне правопорушення, що стало наслідком винесення стосовно позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, що необхідно для дотримання вимог ст. 38 та 277 КУпАП.

Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи та недоведеністю вини позивача, а також через процедурні порушення при формуванні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема, при складанні протоколу, а також при вирішенні справи та складанні постанови.

Відповідач у поданому письмовому відзиві на позовну заяву заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що 23.08.2024 під час особистого звернення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 при перевірці документів та відомостей, узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, посадовими особами відповідача було виявлено факт порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, всупереч вимогам абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі по тексту Закон № 3633-ІХ), який набрав чинності 18.05.2024, ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ОСОБА_1 не скористався жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних, порушив правила військового обліку та вчинив порушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. У зв`язку з викладеним, 24.08.2024 о 10.40 год. оператором відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 Неонетою було складено відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Повноваження О. Неонети на складення відповідних протоколів регламентовано наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 12.03.2024 № 86. Протокол було складено у присутності позивача, ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки, визначені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, роз`яснено та вручено під підпис другий примірник протоколу. У протоколі було вказано дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Після ознайомлення з протоколом у позивача були відсутні будь-які пояснення про причини неуточнення своїх облікових даних та не було зауважень щодо змісту протоколу. Наявність підпису позивача у протоколі свідчить про визнання ним вчиненого правопорушення. Отже, твердження позивача про складання протоколу без його присутності не відповідає дійсності, процедура складення протоколу порушена не була.

Оскільки у діях позивача наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, уповноваженою посадовою особою було правомірно складено адміністративний протокол стосовно ОСОБА_1 , а 28.08.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 обґрунтовано було винесено постанову № 407/5119-п про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, яку ОСОБА_3 особисто отримав 28.08.2024 у приміщенні РТЦК.

Правопорушення було вчинене ОСОБА_1 після 19.05.2024, тобто, після набуття чинності Законом № 3633-ІХ, яким статтю 210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, при цьому, саме з 19.05.2024 у позивача виник обов`язок оновити свої облікові та персональні дані.

Вказано, що примітка до ст.210 КУпАП не може бути застосована у даному випадку, оскільки саме на позивача законодавством покладено обов`язок вчинити певні дії уточнити свої персональні дані у встановлений законом строк, які могли бути вчинені лише ним особисто. Відповідач, як держатель Єдиного державного реєстру призовників, може лише перевірити факт уточнення даних, однак, обов`язок такого уточнення покладається саме на позивача.

Враховуючи викладене, військовозобов`язаний ОСОБА_1 допустив порушення правових норм, передбачених абз. 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а відтак, оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню.

Позивач, представник позивача та представник відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача у поданій до суду письмовій заяві просив розглядати справу за його відсутності та за відсутності позивача.

Представник відповідача у поданому до суду письмовому відзиві просив розглядати справу за його відсутності.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 23.08.2024 оператором відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_5 солдатом О. Неонета складено протокол про адміністративне правопорушення № 407/5072 стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що під час перевірки в ІНФОРМАЦІЯ_2 відомостей (персональних та службових даних) узагальнених в облікових документах та внесених з до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 . Так, рядовий запасу ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , в особливий період, в порушення вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 4 п.1 ст.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 3633-ІХ, абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом № 3633-ІХ свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

28.08.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 407/5119-п, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 грн. за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (у т.ч. передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як встановлено статтею 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій,передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо окремихпитань проходженнявійськової служби,мобілізації тавійськового обліку»від 11.04.2024№ 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Відповідно доабз.2ч.10ст.1Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» громадяниУкраїни,які підлягаютьвзяттю навійськовий облік,перебувають навійськовому облікупризовників абоу запасіЗбройних СилУкраїни,у запасіСлужби безпекиУкраїни,розвідувальних органівУкраїни чипроходять службуу військовомурезерві,зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з абз. 4 пункту 1 частини ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ 1) під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України,які перебуваютьна військовомуобліку,зобов`язані протягом60днів здня набраннячинності цимЗаконом уточнитиадресу проживання,номери засобівзв`язку,адреси електронноїпошти (занаявності електронноїпошти)та іншіперсональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданий 14.12.1988, в якому наявний запис про присвоєння позивачу ВІН № 040720201455719400004 та відповідна наклейка зі штрих-кодом.

Як вбачається з витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного № 199959 від 21.12.2023, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має військове звання рядовий, працює на посаді електромонтера з обслуговування підстанції ІV гр.квал. АТ «Харківобленерго», та йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців до 20.06.2024.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2024 № 516 «Про продовження строків дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації» установлено, що строки дії відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, наданих військовозобов`язаним відповідними рішеннями Міністерства економіки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час», які не закінчилися на день прийняття цієї постанови, продовжуються автоматично на один місяць, зокрема, відстрочки, надані наказом Мінекономіки від 21.12.2023 № 19959 до 20 липня 2024 року.

Витягом з ІКС «Оберіг» за ідентифікатором військовозобов`язаного 040720201455719400004 щодо ОСОБА_1 підтверджено, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , вид обліку рядовий, сержантський і старшинський склад запасу, місце народження м. Богодухів, звання рядовий.

У вказаному витягу відсутні відомості щодо обліку ОСОБА_1 як порушника військового обліку.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач володіє щодо нього певними обліковими даними, яких вистачило для того, щоб у встановленому законом порядку оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу.

Суд зауважує, що норма ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Разом з тим, посилання на норму Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», який встановлює перелік персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, в оскаржуваній постанові відсутні.

Суд вказує, що як в оскаржуваній постанові, так і у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов`язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

При цьому, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (як зазначено у постанові, факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ОСОБА_1 виявлено в ході бесіди, з наданих та наявних документів, під час перевірки документів у ІНФОРМАЦІЯ_4 відомостей (персональних та службових даних), узагальнених в облікових документах та внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

В рамках положень ч. 4 ст. 77, ч. 3 ст. 80 КАС України, з метою з`ясування фактичних підстав для висновку про порушення ОСОБА_1 вимог абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», судом було витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_5 копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в рамках якої було винесено оскаржувану постанову № 407/5119-п від 28.08.2024.

На виконання ухвали суду відповідачем було надано копію матеріалів вказаної справи про адміністративне правопорушення, разом з тим, у ній відсутні будь-які інші документи, крім протоколу № 407/5072 від 23.08.2024, витягу з ІКС «Оберіг», з якого вбачається перебування позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 і отримання ним ідентифікатора військовозобов`язаного, копії паспорту ОСОБА_1 та картки фізичної особи-платника податків, а також оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Ані самостійно на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, ані на пропозицію суду відповідач таких доказів не надав.

З огляду на викладене, суд вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не доведено наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч.5 ст.5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

З витребуваних судом та наданих відповідачем копій матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що примітка до ст. 210 КУпАП не застосовується до спірних відносин, та приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено наявності підстав для накладення на ОСОБА_1 штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Твердження відповідача про те, що проставленням підпису в постанові позивач визнав факт вчинення ним адміністративного правопорушення, є безпідставними, оскільки в оскаржуваній постанові ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив лише отримання копії постанови, та власноручно вказав, що з постановою не згоден і буде оскаржувати її в судовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувана постанова наведеним вимогам не відповідає, оскільки прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП (зокрема, без урахування положень примітки до ст. 210 КУпАП), необґрунтовано, тобто, без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак, підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку із задоволенням позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 605,60 гривень.

Керуючись статтями 2, 6-9, 72-77, 139, ч.4 ст.229, ст.ст.241-246, 250, 255, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.08.2024 № 407/5119-ц про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя О.С. Сеник