ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/5300/23 Суддя (судді) першої інстанції: Поліщук Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частини НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо видачі наказу про виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі до 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, визначеного у довідці військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України №4111 від 08.01.2023 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 11.10.2022 року по 31.10.2022 рік та за період з 01.11.2022 року по 30.11.2022 рік;

- зобов`язати відповідача видати наказ про виплату додаткової винагороди позивачу в розмірі до 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, визначеного у довідці військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України №4111 від 08.01.2023 року, у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року № 168 за період з 11.10.2022 року по 31.10.2022 рік включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі до 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, визначеного у довідці військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України №4111 від 08.01.2023 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за період з 11.10.2022 року по 31.10.2022 рік включно;

- зобов`язати відповідача видати наказ про виплату додаткової винагороди позивачу в розмірі до 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, визначеного у довідці військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України №4111 від 08.01.2023 року, у відповідності до приписів постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 за період з 01.11.2022 року по 30.11.2022 рік включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, в розмірі до 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, визначеного у довідці військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України №4111 від 08.01.2023 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року № 168, за період з 01.11.2022 року по 30.11.2022 рік включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 11.10.2022 по 30.11.2022 брав участь у здійсненні заходів із збереження національної безпеки і оборони, виконуючи бойові завдання у складі ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з чим у позивача існує право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 у розмірі до 70000 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 залучено ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) до участі у справі №620/5300/23 в якості другого відповідача та витребувано докази по справі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не складення та не подання до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) списків, передбачених додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» стосовно ОСОБА_1 за період з 11.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.11.2022 по 30.11.2022 включно;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 11.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.11.2022 по 30.11.2022 включно;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням першої інстанції відповідач 2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )) подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, у якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року в частині зобов`язання вчиняти дії ІНФОРМАЦІЯ_3. з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що з його боку відсутні будь які протиправні дії або бездіяльність та суд мав би зробити відповідні висновки у описовій частині рішення суду, зазначивши, що виникнення предмету спору є прямим наслідком невиконання свої обов`язків ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) та відмовити у позові до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ).

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_2 ) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року та на підставі ч. 2 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

04 липня 2024 року позивачем було сформовано в системі «Електронний суд» та 05 липня 2024 року отримано Шостим апеляційним адміністративним судом відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) є безпідставною та необґрунтованою, а Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у справі №620/5300/23 законним та прийнятим з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним.

Як вбачається з матерів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) з 29.04.2022, що підтверджується довідкою від 30.01.2023 №12/451.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 17.06.2023 №12/1270 позивач з 09.10.2022 по 09.01.2023 перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до інформації про грошове забезпечення позивача за 2022 рік, ОСОБА_1 за спірний період (жовтень, листопад 2022 року) отримував щомісяця винагороду у розмірі з розрахунку до 30000,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», виплата винагороди в розмірі до 70000,00 грн позивачу не здійснювалась.

Позивач приймав безпосередню участь у бойових діях, в забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Сумської області, зокрема, в наступні періоди:

з 11.10.2022 року по 31.10.2022 року;

з 01.11.2022 року по 30.11.2022 року;

з 01.12.2022 року по 03.12.2022 року;

з 11.12.2022року по 31.12.2022 року;

з 01.01.2023 року по 08.01.2023 року, -

що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України № 4111 від 08.01.2023 року. Підставою виконання таких заходів згідно Довідки є бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України №165 гриф від 16.09.2022 року.

Крім того, у матеріалах справи наявні витяги з рапортів від 03.11.2022 Вх. №1525 та від 01.12.2022 №1893 заступника начальника загону - коменданта НОМЕР_5 прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 , згідно яких позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або заходах з 11.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.11.2022 по 30.11.2022 та йому необхідно здійснити доплату до додаткової винагороди із розрахунку до 70000,00 грн пропорційно часу участі у таких заходах.

При цьому, судом з пояснень, викладених у відзивах на позовну заяву, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 списки, передбачені додатком 2 до наказу №392-АГ, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 не направлялись.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про державний кордон" від 04 листопада 1991 року № 1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.

За змістом ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03 квітня 2003 року № 661-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно з ст. 16 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.ст. 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч. 1).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (ч. 4).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року №58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023, від 07 листопада 2022 року №757/2022 строк дії правового режиму воєнного стану продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Відповідно до п. 1 Постанови №168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року №793 (застосовується з 01 червня 2022 року) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Таким чином, Кабінет Міністрів України установив військовослужбовцям, в тому числі Державної прикордонної служби, додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (застосовується з 24 лютого 2022 року) Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

На виконання п. 2-1 Постанови № 168 Адміністрацією Держприкордонслужби видано наказ № 392-АГ, уведений в дію з 01 серпня 2022 року, який діяв до набрання чинності 01 грудня 2022 року наказу № 628-АГ.

Саме даними наказами на виконання положень Постанови № 168 визначено і порядок, і умови виплати відповідної винагороди, в тому числі визначено вичерпний перелік документів, необхідних для її нарахування та виплати.

У п. 2 наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

Пунктом 4 наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених п. 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

бойового наказу (бойового розпорядження);

журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з п. 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.

У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу.

Відповідно до п. 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

Пунктом 11 наказу № 392-АГ визначено, що склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

Згідно з п. 12 наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 000 грн на місяць, в обов`язком порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

Оскільки апелянтом не оскаржується висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не складення та не подання до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) списків, передбачених додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 №392/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» стосовно ОСОБА_1 за період з 11.10.2022 по 31.10.2022 та з 01.11.2022 по 30.11.2022 включно та, загалом, не ставиться під сумнів право позивача на отримання збільшеної до 100 тисяч винагороди - суд апеляційної інстанції не дає правової оцінки цій частині рішення відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія судів досліджуючи рішення першої інстанції в оскаржуваній частині звертає увагу на таке, що обов`язок щодо нарахування та виплати додаткової винагороди покладається на Відповідача 2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 )), а обов`язок направити на адресу Відповідача 2 списки, передбачені додатком 2 до наказу № 392-АГ покладається на Відповідача 1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Крім того, недотримання державними органами вимог Наказу №392-АГ в частині обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може впливати на його особисті права, в тому числі на право отримання спірної додаткової винагороди.

Оскільки, як зазначалось раніше, судом першої інстанції встановлено і не оскаржується відповідачем право позивача на отримання збільшеної до 100 тисяч винагороди, на думку коллегії суддів рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду було обрано найдієвіший спосіб захисту порушених прав позивача.

Окрім іншого, варто звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.11.2018 року у справі № 824/166/15-а, відповідно до якої держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року було визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , натомість як спосіб захисту порушених прав позивача - зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду - як найбільш ефективний спосіб захисту його порушеного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 14.08.2018р. у справі № 820/5134/17, від 28.02.2020р. у справі № 806/3304/18, від 16.11.2020р. у справі № 640/5615/19, від 04.09.2021р. у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021р. у справі № 320/5007/20 та від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19.

При цьому адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021р. у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022р. у справі № 160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Отже, ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки в суді першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

З огляду на фактичні обставини справи колегія суддів звертає увагу на те, що обраний судом спосіб захисту прав позивача відповідає приписам ст.245 КАС України та усталеній судовій практиці вирішення аналогічних спорів.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.

Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

За правилами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_2 )- залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан