Справа № 727/5987/24

Провадження № 2/727/1345/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 рокуШевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретаріГончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці в порядкуспрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Чернівецькій області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Чернівецька міська рада про звільнення майна з-під арешту, -

встановив:

Позивачзвернулась досуду зпозовом довідповідача про звільнення майна з-під арешту, посилаючись на те, що вона набула право власності на житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2006 року, де з 25.07.2006 року і по теперешній час зареєстрована.

Вказала, що 25 жовтня 2022 року, отримавши інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна, вона дізналась про те, що на її нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , накладено арешт. В рамках кримінальної справи №Ю-070024, 17 травня 2007 року слідчим СВ Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області капітаном міліції ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення арешту на майно, якою накладено арешт на житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами за вищевказаною адресою.

22.06.2007 р. Першою державною нотаріальною конторою було зареєстровано обтяження щодо цього майна. Після чого, вона листом від 12.03.2024 р. звернулась до ГУ НПУ в Чернівецькій області з проханням надати можливість ознайомитись із матеріалами кримінальної справи 070024, а також просила повідомити про результати розгляду завершення цієї кримінальної справи. На вказаний лист ГУ НПУ в Чернівецькій області надало відповідь 109/123/02/39-2023 від 26.03.2024 р., за наслідками досудового розслідування кримінальної справи Ю-070024 від 18.01.2007 р., ця кримінальна справа скерована до Першотравневого районного суду м. Чернівці з обвинувальним висновком, де розглянуто кримінальну справу №1-248/2007 із винесенням вироку від 23.11.2007-засудження ОСОБА_2 до позбавлення волі.

Після чого, вона листом від 15.04.2024 р. звернулась до Першотравневого районного суду м. Чернівців із проханням надати можливість ознайомитись із матеріалами справи №1-248/2007 щодо обвинуваченої ОСОБА_2 та надати копію вироку у вказаній справі. На цей лист Першотравневим районним судом м. Чернівців надано позивачу копію вироку Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23.11.2007 р. по справі №1-248/2007, з якого вбачається, що ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.388 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року шість місяців позбавлення волі, питання щодо конфіскації всього належного їй на праві власності майна чи зняття арешту не вирішувалось. Крім того, листом Першотравневого районного суду м. Чернівців від 26.04.2024 р. №1-248/2007 повідомлено, що справа №1-248/2007 знищена.

А тому просила звільнити з-під арешту та скасувати обтяження нерухомого майна, а саме житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , накладений постановою б/н Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області від 17.05.2007 р. та зареєстрованого 22.06.2007 Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою за номером 5187402.

Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 червня 2024 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивачки адвокат Дячук Ю.В. в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву в якій просила розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача Чернівецького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області в судове засідання не з`явився, подала до суду відзив, в якому просила відмовити у задоволені позову з тих підстав, що Чернівецьке районне управління поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області не є правонаступником УМВС України в Чернівецькій області.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Чернівецька міська рада в судове засідання не з`явилась, у клопотанні від 26 серпня 2024 року просила справу розглянути без участі представника з урахуванням пояснень, в яких зазначено, що суб?єктний склад учасників, що мають право здійснювати повноваження у сфері державної реєстрації досить широкий, а тому позивач не обмежений у своєму праві звернутись до будь-кого з них за державною реєстрацією. Крім того, державний реєстратор, зокрема, і приватний нотаріус, зобов?язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі як відповідач, чи третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Суд, заслухавши поясненняпредставника позивачки,представника відповідача,дослідивши письмові докази справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 (три) на підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б. 13.07.2006 р. та зареєстрованого в реєстрі за №7083 (а.с. 6), а також зареєстрованого в ЧКОБТІ 18.07.2006 р. за №9891455 (а.с. 7).

З 25.07.2006 року і по теперешній час ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади про реєстрацію місця проживання особи від 13.10.2022 р. №409871 (а.с.8).

Згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на нерухоме майно (житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами та земельну ділянку) за адресою АДРЕСА_1 , накладено арешт (а.с. 9).

В рамках кримінальної справи №Ю-070024, 17 травня 2007 року слідчим СВ Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області капітаном міліції ОСОБА_3 було винесено постанову про накладення арешту на майно, якою накладено арешт на житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , зареєтрованого за ОСОБА_1 (а.с. 10).

Згідно з листом ГУ НПУ в Чернівецькій області №ОП/Д-109/123/02/39-2023 від 26.03.2024 р., за наслідками досудового розслідування кримінальної справи №Ю-070024 від 18.01.2007 р., ця кримінальна справа скерована до Першотравневого районного суду м. Чернівці з обвинувальним висновком, де було розглянуто кримінальну справу №1-248/2007 із винесенням вироку від 23.11.2007 р. щодо засудження ОСОБА_2 до позбавлення волі (а.с. 12).

Першотравневим районним судом м. Чернівців надано позивачу копію вироку Першотравневого районного суду м. Чернівців від 23.11.2007 р. по справі №1-248/2007, з якого вбачається, що ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.388 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року шість місяців позбавлення волі (а.с. 15).

Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Частиною першої статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Матеріалами справи встановлено, що арешт на спірне нерухоме майно (квартиру) накладений постановою СВ Першотравневого РВ УМВС України від 17 травня 2007 року, за правилами КПК України 1960 року.

На даний час порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України (2012 року). Проте, арешт, який просить зняти позивачка, накладено органом досудового слідства у кримінальній справі, на підставі положень КПК України 1960 року.

Відповідно до пункту дев`ятого розділу XI Перехідних положень КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

На правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна, поширюються норми КПК України 1960 року. Проте, положеннями цього Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Шляхів виправлення помилки, допущеної слідчим, прокурором або судом, у зв`язку з неприйняттям обов`язкового рішення про скасування арешту майна, після припинення кримінальної справи КПК України 1960 року, не встановлено.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першоїстатті 19ЦПК Україниможуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №766/21865/17 та від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц.

За статтею 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Статтею 170 КПК України, чинного на час розгляду справи передбачено, що завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Таким чином, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право інших співвласників цього майна.

За змістом статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено зокрема у разі, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.

Ураховуючи встановлені обставини справи та те, що позивачка не була учасником кримінального провадження, кримінальні процесуальні правовідносини припинені, суд вважає, що права особи володіти належним їй майном обмежено, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення вимог та звільнення з під-арешту належне їй майно.

Суд уважає необґрунтованим твердження відповідча про те, що Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником УМВС України в Чернівецькій області, з огляду на таке.

За правилами ч. 1 та 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якою постановив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі ГУНП в Чернівецькій області, та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС, зокрема, УМВС України в Чернівецькій області.

Згідно з відомостями ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань УМВС України в Чернівецькій області припинено 15 вересня 2023 року, про що свідчить запис 1 000 381 1100 15005084 про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

У постановах від 20 лютого 2019 у справі №826/16659/15 та від 13 березня 2019 у справі №524/4478/17 Верховний Суд констатував, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід обов`язку відновити порушені права до правонаступника відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншому/іншим державному/державним органу/органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому, чи внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі №2а-23895/09/1270.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їх правонаступників.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року у справі №9901/348/19.

Згідно з пунктом 51 Рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі Чуйкіна проти України (Chuykina v. Ukraine) (заява №28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі №826/9815/18 Верховний Суд, з-поміж іншого, констатував, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватися від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Водночас такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У зв`язку із цим Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого: якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому/іншим суб`єкту/суб`єктам владних повноважень; якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони суб`єкта владних повноважень.

Тож підстави для правонаступництва у цих правовідносинах виникли саме з моменту державної реєстрації припинення УМВС України в Чернівецькій області. Проте це не змінює тієї обставини, що правонаступником ліквідованого УМВС України в Чернівецькій області є саме той орган, до якого перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився.

За таких обставин, необхідно проаналізувати і співставити функції та завдання, які виконувала міліція і які наразі виконують МВС України та Національна поліція.

Так, нормами статей 1, 2 Закону України від 20.12.1990 №565-XII «Про міліцію» передбачалось, що міліція це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Основними завданнями міліції було, з-поміж іншого: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень.

Своєю чергою, приписами статей 1, 2 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Поряд із цим, згідно з Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

На підставі співставлення завдань та функцій цих трьох органів можна дійти висновку про те, що МВС України є органом влади, який формує державну політику у сфері, зокрема забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. У той же час, реалізація державної політики у вказаній сфері належить до компетенції Національної поліції, а до цього відповідні завдання та функції держави покладалися на міліцію.

Отже, правонаступником прав та обов`язків ліквідованого УМВС України в Чернівецькій області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є відповідний територіальний орган Національної поліції, а саме ГУНП в Чернівецькій області.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відтак наявні підстави, передбачені законом, для задоволення позову та звільнення майна з-під арешту та скасування обтяження нерухомого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоложних свобод, ст. 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Звільнити з-під арешту та скасувати обтяження нерухомого майна, а саме житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , накладений постановою б/н Першотравневого РВ УМВС України в Чернівецькій області від 17.05.2007 р. та зареєстрованого 22.06.2007 Першою чернівецькою державною нотаріальною конторою за номером 5187402.

З повним текстом рішення суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 27.09.2024 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: