Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/9398/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів в частині та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати підпункт 1.3 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №3 від 04.01.2024 щодо призову на військову службу за мобілізацією та направлення до військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 ;
скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №5 від 05.01.2024 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №43 від 12.02.2024 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за мобілізацією.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.01.2024 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із застосуванням примусу, без виклику повісткою чи іншим способом, був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ), де його протиправно, не за місцем проживання, поставили на військовий облік, і змусили пройти військово-лікарську комісію без урахування скарг на здоров`я, та того ж дня ОСОБА_1 , при відсутності бажання останнього, відповідно до п. 1.3 наказу №3 від 04.01.2024 начальника Малиновського РТЦК «Про призов резервістів та військовозобов`язаних за мобілізацією» у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2024 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», статей 4, 5 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було призвано на військову службу за мобілізацією та направлено для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 .
При цьому, зазначає позивач, ОСОБА_1 раніше військову службу, альтернативну, або службу у військовому резерві не проходив та 05.01.2024 ОСОБА_1 було зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення і призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти.
Позивач у позові також вказує, що у подальшому військовою частиною НОМЕР_2 ОСОБА_1 було направлено до військової частини НОМЕР_1 , де призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти, де він проходить військову службу по даний час.
Позивач вважає, що ОСОБА_1 було призвано незаконно, у зв`язку з чим він підлягає звільненню з військової служби.
Ухвалою суду від 01.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
До суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача зазначено, що перевіркою облікових даних громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено, що згідно інформації, яка наявна у його обліковій картці, він з 04.01.2024 по 04.01.2024 перебував на обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 , а до цього часу, позивач з 06.01.2021 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 (на підставі абз.7 частини 10 статті 14) у статусі військовозобов`язаного, як особа, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості.
Представник відповідача вказує, що починаючи з 24.02.2022 по дату виникнення спірних правовідносин позивач, який є військовозобов`язаний, а не призовник, як він вважає, не прибував самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_7 , для проходження медичного обстеження ВЛК та визначення його призначення на особливий період. Тому, на підставі приписів абзацу 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, згідно із якими територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку), позивач був оповіщений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Представник відповідача також зазначає у відзиві, що аргументи та доводи позивача що 04.01.2024, що його із застосуванням примусу, без виклику повісткою чи іншим способом, було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де як зазначає він, протиправно, не за місцем проживання поставили на військовий облік та змусили пройти військово-лікарську комісію, без урахування скарг на здоров`я, та при відсутності бажання останнього було призвано на військову службу за мобілізацією, є необґрунтованими, недостовірними та такими що не відповідають дійсності, та суперечать приписам чинного законодавства України у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації, і не підтверджені в свою чергу, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Представник відповідача вказує, що 03.06.2019 року Біляївським районним судом Одеської області був визнаним винним у скоєнні злочинів, якому було призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2-х років позбавлення волі, та за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання з випробуванням на 1 (один) рік. Початок іспитового строку засудженого відраховувався з 03.06.2019 року. Тому, згідно із приписами абзацу 7 частини 10 статті 14 Закону № 2232-XII позивач був взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 , як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання.
Таким чином, зазначає представник відповідача, оскільки, позивач є особою, яка була засуджена за нетяжкий кримінальний злочин, то згідно із абзацом 12 частини 1 статті 18 Закону № 2232-XII, згідно із яким від призову на строкову військову службу звільняються громадяни України, у тому числі які були засуджені за вчинення кримінального правопорушення до позбавлення волі, обмеження волі, у тому числі із звільненням від відбування покарання, він є військовозобов`язаним, та підлягає мобілізації.
Також представник відповідача у відзиві вказує, що виконання вищезазначених приписів Положення №402 позивачу було запропоновано пройти медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 . Доказом факту того, що у позивача на день огляду його ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 не було скарг на здоров`я, є його письмова заява від 04.01.2024 про видачу йому військового квитка НОМЕР_3 від 04.01.2024, у розділі якої (скарги на здоров`я) є власноруч ним здійснений запис НЕ МАЮ, що є підтвердженням надання позивачем недостовірної та неправдивої інформації, про те що його змусили пройти військово-лікарську комісію без урахування скарг на здоров`я. У зазначеній письмовій заяві від 04.01.2024 було власноруч зроблено запис у графі 11 СУДИМІСТЬ- НЕМАЄ.
Тому, зазначає представник відповідача, зазначений аргумент у позовній заяві про те, що його змусили пройти військово-лікарську комісію, без урахування скарг на здоров`я, є неправдивим, недостовірним та необґрунтованим, і в свою чергу, не підтвердженим належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами. Станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач є військовослужбовцем, тому скасування наказу про мобілізацію не спричинить правових наслідків.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що згідно з витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.01.2024 року Про призов резервістів та військовозобов`язаних за мобілізацією № 3, у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/202 «Про загальну мобілізацію», ст. 4, 5 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з метою комплектування військових части людськими мобілізаційними ресурсами, наказано призвати нижчепойменованих військовозобов`язаних та резервістів на військову службу за мобілізацією та направити: 1.3. до військової частини НОМЕР_2 : - солдат ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки №14/41 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.01.2024 року проведено медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 04 січня 2024 року. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) - здоровий. Придатний до військової служби.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.01.2024 року №5 на виконання Указу Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 року №64/2022, Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року №69/2022 та у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом нижчепойменованих осіб офіцерського, рядового, сержантського складу вважати призначеними: 1.12. Солдата ОСОБА_1 , курсантом навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_2 . Вважати таким, що з 05 січня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 10.02.2024 року №41 солдата ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_9 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України (по особовому складу) від 08 лютого 2024 року № 18-РС на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Вважати, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби за адресою: с. Інгулець, Херсонська область та з 10 лютого 2024 року виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
При цьому, як вбачається з військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 04.01.2024 року на 19 аркуші Присвоєння військових звань та класу за спеціальністю наявний запис про присвоєння позивачу ІНФОРМАЦІЯ_10 від 06.01.2021 року звання солдат.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 р. № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ)
За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону № 3543-XII: мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною 1, 3 та 5 статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1-3 ст.1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч.9 ст.1 Закону № 2232-XII).
Згідно з ч.1 ст.37 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України:
1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України):
приписані до призовних дільниць;
які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають приписці до призовних дільниць;
звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов`язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 27-річного віку;
2) на військовий облік військовозобов`язаних:
звільнені з військової служби в запас;
які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу";
військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;
звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;
які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;
зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України;
які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу;
які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;
які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі;
3) на військовий облік резервістів:
які зараховані в особливий період на службу у військовому оперативному резерві;
які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань;
які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.
Згідно з ч.1 ст.39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Так, підставою для скасування підпункту 1.3 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №3 від 04.01.2024 щодо призову на військову службу за мобілізацією та направлення до військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 та наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №5 від 05.01.2024 та командира військової частини НОМЕР_1 №43 від 12.02.2024 в частині, що стосується ОСОБА_1 позивач зокрема зазначає те, що він не проходив раніше військової служби та не досягнув 27-річного віку.
Водночас, на спростування таких доводів позивача ІНФОРМАЦІЯ_10 до суду надав копію облікової картки позивача, в якій у графі 37 Відмітки про взяття, зняття або виключення з обліку зазначено про взяття позивача на військовий облік 06.01.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі абз. 7 ч. 10 статті 14 Закону № 2232-XII.
Так, згідно з абз. 7 ч. 10 статті 14 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на 06.01.2023 року) за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень, зокрема що підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання.
Як зазначає відповідач у відзиві та не заперечується позивачем, згідно вироку Біляївського районного суду Одеської області від 03.09.2019 року у справі №496/530/19, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі, остаточно призначивши покарання у виді 2 років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням на 1 (один) рік. Початок іспитового строку засудженому відраховувати з 03.06.2019 року.
Суд зазначає, що позивачем не наведено доводів та не надано доказів протиправності взяття його на військовий облік як особи, яка була раніше засуджена до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, так само як не надано доказів оскарження таких дій ТЦК.
Отже, позивач перебував на обліку як військовозобов`язаний з 06.01.2021 року, отже на нього розповсюджується дія норм чинного законодавства щодо військовозобов`язаних, а не призовників, що призиваються на строкову службу.
Щодо доводів позивача про те, що його із застосуванням примусу, без виклику повісткою чи іншим способом, було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 м. Одеси суд зазначає, що вказані твердження не підтверджені наданими до суду доказами.
Доводи позивача про те, що його змусили пройти військово-лікарську комісію без урахування скарг на здоров`я суд також не приймає до уваги з огляду на ненадання позивачем доказів на підтвердження незадовільного стану здоров`я позивача.
Крім того суд зазначає таке.
Відповідно до абз. 3 ч. 5 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлено, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п.3.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_11 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_12 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_12 .
Відповідно до п.2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Пунктами 3.3 та 3.4 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, Севастопольського міського) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.
Отже, військовозобов`язаний має право оскаржити постанову позаштатної ВЛК у разі, якщо він не згідний з висновками, викладеними у ній.
Проте, позивачем до суду доказів оскарження рішення за результатами його медичного огляду до суду не надано.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність у діях ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправності, що у свою чергу свідчить також про відсутність підстав для визнати протиправним та скасувати підпункту 1.3 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №3 від 04.01.2024 щодо призову на військову службу за мобілізацією та направлення до військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 .
Також, зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав і для скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №5 від 05.01.2024 та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №43 від 12.02.2024 в частинах, що стосується ОСОБА_1 ,зважаючи на те, що такі вимоги є похідними до первісної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування підпункту 1.3 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №3 від 04.01.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів в частині та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 (код НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_4 ).
Суддя П.П. Марин
