Справа № 367/3501/24

Провадження №2/367/3711/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

24 вересня 2024 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого - судді Одарюка М.П.,

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені цивільну справу № 367/ 3501/24 за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Ірпінська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Київській області про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В :

У квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Ірпінська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Київській області про зняття арешту з майна. В обґрунтування позову посилається на те, що йому на підставі права власності на належить частина квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також власниками вказаною квартири є його мати - ОСОБА_2 , який належить частка та брат ОСОБА_3 , якому належить-1/4 частка. Вироком судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області віл 22 липня 2010 року він був засуджений за ч. 4 ст. 187 КК України, п.п.6,11,12, ч.2 ст. 11 КК України з застосуванням ст. 70 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Ухвалою Верховного Суду України від 10 лютого 2011 року вирок у частині покарання залишено без змін. На виконання вказаного вироку в частині конфіскації майна державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 28165710. 13 вересня 2011 року державним виконавцем складено Акт опису та арешту майна, яким накладено арешт на частину належної позивачу квартири. Станом на 18 листопада 2015 року всі заборгованості , які були в позивача по виконавчих провадженнях погашені. ДП «Інформаційний центр» МЮ України було проведено троє електронних торгів, але вищевказане майно на електронних торгах реалізовано не було. Оскільки майно не було реалізоване, державним виконавцем ВДВС Ірпінського МУЮ відповідно до ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження» було направлено лист до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про вирішення питання щодо прийняття в дохід держави частини квартири АДРЕСА_2 . Однак, Ірпінська ОДПІ направила лист про те, що прийняти на баланс нереалізоване майно боржника не може. Виконавчий документ було повернуто та повторно документ на примусове виконання не находив. Позивач вважає, що за таких обставин, як відсутності виконавчого провадження, спливу строку позовної давності, відмови Ірпінського ОДПІ взяти на баланс нереалізоване майно, яке на сьогодні зареєстроване за ним, є всі підстави для зняття арешту з майна.

В судове засідання учасники справи не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Заяв про розгляд справи без їх участі суду не надавали.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною 8 статті178, статтею181 ЦПК України.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно зі статями4,5 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3ст. 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2005 року визначено розмір часток в праві власності на квартиру АДРЕСА_2 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Встановлено, що ОСОБА_2 належить частина вказаної квартири, а ОСОБА_3 , ОСОБА_1 по -1/4 частині вказаної вище квартири ( а.с.9,10).

Вироком судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області віл 22 липня 2010 року він був засуджений за ч. 4 ст. 187 КК України, п.п.6,11,12, ч.2 ст. 11 КК України з застосуванням ст. 70 КК України до 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Ухвалою Верховного Суду України від 10 лютого 2011 року вирок у частині покарання залишено без змін ( а.с.11-16).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним України та Кримінально-виконавчим кодексом України.

Згідно з частиною другою статті 52 КК України додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 КК України).

Статтею 48 КВК України передбачено, що суд, який постановив вирок, який передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третя статті 49 КВК України).

Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку у частині конфіскації майна, був Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV).

На підставі отриманих від суду документів державним виконавцем прийнято рішення про відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про виконавче провадження».

Наведене підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 25 липня 2011 року та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження, згідно якого 09.12.2014 року постановою про арешт майна боржника та заборони на його відлучення Відділу державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 (а.с.19,20).

Відповідно до вимогст. 64 Закону України «Про виконавче провадження»(у редакції на дату виконання вироків суду) майно, що підлягає конфіскації, вилучається. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Порядок подальшого розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеномустаттею 62 цього Закону, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнятопостанову від 11.07.2002 N 985 «Про затвердження Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, згідно з п. 14 якої, якщо майно не реалізовано у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець вносить на розгляд комісії, що утворюється у складі представників відповідного органу державної виконавчої служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу, пропозицію щодо безоплатної передачі майна органам державної влади, закладам охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема, закладам, уяких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім`ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням, а також на благодійні цілі або для переробки, знищення (утилізації) такого майна.

Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам, державний виконавець закриває виконавче провадження і повертає виконавчий лист з відміткою про виконання вироку в частині конфіскації майна тому суду, який постановив цей вирок. У подальшому, після реалізації конфіскованого майна, фінансові органи також направляють до суду інформацію, яка підтверджує виконання вироку в частині конфіскації майна і зокрема - про суму виручену від реалізації майна. Як правило конфіскації підлягає лише те майно засудженого, яке було придбане до винесення вироку і набрання ним чинності.

Матеріали справи не містять будь-якої інформації щодо виконання вироку в частині конфіскації майна.

Виконавчий документ, за яким стягнення не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункти 2, 6 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV).

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції.

Враховуючи, що виконавчі листи були видані на виконання вироків суду у частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, вимоги ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного державним виконавцем 09.12.2014 року на 1/4 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала йому на час його накладення, не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.

Подібні висновки узгоджуються з висновками Велика Палата Верховного Суду, які висловлені у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).

Відповідно до вимог ч. 3ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження»(у редакції на дату виконання вироків суду) за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

Оскільки за виконавчими документами необхідно вчинити інші дії, а саме конфіскацію майна в дохід держави, то від її імені стягувачами виступають органи державної податкової служби. У даному випадкуце Головне управління Державної податкової служби в Київській області.

Позивач пред`явив позовні вимоги до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв.

Враховуючи вище викладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 76, 77, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1 до Ірпінського міського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Ірпінська державна податкова інспекція Головного управління ДПС у Київській області про зняття арешту з майна про зняття арешту з майнавідмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя М.П. Одарюк