ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року Справа № 903/423/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 13 червня 2024 року у справі №903/423/24 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"

до ОСОБА_1

про стягнення 112 248 грн 67 коп

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13 червня 2024 року у справі №903/423/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення 112 248 грн 67 коп задоволено.

Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 50 000 грн 00 коп заборгованість по тілу кредиту, 62 248 грн 67 коп заборгованість по прострочених процентах, 2 422 грн 40 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 114 671 грн 07 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Також з апеляційною скаргою відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 13 червня 2024 року у справі №903/423/24 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: доплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі, докази чого надати суду.

26.08.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 поновлено ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 13 червня 2024 року у справі №903/423/24. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Зупинено дію рішення Господарського суду Волинської області від 13 червня 2024 року у справі №903/423/24. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

11 вересня 2024 року на адресу апеляційного суду від скаржника надійшли пояснення щодо доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (кредитодавець/позивач) та підприємцем ОСОБА_1. (позичальник/відповідач) укладено договір № 112956-КС-004 про надання кредиту (далі - договір, а.с. 13).

Договір був укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" і Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "БІЗПОЗИКА" (надалі за текстом - "Правила"), через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.

Відповідно до п.1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у сумі 50 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Тип кредиту: кредит.

Строк кредиту: 24 тижнів.

Процентна ставка: в день 0,74886671, фіксована.

Комісія за надання кредиту (далі - Комісія): 1 000,00 грн.

Загальний розмір наданого кредиту: 50 000,00 грн.

Термін дії договору до 30.05.2021.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 92 400,00 грн.

Згідно з п.2 договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (проценти за користування кредитом), нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із врахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

В пункті 3 договору сторони погодили графік платежів, згідно з яким передбачено 12 обов`язкових платежів по 7 700,00 грн, починаючи з 27.12.2020 та закінчуючи 30.05.2021 Загальний платіж становить 92 400,00 грн, з яких: 50 000,00 грн - основна сума (кредит), 41 400,00 грн - проценти за користування кредитом, 1000,00 грн комісія за надання кредиту.

Відповідно до п.5 договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця https://my.bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.

Матеріали справи містять Анкету клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.bizpozyka.com/), в якій вказано дані позичальника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, такі як:

РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_2 ; вид підприємницької діяльності - сільське/домашнє господарство; опис підприємницької діяльності - продажа техніки для агробізнесу; місце здійснення підприємницької діяльності - АДРЕСА_1 ; прибуток за останній місяць - 20 000,00 грн; фінансовий номер телефону - НОМЕР_3 ; електронна адреса - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; номер банківського рахунку / банківської картки для перерахунку коштів - НОМЕР_4 (a.c. 26).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку відповідача, яка була вказана останнім при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідками ТОВ ФК "Елаєнс" від 12.04.2024 (а.с. 27-29).

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань повернення коштів здійснив частково, на загальну суму 2 030,00 грн, що підтверджується інформаційними довідками (а.с. 34-35).

Враховуючи викладене, ТОВ "Бізнес Позика" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №112956-КС-004 про надання кредиту в сумі 112 248, 67 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 50 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 62 248,67 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.6 ЦК Ураїни, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2020 між ТОВ "Бізнес позика", як кредитодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., як позичальником, укладено договір №112956-КС-004 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України "Про електронну комерцію" та Законом України "Про електронний цифровий підпис".

Закон України "Про електронну комерцію" регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру (п.1 ч.1 ст.3 цього Закону)

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах .

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

За змістом статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У пункті 6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" надано таке визначення для терміну "електронний підпис одноразовим ідентифікатором" - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "Бізнес Позика", які у відповідності до пункту 10 договору є його невід`ємною частиною:

- Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних заявником/позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються кредитодавцю (пункт 1.4.8);

- Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, яка працює в форматі сайту(ів) в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (пункт 1.4.9);

- логін особистого кабінету - номер мобільного телефону заявника/позичальника (пункт 1.4.15);

- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що направляється заявнику/позичальнику засобами зв`язку, вказаними під час реєстрації/входу в ІТС кредитодавця (пункт 1.4.17);

- особистий кабінет - сукупність захищених сторінок, що формуються заявнику/позичальнику в момент його реєстрації в ІТС, за допомогою якого заявник/позичальник здійснює повну взаємодію з кредитодавцем, має можливість укласти договір, отримувати інфомацію та документи, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, зокрема графіку платежів, тощо. Доступ до особистого кабінету здійснюється заявником/позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету і одноразового ідентифікатора та має юридичне значення ідентифікації позичальника в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" (пункт 1.4.18).

Інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, а саме особистий кабінет позичальника https://my.bizpozyka.com/, знаходиться на офіційному сайті ТОВ "Бізнес Позика" https://bizpozyka.com/.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Так, на підтвердження укладення договору позивач надав візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 112956-КС-004 від 12.12.2020, з якої вбачається, що 12.12.2020 клієнт заповнив заявку, тим самим зареєструвавшись в ІТС та створивши особистий кабінет (після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету, тобто за номером мобільного телефона, зазначеного ФОП ОСОБА_1., і одноразового ідентифікатора), доступ до якого присутній лише у нього; ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з пунктом 5 договору позичальник (відповідач) підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.

Згідно з пунктом 8 договору, підписанням цього договору позичальник (відповідач) підтверджує, що до укладання договору відповідач отримав від кредитодавця (позивача) інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема, передбачену частиною другою ст.12 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Як вже зазначалося вище, згідно вимог ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Так, ТОВ "Бізнес Позика" 12.12.2020 направило ФОП ОСОБА_1. пропозицію (оферту) укласти договір № 112956-КС-004 про надання кредиту.

Відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю.

12.12.2020 ФОП ОСОБА_1. прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 112956-КС-004 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес Позика" направило ФОП ОСОБА_1. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-2837 на номер телефону НОМЕР_3 (який зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.

Тобто, 12.12.2020 ФОП ОСОБА_1. прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 112956-КС-004 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G-2837 (направленого позичальнику на номер телефону, вказаний позичальником в заявці) електронного повідомлення (СМС-повідомлення).

Відповідно вищевказаним підтверджується той факт, що пропозиція позивача укласти кредитний договір прийнята відповідачем, а кредитний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором - тобто одним з дозволених законом варіантів (способів) підпису та у повній відповідності до норм статей 11, 12 та 14 Закону "Про електронну комерцію" та статті ст.207 ЦК України.

При цьому, колегією суддів враховується висносок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, згідно якого суд вказав, що "оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині."

З огляду на вищезазначене, належними та допустимими доказами є доведеним факт укладення ОСОБА_1 договору № 112956-КС-004 від 12.12.2020, як позичальником, та ТОВ "Бізнес Позика", як кредитодавцем, про надання кредиту (із досягненням між його сторонами згоди по всіх його істотних умовах), в т.ч. і факт його підписання в установленому законодавством порядку.

Як вже зазначалося вище, на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується навяними в матеріалах справи квитанціями та довідками "Fondy" від 12.04.2024 (а. с. 28-29).

Факт перерахування позивачем кредитних коштів у визначеному договором розмірі відповідачем не спростовано.

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань повернення кредитних коштів здійснив частково, на загальну суму 2 030,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками (а.с. 34-35).

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як останній зобов`язання з повернення отриманих кредитних коштів та процентів за користування ними виконав частково, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованості за кредитом в розмірі 112 248,67 грн з яких: 50 000,00 грн основного боргу, 62 248,67 грн процентів за користування кредитом.

При цьому, доводи скаржника про те, що проценти за користування кредитом були нараховані, начебто, заднім числом, а їх розмір не узгоджується із розміром, зазначеним в Графіку платежів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наданий позивачем розрахунок відображає всі факти руху грошових коштів за кредитним договором протягом всього строку його дії і аж до дати подання позивачем позовної заяви до суду, в т.ч. факти надання кредиту позивачем та сплати грошових коштів відповідачем в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Заборгованість за тілом кредиту становить різницю між фактично отриманою відповідачем 12.12.2020 сумою кредиту, визначеною в пункті 1 договору в загальному розмірі 50 000,00 гривень, та сумами платежів, фактично здійснених відповідачем з метою повернення саме кредиту у відповідності до умов договору та враховуючи черговість зарахування коштів, визначену пунктом 5.5. Правил. Заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом за договором в розмірі 62 248,67 гривень складається із суми процентів, які нараховувались щоденно (за фактичну кількість календарних днів користування кредитом) на неповернену суму кредиту та виходячи із розміру фіксованої процентної ставки, визначеної в пункті 1 кредитного договору (0,74886671% в день) - починаючи з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику (12 грудня 2020 року) до закінчення терміну дії договору, визначеного згідно пункту 1 кредитного договору (30 травня 2021 року).

Колегією суддів враховується, що через порушення визначеного договором Графіку платежів відповідачем, нарахування процентів здійснювалось у відповідності з пунктом 2 кредитного договору та пунктом 5.1. Правил, а саме, щоденно та на неповернуту суму кредиту.

Крім того, як вбачається із розрахунку, нарахування позивачем суми процентів за користування кредитом здійснене ним виключно протягом строку дії кредитного договору (до 30 травня 2021 року включно), що узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Також безпідставними є доводи скаржника про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості, оскільки кредитний договір, укладений між позивачем та відповідачем, та платіжні документи про видачу та часткове погашення кредиту є первинними документами, так як повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст.5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Статтями 9-12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23 частини 1 статті 1 зазначеного Закону).

Водночас, відповідно до ч.1 ст.96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

В частині другій та третій статті 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону про електронні послуги. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Проте, паперова копія електронного доказу, хоч і не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п.1 ч.2 ст.3 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу лише у тому випадку, коли оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20, від 14.12.2021 у справі №910/17662/19).

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу (ч.5 ст.96 ГПК України).

Відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого ст.79 ГПК України.

У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (надалі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп`ютерів або СРЄ-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні метадані.

Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).

Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21.

В контексті спірних правовідносин, судова колегія також враховує, що в пункті 66 постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21 вказано, що при розгляді справ суди мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.

Отже, за наведених обставин, з огляду на те, що ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного перегляду даної справи, якщо відповідач жодними належними та допустимими доказами у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України не довів відсутність цілісності кредитного договору, то будь-які протилежні за змістом твердження відповідача із зазначеного питання взагалі є безпідставними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства.

Натомість, на підтвердження укладення електронного кредитного договору разом з позовною заявою та в якості додатку до неї позивачем було надано до суду та відповідачу візуальну форму щодо укладення електронного кредитного договору, з чіткою хронологією укладення останнього.

Отже, окрім долученого позивачем до матеріалів справи цілісного кредитного договору, зазначена візуальна форма також є належним та допустимим доказом в розумінні вищезазначених положень чинного законодавства України. При цьому, в преамбулі візуальної форми, наданої позивачем до матеріалів справи, зазначаються, в тому числі і наступні відомості: - РНОКПП відповідача; - номер телефону відповідача.

При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що перерахування позивачем грошових коштів відповідачу в загальній сумі 50 000,00 грн відбулося на банківську картку останнього, яка була вказана ним при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, на підтвердження чого позивачем додано квитанції та довідки "Fondy" від 12.04.2024 (а.с. 27-29).

Вищевказані довідки були надані ТОВ "Бізнес Позика" на підтвердження успішності проведених операцій Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Елаєнс", що надає посередницькі послуги ТОВ "БІЗПОЗИКА" з кредитування клієнтів за допомогою платіжної системи "Fondy". ТОВ "ФК "Елаєнс" надає посередницькі послуги на підставі Договору №є41084239_14/12/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку) від 14.12.2017.

Часткове повернення кредитних коштів на загальну суму 2 030,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними довідками, виданими ТОВ "Платежі Онлайн" (а.с. 34-35).

При цьому, погашення заборгованості відповідача здійснювалась ним через його особистий кабінет https://my.bizpozyka.com/, що знаходиться на офіційному сайті ТОВ "БІЗПОЗИКА" https://bizpozyka.com/ через партнера позивача - ТОВ "ПрофітГід" (оператор послуг платіжної інфраструктури ТОВ "Платежі Онлайн", система Platon), з яким позивачем було укладено Договір про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020, пункти 1.1.1. та 2.3.1. якого передбачають здійснення оператором платежів, використовуючи в якості джерела кошти, надані платниками (тобто, позичальниками позивача).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було надано до суду належні та допустимі докази в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують факт укладення кредитного договору, перерахування позивачем кредитних коштів у визначеному договором розмірі та часткової сплати коштів на виконання кредитного договору.

Також безпідставними є доводи скаржника щодо нікчемності умов договору про нарахування позивачем комісії за надання кредиту з посиланням на практику Верховного Суду, оскільки наведена правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 17.06.2021 по справі №551/424/16-ц, не є релевантною до правовідносин у даній справі №903/423/24, так як стосується споживчого кредиту і застосування інших норм законодавства, які не застосовуються у даній справі.

Так, згідно ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" споживчим кредитом є грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, тоді як в даному випадку кредитні кошти були надані ТОВ "Бізнес Позика" фізичній-особі підприємцю ОСОБА_1. для здійснення підприємницької діяльності, про що зазначено в Анкеті клієнта (вид підприємницької діяльності - сільське/домашнє господарство; опис підприємницької діяльності - продажа техніки для агробізнесу).

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі вважає, що у стягненні даної заборгованості має бути відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності, яку він просить застосувати під час апеляційного провадження.

В обґрунтування заяви про застосування позовної давності саме під час апеляційного провадження, відповідач посилається на те, що розгляд даної справи відбувся без його участі, а відтак він був позбавлений можливості заявити клопотання про застосування позовної давності в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц, а також у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09 та постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №908/713/20(908/1472/20), від 27.05.2021 у справі №911/4923/14, від 04.02.2021 у справі №5023/9521/11).

Факт неможливості подання відповідної заяви у суді першої інстанції, як і факт ознайомлення з матеріалами справи та повним текстом рішення суду першої інстанції відповідачем лише 08 липня 2024 року підтверджується матеріалами справи.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду по даній справі від 01.05.2024 та повний текст рішення від 13.06.2024 надіслані на адресу відповідача, зазначену ним в апеляційній скарзі, та повернуті до суду із зазначенням "за закінченням встановленого строку зберігання".

Враховуючи викладене та зважаючи на право сторони заявити клопотання про сплив позовної давності на будь-якій стадії судового процесу до винесення судового рішення, колегія суддів вважає поважними причини пропуску подачі заяви про сплив позовної давності до суду першої інстанції, з огляду на що дане клопотання приймається апеляційним судом до розгляду.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа можу звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.5.3. Правил заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановлений договором про надання кредиту.

В пункті 3 договору сторони погодили графік платежів, згідно з яким передбачено 12 обов`язкових платежів по 7 700,00 грн, починаючи з 27.12.2020 та закінчуючи 30.05.2021 Загальний платіж становить 92 400,00 грн, з яких: 50 000,00 грн - основна сума (кредит), 41 400,00 грн - проценти за користування кредитом, 1000,00 грн комісія за надання кредиту.

Термін дії договору до 30.05.2021 (п.1 договору).

Як вбачається з умов договору, сторонами встановлено як строк дії договору - до 30.05.2021, кінцевий строк повернення кредиту - 30.05.2021, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячними погашеннями платежів, зокрема двічі на місяць кожного календарного місяця для основної заборгованості та відсотків за кредитом (Графік платежів).

Таким чином, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань зі внесення щомісячних платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 30.05.2021.

Відповідно до ч.3 ст.254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252 - 255 Цивільного кодексу України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 Цивільного кодексу України).

Тобто, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В пункті 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 вказано, що позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, або в разі закінчення періоду такої черговості - за наслідком закінчення загального терміну погашення кредиту, тобто з 30.05.2021.

Також колегією суддів враховується, що відповідно до п.12 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину.

Пунктом 19 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Як вбачається, за захистом своїх порушених прав позивач звернувся з позовом до суду 26.04.2024. Отже, вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту пред`явлено позивачем в межах передбаченого строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 13 червня 2024 року у справі №903/423/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Саврій В.А.