ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 рокусправа № 380/4256/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.06.2023р. №1827230-2414-1325- UA46060250000025047.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 15.12.2023р. №2064320-2414-1325-UA46060250000025047.

Ухвалою від 08.03.2024 відкрите спрощене провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується із ППР, якими визначено суму податкового зобов`язання (податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2022 рік) від 23.06.2023р. № 1827230-2414-1325- ИА46060250000025047 в розмірі 223 743 грн. 00 коп. щодо нежитлової будівлі загальною площею 2294.80 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 ; та від 15.12.2023р. №2064320-2414-1325 11А46060250000025047 в розмір 298 350 грн. 00 коп. щодо нежитлової будівлі загальною площею 3060 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Стверджує, що нежитлова будівля загальною площею 2294.80 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 21.09.2021 вибула із його власності, оскільки передана у статутний капітал ТОВ «КОНТИНЕНТ-К», відтак нарахування на неї податку є протиправним.

Нежитлова будівля загальною площею 3060 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 є виробничо-промисловим корпусом, використовується для власних виробничих процесів, не здається в оренду та не є об`єктом оподаткування згідно підпункту є) пункту 266.2.2 Податкового кодексу України, оскільки є об`єктом нерухомості, який відноситься до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Цей клас включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.

Також позивач стверджує, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем із урахуванням ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021 №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яка є похідною від розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», згідно якого Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області (с. Малехів Жовківського району Львівської області) включено у склад Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.

29.03.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалене судове рішення у справі №640/14698/20, яким визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №640/14698/20 набрало законної сили - 30.06.2021.

Із наведеного слідує, що Львівська міська рада з 30.06.2021 (день набрання законної сили вказаним судовим рішенням) не має жодних правових підстав для прийняття рішень щодо об`єктів, які знаходяться на території села Малехів, оскільки з цього часу Львівська міська територіальна громада не є законним правонаступником Малехівської громади та територія Малехівської громади не входить до території Львівської громади. Таким чином, оскільки оскаржувані рішення стосуються об`єктів, що знаходяться на території села Малехів та прийняті Відповідачем із урахуванням ухвали Львівської міської ради, яка є похідною від розпорядження Кабінету Міністрів України, що визнане судом протиправним та скасоване, а відтак це беззаперечно свідчить про їх безпідставність та незаконність.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що на період 2022 року згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем обліковувалась житлова нерухомість, зокрема: нежитлова будівля загальною площею 2 294,80 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; - нежитлова будівля загальною площею 3060,00 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно підпункту 266.7.3. пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: · об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; · розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; · права на користування пільгою із сплати податку; · розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

Проте позивач до податкового органу не надав жодних документів, що підтверджують відсутності у власності нежитлової нерухомості загальною площею 2 294,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , також не надав доказів, які б вказували, що нежитлова будівля загальною площею 3060,00 кв.м., яка знаходиться за тією ж адресою є об`єктом нерухомості, який відноситься до групи «Будівлі промислові та склади», що обумовлює застосування пільги в оподаткуванні відповідно до положень п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, також не звертався щодо проведення звірки по об`єктах нерухомості, які перебувають у його власності та правомірності нарахування податку на нерухоме майно. позивач на підтвердження необхідності застосування контролюючим органом до спірних правовідносин положень п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не надав доказів здійснення ним підприємницької діяльності та використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Також позивач на підтвердження необхідності застосування контролюючим органом до спірних правовідносин положень п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не надав доказів здійснення ним підприємницької діяльності та використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Враховуючи зазначене, у Головного управління ДПС у Львівській області були законні підстави для нарахування податкового зобов`язання на нерухоме майно.

Також стверджує про відсутність доказів оскарження або скасування Ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021 року №1075.

Відтак, враховуючи чинність Ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021 №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» на час застосування відповідачем до спірних правовідносин та відсутність будь-яких доказів щодо оскарження вказаної Ухвали в судовому порядку дії контролюючого органу щодо врахування ставок визначених вказаною ухвалою узгоджуються із положеннями ч.2 ст.19 Конституції України та ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач надіслав суду відповідь на відзив, у якій вказав, що після отриманням позивачем оскаржуваних ППР на адресу відповідача засобами поштового зв`язку було надіслано цінний лист від 11.01.2024 вих.№11/01 з описом вкладення, яким повідомлено відповідача про те, що нежитлову будівлю загальною площею 2294.80 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 було передано Позивачем 21.09.2021 у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ-К» .

12.01.2024 на адресу Відповідача засобами поштового зв`язку Позивачем було надіслано цінний лист від 11.01.2024 вих.№1 з описом вкладення (міститься в матеріалах справи), яким повідомлено Відповідача про те, що нежитлова будівля загальною площею 3060 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 є виробничо-промисловим корпусом, використовується для власних виробничих процесів, не здається в оренду та не є об`єктом оподаткування згідно підпункту є) пункту 266.2.2 Податкового кодексу України, оскільки є об`єктом нерухомості, який відноситься до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Цей клас включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.

Також зазначив: «… Якщо під час розгляду даної справи суд дійде висновку про те, що на результат вирішення цього спору безпосередньо буде впливати оцінка судом законності або протиправності ухвали Львівської міської ради від 08.07.2021р. №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та ухвали Львівської міської ради №7 від 29.12.2020 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» в частині Малехівської сільської ради, то у цьому випадку прошу суд врахувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 по справі №359/3373/16-ц , у якому зазначено: «…під час розгляду справи, у якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане недійсним або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена».…».

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

На період 2022 року згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем обліковувалась житлова нерухомість, зокрема:

- нежитлова будівля загальною площею 2 294,80 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

- нежитлова будівля загальною площею 3060,00 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Головне управління ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

від 23.06.2023 № 1827230-2414-1325-ИА46060250000025047, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2022 рік в розмірі 223 743 грн. 00 коп. щодо нежитлової будівлі загальною площею 2294.80 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 ;

від 15.12.2023 №2064320-2414-1325-11А46060250000025047, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2022 рік в розмірі 298 350 грн. 00 коп. щодо нежитлової будівлі загальною площею 3060 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Не погодившись із цими ППР, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі суд застосовує наступні правові норми.

Із 01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено у новій редакції ст. 266 Податкового кодексу України введено новий вид податку для громадян України, яким передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Окрім цього, 01 січня 2016 року, набрав чинності Закон України № 909-VIII від 24 грудня 2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 ПК України, було введено зміни до податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Судом встановлено, що у приватній власності позивача перебувала нежитлова будівля загальною площею 2294.80 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - нежитлова будівля-1), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.09.2021 №273155589.

Технічним паспортом на нежитлову будівлю-1, який було виготовлено 26.07.2021 ТзОВ «Український інститут технічного нагляду та інвентаризації», підтверджується, що даний об`єкт нерухомого майна є виробничо-промисловим корпусом.

21.09.2021 позивачем було передано нежитлову будівлю-1 у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНЕНТ-К», що підтверджується актом передачі та грошової оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу ТзОВ «КОНТИНЕНТ-К», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківська Р.І., зареєстроване в реєстрі за №1106 та рішенням №1 про створення ТзОВ «КОНТИНЕНТ-К», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тишківська Р.І., зареєстроване в реєстрі за №1034.

Пунктом 3 даного акту передбачено, що з моменту підписання цього акту право власності на нежитлову будівлю-1 передається ОСОБА_1 ТзОВ «КОНТИНЕНТ-К», яке набуває його у власність.

Державну реєстрацію права власності за ТзОВ «КОНТИНЕНТ-К» на нежитлову будівлю-1, на підставі вказаних вище документів, було проведено державним реєстратором 27.07.2023, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 3 1.07.2023 №340942475.

Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 16.08.2023 №1361-ЛВ підтверджується, що нежитлова будівля-1 є будівлею підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, код Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 - 1251.8.

ТзОВ «КОНТИНЕНТ-К» у листі від 11.01.2024 вих.№11/01 адресованого відповідачу зазначило, що ТзОВ «КОНТИНЕНТ-К» звернулось до державного реєстратора для державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю-1 лише у 2023 році через те, що раніше не було можливості у зв`язку із відсутністю засновника та у зв`язку із тим, що у 2022 році було введено воєнний стан в Україні і доступ до державного реєстру речових прав був відсутній.

Також зазначило, що нежитлова будівля-1 є виробничо-промисловим корпусом, використовується для власних виробничих процесів, не здається в оренду та не є об`єктом оподаткування у відповідності до підпункту є) пункту 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України, оскільки є об`єктом нерухомості, який відноситься до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Цей клас включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тат. ін. за їх функціональним призначенням.

Щодо твердження відповідача, що станом на 2022 рік до Державного реєстру речових прав не внесені відомості про відчуження позивачем будівлі-1, суд зауважує наступне.

Пункт 1 ч. 1 ст. 27Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводитьсяна підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, щоунеможливлює ототожнення факту набуття права власностіз фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності,такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 12Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коливідомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та якімають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 24 січня 2020 року № 910/10987/18.

Судом встановлено, що видами економічної діяльності ТОВ «Континент - К» є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Відтак судом встановлено, що нежитлова будівля-1 є виробничо-промисловим корпусом, використовується ТзОВ «КОНТИНЕНТ-К» для власних виробничих процесів, не здається в оренду.

У відповідності до підпункту є) пункту 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125)Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-FКВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Враховуючи встановлені судом обставини будівля-1 не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Також судом встановлено, що в приватній власності позивача перебуває нежитлова будівля загальною площею 3060 кв.м., за адресою: вул. Жовківська, 476, с. Малехів, Жовківський район, Львівська область (надалі - нежитлова будівля-2), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.01.2022р. №294611602.

Технічним паспортом на нежитлову будівлю-2, який було виготовлено 05.01.2022р. ТзОВ «Український інститут технічного нагляду та інвентаризації», підтверджується, що даний об`єкт нерухомого майна є виробничо-промисловим корпусом.

У листі від 11.01.2024 вих.№1 адресованого відповідачу, позивач зазначив, що нежитлова будівля-2 є виробничо-промисловим корпусом, використовується для власних виробничих процесів, не здається в оренду та не є об`єктом оподаткування згідно підпункту є) пункту 266.2.2 Податкового кодексу України, оскільки є об`єктом нерухомості, який відноситься до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Цей клас включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.

Вирішуючи дану справу суд застосовує правову позицію, викладену у постанові КАС УВ від 06.08.2024 у справі №200/3532/20-а:

"… Підпунктом «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу Українивизначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до пункту30.1 статті 30 Податкового кодексу Україниподаткова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт30.2 статті 30 Податкового кодексу України).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Обмежувальне тлумачення шляхом введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу Українивизначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, самостійно, специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об`єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об`єкти за функціональним призначенням.

Отже, застосування підпункту «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу Україниможливе у разі, якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту «є» підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу Україниможливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об`єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об`єктів нерухомості як виробничі одиниці…».

Оскільки позивач не надав суду доказів використання нежитлової будівлі 2 для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), суд приходить до висновку про оподаткування даного виду нерухомого майна податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом із тим відповідачем у відзиві підтверджено, що при визначені ставок даного виду податку останній керувався ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 року №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».

Із приводу цього суд зауважує наступне.

Нежитлова будівля 2 знаходиться на території Малехівської територіальної громади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» у тому числі включено Малехівську територіальну громаду Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.

Із урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» Львівською міською радою прийнято ухвалу №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» та №7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» від 29.12.2020.

Керуючись вказаними ухвалами №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» та №7 «Про припинення місцевих рад шляхом приєднання до Львівської міської ради» від 29.12.2020, Львівською міською радою 08.07.2021 було прийнято ухвалу №1075 «Про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», на підставі якої відповідачем прийняті оскаржувані ППР.

Разом із тим 29.03.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва було ухвалено судове рішення у справі №640/14698/20 за позовом Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство розвитку громад та територій України про визнання протиправними та скасування розпоряджень Кабінету Міністрів України від 27.05.2020р. №624-р, від 12.06.2020 №718-р в частині, визнання протиправними дій Львівської обласної державної адміністрації та зобов`язання вчинити дії.

Даним судовим рішенням адміністративний позов задоволено частково та, зокрема:

- визнано протиправними дії Львівської обласної державної адміністрації під час розроблення перспективного плану формування територій громад Львівської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №624-р, в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові;

- визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №624-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові;

- визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 апеляційні скарги ОСОБА_2 , Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, Кабінету Міністрів України, Львівської міської ради, Львівської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.10.2022 касаційні скарги Кабінету Міністрів України і Львівської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2021 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 залишено без змін.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 у справі №640/14698/20 набрало законної сили 30.06.2021.

Таким чином, відповідач застосував ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території с. Малехів, встановлені Львівською міською радою у період, коли рішенням суду, що набрало законної сили скасоване розпорядження КМУ від 12.06.2020р. №718-р в частині включення Малехівської територіальної громади Жовківського району Львівської області до Львівської територіальної громади з адміністративним центром у м. Львові.

Із наведеного слідує, що із 30.06.2021 дати набрання законної сили рішенням суду у справі №640/14698/20 Малехівська територіальна громада не перебувала у складі Львівської територіальної громади, відтак на нерухоме майно, що перебуває на території Малехівської територіальної громади не можуть розповсюджуватись ставки податку, встановлені Львівською міською радою на 2022 рік ухвалою, прийнятою після 30.06.2021.

Із вказаних підстав суд приходить до висновку про неправомірність застосування податковим органом при обрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на території с. Малехів ставок такого податку, встановлених ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2021 №1075 .

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Отже, враховуючи неведене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 23.06.2023 №1827230-2414-1325- UA46060250000025047.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 15.12.2023 №2064320-2414-1325-UA46060250000025047.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 5220 (п`ять тисяч двісті двадцять) грн. 93 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна