Справа №613/248/24 Провадження № 2/613/281/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участі секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Дьяченко Н.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції у приміщенні Богодухівського районного суду Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 613/248/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про захист прав споживачів та стягнення пені за невиконання банком фінансових послуг,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до АТ «Райффайзен Банк Аваль», у якому просить:

1) визнати протиправними дії Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» із зупинення та блокування фінансових операцій на поточних, карткових та депозитних рахунках, відкритих на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , 1975 року народження);

2) зобов`язати Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м.Київ, вул. Генерала Алмазова, 4а, Код ЄДРПОУ 14305909, Код банку 300335) усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власними грошовими коштами ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , 1975 року народження), що знаходяться в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на наступних рахунках:

- НОМЕР_2 (картка VISA номер: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ) валюта: Українська гривня;

- НОМЕР_5 (картка VISA номера: НОМЕР_6 ) валюта: Євро;

- НОМЕР_7 , валюта: Євро;

- НОМЕР_8 , валюта: Українська гривня;

- НОМЕР_9 , валюта: Українська гривня;

3) стягнути з Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 186 грн. 17 коп. та 14545 євро 09 євроцентів, що складає по курсу НБУ на дату подання позовної заяви 593029 грн. 46 коп., що складає разом 593215 грн. 63 коп.;

4) стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у сумі 10000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що з 2017 року позивачем було відкрито в АТ «Райффайзен Банк Аваль» наступні банківські рахунки, а саме:

- НОМЕР_2 (картка VISA номер: НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ) валюта: Українська гривня. Залишок коштів станом на 21.12.2023 складає 108 грн. 87 коп.;

- НОМЕР_5 (картка VISA номера: НОМЕР_6 ) валюта: Євро. Залишок коштів станом на 21.12.2023 складає 4505 євро 71 євроцентів;

- НОМЕР_7 (картки не має), валюта: Євро. Залишок коштів станом на 21.12.2023 складає 4000 євро 19 євроцентів.

Також позивачем були відкриті депозитні рахунки: НОМЕР_8 , валюта: Українська гривня. Залишок коштів станом на 21.12.2023 складає 0 грн. 13 коп.; НОМЕР_9 , валюта: Українська гривня. Залишок коштів станом на 21.12.2023 складає 26225 грн. 79 коп.

22.12.2023 ОСОБА_1 дізнався, що з 21.12.2023 його поточні рахунки, які відкриті в АТ «Райффайзен Банк Аваль», заблоковані. Також заблоковано систему дистанційного банківського обслуговування «РАЙФФАЙЗЕН ОНЛАЙН» та мобільний додаток «MyRaif», у в зв`язку з чим позивачпозбавлений відповідачем права у використанні власних грошових коштів.

23.12.2023 позивач звернувся на електронну адресу відповідача info@help.raiffeisen.ua із заявою про надання інформації стосовно блокування/закриття рахунків та надання інформації про час та дату таких дій, їх підстави (копії наказів, розпоряджень тощо), а також копії повідомлень, листів тощо, які направлялися АТ «Райффайзен Банк Аваль» на адресу ОСОБА_1 25.12.2023 позивачу на електронну пошту надійшов лист від 25.12.2023 № 81-23/2/67700 від АТ «Райффайзен Банк Аваль», з проханням розкрити мету та підстави зарахування на поточний рахунок ОСОБА_1 суми 175,2 тис.грн. за період червень - вересень 2023 року, та суму в 120,0 тис. грн. за невідомий період (період не зазначено).

25.12.2023 позивач надав пояснення до АТ «Райффайзен Банк Аваль» та копії документів легального походження грошових коштів, які значно перевищують суми, які наведені у листі від 25.12.2023 № 81-23/2/67700, а саме на суму 409454 грн. 22 коп., та просив розблокувати поточні та депозитні рахунки в національній та іноземної валюті, які відкриті ним в АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Позивач зазначає, що на час звернення з позовом до суду його поточні (карткові) та депозитні рахунки заблоковані, фінансові операції зупинені, що позбавляє ОСОБА_1 права власності на власні грошові кошти, які знаходяться на рахунках у АТ «Райффайзен Банк Аваль».

ОСОБА_1 вважає, що дії відповідача щодо перешкоджання у користуванні власними коштами, які знаходяться на рахунках АТ «Райффайзен Банк Аваль», шляхом зупинення (блокування) фінансових операцій та здійснення обмеження доступу до рахунків позивача через систему дистанційного банківського обслуговування «РАЙФФАЙЗЕН ОНЛАЙН» та мобільний додаток «MyRaif» не відповідають Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-ІХ) та Закону України «Про банки і банківську діяльність», порушують права позивача як споживача фінансових послуг. Так, статтею 1074 ЦК України встановлено заборону обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. Дії банку щодо зупинення операцій по рахунку клієнта повинні відповідати усім вимогам Закону № 361-ІХ. Статтею 23 цього Закону передбачено випадки обмеження прав клієнта щодо розпорядження коштами, які знаходяться на його рахунку (у разі, якщо операції є підозрілими або у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення), однак, здійснення таких обмежень відповідно до цього Закону є чітко регламентованим за процедурою та термінами, які у спірних відносинах відповідачем не дотримані. Строки зупинення операцій визначені у ч.ч.1-3, 9 цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають. Блокування карткового рахунку є правомірним лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом № 361-ІХ, а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки (постанова Верховного Суду від 14.02.2020 по справі № 753/15983/16-ц), що в даному випадку відповідачем здійснено не було. При цьому, як повідомив банк листом від 08.01.2024, при блокуванні рахунків ОСОБА_1 він керувався виключно Правилами банківського обслуговування, та зазначив, що не здійснював будь-яких заходів, як суб`єкт первинного фінансового моніторингу, які передбачені Законом № 361-ІХ.

Зазначив, що позивач, поповнюючи банківські рахунки, мав намір безпосередньо придбати чи замовити продукцію (послугу) для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом використання платіжних карт та платіжних доручень на здійснення безготівкового платежу. Отже, блокуванням фінансових операцій по платіжним карткам, поточним рахункам, блокуванням системи дистанційного банківського обслуговування «Райффайзен Онлайн» та мобільного додатку відповідач порушив права позивача як споживача, а відтак, до спірних відносин застосовується Закон України «Про захист прав споживачів». Частиною 5 статті 10 цього Закону передбачено пеню в розмірі 3% загальної вартості замовлення у разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь позивача. Станом на 21.12.2023 на поточних рахункахНОМЕР_23, НОМЕР_5 та НОМЕР_7 залишок коштів складав 108,87 грн., 4505,71 євро та 4000,90 євро відповідно. Отже, порушення права позивача на вільне володіння та розпорядження власними грошовими коштами слід рахувати за період з 21.12.2023 по 16.02.2023 - 57 днів, а розмір пені, визначеної згідно із Законом України «Про захист прав споживачів», становить 186 грн. 17 коп. та 14545 євро 09 євроцентів, що складає по курсу НБУ на дату подання позовної заяви 593029 грн. 46 коп.

Крім того, вищевказаними діями відповідача, позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 10000 грн.. Так, незаконна відмова банку виконувати умови договору та протиправні дії відповідача завдали позивачу душевних страждань та хвилювань. А саме, відкриваючи поточні та депозитні рахунки, оформляючи платіжні картки, довіряючи свої грошові кошти даній фінансовій установі, позивач розраховував на порядність і чесність Банку, дотримання Банком всіх умов діючого законодавства України та положень договору. Зупинення (блокування) фінансових операцій по платіжним карткам та поточним рахункам ОСОБА_1 порушило плани позивача в частині розпорядження власними грошовими коштами, що стало для нього сильним потрясінням від незаконності дій по відношенню до нього, як клієнта АТ «Райффайзен Банк Аваль», який повірив Банку в період повномасштабного російського вторгнення в Україну та довірив свої особисті кошти, тим самим забезпечивши фінансовій установі запас ліквідності в один із найважчих економічних моментів, а у відповідь отримав невдячність, і недбале ставлення до виконання відповідачем власних зобов`язань по обслуговуванню рахунків позивача, як клієнта АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Вказане зумовило звернення позивача з даним позовом до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 23.02.2024 зазначену позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначила, що відповідно до укладеної угоди № PDV2-2028151 від 22.06.2017 ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Райффайзен Банк» з 22.06.2017. Підписанням цієї угоди позивач прийняв публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання послуг в порядку та на умовах, викладених у Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль», та погодився з тим, що Публічна пропозиція, Угода, Правила, Згода, Тарифи, Заяви разом з усіма змінами, додатками, додатковими угодами до них у сукупності є Договором банківського обслуговування, складають його зміст та мають обов`язкову силу і застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо у тексті цього документу. Пунктами 15,16 угоди № PDV2-2028151 від 22.06.2017 Банку надано право витребувати у клієнта документи відповідно до вимог законодавства, та/або Правил, внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу, а також право призупинити (тимчасово) всі або окремі операції по рахункам клієнта у разі ненадання клієнтом необхідної інформації та документів протягом 10 днів з моменту направлення відповідної вимог банку та в інших випадках, передбачених Договором та законодавством. Пунктом 4.1 Правил передбачено, що банк має право витребувати, а клієнт зобов`язаний надати на вимогу банку інформацію та документи відповідно до вимог законодавства України, умов Договору, внутрішніх документів банку з питань фінансового моніторингу. Про необхідність надання документів для здійснення належної перевірки клієнт може бути поінформований шляхом направлення СМС-повідомлення. Згідно з п.4.2 Правил клієнт зобов`язаний надавати банку інформацію та документи для здійснення належної перевірки клієнта, змісту його діяльності та фінансового стану, податкового статусу, суті, змісту та підстав здійснення відповідних операцій. Відповідно до п.4.2.1 Правил Клієнт повинен надавати документи та інформацію на запит Банку, необхідні для здійснення Банком ділових відносин/фінансових операцій, зокрема, підтвердження відповідності фінансової операції клієнта його доходу, соціальному стану, підтвердження джерел коштів, пов`язаних зі здійсненими по рахунках Клієнта у банку фінансовими операціями. Згідно з п.4.3 Правил у разі ненадання Клієнтом таких документів Банк має право відмовитися від надання послуг, зокрема, від підписання Заяв, надання доступу в систему «РайффайзенОнлайн», проведення операцій по рахункам клієнта, надання всіх чи окремих послуг в системі «РайффайзенОнлайн», а також призупинити (тимчасово) всі або окремі операції по ним та/або здійснити блокування ПК, відмовити в обслуговуванні клієнту або закрити його рахунки.

Підпунктами 9.1.2., 9.1.8 пункту 9.1 Правил передбачено право банку відмовитися від надання послуг, зокрема, від проведення операцій по рахункам клієнта, надання всіх чи окремих послуг в системі «РайффайзенОнлайн», а також призупинити (тимчасово) всі або окремі операції по ним та/або здійснити блокування платіжної картки у випадку відсутності в банку необхідної інформації та документів та/або ненадання їх клієнтом протягом 10 днів з моменту направлення відповідної вимоги банку; в інших випадках, передбачених договором та законодавством України.

Представник відповідача вказала, що в силу приписів ч.1 ст.7 Закону № 361-ІХ Банк застосовувати у своїй діяльності ризикоорієнтований підхід. Згідно зі ст.63 Закону України «Про банки та банківську діяльність» дотримання банками вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, підлягає перевірці Національним Банком України. Згідно з ч.7 ст.11 Закону № 361-ІХ АТ «Райффайзен Банк» має право витребувати, а клієнт зобов`язаний надати інформацію (офіційні документи), необхідні для здійснення належної перевірки, що в силу п.34 ч.1 ст.1 цього Закону включає в себе, зокрема, проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюється в процесі таких відносин, відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у т.ч. в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями); забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта. При здійсненні належної перевірки Банк керується додатком 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого Постановою НБУ № 65 від 19.05.2020 (далі по тексту - Положення НБУ № 65). При аналізі операцій по рахунку ОСОБА_1 були виявлені наступні індикатори: 12. Фінансові операції за рахунком фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема, віку, професії, доходам); 27. Фінансова операція (сукупність пов`язаних між собою фінансових операцій не є характерною для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операцій), а надані пояснення не є аргументованими.

Так, відповідно до наданого опитувальника ОСОБА_1 від 02.08.2021, позивач зазначив, що джерелом надходження коштів на його рахунок є зарплата/пенсія/соціальні виплати. Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 за період червня-вересня 2023 року зарахувань у вигляді пенсій, зарплати, соціальних виплат не було. Однак, за період червень-вересень 2023 року по рахунку було проведено прибуткові операції, які перевищують розмір 400 тис. грн.. Отже, характер операцій по рахунку, а саме надходження коштів, не відповідають джерелам надходження коштів, зазначеним позивачем в опитувальнику. У зв`язку з цим 28.11.2023 банком і було направлено позивачу СМС-повідомлення про необхідність надання документів про джерело походження коштів на рахунок позивача за період травня-серпня 2023 року. Вказане повідомлення банком було направлено на фінансовий номер телефону позивача ( НОМЕР_10 ), зазначений ОСОБА_1 в опитувальнику, та було успішно доставлене позивачеві.Однак, позивач не зв`язався з банком і не надав інформацію, у зв`язку з чим банк, керуючись п.4.3 ст.4 розділу І Правил, здійснив блокування рахунків позивача. 23.12.2023 та 24.12.2023 позивач звертався до Банку на електронну адресу з питання причин блокування його рахунків, 25.12.2023 йому було надано відповідь та вказано на необхідність подання документів до банку. 25.12.2023 позивачем було надано банку деякі документи на підтвердження надходження коштів. 26.12.2023 банком на електронну адресу позивача було направлено додатковий лист, в якому наголошено на необхідності надати виписку по рахунку, з якого відбувається безготівкове зарахування з травня 2023 року, та контракт з роботодавцем. При цьому, було роз`яснено, що прохаючи надати ці документи, банк керується частиною 7 статті 11 Закону № 361-ІХ, якою передбачено право банку витребувати, і обов`язок клієнта подати інформацію (офіційні документи), необхідні для здійснення належної перевірки, а також для виконання ним інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. 08.01.2024 позивачем подано дві заяви до банку, в яких він з посиланням на ч.1 ст.23 Закону № 361-ІХпросив надати рішення спеціально уповноваженого органу про продовження зупинення фінансових операцій. 08.01.2024 позивачу надано відповідь про те, що банк не зупиняв фінансових операцій з позивачем і не припиняв ділових відносин, у зв`язку з чим норма ст.23 Закону № 361-ІХ не застосовується. Цим листом відповідач просив надати додаткові документи, вказані у попередньому листі банку. Однак, на даний час додаткових документів від ОСОБА_1 до банку не надійшло.

Отже, при відмові ОСОБА_1 від надання послуг щодо проведення операцій по його рахункам, в т.ч. в системі «РайффайзенОнлайн» (блокуванні рахунків позивача), банк керувався умовами укладеного з позивачем договору банківського рахунку (Угоди № PDV2-2028151 від 22.06.2017), та Правил, які є невід`ємною частиною договору, та діяв в рамках діючого законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання дій банку незаконними та зобов`язання банку розблокувати рахунки.

Відмітила, що позивач звертався з вимогою до банку про закриття лише депозитного (вкладного) рахунку та про повернення коштів з нього (перерахування коштів в інший банк). ОСОБА_1 не подавав до банку вимогу про розблокування поточних (не вкладних) рахунків. При цьому, позивачу 16.01.2024 та 17.01.2024 на електронну адресу було направлено форму заяви на закриття рахунку та порядок її підписання, однак, така заява позивачем подана не була. Отже, відсутні підстави вважати, що банк неправомірно позбавив позивача права розпоряджатися грошовими коштами на рахунку та забрати свої кошти з банку. На думку представника відповідача, твердження позивача про те, що банк безпідставно не перерахував належні йому кошти, спростовуються фактичними обставинами справи, та не можуть бути підставою для покладення на банк відповідальності, передбаченої ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів». Тимчасове призупинення надання послуг ОСОБА_1 здійснено у відповідності до вимог закону та договору банківського рахунку та Правил, на які позивач погодився, підписавши Угоду № PDV2-2028151 від 22.06.2017, а відтак, банком не порушено статей 525, 526, 1066 ЦК України, що виключає можливість застосування до банку будь-яких санкцій.

Пояснила, що 08.03.2024 Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» було прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин шляхом припинення обслуговування (відмови від проведення фінансових операцій) з подальшим закриттям рахунків та розірванням договору банківського рахунку з ОСОБА_1 , на підставі ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ, яка передбачає обов`язок банку відмовитися від підтримання ділових відносин з клієнтом у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання ним документів чи відомостей, необхідних для здійснення належної перевірки. 15.03.2024 всі кошти з усіх банківських рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в АТ «РАйффайзен Банк», були перераховані на рахунок позивача у АТ «Сенс Банк» за його заявою.

Вказала, що відповідальність, передбачена ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», може бути застосована лише до договорів банківського вкладу, однак, не договорів про відкриття поточного рахунку, оскільки відповідно до положень ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» базою нарахування пені є розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансовою установи за користування коштами позивача (грошовий вимір відплатності відповідного договору). Отже, позивачем безпідставно нараховано пеню на суму коштів, що знаходилась на поточних рахунках ОСОБА_1 . Крім того, умовами Угоди та Правил банківського обслуговування встановлений інший розмір пені за невиконання зобов`язань, що виключає можливість застосування розміру пені, визначеного Законом України «Про захист прав споживачів». Як частиною 6 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги», так і пунктом 1.2 статті 1 розділу 8 Правил передбачено пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції, а у випадку порушення строків перерахування суми вкладу та суми процентів - у розмірі 0,001% від несвоєчасно повернутої суми за кожен день прострочення. Отже, у даному випадку норми ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.07.2018 по справі № 470/493/17, від 18.05.2021 по справі № 757/1587/21-ц, від 23.03.2023 по справі № 757/9599/20-ц.

Представник відповідача вказує, що позивачем не доведено обґрунтування визначеної ним у позові суми в 10000 грн. компенсації моральних страждань, а також яких саме страждань він зазнав та в чому вони полягали, якими саме неправомірними діями банку такі страждання завдані та який причино-наслідковий зв`язок між діями банку та можливою шкодою. У свою чергу, банком наведено достатньо обгрунтувань відсутності порушення прав позивача під час тимчасового призупинення надання послуг та блокування ПК. Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі № 761/26293/16-ц, стягнення моральної шкоди можливе лише у випадку, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Статтями 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено стягнення моральної шкоди тільки у разі її заподіяння небезпечною для життя та здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом. Умовами договору банківського рахунку Угоду № PDV2-2028151 від 22.06.2017 та Правилами не передбачено можливості відшкодування банком моральної шкоди клієнту.

Позивач у поданій 18.03.2024 відповіді на відзив та поданих 20.08.2024 додаткових поясненнях просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, зазначив, що 28.11.2023 він не отримував СМС-повідомлення із запитом про надання інформації щодо підтвердження надходження коштів на рахунок за період травня-серпня 2023 року. При цьому, оскільки відповідач просив надати документи саме щодо надходження коштівза вказаний період, то належним документом, який це підтверджує, є саме виписка по рахунку, який обслуговує відповідач, а отже, станом на 21.12.2023 фахівці банку мали всі необхідні документи по вказаним вище надходженням.

Крім того, вимога Банку про надання документів повинна бути підписана уповноваженою посадовою особою, якою, за змітом п.1.4.4. Правил, є ОСОБА_3 , однак, жодного листа за підписом вказаної посадової особи позивач не отримував.

Стверджує, що фахівцями банку штучно збільшувались показники обігу коштів по рахункам позивача шляхом включення операцій по зарахуванню та списанню грошових коштів з належного позивачеві депозитного рахунку№ НОМЕР_9 , зокрема, у червні 2023 року на зарахування - 165300 грн., на списання - 165000 грн., з метою доведення обігу по операціям по зарахуванню (списанню) коштів по рахункам позивача до порогових 400 тис. грн. (ст.20 Закону № 361), та створення штучних підстав для обмеження права власності ОСОБА_1 на грошові кошти, що знаходяться на рахунках позивача у АТ «РАйффайзен Банк».

Разом з тим, позивач за весь час обслуговування в АТ «Райффайзен Банк» не здійснював порогових, підозрілих фінансових операцій (у розумінні ст.ст. 20, 21 Закону № 361-ІХ), та заборонених операцій (у розумінні ст.1 Правил), що підтверджено поясненнями представника відповідача Дьяченко Н.Ю. під час розгляду справи № 613/2331/23 та листом відповідача до Державної служби фінансового моніторингу України, в якому зазначена причина відмови від підтримання ділових відносин - цільове використання коштів.

Вказує, що здійснюючи зупинення (блокування) операцій по платіжним карткам ОСОБА_1 та звертаючись з листами до позивача, АТ «Райффайзен Банк» діяло, керуючись, в т.ч., постановою Правління НБУ № 110 від 05.09.2023, яка набрала чинності з 07.09.2023, тобто, всупереч ст.58 Конституції України поширило дію вказаного нормативно-правового акту на правовідносини травня-серпня 2023 року.

Зазначив, що 22.12.2023 та 23.12.2023 він отримав запит від працівника банку щодо надання документів про походження коштів за період травня-жовтня 2023 року, що було повністю виконано позивачем 25.12.2023. З метою мінімізації зловживань працівників банку позивач запросив офіційний запит від банку за підписом посадової особи, у відповідь на що 25.12.2023 отримав лист, в якому банк просив надати контракти, договори, рахунки-фактури, акти, тощо, тобто, документи, які відповідають діяльності суб`єкта господарювання, яким не є позивач. Також банк запитував пояснення по сумам, яких не існує. 26.12.2023 позивач отримав запит про надання контракту з невідомим йому роботодавцем, який просив надати і у листі від 08.01.2024. Таким чином, банк висуває вимоги, які неможливо виконати, крім того, постійно змінює їх.

Пояснив, що 11.01.2024 та 15.01.2024 відповідач запропонував йому підписати заяву на переказ коштів до іншого банку, проте, зміст бланку заяви був викладений таким чином, що підписавши його, він фактично підтвердив би проведення ним по його рахункам підозрілих фінансових операцій та використання платіжних карток банку не за призначенням, тобто, здійснення діяльності, яка підпадає під дію КК України, у зв`язку з чим позивач 15.01.2024 підписав бланк заяви з внесенням виправлень, однак, вимога цієї заяви виконана банком не була.

Вважає, що наведене у Правилах визначення операції «Блокування ПК» ґрунтується на визначенні «Зупинення фінансових операцій», яке, у свою чергу, відсилає до порядку та умов, передбачених ст.23 Закону № 361-ІХ, тобто, ці визначення є тотожними. Таким чином, блокування поточного (карткового) рахуку є можливим лише в разі подальшого вчинення банком дій, передбачених Законом № 361-ІХ, а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки (правова позиціє Верховного Суду, викладена в постанові від 14.02.2020 по справі № 753/15983/16-ц). Однак, листом від 08.01.2024 (підписувач ОСОБА_4 ) відповідач повідомив, що при блокуванні рахунків ОСОБА_1 банк керувався виключно Правилами. Також банк повідомив, що не здійснював стосовно позивача ніяких заходів як суб`єкт первинного фінансового моніторингу, передбачених Законом № 361-ІХ. При цьому, відповідач не надав жодних доказів наявності фактів, які слугували підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні послуг та обслуговуванні рахунків. Враховуючи викладене, блокування рахунків позивача суперечить законодавству та вчинене відповідачем з метою використання коштів ОСОБА_1 у власній господарській діяльності банку.

26.03.2024 відповідачем було подано відповідь на відзив, у якій представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Крім того, наполягала на факті отримання позивачем запиту про надання документів щодо джерел походження коштів у вигляді СМС-повідомлення від 28.11.2023, а також на наявності обґрунтованих підстав для направлення такого запиту у зв`язку з невідповідністю характеру операцій по рахунку позивача джерелам надходження коштів, заявленим в опитувальнику, незалежно від суми таких операцій.

Ухвалами суду від 15.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі.

Витребувано у АТ «Райффайзен Банк» належним чином завірену копію виписки по рахунку НОМЕР_9 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у АТ «Райффайзен Банк Аваль» за період з 01.06.2023 по 14.03.2024.

Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 24.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 22.06.2017 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) було укладено Угоду № PDV2-2028151 (далі по тексту - Угода), відповідно до п.1.1 та п.2 якої ця Угода разом з Публічною пропозицією, Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Правила), Згодою, Тарифами, Заявами, всі зміни, додатки та додаткові договори/угоди до них є Договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов`язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньо у тексті цього документу. Договір банківського обслуговування є укладеним з дати підписання Сторонами Угоди.

Відповідно до п.7 Угоди підписанням угоди Клієнт підтверджує, що він ознайомлений та згоден з Правилами та Тарифами, що є чинними на дату підписання угоди. В подальшому Клієнт зобов`язаний перед отриманням Послуг ознайомитись з чинною редакцією Правил та діючими на відповідний момент Тарифами, а також 25 числа кожного місяця ознайомлюватися з новими (зміненими) Правилами та Тарифами Банку.

Відповідно до п.15 Угоди Банк має право витребувати, а Клієнт зобов`язаний надати на вимогу Банку інформацію та документи відповідно до вимог законодавства України та/або Правил, Заяв, внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу, у т.ч. FATCA.

Згідно з п.16 Угоди Банк має право відмовитися він надання послуг, зокрема, від підписання Заяв, проведення операції (ій) по Рахункам Клієнта, а також призупинити (тимчасово) всі або окремі операції по ним та/або здійснити блокування платіжної картки, відмовити в обслуговуванні Клієнту у наступних випадках: 16.1 Дії Клієнта та/або операція Клієнта не відповідають вимогам Договору або вимогам законодавства України, у тому числі, але не обмежуючись, режиму Рахунків, або такі дії Клієнта та/або операція мають сумнівний суспільний чи економічний характер; 16.2 у випадку відсутності в Банку необхідної інформації та документів та/або їх ненадання Клієнтом протягом десяти днів з моменту направлення відповідної вимоги Банку; 16.3 систематичне проведення Клієнтом Заборонених операцій чи операцій, які містять ознаки таких, що підлягають фінансовому моніторингу; 16.4 заперечення Клієнта чи Уповноваженої особи щодо розкриття Банком банківської таємниці або обробки персональних даних та іншої конфіденційної інформації на умовах Згоди, відкликання Клієнтом чи Уповноваженою особою Згоди повністю або в частині, інше порушення умов Згоди; 16.5. присвоєння Клієнту неприйнятно високого ризику на підставах, визначених законодавством України та нормативними документами Банку; 16.6 в інших випадках, передбачених Договором та законодавством України.

Відповідно до п.26 Угоди з метою реалізації прав та обов`язків за Договором та іншими правочинами, Сторони можуть здійснювати створення та підписання документів (договорів, заяв, інших правочинів, повідомлень, Розрахункових документів тощо) в паперовому вигляді або у формі Електронних документів з використанням системи «Райффайзен Онлайн» (т.1, а.с.50, 95).

Відповідно до інформації, яка перебуває в загальному доступі, Зборами акціонерів Банку прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк». АТ «Райффайзен Банк» є правонаступником за всіма правами та обов`язками АТ «Райффайзен Банк Аваль».

За визначенням ст.1 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен банк», затверджених Правлінням АТ «Райффайзен банк» 16.09.2013 (в редакції станом на 25.11.2023, далі - Правила), зупинення фінансових операцій - зупинення Банком як суб`єктом первинного фінансового моніторингу фінансових операцій Клієнта в порядку та на умовах, передбачених ст.23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

рахунок (рахунки) - кожен окремо та всі разом поточні, вкладні та карткові рахунки Клієнта в національній та/або іноземній валюті, які відкриваються Клієнтом в Банку (крім поточних, вкладних та карткових рахунків, відкритий через мобільний додаток FAIRO);

фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються банком як суб`єктом фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу.

Згідно з п.4.1 ст.4 розділу 1 Правил Банк має право витребувати, а Клієнт зобов`язаний надавати на вимогу Банку інформацію та документи відповідно до вимог законодавства України, умов Договору, внутрішніх документів Банку з питань фінансового моніторингу, у т.ч. вимог FATCA та/або вимогCRS.

Відповідно до п.4.1.2 з метою інформування Клієнта про необхідність звернення до Банку з метою актуалізації його даних (проведення ідентифікації) та/або про строки актуалізації даних та/або надання документів, необхідних для здійснення належної перевірки Клієнта, змісту його діяльності та фінансового стану, податкового статусу, джерел походження коштів, суті, змісту та підстав здійснення відповідних операцій, Банк може направляти повідомлення за допомогою SMS-повідомлення або повідомлення через встановлений на мобільному телефоні мобільний додаток «Viber», та/або телефонувати на на номер мобільного телефону Клієнта, та/або направляти повідомлення на електронну адресу Клієнта, наявну системах Банку, та/або відображати повідомлення в банкоматах Банку та/або направити листа за допомогою поштових відправлень на адресу реєстрації/проживання Клієнта.

Згідно з п.4.2 ст.4 розділу 1 Правил протягом дії Договору Клієнт зобов`язаний надавати Банку інформацію та документи для здійснення належної перевірки Клієнта, змісту його діяльності та фінансового стану, податкового статусу, суті, змісту та підстав здійснення відповідних операцій, а також щодо ідентифікації Уповноважених осіб Клієнта.

Клієнт має надавати документи та інформацію, а також іншу інформацію/документи на запит Банку, необхідні для здійснення Банком моніторингу ділових відносин /фінансових операцій, зокрема, підтвердження відповідності фінансової операції Клієнта його доходу, фінансовому стану, підтвердження джерел походження коштів, пов`язаних зі здійсненими по рахунках Клієнта в Банку фінансовими операціями, з`ясування зв`язків з державами-агресорами, підтвердження податкового статусу. Документи та інформація можуть бути надані з використанням системи «Райффайзен Онлайн» в порядку, передбаченому п.6.21 п.6 Інструкції щодо використання системою «Райффайзен Онлайн», засобами електронної пошти та/або засобами поштових відправлень на юридичну адресу Банку (п.4.2.1 Правил).

Відповідно до п.4.3 ст.4 розділу 1 Правил у випадку невиконання Клієнтом передбачених п.4.2 ст.4 розділу 1 вимог, зокрема, у разі ненадання Клієнтом Банку документів/відомостей для актуалізації даних, ненадання необхідних документів щодо розкриття змісту його діяльності та фінансового стану, джерел походження коштів, суті, змісту та підстав здійснення відповідних операцій, з`ясування зв`язків з державами-агресорами, підтвердження податкового статусу, Банк має право відмовитися від надання Послуг, зокрема, від підписання Заяв, надання доступу в систему «Райффайзен Онлайн», а також призупинити (тимчасово) всі або окремі операції по ним та/або здійснити блокування ПК, відмовити в обслуговуванні Клієнту та/або закрити Рахунок (Рахунки).

Статтею 9 розділу 1 Правил передбачено, що Банк має право відмовитися від надання послуг, зокрема, підписання заяв, надання доступу в систему «Райффайзен Онлайн», проведення операцій по рахункам Клієнта, надання всіх чи окремих послуг в системі «Райффайзен Онлайн», а також призупинити (тимчасово) всі або окремі операції по ним та/або здійснити блокування ПК, відмовити в обслуговуванні Клієнту та/або закрити рахунок у випадках, зокрема, у випадку відсутності в Банку необхідної інформації та документів та/або ненадання їх Клієнтом протягом десяти днів з моменту направлення відповідної вимоги Банку (п.9.1.2 Правил).

Відповідно до довідок про рух коштів на рахунку від 16.02.2024 та скріншоту з програми «RaiffeisenONLINE», ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк» були відкриті наступні рахунки :

особовий рахунок НОМЕР_11 , Універсальний безстроковий, НОМЕР_24, дата останнього руху коштів - 30.01.2024, станом на 21.12.2023 залишок коштів становив 26225,79 грн., станом на 16.02.2024 - 26330,02 грн.;

особовий рахунок НОМЕР_12 , Універсальний безстроковий, ІВАN НОМЕР_8 , дата останнього руху коштів - 21.09.2022, залишок на рахунку - 0,13 грн.,

рахунок «Райфкартка» ІВАN НОМЕР_2 , доступний баланс станом на 21.12.2023 - 108,87 грн.,

поточний рахунок для виплат НОМЕР_13 , ІВАN НОМЕР_7 , валюта - євро, дата останнього руху коштів - 30.06.2023, залишок на рахунку станом на 21.12.2023 - 4000,19 євро;

приватний картковий рахунок НОМЕР_14 , валюта - євро, доступний баланс станом на 21.12.2023 - 4505,71 євро (т.1, а.с.24-28, 30).

Сторонами підтверджено, що всі вказані рахунки ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк» були заблоковані (операції по ним були зупинені) 21.12.2023 у зв`язку з ненаданням документів на запит банку. Також були заблоковані доступ в систему «RaiffeisenONLINE» та мобільний додаток «MyRaiff».

Як пояснила представник відповідача та як зазначено у листі відповідача від 08.01.2024, блокування рахунків ОСОБА_1 було здійснено у зв`язку з ненаданням документів на запит АТ «Райффайзен Банк», направлений позивачу SMS-повідомленням 28.11.2023 на фінансовий номер телефону НОМЕР_15 , указаний ним в опитувальнику при укладенні договору банківського обслуговування.

Виходячи зі змісту листів АТ «Райффайзен Банк» на адресу ОСОБА_1 від 08.01.2024 № 81-23/2/1529 та від 18.01.2024, на фінансовий номер телефону позивача 28.11.2023 о 18:56 було надіслано повідомлення «Шановний клієнте! Надайти протягом 5 днів на vb.doc@raiffeisen.ua документи, що підтверджують надходження коштів на Ваші рахунки за період травень-серпень 2023 року. Детальніше https/rb.gy/pgo8in». Повідомлення успішно доставлене (т.1, а.с.8, 83).

Скріншот вказаного повідомлення було надано представником відповідача дро матеріалів справи (т.1, а.с.168), разом з тим, позивач стверджує, що вказаного повідомлення він не отримував.

Доказів фактичного отримання ОСОБА_1 вказаного повідомлення на телефон НОМЕР_25 (витягу з переписки тощо) відповідачем не надано.

23.12.2023 ОСОБА_1 електронною поштою звернувся до АТ «Райффайзен Банк Аваль» із запитом, в якому надати інформацію стосовно залишків грошових коштів на поточних та депозитних рахунках ОСОБА_1 станом на дату отримання цього запиту (т.1, а.с.13).

Також,23.12.2023 ОСОБА_1 подав до АТ «Райффайзен Банк» заяву-вимогупро закриття Універсального безстрокового депозитного рахунку НОМЕР_24 та просив видати грошові кошти, які рахуються на вказаному депозитному рахунку в сумі 26225,79 грн. шляхом перерахування у повному обсязі на рахунок ОСОБА_1 у АТ «СЕНС БАНК» НОМЕР_16 . Крім того, просив повідомити про законодавчі підстави, з яких його було позбавлено права розпорядження власними грошовими коштами на рахунках в АТ «Райффайзен Банк Аваль» (т.1, а.с.13, 90).

Крім того,23.12.2023 ОСОБА_1 електронною поштою звернувся до відповідача із заявою про надання інформації, в якій зазначив, що 22.12.2023 дізнався про блокування його поточних рахунків в АТ «Райффайзен Банк Аваль», повідомив, що вважає дії посадових осіб відповідача такими, що не відповідають діючому законодавству України, та просив надати інформацію та належним чином завірені копії документів стосовно карт/рахунків, а саме копії угод, додаткових угод, укладених з ОСОБА_1 , у разі розірвання вищевказаних договорів та блокування /закриття його карт/рахунків - інформацію про дату і час таких дій, їх підстави (копії наказів, розпоряджень тощо), а також копії повідомлень, листів тощо, які направлялися АТ «Райффайзен Банк Аваль» на адресу ОСОБА_1 (а.с.т.1, а.с.14).

25.12.2023 позивачу відповідачем було надіслано лист № 81-23/2/67700, в якому з посиланням на ч.2 ст.8, ч,7 ст.11 Закону № 361-ІХ ставилось питання про надання документів, що розкривають мету та підстави проведення операцій по рахунку позивача, відкритому у АТ «Райффайзен Банк», їх відповідність характеру діяльності позивача (контракти, договори, рахунки-фактури, акти тощо), а саме, відповідач просив надати пояснення щодо суті та змісту вхідних платежів на картковий рахунок НОМЕР_17 з призначенням платежу «Безготівкове зарахування,ОСОБА_1,АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»_/_14361575, «Безготівкове зарахування,ОСОБА_1,АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»_/_» за період червень-вересень 2023 року на загальну суму 175,2 тис.грн; «_/ПОПОВНЕННЯ КАРТКОВОГО РАХУНКУ НОМЕР_18 ОСОБА_1 , ОСОБА_1 » - отримано 120 тис. грн. (т.1, а.с.16).

25.12.2023 позивачем на вказаний запит АТ «Райффайзен Банк» надано відповідь, у якій ОСОБА_1 повідомив, що завдяки співпраці з Turkiye Is Bankasi з 2015 року він отримує щомісячний дохід, який Turkiye Is Bankasi перераховує на його рахунок у Turkiye Is Bankasi НОМЕР_19 , з даного доходу сплачені всі необхідні податки. Пояснив, що поповнення поточного рахунку у гривні в АТ «Райффайзен Банк» здійснюються власними безготівковими грошовими коштами, оскільки АТ «Райффайзен Банк» не надав йому можливості мати від`ємне значення рахунків у гривні. Просив розблокувати поточні та депозитні рахунки в національній та іноземній валюті, відкриті ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», та вимагав надати обґрунтовані відповіді на заяви та вимоги, надіслані 23.12.2023 та 24.12.2024 (т.1, а.с.19-20).

Разом з відповіддю надано квитанції від 23.12.2023, від 27.02.2023, 05.07.2023 та 17.07.2023, копії виписки по рахунку НОМЕР_19 станом на 25.12.2023 та копію квитанції від 25.12.2023 про сплату комунальних послуг з вказаного рахунку (т.1, а.с. 9-12, 15,19-20).

Квитанції від 23.12.2023, від 27.02.2023, 05.07.2023 та 17.07.2023 та виписка по рахунку були надані турецькою мовою без перекладу на українську (т.1, а.с.9-12, 15).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін, 25.12.2023 відповідачем позивачу на електронну адресу було надіслано запит про надання додаткових документів для повного аналізу джерел походження коштів, які ОСОБА_1 періодично отримує на картковий рахунок НОМЕР_17 - виписок по рахунку, з якого відбувається безготівкове зарахування за період з травня 2023 року та трудового договору/контракту з роботодавцем, оскільки на картковий рахунок ОСОБА_1 кошти були зараховані з іншого Банку, проте, надана ним виписка відображає дані рахунку, відкритого за кордоном.

26.12.2023 АТ «Райффайзен Банк» на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_3 було надіслано позивачу лист № 81-26-4/2793, яким відмовлено у наданні повної інформації щодо стану рахунків та копій документів на попередні звернення ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що ці запити надіслано з невідомої Банку електронної пошти; роз`яснено, що для закриття рахунків та переказу коштів необхідно подати один запит, в якому будуть вказані всі рахунки ОСОБА_1 ; вказано, що отримати інформацію щодо залишку на рахунку, подати запит на закриття всіх рахунків з переказом коштів на рахунок в іншому банку, замовити копії договорів на відкриття рахунків можливо, звернувшись в чаті додатку, або зателефонувавши до Інформаційного центру; з посиланням на п.7 ст.11, ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ та п.4.3 ст.4 Правил зазначено про необхідність надання документів для розгляду можливості розблокування його рахунків (т.1, а.с. 17).

Листом від 08.01.2024 № 81-23/2/1529 позивача повідомлено, що блокування його рахунків було здійснено у відповідності до п.4.3 ст.4 розділу 1 Правил у зв`язку з ненаданням ОСОБА_1 документів на смс-запит від 28.11.2023, направлений на його фінансовий номер. Вказано, що з ОСОБА_1 не припинено ділові відносини, а призупинено всі операції та заблоковано картки/рахунки, до моменту подання повного пакету документів. Повторно витребувано документи - виписки по рахунку, з якого відбувається безготівкове зарахування за період з травня 2023 року та трудового договору/контракту з роботодавцем (т.1, а.с. 8).

Листом від 11.01.2024 на електронну пошту позивача повідомлено, що за наданими ним реквізитами для нього підготовлена заява про закриття рахунків та переказу залишків на інший банк, яку необхідно підписати за допомогою «Дія.Підпис» та надіслати у відповідь на цей лист (т.1, а.с.125).

Разом з листом надіслано бланк Заяви на переказ залишку коштів в інший банк (Додаток 8 до технологічної карти про порядок дій при виявленні підозрілих фінансових операцій та/або діяльності клієнта, затвердженої Постановою Правління № П-71/2 від 25.06.2021). За змістом цієї заяви, ОСОБА_1 просить повернути залишок коштів у розмірі 26276,26 грн., які знаходились на рахунку НОМЕР_9 , що був закритий Банком у зв`язку з прийнятим рішенням стосовно відмови від підтримання ділових відносин/подальшого обслуговування шляхом безготвікового перерахування цих коштів за наступними реквізитами (зазначено реквізити рахунку позивача у АТ «Сенс Банк» (т.1, а.с.134).

Вказану заяву позивачем було виправлено шляхом закреслення ручкою (викреслено слова «у зв`язку з прийнятим рішенням стосовно відмови від підтримання ділових відносин/подальшого обслуговування»), у виправленому вигляді підписано власноручним підписом та відправлено на електронну адресу відповідача (т.1, а.с.125, 134).

Електронним листом від 16.01.2024 відповідач повторно повідомив позивача, що для нього підготовлена нова заява про закриття рахунку, з проханням підписати її за допомогою «Дія. Підпис» у форматі РКСS#7 та надіслати її у відповідь на цей лист (т.1, а.с.86-89).

16.01.2024 позивач електронним листом зауважив, що для закриття рахунку його необхідно обнулити, тобто, виконати переказ грошових коштів згідно із його заявою від 15.01.2024 (заява на переказ залишку коштів в інший банк) (т.1, а.с.85).

17.01.2024 відповідач електронним листом повідомив ОСОБА_1 про те, що перерахування залишку буде здійснено після отримання від позивача заяви, підписаної в належному форматі, підписаної за допомогою Дія.Підпису, перед закриттям рахунку залишок коштів у розмірі 26276,26 грн. буде перераховано по раніше наданих позивачем реквізитах (т.1, а.с.93).

18.01.2024 АТ «Райффайзен Банк» було направлено позивачу листа електронною поштою (у відповідь на його звернення), в якому, зокрема, зазначено, що згідно з чинним законодавством, під перевірку можуть потрапляти фінансові операції, що перевищують 2-місячний обсяг заявленого доходу та якщо операції перевищують 400000 грн. У випадку позивача причина полягає в проведенні прибуткових операцій, які перевищують 400000 грн., без отримання попереднього погодження та надання підтверджувальних документів (наведено приклад переказу коштів на картковий рахунок НОМЕР_17 з призначенням платежу «Безготівкове зарахування, ОСОБА_1 ,АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»…», за період червень-вересень 2023 року було зараховано 175,2 тис. грн.) (т.1, а.с.83).

08.03.2024 Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» було прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин з ОСОБА_1 у зв`язку з ненаданням запитуваних Банком документів для здійснення належної перевірки, зокрема, щодо джерел походження коштів, пов`язаних з фінансовими операціями по рахунку, про що позивача повідомлено листом від 08.03.2024 № 81-23/2/24840з посиланням на п.3 ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ. Зазначено, що для поновлення обслуговування у Банку необхідно погодитися на проведення перевірки щодо діяльності Клієнта, а саме надати документи щодо підтвердження фінансового стану та джерел походження коштів, які позивач періодично отримує на рахунок 1265249800 та тривалої співпраці з Turkiye Is Bankasi; для отримання залишків коштів, які знаходяться на рахунках, необхідно направити заяву на закриття рахунків із зазначенням реквізитів для безготівкового перерахування коштів на рахунок в іншому банку (т.1, а.с.91).

За змістом розпорядження від 08.03.2024 № 81-23/2/24, відповідач, у зв`язку з ненаденням необхідних документів чи відомостей для здійснення належної перевірки клієнтів та керуючись частиною 1 статті 15 Закону № 361-ІХ, відмовився від підтримання ділових відносин із ОСОБА_1 шляхом припинення обслуговування (відмови від проведення фінансових операцій) з подальшим закриттям рахунків та розірванням договору банківського рахунку, а саме - припинити виконання ініційованих клієнтом видаткових фінансових операцій за всіма рахунками шляхом блокування рахунків; здійснити блокування всіх активних платіжних карток клієнта та/або його довірених осіб, що емітовані Банком до рахунків клієнта; розрахункові документи, подані клієнтом, підлягають поверненню без виконання. Вказані обмеження діють до зміни обставин у клієнта /надання ним необхідних документів або відомостей на виконання вимог Закону № 361-ІХ та прийняття банком відповідного рішення (т.1, а.с.92).

08.03.2024 АТ «РАйффайзен Банк» повідомлено Державну службу фінансового моніторингу України про відмову від підтримання ділових відносин із ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ,у зв`язку з невідповідністю обсягів операцій фінансовому стану, зазначеному при встановленні ділових відносин, з приміткою «безготівкове зарахування, цільове використання коштів. Не надано відповіді на запит банку» (т.1, а.с. 77, 111).

15.03.2024 АТ «Райффайзен Банк», на підставі заяв позивача про закриття рахунків у зв`язку з припиненням ділових відносин та заяв на переказ залишку коштів в інший банк, здійснило переказ коштів з рахунків ОСОБА_1 на його рахунки у АТ «СЕНС БАНК» у сумах 4000,19 євро, 4505,74 євро, 108,87 грн., 0,13 грн. та 26396,07 грн., що підтверджується копіями квитанцій SWIFT-переказів та платіжних інструкційвід 15.03.2024 т.1, а.с.141, 143-151).

Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.

Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.

За приписами ч.1, ч.3 ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

З викладеного вище вбачається, що дії банку щодо обмеження права клієнта на користування грошовими коштами (у разі, коли це здійснюється не за рішенням суду) повинні відповідати вимогам Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" № 361-ІХ.

За визначенням п.п.34, 45, 65-67 ст.1 Закону № 361-ІХ первинний фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які вживаються суб`єктами первинного фінансового моніторингу і спрямовані на виконання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії;

фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, - порогові фінансові операції, підозрілі фінансові операції (діяльність);

належна перевірка - заходи, що включають: ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника); встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності); встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції; проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями); забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта.

В силу ч.1 ст.6 Закону № 361-ІХ банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу.

Згідно з п.п.2, 4, 5, 6 ч.2 ст.8 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, зокрема:

забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою;

здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(ими) операцією(ями);

забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення.

Згідно з ч.7 ст.11 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

За приписами ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ встановлено обов`язок суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема, встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Крім того, суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.

У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

З викладеного вбачається, що наслідком ненадання клієнтом документів, необхідних для здійснення належної перевірки, є відмова клієнту в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка, або ж відмова від проведення фінансової операції, з наступним повідомленням до спеціально уповноваженого органу, яким в силу п.55 ст.1 Закону № 361-ІХ є Державна служба фінансового моніторингу.

Строків, на які банк має право відмовити клієнту в обслуговуванні, цією нормою не зазначено, проте, передбачено наслідки ненадання клієнтом документів - надіслання відповідного повідомлення до спеціально уповноваженого органу, у разі, якщо наявні визначені цієї нормою підстави.

Крім того, слід вказати, що за приписами ч.1-3 ст.23 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов`язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.

У день зупинення фінансової операції суб`єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб`єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно.

Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів.

Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону № 361-ІХ у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій, зокрема, у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, скасовує своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомляє про це суб`єкта первинного фінансового моніторингу; якщо є мотивовані підозри, - приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.

Строки зупинення фінансових операцій суб`єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - третій та дев`ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (ч.12 ст.23 Закону № 361-ІХ).

Таким чином, у разі проведення підозрілих фінансових операцій обов`язком банку є їх зупинення та повідомлення спеціально уповноваженому органу, який, у свою чергу, за наявності підстав може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій на строк до 7 робочих днів, а в разі звернення до правоохоронних органів - до 30 робочих днів.

Можливості зупинення фінансових операцій понад ці строки Закон № 361-ІХ не надає.

З викладеного вище вбачається, що Закон № 361-ІХ передбачає дві різні процедури фактичного тимчасового припинення фінансових операцій по рахункам клієнта :

- передбачена ч.1 ст.15 цього Закону процедура відмови від підтримання ділових відносин/відмови клієнту в обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмови від проведення фінансової операції у разівстановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей, або ж відмова від проведення підозрілої фінансової операції;

-передбачена ст.23 Закону № 361-ІХ процедура зупинення порогових або підозрілих фінансових операцій.

За визначенням ч.1 ст.20 Закону № 361-ІХ фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції.

Фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (ч.1 ст.21 Закону № 361-ІХ).

Судом встановлено, що фактично відповідачем у спірних відносинах була застосована процедура, передбачена ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ та п.4.3 ст.4, ст.9 розділу І Правил, при цьому, підставою для її застосування відповідач вважає ненадання відповіді на запит банку щодо встановлення джерел походження грошових коштів.

Процедури зупинення фінансових операцій, передбаченої статтею 23 Закону № 361-ІХ, відповідач не застосував, оскільки, як було з`ясовано у судовому засіданні та підтверджено представником відповідача, ані підозрілих, ані порогових фінансових операцій ОСОБА_1 не здійснював.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправниими дій відповідача щодо зупинення фінансових операцій на рахунках ОСОБА_1 , оскільки така процедур (у розумінні закону) відповідачем застосована не була.

Як було зазначено представником відповідача у судовому засіданні, підставою для відмови позивачу в обслуговуванні (блокуванні рахунків, доступу в систему «Райффайзен Онлайн» та мобільного додатку) слугувало ненадання ОСОБА_1 відповіді на запит банку від 28.11.2023 щодо з`ясування джерел походження коштів на рахунок позивача 1265249800 за період травня - серпня 2023 року.

У свою чергу, підставою направлення запиту від 28.11.2023 слугували сумніви відповідача у правомірності фінансових операцій із зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 протягом травня-серпня 2023 року.

Так, представником відповідача надано виписку по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_17 за період з 01.05.2023 по 31.12.2023, з якої вбачається, що на рахунок позивача надходили кошти, назва трансакції «Безготівкове зарахування», без визначеного місця та міста трансакції : 22.06.2023 - в сумі 30000 грн. та 10000 грн., 24.06.2023 - 40000 грн., 26.06.2023 - 40000 грн., 28.06.2023 - 10000,00 грн., 29.06.2023 - 1000 грн., 1000 грн., 1 грн., 1000 грн., 1000 грн., 1000 грн., 500 грн., 500 грн., 1000 грн., 100 грн., 30.06.2023 - 7000 грн., 18.07.2023 - 500 грн., 24.07.2023 - 600 та 800 грн., 26.07.2023 - 1000,00 грн., 25.08.2023 - 4000,00 грн., 10.09.2023 - 40000 грн. (т.1, а.с.78-79).

Крім того, з іншої наданої представником відповідача виписку по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_17 за період з 01.05.2023 по 31.12.2023 вбачається, що на рахунок позивача надходили кошти, назва трансакції «Безготівкове зарахування» з АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» з призначенням платежу «14361575 Поповнення рахунку ОСОБА_1 » : 22.06.2023 - в сумі 30000 грн. та 10000 грн., 24.06.2023 - 40000 грн., 26.06.2023 - 40000 грн., 29.06.2023 - 1000 грн., 1000 грн., 1 грн., 1000 грн., 1000 грн., 1000 грн., 500 грн., 500 грн., 1000 грн., 100 грн., 30.06.2023 - 7000 грн., 18.07.2023 - 500 грн., 10.09.2023 - 40000 грн. (т.1, а.с.167).

Разом з тим, вказані операції були проведені у день їх ініціювання, у їх проведенні не було відмовлено, вони не були зупинені, рахунки позивача не були заблоковані або ж закриті відразу після проведення цих операцій.

Відповідач не звернувся до Державної служби фінансового моніторингу ані відразу після проведення цих операцій, ані після спливу строку у 10 робочих днів, визначеного Угодою, після направлення запиту від 28.11.2023,не отримавши від позивача документів, необхідних для здійснення належної перевірки.

Вчинені по рахункам позивача фінансові операції не були визнані підозрілими або пороговими.

Однак, відповідач припинив обслуговування позивача, блокувавши операції по його рахункам і обмеживши його таким чином у користуванні власними грошовими коштами на строк понад 30 робочих днів (навіть більше, ніж передбачено ст.23 Закону № 361-ІХ), при цьому, до 08.03.2024 (розірвання договірних відносин) не звертався до Державної служби фінансового моніторингу.

Враховуючи викладене, дії відповідача щодо блокування 21.12.2023 операцій на поточних та депозитних рахунках позивача не відповідали вимогам ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ.

Надаючи оцінку підставами надіслання запиту від 28.11.2023, суд зазначає наступне.

Як зазначено у письмовому відзиві відповідача, та як пояснила представник відповідача у судовому засіданні, фактичною підставою для направлення запиту від 28.11.2023 слугувала невідповідність операцій із зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 за період травня-серпня 2023 року на суму 175,2 тис. грн. тим джерелам доходів позивача, що були заявлені ним в опитувальнику при укладенні Угоди про банківське обслуговування. Так, в опитувальнику позивач зазначив джерелами доходів заробітну плату, пенсію, соціальні виплати, однак, таких надходжень протягом вказаного періоду не здійснювалось, натомість, здійснювались операції із зарахування коштів на рахунок позивача 1265249800, які немали чітко визначеного призначення платежу, а банк не міг ідентифікувати, звідки і від кого надходять кошти.

Таким чином, відповідач під час судового розгляду справи обгрунтовує надіслання позивачу запиту необхідністю проведення належної перевірки клієнта у розумінні п.34 ч.1 ст.1 Закону № 361-ІХ.

Разом з тим, при направленні запиту від 28.11.2023 відповідач не просив надати документів щодо джерел походження коштів, жодним чином не обгрунтовував витребування документів, а сам запит сформульований таким чином, що його неможливо тлумачити однозначно та виконати належним чином : «Шановний клієнте! Надайте протягом 5 днів на vb.doc.@raiffeisen.uaдокументи, що підтверджують надходження коштів на ваші рахунки за період травень-серпень 2023 року».

Таким чином, текст запиту є незрозумілим і його неможливо тлумачити у той спосіб, що був наведений представником відповідача - вимога про надання документів щодо джерела походження коштів у сумі 175,2 тис. грн., природа надходження яких, на думку відповідача, не відповідала джерелам доходів позивача, вказаним в опитувальнику.

При цьому, сам факт надходження коштів на рахунки позивача за період травня-серпня 2023 року на рахунки ОСОБА_1 у АТ «Райффайзен Банк» підтверджується самим відповідачем, належним його підтвердженням є виписка, надана банком.

Враховуючи викладене, ненадання позивачем документів на вказаний запит неможливо вважати порушенням вимог п.4.2 Правил і належною підставою для блокування його рахунків у розумінні п.4.3 ст.4, ст.9 розділу 1 Правил та ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ.

Суд зауважує, що у запиті від 28.11.2023 відповідач не послався на жодну норму Правил або Закону № 361-ІХ в обгрунтування запиту про надання документів, у листах від 25.12.2023 та від 26.12.2023 - послався на п.7 ст.11, ч.2 ст.8, ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ та п.4.3 ст.4 Правил, які передбачають право банку витребувати документи в рамках здійснення належної перевірки, та наслідки їх неподання, а в листі від 18.01.2024 - зазначив, що у випадку позивача причина перевірки полягає у проведенні прибуткових операцій, які перевищують 400 тис. грн., без отримання попереднього погодження та надання підтверджувальних документів. Так, на картковий рахунок НОМЕР_20 з призначенням платежу «Безготівкове зарахування, ОСОБА_1, АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»_/_14361575», «Безготівкове зарахування,ОСОБА_1,АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК»_/_» за період червень-вересень 2023 року було зараховано 175,2 тис. грн.; «_/_ПОПОВНЕННЯ КАРТКОВОГО РАХУНКУ НОМЕР_21 ОСОБА_1 , ОСОБА_1 » отримано 120 тис. грн. - червень 2023 р., рух коштів між власними рахунками з універсального на картковий рахунок - 186,1 тис. грн., при цьому, заощадження на «універсальному» вкладі формувалися також за рахунок раніше здійснених переказів з іншого банку, джерела походження коштів не підтверджено на сьогодні; згідно з постановою Правління НБУ № 110, в разі ненадання документів клієнтом, блокування рахунків Банком здійснюється через 10 робочих днів (т.1, а.с.83).

Таким чином, відповідач, надсилаючи запит та блокуючи рахунки позивача, доступ в систему «Райффайзен Онлайн» та мобільний додаток, не визначився з причиною такого блокування, оскільки ненадання документів для належної перевірки має наслідком блокування операцій та відмову від обслуговування, що передбачено ч.1 ст.15 Закону № 361-ІХ, а проведення фінансових операцій понад 400 тис. грн. за відсутності належного пояснення - зупинення фінансових операцій відповідно до ст.23 Закону № 361-ІХ.

Щодо доводів представника відповідача, викладеним у відзиві, про те, що за період червень-вересень 2023 року по рахунку було проведено прибуткових операцій, які перевищують розмір 400 тис. грн., суд зазначає, що згідно з наданими відповідачем виписками, сума коштів, щодо якої за випискою неможливо визначити її походження, не перевищувала 400 тис. грн., а сума прибуткових операцій в розрізі 1 місяця не перевищувала 2-місячного доходу позивача, зазначеного в опитувальнику (200 тис. грн.).

Крім того, з наданих відповідачем виписок по рахунку позивача НОМЕР_9 за період з 01.12.2023 по 15.03.2024 та з 01.06.2023 по 14.03.2024, вбачається, що по вказаному рахунку протягом червня-жовтня 2023 відбувалися операції під назвою «Переказ коштів вкладного рахунку (депозиту) на картковий рахунок НОМЕР_17 клієнта через ІБ», а 07.06.2023, 08.06.2023, 14.06.2023, 19.06.2023, - операції під назвою «Переказ коштів з карткового рахунку НОМЕР_17 клієнта на вкладний (депозитний) рахунок» (тобто, кошти перераховувались у зворотному напрямку), за період жовтня - грудня 2023 року - операції під назвою «Переказ коштів вкладного рахунку (депозиту) на картковий рахунок НОМЕР_22 » та у звортному напрямку (т.1, а.с.218-224).

Таким чином, фактично в даному випадку мало місце переміщення коштів з депозитного на поточний рахунки позивача в АТ «Райффайзен Банк» і у зворотному напрямку, що не було враховано відповідачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених п.4.3 Правил та ст.15 Закону № 361-ІХ підстав для відмови позивачу в обслуговуванні та блокування його рахунків, а відтак, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії АТ «Райффайзен Банк» із блокування фінансових операцій на поточних, карткових та депозитних рахунках, відкритих на ім`я позивача.

Суд відмічає, що 08.03.2024 договір банківського обслуговування між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» було розірвано, а 15.03.2024 всі кошти, наявні на всіх рахунках позивача, були переведені на вказані ним реквізити в АТ «СЕНС БАНК».

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власними грошовими коштами ОСОБА_1 , оскільки наразі жодних відкритих рахунків в АТ «Райффайзен Банк», на яких би обліковувались кошти, позивач не має, а перешкоди у користуванні цими коштами були фактично усунуті.

Надаючи оцінку вимогам про стягнення з Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 пені, передбаченої ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у загальному розмірі 593215 грн. 63 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 1066 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду; в інших випадках, встановлених законом; у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (стаття 1074 ЦК України).

Як зазначено в частинах першій, третій статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492, тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення сторонами договору банківського рахунка) банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У цьому Законі не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах «слабкої сторони», якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. І особливістю таких правовідносин є участь у них спеціального суб`єкта - споживача.

У статті 1 Закону визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Частиною п`ятою статті 10 Закону встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 цього Закону, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

У загальноприйнятому розумінні поняття «вартість послуги» - це грошові кошти у визначеному сторонами відповідного договору розмірі, які споживач сплачує виконавцю за надану останнім послугу.

При цьому такі кошти після виконання договору залишаються у виконавця і не повертаються споживачеві. Тому внесені споживачами на відповідні рахунки в банку грошові кошти як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка за жодних обставин не можна вважати вартістю відповідних банківських послуг, оскільки такі кошти завжди підлягають поверненню споживачам, тобто не є платою виконавцю за надані ним послуги. Виходячи з наведеного, розмір внесених споживачами в банк грошових коштів за договорами банківського вкладу та банківського рахунка не може бути базою для обчислення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону.

Крім того, за змістом правових норм параграфа 3 «Банківський вклад» глави 71 та параграфа 1 «Загальні положення про банківський рахунок» глави 72 ЦК України як за договором банківського вкладу, так і за договором банківського рахунка відповідні банківські послуги надаються банком безкоштовно, тобто споживач не оплачує виконавцю такі послуги, якщо це не передбачено умовами укладених між сторонами договорів.

З урахуванням розширеного змісту поняття «послуга», прийнятого в законодавстві про захист прав споживачів, й усі пов`язані з ним норми слід трактувати таким чином, щоб вони відповідали дійсному його змісту (за необхідності - трактувати розширено). Тому дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору.

Тобто обов`язок банку за договором банківського рахунка повернути суму коштів безумовно є грошовим, однак обов`язок повернення суми не зумовлює відплатність договору банківського рахунка, через що ця сума не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) та від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс20).

Отже, доводи позивача про необхідність застосування до спірних відносин пені, обрахованої на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів, є помилковими, оскільки сама сума коштів, розміщених на рахунках, не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 згаданого Закону.

При цьому, суд зауважує, що в силу ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» ця норма застосовується у разі, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.

Згідно з п.п.1, 2 ч.5 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за платіжними операціями, виконаними з порушенням установлених цим Законом строків, у разі: порушення надавачем платіжних послуг платника строку виконання платіжної операції; порушення надавачем платіжних послуг отримувача строку зарахування коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, виплати їх у готівковій формі та/або забезпечення доступності коштів.

Відповідно до ч.6 ст.86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг у разі порушення строків виконання платіжних операцій, передбачених цим Законом або договором про надання платіжних послуг, зобов`язаний сплатити користувачу пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції, якщо інший розмір пені не обумовлений договором про надання платіжних послуг.

Аналогічні положення щодо розміру відповідальності банку за порушення строків переказу містять Правила (п.1.2 розділу 9 Правил), які згідно з укладеною між сторонами Угодою № PDV2-2028151 є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування.

З урахуванням наведених норм, якими передбачено правовий механізм та вид відповідальності у разі порушень прав контрагента за договором банківського рахунку, суд дійшов висновку, що за установленими у цій справі обставинами відповідальність відповідача за обмеження прав позивача щодо розпорядження коштами шляхом здійснення переказів має застосовуватись згідно з Законом України «Про платіжні послуги» та з урахуванням умов укладеного між сторонами договору.

Беручи до уваги, що відповідач АТ «Райффайзен Банк», відмовивши позивачу в обслуговуванні та заблокувавши його рахунки, доступ в систему дистанційного банківського обслуговування «Райффайзен Онлайн» та мобільний додаток, чим обмежив позивача у доступі до його грошових коштів та позбавив його можливості здійснити будь-які платіжні операції, які він мав намір ініціювати, а також відмовив позивачу у задоволенні його вимог про повернення йому суми вкладу та коштів, розміщених на поточних рахунках, суд вважає, що в даному випадку банк зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, але не більше 10 % від суми переказу відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» та п.1.2 розділу 9 Правил.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.05.2023 по справі № 757/1587/21-ц, від 17.05.2023 по справі № 344/4355/20, від 23.03.2023 по справі № 757/9599/20-ц.

Враховуючи період, протягом якого грошові кошти позивача на поточних рахунках були заблоковані (з 21.12.2023 по 15.03.2024), беручи до уваги, що позивач просить стягнути з відповідача пеню за період до дня звернення до суду з цією позовною заявою (з 21.12.2023 по 16.02.2024), суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення - 57 днів, що становить :

по рахунку НОМЕР_2 (валюта - гривня) - 6,21 грн. (108,87 грн. (залишок коштів) *0,1%*57 днів);

по рахункам НОМЕР_5 (валюта - євро) та НОМЕР_7 (валюта - євро) - 484 (чотириста вісімдесят чотири) євро 84 євроценти ((4505 євро 71 євроцентів + 4000 євро 19 євроцентів)*0,1%*57 днів), що, з урахуванням курсу НБУ на дату подання позову (40,7718 грн.), становить 19767, 80 грн.,

а всього 19774,01 грн.

Суд вказує, що грошове зобов`язання між сторонами по двох рахунках виражене в іноземній валюті - євро, тому при розрахунках процентів та інших стягнень за основу береться розрахунок заборгованості в євро, що відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду та підтверджується таким.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України.

Однак заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта - єдиний законний платіжний засіб на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема вкладу, не суперечить чинному законодавству.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 27 березня 2019 року у справі№ 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18) від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Саме таким чином необхідно діяти у випадку примусового виконання грошового зобов`язання, визначеного в іноземній валюті, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18).

Надаючи оцінку вимогам про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першоїстатті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власності, передбачено також частиною третьою статті 386 ЦК України, згідно з якою власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно достатті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

У спорах про захист прав споживачів відшкодування моральної шкоди прямо встановлено спеціальним законом, який регулює відносини у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року в справі № 761/31065/14-ц (провадження № 6-37цс16), від 01 червня 2016 року в справі № 761/13926/15-ц(провадження № 6-2558цс15), від 28 вересня 2016 року в справі № 180/1179/15-ц (провадження № 6-1699цс16), від 13 березня 2017 року в справі № 761/14537/15-ц (провадження № 6-2128цс16), вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Пункт 5 частини першої статті 4 Закону про захист прав споживачів передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону про захист прав споживачів термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

За змістом частини другої статті 22 Закону про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Виходячи з аналізу наведених правових норм Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження №14-714 цс 19) вказувала, що порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, незважаючи на умови укладеного договору, є недоліком продукції (неналежним наданням фінансової послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої вкладникові таким неналежним наданням фінансової послуги.

Закон про захист прав споживачів не містить застережень про те, що моральна шкода споживачу відшкодовується лише у разі завдання шкоди його життю чи здоров`ю.

Так, пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс 19) виклала правову позицію, відповідно до якої виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальнх норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суд враховує, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 вересня 2020 року по справі № 216/3521/16-ц, в якій Велика Палата відступила від висновку про застосування норм права статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19) в частині застосування норм права при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за порушення договору банківського вкладу.

З огляду на викладене, суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що право на відшкодування моральної шкоди прямо не передбачене договором між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк».

Крім того, суд зауважує, що у спірних відносинах порушено не лише право позивача як споживача на вчасне і повне повернення коштів за депозитом, яке було порушене шляхом блокування вкладного (депозитного) рахуку, а й право позивача як власника на доступ до власних грошових коштів, яке було порушено відповідачем шляхом блокування поточних рахунків та взагалі доступу позивача системи дистанційного бангківського обслуговування.

Як зазначалось вище, Цивільним кодексом України передбачено можливість захисту прав власника шляхом відшкодування моральної шкоди.

Як зазначено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснює, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд враховує, що внаслідок блокування рахунків та доступу до системи «Райффайзен Онлайн» позивач, який перебуває за кордоном, тривалий час був позбавлений можливості користуватися своєю власністю - грошовими коштами, що саме по собі завдало позивачу певних моральних страждань та є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Крім того, суд зауважує, що відповідач, відмовляючи повернути позивачу грошові кошти з вкладного рахунку, який було укладено на умовах вкладу «на першу вимогу», допустив порушення своїх зобов`язань за договором.

При цьому, у зв`язку з тривалим блокуванням рахунків позивача (як вкладних, так і поточних) та доступу до системи дистанційного банківського обслуговування, протягом якого відповідач не надав вичерпної та обґрунтованої відповіді на запит позивача щодо причин припинення обслуговування і прийняв кінцеве рішення у відповідності до вимог ст. 15 Закону № 361-ІХ лише 08.03.2024, і повернув позивачу його грошові кошти лише 15.03.2024, ОСОБА_1 певний час перебував у стані невизначеності.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про заподіяння позивачеві внаслідок ДТП моральних страждань та порушення його звичного укладу життя протягом певного часу та вказує на наявність підстав для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 особою, яка її завдала - відповідачем АТ «Райффайзен Банк».

Разом з тим, судом взято до уваги, що вказані ушкодження здоров`ю не позбавили позивача повністю засобів до існування, оскільки, як було з`ясовано у судовому засіданні, ОСОБА_1 на момент блокування рахунків у АТ «Райффайзен Банк» мав відкриті рахунки в інших банках, які не були заблоковані.

З огляду на викладене, судом не беруться до уваги доводи позивача про неможливість, у зв`язку з неправомірними діями відповідача, придбати своїй родити ні та неповнолітній дитині подарунки до Нового року та ліки.

Крім того, суд зауважує, що протягом переписки з відповідачем у справі позивач вживав образливі та грубі вислови по відношенню до банку та окремих його працівників, зокрема, адвоката Дьяченко Н.Ю. та працівника банку ОСОБА_4 , і таким чином, самостійно намагався здобути певну моральну сатисфакцію у спосіб, який не може вважатися допустимим.

Враховуючи викладене, виходячи з характеру та обсягу душевних страждань позивача, характеру немайнових втрат (їх тривалості, моменту відновлення), а також вимог виваженості, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Як зазначено в п. 58 рішення ЄСПЛ по справі «Серявін та інші проти України», у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача та відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем ОСОБА_1 судовий збір не сплачувався на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».

У відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору за подання позову фізичною особою майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даному випадку судовий збір складає 15140,00 грн. (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024).

Отже, беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено на 3,78%, з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 572,20 грн. (15140 грн. * 3,78 %).

Керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 212, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» щодо блокування фінансових операцій на поточних, карткових та депозитних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4а, код ЄДРПОУ 14305909, код банку 300335) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), пеню в розмірі 6 (шість) грн. 21 коп. та 484 (чотириста вісімдесят чотири) євро 84 євроценти, що складає по курсу НБУ на дату подання позову 19767 (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 80 грн., всього 19774 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 01 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4а, код ЄДРПОУ 14305909, код банку 300335) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4а, код ЄДРПОУ 14305909, код банку 300335) на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 572 (п`ятсот сімдесят дві) грн. 29 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», адреса: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А, код ЄДРПОУ 14305909.

Повний текст рішення складено 23.09.2024.

Суддя О.С. Сеник