РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2024 року

м. Київ

справа №990/68/24

адміністративне провадження № П/990/68/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П., Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій,

секретар судового засідання - Сірак І.М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Кравець Р.Ю.,

представник відповідача - Цуцкірідзе І.Л.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) 12.03.2024 подала до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії ВРП по не відновленню розгляду заяви судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_2 про звільнення з посади судді у відставку та скасувати пункт 10 Рішення ВРП від 20 лютого 2024 року, яким не прийнято рішення про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку; зобов`язати ВРП відновити розгляд заяви судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_2 про звільнення з посади судді у відставку, який зупинений ухвалою від 21 листопада 2023 року; зобов`язати ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Позивачка, обґрунтовуючи позовні вимоги, з урахуванням письмових пояснень, які надійшли до Верховного Суду 12.04.2024, 15.05.2024 та 03.09.2024, вважає, що у ВРП були відсутні підстави продовжувати зупинення розгляду її заяви про звільнення у відставку. При прийнятті рішення 20.02.2024 про не відновлення розгляду заяви судді ОСОБА_1 , ВРП були перевищені дискреційні повноваження та вільно витлумачені норми частини третьої статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статті 126 Конституції України.

Свою позицію позивачка обґрунтовує такими аргументами:

Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 суддю Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації на тему «Цивільне процесуальне законодавство» та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Навчання ОСОБА_1 в Національній школі суддів України успішно пройдено, проте кваліфікаційне оцінювання не було призначено з незалежних причин, оскільки повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ) були припинені. Після проходження курсу навчання суддя ОСОБА_2 з 06.01.2022 на протязі двох років успішно здійснювала правосуддя. На дату подачі заяви про звільнення у відставку такий вид кваліфікаційного оцінювання у зв`язку із дисциплінарним стягненням не був призначений відносно судді ОСОБА_1 . Такий вид оцінювання не був призначений і на дату подачі позову.

Cтаном на 20.02.2024 дисциплінарні скарги стосовно судді ОСОБА_1 , які надійшли до ВРП, були розглянуті та жодним чином ВРП не було заявлено, що у її провадженні є якась скарга, з тексту якої вбачається, що суддя може бути звільнена з посади внаслідок розгляду даної скарги.

ВРП було допущено протиправну поведінку, бо відсутні фактичні підстави, які передбачені законом для можливості зупинення розгляду заяви про відставку, оскільки: (1) норма пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України не передбачає підстави для звільнення судді - за результатами кваліфікаційного оцінювання; (2) «виявило його невідповідність займаній посаді», про яке йдеться в пункті 3 частини шостої статті 126 Конституції України, не є самостійною та незалежною підставою для звільнення судді з посади, в тому числі, у разі виявлення невідповідності займаній посаді за результатами оцінювання; (3) рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 не встановлено підстав за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України; (4) виконання рішення ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 не може бути наслідком звільнення судді з посади за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України; (5) з прийняттям рішення ВРП № 1284/2дп/15-23 від 13.12.2023 відпали підстави, що зумовили зупинення розгляду заяви судді ОСОБА_1 про відставку; (6) порушено вимоги частини третьої статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункт 5.22 глави 5 розділу ІІ Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17, щодо не поновлення розгляду питання про відставку за відсутності фактичних підстав для зупинення.

ВРП здійснювала звільнення суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення, навіть деяких, які і не приступили до навчання у Національній школі суддів України. Звільнення таких суддів здійснювала і ВРП у даному складі.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в її задоволенні повністю. Вважає, що ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Свою позицію відповідач обґрунтовує такими аргументами:

Під час розгляду матеріалів щодо звільнення судді ОСОБА_1 у відставку ВПР встановлено наявність підстав для зупинення її розгляду, а саме: встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації на тему «Цивільне процесуальне законодавство» та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21); ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20.07.2020 № 2197/2дп/15-20 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 та зазначено, що викладені у скарзі обставини можуть вказувати на наявність у діях судді ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Встановлені обставини відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» давали ВРП право зупинити розгляд питання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади у відставку.

Правом на відставку суддя може скористатися, якщо до подання такої заяви не допустив дій, які зумовлюють прийняття компетентними органами рішення про його звільнення з посади судді з інших підстав або рішення про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення судді на посаду, після якого, зокрема, процедура призначення на посаду судді безстроково є завершеною.

Закон України «Про Вищу раду правосуддя» передбачає можливість оскарження рішень ВРП, натомість оскарження протоколу чи протокольної ухвали чинним законодавством не передбачено, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у рішенні від 06.08.2019 у справі № 9901/814/18.

Позовна вимога щодо зобов`язання ВРП відновити розгляд заяви та розглянути заяву судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_2 про звільнення з посади судді у відставку суперечить Конституції України, статтям 1, 3, 21, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_3, судді: Васильєва І.А., Гімон М.М., Дашутін І.В., Хохуляк В.В.

Верховний Суд ухвалою від 21.03.2024 відмовив у задоволенні заяви судді Гімона М.М. про самовідвід від участі у розгляді даної справи.

Верховний Суд ухвалою від 21.03.2024 відкрив провадження в даній справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 10.04.2024.

Верховний Суд ухвалою від 10.04.2024 задовольнив заяву представника ВРП Цуцкірідзе І.Л. про участь у судовому засіданні 10.04.2024 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Верховний Суд ухвалою від 10.04.2024 задовольнив клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні 10.04.2024 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручив Октябрському районному суду міста Полтави.

Протокольною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції № 2687329 у судовому засіданні 10.04.2024 було оголошено перерву до 29.05.2024.

Верховний Суд ухвалою від 21.05.2024 задовольнив клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні 29.05.2024 в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручив Октябрському районному суду міста Полтави.

Згідно довідки Верховного Суду розгляд справи, призначений на 29.05.2024, не відбувся у зв`язку з відсутністю складу колегії судів.

У зв`язку з ухваленням ВРП рішення від 02.07.2024 № 2006/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 у справі визначено склад колегії суддів у складі: Бившева Л.І. (головуючий суддя), Гончарова І.А., Олендер І.Я., Ханова Р.Ф., Юрченко В.П.

Верховний Суд ухвалою від 16.07.2024 прийняв до провадження адміністративну справу та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 29.07.2024.

Верховний Суд ухвалою від 24.07.2024 задовольнив клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні 29.07.2024 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання № 3165607 у судовому засіданні 29.07.2024 було оголошено перерву до 09.09.2024.

Протокольною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання № 3307998 у судовому засіданні 09.09.2024 було оголошено перерву до 16.09.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарової І.А. на лікарняному, розгляд справи був призначений на 17.09.2024.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 суддю Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у вигляді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації на тему «Цивільне процесуальне законодавство» та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням ВРП від 17.06.2021 № 1407/0/15-21 було залишене без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 .

13.05.2020 ОСОБА_4 подав до ВРП скаргу про вчинення дисциплінарного проступку, в якій вказав, що він виявив факти, які свідчать про вчинення суддею Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 дисциплінарних проступків.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20.07.2020 № 2197/2дп/15-20 було відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 за результатами попередньої перевірки скарги ОСОБА_4

20.10.2020 суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_2 подала до ВРП заяву про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.

14.11.2023 член ВРП ОСОБА_5 за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку склала висновок, відповідно до якого пропонувала ВРП постановити ухвалу про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави.

21.11.2023 ВРП, керуючись статтею 34, частиною третьою статті 55 Закону України «Про вищу раду правосуддя», постановила ухвалу № 1073/0/15-23, згідно якої зупинила розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13.12.2023 № 1284/2дп/15-23 було відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_2 за дисциплінарною скаргою ОСОБА_4 .

14.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до ВРП із заявою, у якій просила поновити розгляд питання про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави.

24.01.2024 та 31.01.2024 ОСОБА_1 зверталася до Голови ВРП ОСОБА_6 із заявою та інформаційним запитом, у яких просила повідомити про існування перешкод для включення до порядку денного засідання ВРП питання про звільнення судді ОСОБА_1 у відставку та повідомила про «відсутність станом на 31.01.2024 не відписаних справ та рішень, не відправлених в Єдиний державний реєстр судових рішень».

06.02.2024 Голова ВРП Усик Г.І. надіслав ОСОБА_1 відповідь за вих. № 4153/0/9-24, у якій повідомив, що питання про розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку включено до проекту порядку денног7о № 11 засідання ВРП 13.02.2024, який оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП.

Разом з цим, 29.01.2024 ВККСУ прийняла рішення №30/зп-24, відповідно до якого вирішила відкласти питання щодо призначення кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 для підтвердження здатності здійснювати правосуддя в Октябрському районному суді міста Полтави за цивільною спеціалізацією до завершення кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді.

В свою чергу, 01.02.2024 член ВРП ОСОБА_5 за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку склала висновки, відповідно до яких пропонувала ВРП: ухвалити рішення про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку; ухвалити рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку.

За результатами розгляду питань порядку денного засідання ВРП № 15 від 20.02.2024 відповідачем не прийнято рішення про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку (пункт 10).

Згідно витягу з протоколу засідання ВРП № 15 від 20.02.2024, надісланого на запит ОСОБА_1 від 04.03.2024 супровідним листом № 9793/0/9-24 від 13.03.2024, підставою для не прийняття ВРП рішення про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку було те, що ОСОБА_1 не пройшла кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Головуючий Усик Г.І. звернув увагу членів ВРП, що саме про ці обставини він говорив у попередньому виступі, а не про наявність дисциплінарної скарги.

19.06.2024 ВККСУ, розглянувши питання про призначення кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, прийняла рішення № 186/зп-24, згідно якого вирішила: призначити кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності суддів (згідно з додатком 1 до цього рішення, зокрема, ОСОБА_1 ) здійснювати правосуддя у відповідних судах; установити черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди.

V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 131 розділу VIII «Правосуддя» Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема: розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Частиною першою статті 112 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

Пунктами 3, 4 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є: вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Положеннями статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).

При цьому, відповідно до частин першої, третьої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею до Вищої ради правосуддя, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону України «Про вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя має право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

Процедурні питання здійснення ВРП повноважень, визначених Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя», «Про судоустрій і статус суддів», іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття ВРП, її Дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності ВРП регулюються Регламентом ВРП, затвердженим рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Регламент).

Згідно з пунктом 5.20 Регламенту розгляд питання порядку денного Ради чи Дисциплінарної палати, якщо інше не визначено Законом, починається з доповіді доповідача, який викладає встановлені та досліджені обставини, висновок по суті питання.

Пунктом 5.22 Регламенту встановлено, що у разі необхідності проведення додаткової перевірки, витребування матеріалів щодо справи, яка розглядається, розгляд справи (питання порядку денного) може бути відкладено або зупинено. Розгляд зупиненої справи (питання порядку денного) поновлюється після усунення обставин, що викликали її зупинення.

Відповідно до пункту 10.1 Регламенту результатом розгляду питань діяльності Ради та її органів, віднесених Законом до їх компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Ради є рішення, які ухвалюють у таких формах: а) рішення; б) ухвала; в) протокольна ухвала. Розгляд справи (питання порядку денного) закінчується ухваленням рішення (постановленням ухвали). Питання, пов`язані з відкриттям, зупиненням, поновленням розгляду, залишенням без розгляду та поверненням, об`єднанням, а також в інших випадках, визначених Регламентом, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Ухвали оформлюються окремим документом за винятком ухвал із процедурних питань. Рішення Ради чи Дисциплінарної палати із процедурних питань заноситься до протоколу засідання (протокольна ухвала). Про відкладення розгляду справи (питання порядку денного), оголошення перерви в розгляді постановляється протокольна ухвала.

VI. ОЦІНКА СУДУ

Верховний Суд при вирішенні справи за результатом аналізу застосованих норм матеріального права дійшов таких висновків.

Як вбачається зі змісту ухвали ВРП від 21.11.2023 № 1073/0/15-23 про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави, у ній зазначений хронологічний виклад обставин, а саме: щодо призначення ОСОБА_1 суддею Октябрського районного суду міста Полтави строком на п`ять років та безстроково (абзац 3 аркуша 1 ухвали); притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 та процедури його оскарження ОСОБА_1 (абзаци 4, 5 аркуша 1, абзац 1 аркуша 2 ухвали); відкриття дисциплінарної справи судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 згідно ухвали Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20.07.2020 № 2197/2дп/15-20 із зазначенням, що на дату ухвали про зупинення дисциплінарна справа Другою Дисциплінарної палатою ВРП не розглянута (абзац 2 аркуша 2 ухвали); здійснення члена ВРП - доповідача ОСОБА_5 запиту до судді ОСОБА_1 стосовно виконання позивачем рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 01.03.2021 № 496/2дп/15-21 (абзац 3 аркуша 2 ухвали); відповіді судді ОСОБА_1 на запит члена ВРП - доповідача ОСОБА_5 (абзац 4 аркуша 2 ухвали). Також в ухвалі про зупинення розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку вказано про те, що станом на дату постановлення цієї ухвали не вирішено питання щодо наявності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_1 у відкритій дисциплінарній справі (абзац 1 аркуша 3 ухвали), а також зазначено посилання на положення частини третьої статті 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (абзац 2 аркуша 3 ухвали).

Як зазначила ВРП у відзиві на позовну заяву, 20.02.2024 на засіданні член ВРП доповіла матеріали про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави та доповіла про необхідність поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку, оскільки Другою Дисциплінарною палатою ВРП було розглянуто скаргу стосовно судді ОСОБА_1 (рішення від 12.12.2023 № 1284/2дп/15-23), яка слугувала однією із підстав для зупинення розгляду її заяви про відставку. Також, на засіданні ВРП було з`ясовано, що ОСОБА_1 успішно пройшла курс підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України, за результатами якого було складено звіт від 10.01.2022, але кваліфікаційне оцінювання на відповідність зайнятій посаді після проходження курсу ОСОБА_1 не проходила, відтак процедура дисциплінарного стягнення є незавершеною. Інших підстав для не поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку ВРП у відзиві на позовну заяву не навела, а представник відповідача у судових засіданнях про існування інших підстав також не вказував.

Так, положення частини третьої статті 55 Закону України «Про вищу раду правосуддя» надають Вищій раді правосуддя право зупинити розгляд питання про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, на час розгляду скарги або заяви, наслідком якої може бути звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України.

В свою чергу, абзацом 2 пункту 5.22 Регламенту встановлено, що розгляд зупиненої справи (питання порядку денного) поновлюється після усунення обставин, що викликали її зупинення.

Оскільки Рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 13.12.2023 № 1284/2дп/15-23 було відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 за дисциплінарною скаргою ОСОБА_4 , то єдиною підставою для не поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку, на яку посилається ВРП, є непроходження ОСОБА_1 кваліфікаційного оцінювання на відповідність зайнятій посаді.

Разом з цим, позивач доводила счуду, що рішенням ВККСУ від 19.06.2024 № 186/зп-24 було призначене кваліфікаційне оцінювання суддям в порядку дисциплінарного стягнення, у тому числі: судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_2, судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_8, судді Господарського суду Київської області ОСОБА_7 Суддям ОСОБА_2 та ОСОБА_8 визначена дата іспиту 01.08.2024, а судді ОСОБА_7 - 30.07.2024. Дана інформація розміщена у відкритому доступі на вебсайті ВККСУ у розділі «Оцінювання». Суддя ОСОБА_2 01.08.2024 склала іспит у ВККСУ, а судді ОСОБА_8 та ОСОБА_7 звернулися до ВРП із заявами про відставку. Рішенням ВРП від 08.08.2024 № 2420/0/15-24 суддя ОСОБА_8 була звільнена у зв`язку з поданням заяви про відставку. Рішенням ВРП від 08.08.2024 № 2422/0/15-24 суддя ОСОБА_7 був звільнений у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Тобто, непроходження кваліфікаційного оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення не є перешкодою для звільнення судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідачем не надано жодного обгрунтування щодо неоднакового вирішення питання стосовно осіб, які перебувають в однакових умовах, а саме: звільнення з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку, з огляду на непроходження кваліфікаційного оцінювання такого судді в порядку дисциплінарного стягнення.

Натомість, приймаючи рішення про звільнення суддів у зв`язку з поданням такими суддями заяв про відставку щодо двох інших суддів (ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ) у відповідача не виникло сумнівів стосовно можливості звільнення цих суддів у зв`язку з поданням заяви про відставку без проходження ними кваліфікаційного оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення.

Таким чином, приймаючи вказані рішення від 08.08.2024, ВРП підтвердила, що право судді на звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку не залежить від проходження (непроходження) кваліфікаційного оцінювання такого судді в порядку дисциплінарного стягнення.

Вказане свідчить про непослідовність практики ВРП при прийнятті аналогічних рішень за тотожних обставин, що виразилось у прийнятті протилежних рішень стосовно вирішення питання про звільнена судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наведене вказує на неоднаковий підхід у вирішенні питання про непоновлення розгляду питання позивача про звільнення з посаду судді у відставку, що і обмежує можливість реалізувати своє право на відставку.

Відповідно до частини першої статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За визначеннями, наведеними у пунктах 2, 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Конституційний Суд України у рішенні (справа про рівність сторін судового процесу) від 12.04.2012 № 9-рп зазначив, що рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи R(80)2 зазначено, що приймаючи конкретне рішення, адміністративний орган влади має, зокрема, дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускати несправедливої дискримінації. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява №36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (рішення у справі "Ван Раалте проти Нідерландів" від 21.02.1997) (п.п. 48-49 рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" від 07.11.2013, заява № 10441/06).

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення (вчинення дії). Слід вказати, що цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Пунктом 7 частини другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Згідно пункту 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Метою цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дія суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Разом з тим, оскаржувані дії відповідача щодо не відновлення розгляду заяви судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 про звільнення з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку, з огляду на непроходження кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, не містять належного обґрунтування щодо неоднакового вирішення питання про розгляд заяв суддів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у зв`язку з поданням заяви про відставку за аналогічних обставин та про не відновлення розгляду заяви позивача з такого ж питання.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглядаючи адміністративну справу, суд виходить з того, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині: визнання протиправними дій ВРП по невідновленню розгляду заяви судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_2 про звільнення з посади судді у відставку; зобов`язання ВРП відновити розгляд заяви судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку, який зупинений ухвалою від 21.11.2023; зобов`язання ВРП розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку.

Що стосується вимоги позивача про скасування пункту 10 Рішення ВРП від 20.02.2024, яким не прийнято рішення про поновлення розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв`язку з поданням заяви про відставку, Верховний Суд виходить із наступного.

Положеннями частини другої статті 35 Закону України «Про вищу раду правосуддя» передбачено, що порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом.

Відповідно до положень пункту 10.1 Регламенту рішення Ради чи Дисциплінарної палати із процедурних питань заноситься до протоколу засідання (протокольна ухвала). Про відкладення розгляду справи (питання порядку денного), оголошення перерви в розгляді постановляється протокольна ухвала.

Таким чином, норми Закону України «Про вищу раду правосуддя» та Регламенту передбачають оскарження рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатом розгляду справи, натомість оскарження процедурного рішення ВРП, ухваленого протокольно, чинним законодавством не передбачено.

Отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-78, 241-246, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя по невідновленню розгляду заяви судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_2 про звільнення з посади судді у відставку.

Зобов`язати Вищу раду правосуддя відновити розгляд заяви судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_2 про звільнення з посади судді у відставку, який зупинений ухвалою від 21 листопада 2023 року.

Зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у відставку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (код ЄДРПОУ 00013698, адреса: 04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 12-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Дата складання повного рішення суду 18.09.2024.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева,

І.А. Гончарова,

В.П. Юрченко,

Р.Ф. Ханова,

І.Я.Олендер,

Судді Верховного Суду