ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 рокусправа № 380/14442/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену пунктами е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення період роботи з 01.08.1987 року по 18.05.2022 року на посаді викладача по класу скрипки в Стрийській дитячій музичній школі імені О. Нижанківського, та невиплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену пунктами е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення період роботи з 01.08.1987 року по 18.05.2022 року на посаді викладача по класу скрипки в Стрийській дитячій музичній школі імені О. Нижанківського;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що відповідач відмовив у призначенні грошової допомоги в розмірі 10 пенсій при призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з тим, що посади викладача, концертмейстера в позашкільних закладах освіти не передбачені Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Ухвалою від 10.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначає, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 01.03.2022. Загальний (страховий) стаж роботи який враховано для обчислення розміру пенсії становить 44 роки 01 місяць 19 днів (врахований по 30.04.2022). Коефіцієнт страхового стажу 0,44167. Середньомісячний заробіток обчислений за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 по 30.04.2022 за даними персоніфікованого обліку, який визначено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих у галузях економіки України за (2019-2021 роки) 10 846,37 грн, що становить 22 405,24 грн (10 846,37*2,06569 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсійної виплати з 01.03.2024 становить 11 257,09 грн, зокрема: 9895,72 грн розмір пенсії за віком; 270,76 грн доплата за понаднормовий стаж за 14 років; 100,00 грн доплата індексації з 01.03.2023; 100,00 грн доплата індексації з 01.03.2024; 890,61 грн щомісячне підвищення в розмірі 9% пенсії за віком. Розділом 1 «Освіта» Переліку №909 передбачено, що право на пенсію за вислугу років у позашкільних навчальних закладах користуються директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідувачі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Посада викладача, концертмейстера в позашкільних навчальних закладах освіти постановою №909 не передбачені. Отже, право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058 відсутнє, оскільки на день досягнення пенсійного віку позивач не працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років та відсутній необхідний страховий стаж роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області із заявою про виплату грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу 15 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 20.03.2024 повідомило позивачку, що право на призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058 відсутнє, оскільки на день досягнення пенсійного віку позивач не працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років та відсутній необхідний страховий стаж роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини у сфері призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовані Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1050-IV).

У преамбулі Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України Про недержавне пенсійне забезпечення, ;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Пунктом 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Пунктом е статті 55 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення (пункт 4 Порядку № 1191).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, станом на день її призначення (пункт 6 Порядку № 1191).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення. Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.

Таким чином, норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Така ж норма міститься в п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відповідачем не заперечується наявність у позивача стажу роботи, зазначеного у трудовій книжці. Водночас спірним є зарахування спірного стажу роботи до спеціального стажу роботи, який дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Судом встановлено з матеріалів справи, що з 01.08.1987 позивачка працює на посаді викладача по класу скрипки в Стрийській дитячій музичній школі імені О. Нижанківського.

Переліком №909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до пункту 2 примітки до Переліку №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до пункту 3 примітки до Переліку №909, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

За приписами статті 28 Закону України від 23.05.1991 №1060-XII Про освіту (далі - Закон №1060-XII) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Як передбачено статтею 4 Закону України від 22.06.2000 №1841-III Про позашкільну освіту (далі - Закон №1841-III), позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Отже, позашкільна освіта є складовою системи освіти.

Статтею 12 Закону №1841-III та пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

У силу правового регулювання статті 21 Закону №1841-III, право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 30 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 за №963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Суд звертає увагу на те, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія вищезазначеного Переліку №963, який відносить посаду, зокрема, викладач до педагогічних посад.

Як уже зазначалося судом, пунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Відповідно до п. 52, 56 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд приходить до висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 876/5312/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №233/4308/17.

Виходячи з наведеного, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи позивачки з 01.08.1987 по 18.05.2022 на посаді викладача класу скрипки в Стрийській дитячій музичній школі імені О. Нижанківського повинен зараховуватися до її пільгового стажу у розумінні п. е ст. 55 Закону № 1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

Спірний стаж роботи сукупно становить 44 роки 2 місяці 19 днів. Відтак зазначений стаж, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення та дає право на виплату допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, є достатнім для призначення і виплати такої допомоги.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням обставин справи та з метою належного поновлення прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні спеціального (педагогічного) стажу період роботи на посаді викладача по класу скрипки в Стрийській дитячій музичній школі імені О. Нижанківського з 01.08.1987 по 18.05.2023 та виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій позивачці, належним способом захисту для відновлення порушених прав та інтересів позивачки та зобов`язання відповідача зарахувати позивачці до спеціального (педагогічного) стажу період роботи на посаді викладача по класу скрипки в Стрийській дитячій музичній школі імені О. Нижанківського з 01.08.1987 по 18.05.2023 та нарахувати і виплатити грошову допомогу позивачці, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини першої ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивачки до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 08.02.2024, акт виконаних робіт від 10.05.2024 , відповідно до якого сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 5000 грн. 00 коп., а також відповідну квитанцію (платіжну інструкцію) за сплату вказаної суми.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.

Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Сплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1937,92 грн. підлягає стягненню на користь позивачки з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування ОСОБА_1 до спеціального (педагогічного) стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, передбачену пунктами е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення період роботи з 01.08.1987 по 18.05.2022 на посаді викладача по класу скрипки в Стрийській дитячій музичній школі імені О. Нижанківського та невиплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом "е"-"ж" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, на посаді викладача по класу скрипки в Стрийській дитячій музичній школі імені О. Нижанківського з 01.08.1987 по 18.05.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій, як це передбачено пунктом 7-1 XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір на суму 1937 (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім) грн. 92 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна