ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7686/24 Справа № 185/2211/24 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Свистунової О.В., Городничої В.С.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Павлоградська ЦЗФ" про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю сина на виробництві,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Павлоградська", на теперішній період часу за кодом ЄДРПОУ 33854906 зареєстровано ТОВ "ДТЕК Павлоградська ЦЗФ". 15 жовтня 2008 року з ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок із смертельним наслідком. За вказаним фактом складений Акт № 3 форми Н-1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 06 листопада 2008 року. П.6 Акту №3 форми Н-1 вказує, що нещасний випадок стався за наступних обставин: 15 жовтня 2008 року в першу зміну ланці ланці чистильників дільниці "Навантаження" в кількості 4-х осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у тому числі одного учня чистильника ОСОБА_5 ) був виданий наряд на виконання робіт підвищеної небезпеки з чистки бункера №16. Наряд надав начальник дільниці "Навантаження". ОСОБА_6 , наряд-допуск №178 на роботи підвищеної небезпеки видала в.о. начальника основного виробництва ОСОБА_7 Відповідальним керівником робіт був призначений начальник дільниці ОСОБА_6 Бункер №16 розташований в блоці навантажувальних пристроїв з відмітки +6,65м до відмітки АДРЕСА_1 був освітлений прожектором. Об 11 год. 55 хв. начальник дільниці "Навантаження" ОСОБА_6 в операторній головного корпусу узяв на чистку бункер №16 з відключенням напруги: реверсивний рухомий стрічковий конвеєр поз. 1441-11 та живильник ПК-1,2-12 поз. 1443- XVI. Біля 13 год. 00 хв. начальник дільниці ОСОБА_6 надав наказ чистильникам підійматися на відмітку +25,7м, для проведення підготовчих робіт по чистці бункера №16.

Для здійснення підготовчих робіт зняли грати з люку бункера №16, опустили в бункер та закріпили канатну драбину. Чистильник ОСОБА_2 надів запобіжний пояс та пристебнув його до страхувального канату. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 пропустили страхувальний канат через металоконструкцію та стали його утримувати. ОСОБА_2 через люк по канатній драбині опустився в бункер №16 до залягання вугільного концентрату. ОСОБА_5 прив`язав страхувальний канат до металоконструкції. ОСОБА_4 відійшов за лопатою. Начальник дільниці "Навантаження" ОСОБА_6 знаходився в цей час на відмітці +25,7м в районі бункера № 16 між конвеєром позиції 1441-II та північною стороною будівлі для кращого огляду і контролю за безпечним веденням робіт чистильником ОСОБА_2 через завантажувальний отвір бункеру №16. ОСОБА_2 о 13 год. 30 хв. миттєво упав в бункер та був засипаний вугіллям, що знаходилось в бункері. Чистильник ОСОБА_5 відчув послаблення страхувального канату та почувши шарудіння, подивився униз і не побачив там ОСОБА_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 попрямували донизу на відмітку +6,65м до живильника ПК-1,2-12 для вжиття заходів щодо врятування ОСОБА_2 . ОСОБА_3 на відмітці +25,7м, побачивши машиніста конвеєру ОСОБА_8 , повідомив їй про випадок, та попрямував до низу на відмітку +6,65м до живильника ПК-1,2-12 позиції 1443-XVI, на сходовому марші зустрів ОСОБА_4 , якому також повідомив, що ОСОБА_2 засипало в бункері №16 вугіллям. ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , прийшовши на відмітку +6,65м до живильника ПК-1,2-12, вжили заходів для розчищення живильника від вугілля. Через 10 хвилин ОСОБА_2 був витягнутий з бункеру без ознак життя. Всі спроби надання першої медичної допомоги до прибуття реанімаційного противошокового гурту 8 ВГРЗ виявились без результативними. Прибувшим лікарем реанімаційного противошокового гурту ВГРЗ була констатована смерть ОСОБА_2 . Травмуючим фактором встановлено: удушення внаслідок засипання концентратом. Відповідно до п.6 Акту №3 форми Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15 жовтня 2008 року о 13 год. 30 хв. на ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Павлоградська", комісія з розслідування нещасного випадку прийшла до висновку, що нещасний випадок з чистильником бункерів ОСОБА_2 пов`язаний з виробництвом. У вказаному акті зазначено, що роботодавець ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Павлоградська" має код ЄДРПОУ 33854906, однак на теперішній період часу за цим кодом зареєстроване ТОВ "ДТЕК Павлоградська ЦЗФ", що вказує на наявність факту перейменування юридичної особи роботодавця ОСОБА_2 . Позивач вважає, що відповідач не створив таких умов праці, в яких її син міг би виконувати покладені на нього обов`язки безпечно, внаслідок чого ОСОБА_9 загинув під час виконання роботи на робочому місці. Позивач вказує, втративши свого сина, рідну людину, опору в житті, що має безповоротну дію, зазнала душевних страждань, що призвело до істотних вимушених змін у її житті, яка втратила турботу, моральну та матеріальну підтримку близької людини. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь у якості відшкодування моральної шкоди, завданою смертю сина на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 600 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "ДТЕК Павлоградська ЦЗФ" про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю сина на виробництві. Стягнуто з ТОВ "ДТЕК Павлоградська ЦЗФ" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина на виробництві 200 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ТОВ "ДТЕК Павлоградська ЦЗФ" на користь держави судовий збір у розмірі 2000 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О.В. просить рішення суду від 06 лютого 2024 року змінити в частині стягнення з ТОВ "ДТЕК Павлоградська ЦЗФ" на користь ОСОБА_1 , стягнувши з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 600 000 грн., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 153 КЗпП України на всіх підприємствах установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесі, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовується працівником, а також, санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів з питань охорони праці.

Відповідно до статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Частиною 3 ст. 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст.1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого отриманими травмами під час виробництва, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності отриманих травм на виробництві і причинного зв`язку між смертю і отриманими травмами на виробництві, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Матеріалами справи підтверджено ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Павлоградська", на теперішній період часу за кодом ЄДРПОУ 33854906 зареєстровано ТОВ "ДТЕК Павлоградська ЦЗФ".

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер (а.с.9).

Встановлено, 15 жовтня 2008 року з ОСОБА_2 під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок із смертельним наслідком, про що складено Акт № 3 форми Н-1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом від 06 листопада 2008 року (а.с.10-12).

В п.6 Акту №3 форми Н-1 вказано, нещасний випадок стався за наступних обставин: 15 жовтня 2008 року в першу зміну ланці ланці чистильників дільниці "Навантаження" в кількості 4-х осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , у тому числі одного учня чистильника ОСОБА_5 ) був виданий наряд на виконання робіт підвищеної небезпеки з чистки бункера №16. Наряд надав начальник дільниці "Навантаження". ОСОБА_6 , наряд-допуск №178 на роботи підвищеної небезпеки видала в.о. начальника основного виробництва ОСОБА_7 Відповідальним керівником робіт був призначений начальник дільниці ОСОБА_6 Бункер №16 розташований в блоці навантажувальних пристроїв з відмітки +6,65м до відмітки АДРЕСА_1 був освітлений прожектором. Об 11 год. 55 хв. начальник дільниці "Навантаження" ОСОБА_6 в операторній головного корпусу узяв на чистку бункер №16 з відключенням напруги: реверсивний рухомий стрічковий конвеєр поз. 1441-11 та живильник ПК-1,2-12 поз. 1443- XVI. Біля 13 год. 00 хв. начальник дільниці ОСОБА_6 надав наказ чистильникам підійматися на відмітку +25,7м, для проведення підготовчих робіт по чистці бункера №16. Для здійснення підготовчих робіт зняли грати з люку бункера №16, опустили в бункер та закріпили канатну драбину. Чистильник ОСОБА_2 надів запобіжний пояс та пристебнув його до страхувального канату. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 пропустили страхувальний канат через металоконструкцію та стали його утримувати. ОСОБА_2 через люк по канатній драбині опустився в бункер №16 до залягання вугільного концентрату. ОСОБА_5 прив`язав страхувальний канат до металоконструкції. ОСОБА_4 відійшов за лопатою. Начальник дільниці "Навантаження" ОСОБА_6 знаходився в цей час на відмітці +25,7м в районі бункера № 16 між конвеєром позиції 1441-II та північною стороною будівлі для кращого огляду і контролю за безпечним веденням робіт чистильником ОСОБА_2 через завантажувальний отвір бункеру №16. ОСОБА_2 о 13 год. 30 хв. миттєво упав в бункер та був засипаний вугіллям, що знаходилось в бункері. Чистильник ОСОБА_5 відчув послаблення страхувального канату та почувши шарудіння, подивився униз і не побачив там ОСОБА_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 попрямували донизу на відмітку +6,65м до живильника ПК-1,2-12 для вжиття заходів щодо врятування ОСОБА_2 . ОСОБА_3 на відмітці +25,7м, побачивши машиніста конвеєру ОСОБА_8 , повідомив їй про випадок, та попрямував до низу на відмітку +6,65м до живильника ПК-1,2-12 позиції 1443-XVI, на сходовому марші зустрів ОСОБА_4 , якому також повідомив, що ОСОБА_2 засипало в бункері №16 вугіллям. ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , прийшовши на відмітку +6,65м до живильника ПК-1,2-12, вжили заходів для розчищення живильника від вугілля. Через 10 хвилин ОСОБА_2 був витягнутий з бункеру без ознак життя. Всі спроби надання першої медичної допомоги до прибуття реанімаційного противошокового гурту 8 ВГРЗ виявились без результативними. Прибувшим лікарем реанімаційного противошокового гурту ВГРЗ була констатована смерть ОСОБА_2 . Травмуючим фактором встановлено: удушення внаслідок засипання концентратом (а.с.10-12).

У пункті вказаного акту встановлено причину настання нещасного випадку: основна - алкогольне сп`яніння постраждалого; супутні - невиконання вимог інструкції з охорони праці постраждалим, не якісне розроблення проектної документації по чистці бункерів, порушення трудової і виробничої дисципліни (а.с.10-12).

Пунктом 10 зазначеного Акту встановлені особи які, допустили порушення вимог законодавства і інших нормативних актів про охорону праці: начальник дільниці "Навантаження" ОСОБА_6 ; заступник головного інженера ОСОБА_10 ; чистильник бункерів ОСОБА_2 (а.с.10-12).

Відповідно до п.6 Акту №3 форми Н-5 спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 15 жовтня 2008 року о 13 год. 30 хв. на ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Павлоградська", комісія з розслідування нещасного випадку прийшла до висновку, що нещасний випадок з чистильником бункерів ОСОБА_2 пов`язаний з виробництвом. У вказаному акті зазначено, що роботодавець ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Павлоградська" має код ЄДРПОУ 33854906, однак на теперішній період часу за цим кодом зареєстроване ТОВ "ДТЕК Павлоградська ЦЗФ", що вказує на наявність факту перейменування юридичної особи роботодавця ОСОБА_2 (а.с.13-15).

Отже, позивач ОСОБА_1 , яка є матір"ю загиблого на виробництві ОСОБА_2 , має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із встановленням причинного зв`язку смерті її сина та отриманими ушкодженнями на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків, а також з істотності вимушених змін у життєвих стосунках позивачки, її переживань та страждань, пов`язаних із втратою близької людини - сина.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 у зв`язку з втратою сина ОСОБА_2 , завдає позивачу душевних та психологічних страждань, позивач позбавлена можливості спілкуватися з сином близькою людиною, відчувати його турботу, любов, підтримку, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі №686/13188/21 вказав, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи при рівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).

Оскарженим рішенням суду, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд стягнув з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду як компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму її життя у розмірі 200000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення.

23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві".

Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21.

Син позивача - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання ним трудових обов`язків у результаті нещасного випадку.

Право позивача ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди виникло з дня смерті сина - ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання чинності нової редакції ст.164.2.14 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 200000 грн. без утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Доводи апеляційної скарги стосовно неповного з`ясування судом обставин у справі незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді О.В.Свистунова

В.С.Городнича