ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2024Справа № 910/4095/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

про стягнення 7731,81 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти вимог позову з тих підстав, що йому не надходила від позивача заява про виплату страхового відшкодування з реквізитами власника пошкодженого транспортного засобу, а також позивачем не було виконано вимоги Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 №107.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3430-IX, Указом від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-IX, Указом від 06.05.2024 №271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX, Указом від 23.07.2024 №469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 09 листопада 2024 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2023 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу позивача SUZUКІ SХ-4 д.н.з. НОМЕР_1 та DАЕWOО LANOS д.н.з. НОМЕР_2 , за результатами якої було складено електронний Європротокол 43F5F5486А925. ДТП виникло з вини водія транспортного засобу DАЕWOО LANOS реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті зіткнення з задньою частиною іншого транспортного засобу під час руху в одному і тому ж напрямку та по одній і тій же смузі.

Вказані обставини визнаються як позивачем так і відповідачем.

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП, власника транспортного засобу DАЕWOО LANOS д.н.з. НОМЕР_2 , застрахована відповідачем згідно полісу АТ/2868456.

У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль позивача, SUZUКІ SХ-4 д.н.з. НОМЕР_1 .

З пояснень відповідача наведених у відзиві вбачається, що 24.10.2023 у месенджері «Viber» ним було отримано повідомлення від позивача про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 03.10.2023 за участі транспортного засобу DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_2 та транспортного засобу SUZUKI SX-4, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно, 27.10.2023 уповноваженим представником відповідача було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу SUZUKI SX-4, д.н.з. НОМЕР_1 , за результатним якого складено протокол огляду з переліком пошкоджень, які виникли внаслідок вище згаданої ДТП. На підставі чого, 11.11.2023 відповідачем було складено консультацію 58-D/13/27, відповідно до якої на дату оцінки 03.10.2023 було зроблено висновок про те, що вартість (розмір) матеріального збитку завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, приймається рівним вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу запчастин та складає 13118,18 грн з урахуванням ПДВ та 10931,81 грн. без урахування ПДВ. Таким чином, відповідачем було визнано дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилася 03.10.2023 страховим випадком.

Позивач вказує, що відповідачем було направлено представнику позивача смс повідомлення з переліком документів, що необхідно надати позивачу для отримання страхового відшкодування, а також лист №20/5417 від 16.11.2023 у якому наведено перелік документів, які відповідач просив надати позивача посилаючись при цьому на норми Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме: анкету-опитувальник юридичної особи, виписку про державну реєстрацію або витяг з ЄДР, копію статуту або опис документів, що надаються державному реєстратору для проведення реєстраційної дії пов`язаної з реєстрацією статуту, копії сторінок паспорту та іпн посадових осіб, що мають право розпоряджатися рахунками та/або майном, схематичне зображення структури власності із зазначенням наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів).

Позивач 11.01.2024 направив відповідачу лист-роз`яснення щодо витребуваної документації та повідомлення про ДТП і ряд документів, що стосуються саме ДТП. При цьому, позивач просив пояснити на якій підставі відповідачем було застосовано ризик-орієнтований підхід під час проведення первинного фінансового моніторингу, докази вчинення злочинний дії зі сторони позивача, перевищення суми порогової операції, надання паспорту директора, якщо потерпілою є юридична особа.

Як вбачається з листа №20/779 від 09.02.2024 відповідач на запитання позивача обґрунтовує свої вимоги щодо надання відповідного переліку документів, посилаючись на постанову Правління НБУ №107 від 28.07.2020 «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», згідно додатку №2 якого, ідентифікація та верифікація клієнта здійснюється до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів, проведення фінансової операції.

Позивачем не було надано витребуваний відповідачем листом від 16.11.2023 перелік документів, а відповідач у свою чергу не вбачає підставі на виплачу страхового відшкодування поки позивач не виконає відповідні вимоги.

Звертаючись до суду із позовом, позивач врахував наявність франшизи за Полісом № АТ/2868456 та заявив позов про стягнення 7731,81 грн (10931,81 грн - 3200 грн).

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем сума страхового відшкодування у розмірі 7731,81 грн визнається.

Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що позивач не виконав вимоги Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 №107 та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Щодо вказаних доводів відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» встановлено, що запобігання та протидія ґрунтуються на наступних принципах:

- пріоритетності захисту законних інтересів громадян, суспільства і держави від шкоди, заподіяної внаслідок легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення;

- надання пріоритету заходам із запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення над заходами з протидії їм;

- застосування ризик-орієнтованого підходу під час проведення фінансового моніторингу;

- координованості взаємодії учасників системи запобігання та протидії;

- невідворотності застосування заходів щодо замороження активів, пов`язаних з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням;

- невідворотності покарання та переконливості і пропорційності заходів впливу за порушення законодавства у сфері запобігання та протидії;

- захисту суб`єктів фінансового моніторингу та їх працівників від погроз та інших негативних чи дискримінаційних дій, пов`язаних з виконанням вимог цього Закону;

- звільнення від відповідальності за шкоду, заподіяну у зв`язку з виконанням обов`язків щодо проведення фінансового моніторингу у межах та у спосіб, що передбачені цим Законом;

- збереження, захисту інформації та повноти, актуальності і своєчасності інформаційного обміну;

- доступності суб`єктам фінансового моніторингу інформації, необхідної для проведення фінансового моніторингу;

- звільнення від відповідальності за надання інформації з обмеженим доступом відповідно до вимог цього Закону;

- співробітництва та взаємодії у сфері запобігання та протидії з іноземними державами, їх компетентними органами, міжнародними, міжурядовими організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення міжнародного співробітництва у зазначеній сфері.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов`язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Як зазначено у частині 4 ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» страховики (перестраховики), страхові (перестрахові) брокери при визначенні потреби у здійсненні посилених заходів належної перевірки клієнтів повинні враховувати вигодоодержувача (вигодонабувача) за договором (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом) страхування життя як один із критеріїв ризику. Якщо вигодоодержувач (вигодонабувач) за договором (страховим полісом, свідоцтвом, сертифікатом) страхування життя, який є юридичною особою, трастом або іншим подібним правовим утворенням, становить високий ризик, посилені заходи належної перевірки клієнта на час виплати повинні включати ідентифікацію та верифікацію кінцевого бенефіціарного власника такого вигодоодержувача (вигодонабувача) (у разі його наявності).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону належна перевірка здійснюється в разі:

- встановлення ділових відносин (крім ділових відносин, встановлених на підставі договорів страхування за класами страхування, що не передбачають здійснення страхової виплати в разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та/або досягнення застрахованою особою певного віку, визначеного в такому договорі, за якими клієнтом є фізична особа та загальний страховий платіж не перевищує 27 тисяч гривень або його сума еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті; а також крім встановлення ділових відносин, які виникають на підставі договорів про участь в лотереї, за умови, що розмір ставки гравця не перевищує 5 тисяч гривень);

- наявності підозри;

- здійснення платіжних операцій (у тому числі міжнародних) без відкриття рахунка;

- проведення фінансової операції з віртуальними активами на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тисяч гривень;

- виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта;

- проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону.

Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції належна перевірка клієнта здійснюється також у разі проведення ним кількох фінансових операцій, що можуть бути пов`язані між собою, на загальну суму, що дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону.

Статтею 20 Закону визначено, що фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тисяч гривень (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тисяч гривень на момент проведення фінансової операції (для суб`єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, - 55 тисяч гривень), за наявності однієї або більше таких ознак:

- фінансові операції, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції має реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі, що здійснює збройну агресію проти України, та/або в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (у тому числі дипломатичне представництво, посольство, консульство такої держави), або якщо однією із сторін - учасників фінансової операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому в зазначеній державі (юрисдикції), або якщо кінцевий бенефіціарний власник учасника фінансової операції - клієнта є громадянином чи має постійне місце проживання в державі, що здійснює збройну агресію проти України;

- фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім`ї та/або осіб, пов`язаних з політично значущими особами;

- платіжні операції з переказу коштів за кордон (у тому числі до держав, віднесених Кабінетом Міністрів України до офшорних зон);

- фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів);

- фінансові операції електронного резидента (е-резидента).

Таким чином, положення Закону не встановлюють вимог до застосування відповідачем відносно позивача ризик-орієнтованого підходу під час здійснення операції з виплати страхового відшкодування на користь позивача за страховим випадком, що стався 03.03.2023.

Фінансова операція про виплату страхового відшкодування на користь позивача у сумі 7731,81 грн не перевищує суму порогової фінансової операції відповідно до ст. 20 Закону.

Відповідач же не надав жодної інформації чи доказів встановлення не разових ділових відносин з позивачем чи доказів «злочинності» або «підозрілості» операції з виплати страхового відшкодування.

Натомість, положення постанови правління Національного банку України №107 від 28.07.2020 «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» на яке посилається відповідач не містять вимог про надання позивачем копії статуту або опис документів, що надаються державному реєстратору для проведення реєстраційної дії пов`язаної з реєстрацією Статуту (нової редакції Статуту); копії сторінок паспорту (1- 6, 11-16 сторінок паспорту, де є відмітки) та ІПН посадових осіб, що мають право розпоряджатися рахунками та/або майном (Голова Правління/директор/головний бухгалтер); схематичне зображення структури власності із зазначенням наявних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) для здійснення страхового відшкодування в сумі 7731,81 грн.

Таким чином, відповідач безпідставно не здійснює виплату страхового відшкодування позивачу за спірним страховим випадком посилаючись на ненадання позивачем документів на виконання вимог Закону.

Що ж стосується посилання відповідача на те, що відповідач не звертався до нього із заявою про виплату страхового відшкодування, то суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

У вказаній постанові судом також зазначено, що у системному зв`язку зі ст. 36 положення п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

З наведеного вбачається, що звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.

Таким чином, поданий позивачем позов трактується як безпосереднє звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за полісом АТ/2868456 обумовлене закінченням дев`яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов`язання може бути встановлений як договором, так і законом.

В даному випадку п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено строк виконання зобов`язання із виплати страхового відшкодування - 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та документів, зазначених у статті 35 цього Закону.

Разом з тим, станом на день ухвалення даного рішення встановлений 90 денний строк наданий відповідачу для виплати страхового відшкодування завершився, однак матеріали справи не мають доказів вчинення останнім виплати страхового відшкодування. При тому, що судом у даному рішенні визнано неправомірною відмову відповідача на виплату страхового відшкодування посилаючись на Закон та Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 №107.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 7731,81 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-гарант» (м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничотранспортна компанія" (м. Київ, бул. Лесі Українки, будинок 34, під`їзд 2, кімната 513 ; ідентифікаційний код 32264561) 7731 (сім тисяч сімсот тридцять одну) грн 81 коп страхового відшкодування, а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.