Єдиний державний реєстр судових рішень
печерський районний суд міста києва
Справа № 757/38455/24-к
пр. 1-кс-33449/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність заступника Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання, поданого в межах кримінального провадження № № 42023102100000045 від 09.03.2023,
ВСТАНОВИВ:
23.08.2024 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , яка 28.08.2024 передана слідчому судді ОСОБА_1 , на бездіяльність заступника Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання від 19.08.2024 за № 186115-24, поданого в межах кримінального провадження № 42023102100000045 від 09.03.2023.
Особа, що подала скаргу в судове засідання не з`явилась, про місце і час розгляду скарги заявник повідомлений належним чином. У скарзі просив розглядати справу у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.
У судове засідання представник органу досудового розслідування не з`явився, про дату, час та місце проведення розгляду повідомлений належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані суду.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з`явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк, зокрема такий строк визначений ст.220 КПК України.
За матеріалами скарги слідчим суддею встановлено, що 19.08.2024 адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 звернулась до заступника Генерального прокурора, в порядку ст. 220 КПК України, із клопотанням про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023102100000045 від 09.03.2023 іншому органу досудового розслідування.
Як вбачається із штампу вхідної кореспонденції, вказане клопотання отримано Офісом Генерального прокурора 19.08.2024 та зареєстровано за № 186115-24.
Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволені клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин надсилається їй.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов`язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Під час підготовки до розгляду скарги та вирішення заявлених вимог, уповноважена особа Офісу Генерального прокурора не надала належних допустимих і достовірних доказів про вирішення заявленого заявником клопотання від 19.08.2024 вих. № 1/3-563-ГР.
Зі змісту поданого до Офісу Генерального прокурора клопотання вбачається, що у провадженні Шевченківського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 42023102100000045 від 09.03.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 332 КК України.
В межах даного кримінального провадження 30.03.2024 ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.08.2024 у справі № 761/25470/24 скасовано повідомлення ОСОБА_4 про підозру від 30.03.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
В наведеній ухвалі зазначалось, що посилаючись за змістом повідомлення про підозру на організацію ОСОБА_4 саме незаконного переправлення осіб через державний кордон України, наявність у неї корисливого мотиву, мети власного незаконного збагачення, органом досудового розслідування не зазначено у чому полягала така протиправна діяльність та наміри її вчинення підозрюваною. У повідомленні про підозру по кожному інкримінованому ОСОБА_4 епізоду, відсутнє посилання на те, що особи, відомості щодо яких на прохання ОСОБА_4 вносилися до листів-запитів БО «БФ «Безпечне Небо», не були задіяні для перевезення гуманітарної допомоги, і матеріали кримінального провадження не містять доказів на підтвердження цих фактів.
Окрім того, з долучених до матеріалів скарги документів вбачається, що у кримінальному провадженні № 42023102100000045 до заступника Генерального прокурора звертались також народні депутати України із депутатськими зверненнями.
Так, 20.08.2024 та 21.08.2024 в межах повноважень, визначених статтею 16 Закону України «Про статус народного депутата України», народні депутати України звернули увагу заступника Генерального прокурора на те, що під час розгляду скарги захисників ОСОБА_4 на повідомлення про підозру в Шевченківському районному суді м. Києва орган досудового розслідування робив спроби унеможливити винесення судового рішення, шляхом повідомлення за 1 день до судового засідання про завершення досудового розслідування.
В зверненнях зазначалось, що 15.08.2024 слідчим суддею оголошено судове рішення та скасовано повідомлення про підозру, а 14.08.2024 прокурор оголосив про завершення розслідування та умисно визнав зібрані докази достатніми для направлення справи до суду.
При цьому, напередодні сторона обвинувачення оголосила слідчій судді про наміри продовжувати строк досудового розслідування, отже, такими діями фактично ввела суддю в оману.
У своїх зверненнях також зазначались обставини встановлені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.08.2024 щодо необґрунтованість підозри.
Вказане, на переконання народних депутатів України, викликає обґрунтовані сумніви у можливості всебічно, повно і неупереджено здійснювати досудове розслідування та виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваних y кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 36 КПК України визначено, що Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.
Право доручати у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійснення ним досудового розслідування в умовах воєнного стану, іншому органу досудового розслідування здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Бюро економічної безпеки України, а також доручати Бюро економічної безпеки України розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності інших органів досудового розслідування, мають Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), його перший заступник, заступник.
Норми КПК не визначають, що слід розуміти під терміном «неефективне досудове розслідування».
Проте, Європейський суд з прав людини у низці своїх рішень не раз акцентував увагу на необхідності дотримання стандартів ефективності досудового розслідування, наводячи як перелік мінімальних критеріїв цього, як приклад: незалежність, безсторонність, громадський контроль, зразкова ретельність та оперативність (п.44 рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», п.80 рішення у справі «Гордієнко проти України»), так і виокремлюючи цілу систему критеріїв ефективності досудового розслідування, зокрема зазначаючи, що: 1) метою проведення досудового розслідування завжди має бути досягнення завдань кримінального провадження (спрямованість на досягнення завдань кримінального провадження); 2) здійснення досудового розслідування повинно відповідати принципу законності, зокрема забезпечувати ефективне виконання положень національного законодавства (законність); 3) досудовому розслідуванню має бути притаманна засада публічності (ініціативності органу досудового розслідування), яка полягає в оперативній реакції на вчинене кримінальне правопорушення компетентною особою, яка не залежатиме від волі зацікавлених осіб (публічність); 4) вимога розумної швидкості досудового розслідування, що передбачає здійснення процесуальних дій на цьому етапі судочинства без зайвих затримок, їх своєчасність, відсутність необґрунтованого зупинення кримінального провадження тощо (розумна швидкість); 5) всебічність та повнота застосування заходів, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення, яка насамперед, передбачає правильність, послідовність та логічність отримання доказів та оперування ними, обґрунтування процесуальних рішень (всебічність та повнота розслідування); 6) незалежність та неупередженість особи, яка здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення (незалежність та неупередженість); 7) прозорість досудового розслідування, захист прав та інтересів потерпілого та його родичів, що передбачає своєчасне надання їм процесуального статусу, залучення до проведення процесуальних дій, ознайомлення з матеріалами провадження (прозорість); 8) врахування під час досудового розслідування індивідуальних особливостей особи правопорушника, зокрема, його віку, гендерної належності, національності (індивідуалізація); 9) диференціація форм досудового розслідування з метою його оптимізації (диференціація форм розслідування).
Так, ч. 1 ст. 25 КПК України визначено, що прокурор, слідчий зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, держава зобов`язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції, що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним.
Органи влади зобов`язані провести ефективне розслідування. Це зобов`язання не є обов`язком досягнення результатів, а обов`язком вжиття заходів. ЄСПЛ зазначає, що не кожне розслідування обов`язково має бути успішним або дійти висновку, який співпадає із викладом подій скаржника. Проте воно, в принципі, має бути здатним призвести до встановлення фактів справи, а якщо твердження виявляться правдивими - до встановлення та покарання винних осіб (рішення у справах «Джуліані та Гаджіо проти Італії» від 25.08.2009, «Армані да Сілва проти Сполученого Королівства» від 30.03.2016, «Каплатий проти України» від 04.02.2021).
При цьому, в період усього часу здійснення кримінального провадження його зміст та форма мають відповідати засадам, визначеним ч. 1 ст. 7 КПК України, серед іншого принципу законності, який, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України, покладає на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого за наявності такого кримінального провадження всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до засад законності (ч. 2 ст. 9 KПK України) прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно i неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так i ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних i неупереджених процесуальних рішень.
Повноваження прокурора врегульовані Законом України «Про прокуратуру», згідно із ст. 25 якого прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов`язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.
Прокурор має бути переконаний, що всі проведені слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії та зібрані докази дають достатні підстави для звинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Для виконання вищевказаного прокурорам надані всі необхідні повноваження передбачені ст. ст. 36, 37 КПК України від надання доручень слідчому та можливості самим проводити слідчі дії до повноважень на прийняття процесуальних рішень про закриття кримінального провадження.
Враховуючи скасування повідомлення про підозру, звернення народних депутатів України до заступника Генерального прокурора та обставини, наведені у звернення, вказані обставини переконують у необхідності заявленого суб`єкта оскарження надати оцінку доводам, наведеним скарзі та розглянути її у визначеному законом порядку.
Сукупність вказаного свідчить про бездіяльність заявленого суб`єкта оскарження, що пов`язано з несвоєчасним розглядом поданого стороною провадження клопотання, в зв`язку з чим існують законні підстави зобов`язати заступника Генерального прокурора розглянути клопотання ОСОБА_3 від 19.09.2024 у відповідності до вимог статті 220 Кримінального процесуального кодексу України.
Одночасно, слідчий суддя відмовляє у задоволенні вимог скарги у частині зобов`язання заступника Генерального прокурора за результатом розгляду поданого клопотання доручити здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023102100000045 від 09.03.2023 іншому органу досудового розслідування, оскільки слідчий органу досудового розслідування, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, згідно з частиною першою статті 36, частиною 5 статті 40 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 24, 42, 36, 40, 46, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
УХВАЛИВ:
Скаргу задовольнити частково.
Зобов`язати заступника Генерального прокурора, розглянути відповідно до чинного законодавства клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 від 19.08.2024 за № 186115-24, про що повідомити заявника, у відповідності до вимог статті 220 Кримінального процесуального кодексу України.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
