ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/8/24Головуючий у 1-й інстанції Чорна В.Г. Провадження № 22-ц/817/645/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

прокурора - ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 - адвоката Василенко О.М.,

представника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - Оленяка В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №599/8/24 за апеляційними скаргами ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат ВАСИЛЕНКО Оксана Миколаївна, та ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2024 року (ухвалене суддею Чорною В.Г., дата складення повного тексту судового рішення - 06 травня 2024 року) в справі за позовом керівника Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_3 про примусове припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року керівник Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про примусове припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_2 є громадянином російської федерації та в порядку спадкування за заповітом набув право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 6122686700:02:022:0007 площею 0.22 га, кадастровий номер 6122686700:02:022:0008 площею 0.187 га, кадастровий номер 6122686700:02:022:0009 площею 0.257 га та кадастровий номер 6122686700:02:014:0018 площею 0.25 га, які розташовані на території с.Озерна Зборівського (теперішнього Тернопільського) району Тернопільської області.

13 лютого 2017 року відповідач зареєстрував право власності на вказані земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Однак, всупереч ст.ст.80, 81, 145 ЗК України, ОСОБА_2 не відчужив зазначені земельні ділянки протягом року з дня їх набуття та на даний час вони перебувають у власності відповідача, а тому є підстави для конфіскації вказаних земельних ділянок у власність держави.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд припинити право власності громадянина російської федерації ОСОБА_2 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства:

- кадастровий номер 6122686700:02:022:0007 площею 0.22 га,

- кадастровий номер 6122686700:02:022:0008 площею 0.187 га,

- кадастровий номер 6122686700:02:022:0009 площею 0.257 га,

- кадастровий номер 6122686700:02:014:0018 площею 0.25 га,

шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2024 року позов задоволено.

Припинено право власності громадянина російської федерації ОСОБА_2 на земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства:

- кадастровий номер 6122686700:02:022:0007 площею 0.22 га;

- кадастровий номер 6122686700:02:022:0008 площею 0.187 га;

- кадастровий номер 6122686700:02:022:0009 площею 0.257 га;

- кадастровий номер 6122686700:02:014:0018 площею 0.25 га,

шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви в сумі 2684 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Василенко Оксана Миколаївна, а також ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , як особа, яка не брала участі у справі та вважає, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, подали на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказують, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано твердження та доводи сторони відповідача щодо відсутності в ОСОБА_2 реальної можливості протягом одного року з моменту переходу права власності на спірні земельні ділянки відчужити їх.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_2 просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ОСОБА_7 мотивована тим, що рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року у справі №599/2920/23 визнано за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 0.22 га із кадастровим номером 6122686700:02:022:0007 та на земельну ділянку площею 0.25 га із кадастровим номером 6122686700:02:014:0018, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано право власності на земельну ділянку площею 0.197 га із кадастровим номером 6122686700:02:022:0008 та на земельну ділянку площею 0.257 га із кадастровим номером 6122686700:02:022:0009.

Звертає увагу на те, що на момент звернення керівника Бережанської окружної прокуратури із позовом до ОСОБА_2 про конфіскацію земельних ділянок, реальними власниками спірних земельних ділянок були малолітні доньки ОСОБА_7 , які до участі у даній справі залучені не були.

У зв`язку з наведеним просить рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

07 червня 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_7 .

Відзив мотивовано тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_2 не повідомив суду та не долучив до матеріалів справи рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року у справі №599/2920/23.

Звертає увагу на те, що станом на теперішній час право власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року у справі №599/2920/23 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не зареєстровано.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

12 червня 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від керівника Бережанської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_7 .

Відзив мотивовано тим, що рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року у справі №599/2920/23 на яке апелянт посилається як преюдиційне, суд застосовуючи ст.ст.16, 220, 328, 334 ЦК України, не прийняв рішення про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, а визнав права власності, не застосовуючи вимоги ст.392 ЦК України.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_7 аргументувала свої вимоги придбанням спірного нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу, тобто посилалася на існування зобов`язальних правовідносин з ОСОБА_2 , однак відсутні докази, які беззаперечно свідчили би про те, що спірне майно є власністю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також відсутні докази реалізації захисту своїх прав у зобов`язальних правовідносинах у справі №599/2920/23.

Крім того, ні на день ухвалення оскаржуваного судового рішення суду у справі №599/8/24, ні на даний час право власності на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не зареєстровано, відповідно до них права власності на об`єкти нерухомості не перейшли.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

20 червня 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Відзив мотивовано тим, що 13 лютого 2017 року ОСОБА_2 на підставі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 27 грудня 2016 року у справі №599/1778/16-ц, зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на чотири земельні ділянки з кадастровими номерами 6122686700:02:022:0007 площею 0.22 га, 6122686700:02:022:0008 площею 0.187 га, 6122686700:02:022:0009 площею 0.257 га та 6122686700:02:014:0018 площею 0.25 га.

Звертає увагу на те, що обов`язок відчуження спірних земельних ділянок, встановлений ч.4 ст.81 ЗК України, виник у ОСОБА_2 , як громадянина російської федерації, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто з 13 лютого 2017 року, а тому посилання ОСОБА_2 на постанови Кабінету Міністрів України, які прийняті в умовах воєнного стану щодо діяльності нотаріату, є безпідставними.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

28 червня 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від керівника Бережанської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Відзив мотивовано тим, що згідно посвідки на постійне проживання від 28 серпня 2015 року ОСОБА_2 відноситься до осіб, які постійно проживають на території України на законних підставах, а тому постановою Кабінету Міністрів України №480 від 19 квітня 2022 року, яка набрала чинності 28 квітня 2022 року, фактично було знято встановлену постановою Кабінету Міністрів України №164 від 28 лютого 2022 року заборону щодо можливості здійснення нотаріальних дій за зверненням громадян російської федерації, які проживають на законних підставах на території України.

Звертає увагу на те, що доводи ОСОБА_2 про неможливість відчуження земельних ділянок внаслідок обмежень, пов`язаних із введенням воєнного стану та прийняттям постанови Кабінету Міністрів України №164, не заслуговують уваги, так як процедура оформлення нотаріусами договорів відчуження нерухомого майна була призупинена з 24 лютого 2022 року до 03 травня 2022 року, що становить менше 3-х місяців, тобто у відповідача був час для реалізації свого обов`язку із відчуження землі.

Окрім того, оскільки громадянин російської федерації ОСОБА_2 набув земельні ділянки 13 лютого 2017 року, то вищевказані норми не мають жодного відношення до даних земельних правовідносин, оскільки у нього існував обов`язок відчужити земельні ділянки ще 13 лютого 2018 року.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представники позивача та третьої особи проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно інформації УДМС України в Тернопільській області № 6101.2.1-12208/61.1-123 від 05 грудня 2023 року ОСОБА_2 є громадянином російської федерації, документований посвідкою на постійне проживання для іноземців № НОМЕР_1 від 22 березня 2019 року строком дії до 20 березня 2029 року, орган, що видав 6101 (УДМС України в Тернопільській області) (т.1 а.с.17).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №359701202 від 22 грудня 2023 року вбачається:

- об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1176109661226, номер відомостей про речове право:19076818 від 13 лютого 2017 року, підстава внесення запису: рішення Зборівського районного суду від 27 грудня 2016 року, справа № 599/1778/16-ц н.п. 2/599/1106/2016, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6122686700:02:022:0007 площею 0.22 га;

- об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1176121061226, номер відомостей про речове право:19077057 від 13 лютого 2017 року, підстава внесення запису: рішення Зборівського районного суду від 27 грудня 2016 року, справа № 599/1778/16-ц н.п. 2/599/1106/2016, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6122686700:02:022:0008 площею 0.187 га;

- об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1176146061226, номер відомостей про речове право: 19077569 від 13 лютого 2017 року, підстава внесення запису: рішення Зборівського районного суду від 27 грудня 2016 року, справа №599/1778/16-ц н.п. 2/599/1106/2016, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6122686700:02:022:0009 площею 0.257 га;

- об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 1176132661226, номер відомостей про речове право: 19077312 від 13 лютого 2017 року, підстава внесення запису: рішення Зборівського районного суду від 27 грудня 2016 року, справа №599/1778/16-ц н.п. 2/599/1106/2016, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6122686700:02:014:0018 площею 0.25 га (т.1 а.с.21-24).

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року у справі №599/2920/23 позов ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про визнання права власності, задоволено.

Визнано за ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку площею 0.22 га із кадастровим номером 6122686700:02:022:0007, яка розташована в с.Озерна, Тернопільського (раніше Зборівського) району, Тернопільської області; земельну ділянку площею 0.25 га із кадастровим номером 6122686700:02:014:0018, яка розташована в с.Озерна, Тернопільського (раніше Зборівського) району, Тернопільської області.

Визнано за ОСОБА_9 право власності на земельну ділянку площею 0.187 га із кадастровим номером 6122686700:02:022:0008, яка розташована в с.Озерна, Тернопільського (раніше Зборівського) району, Тернопільської області; земельну ділянку площею 0.257 га із кадастровим номером 6122686700:02:022:0009, яка розташована в с.Озерна, Тернопільського (раніше Зборівського) району, Тернопільської області.

Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили 15 січня 2024 року.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статтей 1, 19 ЗК України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно із частиною 5 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

У частині четвертій статті 81 ЗК України вказується, що землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно пункту «е» ч.1 ст.140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (п.«в» ч.1 ст.143 ЗК України).

Відповідно до частини другої статті 145 ЗК України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Норма частини 5 статті 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Разом з тим попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 01 червня 2006 року «Федоренко проти України»), Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (постанова Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-92 цс 13).

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18. За п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався в суд з відповідним позовом у розумний строк.

Тому, представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

З матеріалів справи та відомостей ЄДРСР вбачається, що ОСОБА_2 набув право власності на земельні ділянки 06 січня 2017 року (дата набрання законної сили рішення Зборівський районний суд Тернопільської області від 27 грудня 2016 року справа 599/1778/16-ц) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 , однак у подальшому й на момент подачі даного позову (грудень 2023 року) земельні ділянки ОСОБА_2 самостійно не відчужено.

Отже, ОСОБА_2 , будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства їх не відчужив, а тому ця обставина є підставою для конфіскації цих ділянок у власність держави.

Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що у нього не було реальної можливості протягом одного року з моменту переходу права власності на спірні земельні ділянки відчужити їх, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вказаної обставини. Станом на 2017 рік (набуття відповідачем права власності) статтею 81 ЗК України передбачено вимогу для іноземців про відчуження протягом року, земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які прийняті у спадщину. Більше того, 04 вересня 2024 року в судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Василенко Оксана Миколаївна не підтвердила ту обставину, що відповідач протягом 2017 року намагався відчужити спірні земельні ділянки.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що згідно рішення Зборівського районного суду від 14 грудня 2023 року у справі №599/2920/23, яке набрало законної сили 15 січня 2024 року, право власності на спірні земельні ділянки визнано за неповнолітніми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення (25 квітня 2024 року) ОСОБА_2 не був власником спірних земельних ділянок, а тому оспорюване рішення його прав не порушує.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Предметом позову в даній справі є примусове припинення права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6122686700:02:022:0007 площею 0.22 га, 6122686700:02:022:0008 площею 0.187 га, 6122686700:02:022:0009 площею 0.257 га, 6122686700:02:014:0018 площею 0.25 га, шляхом їх конфіскації.

Отже задоволення позову фактично буде правовою підставою для припинення права власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вказані земельні ділянки, власниками якої вони є на підставі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року у справі №599/2920/23.

Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.

Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:

1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Крім того, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

При зверненні з позовом (грудень 2023 року) та в ході розгляду справи керівником Бережанської окружної прокуратури вказано відповідачем ОСОБА_2 , клопотань про залучення співвідповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які із січня 2024 року є власниками спірних земельних ділянок, позивач не заявляв.

Апеляційний суд враховує, що результати розгляду даної справи безпосередньо впливають на права і обов`язки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як таких, що набули право власності на спірні земельні ділянки на підставі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року у справі №599/2920/23.

Однак, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до участі у даній справі в якості співвідповідачів залучено не було.

Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи керівника Бережанської окружної прокуратури та начальника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про те, що на даний час право власності на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не зареєстровано, а тому до них права власності на об`єкти нерухомості не перейшли, колегія суддів відхиляє, оскільки протилежне вбачається із резолютивної частини рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2023 року у справі №599/2920/23, яке набрало законної сили, та на підставі якого останні мають право здійснити реєстрацію права власності.

Більше того, 04 вересня 2024 року в судовому засіданні представник Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області підтвердив ту обставину, що станом на теперішній час ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі судового рішення від 14 грудня 2023 року у справі №599/2920/23 мають право звернутися до компетентних органів для реєстрації за ними права власності на спірні земельні ділянки.

Апеляційний суд зазначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. При цьому реєстрація права власності хоча і є необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно, однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація сама по собі не є способом набуття права власності.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №921/403/17-г/6, від 08 серпня 2019 року у справі №909/472/18, від 29 квітня 2020 року у справі №911/1455/19, від 20 травня 2020 року у справі № 911/1902/19.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення та про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із квитанції №1335443842 від 23 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , за апеляційний розгляд даної справи сплатила судовий збір у розмірі 4200.00 грн.

Ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви становила 2684.00 грн.

Згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду (п.6 ч.2) справляється судовий збір та оплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, що в даному випадку становить 4026.00 грн.

За таких обставин, з позивача слід стягнути на користь ОСОБА_7 4026.00 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат ВАСИЛЕНКО Оксана Миколаївна - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 листопада 2022 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову керівника Бережанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до ОСОБА_3 про примусове припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації - відмовити.

Стягнути з Тернопільської обласної прокуратури на користь ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 понесені витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд даної справи в розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 16 вересня 2024 року.

Реквізити учасників:

Позивач: Бережанська окружна прокуратура, адреса: вул.Пирогова, 5а, м. Бережани, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 0291009821.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Особа, яка не брала участі у справі: ОСОБА_7 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий: О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома