Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 200/2752/24 (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

В травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: визнати протиправним рішення № 262840020436 від 24.04.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке полягає у відмові призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ); зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати періоди роботи до пільгового стажу за Списком № 1: з 01.06.1992 по 30.06.1992; з 12.01.1993 по 06.04.1993; з 06.04.1993 по 11.04.1993; з з 01.01.2011 по 06.08.2014; з 04.11.2014 по 30.11.2014; з 15.12.2014 по 01.07.2016; з 14.07.2016 по 06.06.2017; з 21.06.2017 по 09.03.2018; з 18.04.2018 по 01.12.2020; з 28.12.2020 по 31.12.2021 відповідно до трудової книжки від 13.12.1999, та з 26.10 1996 по 30.03.2000; з 01.12.2000 по 13.01.2001; з 01.01.2002 по 29.04.2002 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 16.04.2024 року ОСОБА_1 .

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він 23 січня 2024 року через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 квітня 2024 року № 262840020436 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 1. В рішенні зазначено, що пільговий стаж позивача за Списком № 1 складає 7 років 01 місяць 00 днів. До страхового та пільгового стажу позивача не були зараховані певні періоди його трудової діяльності. Позивач зазначає, що в його трудовій книжці маються всі необхідні записи щодо періодів його роботи, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, а отже, рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області № 262840020436 від 24 квітня 2024 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним та незаконним.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 200/2752/24 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 квітня 2024 року № 262840020436 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 01.06.1992 року по 30.06.1992 року, з 12.01.1993 року по 06.04.1993 року, з 06.04.1993 року по 11.04.1993 року, з 01.01.2011 року по 06.08.2014 року, з 04.11.2014 року по 30.11.2014 року, з 15.12.2014 року по 01.07.2016 року, з 14.07.2016 року по 06.06.2017 року, з 21.06.2017 року по 09.03.2018 року, з 18.04.2018 року по 01.12.2020 року та з 28.12.2020 року по 31.12.2021 року, та до страхового стажу позивача періоди його роботи з 26.10.1996 року по 31.12.1998 року; з 29.01.1999 року по 31.01.1999 року; 31.03.1999 року; 30.04.1999 року; з 27.05.1999 року по 31.05.1999 року; з 30.06.1999 року по 31.07.1999 року; з 29.08.1999 року по 31.08.1999 року; з 29.11.1999 року по 30.11.1999 року; з 01.01.2000 року по 30.03.2000 року, з 01.12.2000 року по 13.02.2001 року та з 01.01.2002 року по 29.04.2002 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 , виданим 06 травня 2019 року органом № 4430, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368), Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) в даних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

16 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від .09.07.2003.

Заява позивача від 16 квітня 2024 року була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

24 квітня 2024 року за результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 262840020436 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових мовах. В рішенні зазначено наступне. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць мають чоловіки, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника становить 24 роки 08 місяців 05 днів, пільговий стаж заявника за Списком 1 становить 07 років 01 місяць 00 днів.

До страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 26.10.1996 по 30.03.2000 згідно наданої трудової книжки від 13.12.1999, оскільки записи не завірені підписом відповідальної особи. Страховий стаж з 01.01.1999 зараховано на підставі відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

- з 01.12.2000 по 13.02.2001 та з 01.01.2002 по 29.04.2002 згідно наданої трудової книжки від 13.12.1999, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб.

До пільгового стажу не зараховано період з 01.06.1992 по 30.06.1992, з 12.01.1993 по 06.04.1993, з 06.04.1993 по 11.04.1993 згідно довідок від 27.05.2019 номер 363, номер 364 номер 365, оскільки записи відсутні в трудовій книжці та документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відсутні.

До пільгового стажу за Списком 1 на підприємствах ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ ШАХТА ПРИВІЛЬНЯНСЬКА ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ, ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ ШАХТА НОВОДРУЖЕСЬКА ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ЛИСИЧАНСЬКВУГІЛЛЯ не зараховано періоди роботи згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб з 01.01.2011 по 06.08.2014, з 04.11.2014 по 30.11.2014, з 15.12.2014 по 01.07.2016, з 14.07.2016 по 06.06.2017, з 21.06.2017 по 09.03.2018, з 18.04.2018 по 01.12.2020 та з 28.12.2020 по 31.12.2021, оскільки у відомостях по спеціальному стажу відсутня інформація про проведення атестацій робочих місць.

За наведених обставин, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком 1.

Отже, предметом спору у цій справі є правомірність прийнятого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення від 24 квітня 2024 року № 262840020436 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058- ІV).

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з абзацом 3 пункту 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає стаття 114 Закону № 1058-IV.

Частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Судом встановлено, що позивач 16 квітня 2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 квітня 2024 року № 262840020436 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком № 1, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, при цьому, певні періоди трудової діяльності позивача не були зараховані до його страхового та пільгового стажу.

Щодо незарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 01.06.1992 по 30.06.1992, з 12.01.1993 по 06.04.1993, з 06.04.1993 по 11.04.1993, а також періодів з 01.01.2011 по 06.08.2014, з 04.11.2014 по 30.11.2014, з 15.12.2014 по 01.07.2016, з 14.07.2016 по 06.06.2017, з 21.06.2017 по 09.03.2018, з 18.04.2018 по 01.12.2020 та з 28.12.2020 по 31.12.2021, слід зазначити наступне.

Відповідно до спірного рішення від 24 квітня 2024 року № 262840020436 Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не було зараховано до пільгового стажу позивача з 01.06.1992 по 30.06.1992, з 12.01.1993 по 06.04.1993, з 06.04.1993 по 11.04.1993 згідно довідок від 27.05.2019 номер 363, номер 364 номер 365, оскільки відсутні записи в трудовій книжці та відсутні документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці. Крім того, до пільгового стажу за Списком 1 на підприємствах ВП Шахта Привільнянська ВАТ Лисичанськвугілля, ВП Шахта Новодружеська ВАТ Лисичанськвугілля не зараховано періоди роботи згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб з 01.01.2011 по 06.08.2014, з 04.11.2014 по 30.11.2014, з 15.12.2014 по 01.07.2016, з 14.07.2016 по 06.06.2017, з 21.06.2017 по 09.03.2018, з 18.04.2018 по 01.12.2020 та з 28.12.2020 по 31.12.2021, оскільки у відомостях по спеціальному стажу відсутня інформація про проведення атестацій робочих місць.

Стаття 62 Закону № 1788-ХІІ встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі Порядок № 383).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Право особи на призначення пільгової пенсії відповідно до ст. 114 Закону № 1058-IV має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.

Щодо періодів роботи позивача з 01.01.2011 року по 06.08.2014 року, з 04.11.2014 року по 30.11.2014 року, з 15.12.2014 року по 01.07.2016 року, з 14.07.2016 року по 06.06.2017 року, з 21.06.2017 року по 09.03.2018 року, з 18.04.2018 року по 01.12.2020 року та з 28.12.2020 року по 31.12.2021 року слід зазначити наступне.

Так, в трудовій книжці ОСОБА_1 б/н від 13 грудня 1999 року містяться наступні записи:

- 01.06.2004 року прийнятий до ВСП ДП Лисичанськвугілля Шахта Привільнянська електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею. На підставі наказу № 194 від 14.03.2000 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення (запис № 15);

- 01.10.2004 року переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею. На підставі наказу № 194 від 14.03.2000 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення список 1. На підставі наказу № 5070 від 14.03.2005 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення список 1. (запис № 16);

Суд зазначив, що як в матеріалах пенсійної справи, так і в доданих до позовної заяви документах відсутні сторінки трудової книжки з 14 по 19.

- 04.03.2011 року переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею. На підставі наказу № 253 від 12.03.2010 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення список 1;

- 30.03.2012 року переведений механіком ділянки підземним з повним робочим днем під землею. На підставі наказу № 253 від 12.03.2010 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення список 1;

- 15.03.2013 року переведений підземним електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем під землею. На підставі наказу № 253 від 12.03.2010 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення список 1;

- 10.09.2013 року переведений підземним електрослюсарем 5 розряду з повним робочим днем під землею;

- 06.08.2014 року звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Суд зазначив, що вказаний запис про звільнення позивача засвідчений печаткою Відокремленого підрозділу Шахта Привільнянська ПАТ Лисичанськвугілля (ЄДРПОУ 26349191).

Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) у період з червня 2004 року по серпень 2014 року включно позивач перебував у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом Шахта Привільнянська ВАТ Лисичанськвугілля (ЄДРПОУ 26349191), та період роботи позивача з 2004 року по серпень 2014 року включно обліковується як спецстаж за кодом ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1 та в певні періоди одночасно за кодом ЗПЗ014А4.

Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 б/н від 13 грудня 1999 року:

- 04.11.2014 року прийнятий до ВП Шахта ім.. Д.Ф. Мельникова ПАТ Лисичанськвугілля електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею. На підставі наказу № 486 від 12.04.2010 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення список 1 р. І підр. 1 пункт 1.1а;

- 01.12.2014 року звільнений за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України.

Індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) підтверджено, що позивач у період з листопада 2014 року по грудень 2014 перебував у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом Шахта імені Д.Ф. Мельникова АТ Лисичанськвугілля (ЄДРПОУ 26349183), та вказаний період роботи позивача обліковується як спецстаж за кодом ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1.

Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 б/н від 13 грудня 1999 року:

- 15.12.2014 року прийнятий до ВП Шахта Привільнянська ПАТ Лисичанськвугілля електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею. На підставі наказу № 253 від 12.03.2010 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення список 1. На підставі наказу № 197 від 18.03.2015 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення список 1 (записи № 34-36);

- 01.07.2016 року звільнений за п. 5 ст. 36 КЗпП України за переведенням до ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля (запис № 37);

Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) у період з грудня 2014 року по липень 2016 року включно позивач перебував у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом Шахта Привільнянська ПАТ Лисичанськвугілля (ЄДРПОУ 26349191), та період роботи позивача з грудня 2014 року по липень 2016 року включно обліковується як спецстаж за кодом ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 маються наступні записи:

- 14.07.2016 року прийнятий до ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею. За результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах сп. 1 (записи № 1-2);

- 06.06.2017 року звільнений за п. 5 ст. 36 КЗпП України за переведенням на СП Шахта Привільнянська (запис № 3 );

Індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) підтверджено, що позивач у період з липня 2016 року по червень 2017 включно перебував у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом Шахта Новодружеська ВАТ Лисичанськвугілля (ЄДРПОУ 26349208), та вказаний період роботи позивача обліковується як спецстаж за кодом ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1.

З трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач:

- 21.06.2017 року прийнятий до ВП Шахта Привільнянська ПАТ Лисичанськвугілля електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею. На підставі наказу № 197 від 18.03.2015 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення список 1 (записи № 4-5);

- 02.03.2018 року переведений механіком підземної дільниці підземним з повним робочим днем під землею. На підставі наказу № 197 від 18.03.2015 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення список 1 (записи № 6-7);

- 08.03.2018 звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис № 8);

Індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) підтверджено, що позивач у період з червня 2017 року по березень 2018 року включно перебував у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом Шахта Привільнянська ВАТ Лисичанськвугілля (ЄДРПОУ 26349191), та вказаний період роботи позивача обліковується як спецстаж за кодом ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1 та ЗПЗ014А4.

З трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач:

- 18.04.2018 року прийнятий до ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею. За результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах Сп. 1 (запис № 9 - 11);

-Згідно наказу Міністерства енергетики України від 24.06.2020 року Відокремлений підрозділ Шахта Новодружеська Публічного акціонерного товариства Лисичанськвугілля має назву Відокремлений підрозділ Шахта Новодружеська Акціонерного товариства Лисичанськвугілля Міністерства енергетики України (запис № 12);

- 01.12.2020 року звільнений згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (запис № 13).

Індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) підтверджено, що позивач у період з квітня 2018 року по грудень 2020 року включно перебував у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом Шахта Новодружеська ВАТ Лисичанськвугілля (ЄДРПОУ 26349208), та вказаний період роботи позивача обліковується як спецстаж за кодом ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1 та ЗПЗ014А4.

З трудової книжки серії НОМЕР_3 вбачається, що позивач:

- 28.12.2020 року прийнятий до ВП Шахта Привільнянська АТ Лисичанськвугілля механіком підземним з повним робочим днем під землею. На підставі наказу № 674 від 14.09.2020 р. Про атестацію робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення сп. 1 (записи № 14-15);

- 04.01.2021 року переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею (запис № 16).

В трудової книжки позивача, що міститься в матеріалах справи, цей запис є останнім.

Як вбачається з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) у період з грудня 2020 року по грудень 2021 року включно позивач перебував у трудових відносинах з Відокремленим підрозділом Шахта Привільнянська ВАТ Лисичанськвугілля (ЄДРПОУ 26349191), та період роботи позивача з грудня 2020 року по грудень 2021 року включно обліковується як спецстаж за кодом ЗПЗ013А1, ЗПЗ014А1 та ЗПЗ014А4.

Згідно з Довідниками кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, до спецстажу з кодом ЗПЗ013А1 віднесені працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; до спец стажу з кодом ЗПЗ014А1 віднесені працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років; до спец стажу з кодом ЗПЗ014А4 віднесені інженерно-технічні працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах , - за списком робіт і професій, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України, при наявності стажу на підземних роботах.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено та не оспорюються відповідачем-2, що позивач у періоди з 01.01.2011 року по 06.08.2014 року, з 04.11.2014 року по 30.11.2014 року, з 15.12.2014 року по 01.07.2016 року, з 14.07.2016 року по 06.06.2017 року, з 21.06.2017 року по 09.03.2018 року, з 18.04.2018 року по 01.12.2020 року та з 28.12.2020 року по 31.12.2021 року працював на посадах, віднесених до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Проте, підставою незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області вказаних періодів є відсутність у відомостях по спеціальному стажу інформації про проведення атестацій робочих місць.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку № 442 та пп. 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Суд зауважує, що в трудовій книжці позивача містяться відповідні записи щодо проведення атестації робочих місць на підприємствах, де працював позивач. У цих записах відображено номери та дати наказів Про атестацію робочих місць, а також зазначений Список виробництв, робіт, професій, посад і показників, за яким підтверджено право позивача на пільгове пенсійне забезпечення (а саме Список №1).

Суд також зазначає, що Велика палата Верховного суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а дійшла висновку про те, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону N 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

З урахуванням позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, та з огляду на наявність в трудовій книжці позивача записів щодо підтвердження його права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за результатами атестації робочих місць на підставі наказів Про атестацію робочих місць із зазначення їх номерів та дат, відсутність у відомостях по спеціальному стажу інформації про проведення атестацій робочих місць та неподання відповідних наказів разом із заявою про призначення пенсії не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист.

Періоди роботи позивача з 01.01.2011 року по 06.08.2014 року, з 04.11.2014 року по 30.11.2014 року, з 15.12.2014 року по 01.07.2016 року, з 14.07.2016 року по 06.06.2017 року, з 21.06.2017 року по 09.03.2018 року, з 18.04.2018 року по 01.12.2020 року та з 28.12.2020 року по 31.12.2021 року підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Щодо періоду роботи позивача з 01.06.1992 року по 30.06.1992 року, з 12.01.1993 року по 06.04.1993 року, з 06.04.1993 року по 11.04.1993 року, слід зазначити наступне.

В матеріалах справи наявні дві трудові книжки позивача, а саме трудова книжка б/н від 13 грудня 1999 року, записи, в якій розпочинаються з 26 жовтня 1996 року, а також трудова книжка серії НОМЕР_3 від 14 липня 2016 року, записи в якій розпочинаються з 14 липня 2016 року.

В трудових книжках позивача відсутні будь-які записи щодо періодів його трудової діяльності з 01.06.1992 року по 30.06.1992 року, з 12.01.1993 року по 06.04.1993 року, з 06.04.1993 року по 11.04.1993 року.

Суд зазначає, що у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містяться відомості, починаючи з січня 1999 року.

Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку № 637 За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок.

Відповідно до пункту 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

З наведеного вбачається, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, та не є єдиним джерелом інформації щодо підтвердження стажу роботи та характеру трудових відносин.

Суд зазначає, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, м. Новодружеськ Лисичанської міської територіальної громади Луганської області, тобто місцезнаходження ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля, з 03.07.2022 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

Отже витребувати будь-які відомості на підтвердження трудового стажу позивача неможливо.

Проте, відповідно до пункту 17 Порядку № 367 у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи особи і неможливості їх одержання, підтвердження трудового стажу можливо на підставі показань свідків.

У даному випадку орган Пенсійного фонду мав правові підстави для вжиття необхідних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності у позивача трудового стажу за оскаржуваний період роботи у ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля. Однак, відомостей стосовно витребування у ОСОБА_1 переліку осіб, яких слід ідентифікувати як свідків з метою отримання їх показань щодо спірного, на переконання відповідача, періоду стажу роботи позивача ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля, матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Водночас, пунктом 2.1. розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637; 5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV Прикінцеві положення Закону); документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).

В матеріалах справи наявні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, якими підтверджено спірні періоди його роботи.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 363 від 27.05.2019 року, виданої ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля, ОСОБА_1 працював повний робочий день на ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля та

-за період з 01.06.1992 року по 30.06.1992 року виконував гірничі роботи, видобування вугілля, з повним робочим днем під землею за професією (посадою) підземний учень електрослюсаря на дільниці ПР-1, що передбачена Списком №1 розділ І підрозділ 1 пункт 1010100а; за період з 01.06.1992 року по 30.06.1992 року пільговий стаж становить 00 років 0 місяців 29 днів;

-за період з 12.01.1993 року по 06.04.1993 року виконував гірничі роботи, видобування вугілля, з повним робочим днем під землею за професією (посадою) підземний учень електрослюсаря на дільниці ПР-1, що передбачена Списком №1 розділ І підрозділ 1 пункт 1010100а; за період з 12.01.1993 року по 06.04.1993 року пільговий стаж становить 00 років 02 місяці 25 днів.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 364 від 27.05.2019 року, виданої ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля, ОСОБА_1 працював повний робочий день на ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля та з 06.04.1993 року по 11.04.1993 року виконував гірничі роботи, видобування вугілля, з повним робочим днем під землею за професією (посадою) підземний електрослюсарь на дільниці ПР-1, що передбачена Списком №1 розділ І підрозділ 1 пункт 1010100а; за період з 06.04.1993 року по 11.04.1993 року пільговий стаж становить 00 років 00 місяців 05 днів.

Спірне рішення від 24 квітня 2024 року № 262840020436 не містить зауважень щодо змісту довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 363, № 364 від 27.05.2019 року, виданих ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля, зазначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, а також щодо підстав їх видачі. Підставами щодо незарахування зазначених у цих довідках періодів трудової діяльності позивача до його пільгового стажу відповідачем-2 визначено відсутність записів у трудовій книжці та відсутність документів про проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Суд зазначає, що вказані довідки за структурою та змістом відповідають примірнику, що міститься у Додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Довідки засвідчені підписами посадових осіб та печаткою підприємства, яким вони видані.

Підставою для видачі вказаних довідок зазначено тарифно-кваліфікаційний довідник, особова картка ФТ-2, накази відділу кадрів та розрахунково-платіжні відомості за 1992 1993 роки.

В матеріалах справи наявна довідка ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля № 365 від 27.05.2019 року про вихождаємість позивача за 1992 1993 роки, складена за табелями обліку спуску виїзду підземних робітників з повним робочим днем під землею.

У суду відсутні сумніви щодо достовірності відомостей, зазначених у цих довідках, відповідачем, вказані відомості не спростовані.

Щодо відсутності атестації робочих місць судом вже було наведено вище позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, згідно з якою непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

З урахуванням викладеного, а також виходячи з положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, суд першої інстанції дійшов висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 з 01.06.1992 року по 30.06.1992 року, з 12.01.1993 року по 06.04.1993 року, з 06.04.1993 року по 11.04.1993 року підтверджуються довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 363, № 364 від 27.05.2019 року, виданих ВП Шахта Новодружеська ПАТ Лисичанськвугілля та підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Щодо періодів роботи позивача з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року , з 01.12.2000 року по 13.02.2001 року та з 01.01.2002 року по 29.04.2002 року суд зазначає, що позивач просить зарахувати вказані періоди до його пільгового стажу за Списком № 1.

Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 б/н від 13 грудня 1999 року, позивач у вказані періоди працював за професіями енергетик, електрик, технік-електрик.

Для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (пункт 10 Порядку № 383).

Суд зазначає, що записи в трудовій книжці позивача щодо вказаних періодів не містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. В матеріалах справи відсутні докази щодо стажу роботи позивача зі шкідливими і важкими умовами праці у період з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року, з 01.12.2000 року по 13.02.2001 року та з 01.01.2002 року по 29.04.2002 року.

Проте, як вбачається зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 24 квітня 2024 року № 262840020436 вказані періоди не зараховані до страхового стажу позивача. При цьому, питання щодо зарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача відповідачем-2 взагалі не розглядалося.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо стажу роботи позивача у період з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року, з 01.12.2000 року по 13.02.2001 року та з 01.01.2002 року по 29.04.2002 року зі шкідливими і важкими умовами праці, а спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області висновків щодо вказаних періодів, як пільгових, не містить, суд позбавлений можливості надати правову оцінку вказаним періодам, як пільговим.

Проте, Головним управлінням пенсійного фонду України в Донецькій області у спірному рішенні надано висновок щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його трудової діяльності з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року, з 01.12.2000 року по 13.02.2001 року та з 01.01.2002 року по 29.04.2002 року.

Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є правомірність прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області рішення від 24 квітня 2024 року № 262840020436 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд першої інстанції вважав за доцільне надати правову оцінку вказаному рішенню в цій частині.

Щодо періоду роботи позивача з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року слід зазначити наступне.

Як зазначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області у спірному рішенні № 262840020436 від 24.04.2024 року період роботи з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року не зарахований до його страхового стажу, оскільки записи в трудовій книжці від 13.12.1999 року не завірені підписом відповідальної особи. Страховий стаж з 01.01.1999 зараховано на підставі відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На момент внесення у трудову книжку записів була чинна Інструкція Про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі- Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.2 Інструкції № 158 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

Пунктом 4.1 Інструкції № 158 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Так, в трудовій книжці ОСОБА_1 б/н від 13 грудня 1999 року маються наступні записи щодо спірного періоду (з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року) його роботи:

- 26.10.1996 року прийнятий до членів КСП Стельмахівське енергетиком (запис № 1);

- 30.03.2000 року звільнений із членів КСП Стельмахівське у зв`язку з реорганізацією КСП та переведенням у приватну агрофірму Надія за ст. 36 п. 5 КЗпП України (запис № 2).

Зазначені відомості засвідчені печаткою Правління колективного сільськогосподарського підприємства Стельмахівське, проте вказані записи не завірені підписом відповідальної особи.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції № 158 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) Про трудові книжки працівників, цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 Про трудові книжки працівників визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2021року у справі № 300/860/17.

З наведених обставин вбачається, що пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Водночас, як вбачається зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 квітня 2024 року № 262840020436, страховий стаж з 01.01.1999 року позивачу зараховано на підставі відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Так, відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) до страхового стажу позивача були зараховані наступні періоди: з 01.01.1999 року по 28.01.1999 року; з 01.02.1999 року по 30.03.1999 року; з 01.04.1999 року по 29.04.1999 року; з 01.05.1999 року по 26.05.1999 року; з 01.06.1999 року по 29.06.1999 року; з 01.08.1999 року по 28.08.1999 року; з 01.09.1999 року по 30.10.1999 року; з 01.11.1999 року по 28.11.1999 року; з 01.12.1999 року по 31.12.1999 року. Тобто, період роботи позивача до його страхового стажу був зарахований частково.

Як вже було зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Період роботи позивача з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року підтверджуються записами в його трудовій книжці, а відтак підлягає зарахуванню у повному обсязі.

З огляду на те, що період роботи позивача в КСП Стельмахівське з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року органом Пенсійного фонду України частково зарахований до страхового стажу позивача, відсутні підстави для зобов`язання органу Пенсійного фонду України повторно зарахувати цей період, тобто зарахуванню підлягають періоди, які не були зараховані.

Отже, до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню наступні періоди його роботи в КСП Стельмахівське: з 26.10.1996 року по 31.12.1998 року; з 29.01.1999 року по 31.01.1999 року; 31.03.1999 року; 30.04.1999 року; з 27.05.1999 року по 31.05.1999 року; з 30.06.1999 року по 31.07.1999 року; з 29.08.1999 року по 31.08.1999 року; з 29.11.1999 року по 30.11.1999 року; з 01.01.2000 року по 30.03.2000 року.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.12.2000 року по 13.02.2001 року та з 01.01.2002 року по 29.04.2002 року слід зазначити наступне.

Як зазначено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області у спірному рішенні від 24.04.2024 року № 262840020436 вказані періоди не були зараховані до страхового стажу позивача, оскільки відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб.

В трудовій книжці ОСОБА_1 б/н від 13 грудня 1999 року маються наступні записи щодо спірних періодів:

- 14.04.2000 року прийнятий до агрофірми Надія техніком-електриком (запис № 3);

- 13.02.2001 року звільнений з агрофірми Надія за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (запис № 4);

- 22.05.2001 року прийнятий до членів агрофірми Надія електриком (запис № 5);

- 29.04.2002 року звільнений з приватної агрофірми Надія за переведенням ст. 36 п. 5 КЗпП України (запис № 6).

Записи про спірні періоди роботи, засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, відтак, факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними записами трудової книжки.

Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1854 від 12 грудня 2002 року та № 303 від 12 березня 2003 року.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), за періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу)..

Додаток 4 до Положення це форма ОК-5, а додаток 3 до Положення це форма ОК-2.

Відповідно до пункту 2 Положення Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Згідно з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5), ОСОБА_1 у 2000 2001 роках перебував у трудових відносинах з Приватною агрофірмою Надія (ЄДРПОУ 25357401).

Проте, відомості про заробітну плату та страхові внески наявні лише у період з квітня по листопад (включно) 2000 року та з червня по грудень (включно) 2001 року. Відомості щодо перебування позивача у трудових відносинах з Приватною агрофірмою Надія (ЄДРПОУ 25357401) у 2002 році, а саме у період з січня по квітень 2002 року, як то зазначено у трудовій книжці, взагалі відсутні.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 11 Закону №1058-IV встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Приписами частини 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 21 Закону №1058-IV, персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості в частині персональної електронної облікової картки, які відображають страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат: код згідно з ЄДРПОУ або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки та офіційно повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті) страхувальника (платника); рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; сума сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць; ознака особливих умов праці, що дають право на пільги в системі пенсійного забезпечення; сума заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.

Згідно з частиною 5 статті 21 Закону №1058-IV, персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 48 Кодексу Законів про працю України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі від 05 лютого 2021 року № 1217-IX (набрав чинності 10.06.2021 року), облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Роботодавець на вимогу працівника зобов`язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Згідно п. 1 Порядку № 637 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 р. № 1058 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 чинної на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 20 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI, реєстр застрахованих осіб це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.

Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

З метою обліку в електронній формі відомостей про трудову діяльність працівника страхувальник подає відомості про працівника щодо переведення на іншу роботу (посаду), звільнення, поновлення на роботі, призупинення/поновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складення присяги, належності або неналежності осіб, які працюють, у тому числі підприємців, або забезпечують себе роботою самостійно, до професійних спілок та/або до осіб, які підлягають обов`язковим медичним оглядам.

Персоніфіковані відомості у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб, а також у разі зміни або уточнення зазначених відомостей подаються через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду з дотриманням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги.

На кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються такі відомості:

2) частина картки, що відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску (страхових внесків) та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування:

реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті громадянина України, для яких зазначаються серія (за наявності) та номер документа, що посвідчує особу, з індексом: для осіб з паспортом громадянина України у формі книжечки "БК", для осіб з паспортом громадянина України у формі картки - "Р", для іноземців та осіб без громадянства, які працювали на території України і не мали реєстраційного номера облікової картки платника податків, - "F");

рік, за який внесено відомості;

розмір єдиного внеску за відповідний місяць;

сума сплаченого єдиного внеску за відповідний місяць;

професійна назва роботи;

посада із зазначенням структурного підрозділу;

відомості про трудову діяльність (про прийняття на роботу, присвоєння, зміну, позбавлення розряду, рангу, класу, звання, категорії, складення присяги, проходження стажування, переведення на іншу роботу, підстави звільнення);

інформація про основне місце роботи;

дані про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування;

номер списків (розділ, підрозділ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України;

результати атестації умов праці із зазначенням номера і дати розпорядчого акта;

повна/неповна зайнятість;

кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць, у тому числі в особливих умовах праці, що дають право на пільги;

інформація про підтвердження набутого особою на боці договірної сторони стажу роботи (страхового стажу) для застосовування накопичення періодів стажу роботи (страхового стажу) відповідно до міжнародних договорів;

сума виплат (доходу), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць; тощо.

5) частина картки, що відображає трудову діяльність особи, у тому числі за період до 1 січня 2004 року (далі - електронна трудова книжка). Відомості, зазначені в цьому пункті стосовно періодів роботи та інших періодів, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, зараховувалися до стажу роботи та займаних особою посад за період до набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі, вносяться до даних реєстру застрахованих осіб на підставі трудової книжки особи, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній - документів, передбачених порядком підтвердження наявного стажу роботи за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановленим Кабінетом Міністрів України. Порядок та черговість подання відомостей для створення електронних трудових книжок визначаються Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Якщо особа зобов`язана проходити профілактичний медичний огляд, до реєстру застрахованих осіб вноситься інформація про обов`язковість проходження особою такого огляду.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 12 березня 2021 року № 11-1 затверджено Порядок подання відомостей про трудову діяльність працівника, фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, в електронній формі, відповідно до п. 8 якого, у разі відсутності в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про прийняття на роботу, переміщення з одного структурного підрозділу до іншого або переведення на іншу постійну посаду або роботу, звільнення, поновлення на роботі, призупинення/відновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складання присяги, стажування, навчання тощо відповідні відомості подаються страхувальником через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України в електронній формі з обов`язковим накладанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, страхувальником або представником страхувальника, якому керівником страхувальника делеговані відповідні повноваження, шляхом створення відповідного електронного запису в електронному кабінеті страхувальника.

Враховуючи викладене, з 10.06.2021 року облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Проаналізувавши викладені норми, суд дійшов висновку, що систему персоніфікованого обліку запроваджено Законом №1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, отже трудова книжка є основним документом, що підтверджує страховий стаж до цієї дати, після цієї дати страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Таким чином, спірні періоди роботи позивача з 01.12.2000 року по 13.02.2001 року та з 01.01.2002 року по 29.04.2002 року мають бути підтверджені трудовою книжкою.

Суд зазначає, що відповідно до записів в трудовій книжці б/н від 13 грудня 1999 року ОСОБА_1 у період з 14 квітня 2000 року по 13 лютого 2001 року та з 22 травня 2001 року по 29 квітня 2002 року працював у Агрофірмі Надія, що включають в себе і спірні періоди, які Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не були зараховані до страхового стажу позивача.

Відтак, періоди роботи позивача у Агрофірмі Надія з 01.12.2000 року по 13.02.2001 року та з 01.01.2002 року по 29.04.2002 року. підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини справи, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 квітня 2024 року № 262840020436 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним.

Суд також зазначає, що підстави для зарахування періодів роботи позивача з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року, з 01.12.2000 року по 13.02.2001 року та з 01.01.2002 року по 29.04.2002 року до його пільгового стажу за Списком № 1 (відповідно до позовних вимог) відсутні. Проте, оскільки суд дійшов висновку щодо протиправності спірного рішення в частині незарахування цих періодів до страхового стажу позивач, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зобов`язати територіальний орган Пенсійного фонду України зарахувати періоди роботи позивача з 26.10.1996 року по 30.03.2000 року (частково), з 01.12.2000 року по 13.02.2001 року та з 01.01.2002 року по 29.04.2002 року саме до його страхового стажу.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права на призначення пенсії, судом першої інстанції зазначено наступне.

Позивач у позовній заяві просив визнати протиправним рішення № 262840020436 від 24.04.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати певні періоди його роботи до пільгового стажу за Списком № 1, а також призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 16.04.2024 року.

Відповідно до положень статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи те, що суд визнав протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області № 262840020436 від 24.04.2024 року про відмову позивачу у призначенні пенсії, зазначене рішення підлягає скасуванню.

Щодо належного відповідача у спірних правовідносинах суд зазначає, що згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення/перерахунок пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Згідно з п. 4.8 розділу ІV Порядку № 22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг, Про електронні довірчі послуги та Про захист персональних даних. Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву позивача про призначення пенсії та прийняв рішення про відмову в її призначенні, а отже саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області має бути покладений обов`язок щодо відновлення порушеного права позивача.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.

Щодо вимог позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 16.04.2024 року, слід зазначити наступне.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 7 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 3 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а, від 12 квітня 2018 року справі № 826/8803/15, від 21 червня 2018 року у справі №274/1717/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/5134/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №826/521/16, від 30 березня 2021 року у справі №400/1825/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 27 вересня 2021 року у справі № 380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що призначення пенсій та визначення наявності стажу, достатнього для її призначення є виключно повноваженнями Пенсійного фонду України. Отже, позовні вимоги в частині призначення пенсії задоволенню не підлягають.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов висновку за можливе задовольнити позовні вимоги позивача частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 24 квітня 2024 року № 262840020436 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 01.06.1992 року по 30.06.1992 року, з 12.01.1993 року по 06.04.1993 року, з 06.04.1993 року по 11.04.1993 року, з 01.01.2011 року по 06.08.2014 року, з 04.11.2014 року по 30.11.2014 року, з 15.12.2014 року по 01.07.2016 року, з 14.07.2016 року по 06.06.2017 року, з 21.06.2017 року по 09.03.2018 року, з 18.04.2018 року по 01.12.2020 року та з 28.12.2020 року по 31.12.2021 року, та до страхового стажу позивача періоди його роботи з 26.10.1996 року по 31.12.1998 року; з 29.01.1999 року по 31.01.1999 року; 31.03.1999 року; 30.04.1999 року; з 27.05.1999 року по 31.05.1999 року; з 30.06.1999 року по 31.07.1999 року; з 29.08.1999 року по 31.08.1999 року; з 29.11.1999 року по 30.11.1999 року; з 01.01.2000 року по 30.03.2000 року, з 01.12.2000 року по 13.02.2001 року та з 01.01.2002 року по 29.04.2002 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 200/2752/24 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 200/2752/24 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 12 вересня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко

Джерело:ЄДРСР 121604778

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 12.09.2024 по справі № 200/2752/24 Перший апеляційний адміністративний суд

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

120 188 945

24 891

2 782

530 069

23 480 972

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 12.09.2024 по справі № 200/2752/24 Перший апеляційний адміністративний суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!