ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 580/6124/21

адміністративне провадження № К/990/30828/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року (судді: Безименна Н.В. (головуючий), Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.) у справі № 580/6124/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі-Трейд» до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Капрі-Трейд» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «Капрі-Трейд») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 26.05.2021 № 4326/2300071316, від 27.05.2021 № 4375/2300070110, № 4377/2300070110, № 4381/2300070110, № 4391/2300070110 та рішення від 26.05.2021 № 4329/2300071316.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, оскільки відсутні обставини, які можуть вказувати на нікчемність договорів про надання послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей, укладених між позивачем та ДО «Комбінат «Трикутник» Державного агентства резерву України», а до повноважень контролюючого органу не входить право оцінювати наявність чи відсутність виробничої необхідності в укладенні тих чи інших договорів, оцінювати істотність такої виробничої необхідності, оскільки всі ці критерії охоплюються принципом самостійності, здійснення підприємницької діяльності. Також позивачем зазначено, що річний дохід позивача від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, не перевищував 150 мільйонів гривень, а обсяг операцій платника податків з нерезидентом «FICOSOTA LTD» (Республіка Болгарія, Шумен), визначений за правилами бухгалтерського обліку, в перевіряємий періоді не перевищував 10 мільйонів гривень, тому зазначена операція не підпадає під визначення «контрольованої операції», тому позивачем проведений розрахунок по зазначеній операції, як для контрольованої, для встановлення відповідності цін товарів придбаних у «FICOSOTA LTD» (Республіка Болгарія, Шумен) за принципом «витягнутої руки» методом «ціни перепродажу», зокрема, шляхом співставлення показників валової рентабельності (код 410) та показників валової рентабельності порівняних неконтрольованих операцій (імпортні операції з придбання подібних товарів), оскільки зазначений метод та розрахунок був рекомендований позивачу для застосування ГУ ДФС в Черкаській області (лист від 22.03.2019 № 10141/23-00-14-0416) та використовувався позивачем при поданні звіту по контрольованій операції для встановлення відповідності цін товарів придбаних у вищезазначеного нерезидента з підтвердженням принципу «витягнутої руки». Позивач зазначає, що також необґрунтованим є твердження відповідача про те, що позивачем порушено п. 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999 № 87 в частині недекларування доходу у вигляді винагород, бонусів на загальну суму 985 435,00 грн, оскільки Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.03.1999 № 87 втратило чинність з 19.03.2013 у зв`язку з прийняттям Міністерством фінансів України наказу від 07.02.2013 № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 26.05.2021 № 4326/2300071316, від 27.05.2021 № 4375/2300070110, № 4377/2300070110, № 4381/2300070110, № 4391/2300070110 та рішення від 26.05.2021 № 4329/2300071316. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі дійшов висновку, що контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.05.2021 № 4326/2300071316, від 27.05.2021 № 4375/2300070110, № 4377/2300070110, № 4381/2300070110, № 4391/2300070110 та рішення від 26.05.2021 № 4329/2300071316, оскільки викладені в акті перевірки висновки відповідача (які стали підставою прийняття спірних рішень) не знайшли свого підтвердження, а відповідачем не було надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження таких висновків.

4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі № 580/6124/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Капрі-Трейд» у повному обсязі.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Черкаській області задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі № 580/6124/21 скасовано в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 26 травня 2021 року № 4326/2300071316, рішення ГУ ДПС у Черкаській області про застосування штрафних санкцій від 26 травня 2021 року № 4329/2300071316, податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 27 травня 2021 року № 4391/2300070110 частково на суму штрафних санкцій в розмірі 8 160,00 грн, податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Черкаській області від 27 травня 2021 року № 4377/2300070110 частково на суму 12 425,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням на суму 10 031,00 грн та за штрафними санкціями на суму 2 485,00 грн та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ «Капрі-Трейд» в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року у справі № 580/6124/21 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 травня 2021 року № 4326/2300071316, рішення про застосування штрафних санкцій від 26 травня 2021 року № 4329/2300071316, податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2021 року № 4391/2300070110 частково на суму штрафних санкцій в розмірі 8160,00 грн, податкового повідомлення-рішення від 27 травня 2021 року № 4377/2300070110 частково на суму 12 425,00 грн, оскільки позивачем не спростовано доводи та висновки контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Капрі-Трейд» вимог податкового законодавства в частині: неподання звітності № 20-ОПП по окремим об`єктам, оренду складських приміщень у ТОВ «МейнПак», ТОВ «Біосфера Сервіс», завищення податкового кредиту на загальну суму по товарам, послугам, придбання яких не підтверджено зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними на суму 9 486,00 грн, правильності визначення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 454,00 грн, подання розрахунків за формою 1-ДФ з недостовірними відомостями (помилками) та не у повному обсязі за 1-4 квартал 2017 року, 1-2 квартал 2018 року, а також в частині несвоєчасного нарахування єдиного внеску на суму 594,85 грн. В решті позовних вимог, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваних рішень контролюючого органу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Черкаській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року (в частині задоволених позовних вимог) та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Капрі-Трейд» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 25.02.2021 по 25.03.2021 посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Капрі-Трейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2020 з урахуванням п. 102.1 ст. 102 ПК України, з правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2020, за результатами якої складено акт від 15.04.2021 № 2791/23-00-07-0105/32268429, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог: ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.15, п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1, 138.2 ст. 138, абз. 140.5.4. п. 140.5 ст. 140 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 664 344,00 грн; пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 186.2, 186.4 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 187.8 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1-200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 472 983,00 грн; п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого не зареєстровано ЄРПН податкові накладні з податком на додану вартість в сумі 1 182 522,46 грн; п. 51.1 ст. 51 та п. 176.2 «б» ст. 176 ПК України, в результаті чого подано податкові розрахунки за формою № 1-ДФ з помилками та не повною інформацією за 1-4 квартал 2017 року, 1-2 квартал 2018 року; п. 63.3 ст. 63 ПК України, абз. 1 п. 8.4 розд. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, в результаті чого не подано 11 повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП; п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5, 13 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого несвоєчасно нараховано єдиний внесок.

На підставі вказаних висновків акта перевірки від 15.04.2021 № 2791/23-00-07-0105/32268429, ГУ ДПС у Черкаській області прийнято: податкове повідомлення-рішення від 27.05.2021 № 4391/2300070110, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 11 220,00 грн за неподання до контролюючого органу 11 повідомлень за формою № 20-ООП; податкове повідомлення-рішення від 27.05.2021 № 4381/2300070110, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 453 621,71 грн за не реєстрацію податкових накладних внаслідок заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 197 086,00 грн у зв`язку з ненарахуванням податкових зобов`язань в повному обсязі при отриманні від продавця-нерезидента винагороди у грошовій формі (бонусу) у зв`язку з досягнення відповідних показників; податкове повідомлення-рішення від 27.05.2021 № 4377/2300070110, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 591 229,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 472 983,00 грн та за штрафними санкціями - 118 246,00 грн, оскільки: позивачем занижено податкові зобов`язання на загальну суму 197 086,00 грн внаслідок ненарахування податкових зобов`язань в повному обсязі при отриманні від продавця-нерезидента винагороди у грошовій формі (бонусу) у зв`язку з досягнення відповідних показників; завищено податковий кредит в результаті не підтвердження операцій з отримання послуг по зберігання ТМЦ від ДО «Комбінат «Трикутник»; завищення податкового кредиту на загальну суму 437,00 грн у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують фактичне надання послуг по зберіганню матеріальних цінностей в серпні 2018 року на загальну суму 2 622,20 грн; завищено податковий кредит на загальну суму 9 486,00 грн по товарам, послугам, придбання яких не підтверджено зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними; завищено податковий кредит на загальну суму 454,00 грн, в результаті невірного перенесення значення цього показника в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2017 року на 454,00 грн; податкове повідомлення-рішення від 27.05.2021 № 4375/2300070110, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 807 765,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 664 344,00 грн та за штрафними санкціями - 143 421,00 грн: внаслідок утримання з суми бонусів суми ПДВ занижено доходи при їх отриманні на суму 985 435,00 грн; завищено витрати на збут на вартість послуг по зберіганню ТМЦ від ДО «Комбінат «Трикутник», фактичне здійснення яких не підтверджено первинними бухгалтерськими документами на суму 1 327 600,00 грн; не збільшено фінансовий результат по оподаткуванню на суму 1 377 765,00 грн в результаті проведення операцій придбання товару у нерезидента «FICOSOTA, LTD»; податкове повідомлення-рішення від 26.05.2021 № 4326/2300071316, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 1 020,00 грн за подання з порушенням в частині повноти та достовірності відображення інформації в податковому розрахунку за формою № 1-ДФ за період з 01.01.2017 по 30.09.2020; рішення про застосування штрафних санкцій від 26.05.2021 № 4329/2300071316, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 118,97 грн внаслідок донарахування своєчасно не нарахованого Єдиного внеску на суму 594,85 грн за квітень 2019 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України від 13.07.2021 № 15983/6/99-00-06-01-01-066 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірні рішення відповідача залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДО «Комбінат «Трикутник» (зберігач) та ТОВ «Капрі-Трейд» (поклажодавець) укладено договір № 2 від 30.12.2016 про надання послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей, який в подальшому переукладався 29.12.2017 за № 2, 29.12.2018 за № 1 та 28.12.2019 за № 1, за умовами якого зберігач зобов`язується надавати платні послуги по зберіганню ТМЦ на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 586 від 23.04.2003, а поклажодавець зобов`язується оплачувати надані зберігачем послуги. Так, зокрема, зберігач зобов`язується забезпечувати силами відомчої воєнізованої охорони охорону складських приміщень, в яких зберігаються ТМЦ поклажодавця, а поклажодавець зобов`язується, в тому числі, в межах строків, визначених договором, щомісячно сплачувати зберігачу вартість наданих послуг і самостійно вести облік матеріальних цінностей матеріально-відповідальною особою поклажодавця.

З метою підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів та отримання послуг зі зберігання матеріальних цінностей, позивачем подано до матеріалів справи копії актів здачі-приймання робіт, податкові декларації з ПДВ за період 2017-2020 років в додатку 5 «Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» наявна інформація про оплату послуг ДО «Комбінат «Трикутник» по коду ЄДРПОУ 14373288 (ІПН 143732811233), товарно-транспортними накладними по навантаженню та розвантаженню товарно-матеріальних цінностей за адресою 25000, м. Кропивницький, вул. Є.Маланюка, 3, інвентаризаційними відомостями по складу, інвентаризаційними описами запасів, що зберігаються у м. Кропивницткий, вул. Є.Маланюка, 3, відомостями наявності товарно-матеріальних цінностей на складі, сформовані за участі представника ДО «Комбінат «Трикутник». Рух товару у розрізі складів підтверджується поданими до матеріалів справи копіями відомостей по рахункам товариства за спірний період.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Капрі-Трейд» згідно з дистрибуційним контрактом від 31.12.2016 № 01/17 здійснювало придбання продукції косметичного призначення у постачальника-нерезидента «FICOSOTA, LTD» (Республіка Болгарія, Шумен).

На умовах вказаного контракту в період з 01.01.2018 по 24.04.2018 позивачем придбано у нерезидента товари (засоби для догляду за волоссям, мийні засоби не в аерозольній упаковці, дитячі підгузки тощо) на загальну суму 4 592 549,98 грн, з якою позивачем було сплачено податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Судами встановлено, що в період здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальника-нерезидента «FICOSOTA, LTD» (Республіка Болгарія, Шумен) товарів, річний дохід ТОВ «Капрі-Трейд» від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, не перевищував 150 мільйонів гривень, а обсяг операцій платника податків з нерезидентом «FICOSOTA, LTD» (Республіка Болгарія, Шумен), визначений за правилами бухгалтерського обліку, в спірному періоді не перевищував 10 мільйонів гривень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.01.2017 по 30.09.2020 позивач надавав послуги нерезидентам Hayat Kimya Sanayi A.S. за договорами № 001 від 23.05.2016, від 01.07.2016, Hayat Egypt Hygienic Products, S.A.E. за договорам № 001 від 24.04.2018 , від 01.11.2018 та ІПВУП «ПКФ Сонца» за контрактом №27/02-2013 від 27.02.2013, місце постачання яких визначено на митній території України.

Відповідно до п. 2.8. Додаткової угоди від 01.07.2016 № 3 до Договору від 23.05.2016 № 001, укладеного між позивачем та Hayat Kimya Sanayi A.S., Хаят сплачує додаткову винагороду Дистриб`ютору за продаж товару компанії на всій території України. Вартість винагороди за звітний місяць визначається згідно з виставленим рахунком. У вартість включаються всі податки і збори, що діють на території України. Пунктом 2.7. Додаткової угоди № 1 від 01.11.2018 до Договору № 001 від 24.04.2018, укладеного між позивачем з Hayat Egypt Hygienic Products, S.A.E. також передбачено, що Хаят сплачує додаткову винагороду Дистриб`ютору за продаж товару компанії на всій території України. Вартість винагороди за звітний місяць визначається згідно з виставленим рахунком. У вартість включаються всі податки і збори, що діють на території України. Аналогічні умови містить п. 3.12.2 додаткових угод від 30.12.2016 № 35, від 31.05.2017 № 35/1, від 29.09.2017 № 37/1, від 28.12.2018 № 42, від 20.05.2019 №43, від 31.10.2019 № 44/1 до контракту від 27.02.2017 № 27/02-2013, укладеним між позивачем та ІПВУП «ПКФ Сонца» Республіка Білорусь, відповідно до яких всі податки та збори, які можуть бути утримані з покупця з вказаної суми у відповідності з українським законодавством, вже включені до суми бонусу.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідач у касаційній скарзі зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не було враховано правові висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 640/25738/19, від 26.02.2020 у справі № 826/1308/18, від 28.10.2019 у справі № 280/5058/18, зокрема, що: окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються; документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо; наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій окремих положень чинного податкового законодавства, зазначає, що по взаємовідносинах позивача з ДО «Комбінат «Трикутник» судами попередніх інстанцій не було надано жодної належної оцінки доводам відповідача, що контролюючим органом не встановлено, а позивачем не підтверджено господарські операції з отримання послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей належними первинними документами, а також вказує, що надані позивачем документи по взаємовідносинам з вказаним контрагентом не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту таких господарських операцій.

Крім того, відповідач зазначає, про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо взаємовідносин позивача з постачальником-нерезидентом «FICOSOTA, LTD» (Республіка Болгарія, Шумен), в частині того, що контролюючий орган не визначав операції позивача з вказаним контрагентом контрольованими. Відповідач акцентує увагу на тому, що позивачем не було дотримано вимог податкового законодавства в контексті спірних правовідносин, а саме - позивачем не надано методику розрахунків наданих цифрових показників рентабельності, не надано документів, що підтверджують проведені розрахунки, не наведено умови для визначення зіставності здійснених операцій відповідно до процедури передбаченої статтею 39 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим позивачем не було виконано умов для незастосування підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України.

Також відповідач зазначає, що в контексті господарських відносин ТОВ «Капрі-Трейд» з Hayat Kimya Sanayi A.S. (Туреччина), Hayat Egypt Hygienic Products, S.A.E. (Єгипет) та ІПВУП «ПКФ Сонца» (Республіка Білорусь) судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам та доказам контролюючого органу (викладеним, зокрема, в акті перевірки), щодо встановлення невключення позивачем до складу доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) отриманих винагород за досягнення певних економічних показників у повному обсязі, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.

9. Позивачем відзиву на касаційну скаргу надіслано не було.

10. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

12. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

13. У справі, що розглядається суди першої та апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги, дійшли висновку про наявність правових підстав для їх задоволення (судом апеляційної інстанції в частині позовних вимог), зокрема, зазначаючи про реальний характер господарських операцій позивача з ДО «Комбінат «Трикутник» щодо надання послуг зі зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах вказаного контрагента, яке підтверджується належно оформленими договорами, які у повному обсязі розкривають суть та зміст таких операцій, тоді як висновки контролюючого органу щодо непідтвердження отримання позивачем послуг зі зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах ДО «Комбінат «Трикутник» ґрунтуються на лише твердженні, що позивачу надавались послуги не зберігання ТМЦ, а з надання в оренду складських приміщень ДО «Комбінат «Трикутник», оскільки умови укладених договорів не передбачали відповідальності зберігача за втрату чи пошкодження відповідних ТМЦ, натомість, така відповідальність покладалась на трудовий колектив позивача відповідно до договорів про колективну відповідальність. Також, щодо здійснених операцій між ТОВ «Капрі-Трейд» та постачальником-нерезидентом «FICOSOTA, LTD» (Республіка Болгарія, Шумен), зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 247 997,70 грн (внаслідок не збільшення фінансового результату на суму 30% товарів (тобто на 1 377 765,00 грн)) обґрунтований з тих підстав, що відповідні операції в період з 01.01.2018 по 24.04.2018 були саме контрольованими. Щодо господарських відносин ТОВ «Капрі-Трейд» з Hayat Kimya Sanayi A.S. (Туреччина), Hayat Egypt Hygienic Products, S.A.E. (Єгипет) та ІПВУП «ПКФ Сонца» (Республіка Білорусь) суди зазначили, що відповідні виплати позивачу не були оплатою за надані ним послуги, а були додатковою винагородою товариства, яка правомірно включена позивачем у дохід підприємства, однак не підлягала оподаткуванню ПДВ.

Суд зазначає про передчасність таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

У справі, що розглядається судами встановлено та зазначено, що контролюючий орган дійшов висновку про не підтвердження первинними бухгалтерськими документами отримання позивачем від ДО «Комбінат «Трикутник» послуг зі зберігання товарно-матеріальних цінностей. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДО «Комбінат «Трикутник» (зберігач) та ТОВ «Капрі-Трейд» (поклажодавець) укладено договір № 2 від 30.12.2016 про надання послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей, який в подальшому переукладався 29.12.2017 за № 2, 29.12.2018 за № 1 та 28.12.2019 за № 1, за умовами якого зберігач зобов`язується надавати платні послуги по зберіганню ТМЦ, а поклажодавець зобов`язується оплачувати надані зберігачем послуги. Також, зберігач зобов`язується забезпечувати силами відомчої воєнізованої охорони охорону складських приміщень, в яких зберігаються ТМЦ поклажодавця, а поклажодавець зобов`язується, в тому числі, в межах строків, визначених договором, щомісячно сплачувати зберігачу вартість наданих послуг і самостійно вести облік матеріальних цінностей матеріально-відповідальною особою поклажодавця.

При цьому, судами попередніх інстанцій зазначено, що з метою підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів та отримання послуг зі зберігання матеріальних цінностей, позивачем подано до матеріалів справи копії первинних документів (податкові декларації, ТТН, інвентаризаційні відомості) та вказано, що рух товару (у розрізі складів) підтверджується поданими до матеріалів справи копіями відомостей по рахункам Товариства за спірний період.

Водночас, Суд звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доводам та доказам контролюючого органу, що зміст наданих позивачем до перевірки первинних документів, зокрема, акти прийому-передачі, не розкривають обсяг переданих на зберігання товарно-матеріальних цінностей, тобто - акти як первинні документи не дають можливості ідентифікувати зміст та обсяг посвідченої ним господарської операції (відсутні одиниці виміру) та не підтверджують факт передачі товарів на зберігання та, відповідно, отримання послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей від ДО «Комбінат «Трикутник» протягом перевіряємого періоду, переміщення товарно-матеріальних цінностей тощо.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій не було надано належної оцінки доводам контролюючого органу щодо того, що договори укладені між позивачем та ДО «Комбінат «Трикутник» не передбачали умов відповідальності зберігача за втрату чи пошкодження відповідних товарно-матеріальних цінностей, тоді як відповідальність покладалась на трудовий колектив позивача відповідно до договорів про колективну відповідальність.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій надаючи правову оцінку вказаним угодам укладеним між позивачем та ДО «Комбінат «Трикутник» (зокрема, в аспекті приналежності таких саме до договорів зберігання) посилаються лише на положення частини першої статті 936 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

При цьому судами залишено поза увагою, що зокрема статтею 950 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності (частини перша - третя статті 950 Цивільного кодексу України).

Крім того, частиною першою статті 943 Цивільного кодексу України (виконання договору зберігання) передбачено, що зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто.

З урахуванням зазначеного, Суд звертає увагу, що наявність договорів про колективну матеріальну відповідальність працівників позивача від 23.01.2017 № 01-17, від 07.11.2017 № 11-17, від 01.06.2020 № 2 не змінюють природу взаємовідносин між позивачем та його контрагентом у межах спірних правовідносин.

Таким чином, Суд зазначає, про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків контролюючого органу щодо не підтвердження позивачем валових витрат, заниження податку на прибуток те безпідставного формування податкового кредиту за господарськими операціями з ДО «Комбінат «Трикутник».

Щодо господарських операцій позивача з придбання продукції косметичного призначення у постачальника-нерезидента «FICOSOTA, LTD» (Республіка Болгарія, Шумен), Суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у:

неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону;

нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки».

Згідно з положеннями підпунктів 39.1.1-39.1.4 пункту 39.1 (Принцип «витягнутої руки») статті 39 Податкового кодексу України: платник податку, який бере участь у контрольованій операції, повинен визначати обсяг його оподатковуваного прибутку відповідно до принципу «витягнутої руки; обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях; якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу «витягнутої руки», прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку платника податку; встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» проводиться за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

У відповідності до положень підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 (Засади визначення операцій контрольованими) пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України під час визначення переліку держав (територій) для цілей підпункту «в» підпункту 39.2.1.1 цього підпункту Кабінет Міністрів України враховує такі критерії: держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, або які надають суб`єктам господарювання пільгові режими оподаткування, або в яких особливості розрахунку бази оподаткування фактично дозволяють суб`єктам господарювання не сплачувати податок на прибуток підприємств (корпоративний податок) або сплачувати його за ставкою, на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні; держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією; держави, компетентні органи яких не забезпечують своєчасний та повний обмін податковою та фінансовою інформацією на запити центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з 1 січня звітного року, наступного за календарним роком, у якому держави (території) було включено до такого переліку.

Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що платник податків, придбавши товари у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, зобов`язаний збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму 30 відсотків вартості товарів якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат не підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки».

Отже, обставина відповідності вартості товару цінам, визначеним за принципом «витягнутої руки», становить предмет доказування для цілей вирішення питання про необхідність збільшення фінансового результату до оподаткування звітного податкового періоду на суму 30% вартості товарів.

Системний аналіз вимог статті 39 Податкового кодексу України дозволяє зробити висновок, що процедура підтвердження витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», передбачає співставлення ціни (показника рентабельності) операції, передбаченої підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України, з ціною (показником рентабельності) у співставних неконтрольованих операціях, які здійснюються між непов`язаними особами.

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та зазначено, що ТОВ «Капрі-Трейд» згідно з дистрибуційним контрактом від 31.12.2016 № 01/17 здійснювало придбання продукції косметичного призначення у постачальника-нерезидента «FICOSOTA, LTD» (Республіка Болгарія, Шумен). На умовах вказаного контракту в період з 01.01.2018 по 24.04.2018 позивачем придбано у нерезидента товари (засоби для догляду за волоссям, мийні засоби не в аерозольній упаковці, дитячі підгузки тощо) на загальну суму 4 592 549,98 грн, з якою позивачем було сплачено податки, збори та інші обов`язкові платежі.

Судами зазначено, що в період здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальника-нерезидента «FICOSOTA, LTD» (Республіка Болгарія, Шумен) товарів, річний дохід ТОВ «Капрі-Трейд» від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, не перевищував 150 мільйонів гривень, а обсяг операцій платника податків з нерезидентом «FICOSOTA, LTD» (Республіка Болгарія, Шумен), визначений за правилами бухгалтерського обліку, в спірному періоді не перевищував 10 мільйонів гривень.

Суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Капрі-Трейд» виходили з помилковості висновку контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 247 997,70 грн, а саме - внаслідок не збільшення фінансового результату на суму 30 % товарів (на 1 377 765,00 грн) з тих підстав, що такі операції з вказаним контрагентом у період з 01.01.2018 по 24.04.2018 були контрольованими.

Суд зазначає, про помилковість таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки контролюючий орган приймаючи оскаржуване рішення не виходив з того, що зазначені операції були контрольованими. Так, у вказаному акті перевірки контролюючий орган зазначає (т. 1, а.с. 59), що здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальника-нерезидента «FICOSOTA, LTD» (Республіка Болгарія, Шумен) товарів косметичного призначення у період з 01.01.2018 по 24.04.2018 не є контрольованими операціями та посилається на невиконання позивачем всіх відповідних вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України. Вказаному не було надано відповідної належної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, про що неодноразово зазначав відповідач.

Таким чином, Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено зібрані у справі докази у їх сукупності, не надано належної оцінки обставинам вчинення вказаних господарських операцій позивача та висновків контролюючого органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Зазначене також стосується і висновків судів попередніх інстанцій щодо господарських операцій позивача з нерезидентами Hayat Kimya Sanayi A.S., Hayat Egypt Hygienic Products, S.A.E. та ІПВУП «ПКФ Сонца».

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 01.01.2017 по 30.09.2020 позивач надавав послуги нерезидентам Hayat Kimya Sanayi A.S. за договорами № 001 від 23.05.2016, від 01.07.2016, Hayat Egypt Hygienic Products, S.A.E. за договорами № 001 від 24.04.2018, від 01.11.2018 та ІПВУП «ПКФ Сонца» за контрактом № 27/02-2013 від 27.02.2013. При цьому аналіз господарських операцій здійснених за вказаними договорами зводиться до цитування окремих їх пунктів щодо винагород з надання відповідних послуг / продажу товару та змісту пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що виплачені Hayat Kimya Sanayi A.S., Hayat Egypt Hygienic Products, S.A.E., ІПВУП «ПКФ Сонца» бонуси позивачу не були оплатою за надані ним послуги, а були додатковою винагородою Товариства, яка правомірна включена позивачем у дохід підприємства, однак не підлягала оподаткуванням ПДВ, у зв`язку з чим у позивача були відсутні підстави для включення до отриманих бонусів в сумі 985 435,00 грн суми ПДВ у розмірі 197 086,00 грн, додаткового нарахування на вказану суму податку на доходи приватних підприємств та складення і подання на реєстрацію в ЄРПН податкових накладних.

Однак, Суд звертає увагу, що судами не було надано належної оцінки суті та характеру господарських відносин позивача з вказаними контрагентами, а також доводам та доказам контролюючого органу, що спірні виплати були саме оплатою наданих послуг, які надавалися на території України.

Суд зазначає, що відповідач у касаційній скарзі обґрунтовував підстави для касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, Суд зазначає, що у справі, що розглядається, в контексті спірних правовідносин суди першої та апеляційної інстанцій не встановили усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для виконання завдань адміністративного судочинства впроваджено принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

15. Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вказаним вимогам не відповідають.

16. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

17. За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі № 580/6124/21 скасувати в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області від 27.05.2021 № 4375/2300070110, № 4377/2300070110 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 578 804,00 грн (в тому числі за податковим зобов`язанням - 462 952,00 грн та за штрафними санкціями - 115 761,00 грн), № 4381/2300070110, № 4391/2300070110 частково на суму штрафних санкцій в розмірі 3 060,00 грн, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі № 580/6124/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова М.М. Гімон