Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 308/14974/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 вересня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Цмур В.Р., представника позивача Білоцерковець Ю.С. , представника відповідача - 1 ОСОБА_2 адвоката Маркусь М.І., представника відповідача - 2 ОСОБА_3 - адвоката Майор І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 04.09.2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.09.2024 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 05.12.2007 року між ОСОБА_2 (далі - Позичальник або Відповідач) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Первинний кредитор) було укладено договір про іпотечний кредит № 145/8-07 відповідно до якого Позичальник отримав грошові Кошти в сумі 39 800 доларів США з терміном повернення до 05.12.2027 року та сплатою за користування 13 % річних (далі - Кредитний договір 1).
Позивач зазначає, що окрім того, 29.12.2007 року між сторонами украдено Договір про внесення змін №1 до Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року.
В подальшому 17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (виступає правонаступником Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги (надалі текстом Договір відступлення), відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» зобов`язувалось передати грошові кошти В розпорядження ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», а ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зобов`язувалось відступити ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права грошових вимог до боржників за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору відступлення. Таким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було відступлено право грошової вимог за Кредитними Договорами №145/8-07 від 06.12.2007 року Товариству з обмеженою Відповідальністю «Кредитні Ініціативи» (надалі за текстом - Позивач). Відповідно до зазначеного договору, сторони свої зобов`язання повністю виконали - ТОВ «Кредитні ініціативи» передало грошові кошти, а ПАТ «Акціонфний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило свої права грошової вимоги др боржників, перелік яких міститься у додатку №1 до Договору відступлення в тому числі і до Боржника ОСОБА_2 за кредитними договорами №145/8-07 від 06.12.2007 року.
29.03.2023 ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило право вимоги за Кредитним Договором №145/8-07 від 06.12.2007 року до ТОВ «Фінансова компанія «МОРГАНКЕПІТАЛ», яка 04.08.2023 року змінила свою назву на ТОВ «Фінансова компанія» Оболонь Інвест Плюс».
Позивач вказує на те, що не зважаючи за взяті на себе зобов`язання Відповідач порушив умови погашення заборгованості за кредитними у зв`язку з чим, станом на момент подачі вказаної заяви заборгованість Позичальника становить: За основною сумою кредиту який видавався в доларах США - 56 970,5 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят доларів США 50 центів), що станом на 31.08.2023 року за і Курсом НБУ Становить 2 083 331,43 гривень (два мільйони вісімдесят три тисячі триста тридцять одна гривня 34 копійки); Заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом видавався в доларах США в розмірі 92 983,99 доларів США (дев`яносто дві тисячі дев`ятсот вісімдесят три долари США 99 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 31.08.2023 року становить 3 400 294,34 (три мільйони чотириста тисяч двісті дев`яносто чотири гривні 34 копійки); - і Заборгованість за пенею у розмірі 5 200 243,61 (п`ять мільйонів двісті тисячі двісті сорок три гривні 61 копійка); Заборгованість за основною сумою кредиту який видавався в гривнях - 555 910,0 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень; Заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом який видавався в гривнях - 1 302 433,92 (один мільйон триста дві тисячі чотириста тридцять три гривні 92 копійки); Заборгованість за пенею у розмірі 2 457 055,82 (два мільйони чотириста п`ятдесят сім тисяч п`ятдесят п`ять гривень 82 копійки).
Загальна заборгованість за кредитним договором становить: 149 954,49 (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири долари США 49 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 31.08.2023 року становить 5 483 625,77 (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят три тисячі шістсот двадцять п`ять гривень 77 копійки); 9 515 643,35 (дев`ять мільйонів п`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот сорок три гривні 35 копійок).
При цьому позивач наголошує на тому, що 17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено Договір відступлення прав вимоги (надалі текстом Договір відступлення) за яким право вимоги за іпотечними кредитними договором №145/8-07 від 06.12.2007 року перейшли до ТОВ «Кредитні ініціативи», а в подальшому 29.03.2023 ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило право вимоги цим кредитним договором до ТОВ «Фінансова компанія «МОРГАЙ КЕПІТАЛ», яке 04.08.2023 року змінило свою назву на ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь Інвест Плюс».
У позовній заяві вказано на те, що ОСОБА_2 порушила зобов`язання взяті на себе відповідно до умов укладеного кредитного договору, внаслідок чого у неї виникла загальна заборгованість за кредитним договором у розмірі 149 954,49 (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири долари США 49 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 31.08.2023 року становить 5 483 625,77 (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят три тисячі шістсот двадцять п`ять гривень 77 копійки) та 9 515 643,35 (дев`ять мільйонів п`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот сорок три гривні 35 копійок) яка підлягає до стягнення з нього на користь ТОВ «ФК "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС».
Також позивач зауважує, що при укладанні кредитного договору Позичальниця діяла зі згоди свого чоловіка ОСОБА_3 з яким перебуває у шлюбі з 1991 року. Дане підтверджується копією заявки ОСОБА_3 , який надав згоду на передачу в іпотеку його дружиною ОСОБА_2 , майнові права на нерухомість, які належать їм на праві спільної сумісної власності, (заява від 07.2007 року, що зареєстрована приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу за №526/2-06).
Так, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь ТОВ "ФК "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС", код за ЄДРПОУ 40008320, заборгованість у розмірі 149 954,49 (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири долари США 49 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 31.08.2023 року становить 5 483 625,77 (п`ять мільйонів чотириста вісімдесят три тисячі шістсот двадцять п`ять гривень 77 копійки) та 9 515 643,35 (дев`ять мільйонів п`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот сорок три гривні 35 копійок), , яка складається з заборгованості: - за основною сумою кредиту який видавався в доларах США - 56 970,5 (п`ятдесят шість і тисяч дев`ятсот сімдесят доларів США 50 центів), яка станом на 31.08.2023 року за Курсом НБУ Становить 2 083 331,43 гривень (два мільйони вісімдесят три тисячі триста тридцять одна гривня 34 копійки); зі сплати відсотків за користування кредитом видавався в доларах США в розмірі 92 983,99 доларів США (дев`яносто дві тисячі дев`ятсот вісімдесят три долари США 99 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 31.08.2023 року становить 3 400 294,34 (три мільйони чотириста тисяч двісті дев`яносто чотири гривні 34 копійки); за пенею у розмірі 5 200 243,61 (п`ять мільйонів двісті тисячі двісті сорок три гривні 61 копійка); за основною сумою кредиту який видавався в гривнях - 555 910,0 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень; зі сплати процентів за користування кредитом який видавався в гривнях - 1 302 433,92 (один мільйон триста дві тисячі чотириста тридцять три гривні 92 копійки); за пенею у розмірі 2 457 055,82 (два мільйони чотириста п`ятдесят сім тисяч п`ятдесят п`ять гривень 82 копійки).
03.10.2023 від позивача по справі надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи наступних доказів: копію розрахунку заборгованості за кредитом у валюті за кредитним договором № 145/8-07 та копію розрахунку заборгованості за кредитом у гривні за кредитним договором № 145/8-07.
23.10.2023 року від представника відповідача по справі ОСОБА_2 - адвоката Маркусь М.І., надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві вказано на те, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, такими, що не підлягають до задоволення.
Представник відповідача зазначає, що належних доказів відступлення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» згідно Договору відступлення права вимоги, укладеного 17.12.2012 року на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» прав вимоги до відповідача 1 матеріали справи не містять, позивачем не надані. Вважає, що копія витягу з Додатку до такого договору не є належним доказом, не дає можливість визначити зміст такого документу. Враховуючи, що такі докази викликають у відповідача сумніви щодо їх автентичності, відповідач 1 просить суд витребувати в позивача оригінал такого документу для огляду та дослідження його при розгляді даної справи відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України.
Як вказує представник відповідача, що між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як іпотекодержателем 07.12.2007 року було укладено Іпотечний договір №317/23-2007 (далі - Іпотечний договір), яким забезпечувались вимоги Банку, що випливали з Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року, за умовами якого банк зобов`язався надати позивачу кредит у розмірі 39800 доларів США терміном до 05.12.2027 року. Іпотечний договір був посвідчений приватним нотаріусом Дроботя А.В. за реєстраційним номером 5418. Предметом договору іпотеки були майнові права на нерухомість: будинок котеджного типу загальною площею 195,28 кв.м, який складається з чотирьох кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Дроботя А.В. 21.02.2008 року було внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - накладено заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 6635731) на підставі Іпотечного договору №317/23-2007, 5418 від 07.12.2007 року, нотаріус Дроботя А.В. Об`єктом обтяження є будинок котеджного типу загальною площею 195,28 кв.м, який складається з чотирьох кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Обтяжувачем є ЗАТ «Акціонерний комерційний промисловоінвестиційний банк». Приватним нотаріусом Дроботя А.В. 21.02.2008 року було внесено запис до Державного реєстру іпотек - про іпотеку (реєстраційний номер обтяження 6636789) на підставі Іпотечного договору №317/23-2007, 5418 від 07.12.2007 року, нотаріус Дроботя А.В. Об`єктом обтяження є будинок котеджного типу загальною площею 195,28 кв.м, який складається з чотирьох кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Обтяжувачем є ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Банк не відступав свої права та залишається Іпотекодержателем на підставі Іпотечного договору, що підтверджується відомостями ДРРП.
Представник відповідача зазначає, що будь-які права Банку у спірних правовідносинах ним не відступались на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», а тому такі позивач не міг набути і на підставі Договору факторингу, жодних повідомлень від ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на адресу відповідача 1 про відступлення прав на користь третіх осіб не надходило, що дає підстави для висновку про те, що такі права не були предметом Договору відступлення.
Також відповідач 1 зазначає, що на його думку, у нього відсутні зобов`язання за Договором про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року. Виникнення заборгованості у відповідача 1 за вказаним Договором в межах визначених Іпотечним договором, а також обставин щодо його виконання сторонами матеріали справи не містять. Розмір заборгованості наведений позивачем в позовній заяві є необґрунтованим та не відповідає дійсності, не підтверджений жодними належними та допустимими доказами. Відповідач 1 вважає, що позовні вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності, а тому не підлягають до задоволенні і з цих підстав. Відповідач 1 наполягає на застосуванні строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог в повному обсязі.
24.10.2023 року від представника відповідача по справі ОСОБА_2 - адвоката Маркусь М.І., надійшла заява про застосування строків позовної давності.
Так представник відповідача вказує на те, що як вбачається з позовної заяви, що між ОСОБА_2 (Позивальник/ відповідач 1) та ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (на даний час ПАТ «Промінвестбанк», далі - Банк/ Первинний кредитор), було укладено Договір про іпотечний кредит №145/8-07, відповідно до умов якого позичальник отримала грошові кошти в сумі 39800 доларів США з терміном повернення до 05.12.2027 року під 13% річний. Згідно Договору про внесення змін №1 до Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2017 року, сторонами погоджено внесення змін, зокрема щодо видачі мультивалютного кредиту у сумі, який не може перевищувати 150 000 доларів США, на умовах визначених договором.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що у відповідача 1 виникла заборгованість по сплаті відсотків ще в грудні 2007 року та січні 2008 року.
Відповідно до п.2.3 Договору про іпотечний кредит у разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п.3.3 цього Договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим Договором строк. Відповідний обов`язок позичальника щодо дострокового погашення заборгованості за таким договором передбачено і в п.5.2.8 Договору про іпотечний кредит.
Відтак, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що права ЗАТ «Промінвестбанк» на стягнення всіх коштів за кредитом відповідно до наведених вище умов виникло з 02.03.2008 року.
Якщо у кредитному договорі є положення, які передбачають автоматичне повернення всієї суми заборгованості після певного періоду прострочення платежів, то після настання відповідних обставин строк кредитування припиняється, банк втрачає можливість нараховувати проценти та пеню і саме з цього моменту починає рахуватися строк позовної давності.
Тому строки позовної давності почали спливати з березня 2008 року та спливли станом на час звернення з даним позовом 01.09.2023 року, оскільки пройшло понад 14,5 років. Відповідні правові наслідки підлягають застосуванню і щодо позивача в даній справі, який вважає себе правонаступником Банку.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.43, 49 ЦПК України, ст.261, 267 ЦК України, відповідач 1, - просить відмовити в задоволенні позовних вимог у справі №308/14974/23 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь Інвест Плюс» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з підстав пропуску позивачем строків позовної давності.
16.11.2023 року від представника відповідача по справі ОСОБА_3 ,- адвоката Майор Івана Васильовича, надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач 2 заперечує щодо заявлених вимог, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, а також не відповідають дійсним фактичним обставинам, які мали місце.
Зокрема відповідач зазначає, що стверджуючи, що відповідач 1 отримав кредитні кошти, позивач не підтвердив таких обставин, а в матеріалах відсутній будь-який доказ, який би підтверджував такі обставини. При цьому укладення Договору про внесення змін №1 від 29.12.2007 року зазначено, що Банк надає позичальнику кредит у сумі, яка не може перевищувати 150 000 доларів США. Оскільки договір кредиту є реальним договором, а не консенсуальним, то зобов`язання сторін виникають тільки у разі реального виконання умов договору.
Відповідач зазначає, що Позивач в даному випадку не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування у відповідача 1 заборгованості за укладеним кредитним договором у розмірі, наведеному в позовній заяві. Так, позивачем надано до суду копії Договору про іпотечний кредит, графіку погашення кредиту (додаток до кредитного договору), договір про внесення змін до договору про іпотечний кредит. До позовної заяви, не було додано навіть розрахунок заборгованості до позовної заяви. Одночасно, всі документи, які підтверджують право вимоги Банку, або ж його правонаступників підлягали передачі ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до розділу 8 Договору відступлення наданого позивачем.
Оскільки позивач, який вважає себе кредитором, не подав таких документів з позовною заявою, то це є підставою для відмови в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості. Представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з цих мотивів та підстав.
Також представник відповідача вказує на те, що позивачем не обґрунтовано розмір заборгованості, яка є предметом позовних вимог в даній справі. Зокрема до позовної заяви не було долучено розрахунок заборгованості. Такий розрахунок було надіслано до суду тільки в жовтні з клопотанням про долучення такого до матеріалів справи. Однак вказане клопотання подано з порушенням процесуальних строків без клопотання про поновлення такого строку, а також доказів існування поважних причин для їх поновлення.
Відповідач 2 зазначає, що якщо аналізувати розрахунок заборгованості зазначений вище, то такий не відповідає ні фактичним обставинам справи, ні умовам договору, на якому позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому взагалі не можна визначити за якими вихідними даними такий розрахунок проведено, за якою відсотковою ставкою, містить неточності, та явні невідповідності матеріалам справи.
Представник відповідача зазначає, що такий розрахунок містить явно недостовірні відомості про ніби то часткове погашення відповідачем 1 або 2 заборгованості за спірним Договором іпотечного кредиту, як це відображено в розрахунку, явно з метою створення видимості вчинення відповідачем дій щодо переривання строку позовної давності. Таких дій відповідач не вчиняв, жодних платежів на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» чи будь-кого іншого, не вчиняв жодних належних доказів таких обставин позивач не надав.
За твердженням представника відповідача, вказаний розрахунок також містить нарахування відсотків та пені за весь період з грудня 2007 року, притому, що підстав для такого нарахування ні в правопопередника позивача, ні в самого позивача не було. Необґрунтованість розрахунку позивача полягає також в тому, що з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Представник відповідача звертає увагу також на структуру позовних вимог, заявлених позивачем. Як вбачається з доводів позивача, останній доводить, що предметом іпотечного договору були кошти - 39800 доларів США, а також 555910 грн., що разом на час звернення з позовом до суду складає 2011340 грн.
Представник відповідача вважає, що в будь-якому випадку підстав для стягнення з відповідача пені в заявленому позивачем розмірі не має, оскільки відповідно до статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Одночасно позивач просить суд стягнути 7 657 299 грн., що складає 381% від розміру основного боргу, за даними позивача.
Разом із цим у відзиві вказано на те, що позовні вимоги не підлягають застосуванню, оскільки строк дії кредитного договору був змінений, а як наслідок позовні вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності. Відповідач просить застосувати строки позовної давності та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, якщо суд прийде до висновку про їх обґрунтованість.
Представник відповідача вказує на те, що не обґрунтованими є також вимоги позивача в частині наявності підстав для стягнення заборгованості солідарно з відповідача 2, як подружжя відповідача 1, оскільки такі не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах справи. Відповідач 2 вважає, що в даній справі мають місце інші фактичні обставини, ніж ті, які були встановлені судами у справах 205/5882/18.
Так представник відповідача просить: відмовити в задоволенні позовних вимог в даній справі з мотивів та підстав наведених вище.
16.11.2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Майор І.В. надійшло клопотання про витребування доказів.
23.11.2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Майор І.В. надійшло клопотання/заява про застосування строків позовної давності. Зокрема адвокат повідомляє, що ОСОБА_3 не визнає позов повністю та просить в ньому відмовити. Вважає, що є підстави для застосування строку позовної давності та просить суд застосувати по справі №308/14974/23 наслідки пропуску позивачем строку на звернення до суду, сплив позовної давності. На підставі вищенаведеного просить суд відмовити в задоволенні позову в тому числі з підстав пропущення строку позовної давності.
23.11.2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Маркусь М. І. надійшло клопотання про витребування документів у ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та у Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Оболонь Інвест Плюс».
23.11.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові письмові докази до матеріалів справи. Зокрема копії платіжної інструкції №4462 від 29.03.2023 року між ТОВ «ФК» Морган Капітал» та ТОВ «Кредитні Ініціативи», платіжного доручення №1879 від 17.12.2012 року між ТОВ «Кредитні Ініціативи» та ПАТ «АКПІБ», копії позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «ФК» Морган Капітал» про визнання припиненою іпотеки та скасування рішення про державну реєстрацію, відзив ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «ФК» Морган Капітал» про визнання припиненою іпотеки та скасування рішення про державну реєстрацію, копії договору від 29.12.2007 року про внесення змін №1 до договору про іпотечний кредит №145\8-07 від 06.12.2007 року, скаргу ОСОБА_2 . Міністерству юстиції України на дії нотаріуса Черленюх Л.В., копію відповіді ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» №1375/08 від 03.05.2023 року ТОВ «Кредитні Ініціативи» щодо надання документів.
01.12.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: виписка руху коштів по рахунку ОСОБА_2 за період з 01.01.2003 по 25.04.2023 по рахунку: НОМЕР_18, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , НОМЕР_19, НОМЕР_20, № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 ; № НОМЕР_7 ; № НОМЕР_8 ; № НОМЕР_9 ; № НОМЕР_10 ; № НОМЕР_11 ; № НОМЕР_12 ; НОМЕР_21; НОМЕР_22; НОМЕР_23; заява ОСОБА_3 ; Відповідь Ліквідатора від 29.11.2023 №3379/08; Протокол №493 засідання Правління ПАО Промінвестбанк від 24.12.2010; Протокол №156 загальних зборів ТОВ ФК Морган капітал від 02.08.2023 (про зміну назви); Договір про внесення змін №1 від 29.12.2007 до Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06 грудня 2004 року.
11.12.2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Майор І.В. надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит від ТОВ «Кредитні ініціативи» та доказ вручення адвокатського запиту ТОВ «Оболонь Інвест Плюс».
19.12.2023 року від представника позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, так позивач просить суд:
«Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь ТОВ "ФК "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС", код за ЄДРПОУ 40008320, заборгованість у розмірі 222 156,82 (двісті двадцять дві тисячі сто п`ятдесят шість Доларів США 82 центи) та 6 676 887,34 (шість мільйонів шістсот сімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 34 копійки), яка складається з заборгованості:
- за основною сумою кредиту який видавався в доларах США - 39 500,00 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот доларів США), що станом на 17.12.2023 року за Курсом НБУ Становить 1 461 156,35 гривень (один мільйон чотириста шістдесят одна тисяча сто п`ятдесят шість гривень 3 копійок);
- зі сплати відсотків за користування кредитом видавався в доларах США в розмірі 71 896,12 доларів США (сімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто шість доларів 12 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 2 659 530,97 (два мільйони шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять гривень 97 копійок);
- за пенею за кредитом видавався в доларах США у розмірі 110 760,70 (сто десять тисяч сімсот шістдесят Доларів США 70 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 4 097 182,33 (чотири мільйони дев`яносто сім тисяч сто вісімдесят дві гривні 33 копійок);
- за основною сумою кредиту який видавався в гривнях - 555 910,0 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень;
- зі сплати процентів за користування кредитом який видавався в гривнях - 1 345 928,56 (один мільйон триста сорок п`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 56 копійки);
- по штрафам у розмірі 2 534 151,66 (два мільйони п`ятсот тридцять чотири тисячі сто п`ятдесят одна гривня 66 копійок);
- за пенею у розмірі 2 240 897,12 (два мільйони двісті сорок тисяч вісімсот дев`яносто сім гривень 12 копійок).
Стягнути з відповідачів на користь ТОВ "ФК "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" сплачений судовий збір».
До клопотання додано розрахунок заборгованості за кредитом у гривні позичальник ОСОБА_2 , розрахунок заборгованості за кредитом у валюті позичальник ОСОБА_2
15.01.2024 від представника позивача по справі надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи відповіді на адвокатський запит від 14.01.2024 із додатком лист №3604/08 від 25.12.2003.
15.01.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Маркусь М.І. надійшло клопотання про витребування доказів у Публічного акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» доказів: копія листа ПАТ «Промінвестбанку» №729/08 від 07.02.2024 , копія поштового конверту та відомості по вручення поштового конверту.
28.05.2024 від представника позивача по справі надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи розрахунок заборгованості за кредитом у валюті за кредитним договором №145/8-07 та розрахунок заборгованості за кредитом у гривні за кредитним договором №145/8-07.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.09.2023 року вказану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року, у справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2023 року, за клопотанням позивача вжито заходи забезпечення позову.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Маркусь М.І. від 15.01.2024 про витребування у Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (01001, м.Київ, вул.Малопідвальна, 8, код ЄДРЮОФОПГФ 00039002) доказів.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.01.2024 у справі закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином. Її представник Маркусь М.М. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник відповідача Майор І.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову. В судових дебатах просив врахувати, що доводи відповідача ОСОБА_2 та його як представника повністю збігаються з доводами наведеними в письмових дебатах поданих представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Маркусь М.М..
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги заяви що надійшли до суду від учасників справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст.12 ЦПК України).
Згідно із ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Водночас, ст. 82 ЦПК України визначено підстави для звільнення від доказування. Так, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч.1ст.82 ЦПК України).
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правомірність договору, як правочину, презюмується. Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Виходячи з загальних умов (статті 526, 527, 530 ЦКУкраїни), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання підлягає виконанню належними сторонам та у встановлений строк (термін).
Судом встановлено, що 06.12.2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком було укладено договір про іпотечний кредит № 145/8-07.
Згідно умов Договору про іпотечний кредит такий було надано для придбання будинку (п.1.1); предмет договору 39 800,00 дол. США , що складало за курсом НБУ 200990,00 грн. (п.2.1); встановлена процентна ставка 13% за користування кредитом(п.2.2); кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним - не пізніше "05" грудня 2027 р. (2.3.).У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п.3.3 цього Договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим Договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту та відсотків за ним. Погашення кредиту та процентів за ним здійснюється Позичальником щомісячно у відповідності до графіку (Додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.4.);Кредит надається Позичальнику для придбання будинку котеджного типу за адресою АДРЕСА_1 (п.2.5); виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором забезпечується договором іпотеки, предметом за яким є будинок котеджного типу, що перебуває в процесі будівництва ( АДРЕСА_1 ) та договором страхування життя Позичальника (п. 4.1).
29.12.2007 року між сторонами украдено Договір про внесення змін №1 до Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року.
Умовами цього договору сторони погодили, окрім інших такі умови:
Пункт 2.1. Договору про іпотечний кредит викласти в наступній редакції: «2.1. Банк надає Позичальнику мультивалютний кредит у сумі, який не може перевищувати 150 000, 00 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США, на умовах, передбачених цим Договором.»(п.1);
Пункт 2.2. Договору про іпотечний кредит викласти в наступній редакції: «2.2. За користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі: - 15,5 (п`ятнадцять цілих п`ять десятих) відсотків річних за кредитом, наданим в гривнях; 13,0 (тринадцять цілих і нуль десятих) відсотків річних за кредитом, наданим в доларах США. Відсотки нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит.» (п.2);
Пункт 3.4. Договору про іпотечний кредит викласти в наступній редакції: «3.4 У випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту (п.2.4 цього Договору), він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 17,0 відсотків річних за кредитом, наданим в доларах США (840), у розмірі 19,5 відсотків річних за кредитом, наданим в гривні (980), порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно до п.п. 3.2. та 3.3. цього Договору» (п. 5).
Пункт 6.5 Договору про іпотечний кредит викласти в наступній редакції: «6.5. У випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 17,0 відсотків річних за кредитом, наданим в доларах США (840), у розмірі 19,5 відсотків річних за кредитом, наданим в гривні (980), від простроченої суми згідно ч. 2 статті 625 ЦК України.»
За п.п. 10, 11 вказаного договору, він є невід`ємною частиною договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06 грудня 2007 року. Всі інші умови Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року залишаються незмінними.
Згідно п. 7 Договору, пункт 5.21. Договору про іпотечний кредит викладено в наступній редакції «5.2.1. Використати кредит за цільовим призначенням погасити заборгованість по кредиту та процентах перед Банком відповідно до розробленого графіку погашення (додаток №1 до Договору) у тій валюті в якій було отримано кредит на позичкові рахунки: № НОМЕР_24/980, № НОМЕР_25/840, відкриті Банком в Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород", код Банку 312163 шляхом: перерахування коштів з поточних рахунків Позичальника № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 в Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород» код Банку 312163 (або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника)%: перерахування коштів з особистого вкладного (депозитного) рахунку; переказами через пошту; готівкою; іншими шляхами, передбаченими законодавством.
У випадку прострочення повернення кредиту Позичальник зобов`язаний перераховувати кошти, що призначені ним на погашення кредиту, на рахунок простроченої заборгованості, номер якого повідомляється Банком Позичальнику негайно після його відкриття. З моменту виникнення прострочення Позичальник надає Банку право самостійно зараховувати кошти, що направлені Позичальником на погашення заборгованості за кредитом на рахунок простроченої заборгованості в черговості, вказаній у п.3.7 цього Договору.
Згідно п.8 Договору, пункт 6.5 Договору про іпотечний кредит викладено в наступній редакції: "6.5. У випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 17,0 відсотків річних за кредитом, наданим в доларах США (840), у розмірі 19,5 відсотків річних за кредитом, наданим в гривні (980) від простроченої суми згідно 4.2 ст. 625 ЦК України.
Було розроблено графік погашення кредиту так згідно наявного у матеріалах справи Додатку №1 до Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від «06» грудня 2007 року, він охоплює період з 6 грудня 2007 року по 26 листопада 2027 року. У ньому вказано терміни та суми платежів із зазначення сум які сплачуються за тілом кредиту та відсотками, із зазначенням залишку сули кредиту.
Так, згідно вказаного графіку перший платіж 6 грудня 2007 року складає 283,51 дол. США, наступний 26 грудня цього ж року - 605,27, та останній 26 листопада 2027 року - 167,22 дол. США.
Згідно матеріалів справи відповідач - 2 ОСОБА_3 надав згоду на передачу в іпотеку його дружиною ОСОБА_2 , майнових прав на нерухомість, а саме будинку котеджного типу, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . та належить їм на праві спільної сумісної власності.
Згідно наданого позивачем (клопотання від 03.10.2023 року) розрахунку заборгованості за кредитним Договором № 145/8-07 від 06.12.2007 у доларах США, за період з 06.12.2007 року до 26.04.2023 року, сума боргу складає 292 606,05 дол. США (двісті дев`яносто дві тисячі шістсот шість доларів США 05 центів) / за курсом НБУ на 26.04.2023 - 10 700 193,60 (десять мільйонів сімсот тисяч сто дев`яносто три гривні 60 копійок), з яких:
56 970,50 дол. США (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят доларів 50 центів)/за курсом НБУ на 26.04.2023 - 2 083 331,43 грн. (два мільйони вісімдесят три тисячі триста тридцять одна гривня/- за кредитом; 93 430,39 дол. США (дев`яносто три тисячі чотириста тридцять доларів США 39 центів) /за курсом НБУ на 26.04.2023 - 3 416 618,56 грн. (три мільйона чотириста шістдесят тисяч шістсот вісімнадцять гривень 56 копійок) - по відсотках; 142 205,16 дол. США (сто сорок п`ять тисяч двісті п`ять доларів США 16 центів) /за курсом НБУ на 26.04.2023-5 200 243,61 грн. (п`ять мільйонів двісті тисяч двісті сорок три гривні 61 коп.)/ по пені.
Із розрахунку у валюті долари США вбачається, що на погашення кредиту позичальником було внесено наступні платежі: 01.02.2016 - 0,04 та 13.02.2019 - 0,19 - а всього 0,23 - гривневий еквівалент 8,41.
Згідно наданого позивачем (клопотання від 03.10.2023 року) розрахунку заборгованості за кредитним Договором № 145/8-07 від 06.12.2007 у гривнях, за період з 06.12.2007 року до 26.04.2023 року, сума боргу складає 4 321 263,45 грн. (чотири мільйона триста двадцять одна тисяча двісті шістдесят три гривні 45 коп.), з яких:
555 910,00 грн. (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять гривень 00 копійок) за кредитом; 1 308 297,63 грн. (один мільйон триста вісім тисяч двісті дев`яносто сім гривень 63 копійок) - по відсотках; 2 457 055,82 грн. (два мільйони чотириста п`ятдесят сім тисяч п`ятдесят п`ять гривень 82 копійок) - по пені.
Із розрахунку у валюті гривня вбачається, що на погашення кредиту позичальником було внесено наступні платежі: 01.02.2016 - 1,00 та 05.06.2019 - 3,00- а всього 4,00 - гривні.
19.12.2023 року від представника позивача надійшло клопотання із покликанням на п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України представник позивача просить: не враховувати при розгляді справи подані позивачем попередні розрахунки заборгованості як такі, що вчинені з математичною помилкою та розглядати даний позов з урахуванням уточнених позовних вимог на підставі доданих до цієї заяви розрахунків заборгованості та у такій редакції:
«Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь ТОВ "ФК "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС", код за ЄДРПОУ 40008320, заборгованість у розмірі 222 156,82 (двісті двадцять дві тисячі сто п`ятдесят шість Доларів США 82 центи) та 6 676 887,34 (шість мільйонів шістсот сімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 34 копійки), яка складається з заборгованості: - за основною сумою кредиту який видавався в доларах США - 39 500,00 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот доларів США), що станом на 17.12.2023 року за Курсом НБУ Становить 1 461 156,35 гривень (один мільйон чотириста шістдесят одна тисяча сто п`ятдесят шість гривень 3 копійок); - зі сплати відсотків за користування кредитом видавався в доларах США в розмірі 71 896,12 доларів США (сімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто шість доларів 12 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 2 659 530,97 (два мільйони шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять гривень 97 копійок); - за пенею за кредитом видавався в доларах США у розмірі 110 760,70 (сто десять тисяч сімсот шістдесят Доларів США 70 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 4 097 182,33 (чотири мільйони дев`яносто сім тисяч сто вісімдесят дві гривні 33 копійок); - за основною сумою кредиту який видавався в гривнях - 555 910,0 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень; - зі сплати процентів за користування кредитом який видавався в гривнях - 1 345 928,56 (один мільйон триста сорок п`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісі гривень 56 копійки); - по штрафам у розмірі 2 534 151,66 (два мільйони п`ятсот тридцять чотири тисячі сто п`ятдесят одна гривня 66 копійок) - за пенею у розмірі 2 240 897,12 (два мільйони двісті сорок тисяч вісімсот дев`яносто сім гривень 12 копійок). Стягнути з відповідачів на користь ТОВ "ФК "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" сплачений судовий збір.
Відповідно до розрахунку заборгованості доданого до клопотання про уточнення позовних вимог, наявна така заборгованість у відповідачів:
за кредитним Договором № 145/8-07 від 06.12.2007 у доларах США, за період з 06.12.2007 року до 17.12.2023 року:
загальна заборгованість згідно кредитного договору № 145/8-07 від 06.12.2007 станом на 17.12.2023 складає 346 435,63 Триста сорок шість тисяч чотириста тридцять п`ять доларів США 63 цента: що по курсу НБУ на 17.12.2023 року складає 12 815 104,26 (Дванадцять мільйонів вісімсот п`ятнадцять тисяч сто чотири гривні 26 копійок), з яких:
за кредитом: 39 500,00 тридцять дев`ять тисяч п`ятсот доларів США 00 центiв, по курсу НБУ на 17.12.2023: 1 461 156,35 Один мільйон чотириста шістдесят одна тисяча сто п`ятдесят шість гривень 35 копійок
по відсотках: 71 896,12 сімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто шість доларів США 12 центiв, по курсу НБУ на 17.12.2023: 2659530,97 Два мільйона шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять гривень 97 копійок
по штрафам: 124 278,81 Сто двадцять чотири тисячі двісті сімдесят вісім доларів США 81 цент, по курсу НБУ на 17.12.2023: 4597234,61 Чотири мільйона п`ятсот дев`яносто сім тисяч двісті тридцять чотири гривні 61 копійка;
по пені: 110 760,70 Сто десять тисяч сімсот шістдесят доларів США 70, по курсу НБУ на 17.12.2023: 4097182,33 Чотири мільйона дев`яносто сім тисяч сто вісімдесят дві гривні 33 копійки.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним Договором № 145/8-07 від 06.12.2007 у гривнях, за період з 06.12.2007 року до 17.12.2023 року:
загальна заборгованість згідно кредитного договору № 145/8-07 від 06.12.2007 станом на 17.12.2023 складає: 6 676 887,34 (Шість мільйонів шістсот сімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 34 копійки), з них:
за кредитом: 555 910,00 П`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять гривень 00 копійок;
по відсотках: 1 345 928,56 Один мільйон триста сорок п`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 56 копійок;
по штрафам: 2 534 151,66 Два мільйона п`ятсот тридцять чотири тисячі сто п`ятдесят одна гривня 66 копійок;
по пені: 2 240897,12 Два мільйона двісті сорок тисяч вісімсот дев`яносто сім гривень 12 копійок.
Із розрахунку у валюті долари США вбачається, що на погашення кредиту було внесено наступні платежі: 01.02.2016 - 0,04 та 13.02.2019 - 0,19 - а всього 0,23 - гривневий еквівалент 8,41.
Із розрахунку у валюті гривня вбачається, що на погашення кредиту було внесено наступні платежі: 01.02.2016 - 1,00 та 05.06.2019 - 3,00- а всього 4,00 - гривні.
Згідно договору відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року укладеного між «Первісним Кредитором» - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та «Новим Кредитором» Товариство з обмеженою Відповідальністю «Кредитні Ініціативи» - первісний кредитор передав (відступив), а новий кредитор прийняв Кредитний Портфель та зобов`язався сплатити за нього грошову винагороду на умовах визначених цим Договором.
Внаслідок передачі (відступлення) Кредитного Портфеля за цим Договором, Новий Кредитор набуває усіх Прав Вимоги Первісного Кредитора за Кредитними Договорами та Договорами Забезпечення, включно з правом вимагати від Позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань, правом на звернення стягнення за зобов`язаннями Позичальників на заставлене майно, та іншими Правами Вимоги за Кредитними Договорами та Договорами Забезпечення. При цьому передача Прав Вимоги за Забезпеченнями, що випливають з договорів застави/поруки (якщо вони укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, укладених Первісним Кредитором з Позичальниками, оформлюються окремими договорам про передачу Прав Вимоги за Забезпеченнями, що випливають з договорів застави/поруки (якщо вони укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, які укладаються Сторонами одночасно з підписанням Реєстру Позичальників. Такі договори про передачу Прав Вимоги за Забезпеченнями, що випливають з договорів застави/поруки (якщо вони укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, будуть укладені Сторонами в дату укладання цього Договору на тих самих умовах, що і цей Договір. Права Вимоги за Забезпеченням, що випливають з договорів, укладених в письмовій формі без нотаріального посвідчення, передаються Новому Кредитору на підставі Договору.
У випадку, коли Забезпеченням є іпотека, що також забезпечує виконання зобов`язань позичальників Первісного Кредитора, які не вказані у Реєстрі Позичальників і по зобов`язанням, які не є предметом цього Договору, передача прав по такому Забезпеченню, не породжує відступлення Новому кредитору прав вимоги по зобов`язанням, що не є предметом цього Договору.
Після відступлення Кредитного Портфеля Новий Кредитор має право здійснити подальше відступлення третім особам Прав Вимоги, придбаних від Первісного Кредитора за цим Договором. В той же час, Первісний Кредитор не несе жодної відповідальності за можливість, дійсність, умови та наслідки такого подальшого відступлення Прав Вимоги Новим Кредитором. Новий Кредитор зобов`язаний відшкодувати Первісному Кредитору в повній мірі будь-які прямі або непрямі збитки, яких зазнає Первісний Кредитор у зв`язку з вимогами та претензіями осіб, яким Новий Кредитор здійснив подальше відступлення Прав Вимоги, до Первісного Кредитора.
Згідно акту приймання передачі Додаткового реєстру Позичальників від 17.12.2012: підписанням цього акту приймання-передачі Новий Кредитор підтверджує, що Первісний Кредитор передав, а Новий кредитор отримав Додатковий реєстр Позичальників у об`ємі, достатньому для подальшого обліку Прав Вимоги, що були набуті Новим Кредитором на підставі Договору; Акт приймання - передачі Додаткового реєстру Позичальників є невід?ємною частиною Договору про відступлення прав вимоги від 17.12.12 р.; Акт приймання - передачі Додаткового реєстру Позичальників укладається у трьох екземплярах: по одному для кожної із Сторін та один для нотаріуса. До акту надано реєстр боржників у переліку яких є ОСОБА_2 .
29.03.2023 ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило право вимоги за Кредитним Договором №145/8-07 від 06.12.2007 року до ТОВ «Фінансова компанія «МОРГАНКЕПІТАЛ», яка 04.08.2023 року змінила свою назву на ТОВ «Фінансова компанія» Оболонь Інвест Плюс».
В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові свої права грошової вимоги (надалі також іменуються «права» або «право», в залежності від контексту) до боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за:
Договором про іпотечний кредит №08/22-06 від 29.09.2006 року, що укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та громадянкою України ОСОБА_2 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), надалі іменуються «Основний договір 1»;
Договором про іпотечний кредит № 145/8-07 від 06.12.2007 року (заборгованість в доларах США), що укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та громадянкою України ОСОБА_2 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), надалі іменуються «Основний договір 2»;
Договором про іпотечний кредит № 145/8-07 від 06.12.2007 року (заборгованість в гривні), що укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та громадянином України ОСОБА_2 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), надалі іменуються «Основний договір 3» (п.1.1.).
За Основними договорами відступаються наступні права за «Основним договором 1»:
право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору 1 в сумі 38 382,00 доларів США (Тридцять вісім тисяч триста вісімдесят два долари США 00 центів), що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання цього договору становить 1 403 576,01 гривень (Один мільйон чотириста три тисячі п`ятсот сімдесят шість гривень 01 копійка);
право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі, встановленому Основним договором і нарахованих та несплачених станом на дату підписання цього Договору в сумі 70 586,78 доларів США (Сімдесят тисяч п`ятсот вісімдесят шість тисяч сімдесят вісім доларів США 78 центів), що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання цього договору становить 2 581 259,72 гривень (Два мільйони п`ятсот вісімдесят одна тисяча двісті п`ятдесят дев`ять гривень 72 копійки), а також право вимоги сплати процентів за користування кредитом, нарахованих в майбутньому;
право вимоги сплати пені в сумі 3 292 746,08 гривень (Три мільйони двісті дев`яносто дві тисячі сімсот сорок шість гривень 08 копійок).
за «Основним договором 2»:
право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору 2 в сумі 56970,50 доларів США (П`ятдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят доларів США 50 центів), що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання цього договору становить 2 083 33 1,43 гривень (Два мільйони вісімдесят три тисячі триста тридцять одна гривня 43 копійки);
право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі, встановленому Основним договором нарахованих та несплачених станом на дату підписання цього Договору в сумі 92 983,99 доларів США (Дев`яносто дві тисячі дев`ятсот вісімдесят три долари США 99 центів), що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання цього договору становить 3 400 294,34 гривень (Три мільйони чотириста тисяч двісті дев`яносто чотири гривні 34 копійки), а також право вимоги сплати процентів за користування кредитом, нарахованих в майбутньому;
право вимоги сплати пені в сумі 5 200 243,61 гривень (П`ять мільйонів двісті тисяч двісті сорок три гривні 61 копійка).
за «Основним договором 3»:
право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору 3 в сумі 555 910,00 гривень (П`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять гривень 00 копійок);
право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі, встановленому Основним договором 3 нарахованих та несплачених станом на дату підписання цього Договору в сумі 1 302 433,92 гривень (Один мільйон триста дві тисячі чотириста тридцять три гривні 92 копійки), а також право вимоги сплати процентів за користування кредитом, нарахованих в майбутньому;
право вимоги сплати пені в сумі 2 457 055,82 гривень (Два мільйони чотириста п`ятдесят сім тисяч п`ятдесят п`ять гривень 82 копійки) (п.1.2.).
Окрім того,згідно договору факторингу в день підписання цього Договору до Фактора переходять також права за договорами, що укладені в забезпечення виконання зобов`язань Боржників за Основними договорами, зокрема права, що виникають з: «Основного договору 1», «Основного договору 2», «Основного договору 3»: Іпотечний договір №317/23-2007, що укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та громадянкою України ОСОБА_2 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), який посвідчений 07.12.2007 року Дроботя А.В., приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за №5418.
Згідно відповіді (долученої представником позивача до клопотання про долучення доказів від 23.11.2023) ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» ЛІКВІДАЦІЯ від 03.05.2023 року за № 1375/08, на заяву ДИРЕКТОРА ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» Конько Андрія Олеговича , щодо надання документів, Банк повідомив, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 №90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 25.02.2022 року прийнято рішення №130 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВОІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Промінвестбанк» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора Банку Караченцева Артема Юрійовича строком на три роки з 25.02.2022 до 24.02.2025 включно.
У зв`язку з укладенням між Банком (Первісний Кредитор) та ТОВ «Кредитні Ініціативи» (Новий Кредитор) Договору відступлення прав вимоги від 12 грудня 2012 року (далі - Договір) щодо кредитного портфелю позичальників - фізичних осіб, на виконання пунктів 8.1. - 8.9. Договору, Банком були передані ТОВ «Кредитні Ініціативи» документи в обсязі, що був наявний у Банку - тобто всі існуючі за переуступленими кредитними договорами оригінали кредитних договорів і договорів забезпечення, з урахуванням змін, доповнень і додатків до них, інші документи в складі кредитних справ.
Звертає увагу, що на момент передачі документації згідно п. 8.2 Договору кредитні справи були відсутні по наступним договорам з позичальниками (за пунктами Заяви): 2) за Договором про іпотечний кредит № 91/8-06 від 12.07.2006, що укладений з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_15 ), копія Акту приймання - передачі Документації від 24 грудня 2012 року додається; 6) за Договором про іпотечний кредит № 145/8-07 від 06.12.2007, що укладений із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), копія Акту приймання - передачі Документації від 24 грудня 2012 року додається; 7) за Договором про іпотечний кредит № 08/22-06 від 29.09.2006, що укладений із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), копія Акту приймання - передачі Документації від 24 грудня 2012 року додається; 11) за Договором про іпотечний кредит № 174/8-06 від 11.12.2006, що укладений із ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_16 ), копія Акту приймання - передачі Документації від 24 грудня 2012 року додається.
При цьому, примірники документів, які підтверджують факти видачі кредитів по вказаним у заяві позичальникам, зокрема, меморіальних ордерів, касових документів (заяв на видачу готівки) тощо, містились, в тому числі, в кредитних справах. В частині цих документів - екземплярів Банку, а саме меморіальних ордерів, касових документів (заяв на видачу готівки) інформує, що згідно з Переліком документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженим постановою Національного банку України від 08.12.2004 № 601 (діяв до 01 січня 2019 року), строки зберігання меморіальних ордерів, касових документів (заяв на видачу готівки) становили 5 років. У зв`язку з закінченням строків зберігання, відповідні меморіальні ордери, касові документи (заяви на видачу готівки), зокрема, за період 2006 - 2009 роки (включаючи документи щодо позичальників за Вашою Заявою) Банком комплексно знищені у встановленому порядку та, відповідно, у Банку відсутні.
Поряд із викладеним, щодо наявних у Банку документів, що підтверджують факти видачі кредитів та погашення заборгованості, надають завірені виписки з рахунків обліку заборгованості за кредитними договорами.
Згідно відповіді (долученої представником позивача до клопотання про долучення доказів від 01.12.2023) ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» ЛІКВІДАЦІЯ від 29.11.2023 року за № 3379/08, на заяву ДИРЕКТОРА ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» Банк повідомляє, що 06.12.2007 між ПАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 145/8-07 (надалі-Кредитний договір), згідно умов якого остання отримала кредит у сумі 39 800,00 доларів США, 556 510,00 грн.
17.12.2012р. між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Первісний кредитор (Банк) передає (відступає), а Новий Кредитор (ТОВ «Кредитні Ініціативи») приймає Кредитний портфель та зобов`язується сплатити за нього Банку грошову винагороду (Ціну продажу) на умовах, визначених цим Договором (п. 2.1. Договору відступлення прав вимоги). Відповідно п. 2.2. внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля Новий кредитор набуває усіх прав вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань, правом на звернення стягнення за зобов`язаннями Позичальників на заставлене майно, та іншими правами вимоги за Кредитними договорами та договорами Забезпечення. Після відступлення Прав вимоги за цим договором Первісний Кредитор не здійснює управління та обслуговування Грошових зобов`язань (приймання платежів, розрахунково-касове обслуговування)(п. 4.6 Договору) Згідно з п. 8.1. цього Договору, Первісний Кредитор передав Новому Кредитору Документацію за Правами вимоги за кредитами та правами вимоги за забезпеченнями. За цим Договором, зокрема, було відступлено і належне Банку право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 145/8-07 від 06.12.2007р.
У результаті відступлення права вимоги ТОВ «Кредитні Ініціативи» набув усіх прав вимоги за вказаним Кредитним договором № 145/8-07 від 06.12.2007р. На підставі Додатку 1 Реєстр позичальників до Договору про відступлення прав вимоги п. 2088, станом на 17.12.2012 (на дату переуступки) розмір заборгованості за Кредитним договором складав: - 51 278,91 дол. США, з яких 38 382,00 дол. США (основна непогашена строкова сума кредиту (у валюті кредиту) на 17.12.2012, 1 118,00 дол.США (основна непогашена прострочена сума кредиту (у валюті кредиту) на 17.12.2012, 1 664,91 дол.США (сума нарахованих, але не сплачених строкових процентів (у валюті кредиту) на 17.12.2012, 10 114,00 дол.США (сума нарахованих, але не сплачених прострочених процентів (у валюті кредиту) на 17.12.2012. 898 043,23 грн., з яких 516 466,00 грн. (основна непогашена строкова сума кредиту (у валюті кредиту) на 17.12.2012, 39 444,00 грн. (основна непогашена прострочена сума кредиту (у валюті кредиту) на 17.12.2012, 198 634,53 грн. (сума нарахованих, але не сплачених строкових процентів (у валюті кредиту) на 17.12.2012, 143498,70 грн. (сума нарахованих, але не сплачених прострочених процентів (у валюті кредиту) на 17.12.2012.
Крім цього надано відповідь щодо списання безнадійної заборгованості. Згідно якої з посиланням на вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», постанову Правління Національного банку України віл 6 липня 2000 року № 279, пп. 159.4.1 ст. 159 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI, Методику визначення безнадійною заборгованості за активними банківськими операціями та процедуру списання безнадійної заборгованості Постановами Правління НБУ від 13.09.2010р. № 424, зазначаються що внаслідок списання безнадійної заборгованості банківська установа не втрачає право вимоги до позичальника, а зобов`язана відповідно до законодавства здійснювати (продовжувати) роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості. Посилаючись на правову позицію Вищого господарського суду України, у Постанові від 01.10.2015р. по справі № 5028/21396/2012 (16/1866/856), зазначають що станом на 17.12.2012р. (на дату переуступки) кредитна заборгованість не погашалась.
Крім цього щодо припинення зобов`язань, вказують, що оскільки Цивільний кодекс України чітко встановлює перелік обставин, які слугують підставою для припинення зобов`язань, втрата кредитної справи не може вважатись підставою для припинення основного зобов`язання за кредитним договором.
Також надали графік погашення заборгованості позичальником ОСОБА_2 за Кредитним договором, який здійснено в певних розмірах, за період часу з 14.02.2008 по 31.03.2010 роки у валюті за кодом 840 та 980.
Як вбачається зі змісту відповіді наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» на адвокатський запит Майор Івану Васильовичу , щодо обставин отримання ОСОБА_2 грошових коштів на підставі Договору про іпотечний кредит №145/8-07, що був укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «Промінвестбанк»:
17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» та ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» було укладено Договір відступлення права вимоги. Того ж дня, після відступлення прав вимоги за цим договором Первісний кредитор, в порядку п.8.1. Договору передав Новому кредитору за Правами вимоги за кредитами та вимоги за забезпеченнями, наслідком чого стало що між сторонами було підписано Договори про передачу прав за договорами забезпечення на підставі яких від банку до заявника перейшли права вимоги за рядом кредитних договорів.
Серед інших також відступлено право вимоги за Договором про іпотечний кредит 145/8- 07 від 05.12.2007 року (відомості містяться в Додатку №1 «реєстр позичальників до договору відступлення права вимоги»), що укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та громадянкою України ОСОБА_2 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» зазначають, що підтверджуючі документи по даному факту надати не можуть у зв`язку з тим, що перелік містить банківську таємницю стосовно інших позичальників і не може бути розголошена. Поряд з цим наголошують, що нотаріально посвідчена копія Договору про відступлення права вимоги від 17.12.2012 року разом з реєстром позичальників переданий ТОВ ФК «Морган Кепітал», для підтвердження права своїх вимог у судових процесах. Вказуючи при цьому на правомірність переходу права вимоги за договорами забезпечення перевіряється нотаріусом під час посвідчення відповідних нотаріальних договорів.
Щодо надання належним чином засвідчених доказів видачі грошових коштів ОСОБА_2 повідомлено, що згідно з переліком документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України із зазначенням строків зберігання, затверджений постановою Національного банку України від 08.12.2004 року №601, строки зберігання меморіальних ордерів, касових документів (заяви на видачу готівки) становили 5 (п`ять) років. Договір між боржником та банком №145/8-07 укладено 06 грудня 2007 року. Таким чином, строк зберігання документів які підтверджують факт видачі та отримання кредитних коштів сплив 06.12.2012 року, тобто ще до укладення договору про відступлення права вимоги від 17.12.2012 року, у зв`язку з чим такі первісним кредитором не передавались. На підтвердження видачі кредитних коштів та погашення заборгованості новим кредитором було отримано виписки з рахунків обліку заборгованості за кредитним договором №145/8-07 від 06.12.2007 року.
Окрім цього констатує, що 29.03.2023 ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило право вимоги за Кредитним Договором №145/8-07 від 06.12.2007 року до ТОВ «Фінансова компанія «МОРГАН КЕПІТАЛ», про що укладений відповідний договір Факторингу. Під час укладення означеного вище договору Факторингу ТОВ «Кредитні ініціативи» передало ТОВ ФК «Морган Кепітал» усі наявні в товариства документи (як в оригіналах так і копіях), які підтверджують наявність боргових зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором №145/8-07 від 06.12.2007 року, сканкопії яких додано до відповіді на запит. Зокрема: Копія договору відступлення права вимоги від 17.12.2012 року; Копія договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року; Копія договору про внесення змін №1 від 29.12.2007 року; Копія іпотечного договору №317/23-2007;Виписки по рахунках ОСОБА_2 ; Договір факторингу від 29.03.2023 року.
Судом встановлено, що згідно відповіді (долученої представником позивача до клопотання про доручення від 15.01.2024) ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» ЛІКВІДАЦІЯ, від 25.12.2023 року за № 3604/08 на запит ДИРЕКТОРА ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» Конько Андрія Олеговича , з приводу отримання документів, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк» або Банк), 17.12.2012 між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» (код ЄДРПОУ: 35326253) було укладено Договір про відступлення прав вимоги по кредитам фізичних осіб (далі - Договір). Серед інших по Договору була відступлена заборгованість по кредитним договорам № 08/22-06 від 29.09.2006 та № 145/8-07 від 05.12.2007 укладених з фізичною особою ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1 ), заборгованість на дату відступлення складала - 130 227,13 доларів США та 898 043,23 грн.
У відповіді зазначено, що здійснивши аналіз розрахунків, Банк повідомляє, що процес згортання заборгованості в обліку Банку при відступленні права вимоги в 2012 році здійснювався автоматичними проводками, що генерувались програмними засобами. В зв`язку з невірним застосуванням шаблонів для реквізиту меморіального документа «Призначення платежу» було некоректно сформовано призначення платежу в частині визначення номерів кредитних договорів в проводках по валютним угодам позичальника ОСОБА_2 , що призвело до викривлення сум заборгованості між кредитами в Додатку 1 до Договору. Загальна сума заборгованості по договорам в валюті долар США (840) не змінилась і склала 130 227,13 доларів США.
Зміна залишків заборгованості стосується інформації по строковій сумі кредиту (колонка 18) та сумі прострочених відсотків (колонка 21) між кредитним договором № 08/22-06 від 29.09.2006 (ІД кредиту 300012 83685) та кредитним договором № 145/8-07 від 06.12.2007 (ІД кредиту 300012 84103), валюта договорів: долари США.
Всі залишки заборгованості підтверджуються виписками з рахунків по обліку заборгованості по кредитам ОСОБА_2 з дати видачі по дату відступлення, які надані на запит ТОВ «Кредитні ініціативи», б/н отриманий в електронній формі 21.04.2023 за вх.№ 08-2187. Вказана відповідь містить таблицю заборгованості по кредитам ОСОБА_2 з дати видачі по дату відступлення з зазначенням відповідних сум.
Суд зазначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). У частині першій статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Водночас законодавство не встановлює вимог до цих документів, зокрема не визначає, що первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов`язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги.
Тож відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними договору, який може бути визнаний недійсним у разі наявності передбаченої законом підстави. Водночас відсутність у продавця оригіналів договорів, за якими відступаються права вимоги, не може впливати на дійсність договору відступлення, оскільки законодавство не передбачає, що первісний кредитор у зобов`язанні має передати новому кредиторові винятково оригінали документів, які засвідчують права, що передаються, а так само не передбачає, що невиконання цього обов`язку має наслідком недійсність договору про відступлення права вимоги.
Аналогічні висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, провадження № 14-202цс21.
Відповідно до позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах: від 30.11.2022 у справі № 214/6975/15-ц; від 25.11.2022 у справі № 1512/2-214/11; від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21; від 01.08.2022 у справі № 369/11694/15-ц; від 06.07.2022 № у справі 128/2269/20; від 01.06.2022 у справі № 172/35/16-ц; від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц; від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16; від 25.05.2022 у справі № 645/59/16-ц; від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18; від 09.02.2022 у справі № 161/5648/20; від 02.02.2022 у справі № 205/7751/16-ц, виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, оскільки є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому, може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.
В межах розгляду даної справи судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору 05.12.2007 року між ОСОБА_2 (далі - Позичальник або Відповідач) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Первинний кредитор) ( договір про іпотечний кредит № 145/8-07) первісний кредитор надав відповідачу ОСОБА_2 грошові Кошти в сумі 39 800 доларів США з терміном повернення до 05.12.2027 року та сплатою за користування 13 % річних (далі - Кредитний договір 1), окрім того, 29.12.2007 року між сторонами украдено Договір про внесення змін №1 до Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року.
Зазначений факт підтверджується даними виписки по рахунку за кредитним договором за період з 01.01.2003 по 25.04.2023 року, відповідно до даних якого вбачається, що відповідач ОСОБА_2 користувалася кредитними грошовими коштами та погашала заборгованість.
Крім того, суд враховує надані сторонами до матеріалів позовної заяви копії скарги від 21.06.2023 року поданої ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України на дії нотаріуса Черленюх Л.В., зі змісту якої вбачається що ОСОБА_2 стверджує про укладення Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року, згідно копії позовної заяви ОСОБА_2 звернулась до Ужгородського міськрайоного суду з позовом до ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк», ТОВ «Фінансова Компанія «Морган Кепітал»» про вказані обставини сторони не заперечували, в якому позивач ОСОБА_2 стверджує про те, що між нею та ПАТ «Акціонерний промислово-інвестиційний банк» укладено Договір про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року та 23.01.2008 року укладено договір про внесення змін №1 до такого, згідно з копіє першої сторінки звернення від 20.11.2023 року ОСОБА_3 звертався з заявою до УСБ України де вказано також про укладення Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року його дружиною ОСОБА_2 , вказані обставини не заперечувались сторонами провадження також.
З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги доводи відповідачів в частині відсутності доказів укладення будь-яких кредитних договорів.
Щодо доводів сторони відповідачів про списання безнадійної заборгованості, суд зазначає наступне: Протоколом № 493 засідання Правління ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК» від 24.12.2010р. (надалі - Протокол) затверджено перелік позичальників та договорів, заборгованість за якими класифікується, як безнадійна та підлягає списанню з урахуванням вимог Постанов НБУ: від 13.09.2010 № 424, 06.07.2000 № 279. Зокрема, до даного переліку включено позичальника ОСОБА_2 за Кредитним договором № 145/8-07 від 06.12.2007р. Даним Протоколом передбачено продовження нарахування доходів в управлінському обліку по кредитам, списаним відповідно до даного протокольного рішення та Положення про порядок бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів в установах ПАТ «ПРОМІНВЕСТБАНК».
Відповідно до підпунктів 12.2.1 та 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), який був чинний на час спірних правовідносин, будь-який банк зобов`язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти.
Вказаним Законом встановлено, що банки створюють страхові резерви за рахунок валових витрат для відшкодування можливих втрат по основному боргу за всіма видами кредитів у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами
З урахуванням положень підпункту 12.2.3 статті 12 Закону, створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.
Методика щодо визначення кредитних операцій банків нестандартними та формування страхового резерву для покриття ризиків неповернення боргу за кредитними операціями встановлена Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України віл 6 липня 2000 року № 279 (далі - Положення № 279). Метою цих заходів є підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів.
Банки, відповідно до п. 1.9 Положення, зобов`язані здійснювати формування резервів щомісяця станом на перше число місяця, наступного за звітним.
Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій. Таким чином, при формуванні банками страхових резервів у відповідності Положення № 279 суми коштів, які внесені до них резервів, мають відноситись до валових витрат!
З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями.
Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.
Банки зобов`язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах. Таким чином, Банк формує страхові резерви за кредитами та нарахованими за ними процентами зі своїх коштів, і за їх рахунок компенсує збитки, що виникають в зв`язку з непогашенням заборгованості безнадійними боржниками, тобто фактично сам собі платить
Відповідно до пп. 159.4.1 ст. 159 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої НБУ. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із Міністерством фінансів України.
Нацбанк відповідно до зазначених норм ПКУ встановив Методику визначення безнадійною заборгованості за активними банківськими операціями та процедуру списання безнадійної заборгованості Постановами Правління НБУ від 13.09.2010р. № 424, - надалі «Постанова НБУ № 424» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), та від 01.06.2011 № 172 , надалі - «Постанова НБУ № 172» (яка є чинною на сьогодні).
Постановами передбачено право банка самостійно списати (відшкодувати за рахунок резервів безнадійну заборгованість за кредитами позичальників - фізичних осіб, фінансовий стан яких визначено як не стабільний або незадовільний, за якою платежі за основним боргом та/або нарахованими доходами прострочені понад 90 днів та яка обліковується за окремими аналітичними рахунками з обліку безнадійної заборгованості. У разі списання безнадійної заборгованості за кредитами банк одночасно списує нараховані проценти за цими кредитами за рахунок сформованих резервів.
П.7 Постанови НБУ № 424 така безнадійна заборгованість внаслідок її списання з балансу продовжує обліковуватись на позабалансовому рахунку.
Крім того, п. 8 Постанови НБУ № 424 передбачено, що списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до нозичальника/контрагента. Банк у період відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості
Таким чином, внаслідок списання безнадійної заборгованості банківська установа не втрачає право вимоги до позичальника, а зобов`язана відповідно до законодавства здійснювати (продовжувати) роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.
Аналогічні підстави, порядок, правила та вимоги до списання Банками безнадійної заборгованості за рахунок резерву були передбачені і Постановою НБУ № 172. Слід зазначити, що списання Банками безнадійної заборгованості за рахунок резерву є виключно перенесенням заборгованості на рахунки позабалансового обліку відповідно до облікової політики банку. Процедура списання Банками заборгованості за рахунок резерву є лише процесом обліку заборгованості на рахунках іншого класу (позабалансових рахунках), та жодним чином не впливає на виникнення, зміну чи припинення зобов`язань за договором. Перенесення заборгованості на рахунки обліку простроченої заборгованості (9 класу) не має та не може мати наслідком припинення зобов`язань.
Натомість, пунктом 17 рішення Правління банку від 29.09.2014 р. передбачено продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву заборгованості, визначеної безнадійною згідно нормативно-правових актів НБУ, до закінчення строку, що визначений Обліковою політикою банку з урахуванням вимог законодавства України щодо відшкодування збитків. Крім того, відповідно п. 7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 р. №172. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №722/19490, відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Відображення в бухгалтерському обліку відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, а тому не свідчить по припинення зобов`язання за кредитним договором, зокрема шляхом прощення боргу кредитором.
Станом на 17.12.2012р. (на дату переуступки) кредитна заборгованість Позивачем не погашалась.
Отже, поняття прощення, списання, анулювання боргу за рішенням кредитора є тотожним. Проте, списання заборгованості за рахунок резервів не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, як внаслідок прощення (анулювання) боргу. У разі повернення Позивачем заборгованості (до 17.12.2012р. (дата переуступки), яка раніше була списана за рахунок страхових резервів, отримані кошти були б включені в доходи Банку з відображенням в фінансовому обліку по рахунку «Повернення раніше списаної безнадійної заборгованості за кредитами, які надані клієнтам. В податковому обліку дана заборгованість була б включена в загальний фінансовий результат до оподаткування без визнання податкової різниці, на яку може зменшуватись об`єкт оподаткування, що відповідає вимогам ст.134, 139 Податкового кодексу України та підтверджувалась би декларацією з податку па прибуток за звітний рік
За своєю суттю прощений кредитний борг є додатковим благом особи лише у разі відсутності в банку будь-якої правової підстави вимагати його стягнення в майбутньому, тобто припинення між сторонами кредитних відносин взятих на себе взаємних зобов`язань.
Поняття «прощення боргу», як воно вжито у статті 605 ЦК України, не тотожне поняттю «списання безнадійної заборгованості». Списання банком безнадійної заборгованості боржника є категорією бухгалтерського обліку та не звільняє боржника від зобов`язання. Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника, оскільки банк зобов`язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.
Зазначених правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 29 травня 2018 року у справі № 921/165/16-г/7, від 03 липня 2018 року у справі № 921/303/16-г/10, від 18 червня 2019 року у справі № 902/1156/15, від 04 вересня 2019 року у справі № 466/3581/15-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 522/13021/16-ц, від 26 січня 2022 року у справі № 405/9058/19.
Таким чином, у даній справі, прощення (анулювання) кредитної заборгованості відповідачів перед банком не відбулося. Мало місце лише її відшкодування за рахунок резерву з подальшим стягненням її з боржників.
Схожий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 438/350/17 (провадження № 61-17338св21) та від 08 червня 2022 року у справі № 438/723/17 (провадження № 61-11572св21), від 29 червня 2022 року у справі № 0907/2-5003/2011 провадження № 61-19610св21).
Позивач уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь ТОВ "ФК "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС", код за ЄДРПОУ 40008320, заборгованість у розмірі 222 156,82 (двісті двадцять дві тисячі сто п`ятдесят шість Доларів США 82 центи) та 6 676 887,34 (шість мільйонів шістсот сімдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 34 копійки), яка складається з заборгованості: - за основною сумою кредиту який видавався в доларах США - 39 500,00 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот доларів США), що станом на 17.12.2023 року за Курсом НБУ Становить 1 461 156,35 гривень (один мільйон чотириста шістдесят одна тисяча сто п`ятдесят шість гривень 3 копійок); - зі сплати відсотків за користування кредитом видавався в доларах США в розмірі 71 896,12 доларів США (сімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто шість доларів 12 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 2 659 530,97 (два мільйони шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять гривень 97 копійок); - за пенею за кредитом видавався в доларах США у розмірі 110 760,70 (сто десять тисяч сімсот шістдесят Доларів США 70 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 4 097 182,33 (чотири мільйони дев`яносто сім тисяч сто вісімдесят дві гривні 33 копійок); - за основною сумою кредиту який видавався в гривнях - 555 910,0 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень; - зі сплати процентів за користування кредитом який видавався в гривнях - 1 345 928,56 (один мільйон триста сорок п`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 56 копійки); - по штрафам у розмірі 2 534 151,66 (два мільйони п`ятсот тридцять чотири тисячі сто п`ятдесят одна гривня 66 копійок) - за пенею у розмірі 2 240 897,12 (два мільйони двісті сорок тисяч вісімсот дев`яносто сім гривень 12 копійок).
Варто звернути увагу на те, що позивачем до вказаної заяви додано розрахунки заборгованості, та що розмір заборгованості зазначеної в них відповідає уточненим позовним вимогам.
Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання правом не допускається (ст. 3 ч. 1 п.п. 3, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 541, 543, 549, 550, 553, 554, 611, 612, 614, 622-625, ст. 1050 ч. 2, ст. 1054 ЦК України, цивільні права та обов`язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; позичальник зобов`язаний повернути борг кредитору, а останній вправі вимагати стягнення боргу, за відповідних умов - достроково, включно зі штрафними санкціями з боржника і поручителя, які відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Правомірність правочину презюмується, договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 204, 629 ЦК України). Наявність підстави для виникнення боргу, пред`явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України).
За правилами ЦК України про позовну давність загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки, а до вимог про стягнення неустойки, застосовується позовна давність тривалістю в один рік; позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін шляхом укладання договору в письмовій формі; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; перебіг позовної давності переривається, зокрема, у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, після переривання перебіг позовної давності починається заново; позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.ст. 256, 257, ст. 258 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст. 259 ч. 1, ст. 261 ч.ч. 1, 5, ст. 264, ст. 267 ч.ч. 3, 4 ЦК України).
Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ЗАТ «Промінвестбанк», у подальшому - Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк») уклало 06.12.2007 із ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , на підставі довіреності, посвідченої 22.05.2006 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О.Ф. договір про іпотечний кредит № 145/8-07, на підставі якого надало ОСОБА_2 кредит для придбання будинку в сумі 39800,00 дол. США на строк по 05.12.2027 зі сплатою за користування коштами 13% річних за базовою процентною ставкою (п.п. 2.1.-2.5. договору). Кредитний договір передбачає, зокрема, такі умови:
погашення кредиту та процентів за ним відбувається щомісячно відповідно до графіку, який є невід`ємною частиною договору (додаток № 1) (п. 2.4.);
у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує проценти в розмірі 15% річних від простроченої суми, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 6.5.), крім цього, пунктом 3.4. договору було встановлено, що у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи з процентної ставки в розмірі 14% річних, порядок нарахування та сплати яких визначається відповідно до п.п. 3.2. і 3.3. договору;
збільшення процентної ставки за кредитом можливе за умови настання під час дії договору подій, визначених у п. 3.8. договору (збільшення розміру облікової та/або ломбардної та/або ставки рефінансування НБУ; зниження вартості гривні стосовно долара США; підвищення розрахункової вартості придбання банком кредитних ресурсів; збільшення рівня інфляції), відповідні зміни оформлюються договором (п. 3.8.);
строк позовної давності сторони встановили у 10 років (п. 6.9.);
банк управі вимагати від позичальника незалежно від строку погашення кредиту сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, суму неустойки і збитків у випадку, якщо позичальник не виконав у строк свої обов`язки за договором щодо повернення кредиту та/або процентів, порушив графік погашення заборгованості за кредитом і в інших випадках (п. 5.3.2.);
сторони встановили відповідальність позичальника за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/чи процентів за неправомірне користування кредитом у вигляді пені від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, яка нараховується щоденно, а також у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.);
сторони визначили, що всі зміни та доповнення до договору вносяться за їх згодою в письмовій формі шляхом укладення договору про внесення змін та доповнень, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 7.5.);
відповідно до графіку погашення кредиту (додаток № 1), борг за кредитом належало сплачувати щомісячними платежами, проценти за ставкою у відсотках річних належало сплачувати протягом 241 місяця щомісячними платежами із динамікою їх зменшення відповідно до погашення боргу.
Виконання позичальником зобов`язань за договором №145/8-07 від 06.12.2007 року про іпотечний кредит було забезпечено іпотечним договором №317/23-2007, яким забезпечувались вимоги Банку, що випливали з Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року, приватним нотаріусом Дроботя А.В. 21.02.2008 року було внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - накладено заборону на нерухоме майно (реєстраційний номер обтяження 6635731) на підставі Іпотечного договору №317/23-2007, 5418 від 07.12.2007 року, нотаріус Дроботя А.В. де об`єктом обтяження є будинок котеджного типу загальною площею 195,28 кв.м, який складається з чотирьох кімнат, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Обтяжувачем є ЗАТ «Акціонерний комерційний промисловоінвестиційний банк») та 21.02.2008 року було внесено запис до Державного реєстру іпотек - про іпотеку ((реєстраційний номер обтяження 6636789) на підставі Іпотечного договору №317/23-2007, 5418 від 07.12.2007 року
29.12.2007 ЗАТ «Промінвестбанк» і ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , на підставі довіреності, посвідченої 22.05.2006 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О.Ф. уклали договір про внесення змін №1 до договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року, яким істотно змінили умови кредитування, виклали відповідні положення договору в новій редакції, зокрема:
пункт 2.1. - банк надає Позичальнику мультивалютний кредит у сумі, який не може перевищувати 150000 дол. США.
Пункт 2.2. Договору про іпотечний кредит викласти в наступній редакції: «2.2. За користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі: - 15,5 (п`ятнадцять цілих п`ять десятих) відсотків річних за кредитом, наданим в гривнях; 13,0 (тринадцять цілих і нуль десятих) відсотків річних за кредитом, наданим в доларах США. Відсотки нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит.» (п.2);
Пункт 3.3. Договору про іпотечний кредит викласти в наступній редакції: «3.3 Проценти за користування кредитом нараховуються Банком шомісячно (в тій валюті в якій наданий кредит 26 (двадцять шостого) числа поточного місяця, за період з 26 (двадцять шостого) числа попереднього місяця по 25 (двадцять п?яте) число поточного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного в п. 2.3 Договору. Проценти сплачуються Позичальником шомісячно (в тій валюті в якій наданий кредит) до останнього робочого дня поточного місяця на рахунки: НОМЕР_26/980; НОМЕР_27/840, відкриті Банком…. У випадку прострочення Позичальником зобов`язань по погашенню одержаного ним кредиту, проценти за користування ним продовжують нараховуватись відповідно до п.3.3. цього Договору».
Пункт 3.4. Договору про іпотечний кредит викласти в наступній редакції: «3.4 У випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту (п.2.4 цього Договору), він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 17,0 відсотків річних за кредитом, наданим в доларах США (840), у розмірі 19,5 відсотків річних за кредитом, наданим в гривні (980), порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно до п.п. 3.2. та 3.3. цього Договору» (п. 5).
Згідно п. 7 Договору, пункт 5.21. Договору про іпотечний кредит викладено в наступній редакції «5.2.1. Використати кредит за цільовим призначенням погасити заборгованість по кредиту та процентах перед Банком відповідно до розробленого графіку погашення (додаток №1 до Договору) у тій валюті в якій було отримано кредит на позичкові рахунки: № НОМЕР_24/980, № НОМЕР_25/840, відкриті Банком в Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород", код Банку 312163 шляхом: перерахування коштів з поточних рахунків Позичальника № НОМЕР_13 , № НОМЕР_14 в Філії "Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород» код Банку 312163 (або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника)%: перерахування коштів з особистого вкладного (депозитного) рахунку; переказами через пошту; готівкою; іншими шляхами, передбаченими законодавством.
У випадку прострочення повернення кредиту Позичальник зобов`язаний перераховувати кошти, що призначені ним на погашення кредиту, на рахунок простроченої заборгованості, номер якого повідомляється Банком Позичальнику негайно після його відкриття. З моменту виникнення прострочення Позичальник надає Банку право самостійно зараховувати кошти, що направлені Позичальником на погашення заборгованості за кредитом на рахунок простроченої заборгованості в черговості, вказаній у п.3.7 цього Договору.
Згідно п.8 Договору, пункт 6.5 Договору про іпотечний кредит викладено в наступній редакції: "6.5. У випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти в розмірі 17,0 відсотків річних за кредитом, наданим в доларах США (840), у розмірі 19,5 відсотків річних за кредитом, наданим в гривні (980) від простроченої суми згідно ч.2 ст. 625 ЦК України.
За п.п. 10, 11 вказаного договору, він є невід`ємною частиною договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06 грудня 2007 року. Всі інші умови Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року залишаються незмінними.
Таким чином, із укладенням Договору про іпотечний кредит №145/8-07 від 06.12.2007 року та укладенням договору про внесення змін №1 до такого 29.12.2007 року банк надав позичальнику кредит у сумі 150000 дол. США (39800,00 дол. США та 556510,00 грн.) зі сплатою за нього процентної ставки в розмірі: - 15,5 (п`ятнадцять цілих п`ять десятих) відсотків річних за кредитом, наданим в гривнях; 13,0 (тринадцять цілих і нуль десятих) відсотків річних за кредитом, наданим в доларах США. Твердження відповідача щодо неотримання ОСОБА_2 кредиту, отримання такого іншими особами тощо суперечать обставинам справи, чинному кредитному договору, не ґрунтуються на доказах, тому до уваги не беруться. Кредит у період до 31.03.2010 року був погашений частково. Такі дії сторін відповідають положенням ст. 3 ч. 1 п. 3, ст. 11 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст.ст. 202-204, 509, 626-629, 638, ст. 651 ч. 1, ст. 653 ч.ч. 1, 3, 4, ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, сторони змінили кредитний договір шляхом укладання додаткового договору, правомірність якого презюмується, який є чинним і як такий є обов`язковим для виконання сторонами, за загальним правилом, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору.
17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено Договір відступлення прав вимоги (надалі текстом Договір відступлення) за яким право вимоги за іпотечними кредитними договором №145/8-07 від 06.12.2007 року перейшли до ТОВ «Кредитні ініціативи», а в подальшому 29.03.2023 ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило право вимоги цим кредитним договором до ТОВ «Фінансова компанія «МОРГАЙ КЕПІТАЛ», яке 04.08.2023 року змінило свою назву на ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь Інвест Плюс».
Дійсність договору від 17.12.2012 про відступлення прав вимоги та договору від 29.03.2023 про відступлення прав вимоги не є предметом позову, судового розгляду і доказування в справі, договори є чинними, а відтак - правомірними і обов`язковими. Тому доводи відповідачів в частині заперечень, що пов`язувалися із переходом відповідних прав від первісного до нового кредитора, твердження про неналежність позивача і т.ін. не стосуються суті спору, не впливають на його результат і як такі не можуть враховуватися. ТОВ «Кредитні ініціативи», а в подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Оболонь Інвест Плюс» мало право на позов і реалізувало його.
Водночас розрахунки боргу в сукупності з іншими доказами і матеріалами справи вказують на порушення позичальником зобов`язань, що виникли з кредитного договору, як таке. Зокрема, остання за часом сплата на виконання умов кредитного договору зафіксована 31.03.2010 року, а саме погашення прострочених відсотків у сумі 8262,50 у валюті (980), та 503,22 у валюті (840).
Крім цього як вбачається з наданого розрахунку заборгованості у валюті долати США, на погашення кредиту було внесено наступні платежі: 01.02.2016 - 0,04 та 13.02.2019 - 0,19 - а всього 0,23 - гривневий еквівалент 8,41; із розрахунку у валюті гривня вбачається, що на погашення кредиту було внесено наступні платежі: 01.02.2016 - 1,00 та 05.06.2019 - 3,00- а всього 4,00 - гривні.
Відповідачі під час розгляду справи судом просили застосувати позовну давність. Суд констатує про відсутність підстав для задоволення заяви відповідачів, оскільки сторони кредитного договору реалізували своє право на збільшення тривалості позовної давності до десяти років, відповідна умова договору є чинною і обов`язковою для сторін. Доводи відповідачів, якими заперечується можливість застосування вказаної зміненої позовної давності, необґрунтовані, не враховують правил, встановлених законом, і умов договору. Позов був пред`явлений кредитором у межах позовної давності.
Крім того, як вбачається зі змісту кредитного договору позичальник отримав кредит з кінцевим терміном виконання не пізніше 05 грудня 2027 року (п. 2.3 Договору про іпотечний кредит).
Разом із тим згідно умов Договору про іпотечний кредит цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до повного повернення Позичальником кредиту…
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.
Так, згідно руху коштів та відповіді ліквідатора останній платіж здійснено 31.03.2010 року. Наступний платіж згідно графіку погашення ОСОБА_2 мала здійснити 26.04.2010 року. Саме від цієї дати виникло триваюче порушене право банку. За умовами кредитного договору строк позовної давності становить 10 років. Пункт 6.9 договору.
Строк позовної давності по кредиту та усіх його складових спливає 26.04.2020 року.
Разом з тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ.
Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 01.10.2021 на всій території України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 карантин продовжено до 31.12.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" від 19.08.2022 № 928 було продовжено до 31.12.2022 на всій території України карантин через COVID-19 та режим надзвичайного стану.
Крім того, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. (Постанова КЦС ВС від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 - щодо законності зупинення строків на підставі карантину).
Тобто позов подано в межах 10 річного строку позовної давності.
У постанові ВС № 760/25132/18, Постанова, від 05.04.2023, про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором …. зазначає, що тлумачення статей 18, 256, 261, 264, 267 ЦК України свідчить, що початок перебігу позовної давності за позовами про стягнення заборгованості у зв`язку з невиконанням зобов`язань у договірних правовідносинах з визначеним строком виконання починається зі спливом цього строку. Тобто, цивільне право кредитора є порушеним з моменту невиконання зобов`язання.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що у відповідача перед Товариством наявна заборгованість.
Відповідачами дану заборгованість ніякими доказами не спростовано, власного контррозрахунку не надано, а тому суд приходить до висновку наявності підстав для стягення заборгованості яка складається з заборгованості: - за основною сумою кредиту який видавався в доларах США - 39 500,00 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот доларів США), що станом на 17.12.2023 року за Курсом НБУ Становить 1 461 156,35 гривень (один мільйон чотириста шістдесят одна тисяча сто п`ятдесят шість гривень 3 копійок) та за основною сумою кредиту який видавався в гривнях - 555 910,0 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку чим виникла заборгованість.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, штрафу та пені, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів та неустойки можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором; пред`явлення вимоги в порядку ч.2 ст.1050 ЦК України.
Якщо кредитний договір має домовленість, що передбачає закінчення строку кредитування поверненням позичальником кредитних коштів і кредитор не направляв у порядку ч.2 ст.1050 ЦК України вимогу, а вживав інші заходи досудового врегулювання, то за таких обставин слід дійти висновку про правомірність нарахування банком процентів за користування кредитними коштами боржником. Іншими словами, якщо немає вимоги, оформленої відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, та немає строку закінчення кредитного договору, то нарахування процентів банком можливе до повернення позичених коштів.
Саме такі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 (провадження №14-10цс18), від 04.07.2018 (провадження №14-154цс18), від 31.10.2018 (провадження №14-318цс18).
Відповідачами було надано вимогу ПАТ «Промінвестбанку» від 14.12.2009 року за №15/20-322 адресовану ОСОБА_2 згідно якої вказується про наявність простроченої заборгованості за договором №145/8-07 станом на 14.12.2009 року по частині кредиту наданій в доларах США 10031,58 дол. США, по частині кредиту наданій в гривнях 127414,91 грн.
Після отримання якої відповідачем здійснювалась сплата заборгованості.
Крім цього відповідачами було надано вимогу ПАТ «Промінвестбанку» №07-08/517 від 14.03.2012 року, згідно якої Банк просив достроково погасити суму заборгованості за договором №145/8-07 та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (у відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»). Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.
При цьому, суд відхиляє твердження відповідачів щодо втрати банком права на нарахування відсотків з 14.03.2012 року, у зв`язку з пред`явленням вимоги про дострокове виконання грошового зобов`язання, оскільки лист-повідомлення №07-08/517 від 14.03.2012 року не містив вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України, а містив вимогу про погашення заборгованості в розмірі 71498,01 дол. США та 813169,96 гривень., та у разі непогашення такої заборгованості можливість реалізації Банком процедури стягнення заборгованості за рахунок предмета іпотеки.
При цьому, як вбачається з наявних матеріалів справи доказів, станом на дату укладення договору про відступлення прав вимоги, а саме 17.12.2012 року у відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором №145/8-07 була наявна заборгованість у розмірі 72406,12 дол. США та 898043,23 грн.
Суд зазначає, що іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх. Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна.
Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від зміни права власності на це майно.
В той же час матеріали справи не містять повідомлення банку позичальнику про зміну умов договору №145/8-07 від 06.12.2007 року та настання строку виконання позичальником його зобов`язань достроково.
Згідно правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 (пункти 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
При цьому, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 року у справі № 911/3728/20.
В той же час, за вимогами Цивільного кодексу України строк договору є його істотною умовою.
Так, за умовами укладеного між сторонами кредитного договору, за вимогами п.2.3 договору сторони визначили кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним - не пізніше 05 грудня 2027 року. У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п. 3.3. цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є, шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту та відсотків за ним.
Таким чином, зміна умови договору щодо повернення позичених клієнтом у Банку коштів у повному обсязі у даному випадку має відбуватися по - перше, у відповідності до чинного законодавства, а по - друге, у порядку встановленому договором.
Поряд з цим, в п. 5.3.2 сторони Договору погодили, що Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, суму неустойки і збитків, передбачених цим Договором, в тому числі у випадках, якщо Позичальником не виконуються у строк обов`язки по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом.
При цьому, банк письмово повідомляє позичальника (поштою з повідомленням; вручення банком особисто позичальнику під розписку) про необхідність дострокової сплати суми заборгованості.
Тобто, зважаючи на вказані, погоджені між позичальником та Банком умови, сторони за Кредитним договором, погодили між собою умови настання підстав та умов для виконання відповідачем зобов`язань сплати суми заборгованості, а не дострокового погашення кредиту.
Так, за позицією Верховного Суду повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яке направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (ст. 257, 259 Цивільного кодексу України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов`язань.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
А тому, аналізуючи умови спірного кредитного договору, суд приходить до висновку про те, що сторони узгодили між собою порядок зміни істотної умови договору - строку повернення позичальником заборгованості по кредитним коштам, який фактично регламентує по - перше, право Банку вимагати погашення в повному обсязі заборгованості по кредитних зобов`язаннях, а по - друге, передумови для такої зміни умови договору про погашення, пов`язані з обов`язком Банку направити позичальнику відповідне повідомлення.
Іншими словами, сторони договору не визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а визнали обов`язковою умовою для виконання зобов`язань по сплаті заборгованості направленням банком письмового повідомлення позичальнику про необхідність сплати такої суми заборгованості.
Відтак, зважаючи на те, що строк спірного кредитного договору не закінчився, а Банк не позбавлений можливості неодноразового направлення відповідного повідомлення щодо погашення кредитної заборгованості відповідачу то суд дійшов висновку, що в даному випадку вимога про погашення в повному обсязі заборгованості за кредитом є звичайними заходами досудового врегулювання спору, додержання яких є необов`язковими для сторін до звернення до суду, тобто є умовами укладеного договору, відповідно до яких у сторін виникають інші зобов`язання з іншими строками виконання та наслідками і недоведеність позивачем дотримання ним таких умов договору не є підставою для відмови у його позовних вимогах.
Щодо стягненні процентів за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.
Сторони узгодили пункт 2.2. договору з урахуванням договору про внесення змін №1, що за користування кредитними коштами Відповідач-1 сплачує відсотки - за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі: 15,5% річних за кредитом, наданим в доларах США; 13,0% річних за кредитом, наданим в гривні; відсотки нараховуються та сплачуються у тій валюті, в якій надано кредит, а термін повернення кредитних коштів 05.12.2027 року (пункт 2.3. Договору).
Пунктом 3.4. передбачено, що у випадку порушення позичальником строку погашення ним кредиту (п.2.4. договору та договору про внесення змін) , він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 17,0 % відсотків річних за кредитом наданим в доларах США (840), у розмірі 19,5 % відсотків річних за кредитом наданим в гривні (980), порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно до пп. 3.2. та .3.3 Договору.
Відтак, при укладенні Договору сторони погодили, що позичальник сплачує, як проценти за користування кредитними коштами, так і проценти за прострочення оплати кредитних коштів.
Твердження відповідачів щодо неотримання ним кредиту, тощо суперечать обставинам справи, чинному кредитному договору, не ґрунтуються на доказах, тому до уваги не беруться.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що у відповідачів перед Товариством наявна заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом видавався в доларах США в розмірі 71 896,12 доларів США (сімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто шість доларів 12 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 2 659 530,97 (два мільйони шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять гривень 97 копійок; та зі сплати процентів за користування кредитом який видавався в гривнях - 1 345 928,56 (один мільйон триста сорок п`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 56 копійки), яка згідно розрахунків позивача було нарахована до 25.11.2022 року.
Відповідачами дану заборгованість ніякими доказами не спростовано, власного контррозрахунку не надано, а тому суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення вказаної суми, оскільки відповідачі взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №145/8-07 від 06.12.2007 року не виконали, у зв`язку чим виникла заборгованість.
Доказів часткового погашення чи повного, після часткового погашення заборгованості, відповідачами надано не було, а тому суд не вбачає підстав для зменшення суми заборгованості в цій частині вимог.
Посилання відповідачів на відсутність розгорнутого розрахунку заборгованості за кредитним договором не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідачами в порушення положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України не було надано доказів на спростування наявності у них заборгованості за кредитним договором саме у заявленому позивачем розмірі.
Посилання відповідачів на те, що слід врахувати висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц, є безпідставними з огляду на таке.
Так, у справі № 138/240/16-ц Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Правекс-Банк», дійшовши висновку про те, що у разі, якщо сторони договору визнали безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання саме виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості, а не направлення банком письмового повідомлення позичальнику про припинення строку користування кредитом, то така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін та не надає банку право звернутися з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту у порядку, визначеному частиною другою статті 1050 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 138/240/16-ц зазначив наступне:
«У пункті 9.2. кредитного договору сторони погодили, що у випадку виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості за кредитом та/або за сплатою процентів за користування кредитом строк користування кредитом припиняється достроково на десятий день місяця, наступного за місяцем, у якому виник факт прострочення. Про припинення строку користування кредитом банк письмово повідомляє позичальника.
Тобто сторони врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту - зміну строку виконання основного зобов`язання.
У цьому сенсі суд не приймає посилання представників відповідачів на правові висновки, наведені у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 15.06.2020 року по справі № 138/240/16-ц, оскільки наведені у такій справі обставини відрізнялись від обставин справи за даним позовом, бо по справі № 138/240/16-ц зміна строку кредитування у випадку прострочення виконання боржником своїх зобов`язань за умовами договору не залежала від волі банку, тобто була безумовною, а за даною справою банк повинен був реалізувати таке право в передбаченому договором порядку.
Крім того, умовами договору по справі № 138/240/16-ц погашення заборгованості та строки сплати чергових платежів було визначено рівними частками щомісячно, що є відмінними в умовах договору за даною справою.
Посилання відповідачів на те, що слід врахувати висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), є безпідставними з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Водночас, в пункті 2.3. кредитного договору № 145/8-07 від 06.12.2007 сторони погодили, що кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним - не пізніше "05" грудня 2027 р. У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п.3.3 цього Договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим Договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту та відсотків за ним. При цьому, згідно п 3.3. Договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком щомісячно (в тій валюті в якій наданий кредит 26 (двадцять шостого) числа поточного місяця, за період з 26 (двадцять шостого) числа попереднього місяця по 25 (двадцять п?яте) число поточного місяця, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного в п. 2.3 Договору. Проценти сплачуються Позичальником щомісячно (в тій валюті в якій наданий кредит) до останнього робочого дня поточного місяця на рахунки: НОМЕР_26/980; НОМЕР_27/840, відкриті Банком…. У випадку прострочення Позичальником зобов`язань по погашенню одержаного ним кредиту, проценти за користування ним продовжують нараховуватись відповідно до п.3.3. цього Договору
Суд зазначає, що у даній справі сторонами у пункті 3.3. кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.
Крім того, у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, на яку посилаються представники відповідачів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір між сторонами стосувався стягнення заборгованості за договором, а саме заборгованості за кредитом, відсотками та пенею, а також штрафу (фіксованої частини та процентної складової) після спливу передбаченого договором строку кредитування (п.29). Та у даній справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, також термін щомісячного виконання зобов`язання. (п.36).
Відтак, враховуючи умови кредитного договору № 145/8-07 від 06.12.2007 року, до правовідносин сторін даного спору не підлягає застосуванню правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Щодо нарахування штрафних санкції за договором суд враховує, що сторони встановили відповідальність позичальника за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/чи процентів за неправомірне користування кредитом у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 6.2. Договору)
Згідно наявного розрахунку заборгованості за основною сумою кредиту який видавався в гривнях по штрафам наявна заборгованість у розмірі 2 534 151,66 (два мільйони п`ятсот тридцять чотири тисячі сто п`ятдесят одна гривня 66 копійок), яка нарахована за період 25.04.2013 по 25.03.2020 року, тобто в межах строку позовної давності передбаченої договором та до 23.02.2022 року, що спростовує доводи відповідачів про безпідставність такої.
Згідно укладеного Договору кредиту сторони визначили, що банк вправі вимагати від позичальника незалежно від строку погашення кредиту сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, суму неустойки і збитків у випадку, якщо позичальник не виконав у строк свої обов`язки за договором щодо повернення кредиту та/або процентів, порушив графік погашення заборгованості за кредитом і в інших випадках (п. 5.3.2.); також сторони встановили відповідальність позичальника за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/чи процентів за неправомірне користування кредитом у вигляді пені від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, яка нараховується щоденно, а також у вигляді штрафу в розмірі 0,1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.);
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 цього Кодексу).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).
За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок про те, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок заборгованості слід провести в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі.
Пунктом 6.9 кредитного договору строк позовної давності визначається сторонами тривалістю в десять років.
Суд констатує відсутність підстав для задоволення заяви відповідачів про застосування строку давності до штрафу, оскільки сторони кредитного договору реалізували своє право на збільшення тривалості позовної давності до десяти років, відповідна умова договору є чинною і обов`язковою для сторін. Доводи представників відповідачів, якими заперечується можливість застосування вказаної зміненої позовної давності, необґрунтовані, не враховують правил, встановлених законом, і умов договору. Позов був пред`явлений кредитором у межах позовної давності.
Поряд з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Обов`язок сплати відповідачем, як позичальником, пені та штрафів одночасно при порушенні умов договору, обумовлений сторонами в умовах кредитного договору, підписаній відповідачем.
Поряд з цим, кредитним договором передбачена відповідальність за порушення зобовязання, а саме: пеня та штраф за одне й те саме порушення зобов`язання, тобто передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Тобто вимога позивача про одночасне стягнення з відповідача пені та штрафів є неправомірною, оскільки стягуючи пеню висувати вимогу про стягнення штрафів за одне й те саме порушення зобов`язання позивач не має права.
Відповідно до Правової позиції Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 р. у справі №6-2003цс15 згідно зі ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
З урахуванням цього, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу з відповідачів на його корись у розмірі 2 534 151,66 (два мільйони п`ятсот тридцять чотири тисячі сто п`ятдесят одна гривня 66 копійок) слід відмовити.
Щодо нарахування пені необхідно зважати на вимоги стст.549, 550, 551 ЦК, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК) з першого дня прострочення та доти, доки зобов`язання не буде виконане.
Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.
Отже, позивач має право на стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діє в період прострочення щоденно.
Вказані висновки викладені у постанові Великої палати ВС від 04.07.2018 у справі №14-154цс18.
Представниками відповідачів заявлено про застосування строків позовної давності до вимог по пені також.
За ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З огляду на те, що останній платіж по сплаті відсотків відповідачем було здійснено 31.03.2010 року, зокрема погашення прострочених відсотків у сумі 8262,50 у валюті (980), та 503,22 у валюті (840), а відповідно до п. 6.9 кредитного договору сторонами погоджено, що строк позовної давності встановлюється тривалістю 10 років, дана умова погоджена сторонами, то в даному випадку, з урахуванням наведених вище мотивів в рішенні строк позовної давності по пені не пропущено також.
При цьому, неустойка за своєю правовою природою володіє акцесорним характером і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №757/6367/13-ц (провадження №14-422цс18), вказано, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови кредитного договору передбачали сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням з фізичних осіб поручителів заборгованості в іноземній валюті суд мав право стягнути й пеню в іноземній валюті.
У спірних правовідносинах сторони обумовили можливість стягнення пені в іноземній валюті та в гривні.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно наявного розрахунку заборгованості позивач просив суд зокрема стягнути солідарно з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_2 ) на користь ТОВ "ФК "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС", код за ЄДРПОУ 40008320, заборгованість за пенею за кредитом який видавався в доларах США у розмірі 110 760,70 (сто десять тисяч сімсот шістдесят Доларів США 70 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 4 097 182,33 (чотири мільйони дев`яносто сім тисяч сто вісімдесят дві гривні 33 копійок) та за пенею за основною сумою кредиту який видавався в гривнях у розмірі 2 240 897,12 (два мільйони двісті сорок тисяч вісімсот дев`яносто сім гривень 12 копійок).
Розрахунок пені, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним.
При цьому, відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).
Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Такого висновку дійшли Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц.
Установлено, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з повернення наданих кредитних коштів виданих банком у розмірі, яка складається з заборгованості: - за основною сумою кредиту який видавався в доларах США - 39 500,00 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот доларів США), що станом на 17.12.2023 року за Курсом НБУ Становить 1 461 156,35 гривень (один мільйон чотириста шістдесят одна тисяча сто п`ятдесят шість гривень 3 копійок); - зі сплати відсотків за користування кредитом видавався в доларах США в розмірі 71 896,12 доларів США (сімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто шість доларів 12 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 2 659 530,97 (два мільйони шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять гривень 97 копійок); та за основною сумою кредиту який видавався в гривнях - 555 910,0 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень; - зі сплати процентів за користування кредитом який видавався в гривнях - 1 345 928,56 (один мільйон триста сорок п`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 56 копійки) станом на час звернення з позовом до суду.
Стягнення з відповідачів на користь позивача пені у розмірі, що перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.
Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання).
Ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положеньст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та вимогЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
При цьому, суд враховує, що вимога позивача про стягнення пені за кредитом який видавався в доларах США у розмірі, не перевищує заборгованість яка утворилась за тривалий період, тому не спотворює її дійсне правове призначення, та є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, суд не вважає в даному випадку що неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Одночасно, суд враховує, що вимога позивача про стягнення заборгованості за пенею за основною сумою кредиту який видавався в гривнях перевищує заборгованість яка утворилась за таким.
Поряд з цим, суд враховує в даній справі, що позичальник в добровільному порядку не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором та не сплачує заборгованість по кредиту, враховує розмір невиконання зобов`язання боржником, період протягом якого такий не виконувався та майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за можливим зменшити розмір неустойки (пені) за кредитом який видавався в доларах США у розмірі 110 000 (сто десять тисяч Доларів США центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 4 069 043 (чотири мільйони шістдесят дев`ять тисяч сорок три гривні) та за пенею за основною сумою кредиту який видавався в гривнях у розмірі 1 900 000 (один мільйон дев`ятсот тисяч гривень), який дорівнює суми заборгованості за сумою кредиту, що з урахуванням строку прострочення зобов`язання відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.
Щодо солідарного стягнення заборгованості:
Слід зазначити, що ОСОБА_2 порушила зобов`язання взяте на себе відповідно до умов укладеного кредитного договору, внаслідок чого у неї виникла загальна заборгованість перед кредитором.
Разом із тим, при укладанні кредитного договору позичальник діяла зі згоди свого чоловіка ОСОБА_3 з яким перебуває у шлюбі з 1991 року. Дане підтверджується копією заявки ОСОБА_3 , який надав згоду на передачу в іпотеку його дружиною ОСОБА_2 , майнові права на нерухомість, які належать їм на праві спільної сумісної власності, (заява від 07.2007 року, що зареєстрована приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу зд №526/2-06).
Згідно викладеного у постанові Верховного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 205/5882/18: при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) вказано, що «інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.».
Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, шо договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти, внаслідок укладення договору, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
Таким чином правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.
Зазначені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 452/926/16-ц (провадження № 61-45315св18), у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 320/2233/18 (61-2279св19).
Як вбачається із матеріалів справи, що договір кредиту укладений зі згоди чоловіка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується текстом самого договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.
Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність.
При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19), постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 205/5882/18 (провадження № 61-1436св20), від 17 червня 2020 року у справі 490/10838/16 (провадження № 61-43824св18), від 25 листопада 2020 року у справі № 452/926/16 (провадження № 61-45315св18).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).
Таким чином, правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки договір позики був укладений за згодою чоловіка та в інтересах сім`ї, та відповідачами таке не спростовано, то цивільні права та обов`язки за вказаним договором виникають в обох із подружжям, а тому є всі підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за договором позики.
Судом враховано той факт, що позичальником виступає фізична особа, яка на момент укладення Кредитного договору перебувала в шлюбі є солідарним відповідачем, навіть у випадку відсутності окремого договору поруки.
Така позиція висловлена Верховним судом ВС/КЦС у справі № 205/5882/18 від 07.10.2020p.
Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважити доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вирогідним, ніж протилежний.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №908/1879/17.
За висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 №638/18231/15-ц, «отже, усуваючи наведений законодавчий недолік, Велика Палата Верховного Суду погоджується з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами».
«Отже, при вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо питання про поділ цих зобов`язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном».
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 в справі №390/34/17 об`єднана палата пояснила, що принцип добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Таким чином, добросовісності та чесній діловій практиці суперечать дії, що не відповідають попереднім заявам або поведінці, якщо інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
При цьому, у підписаних кредитному договорі та додатковому договорі сторони погодили істотні умови договору, умови такого кредитного договору погоджені позичальницею, а тому вона має дотримуватися принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium, є стандартом чесної та відкритої поведінки. Це означає повагу до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сама доктрина venire contra factum proprium базується на римській максимі non concedit venire contra factum proprium - «не можна діяти всупереч своїй попередній поведінці».
Не виконання відповідачем своїх зобов`язань перед кредитовацем, призвело до порушення прав останнього.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно матеріалів цивільної справи позивачем сплачено при зверненні до суду судовий збір у розмірі 224989,03 грн.
При цьому, 19.12.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшли уточнення позовних вимог в частині зменшення суми заборгованості за кредитним договором у зв`язку з математичними помилками, у зв`язку з чим позивач зменшив позовні вимоги згідно яких ціна позову становила 14894756,99 грн. та з урахуванням вимог законодавства сума судового збору становить 223421,36 грн. Таким чином судовий збір у розмірі 1567,68 грн. підлягає поверненню позивачу у зв`язку із зменшенням позовних вимог.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (ст.7 З.У.Про судовий збір).
Поряд з цим, позивач з таким клопотанням до суду не звертався, що не перешкоджає звернутись в подальшому.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі заборгованості в гривневому еквіваленті 11991668,88 грн. та з урахуванням вимог законодавства сума судового збору становить 179875,03 гривні.
Таким чином із відповідачів по справі підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого ним судового збору по 89937,52 із кожного, а також суму судового збору за подання позивачем заяви про забезпечення позову у сумі по 671 грн. із кожного.
Ухвалою суду від 20 вересня 2023 року задоволено заяву представника позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС", про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Вказаною ухвалою накладено арешт та заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна - котедж №6, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 23702537, що належить ОСОБА_2 ;
накладено арешт та заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна - закінчений будівництвом об`єкт, квартира, двокімнатна, загальною площею (кв.м): 94.3, житлова площа (кв.м): 43, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2688103580000, що належить ОСОБА_3 ; накладено арешт та заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно (за виключенням реєстрації арешту, накладеного судом для забезпечення позову/виконання рішення), скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна - квартиру однокімнатну, загальною площею 31,3 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1492092280000, що належить ОСОБА_3 .
Відповідно до ч.ч. 7,8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76 83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 525 -526, 530, 551, 536, 559, 610, 629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_2 РНОКПП НОМЕР_17 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь ТОВ "ФК "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС", (код ЄДРПОУ 40008320), заборгованість перед кредитором, з урахуванням уточнених позовних вимог, у розмірі: 221 396,12 (двісті давдцять тисяч тристо дев`яносто шість Доларів США 12 центи) та 3801838,56 (три мільйони вісімсот одна тисяча вісімсот тридцять вісім гривень 56 копійки), яка складається з заборгованості: - за основною сумою кредиту який видавався в доларах США - 39 500,00 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот доларів США), що станом на 17.12.2023 року за Курсом НБУ Становить 1 461 156,35 гривень (один мільйон чотириста шістдесят одна тисяча сто п`ятдесят шість гривень 3 копійок); - зі сплати відсотків за користування кредитом видавався в доларах США в розмірі 71 896,12 доларів США (сімдесят одна тисяча вісімсот дев`яносто шість доларів 12 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 2 659 530,97 (два мільйони шістсот п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять гривень 97 копійок); - за пенею за кредитом видавався в доларах США у розмірі 110 000 (сто десять тисяч Доларів США центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 17.12.2023 року становить 4 069 043 (чотири мільйони шістдесят дев`ять тисяч сорок три гривні); - за основною сумою кредиту який видавався в гривнях - 555 910,0 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень; - зі сплати процентів за користування кредитом який видавався в гривнях - 1 345 928,56 (один мільйон триста сорок п`ять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень 56 копійки); - за пенею у розмірі 1 900 000 (один мільйон дев`ятсот тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_2 РНОКПП НОМЕР_17 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь ТОВ "ФК "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС", (код ЄДРПОУ 40008320), сплачену суму судового збору за звернення до суду із позовною заявою у сумі 89937,52 гривні із кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_2 РНОКПП НОМЕР_17 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) на користь ТОВ "ФК "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС", (код ЄДРПОУ 40008320), сплачену суму судового збору за звернення до суду із заявою про забезпечення позову у сумі 671 гривні із кожного.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч.ч. 7,8 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову ухвалою суду від 20 вересня 2023 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОБОЛОНЬ ІНВЕСТ ПЛЮС" (Код ЄДРПОУ: 40008320) Україна, 04176, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНО-РИБАЛЬСЬКА, будинок 3, приміщення 139, E-mail: issuevi@gmail.com.
Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання:
АДРЕСА_6 : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_2 РНОКПП НОМЕР_17 ) зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Фазикош О.В.
