ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3335/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський" (село Привільне, Нікопольський район, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором поставки товару № X280423 від 28.04.2023 у загальному розмірі 1 116 110 грн. 52 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.09.2024)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки товару № X280423 від 28.04.2023 у загальному розмірі 1 304 740 грн. 29 коп.

Ціна позову на момент звернення з ним до суду складалася з наступних сум:

- 750 000 грн. 55 коп. - основний борг;

- 355 450 грн. 05 коп. - пеня;

- 119 598 грн. 43 коп. - штраф;

- 48 674 грн. 36 коп. - інфляційні втрати;

- 31 016 грн. 90 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки товару № X280423 від 28.04.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 02.05.2023 по 20.09.2023 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 750 000 грн. 55 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.4 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.05.2023 по 25.07.2024 в сумі 355 450 грн. 05 коп., а також, штраф у розмірі 7% від суми простроченого на понад 30 днів зобов`язання в загальній сумі 119 598 грн. 43 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з травня 2023 року по червень 2024 у сумі 48 674 грн. 36 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 02.05.2023 по 25.07.2024 у сумі 31 016 грн. 90 коп.

Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.

Крім того, від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду № 36771/24 від 02.08.2024), в якій він просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 02.08.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. суду № 41324/24 від 02.09.2024), в якій він просить суд вважати вірним пункт 1 прохальної частини позовної заяви в наступній редакції: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" заборгованість за договором поставки № Х280423 від 28.04.2023 в загальному розмірі 1 116 110 грн. 52 коп., з яких:

- 550 000 грн. 55 коп. - сума основного боргу;

- 365 644 грн. 06 коп. - пеня;

- 119 598 грн. 43 коп. - штраф 7% за прострочення оплати понад 30 діб;

- 48 674 грн. 36 коп. - інфляційні втрати;

- 32 193 грн. 12 коп. - 3% річних.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що представнику позивача адвокату Лопатько С.В. станом на 28.08.2024 стало відомо про те, що відповідачем було здійснено оплату по рахунку № 319сб від 28.04.2023 у розмірі 200 000 грн. 00 коп. згідно з платіжною інструкцією № 151 від 26.06.2024, тому здійснено перерахунок позовних вимог щодо заборгованості за специфікацією № 2 від 28.04.2023 із врахуванням вказаної оплати по специфікації № 2 та відсутністю погашення заборгованості відповідачем станом на дату подання заяви (збільшивши строк нарахування пені та 3% річних до 31.08.2024). Після здійснення оплати відповідачем у розмірі 200 000 грн. 00 коп., залишок по основному боргу за договором становить 550 000 грн. 55 коп., тому здійснено перерахунок штрафних санкцій, а саме пені та 3% річних. Таким чином, у зв`язку з частковою оплатою основного боргу та збільшенням пені та 3% річних за специфікацією № 2, ціна позову змінилась та становить: 550 000 грн. 55 коп. - сума основного боргу, 365 644 грн. 06 коп. - пеня, 119 598 грн. 43 коп. - штраф 7% за прострочення оплати понад 30 діб, 32 193 грн. 12 коп. - 3% річних, 48 674 грн. 36 коп. - інфляційні збільшення. Враховуючи, що судовий збір було сплачено позивачем з ціни позову 1 304 740 грн. 29 коп., а на сьогодні позовні вимоги складають 1 116 110 грн. 52 коп., тому позивач даною заявою уточнює розмір позовних вимог в межах вже сплаченого судового збору.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Судом встановлено, що заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, отже вказана заява була прийнята до розгляду судом.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. суду № 41580/24 від 04.09.2024), в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. 00 коп.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Так, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом було з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Враховуючи вказане, ухвала суду від 02.08.2024 суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме:

- позивачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи;

- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як було зазначено вище, ухвала суду від 02.08.2024 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідача, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 02.08.2024 була доставлена до Електронного кабінету відповідача - 02.08.2024 о 17:25 (а.с.63).

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 03.08.2024 відповідач отримав ухвалу суду від 02.08.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 63).

Крім того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 02.08.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120769296) надіслано судом 02.08.2024, зареєстровано в реєстрі 02.08.2024 та оприлюднено 05.08.2024, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 02.08.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (03.08.2024), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 19.08.2024.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані більше ніж три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 12.09.2024 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2024, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 02.09.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 01.10.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 28.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровський" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №X280423 (далі - договір, а.с. 22-24), відповідно до умов пункту 1.1. якого у строки, встановлені договором, постачальник зобов`язується здійснити поставку посівного матеріалу, гуматів, мікродобрив та інших засобів захисту рослин (далі - товар) належного асортименту, кількості та якості, а покупець бере на себе зобов`язання прийняти товар у місці поставки та здійснити оплату за нього в порядку і в строки, встановлені договором (додатковими угодами до нього і специфікаціями, які визнано сторонами невід`ємними частинами договору).

У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє впродовж одного року з цього моменту.

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умови щодо асортименту, кількості та якості товару, ціни договору, зокрема:

- асортимент (найменування) товару, його кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна товару наводиться у специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору. Ціна товару, яку вказано у специфікаціях, визначається на дату укладення договору (пункт 3.1. договору);

- кількість товару, який постачальник зобов`язується поставити покупцеві, може коливатись у межах +/-5% від кількості, вказаної у специфікаціях. В такому разі покупець сплачує вартість фактично поставленої йому кількості товару (пункт 3.2. договору);

- загальна ціна договору складається із суми за усіма специфікаціями, які підписано сторонами в рамках договору. Ціна товару, що поставляється за договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару. Для будь-якого товару за договором сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро. Зазначене означає, що сторони погодили можливу зміну вартості товару у гривнях у випадку зміну курсу гривні. а саме здешевлення гривні, до вказаних іноземних валют, якщо товар не був оплачений повністю до моменту здійснення поставки. При таких умовах вартість товару у визначеному еквіваленті іноземної валюти є незмінною, а змінювались може вартість у гривнях (пункт 3.3. договору).

Згідно з пунктом 4.1. договору постачальник зобов`язується здійснити своєчасну поставку покупцеві товару необхідної кількості, якості та асортименту у місце поставки за умови внесення покупцем авансових платежів у розмірі та в строки, визначені сторонами у специфікаціях та/або додаткових угодах. Поставу товару може бути здійснено партіями.

У відповідності до вказаних вище умов договору, позивачем та відповідачем були підписані Специфікації до договору, в яких сторони узгоджували умови поставки та оплати певного товару, а саме:

- Специфікація № 1 від 28.04.2023 до договору щодо поставки товару - кондицірнер води - К1 Хамелеон, кан. 5 л, на загальну суму 117 000 грн. 00 коп.; оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару №Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: оплата становить 100% строком до 30.06.2023 (а.с. 25); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 314сб від 28.04.2023 на суму 117 000 грн. 00 коп. (а.с. 31);

- Специфікація № 2 від 28.04.2023 до договору щодо поставки товару - насіння соняшнику ЕС Агора (імпорт) Т105 та насіння соняшнику ЕС Ізіда (імпорт), на загальну суму 1 221 024 грн. 65 коп.: оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару № Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: попередня оплата становить 20% від загальної суми специфікації і дорівнює 244 204 грн. 93 коп.; розмір першого платежу становить 40% від загальної суми цієї специфікації і дорівнює 488 409 грн. 86 коп., строк внесення першого платежу - до 01.08.2023; розмір другого платежу становить 40% від загальної суми цієї специфікації і дорівнює 488 409 грн. 86 коп., строк внесення другого платежу - до 02.10.2023 (а.с. 26); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 319сб від 28.04.2023 на суму 1 221 024 грн. 65 коп. (а.с. 32);

- Специфікація № 3 від 01.05.2023 до договору щодо поставки товару - добрива Quantum - ЕкстраФос - Супер, кан. 20 л, на загальну суму 150 259 грн. 20 коп.: оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару № Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: оплата становить 100% строком до 30.06.2023 (а.с. 27); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 331сб від 01.05.2023 на суму 150 259 грн. 20 коп. (а.с. 33);

- Специфікація № 4 від 02.05.2023 до договору щодо поставки товару - добрива Quantum - Бор Актив, кан. 20 л, на загальну суму 61 660 грн. 80 коп.: оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару № Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: оплата становить 100% строком до 30.06.2023 (а.с. 28); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 332сб від 02.05.2023 на суму 61 660 грн. 80 коп. (а.с. 34);

- Специфікація № 5 від 04.05.2023 до договору щодо поставки товару - добрива Quantum - Голд, кан. 20 л, на загальну суму 57 301 грн. 20 коп.: оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару № Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: оплата становить 100% строком до 30.06.2023 (а.с. 29); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 351сб від 04.05.2023 на суму 57 301 грн. 20 коп. (а.с. 35);

- Специфікація № 6 від 11.05.2023 до договору щодо поставки товару - добрива Quantum - Голд, кан. 20 л та добрива Quantum - Хелат Заліза 65 EDTA, кан. 1 л на загальну суму 243 405 грн. 60 коп.: оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару № Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: оплата становить 100% строком до 30.07.2023 (а.с. 30); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 369сб від 11.05.2023 на суму 243 405 грн. 60 коп. (а.с. 36).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору (Специфікацій, №№ 1-6), позивачем у період з 02.05.2023 по 20.09.2023 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 1 850 651 грн. 45 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною № 460 від 02.05.2023 на суму 413 867 грн. 60 коп. (а.с. 38);

- видатковою накладною № 477 від 04.05.2023 на суму 807 157 грн. 05 коп. (а.с. 39);

- видатковою накладною № 511 від 31.07.2023 на суму 38 200 грн. 80 коп. (а.с. 43);

- видатковою накладною № 521 від 31.07.2023 на суму 205 204 грн. 80 коп. (а.с. 44);

- видатковою накладною № 686 від 20.09.2023 на суму 117 000 грн. 00 коп. (а.с. 37);

- видатковою накладною № 687 від 20.09.2023 на суму 61 660 грн. 80 коп. (а.с. 41);

- видатковою накладною № 688 від 20.09.2023 на суму 150 259 грн. 20 коп. (а.с. 37);

- видатковою накладною № 689 від 20.09.2023 на суму 57 301 грн. 20 коп. (а.с. 42).

Товар, зазначений у вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких зауважень та скріплені печатками обох підприємств, отже підписанням вказаних вище видаткових накладних сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.

Суд також зауважує, що товар, визначений умовами договору (Специфікацій №№ 1-6 до договору), у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними вище видатковими накладнами, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку покупця щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого в період з 02.05.2023 по 20.09.2023 товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару в період з 02.05.2023 по 20.09.2023 за переліченими вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо порядку оплати товару, зокрема:

- покупець зобов`язується здійснити оплату товару (попередню - внесенням авансового платежу на поточний рахунок постачальника (у разі домовленості сторін про це) і повну оплату за товар) у строки та у розмірі, які вказано у специфікаціях та/або додаткових угодах до договору (пункт 5.1. договору);

- оплата за товар здійснюється в українських гривнях шляхом перерахування безготівкових грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є цей договір (специфікація та/або додаткова угода до нього). У разі неодержання покупцем вимоги щодо визначення призначення платежу продавець має право самостійно, на власний розсуд, визначити на рахунок якого договору між сторонами та/або специфікації/додаткової угоди віднести такий платіж (пункт 5.2. договору);

- оплата за товар вважається внесеною в момент надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 5.3. договору).

Як було зазначено вище, у кожній з підписаних сторонами Специфікацій №№ 1-6 сторонами були узгоджені умови оплати товару за кожною з них, а саме:

- у Специфікації № 1 від 28.04.2023 до договору щодо поставки товару - кондицірнер води - К1 Хамелеон, кан. 5 л, на загальну суму 117 000 грн. 00 коп. сторонами було узгоджено, що оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару №Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: оплата становить 100% строком до 30.06.2023 (а.с. 25); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 314сб від 28.04.2023 на суму 117 000 грн. 00 коп. (а.с. 31);

- у Специфікації № 2 від 28.04.2023 до договору щодо поставки товару - насіння соняшнику ЕС Агора (імпорт) Т105 та насіння соняшнику ЕС Ізіда (імпорт), на загальну суму 1 221 024 грн. 65 коп. сторонами було узгоджено, що оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару № Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: попередня оплата становить 20% від загальної суми специфікації і дорівнює 244 204 грн. 93 коп.; розмір першого платежу становить 40% від загальної суми цієї специфікації і дорівнює 488 409 грн. 86 коп., строк внесення першого платежу - до 01.08.2023; розмір другого платежу становить 40% від загальної суми цієї специфікації і дорівнює 488 409 грн. 86 коп., строк внесення другого платежу - до 02.10.2023 (а.с. 26); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 319сб від 28.04.2023 на суму 1 221 024 грн. 65 коп. (а.с. 32);

- у Специфікації № 3 від 01.05.2023 до договору щодо поставки товару - добрива Quantum - ЕкстраФос - Супер, кан. 20 л, на загальну суму 150 259 грн. 20 коп. сторонами було узгоджено, що оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару № Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: оплата становить 100% строком до 30.06.2023 (а.с. 27); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 331сб від 01.05.2023 на суму 150 259 грн. 20 коп. (а.с. 33);

- у Специфікації № 4 від 02.05.2023 до договору щодо поставки товару - добрива Quantum - Бор Актив, кан. 20 л, на загальну суму 61 660 грн. 80 коп. сторонами було узгоджено, що оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару № Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: оплата становить 100% строком до 30.06.2023 (а.с. 28); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 332сб від 02.05.2023 на суму 61 660 грн. 80 коп. (а.с. 34);

- у Специфікації № 5 від 04.05.2023 до договору щодо поставки товару - добрива Quantum - Голд, кан. 20 л, на загальну суму 57 301 грн. 20 коп. сторонами було узгоджено, що оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару № Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: оплата становить 100% строком до 30.06.2023 (а.с. 29); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 351сб від 04.05.2023 на суму 57 301 грн. 20 коп. (а.с. 35);

- у Специфікації № 6 від 11.05.2023 до договору щодо поставки товару - добрива Quantum - Голд, кан. 20 л та добрива Quantum - Хелат Заліза 65 EDTA, кан. 1 л на загальну суму 243 405 грн. 60 коп. сторонами було узгоджено, що оплата за прийнятий товар здійснюється покупцем в порядку, який визначено договором поставки товару № Х280423 від 28.04.2023 та в такі строки: оплата становить 100% строком до 30.07.2023 (а.с. 30); в оплату товару за вказаною Специфікацією виставлено рахунок № 369сб від 11.05.2023 на суму 243 405 грн. 60 коп. (а.с. 36).

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що зобов`язання з оплати товару, у визначені в Специфікаціях №№ 1-6 строки були відповідачем порушені, поставлений товар був оплачений несвоєчасно та не у повному обсязі.

Судом встановлено, що поставлений в період з 02.05.2023 по 20.09.2023 товар був оплачений лише на суму 1 300 650 грн. 90 коп. наступним чином:

- платіжною інструкцією № 933 від 01.05.2023 на суму 122 102 грн. 46 коп. (а.с. 45);

- платіжною інструкцією № 344 від 31.05.2023 на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 49);

- платіжною інструкцією № 1010 від 31.05.2023 на суму 20 000 грн. 00 коп. (а.с. 46);

- платіжною інструкцією № 421 від 09.11.2023 на суму 228 921 грн. 64 коп. (а.с. 47);

- платіжною інструкцією № 420 від 09.11.2023 на суму 629 626 грн. 80 коп. (а.с. 48);

- платіжною інструкцією № 151 від 26.06.2024 на суму 200 000 грн. 00 коп. (а.с. 68).

Враховуючи вказане, судом встановлено, що поставлений позивачем у період з 02.05.2023 по 20.09.2023 товар на загальну суму 1 850 651 грн. 45 коп. був оплачений відповідачем лише частково, - в сумі 1 300 650 грн. 90 коп., внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 550 000 грн. 55 коп. (1 850 651,45 - 1 300 650,90).

Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором поставки товару № X280423 від 28.04.2023 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем у період з 02.05.2023 по 20.09.2023 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 550 000 грн. 55 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.4 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.05.2023 по 31.08.2024 в сумі 365 644 грн. 06 коп., а також, штраф у розмірі 7% від суми простроченого на понад 30 днів зобов`язання в загальній сумі 119 598 грн. 43 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з травня 2023 року по червень 2024 у сумі 48 674 грн. 36 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 02.05.2023 по 31.08.2024 у сумі 32 193 грн. 12 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано вище, у Специфікаціях № 1-6 сторони погодили умови оплати поставленого за ними у період з 02.05.2023 по 20.09.2023 товару, які були відповідачем порушені.

Так, в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 02.05.2023 по 20.09.2023 товару на залишкову суму 550 000 грн. 55 коп. (1 850 651,45 - 1 300 650,90) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 550 000 грн. 55 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пунктах 6.4., 6.5. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків виконання зобов`язань по сплаті на користь постачальника грошових коштів (авансових платежів - попередньої оплати за товар та повної оплати за нього) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму простроченого грошового зобов`язання, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого зобов`язання. Постачальник має право в односторонньому порядку відмовитись від виконання своїх зобов`язань за договором у разі не внесення покупцем авансового платежу у встановлені строки. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення винною стороною виконання грошових зобов`язань за договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності за цими вимогами складає три роки.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.4 договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 02.05.2023 по 31.08.2024 в сумі 365 644 грн. 06 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунків пені (а.с. 8-9, 66), проведених позивачем, та встановлено, що під час їх проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунки проведені також вірно.

Отже, розрахунки пені, здійснені позивачем (а.с. 8-9, 66), визнаються судом обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені є обґрунтованими в сумі 365 644 грн. 06 коп.

Крім того, на підставі пункту 6.4. позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 7% від суми простроченого на понад 30 днів зобов`язання в загальній сумі 119 598 грн. 43 коп. за таким розрахунком: 1 708 548,99 (вартість товару, з оплати якого допущено прострочення понад 30 днів) х 7% = 119 598 грн. 43 коп.

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 119 598 грн. 43 коп. за таким розрахунком: 1 708 548,99 (вартість товару, з оплати якого допущено прострочення понад 30 днів) х 7% = 119 598 грн. 43 коп., та встановлено, що він проведений у відповідності до умов договору та арифметично вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу є обґрунтованими в сумі 119 598 грн. 43 коп.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з травня 2023 року по червень 2024 у сумі 48 674 грн. 36 коп.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 11), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено з урахуванням вказаної вище методики та арифметично вірно.

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 11), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 48 674 грн. 36 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 02.05.2023 по 31.08.2024 у сумі 32 193 грн. 12 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунків 3% річних, зроблених позивачем (а.с. 10, 67), та встановлено, що під час їх проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунки проведені також вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 32 193 грн. 12 коп.

У той же час, ураховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- суд враховує ступінь виконання зобов`язання відповідачем, а саме: зобов`язання з оплати поставленого в період з 02.05.2023 по 20.09.2023 товару на загальну суму 1 850 651 грн. 45 коп. виконані відповідачем у добровільному порядку та до звернення із позовом до суду на понад 70% (оплата становить 1 300 650 грн. 90 коп.);

- враховуючи умови договору, загальний розмір пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання зобов`язання, складає близько 103% (566 109 грн. 97 коп.) від основного боргу, заявленого до стягнення позивачем (550 000 грн. 55 коп.), що є явно неспівмірним з допущеним порушенням;

- відповідно до умов пункту 6.4. договору пеня підлягає нарахуванню за весь період прострочення до моменту виконання (отже у даному випадку законодавче обмеження щодо строку нарахування пені у 6 місяців не застосовується). Крім того, вказаним пунктом договору також передбачений значний розмір штрафу - 7% за прострочення оплати поставленого товару на понад 30 днів, що, на думку суду, додатково свідчить про необхідність надання оцінки розумності та співмірності штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача;

- більше того, позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, кожні з яких окремо в певній мірі компенсують втрати відповідача від прострочення;

- судом також враховано, що місцезнаходженням відповідача є с. Привільне, Нікопольського району, Дніпропетровської області. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 169 від 27.07.2022 "Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75" Нікопольська міська територіальна громада внесена до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій (https://www.minre.gov.ua/doc/doc/91). Наявність воєнних (бойових) дій також підтверджена наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 217 від 26.09.2022 (https://www.minre.gov.ua/doc/doc/97);

- місцезнаходженням позивача є м. Дніпро, яке більше віддалене від лінії фронту; не перебуває в зоні артилерійського ураження, на відміну від відповідача, що, на думку суду, свідчить про те, що військові дії на території України мають нерівнозначний вплив на діяльність позивача та відповідача; відповідач знаходить у гірших умовах, що також підтверджується наведеними вище обставинами (відповідач знаходить в районі проведення воєнних (бойових) дій);

- в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушенням; відомостей щодо наявності збитків чи інших невідворотних наслідків для позивача від допущеного відповідачем порушення матеріали справи також не містять;

- судом також враховано, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

В той же час, судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування щодо оплати поставленого ним товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім описаним вище обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені та штрафу на 50%, а саме:

- пені до 182 822 грн. 03 коп. (365 644,06 - 50%);

- штрафу до 59 799 грн. 22 коп. (119 598,43 - 50%).

Таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 182 822 грн. 03 коп.; позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 59 799 грн. 22 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки суд зменшує розмір пені та штрафу витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору в цій частині, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) в сумі 16 741 грн. 66 коп.

Щодо частини витрат по сплаті судового збори за вимоги, які в процесі розгляду справи судом були позивачем зменшені, суд роз`яснює, що питання повернення вказаної частини судового збору може бути вирішене судом в порядку, встановленому Законом України "Про судовий збір" (після надходження відповідної заяви про повернення судового збору від позивача за окремою ухвалою суду).

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський" про стягнення заборгованості за договором поставки товару № X280423 від 28.04.2023 у загальному розмірі 1 116 110 грн. 52 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.09.2024) - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський" (вулиця Центральна, будинок 20-А, село Привільне, Нікопольський район, Дніпропетровська область, 53262; ідентифікаційний код 30831912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодородіє НПК" (вулиця Майдан Озерний, будинок 3, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 38835825) 550 000 грн. 55 коп. - основного боргу, 182 822 грн. 03 коп. - пені, 59 799 грн. 22 коп. - штрафу, 48 674 грн. 36 коп. - інфляційних втрат, 32 193 грн. 12 коп. - 3% річних та 16 741 грн. 66 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 12.09.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко