ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6831/24 Справа № 235/2400/24 Суддя у 1-й інстанції - Хмельова С. М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.,

за участю секретаря Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №235/2400/24 за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Таранченко Юлія Володимирівна, заінтересована особа Покровська міська військова адміністрація, про встановлення факту, що має юридичне значення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Таранченко Юлія Володимирівна,

на ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року,

встановив:

У березні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Таранченко Ю.В., звернувся до суду з заявоюпро встановлення факту, що ОСОБА_1 здійснює постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народження року є рідним братом заявника. Відповідно Довідки КНП СЦМЛСМР №267/1 від 05 березня 2024 року ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду та супроводу, у зв`язку з перенесеною травмою голови, отриманою на виробництві, є інвалідом ІІ групи. Довідкою від 01-09/1952 від 21 березня 2024 року підтверджено, що заявник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_2 . Відповідно акту № 01-09/1951 від 21 березня 2024 року, за цією адресою зареєстрована мати заявника з 15 травня 2022 року фактично не проживає з синами. Заявник ОСОБА_1 є єдиною особою, який на даний час здійснює догляд та піклується про хворого брата, а саме надає йому допомогу у веденні домашнього господарства, купує ліки, продукти харчування, забезпечує всім необхідним. Догляд здійснює він добровільно на безоплатній основі. Проти здійснення ним постійного догляду ОСОБА_2 не заперечує. Батько у братів відсутній.

Зазначає, що від встановлення факту здійснення ним постійного стороннього догляду за особою, яка цього потребує, залежить виникнення його прав та обов`язків, визначених Законом України від 19 червня 2003 року № 966-ІV «Про соціальні послуги», Законом України від 21 жовтня 1993 року №3543-ХП «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №588 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» та інших.

Факт здійснення заявником догляду за ОСОБА_2 , який потребує постійного догляду, має для нього юридичне значення, породжує виникнення прав та обов`язків, щодо отримання соціальних пільг і виплат, а також виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» , Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» тому у нього виникла необхідність для звернення до суду із заявою про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за ОСОБА_2 .

У зв`язку з викладеним просить суд встановити факт, що він здійснює постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024рокупровадження у даній справі закрито.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявника про встановлення факту постійного догляду за особою з інвалідністю, які спрямовані на отримання підстав для звільнення з військової служби не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавством передбачено позасудовий порядок визначення статусу осіб, зокрема надавачів соціальних послуг, а рішення або відмова щодо визначення статусу підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Таранченко Ю.В., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріалами справи достовірно встановлено факт здійснення на теперішній час заявником постійного стороннього догляду за своїм братом і даний факт має для заявника юридичне значення, оскільки породжує виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу. Посилається, що встановлення факту здійснення догляду не суперечить Закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому підстав для закриття провадження по справі немає.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Таранченко Ю.В., без задоволення за наступних підстав.

Відповідно ч. 3ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 звернувся з заявою до суду в порядку окремого провадження та просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він здійснює постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , який за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що потрібно заявнику для офіційного підтвердження такого догляду у державних органах та установах. На обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 долучив висновок ЛКК №267-1 від 05 березня 2024 року.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством передбачений позасудовий порядок визначення статусу надавачів соціальних послуг, в тому числі і по догляду за особою з інвалідністю, тому вимоги заявника про встановлення факту постійного догляду за особою з інвалідністю, які спрямовані на отримання підстав для звільнення від військової служби, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно ч.1, п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Визначений у частині 1статті 315 ЦПК Україниперелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19) вказано, що «для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про правоі якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах. Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови). Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. […] Якщо при розгляді заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито».

Як вбачається з поданої заяви, підставою звернення заявника з даною заявою стало надання допомоги особі, яку заявник доглядає, та бути її представником в медичних закладах, органах місцевого самоврядування та органах державної влади, а також з приводу реалізації соціальних прав заявника, оскільки заявник є єдиною особою, зайнятою постійним доглядом за своїм братом, який потребує такого догляду за станом здоров`я. Інших доводів заява не містить.

Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначеноЗаконом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 6 жовтня 2021 року № 1040. Вказані нормативно-правові акти визначають порядок отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Факт постійного надання соціальних послуг (догляду) інвалідам та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, може бути встановлений структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі із дотриманням Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859.

Пунктом 3 ч.6ст.13 Закону України «Про соціальні послуги»для фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду відповідно доЗакону України «Про соціальні послуги», передбачена можливість надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачем соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями, проте для отримання відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг повинні бути включені до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, незалежно від того, претендує надавач соціальної послуги на отримання компенсації від держави чи ні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Таким чином, порядок встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує такого догляду, визначений відповідним законодавством, і він є позасудовим, у зв`язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22 березня 2018 року в справі №800/559/17, від 03 квітня 2018 року в справі №9901/152/18 та від 30 травня 2018 року в справі №9901/497/18 зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих,які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.

Відповідно постанови Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №287/167/18-ц, вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження,а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

У справі, що переглядається, відсутні відомості про те, що підрозділ з питань соціального захисту населення оцінив потреби особи/сім`ї у соціальних послугах та ухвалив рішення про надання заявником соціальних послуг з постійного догляду за своїм братом.

Також в матеріалах справи відсутні дані, що заявник, якщо вважає себе надавачом соціальних послуг, був включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг у встановленому порядку, або отримав в цьому відмову.

Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вірно врахував, що заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Таранченко Ю.В., про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку окремого провадження.

Відповідно рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала постановлена судом першої інстанції з дотриманням норм як матеріального, так і процесуального права, з огляду на що, в порядку ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Таранченко Ю.В., слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Таранченко Юлія Володимирівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 11 вересня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста