Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/7616/2024
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа №760/12997/23
04 веренся 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року та на додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-
в с т а н о в и в:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Завод 410 ЦА» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Свої вимоги мотивує тим, що він з 15 вересня 2020 року по 15 лютого 2023 року працював в ДП «Завод 410 ЦА».
13 лютого 2023 відповідно до наказу № 122/о від 13 лютого 2023 року його було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
При звільненні відповідач не здійснив з ним повний розрахунок по заробітній платі.
З довідки ДП «Завод 410 ЦА» № 23 від 10 лютого 2023 року вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за період з травня 2022 року по січень 2023 року з урахуванням утримань становить 181890 гривень 66 копійок.
Крім того, відповідно до довідки ДП «Завод 410 ЦА» за лютий 2023 року йому нараховано заробітну плату з урахуванням утримань у розмірі 45868 гривень 64 копійки.
Таким чином, ДП «Завод 410 ЦА» за період з травня 2022 року по 15 лютого 2023 року нараховано заробітну плату з урахуванням утримань у розмірі 227759 гривень 30 копійок, яка не була йому виплачена.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 227759 гривень 30 копійок.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 181890 гривень 66 копійок невиплаченої заробітної плати.
Рішення в частині виплаті заробітної плати за 1 місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь держави 1818 гривень 91 копійку судового збору.
Додатковим рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та додатковим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційні скарги в яких просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю, додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його заяву про ухвалення додаткового рішення.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції безпідставно в оскаржуваній частині безпідставно відмовив в задоволенні позову та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по нарахованій та не виплаченій заробітній плати за лютий 2024 року такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Зазначає , що висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи. Вказує, що вживав заходи по витребуванню у відповідача довідок стосовно заробітної плати, однак відповідачем проігноровано запити судів. Окрім іншого судом проігноровано наданий позивачем розрахунковий лист за лютий 2023 року, який був поданий до позовної заяви.
Що стосується доводів апеляційної скарги про оскарження додаткового рішення апелянт вказує, що судом зроблено помилкові висновки про відсутність відомостей про направлення заяви про ухвалення додаткового рішення позивачу. Вказує, що позивач як вбачається з інформаційної картки є учасником справи і відповідно отримує всі повідомлення які відбуваються в підсистемі Електронний суд ЄСІТС в рамках неї.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача у зазначені строки судом не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, чи фізичною особою за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації, або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про оплату праці» при укладенні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть проводитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш, як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів реалізації трудових правовідносин - відплатність праці, який відображено у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії» від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечуватиме достатній життєвий рівень. Крім обов`язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя. Такі зобов`язання відповідають мінімальним державним гарантіям, встановленим ст.12 Закону України «Про оплату праці».
Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, наведеним у ч.2 ст.233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Зазначене дає підстави для висновку, що до складу заробітної плати найманого працівника входить винагорода за виконану роботу, як це встановлено ст.94 КЗпП України і ст.1 ЗаконуУкраїни «Про оплату праці», та гарантовані державою виплати, передбачені у ст.12 цього Закону України.
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який проводиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань і утримань із заробітної плати; в) суми заробітної плати, що належить до виплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівнику регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох раз на місяць, через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Судом встановлено, що наказом ДП «Завод 410 ЦА» № 303/о від 14 вересня 2020 року позивача було прийнято на посаду менеджера з постачання до відділу комплектації Управління матеріально-технічного забезпечення.
29 квітня 2021 року наказом ДП «Завод 410 ЦА» ОСОБА_1 було переведено на посаду начальника відділу комплектації Управління закупівель.
13 лютого 2023 року відповідно до наказу № 122/о від 13 лютого 2023 року позивача було звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
При звільненні з ОСОБА_1 не був проведений повний розрахунок та належні йому кошти не були виплачені.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
У матеріалах справи міститься довідка про доходи ДП «Завод 410 ЦА» від 10 лютого 2023 року, з якої вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за період з травня 2022 року по січень 2023 року з урахуванням утримань становить 181890 гривень 66 копійок.
Позивач зазначає, що відповідно до довідки ДП «Завод 410 ЦА» за лютий 2023 року йому нараховано заробітну плату з урахуванням утримань у розмірі 45868 гривень 64 копійки.
Разом з тим, зазначена довідка позивачем суду не надана.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 11 липня 2023 року вирішено питання про витребування доказів у справі.
17 серпня 2023 року представник відповідача направив до суду відповідь, з якої вбачається, що на ДП «Завод 410 ЦА» проводиться державний фінансовий аудит фінансово-господарської діяльності Державною аудиторською службою України за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року. Відповідно до складеного акту перевірки по закінченню буде складено вимогу щодо усунення недоліків (здійснення перерахунку) по заборгованості із заробітної плати. Таким чином, остаточну суму заборгованості по заробітній платі перед позивачем відповідач зможе визначити після відповідного висновку аудиту.
Станом на 27 грудня 2023 року витребувана довідка про нараховану заробітну плату позивачу відповідачем суду не надана.
Стороною відповідача довідка про доходи від 10 лютого 2023 року, що міститься у матеріалах справи, не спростована.
З позову вбачається, що ОСОБА_1 відповідачем нарахована заробітна плата не виплачена.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що стягненню з відповідача підлягає 181890 гривень 66 копійок нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з травня 2022 року по січень 2023 року.
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно оскарження додаткового рішення апеляційний суд зазначає наступне.
Заявник просив суд ухвалити додаткове рішення, а саме стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вбачається, що ст. 137 ЦПК України не містить прямої норми щодо обов`язкового надсилання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу іншій стороні.
Разом з тим, відсутність такої вказівки не звільняє заявника від виконання обов`язку щодо надсилання копії доказів іншій стороні на виконання вимог ст. 83 ЦПК України.
Відповідно до частин 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - це один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Аналіз положень статей 133-137 ЦПК України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.
Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, а відтак ненадсилання копій відповідних доказів фактично призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18 та у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 902/844/18).
При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Ненадання поданих стороною документів, пов`язаних з наданням правничої допомоги іншій стороні позбавляє останню можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а суд можливості надати оцінку їх обґрунтованості, правових підстав та обсягу їх стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/18646/19.
Заявником не надано суду доказів на підтвердження надсилання відповідачу копії клопотання про стягнення судових витрат разом з додатками.
За таких обставин, сторона відповідача була позбавлена можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу у справі.
Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу.
Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки зібраних у справі доказів.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.
Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 грудня 2023 року та додаткове рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді:
