КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року м. Київ№ 320/4967/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш»

до Київської митниці Держмитслужби

про визнання протиправними та скасування рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» (далі позивач/ТОВ «Кволіті Фіш») з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100060/2021/000070/21 від 29 грудня 2021 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці, як відокремленого підрозділ Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100060/2021/000001/21 від 04 січня 2022 року.

Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, у зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Журавель В.О.) від 22 червня 2022 року відкрито провадження у справі.

06 липня 2022 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Київської митниці надійшов відзив на позовну заяву, надісланий до суду за допомогою системи «Електронний суд» 06 липня 2022 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав. Зазначає, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 №949/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023 справа розподілена судді Жуковій Є.О.

28 грудня 2023 року матеріали справи фактично передано судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року справу № 320/4967/22 прийнято до провадження судді Жукової Є.О. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтями 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

TOB «Кволіті Фіш» (код ЄДРПОУ 39268117) відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є юридичною особою від 23 червня 2014 року, номер запису: 13561020000003951, місцезнаходження: Україна, 08601, Київська обл., м. Васильків, пров. Чкалова, буд. 2А.

Видами господарської діяльності позивача за кодом КВЕД є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.10 складське господарство.

14 січня 2021 року між ТОВ «Кволіті Фіш» (Покупець) та Iceland Seafood eht. (далі - Продавець), разом іменовані «Сторони», укладено контракт №2021/14-01 UKR-IS (далі «Контракт», додається), на підставі якого ввезено на митну територію України товар: риба морожена морська: мойва с/м, ціла, нерозроблена (Маllotus Villosus), без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 30-40 шт/кг. Вага нетто: 19 602 кг, упаковано в 726 карт.коробів на палетах. Маркування державною мовою присутнє. Дата виробництва: 02-03/2021. Термін придатності: 18 місяців. Виробник: Iceland Seafood EHF (А439) Країна виробництва: IS.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту ТОВ «Кволіті Фіш» подало митну декларацію, якій підрозділом митного оформлення митного органу присвоєно №UА100060/2021/554512 від 28 грудня 2021 року (додається). Митну вартість товару визначено та заявлено декларантом за методом №1 - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

ІІід час здійснення контролю за правильністю заявленої митної вартості товару, митним органом Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100060/2021/000070/1 від 29 грудня 2021 року.

В рішенні № UА 100060/2021/000070/1 від 29 грудня 2021 року про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено, що надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надана тільки довідка про транспортно - експедиційні витрати від 24 грудня 2021 року № б/н, яка завірена печаткою ТОВ «Добро Логістик Компані». Також зазначено, що відповідно до пункту 4.1 контракту від 14 січня 2021 року №2021/14-01 UKR-IS умови оплати визначаються в рахунку - фактурі, де зазначено, що покупець повинен здійснити 100% передоплату за товар, але декларантом наданий банківський документ щодо оплати за товар від 17 грудня 2021 року №321 на суму 84 615 дол. США, що значно перевищує суму наданого інвойсу від 17 грудня 2021 року № SR037825, а також даний банківський документ містить посилання на проформи - інвойс, які декларантом не були надані.

ТОВ «Кволіті Фіш» в період дії гарантійних зобов`язань для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів листом за вих. №04/02/22022 від 04 лютого 2022 року надало відповідачу: належним чином завірену копію договору організації перевезення № 01/02/17-1 від 01 лютого 2017 року; комерційну пропозицію №б/н від 07 грудня 2021 року та калькуляція № б/н від 07 грудня 2021; митну декларація країни виробника МRN № 21LТLU79000181СА0F2 (митна декларація країни відправлення № 21LТLC0100EK30DA34 від 22 грудня 2021 року); платіжне доручення в іноземній валюті № 321 від 17 грудня 2021 року; належним чином завірені копії рахунку на оплату № 659 від 29 грудня 2021 року, акту надання послуг № 3881 від 29 грудня 2021 року та платіжного доручення № 1965 від 19 січня 2022 року; належним чином завірені копії бухгалтерської довідки № б/н від 29 грудня 2021 року, картки рахунку 3712 за 01 грудня 2021 року - 29 грудня 2021 року та банківської виписки з особового рахунку з 17 грудня 2021 року; належним чином завірені копії проформи № АS035371 від 07 грудня 2021 року та заяви про купівлю іноземної валюти № 231 від 17 грудня 2021 року.

Однак листом №7.8-2/15/8.19/5634 від 11 лютого 2022 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості товарів та для скасування рішення про визначення митної вартості.

20 січня 2021 року між Pedro Moscuzza e Hijos S.A. (Продавець) та ТОВ «Кволіті Фіш» (Покупець) було укладено контракт №2021/20-01 Ukr-Arg, за умовами якого продавець зобов`язався протягом усього строку дії контракту поставляти, а покупець приймати та оплачувати рибу свіжоморожену й морепродукти (товар) на умовах, відповідно до інвойсу по кожній партії товару.

На підставі вказаного договору ввезено на мишу територію України твар: риба морожена: масляна (whole round butterfish seafrozen internlaminated), роду (Stromateus Brasilensis), ціла, нерозроблепа, без теплової обробки, без харчових домішок. Розмірний ряд: 100-300гр/шт. Вага нетто: 24 019 кг, упаковано в 1890 карт.короби. Маркування держаною мовою присутнє. Дата виробництва: 01-04/2021р. Термін придатності: 24 місяці. Виробник: Pedro Moscuzza e Hijos S.A. (В/Р Don Pedro №2787, Stella Maris I, №3453). Країна виробництва: АR.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту ТОВ «Кволіті Фіш» подало митну декларацію, якій підрозділом митного оформлення митного органу присвоєно № UА 100060/2022/000057 від 04 січня 2022 року. Митну вартість товару визначено та заявлено декларантом за методом № 1 - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Під час здійснення контролю за правильністю заявленої митної вартості товару, митним органом відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 100060/2022/000001/1 від 04 січня 2022 року.

В рішенні № UА 100060/2022/000001/1 від 04 січня 2022 року про коригування митної вартості товарів зазначено, що документи, які подані декларантом ТОВ «Кволіті Фіш» для підтвердження заявленої митної вартості товару не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально). Зокрема, відповідно до пункту 4.1 контракту від 20 січня 2021 року №2021/20-01 Ukr-Arg умови оплати визначаються в рахунку - фактурі, де зазначено, що покупець повинен здійснити 100 % передоплату за товар, але декларантом не наданий банківський документ щодо оплати за товар. Також декларантом не надані документи стосовно страхування вантажу.

До митного оформлення надано калькуляцію ціни від виробника товарів від 11 серпня 2021 року б/н зі складовими ціни товару на умовах СFR Chornomorsk з перекладом, комерційна пропозиція від 11 cерпня 2021 року б/н, проформа інвойс від 11 серпня 2021 року № 00007128, банківські платіжні документи від 12 серпня 2021 року № 206 та від 14 грудня 2021 року № 316, лист від 04 січня 2022 року №2022, № 1276 про те, що більше додаткових документів надано не буде.

Виконуючи прохання митного органу викладене в рішенні № UА 100060/2022/000001/1 від 04 січня 2022 року ТОВ «Кволіті Фіш» в період дії гарантійних зобов`язань для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів листом за вих.№07/02/2022 від 07 лютого 2022 надало: належним чином завірена копія договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення у контейнерах експортно - імпортних та транзитних вантажів № 771/14 від 10 вересня 2014 року; калькуляцію та комерційну пропозицію від 11 серпня 2021 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 206 від 12 серпня 2021 року та №316 від 14 грудня 2021 року надавалися при митному оформленні,

належним чином завірені копії рахунку на оплату № 415925 від 04 січня 2022 року, акту надання послуг №415925 від 04 квітня 2022 року та платіжного доручення № 315 від 24 січня 2022 року; належним чином завірені копії бухгалтерської довідки від 04 січня 2022 року, картки рахунку 3712 за 01 квітня 2021 року по 04 січня 2022 року; належним чином завірені копії заяви на купівлю іноземної валюти № 207 від 12 серпня 2021 року та № 316 від 14 грудня 2021 року, а також банківських виписок за 12 серпня 2021 року та за 14 грудня 2021 року; належним чином завірена копія висновку Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» №111/11 від 04 лютого 2021 року. Наїежним чином завірені копії проформи - інвойсу №00007121 від 05 серпня 2021 року та інвойсу № 0014-00004577 від 01 листопада 2021 року.

Листом внх. № 7.8-2/15/8.19/6210 від 16 лютого 2022 року митний орган повідомив про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості товарів та для скасування 100060/2022/000001/1 від 04 січня 2022 року.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року (далі - МК України).

Відповідно до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина друга статті 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів;2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;3) ведення митної статистики;4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).

За приписами частини другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особо під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частини перша).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Зазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом із тим, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина третя статті 53 МК України).

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 МК України).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

У свою чергу, відповідно до частини першої-третьої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; (пункт 2 частини шостої статті 54 МК України).

Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Відповідно до частини першої, другої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами, окрім іншого, основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі статтею 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів (частина перша).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 МК України).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята статті 58 МК України).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів (частина десята статті 58 МК України).

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті (частина одинадцята статті 58 МК України).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Згідно з пунктом 2 параграфу (Ь) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).

У свою чергу, відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Таким чином, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митним органам право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

На думку суду, сумніви є обґрунтованими, якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей МК України зобов`язують митні органи зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом із тим, ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості в частині виявлених під час митного оформлення сумнівів, а не всі, які передбачені статтею 53 МК Україні. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15.

Судом встановлено, що позивачем були подані відповідачу необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, необхідні для підтвердження заявленої ним митної вартості спірного товару, за результатом дослідження та оцінки яких у суду не виникло сумнівів щодо об`єктивності та реальності заявленої ним митної вартості спірного товару за ціною контракту.

Водночас судом встановлено, що відповідачем всупереч імперативних вимог митного законодавства, не зазначивши конкретних обставин, які саме викликали сумніви у заявленій позивачем митній вартості спірного товару (її складових), причини неможливості їх перевірки на підставі наданих позивачем документів, а також не обґрунтувавши необхідність перевірки спірних відомостей з посиланням на документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, були прийняті спірні рішення.

Також суд установив, що з відповідних документів не вбачається розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість або ознак підробки, що б могли дати митному органу підстави для висновку про невірне визначення позивачем митної вартості.

Одночасно суд зазначає, що у даному випадку, відмовляючи позивачу у визначенні митної вартість товару за першим методом, яка зазначена у митних деклараціях, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення повного переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості. Натомість відповідач не вказав та не довів, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Аналізуючи доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд доходить висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару, судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд доходить висновку, що наведені відповідачем у спірних рішеннях доводи не могли бути підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості товарів за ціною контракту, оскільки не спростовують правомірність визначення такої митної вартості (її складових).

Окрім наведеного, щодо коригування відповідачем митної вартості товару за резервним методом, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту графи 33 спірних рішень, другорядні методи визначення митної вартості товарів застосувати неможливо. Натомість, у митниці наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу - резервного методу.

Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості спірного товару зазначено митні декларації від 07 жовтня 2021 року № UA112080/2021/008390, від 07 вересня 2021 року № UA100060/2021/423728.

Разом із тим, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Таким чином, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 160/4944/19.

Між тим, як вбачається з графи 33 спірних рішень, у них зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, без наведення будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Окрім наведеного суд враховує правові висновки, наведені Верховним Судом у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 160/4944/19, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Серед критеріїв/принципів, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з наведених норм у взаємозв`язку з фактичними обставинами справи, суд доходить висновку, що відповідачем не наведено та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність спірних рішень. Натомість, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих відомостей про митну вартість спірного товару і правильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару (за ціною договору).

За викладених обставин суд доходить висновку, що спірні рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності, тож є протиправними і підлягають скасуванню в силу своєї протиправності.

У підсумку, з урахування зазначеного в сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 3 018,95 грн згідно платіжного доручення від 20 червня 2023 року № 2481, згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено.

Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 3 018,95 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100060/2021/000070/21 від 29 грудня 2021 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100060/2021/000001/21 від 04 січня 2022 року.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати у сумі 3 018 (три тисячі вісімнадцять) гривень 95 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.