ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/10889/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління національної поліції в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби у поліції;

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби у поліції.

- зобов`язати Головне управління національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-II «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 26.02.2024 по дату виплати заборгованих сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області. Станом на день звільнення з військової служби додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2019-2024 роки або відповідна компенсація йому не надавались. Позивач вважає, що на час прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу військової частини відповідачем не проведено повний розрахунок, зокрема в частині виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

26.06.2024 через систему "Електронний суд" представником Головного управління Національної поліції в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що відповідно до вимог Закону №580-VIII та Порядку №260, якій є спеціальним законодавством та підлягає застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.

Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-51-в від 11.07.2024 у період з 02.08.2024 по 16.08.2024 головуюча суддя перебувала у щорічній відпустці.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.

Відповідно до витягу з наказу Головного управління національної поліції в Житомирській області від 26.02.2024 за №98 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з виплатою компенсації за 21 добу невикористаної відпустки за 2022 рік, за 12 діб невикористаної відпустки за 2023 рік та за 3 доби невикористаної відпустки за 2024 рік, з 26.02.2024.

Згідно з наданою відповідачем інформацією загальна кількість невикористаної відпустки за період служби в поліції за 2019-2024 роки складає:

- за 2019 рік - відпустка як учаснику бойових дій не використано - 14 діб;

- за 2020 рік - відпустка як учаснику бойових дій не використано - 14 діб;

- за 2021 рік - відпустка як учаснику бойових дій не використано - 14 діб;

- за 2022 рік - відпустка як учаснику бойових дій не використано - 14 діб;

- за 2023 рік - відпустка як учаснику бойових дій не використано - 14 діб;

- за 2024 рік - відпустка як учаснику бойових дій не використано - 14 діб.

Вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача невиплату компенсації за невикористані дні відпусток як учаснику бойових дій за 2019-2024 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби у поліції, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне наголосити наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР ) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст. 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням; 3) творча відпустка ; 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях; 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка у зв`язку з усиновленням дитини; додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи; 5) відпустки без збереження заробітної плати. Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).

Соціальний захист поліцейських регулюється Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02 липня 2015 року (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до ст.92 Закону №580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

У свою чергу, абз.1 ст. 4 Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15 листопада 1996 року (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 504/96-ВР) установлені такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Надання додаткової відпустки окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності передбачено вимогами ст. 16-2 Закону № 504/96-В. Зокрема, учасникам бойових дій, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, що гарантована державою для учасників бойових дій.

Відповідно до абзацу 7 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Згідно з абзацом 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

За позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 травня 2020 року у справі №360/4127/19 у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-XII.

В той час, з огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону № 504, яким передбачено право працівника у разі звільнення на виплату грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Вказану правову позицію викладено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19 та у постанові від 20.07.2023 у справі №200/18480/21.

Так, як підтверджується матеріалами справи, позивач під час служби в поліції отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.06.2019. Відомості про надання позивачу додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, у оскаржуваний період, із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних або отримання компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки під час звільнення у матеріалах справи відсутні.

У контексті викладеного, суд відмічає, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується, що на момент звільнення з Головного управління Національної поліції в Житомирській області позивачем не використано усі дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, а тому при звільненні набув право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.

Враховуючи обставини, встановлені у ході судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивачу під час звільнення підлягала виплаті компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки за 2019 - 2024 роки виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції, що не було вчинено відповідачем під час звільнення позивача зі служби в поліції.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпустку є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення, оскільки такі безпідставні, так як, за недотримання відповідачем формальностей при складанні наказу про звільнення, позивач не може нести відповідальності та не може бути позбавлений належного соціального забезпечення на яке набув права під час проходження служби в поліції. У той час, слід звернути увагу, що інформацію про використання відпусток Управлінням надано у формі листа, тобто не заперечується факт невикористання позивачем належної йому кількості днів щорічної, додаткової та додаткової, як учаснику бойових дій відпусток.

Враховуючи те, що при звільненні з позивачем не було проведено усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку грошову компенсацію, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", суд зазначає наступне.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані ним дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди за весь період затримки виплати.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на наведене, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано правомірний характер бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, у зв`язку з чим позовні вимоги слід задовольнити частково.

За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись ст.ст.90,139,143,241-246,250,255,295 КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019 - 2024 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби у поліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2019-2024 роки, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди за період з 26.02.2024 по день фактичної виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

10 вересня 2024 р.

10.09.24