Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/7564/24
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: член Вищої ради правосуддя Маселко Роман Анатолійович, Голова Вищої ради правосуддя Усик Григорій Іванович про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду 07.03.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: член Вищої ради правосуддя Маселко Роман, Голова Вищої ради правосуддя Усик Григорій Іванович, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо не проведення перевірки по повідомленню викривача ОСОБА_1 від 17.08.2023 року поданому в порядку ст.ст.53-1. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції», не складання НАЗК протоколів про порушення антикорупційного законодавства Головою ВРП ОСОБА_2 та членом ВРП ОСОБА_3 та не внесення припису Голові ВРП;
2. Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції, по повідомлені викривача ОСОБА_1 від 17.08.2023 року вчинити дії передбачені п.5-4 ч.1 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» провести перевірку та витребувати письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень передбачених Законом України «Про запобігання корупції»;
3. Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції, відповідно до п.11-2 ч.1 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» скласти протокол відносно члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 за порушення ст. 172-7 Закону України «Про запобігання корупції». ст.ст.172-7. 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів, участь у прийняті рішень в умовах реального конфлікту інтересів під час участі у голосування на пленарному засідання Вищої ради правосуддя 20.06.2023 року з питання не включення до порядку денного розгляду заяви про відставку ОСОБА_1 ;
4. Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції, відповідно до п.11-2 ч.1 ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» скласти протокол відносно Голови Вищої ради правосуддя ОСОБА_4 за порушення ст. 172-7 Закону України «Про запобігання корупції». ct.c.172-7. 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за порушення ч.4 ст.28, п.1 ч.1 ст.29 Закону України «Про запобігання корупції» невжиття заходів щодо протидії корупції та неповідомлення члену ВРП ОСОБА_3 на пленарному засідання 20.06.202 року відповідно до ст.33 Закону України «Про вищу раду правосуддя» про наявність заяви ОСОБА_1 відвід, не вжиття передбачених ч.4 ст.28. п.1 ч.1 ст.29 Закону України «Про запобігання корупції» заходів для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи, не усунення керівником органу особи від участі у прийнятті рішення в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
5. Зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції, відповідно до ч.6 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» внести припис керівнику Вищої ради правосуддя щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.03.2024 справа розподілена на суддю Корой С.М.
12.03.2024 ухвалою судді прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи: член Вищої ради правосуддя Маселко Роман, Голова Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії. Зазначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) суддею одноособово.
22.03.2024 суд ухвалив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання в одне провадження адміністративної справи №420/7564/24 з адміністративною справою №420/3931/24 та передання об`єднаної справи відповідно до ч.8 ст.172 на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі відмовити.
У зв`язку зі звільненням судді Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М. з посади, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024, за результатами визначено головуючою суддею Іванова Е.А.
03.07.2024 суддя Іванов Е.А. ухвалив заявити та задовольнити самовідвід судді Іванова Е.А. по справі №420/7564/24 та адміністративну справу №420/7564/24 передати до відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи (канцелярія) суду для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2024, за результатами визначено головуючою суддею Скупінську О.В.
09.04.2024 суддя ухвалив прийняти до провадження адміністративну справу №420/7564/24 та розпочати розгляд справи №420/7564/24 спочатку.
Так, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є суддею Окружного адміністративного суду міста Києва. 11.04.2023 він звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою про звільнення з посади судді у відставку, яку розподілено члену Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 , який у службовій записці від 13.04.2023 заявив про реальний та потенційний конфлікт інтересів між ним та позивачем. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 неодноразово звертався зі каргами до Вищої ради правосуддя на дії судді ОСОБА_1 та брав участь при розгляді справи за його позовом, розгляд якої здійснював суддя Аблов Є.В.
Позивач вказує, що, не зважаючи на заяву ОСОБА_1 від 15.05.2023 про відвід члену Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 , під час розгляду на пленарному засіданні Вищої ради правосуддя 20.06.2023 проєкту порядку денного з питання не включення до порядку денного питання розгляду заяви позивача про звільнення його у відставку, ОСОБА_3 не вжив своєчасно заходи по урегулюванню конфлікту інтересів, не заявив про самовідвід, а прийняв участь у голосуванні і проголосував, підтримавши пропозицію про не включення до порядку денного засідання Вищої ради правосуддя заяви від 11.04.2023.
Крім того, Голова Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 під час пленарного засідання Вищої ради правосуддя 20.06.2023 не повідомив члену Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. про заяву ОСОБА_1 про відвід від 15.05.2023, а відтак не вжив заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
26.12.2023, під час розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 , для створення умов для уникнення відповідальності за порушення, що допущені 20.06.2023, Голова Вищої ради правосуддя поставив на голосування першою заяву ОСОБА_3 про самовідвід для того, щоб заяву ОСОБА_1 про відвід залишити без розгляду.
Підкреслює, що Вища рада правосуддя у відзивах в адміністративних справах №420/31125/23 та №990/146/23 визнає наявність конфлікту інтересів.
17.08.2023 ОСОБА_1 звернувся із повідомленням викривача до Національного агентства з питань запобігання корупції про факти можливих порушень Закону України «Про запобігання корупції» у якому зазначив про наведені факти.
06.09.2023 Національне агентство з питань запобігання корупції листом №37-01/20458-23 повідомило про відсутність приватного інтересу та ключової ознаки конфлікту інтересу та зазначило, що не вбачає порушень ст.ст.28, 29, 30 Закону України «Про запобігання корупції» та ст.33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та про відсутність конфлікту інтересів у діях члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою.
20.03.2024 до суду (вх.№Ес/11515/24) надійшли пояснення представника третіх осіб, у яких заявник просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити та вказує, що заява про відвід члена ВРП ОСОБА_3 мала б розглядалася на пленарному засіданні ВРП під час розгляду питання, яке безпосередньо стосується особи (судді, прокурора). 27 квітня, 20 червня, 22 серпня 2023 року в пленарному засіданні ВРП розгляд питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку було виключено з порядку денного, тому фактично розгляд цього питання не почався. Оскільки розгляд питання не почався, тому і заява позивача про відвід члену ВРП ОСОБА_3 не була оголошена головуючим та не розглянута на цих засіданнях Ради.
Вказує, що сам факт участі ОСОБА_3 в громадських організаціях, оприлюднення ним інформації, вчинення дій чи прийняття рішень в період до призначення його членом Вищої ради правосуддя не зумовлює беззаперечну наявність приватного інтересу та, як наслідок, конфлікту інтересів під час участі у прийнятті Вищою радою правосуддя та її органами рішень стосовно ОСОБА_1 .
Доводи судді ОСОБА_1 про наявність у члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 конфлікту інтересів, вчинення ним дій чи прийняття рішень під час виконання обов`язків члена Ради, Секретаря та члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, спростовуються відсутністю причиново-наслідкового зв`язку між приватним інтересом та здійсненням дискреційних повноважень.
Щодо повноважень Голови ВРП, зазначає, що частина п`ята статті 22 Закону України № 1798-VIII встановлює вичерпний перелік повноважень Голови Ради, зокрема: організація роботи Вищої ради правосуддя, призначення засідань та головування на них; погодження призначення на посади та звільнення з посад працівників секретаріату, застосування до них заходів заохочення, дисциплінарного впливу, вирішення або порушення в установленому порядку питання про присвоєння рангів державним службовцям секретаріату Ради, однак члени Ради не підлеглі керівникові державного органу і не перебувають у нього в підпорядкуванні.
Крім того, ні Голова Вищої ради правосуддя, ні Вища рада правосуддя, як колегіальний орган у жодній судовій справі (№ 420/31125/23, № 990/114/23, №990/146/23), про яку зазначає позивач, не визнавали конфлікту інтересів у члена ВРП ОСОБА_3
29.03.2024 до суду (вх.№ЕС/13041/24) від ОСОБА_3 надійшли пояснення по справі у яких третя особа проти позовних вимог заперечує та вказує, що у нього немає жодного приватного інтересу (майнового чи немайнового) у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» при розгляді справ щодо судді ОСОБА_1 , здатного вплинути на об`єктивність чи упередженість у прийнятті рішень.
ОСОБА_3 вказує, що у нього немає і ніколи не було жодних особистих, сімейних, дружніх, неприязних, позаслужбових чи інших стосунків з ОСОБА_1 З ним особисто не знайомий і ніколи особисто з ним не спілкувався. Дії, які виразилися у зверненнях до Вищої ради правосуддя зі скаргами та публічних висловах щодо ОСОБА_1 зумовлені не особистою неприязню чи іншим приватним інтересом, а є адекватною та належною реакцією право свідомого громадянина України з активною громадянською позицією та нульовою терпимістю до корупції на очевидні та істотні правопорушення, які, на його думку, вчинив суддя Аблов Є.В.
Підкреслює, що загальновідомо, що ОСОБА_3 подавав скарги та публічно інформував не лише про суддю ОСОБА_1 та суддів ОАСК, але і багатьох інших суддів, які допускали свавілля чи поведінку, несумісну зі статусом судді. Тому скарги на ОСОБА_1 та інших суддів ОАСК є лише частиною звичайної поведінки як громадянина. Просто масштаб та кількість дій цих суддів є значно більшим ніж у інших, а тому є більш помітним.
Такі дії не були зумовлені приватними інтересами, а лише спільним публічним інтересом українського суспільства мати справедливе правосуддя, доброчесний та професійний суддівський корпус, який матиме високий авторитет і до якого буде висока довіра. Очевидно, що такий інтерес повністю співпадає з завданнями, які стоять перед Вищою радою правосуддя та присягою члена Вищої ради правосуддя. Тому інтерес повністю співпадає з службовими повноваженнями.
27 квітня 2023 року, 20 червня 2023 року, 22 серпня 2023 року не було окремого голосування за виключення питання ОСОБА_1 з порядку денного. Доповідач запропоновувала не включати у порядок денний це питання і головуючий ставив на голосування порядок денний вже БЕЗ цього питання. Тобто ОСОБА_3 голосував за затвердження запропонованого головуючим порядку денного, у якому вже не було питання про відставку ОСОБА_1 . Тому твердження позивача, що ОСОБА_3 брав участь у прийнятті рішення про виключення його питання з порядку денного не відповідає дійсності. Рішення про виключення питання ОСОБА_1 з порядку денного не існує.
Оскільки були обставини, які ставили під сумнів неупередженість при розгляді заяви ОСОБА_1 про звільнення у відставку, ОСОБА_3 заявив собі заяву про самовідвід, яка була розглянута 26 грудня 2023 року, коли вказане питання розглядалося на пленарному засіданні ВРП. За результатами розгляду заяви про самовідвід, ВРП було ухвалено рішення задовольнити заяву члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 про самовідвід від участі у розгляді матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку. В подальшому участі у цій справі ОСОБА_3 не брав.
01.04.2024 до суду (вх.№ЕС/13304/24) від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі у яких заявник вказує, що НАЗК не організувало та не провело перевірку відповідно до ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції» за повідомленням викривача від 17.08.2023, поданого на підставі ст.53-1 Закону України «Про запобігання корупції», а тому не має інформацією про причини не виконання Головою ВРП ОСОБА_2 вимог ч.3 ст.33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Порушення, допущене головуючим на пленарному засідання ОСОБА_2 , ч.3 ст.33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо неповідомлення на пленарному засіданні, публічно, при членах ВРП, члену ВРП ОСОБА_3 про надходження заяви від 15.05.2023 про відвід члена ВРП ОСОБА_3 є порушенням, яке відноситься до порушень передбачених Законом України «Про запобігання корупції».
Головуючий на пленарному засіданні, Голова ВРП ОСОБА_2 , навмисно допустив зазначене порушення з метою надати можливість ОСОБА_3 проголосувати за не включення питання щодо розгляду заяви про звільнення від 11.04.2023 до порядку денного пленарного засідання ВРП 20.06.2023.
Твердження представника Голови ВРП про те, що це було голосування не по сутті, не може сприйматись, бо і по Закону України «Про Вищу раду правосуддя» і за Регламентом ВРП не передбачені голосування по не по сутті і по сутті. Або голосують члени ВРП, або не приймають участі у голосуванні.
Член ВРП ОСОБА_3 , в порушення присяги члена Вищої ради правосуддя, Бангалорських принципів поведінки судді, якими також керуються члени ВРП у роботі та житті, в порушення професійної етики в діяльності суддів і прокурорів, яких відповідно до ст.19 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (присяга члена ВРП) повинен додержуватись член ВРП, зазначає неправду.
У виписці із протоколу пленарного засідання Вищої ради правосуддя від 20.06.2023, чітко зазначено, що член ВРП ОСОБА_3 голосував за затвердження запропонованого порядку денного засідання Вищої ради правосуддя з відповідними змінами, саме із пропозицією члена ВРП ОСОБА_5 не включати до порядку денного питання про розгляд матеріалів щодо звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді. Крім того, на офіційному сайті ВРП опубліковано результати розгляду питань порядку денного засідання ВРП №54 від 20.06.2023 у якому зазначено, що ВРП не включила до порядку денного засідання розгляд матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді ОАСК у зв`язку з поданням заяви про відставку.
У теперішній час, член ВРП ОСОБА_3 , у поясненнях від 28.03.2024, які він надав у адміністративній справі №420/7564/24, зазначає неправду та стверджує дослівно: «заявляю, що на моє переконання, у мене немає жодного приватного інтересу (майнового чи немайнового) у розумінні Закону «Про запобігання корупції» при розгляді справ щодо судді ОСОБА_1 здатного вплинути на об`єктивність чи упередженість у прийнятті рішень».
На підтвердження наявності конфлікту інтересів члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 надає письмовий доказ, а саме копію посту у соціальній мережі Фейсбук від 27.04.2023 року члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 , щодо розгляду заяви про звільнення від 11.04.2023, розміщений у мережі Фейсбук на сторінці Roman Maselko, у якому член Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 дослівно зазначає «Звістно, що у зв`язку з цим у мене є очевидний конфлікт інтересів. Я заявив самовідвід і не можу брати участь у розгляді заяви Аблова».
Крім того, повідомлення викривача від 24.03.2024 подане на підставі ст.53-1 Закону України «Про запобігання корупції» було належним чином зареєстроване НАЗК і отримало унікальний ідентифікатор повідомлення ВВС11442773269 від 26.03.2024, а повідомлення викривача від 17.08.2023 подане на підставі ст.53-1 Закону України «Про запобігання корупції», рішення про розгляд якого від 06.09.2023 №37-01/20458-23 оскаржує, навіть не зареєстровано у належний спосіб визначений НАЗК.
Обов`язкова перевірка за повідомленням викривача від 17.08.2023 відповідно до ст.53-2 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК не організована та не проведена.
НАЗК навмисно, за вказівкою заступника НАЗК ОСОБА_6 не організувало перевірку за фактами зазначеними у повідомленні викривача від 17.08.2023 у зв`язку із очевидною протиправною бездіяльністю Голови ВРП ОСОБА_2 та діями щодо протиправної участі у голосуванні 20.06.2023 на пленарному засідання ВРП з розгляду питання по заяві про звільнення члена ВРП ОСОБА_3 (колишнього члена правління ГО Автомайдан, члена ГРК НАБУ).
До суду (вх.№13199/24 від 02.04.2024 та №32459/24 від 08.08.2024) від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що на повідомлення ОСОБА_1 від 17.08.2023 Національне агентство листом від 06.09.2023 №37-01/20458-23 проінформувало заявника про відсутність у повідомленні фактичних даних, що свідчать про наявність у члена ВРП ОСОБА_3 конфлікту інтересів. Підкреслює, що у поданому позивачем повідомленні не було наведено конкретних обставин, які б свідчили про наявність у члена ВРП ОСОБА_3 . приватного інтересу, як обов`язкової складової конфлікту інтересів, а відтак у Національного агентства були відсутні підстави для реагування в межах, визначених ст.ст.11, 12 Закону повноважень. Зауважує, що подана членом Вищої ради правосуддя службова записка (заява) про самовідвід не являється безумовним повідомленням такої особи про наявність у неї конфлікту інтересів.
Підсумовуючи Національне агентство з питань запобігання корупції зазначає, що повідомлення ОСОБА_1 від 17.08.2023 розглянуто посадовими особами Національного агентства відповідно до положень Закону, в межах наданих повноважень та за результатами розгляду позивачу надано обґрунтовану відповідь.
Підкреслює, що у відносинах між Національним агентством та ОСОБА_1 не виникло обставин, що призвели до порушення його прав, які підлягали б відновленню у судовому порядку.
04.04.2024 до суду (вх.№13593/24) від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій позивач на задоволенні позовних вимог наполягає.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
11.04.2023 суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Євгеній Валерійович звернувся до Вищої ради правосуддя (далі ВРП) із заявою (далі заява від 11.04.2023) (т.1 а.с.20), у якій просив звільнити його з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку відповідно до п.4 ч.6 ст.126 Конституції України.
Член Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 скерував до керівника секретаріату Вищої ради правосуддя службову записку від 13.04.2023 (т.1 а.с.21-22) у якій зазначив, що проведення ним попереднього розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.04.2023 може викликати сумнів у неупередженості, оскільки до його призначення членом Вищої ради правосуддя, ОСОБА_3 неодноразово звертався до Вищої ради правосуддя с дисциплінарними скаргами на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. Суддя Аблов Є.В. розглядав справу №826/6879/17, у якій ОСОБА_3 брав участь як третя особа. Рішенням від 01.08.2018 у задоволенні позову відмовлено. Також ОСОБА_3 публічно інформував суспільство про порушення, які на його думку допускав суддя Аблов Є.В. та, в свою чергу, суддя Аблов Є.В, публічно висловлювався стосовно ОСОБА_3 та його діяльності. Як наслідок, просив передати заяву ОСОБА_1 від 11.04.2023 до управління документального забезпечення секретаріату Вищої ради правосуддя для повторного автоматизованого розподілу.
ОСОБА_1 звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою від 15.05.2023 (т.1 а.с.23-24) про відвід члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 у якій просив відвести члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 від розгляду заяви про звільнення від 11.04.2023.
Член Вищої ради правосуддя ОСОБА_5 , за результатами розгляду заяви та доданих до неї матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку, склала висновок від 19.04.2023 (т.1 а.с.26-31), у якому пропонувала Вищій раді правосуддя прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у відставку.
Відповідно до витягу з протоколу №55 засідання Вищої ради правосуддя від 20.06.2023 (т.1 а.с.32-33), на засіданні були присутні 15 членів Вищої ради правосуддя, головуючий Усик Г.І. запропонував затвердити порядок денний засідання, у т.ч. з питання звільнення суддів з посад за загальними обставинами, у т.ч. у зв`язку з поданням заяви про відставку - ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва.
Член Вищої ради правосуддя ОСОБА_5 запропонувала не включати до порядку денного питання про розгляд матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку для додаткового опрацювання.
Заперечень чи інших пропозицій не надійшло.
Ухвалили: затвердити запропонований порядок денний засідання Вищої ради правосуддя з відповідними змінами.
Проголосували одноголосно.
Матеріали справи містять ухвалу Вищої ради правосуддя від 20.07.2023 №735/0/15-23 (т.1 а.с.34-35), відповідно до якої ухвалено задовольнити заяву члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 про самовідвід від участі в розгляді питання про затвердження висновку члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за повідомленням суддів Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. скерував до Вищої ради правосуддя заяву про самовідвід від 26.12.2023 (т.1 а.с.36) у якій зазначав, що до порядку денного засідання Вищої ради правосуддя 26.12.2023 включено питання про розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку. Вважає, що наявні обставини, які ставлять під сумнів його неупередженості, оскільки до його призначення членом Вищої ради правосуддя, ОСОБА_3 неодноразово звертався до Вищої ради правосуддя с дисциплінарними скаргами на дії судді Окружного адміністративного суду міста Києва Аблова Є.В. На переконання ОСОБА_3 у цих скаргах вказано обставини, які свідчать про істотні порушення у діях ОСОБА_1 , що несумісні зі статусом судді, завдали значної шкоди авторитету правосуддя і однозначно мають призвести до його звільнення з посади. При розгляду заяви судді про відставку Вищою радою правосуддя має враховуватися факт наявності цих скарг, що унеможливлює участь ОСОБА_3 у розгляді цього питання.
Відповідно до ухвали Вищої ради правосуддя від 26.12.2023 №1407/0/15-23 (т.1 а.с.37-38), Вища рада правосуддя ухвалила задовольнити заяву члена Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. про самовідвід від участі в розгляді матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку.
17.08.2023, з метою викриття корупційних діянь, на підставі та керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 12, 28, 37, 38, 53, 53-1, 53-2, Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 звернувся із повідомленням до Національного агентства з питань запобігання корупції про факти можливих порушень Закону України «Про запобігання корупції» Головою Вищої ради правосуддя та членом Вищої ради правосуддя, дії та бездіяльність яких призводять до нарахування та виплат позивачу суддівської винагороди із бюджету України та допущений реальний та потенційний конфлікт інтересів членом Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 при голосуванні за не включення до порядку денного 20.06.2023 питання щодо розгляду заяви позивача про звільнення від 11.04.2023 (т.1 а.с.39-41).
У повідомленні позивач просив Національне агентство з питань запобігання корупції вжити передбачені законодавством України заходи визначені ст.ст. 11, 12, 53-2, 172- 7 Закону України «Про запобігання корупції» щодо усунення порушень Закону та притягнення до відповідальності осіб, які порушили вимоги Закону України «Про запобігання корупції».
06.09.2023 Національне агентство з питань запобігання корупції листом №37-01/20458-23 (т.1 а.с.42-43, 205-206) за підписом керівника Департаменту моніторингу і контролю за виконанням актів законодавства про конфлікт інтересів та запобігання корупції ОСОБА_14 , повідомило позивача про відсутність конфлікту інтересів у діях члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 , який прийняв участь 20.06.2023 у голосуванні на пленарному засіданні ВРП, за затвердження порядку денного. Відповідач відмовив у вжитті заходів, визначених ст.ст. 11, 12, 53-2, Закону України «Про запобігання корупції» щодо усунення порушень Закону та притягнення до відповідальності осіб, які порушили вимоги Закону України «Про запобігання корупції», пославшись на відсутність однієї із ознак конфлікту інтересів, а саме приватного інтересу члена ВРП ОСОБА_3 .
Матеріали справи також містять відзиви на позовну заяву у справі №420/31125/23, 990/114/23 та №990/146/23 (т.1 а.с.44-79), процесуальні документи суду у наведених справах (т.1 а.с.80-96) та скарги ОСОБА_1 щодо дисциплінарного проступку судді Одеського окружного адміністративного суду Скупінської О.В. (головуюча суддя при розгляді справи №420/31125/23) на адресу Вищої ради правосуддя (т.1 а.с.97-106).
Позивачем до суду, окрім іншого, надано посилання на публікації ОСОБА_3 у соціальних мережах с приводу ОСОБА_1 (т.1 а.с.224-227, 241-250) та рішення Вищої ради правосуддя №1067/2дп/15-19 (т.1 а.с.251-265) «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 ».
Так, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_15 звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції».
За приписами статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що:
корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей;
правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими та представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Відповідно до вимог пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в тому числі: ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої ради правосуддя, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов`язків у суді).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
У ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено перелік повноважень Національного агентства як державного органу, що по суті є визначенням його владних управлінських функцій.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» до повноважень Національного агентства, з-поміж іншого, належить отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, участь у забезпеченні їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями (п. 13); надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів (п.15).
Згідно ч. 6, 7 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції» у випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, захисту викривачів або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності. Припис Національного агентства є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису. У разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду в порядку, визначеному Національним агентством. У разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обов`язковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше п`яти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.
Згідно п.1 ч.1 ст. 21 Закону «Про запобігання корупції» громадські об`єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:1) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості.
Порядок розгляду повідомлень визначений у ст. 53-2 Закону «Про запобігання корупції».
Так, частинами 2, 3 даної статті передбачено, що вимоги до повідомлень (у тому числі анонімних) про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону та порядок їх розгляду визначаються цим Законом. Повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені. Повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, здійснене через зовнішні або внутрішні канали повідомлення такої інформації, підлягає попередньому розгляду уповноваженою особою у строк не більше десяти робочих днів з дня внесення цієї інформації до Єдиного порталу повідомлень викривачів. У разі якщо за результатами попереднього розгляду повідомлення викладена у ньому інформація підтверджується, винні особи притягаються до дисциплінарної відповідальності уповноваженим на це суб`єктом відповідного органу або юридичної особи. У разі якщо в ході проведення попереднього розгляду виявляються ознаки корупційного правопорушення чи правопорушення, пов`язаного з корупцією, матеріали передаються відповідному спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції або Державному бюро розслідувань. Особі, яка здійснила повідомлення, надається детальна інформація про результати попереднього розгляду, а також дисциплінарного провадження (якщо воно проводилося) у триденний строк з дня завершення відповідного розгляду чи провадження.
Викривач має право отримувати інформацію про стан та результати розгляду, перевірки та/або розслідування у зв`язку із здійсненим ним повідомленням про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону (ч.1 ст. 53-6 Закону України «Про запобігання корупції»).
Відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів передбачена статтею 172-7 КУпАП.
За частиною 1 цієї статті неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 05.02.2020 № 30/20 затверджено Положення про апарат Національного агентства з питань запобігання корупції, відповідно до якого основним завданням апарату є виконання у встановленому порядку організаційної, правової, експертної, аналітичної, інформаційно-довідкової та матеріально-технічної роботи, спрямованої на забезпечення здійснення Національним агентством повноважень щодо: отримання та розгляду повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірки дотримання законодавства з питань захисту викривачів, внесення приписів з вимогою про усунення порушень трудових (звільнення, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) та інших прав викривачів і притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні їхніх прав, у зв`язку з такими повідомленнями (п.п.14, 15).
Структурні підрозділи апарату забезпечують діяльність Національного агентства з питань, що належать до їх компетенції, та виконують функції відповідно до цього Положення і положень про структурні підрозділи. Керівник самостійного структурного підрозділу апарату, в тому числі, підписує підготовлені листи та документи відповідно до компетенції (п.п.22, 23).
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що Національне агентство з питань запобігання корупції має право проводити перевірки за звернення громадян щодо корупційних правопорушень, в тому числі, здійснювати збір фактичних даних для встановлення наявності чи відсутності ознак адміністративних правопорушень.
Як убачається з матеріалів справи, повідомлення позивача було розглянуто та надано відповідь за результатами розгляду повідомлення про вчинення корупційного правопорушення щодо конфлікту інтересів листом від 06.09.2023 № 37-01/20458-23 за підписом керівника Департаменту моніторингу і контролю за виконанням актів законодавства про конфлікт інтересів та запобігання корупції ОСОБА_14 .
Керівник Департаменту є уповноваженою особою у розумінні частини першої статті 13 Закону Національного агентства з питань запобігання корупції, та мав право підпису відповідного листа, тобто повідомлення позивача розглянуто уповноваженим суб`єктом.
Щодо позовних вимог, а саме протиправної бездіяльності Національного агентства з питань запобігання корупції щодо не проведення перевірки по повідомленню викривача ОСОБА_1 від 17.08.2023, поданому в порядку ст.ст.53-1. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції», не складання протоколів про порушення антикорупційного законодавства Головою ВРП ОСОБА_2 та членом ВРП ОСОБА_3 та не внесення припису Голові ВРП, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу, справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, окрім іншого, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.
Суд звертає увагу, що легітимні очікування особи у відносинах з публічною адміністрацією неодноразово були предметом розгляду в Європейському суді з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) рішення у справах «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 р., «Україна-Тюмень проти України» від 22 листопада 2007 р., «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 р.
Порушення принципу легітимних очікувань у спосіб вчинення бездіяльності суб`єктом владних повноважень за наявності норм матеріального права, які встановлюють відповідні повноваження органу влади та спосіб їх реалізації є, на думку суду, також порушенням принципу «правової визначеності» та принципу «належного врядування».
Так, зокрема у рішенні ЄСПЛ «Рисовський проти України» від 2 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) в пунктах 70,71 цього рішення ЕСПЛ керується «принципом належного урядування» як багатоаспектним принцип, котрий, серед іншого, зводиться до того, що держава зобов`язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Понад це «на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.». Водночас згідно з концепцією «принципу належного урядування», «Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».
В цьому сенсі легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції як суб`єкта владних повноважень може бути предметом перевірки адміністративним судом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2018 року (справа № 11-138заі18) висловила позицію, згідно з якою «протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені».
При вирішенні адміністративної справи варто зазначити, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним дій за наявності нормативно визначеного обов`язку їх вчинити, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичної особи (зокрема, не проведення ретельних перевірок, невиконання ухвали суду).
Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.
Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Суд підкреслює, що діючим у сфері законодавства про запобігання корупції не передбачено обов`язку Національного агентства з питань запобігання корупції за результатом розгляду отриманого повідомлення про можливі корупційні дії/бездіяльність приймати відповідне рішення.
При цьому, незгода ОСОБА_1 зі змістом відповіді за наслідками розгляду його повідомлення не свідчить про бездіяльність суб`єкта владних повноважень по відношенню до позивача.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з принципом диспозитивності, закріпленим статтею 9 КАС України, позивач сам вирішує, чи звертатися йому до суду з позовом, самостійно визначає зміст і обсяг позовних вимог, і користується при цьому повною свободою у межах визначених процесуальним законом механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для реалізації його прав.
Як вбачається з системи Діловодство спеціалізованого суду та Єдиного реєстру судових рішень, відповідь, викладена у листі Національного агентства з питань запобігання корупції від 06.09.2023 № 37-01/20458-23 була предметом розгляду у адміністративній справі №420/3931/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії де цій відповіді надана оцінка судом, у т.ч. з точки зору наявності (відсутності) порушеного права ОСОБА_1 .
Повертаючись до обставин даної справи, суд не вважає поведінку відповідача протиправною бездіяльністю, оскільки Національним агентством з питань запобігання корупції повідомлення ОСОБА_1 було розглянуто та надано відповідь за результатами розгляду повідомлення про вчинення корупційного правопорушення щодо конфлікту інтересів листом від 06.09.2023 № 37-01/20458-23, про що, в свою чергу, було повідомлено позивача, незгоду з чим позивач оскаржив у судовому порядку (справа №420/3931/24).
З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення основної позовної вимоги.
Оскільки судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, у задоволенні похідних вимог слід відмовити також.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Відповідно до приписів положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: член Вищої ради правосуддя Маселко Роман Анатолійович, Голова Вищої ради правосуддя Усик Григорій Іванович про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Національне агентство з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Миколи Міхновського, буд. 28, код ЄДРПОУ 40381452);
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
член Вищої ради правосуддя Маселко Роман Анатолійович ( АДРЕСА_2 );
Голова Вищої ради правосуддя Усик Григорій Іванович (04050, м. Київ, вул. Студентська, буд. 12-А).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА
.
