ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 752/17315/21

провадження № 61-957св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Уорлд Кур`єр Україна»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Луценко Віталій Анатолійович, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, у складі судді Чередніченко Н. П., від 09 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І., від 18 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Уорлд Кур`єр Україна» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона із 01 жовтня

2008 року по 09 червня 2021 року перебувала в трудових відносинах із відповідачем. Наказом ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 09 червня 2021 року її було звільнено із посади менеджера з логістики із 09 червня 2021 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням штату працівників. Вважала зазначений наказ незаконним та необґрунтованим.

3. Зазначала, що 08 травня 2021 року засобами поштового зв`язку отримала від відповідача повідомлення від 26 лютого 2021 року № 6 «Про заплановане звільнення ОСОБА_1 », зі змісту якого їй стало відомо, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням штату працівників товариства - скорочується посада менеджера з логістики, яку вона обіймала. Також в зазначеному повідомленні було зазначено про відсутність вакантних посад, які б відповідали її кваліфікації.

4. Вважає, що ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» не вжило своєчасних заходів щодо повідомлення її про наступне вивільнення, оскільки, прийнявши ще у лютому 2021 році рішення про скорочення її посади, відповідач повідомив про таке скорочення лише у травні 2021 року. Крім того, її було незаконно звільнено без врахування переважного права на залишення на роботі та через місяць після отримання вказаного повідомлення. Також стверджувала, що відповідач не запропонував їй нові посади на підприємстві, які були введені на підприємстві з травня 2021 року. З огляду на зазначені порушення та незаконне звільнення, вказувала, що зазнала моральної шкоди.

5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 09 червня 2021 року

№ S-01/06 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити її на роботі на посаді менеджера з логістики ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» або на іншій рівнозначній посаді із 10 червня 2021 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу із 09 червня 2021 року до дня поновлення на роботі, а також 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

6. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 09 грудня

2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 18 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

7. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав, що звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої

статті 40 КЗпП України проведено у зв`язку із змінами в організації та скорочення штату, які мали місце у відповідача. Позивачка була повідомлена про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням посади, а іншої посади їй не було запропоновано з огляду на відсутність у відповідача вільних вакансій, які б відповідали кваліфікації позивачки.

8. Оскільки звільнення позивачки відбулось з дотриманням вимог закону, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, які є похідними від вимог про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Луценко В. А. просить скасувати оскаржені судові рішення, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. 17 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Луценко В. А подав касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва

від 09 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду

від 18 грудня 2023 року у справі № 752/17315/21.

11. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

12. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 761/23822/21, від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19,

від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19,

від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

13. Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 65 ГК України, пункту 1 частини першої статті 40

КЗпП України, статті 3 ЦК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

14. Крім того, посилається на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. Вказує на відсутність у відповідача змін в організації виробництва і праці, оскільки генеральний директор не був уповноважений затверджувати відповідні зміни у структурі товариства, а це право є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства.

16. Зауважує, що зміна взаємозв`язку та співпідпорядкованості посад в товаристві, зміна обсягу посадових обов`язків працівників за своє суттю не є змінами в організації виробництва, а крім того судами не враховано, що наказом відповідача було скорочено 3 посади та введено 6 нових. Згідно із штатним розписом, затвердженим цим наказом, загальна кількість працівників становить 15 осіб. При цьому безпідставно взято до уваги подальші зміни до штатного розпису, зокрема від 01 березня 2021 року, якими були вилученні посади спеціаліста з логістики, двох менеджерів з логістики та охоронця. Такі зміни відбулись після повідомлення працівників про їх наступне вивільнення та без змін організаційної структури належним органом.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

17. У березні 2024 року представник ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» - адвокат Багмет Т. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що визначення та/або оцінка необхідності запровадження змін в організації виробництва і праці, а також скорочення посад не входить до компетенції судів і є виключним правом юридичної особи-роботодавця. Зауважує, що введення в штатний розпис відповідача 6 нових посад та скорочення, зокрема посади менеджера з логістики, яку обіймала позивачка, не спростовує змін в організації виробництва і праці товариства. Зазначає, що відповідно до статуту товариства генеральний директор виконує повноваження та функції дирекції ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» як виконавчого органу товариства та має право, зокрема, затверджувати структуру товариства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. ОСОБА_1 із 01 жовтня 2008 року перебувала в трудових відносинах із ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» та працювала на посаді менеджера з логістики.

19. Наказом генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна»

від 26 лютого 2021 року № 26/02/2021-1 «Про зміни в організації виробництва і праці та пов`язану із цим зміну істотних умов праці, затвердження штатного розпису, посадових інструкцій та скорочення штату» було запроваджено зміни в організації виробництва і праці шляхом раціоналізації робочих місць в товаристві, що передбачало, зокрема, зміну організаційної структури товариства, перерозподіл посадових завдань та функцій працівників товариства, а також зміну режиму робочого часу для окремих посад.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного наказу скорочено з 05 травня 2021 року 1 штатну одиницю за посадою менеджер з логістики, 2 штатні одиниці за посадою спеціаліст з логістики.

Пунктом 2 вказаного наказу затверджено новий штатний розпис товариства, який для приведення його у відповідність до затвердженої запланованої організаційної структури, був змінений наказом № 901/03/21-1 від 01 березня 2021 року, а саме: виведено із штатного розпису товариства 1 штатну одиницю за посадою менеджер з логістики, 2 штатні одиниці за посадою спеціаліст з логістики, 1 штатну одиницю за посадою охоронець.

20. 26 лютого 2021 року відбулась зустріч директора товариства із працівниками, в якій приймала участь, в тому числі і ОСОБА_1 .

21. За результатами порівняльного аналізу кваліфікації і продуктивності праці працівників на посаді менеджера з логістики ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 26 лютого 2021 року було встановлено, що за сукупністю характеристик кваліфікації та продуктивності праці працівників товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 більшу кваліфікацію та продуктивність праці має ОСОБА_2 , зокрема, в частині освітнього рівня, рівня володіння іноземними мовами, обсягу функціональних обов`язків додаткових навичок, знань та вмінь, володіння специфічним/внутрішньо корпоративним програмним забезпеченням, устаткуванням, обладнанням, тощо.

22. Наказом генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна»

від 26 лютого 2021 року № 26/02/21-7 «Про попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 » попереджено ОСОБА_1 , посада якої підлягає скороченню, про наступне звільнення в перший робочий день після спливу

2 місяців з дати персонального попередження про вивільнення у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці та скороченням штату працівників товариства за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

23. 26 лютого 2021 року ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» було підготовлено повідомлення № 6 «Про заплановане звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого товариство у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці попередило позивачку про наступне звільнення із займаної посади менеджера з логістики на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. У повідомленні зазначено про відсутність на даний момент вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивачки.

24. Із акту ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 22 березня 2021 року вбачається, що 22 березня 2021 року о 14:37 год в присутності працівників товариства позивачці було надано наказ генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 26 лютого 2021 року № 26/02/21-7 та повідомлення від 26 лютого 2021 року № 6 «Про заплановане звільнення ОСОБА_1 » - для ознайомлення з їх змістом, підписання та отримання другого примірника. Однак, ОСОБА_1 відмовилась від проставлення підпису на наказі і повідомленні та відмовилась від отримання другого примірника повідомлення.

25. Відповідно до листа ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» від 05 квітня 2021 року № 050421, відповідачем було надано відповідь на звернення позивачки

від 31 березня 2021 року та від 05 квітня 2021 року щодо виконання роботи в дистанційному режимі, а також зазначено, що 22 березня 2021 року позивачці було повідомлено про заплановане скорочення менеджера з логістики, яку вона обіймає, в перший робочий день після спливу 2 місяців з дати персонального попередження про вивільнення на підстав пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (другий екземпляр повідомлення № 6 було додано до цього листа), а саме 24 травня 2021 року (останній робочий день, день звільнення).

26. Відповідно до засвідчених заяв генерального директора та головного бухгалтера ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна» ОСОБА_3 та ОСОБА_4

від 08 листопада 2021 року, 26 лютого 2021 року була проведена зустріч директора та інших працівників товариства через засоби телекомунікаційного зв`язку, на якій була присутня ОСОБА_1 та на якій усіх працівників було повідомлено про запроваджувані зміни, які відбудуться в товаристві щодо організації виробництва та праці товариства. 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 була присутня на зустрічі за адресою місцезнаходження товариства, де їй були надані наказ генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна»

від 26 лютого 2021 року № 26/02/21-7 та повідомлення від 26 лютого

2021 року № 6 «Про заплановане звільнення ОСОБА_1 » для ознайомлення, однак позивачка відмовилась від проставлення підпису на наказі та повідомленні і відмовилась від отримання другого примірника повідомлення, про що товариством було складено відповідний акт.

27. Наказом генерального директора ТОВ «Уорлд Кур`єр Україна»

від 09 червня 2021 року № S-01/06 «Про звільнення ОСОБА_1 », було звільнено 09 червня 2021 року ОСОБА_1 , менеджера з логістики, у зв`язку зі скороченням штату працівників товариства за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а також доручено провести остаточний розрахунок із ОСОБА_1 , видати оформлену трудову книжку відповідно до вимог закону та копію цього наказу у день звільнення.

28. З наявних у справі копій штатних розписів суди встановили, що у товаристві були відсутні вакантні посади, які б відповідали кваліфікації позивачки.

29. Із 21 січня 2020 року ОСОБА_3 як генеральний директор ТОВ «Уорлд Кур?єр Україна» діє одноособово у відповідності до пунктів 12.8. та пункту 13.1 статуту ТОВ «Уорлд Кур?єр Україна», затвердженого рішенням єдиного учасника ТОВ «Уорлд Кур?єр Україна» № 19/07-1 від 01 липня 2019 року.

30. Відповідно до пункту 12.8. статуту товариства, у випадку, якщо склад дирекції не призначений, повноваження та функції дирекції, передбачені статутом, виконуються генеральним директором одноособово. Для уникнення будь-яких сумнівів, в такому випадку, положення статуту, пов?язані з регулюванням діяльності дирекції автоматично сприймаються та тлумачяться з урахуванням положень цього пункту.

31. Пунктом 12.1. та 13.1 статуту ТОВ «Уорлд Кур?єр Україна» передбачено, що дирекція як колегіальний виконавчий орган товариства, так і генеральний директор як голова виконавчого органу товариства здійснює керівництво (управління) поточною діяльністю товариства.

32. Дирекція провадить діяльність, а генеральний директор виконує свої повноваження з урахуванням обмежень, встановлених статутом, зокрема, обмежень передбачених в статті 21 статуту, та вирішує інші питання, за виключенням тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (пункт 12.4. та пункт 13.6. статуту).

33. Положення статі 21 статуту товариства регулюють порядок вчинення значних правочинів та не містять будь-яких обмежень та/або заборон для генерального директора товариства змінювати та затверджувати організаційну структуру товариства.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

35. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

37. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

39. Право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис закріплено у статті 64 ГК України, згідно з якою підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

40. Відповідно до статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

41. За змістом статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

42. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

43. Відповідно до статті 2371 КЗпП України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

44. У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, встановивши, що у відповідача відбулись зміни в організації праці, відповідач своєчасно і належним чином повідомив ОСОБА_1 про наступне вивільнення та були відсутні посади для переведення її на іншу роботу, дійшли законного та обґрунтованого висновку про дотримання відповідачем порядку вивільнення працівників, встановленого статтею 492 КЗпП України, та відповідно про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення позивачки.

45. Водночас, оскільки суди дійшли висновку про відсутність підстав для скасування наказу відповідача про звільнення ОСОБА_1 , вимоги останньої про її поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню як похідні.

46. Доводи касаційної скарги про те, що генеральний директор не був уповноважений затверджувати наказ про зміни організації виробництва і праці, є безпідставними, оскільки у даному випадку генеральний директор діяв відповідно до пунктів 12.1. та 13.1 статуту ТОВ «Уорлд Кур?єр Україна», якими передбачено, що дирекція як колегіальний виконавчий орган товариства, так і генеральний директор як голова виконавчого органу товариства здійснює керівництво (управління) поточною діяльністю товариства.

47. Посилання заявниці на те, що затвердження змін організації виробництва і праці є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства, спростовані положеннями пункту 10.3. статуту товариства.

48. Колегія суддів відхиляє твердження ОСОБА_1 , що зміна взаємозв`язку та співпідпорядкованості посад в товаристві, зміна обсягу посадових обов`язків працівників за своє суттю не є змінами в організації виробництва, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що ці обставини стали підставами для змін організації виробництва і праці відповідача, за наслідком яких було скорочено, зокрема посаду позивачки.

49. Верховний Суд у постанові від 14 липня 2021 року у справі

№ 756/7311/20 вказав, що суд, перевіряючи, чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, так як вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

50. Наявні у відповідача зміни, що були внесені до штатного розпису, не свідчать про те, що на момент вивільнення ОСОБА_1 на підприємстві існували вакантні посади, які могли бути їй запропоновані.

51. Судами встановлено, що відповідно до наявних у справі копій штатних розписів у товаристві були відсутні вакантні посади, які б відповідали кваліфікації позивачки.

52. За встановлених обставин справи, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеним у постановах Верховного Суду

від 21 червня 2023 року у справі № 761/23822/21, від 07 квітня 2021 року

у справі № 444/2600/19, від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20,

від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20, на які посилається заявниця в касаційній скарзі.

53. Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права щодо недослідження доказів у справі, встановлення обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судами попередніх інстанцій надано оцінку доказів відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

54. Незгода заявниці із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

55. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

56. Інші доводи касаційної скарги загалом аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційним судом надана належна оцінка, та які переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами

статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

57. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

58. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

59. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

60. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

61. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Луценко Віталій Анатолійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников