УХВАЛА

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 160/5922/24

адміністративне провадження № К/990/34262/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" (далі також - Позивач, ТОВ «АК «Дніпро») звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі також - Відповідач) від 7 лютого 2024 року №5680/04-36-09-01/36710304, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 2 049 433,64 грн, та від 7 лютого 2024 року №5676/04-36-09-01/ 36710304 , яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 4 281 552,32 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року, позов задоволено.

Ухвалюючи рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішення про застосування штрафних санкцій за реалізацію пального не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки:

- всі рішення відповідача, якими анульовано ліцензії позивача та які згадані як анульовані у акті фактичної перевірки, скасовано рішеннями судів, які набрали законної сили;

- у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні, достатні докази, які б вказували, що Позивач здійснив виготовлення алкогольних напоїв. Відповідач не надав належних доказів, які б вказували на протиправність дій позивача, а саме виробництва алкогольних напоїв без наявності ліцензії.

- за змістом товарно-транспортної накладної, за наслідками дослідження якої контролюючий орган вважав доведеним факт реалізації Позивачем алкогольних напоїв Позивачем, у ній статус «Відправника» та «Одержувача» визначений для однієї особи - ТОВ «АБК Дніпро», «Пункт навантаження» та «пункт розвантаження» визначений також щодо однієї особи: ТОВ «АБК Дніпро». Урахуванням цього суди вважали, що Відповідач не перевірив факт здійснення чи не здійснення фактичної діяльності з оптової торгівлі алкогольними напоями.

6 вересня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

При вирішенні питання щодо строків розгляду касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у цій справі суд виходить з такого.

Рішенням Зборів суддів у Касаційному адміністративному суді від 22 липня 2024 року №9 «Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів) установлено, що передача судової справи раніше визначеному судді-доповідачу здійснюється щодо апеляційних і касаційних скарг (зокрема тих, які подані у межах однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду після визначення судді-доповідача у цій судовій справі.

Разом з тим, суддя-доповідач Блажівська Н.Є. з 16 серпня 2024 року по 6 вересня 2024 року перебувала у відпустці, тому скарги, що надійшли у зазначений період передані на розгляд судді-доповідачу 9 вересня 2024 року.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Скаржник стверджує про відсутність правового висновку щодо застосування статей 2 та 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в контексті застосування до суб`єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій у разі скасування розпоряджень про анулювання ліцензій.

У касаційній скарзі Відповідач стверджує, що:

- при вирішенні спору суди не врахували обставин щодо забезпечення позовів у справах за позовами ТОВ «АК «Дніпро» про скасування розпоряджень щодо анулювання відповідних ліцензій;

- ТОВ «АК «Дніпро», маючи анульовані ліцензії, свідомо та умисно продовжувало здійснювати господарську діяльність у вигляді виготовлення та оптової торгівлі алкогольними напоями.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також, слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Однак обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів скаржника до зазначеної ним підстави касаційного оскарження.

Так, твердження щодо необхідності формування правового висновку Відповідач обґрунтовує обставинами дії заходів забезпечення позову, однак, ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили не з цього; суди, зокрема, формували висновки, за наслідками дослідження та аналізу встановлених окремими судовими рішеннями обставин протиправності розпоряджень, якими були анульовані відповідні ліцензії Позивача.

Відповідач не спростовує усіх висновків, покладених в основу задоволення позовних вимог й не обґрунтовує належним чином, яке правове значення для цілей цих правовідносин мають обставини забезпечення позову у разі скасування відповідних розпоряджень про анулювання ліцензій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.

Також колегія суддів вважає підкреслити, що подібні за змістом питання, які описує Відповідач у касаційній скарзі, вже були предметом аналізу Верховним Судом, зокрема у справі №380/16375/21.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, касаційна скарга в цій справі відповідачем вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2024 року її повернуто як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.

Однак, звертаючись повторно з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкогольно-безалкогольний комбінат Дніпро" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, встановленому статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Блажівська