-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 342/365/18
провадження № 61-7970 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській
та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
заінтересована особа (боржник) - Городенківська міська рада Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Городенківської міської ради Івано-Франківської області
на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року
у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - державний виконавець), правонаступником якого є відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа - Городенківська міська рада Івано-Франківської області (далі - Городенківська МР).
В обґрунтування вимог скарги зазначала, що у квітні 2018 року вона звернулася
до суду з позовом до Городенківської МР про: захист прав споживачів; визнання права на належне, безпечне, комфортне житло; визнання неправомірною бездіяльності міської ради; зобов`язання міську раду здійснити капітальний ремонт аварійного житла; припинення стягнення квартирної плати; відшкодування моральної шкоди (справа № 342/365/18).
Рішенням Снятинського районного суду від 18 грудня 2018 року у задоволенні
її позову було відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року
її апеляційну скаргу задоволено частково, зазначене рішення районного суду скасовано й ухвалено нове судове рішення. Її позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Городенківської МР щодо непроведення капітального ремонту квартири
АДРЕСА_1 . Зобов`язано Городенківську МР провести капітальний ремонт указаної квартири. Стягнуто з Городенківської МР
на її користь 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
На стадії виконання судового рішення відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області звернувся до суду із заявою про затвердження мирової угоди (виконавче провадження № НОМЕР_1).
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області
від 20 листопада 2020 року затверджено мирову угоду, укладену 23 жовтня
2020 року в процесі виконання судового рішення Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у справі № 342/365/18
між Городенківською МР в особі виконуючого обов`язки міського голови
Л. Музичка , з однієї сторони, та нею, з другої сторони, які є сторонами
у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що перебувало на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області. У резолютивній частині ухвали наведено положення мирової угоди, у тому числі, що сторона боржника передає у власність сторони стягувача грошові кошти у сумі
767 932,70 грн, що виділені рішенням міської ради на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської МР із подальшим використанням даного приміщення у випадку форс-мажорних обставин,
переспрямовуючи їх у компромісне виконання вищевказаної постанови апеляційного суду від 27 березня 2019 року (пункт 8).
15 березня 2021 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2
на виконання ухвали районного суду від 20 листопада 2020 року, якою затверджено мирову угоду, в частині передачі боржником (міська рада) у власність стягувача, тобто в її власність, грошових коштів у розмірі 767 932,70 грн.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року заяву Городенківської МР про перегляд постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року за нововиявленими обставинами залишено
без розгляду. Стягнуто з міської ради на її користь 18 000,00 грн витрат
на правничу допомогу.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області
від 24 грудня 2021 року частково задоволено заяву Городенківської МР
про відстрочення виконання вказаної постанови Івано-Франківського апеляційного суду. Відстрочено виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду
від 27 березня 2019 року у справі № 342/365/18 до отримання висновку
за результатом проведення експертизи у кримінальному провадженні
№ 1020090150000015, але не більше ніж на три місяці. У решті вимог заяви відмовлено.
Вказана ухвала залишена без змін після її перегляду судами апеляційної
та касаційної інстанцій.
Разом із цим, станом на грудень 2021 року на примусовому виконанні
не перебувала постанова апеляційного суду від 27 березня 2019 року, а перебувала ухвала районного суду від 20 листопада 2020 року, якою було затверджено мирову угоду в процесі виконання судового рішення. При цьому виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите у березні 2021року, не переривалося і не зупинялося, його тривалість складає понад два роки. Відповідну частину мирової угоди не виконано.
Зазначала, що боржник (міська рада) не виконує відповідне судове рішення,
а державний виконавець не здійснює заходи примусового виконання судового рішення, тобто проявляє бездіяльність.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення, затвердженого мировою угодою, і в частині виконання мирової угоди, зокрема про те, що сторона боржника передає у власність сторони стягувача грошові кошти в сумі 767 932,70 грн, що виділені рішенням міської ради на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської МР із подальшим використанням даного приміщення у випадку форс-мажорних обставин, переспрямовуючи їх у компромісне виконання постанови суду апеляційної інстанції від 27 березня 2019 року, що здійснюється
у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
- зобов`язати суб`єкта оскарження здійснити додаткове виконання судового рішення за власні кошти, чи за рахунок боржника, яке у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 не виконується з 15 березня 2021 року, тобто на розмір інфляційних витрат та трьох процентів річних станом на 15 червня 2023 року на загальну суму 360 784,30 грн;
- призначити суб`єкту оскарження обов`язковий строк один тиждень на виконання судового рішення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 на суму 767 932,70 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2023 року у складі судді Калиновського М. М. у задоволенні скарги ОСОБА_1
у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та у призначенні обов`язкового строку на виконання судового рішення відмовлено.
Заявлені вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь інфляційних витрат
та трьох процентів річних залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надала суду доказів порушення державним виконавцем її прав, як стягувача у відповідному виконавчому провадженні. Державним виконавцем у межах його повноважень вживаються всі передбачені чинним законодавством заходи для виконання рішення суду, а тому в частині вимог скарги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та у призначенні обов`язкового строку
на виконання судового рішення районним судом відмовлено.
Вимоги скарги про відшкодування шкоди, а саме: інфляційних витрат та трьох процентів річних на загальну суму 360 784,30 грн, не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Тому районний суд дійшов висновку про залишення скарги без розгляду у цій частині.
Суд першої інстанції застосував відповідні норми ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 жовтня 2023 року скасовано в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1
про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця та ухвалено
в цій частині нове судове рішення.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання ухвали Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2020 року у справі
№ 342/365/18 про затвердження мирової угоди в частині передачі боржником
у власність стягувача грошових коштів в сумі 767 932,70 грн, що виділені рішенням ради на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської МР із подальшим використанням даного приміщення у випадку форс-мажорних обставин, переспрямовуючи їх у компромісне виконання судового рішення Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у справі № 342/365/18.
Зобов`язано державного виконавця вчинити у виконавчому провадженні
№ НОМЕР_2 усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, необхідні для фактичного виконання вищевказаної ухвали районного суду
про затвердження мирової угоди.
У решті оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сплачений судовий збір у сумі 429,44 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до норм міжнародного та національного законодавства обов`язковість судового рішення
є основною засадою судочинства й невиконання судового рішення є втручанням
у право на мирне володіння майном.
Виконавче провадження № НОМЕР_2 із примусового виконання ухвали районного суду від 20 листопада 2020 року про затвердження мирової угоди відкрито
у частині передання боржником у власність стягувача грошових коштів
у сумі 767 932,70 грн. Указане було додатково роз`яснено ухвалою районного суду від 22 листопада 2021 року.
Держаний виконавець неодноразово зобов`язував міську раду виконати мирову угоду, затверджену судом, та надати підтверджуючі документи такого виконання, чи повідомити про причини невиконання, вжиті заходи тощо. Разом із цим, державним виконавцем, усупереч вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», не вжито всіх заходів із метою захисту інтересів стягувача.
Апеляційний суд відхилив посилання боржника на введення в Україні правового режиму воєнного стану та на відповідні нормативно-правові акти як на підставу невиконання судового рішення, оскільки виконавчий документ перебував
на виконанні і до введення воєнного стану. При цьому відсутні правові підстави вважати, що міська рада віднесена до категорії юридичних осіб, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Тому вимоги скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з виконання мирової угоди
є доведеними і підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про залишення
без розгляду вимог скарги про відшкодування шкоди (інфляційних витрат та трьох процентів річних), оскільки такі вимоги не можуть бути розглянуті судом у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням статті 141 ЦПК України.
Апеляційним судом застосовано відповідні норми ЦК України, ЦПК України,
Закону України «Про виконавче провадження», враховано прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У травні 2024 року Городенківська МР звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, у змісті якої просить оскаржуване судове рішення скасувати, судове рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389
ЦПК України).
ОСОБА_1 судові рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку
не оскаржила.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року відзив представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , повернуто заявникові без розгляду.
Суб`єкт оскарження судові рішення в касаційному порядку не оскаржив.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга міської ради мотивована тим, що суд апеляційної інстанції
не врахував, що часткове задоволення скарги поставить у скрутне становище міську раду та територіальну громаду. Крім того, на території України введено правовий режим воєнного стану й виконання судового рішення унеможливить максимальну участь міської ради у здійсненні заходів із забезпечення територіальної цілісності України. При цьому міська рада залучена до реалізації заходів правового режиму воєнного стану.
Апеляційний суд невірно застосував відповідні статті Закону України
«Про виконавче провадження» і не врахував, що державний виконавець вживав дії з метою виконання судового рішення. Державна казначейська служба України повідомила державного виконавця про неможливість виконання постанови
про арешт коштів боржника, а міська рада повідомила про неможливість виконання своїх зобов`язань перед стягувачем у зв`язку з введенням воєнного стану.
Апеляційний суд не конкретизував, у чому саме державним виконавцем проявлено бездіяльність та порушено вимоги законодавства. При цьому інформація,
яку на думку суду апеляційної інстанції не з`ясовано державним виконавцем,
є публічною й оприлюднюється у відкритому доступі.
Городенківська МР повідомляла державного виконавця, що виплата коштів
на виконання ухвали районного суду буде проводитися відповідно до «Програми забезпечення виконання рішень суду на 2021-2025 роки», що затверджена рішенням міської ради від 21 серпня 2021 року № 593-9/2021, що судом
не враховано, як і посилання міської ради на розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року № 181-р «Питання запровадження
та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні», яким затверджено План запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану в Україні. Посилається на неможливість виконання судового рішення в умовах воєнного стану у зв`язку із законодавчо встановленими обмеженнями.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до Городенківської МР про: захист прав споживачів; визнання права на належне, безпечне, комфортне житло; визнання неправомірною бездіяльності міської ради; зобов`язання міську раду здійснити капітальний ремонт аварійного житла; припинення стягнення квартирної плати; відшкодування моральної шкоди (справа № 342/365/18) (а. с. 1-8, т. 1).
Рішенням Снятинського районного суду від 18 грудня 2018 року у задоволенні
позову ОСОБА_1 відмовлено (а. с. 113-115, т. 1).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зазначене рішення районного суду скасовано й ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Городенківської МР
щодо непроведення капітального ремонту квартири
АДРЕСА_1 . Зобов`язано Городенківську МР провести капітальний ремонт указаної квартири. Стягнуто
з Городенківської МР на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 189-194, т. 1).
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області
від 20 листопада 2020 року затверджено мирову угоду, укладену 23 жовтня
2020 року в процесі виконання судового рішення Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у справі № 342/365/18
між Городенківською МР в особі виконуючого обов`язки міського голови
Л. Музичка , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , із другої сторони, які є сторонами
у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що перебувало на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області. У резолютивній частині ухвали наведено положення мирової угоди, у тому числі, що сторона боржника передає у власність сторони стягувача грошові кошти у сумі
767 932,70 грн, що виділені рішенням міської ради на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської МР із подальшим використанням даного приміщення у випадку форс-мажорних обставин,
переспрямовуючи їх у компромісне виконання вищевказаної постанови апеляційного суду від 27 березня 2019 року (пункт 8) (а. с. 6-11, т. 4).
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року заяву Городенківської МР про перегляд постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року за нововиявленими обставинами залишено
без розгляду. Стягнуто з міської ради на її користь 18 000,00 грн витрат
на правничу допомогу (а. с. 213-216, т. 2).
15 березня 2021 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2
на виконання ухвали районного суду від 20 листопада 2020 року, якою затверджено мирову угоду, в частині передачі боржником (міська рада) у власність стягувача, тобто у власність ОСОБА_1 , грошових коштів у розмірі 767 932,70 грн (а. с. 17-23, т. 4).
19 березня 2021 року державним виконавцем направлено вимогу боржнику, якою Городенківську МР зобов`язано виконати мирову угоду, затверджену судом,
та надати підтверджуючі документи виконання (а. с. 40-46, т. 4).
Державним виконавцем у ході виконання судового рішення направлялися запити
в Податкову службу про наявні рахунки боржника та запити до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.
24 березня 2021 року Городенківська МР подала заяву про зупинення виконавчого провадження у зв`язку з поданням касаційної скарги на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року (а. с. 48-50, т. 4).
13 квітня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, а 22квітня 2021 року - постанову про арешт майна боржника
(а. с. 61-66, 80-85, т. 4).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати
від 13 жовтня 2021 року касаційну скаргу Городенківської МР залишено
без задоволення, ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року залишено без змін (провадження 61-3723св21) (а. с. 47-52, т. 3).
05 листопада 2021 року державним виконавцем направлено вимогу та зобов`язано боржника надати підтверджуючі документи щодо виконання судового рішення
в повному обсязі. У разі невиконання зобов`язано керівника надати письмові пояснення про причини невиконання, повідомити, які заходи вживалися боржником для виконання судового рішення (а. с. 87-93, т. 4).
Листом від 15 листопада 2021 року боржником повідомлено, що у березні
2021 року Городенківська МР звернулася до суду із заявою про роз`яснення судового рішення.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області
від 22 листопада 2021 року задоволено заяву Городенківської МР про роз`яснення судового рішення. Роз`яснено, що згідно з умовами вказаної мирової угоди сторона боржника передає у власність сторони стягувача грошові кошти
у сумі 767 932,70 грн (а. с. 95-96, т. 4).
21 грудня 2021 року державним виконавцем повторно винесено постанову
про арешт коштів боржника.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області
від 24 грудня 2021 року частково задоволено заяву Городенківської МР
про відстрочення виконання вказаної постанови Івано-Франківського апеляційного суду. Відстрочено виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду
від 27 березня 2019 року у справі № 342/365/18 до отримання висновку
за результатом проведення експертизи у кримінальному провадженні
№ 1020090150000015, але не більше ніж на три місяці. У решті вимог заяви відмовлено (а. с. 96-97, т. 3).
Згідно з повідомленням управління Державної казначейської служби України
у Городенківському районі Івано-Франківської області від 30 грудня 2021 року
від Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області 28 грудня 2021 року отримано постанову про арешт коштів боржника та про накладення арешту на грошові кошти міської ради. Постанову
про арешт коштів боржника було повернуто без виконання у зв`язку з відсутністю правових підстав для її виконання, оскільки Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45 з переліку повноважень органів Казначейства виключено норму щодо виконання органами постанов державного виконавця
про арешт коштів боржника.
Вищевказана ухвала районного суду залишена без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 березня 2022 року (а. с. 169-171, т. 3).
У березні 2022 року міська рада повідомила про неможливість виконання зобов`язань у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні та його продовженням, посилаючись на відповідний лист Торгово-промислової палати України (а. с. 152-153, 154, т. 4).
13 лютого 2023 року державним виконавцем направлено вимогу та зобов`язано боржника надати підтверджуючі документи щодо виконання судового рішення
в повному обсязі. У разі невиконання зобов`язано керівника надати письмові пояснення про причини невиконання та вжиті заходи (а. с. 180-186, т. 4).
Городенківська МР листом від 22 лютого 2023 року повідомила, що виплата коштів на виконання ухвали районного суду у справі № 342/365/18 буде проводитися відповідно до «Програми забезпечення виконання рішень суду на 2021-2025 роки», що затверджена рішенням міської ради від 21 серпня 2021 року № 593- 9/2021.
Також посилалася на розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2022 року № 181-р «Питання запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні», яким затверджено План запровадження та забезпечення заходів здійснення правового режиму воєнного стану в Україні (а. с. 187, т. 4).
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа - Городенківська МР
(а. с. 194-198, т. 3).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,
3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Городенківської МР задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин,
на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права
на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду
та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.
Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення,
що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових
чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України,
а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб,
що визначені Конституцією України та цим Законом, іншими законами
та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 цього Закону засадами виконавчого провадження
є верховенство права; обов`язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об`єктивність; гласність
та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Положеннями статті 10 указаного Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії
та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами
(частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано обов`язки і права виконавців, визначено обов`язковість вимог виконавців.
Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема,
з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів
та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком і здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 18 вказаного Закону вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ
до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами,
які забезпечують їх ведення.
Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, зокрема, відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, а статтею 76 - відповідальність за невиконання законних вимог виконавця
та порушення вимог цього Закону.
У статті 447 розділу ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають,
що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно із частиною третьою статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення,
дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено,
суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У справі, яка переглядається, встановлено, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2019 року скасовано рішення районного суду
у справі № 342/365/18 й ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано неправомірною бездіяльність Городенківської МР щодо непроведення капітального ремонту квартири
АДРЕСА_1 . Зобов`язано Городенківську МР провести капітальний ремонт указаної квартири. Стягнуто
з Городенківської МР на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області
від 20 листопада 2020 року затверджено мирову угоду, укладену 23 жовтня
2020 року в процесі виконання вищевказаного судового рішення
між Городенківською МР в особі виконуючого обов`язки міського голови
Л. Музичка , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , із другої сторони, які є сторонами
у виконавчому провадженні, що перебувало на примусовому виконанні.
У резолютивній частині ухвали наведено положення мирової угоди, у тому числі, що сторона боржника передає у власність сторони стягувача грошові кошти у сумі 767 932,70 грн, що виділені рішенням міської ради на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність Городенківської МР із подальшим використанням даного приміщення у випадку форс-мажорних обставин, переспрямовуючи їх у компромісне виконання вищевказаної постанови апеляційного суду від 27 березня 2019 року (пункт 8). Вказане було роз`яснено також ухвалою районного суду від 22 листопада 2021 року.
Виконавче провадження № НОМЕР_2 із примусового виконання ухвали районного суду від 20 листопада 2020 року було відкрито саме в частині передання боржником (міська рада) у власність стягувачу ( ОСОБА_1 ) грошових коштів
у сумі 767 932,70 грн.
Державний виконавець неодноразово звертався до міської ради з відповідними вимогами про зобов`язання виконати вказану мирову угоду, надати підтверджуючі документи такого виконання, чи письмові пояснення про причини невиконання, вжиті боржником заходи для виконання судового рішення в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку зазначеним вимогам державного виконавця, а також поясненням боржника з цього приводу й обґрунтовано вважав, що державним виконавцем не вжито всіх визначених Законом України
«Про виконавче провадження» заходів із метою захисту інтересів стягувача.
Апеляційний суд указав, що державним виконавцем не вжито заходів, зокрема щодо одержання від державних органів, установ, організацій, посадових осіб боржника, необхідної для проведення виконавчих дій інформації, у тому числі конфіденційної, про: виділені рішенням міської ради кошти на придбання резервного житлового приміщення у комунальну власність міської ради
з подальшим використанням цього приміщення у випадку форс-мажорних обставин, які за підписаною боржником мировою угодою переспрямовані
у компромісне виконання судового рішення від 27 березня 2019 року; затвердження «Програми забезпечення виконання рішень суду на 2021-2025 роки», її зміст, виділення коштів на фінансування такої програми, наявність бюджетних асигнувань щорічно з часу їх затвердження, відповідальних осіб за виконання такої програми; отримання від банків та інших фінансових установ інформації про стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника з часу відкриття виконавчого провадження, з врахуванням наданої судом відстрочки виконання.
При цьому судом не встановлено поважних причин не вжиття державним виконавцем законодавчо визначених заходів для виконання судового рішення.
Верховний Суд відхиляє посилання заявника касаційної скарги на відсутність конкретизації судом дій, які міг вжити державний виконавець у виконавчому провадженні. Відповідні посилання зводяться до власного тлумачення оскаржуваного судового рішення та норм процесуального права, до загальної незгоди з висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення скарги.
При цьому, затвердження міською радою «Програми забезпечення виконання рішень суду на 2021-2025 роки» не може бути правовою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, так як не впливає на обов`язок міської ради виконувати судові рішення, які набрали законної сили, у визначений законом спосіб.
Судом не можуть бути враховані доводи міської ради про те, що виконання судового рішення негативно вплине на можливість міської ради забезпечувати територіальну цілісність України, так як судові рішення є обов`язковим
до виконання в силу вимог закону.
Верховний Суд відхиляє посилання міської ради на введення в Україні правового режиму воєнного стану та на відповідні нормативно-правові акти, як на підставу, що унеможливлює виконання судового рішення. Мирову угоду між сторонами затверджено судом у листопаді 2020 року, а відповідне виконавче провадження відкрито у березні 2021 року, тобто ще до введення в Україні воєнного стану.
Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку відповідним доводом,
з якою погоджується Верховний Суд.
Верховний Суд ураховує, що в Україні з 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, дія якого неодноразово продовжувалася. У свою чергу, ТПП України від 28 лютого 2022 року листом № 2024/02.0-7.1, на який посилається міська рада, засвідчила форс-мажорні обставини, а саме військову агресію російської федерації проти України, яка спричинила введення на території України воєнного стану.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 912/3323/20, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль
та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання
за договором були порушені/невиконані.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду
у постанові від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 зазначив,
що сертифікат ТПП України, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності
з іншими доказами. Адже визнання такого сертифіката беззаперечним
та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Введення в Україні воєнного стану не може розцінюватися заявником касаційної скарги як автоматична підстава для невиконання судових рішень, які набрали законної сили.
В силу положень пункту 1 частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій,
що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Крім того, Верховний Суд ураховує, що текст мирової угоди було також затверджено рішенням міської ради, а вже потім затверджено судом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вірно скасував ухвалу районного суду
в частині відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо примусового виконання ухвали Снятинського районного суду
від 20 листопада 2020 року у справі № 342/365/18 про затвердження мирової угоди щодо передачі боржником у власність стягувача грошових коштів в сумі
767 932,70 грн й задовольнив скаргу у цій частині, зобов`язав державного виконавця вчинити у вказаному виконавчому провадженні всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії, необхідні для фактичного виконання ухвали районного суду.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи,
які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, вони узгоджуються
з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду
у даній категорії справ. Судова практика з указаного питання є сталою
та сформованою.
Суд апеляційної інстанції вірно застосував норми права при вирішенні скарги,
що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, вони були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Верховний Суд не переглядає висновки суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін ухвали районного про відмову у задоволенні скарги,
так як касаційна скарга не містить доводів у цій частині.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, зводяться до незгоди з висновками суду і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
ЄСПЛ указав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень,
але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують
у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи
(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року).
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, оскільки надана оцінка всім важливим аргументам сторін.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга задоволенню не підлягає,
а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Оскільки Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, новий розподіл судових витрат касаційним судом
не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Городенківської міської ради Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
скопійовано
-
скопійовано
-
