ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14571/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Ріел Транзит» - не з`явився,

Відділу примусового виконання

рішень Департаменту державної

виконавчої служби Міністерства юстиції України - Кушнір Л. В.,

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Самарський плес» - Шаповалова П. В., Ушакова Е. В.,

Національного банку України - Цвєткова В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Самарський плес», Національного банку України (з доповненнями)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 (у складі колегії суддів: Орищин Г. В. (головуючий), Галушко Н. А., Желік М. Б.)

та касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 (у складі колегії суддів: Орищин Г. В. (головуючий), Галушко Н. А., Желік М. Б.)

у справі № 910/14571/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Транзит»

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Самарський плес»,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національного банку України,

про зобов`язання дискваліфікувати учасника торгів, визнання недійсними результатів електронних торгів, визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріел Транзит» (далі - ТОВ «Ріел Транзит») звернулось до господарського суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ примусового виконання рішень) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Самарський плес» (далі - ТОВ «Самарський плес») (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень дискваліфікувати учасника торгів, визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом № LSE001-UA-20230614-35837 електронного аукціону майна «Prozorro.Продажі» від 17.07.2023, визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки від 23.11.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів від 23.11.2023, зареєстрованого у реєстрі за № 5909.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення Відділом примусового виконання рішень порядку організації та проведення торгів, оскільки заява ТОВ «Самарський плес» про участь у торгах та документи не були підписані кваліфікованим електронним підписом; товариство не здійснило оплату забезпечувального платежу, що є підставою для дискваліфікації такого учасника прилюдних торгів організатором та надання можливості придбати лот наступному учаснику - ТОВ «Ріел Транзит».

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.10.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України.

Рішенням Господарського суд Івано-Франківської області від 31.01.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 31.01.2024 скасовано, позов задоволено. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень дискваліфікувати учасника торгів ТОВ «Самарський плес». Визнано недійсними результати електронних торгів, оформлені протоколом № LSE001-UA-20230614-35837 електронного аукціону майна «Prozorro.Продажі» від 17.07.2023 року, а саме: земельної ділянки площею 2,0549 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0150, яка розташована по вулиці Дачній в місті Яремче Івано-Франківської області. Визнано недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 23.11.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 Відділу примусового виконання рішень. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів, а саме: земельної ділянки площею 2.0549 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0150, яка розташована по вулиці Дачній в місті Яремче Івано-Франківської області, який укладено 23.11.2023 між Відділом примусового виконання рішень та ТОВ «Самарський плес» та зареєстровано в реєстрі за № 5909 приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Біловар І. О.

Додатковою постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 заяву ТОВ «Ріел Транзит» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Відділу примусового виконання на користь ТОВ «Ріел Транзит» 80 625,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ТОВ «Самарський плес» на користь ТОВ «Ріел Транзит» 80 625,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у червні 2024 року Відділ примусового виконання рішень подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Також, не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у червні 2024 року ТОВ «Самарський плес» та Національний банк України подали до Верховного Суду касаційні скарги (Національний банк України з доповненнями), у яких, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, просять постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 скасувати, а рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 31.01.2024 залишити в силі.

Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2024 відкрито касаційні провадження у справі № 910/14571/23 за касаційними скаргами Відділу примусового виконання рішень, ТОВ «Самарський плес» та Національного банку України (з доповненнями) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; зупиненно виконання та дію постанови Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у справі № 910/14571/23 до закінчення її перегляду в касаційному порядку; касаційні скарги призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2024.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, викладеними у додатковій постанові, у липні 2024 року Відділ примусового виконання рішень подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, просить додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви представника ТОВ «Ріел-Транзит» - адвоката Чугунова М. В. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2024 відкрито касаційні провадження у справі № 910/14571/23 за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України; зупиненно виконання додаткової постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/14571/23 до закінчення перегляду цієї постанови в касаційному порядку; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2024.

ТОВ «Ріел Транзит» у відзиві на касаційні скарги Відділу примусового виконання рішень, ТОВ «Самарський плес» та Національного банку України на постанову суду апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржників, викладені у касаційних скаргах є необґрунтованими та зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Також, ТОВ «Ріел Транзит» надано орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 150 000,00 грн, які воно понесло і очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, та зазначено, що докази понесення таких витрат будуть подані відповідно до вимог ГПК України.

Відділ примусового виконання рішень у відзивах на касаційні скарги ТОВ «Самарський плес» та Національного банку України погоджується з доводами скаржників, викладеними у касаційних скаргах та просить їх задовольнити.

ТОВ «Ріел Транзит» у відзиві на касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень на додаткову постанову суду апеляційної інстанції посилається на її законність та обґрунтованість, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Також, ТОВ «Ріел Транзит» надано орієнтовний розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, які воно понесло і очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, та зазначено, що докази понесення таких витрат будуть подані відповідно до вимог ГПК України.

28.08.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання представника ТОВ «Ріел Транзит» - адвоката Чугунова М. В. про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю взяти участь у судовому засіданні у зв`язку з його участю як захисника 26.08.2024 з 10:10 у невідкладних слідчих діях у кримінальному провадженні.

Обговоривши зазначене клопотання та заслухавши представників інших учасників справи, які заперечували проти його задоволення, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту поданого представником ТОВ «Ріел Транзит» - адвокатом Чугуновим М. В. клопотання про відкладення розгляду справи, він обґрунтував свою неможливість взяти участь у судовому засіданні у Верховному Суді своєю участю як захисника у невідкладних слідчих діях у кримінальному провадженні 26.08.2024 з 10:10.

При цьому представник ТОВ «Ріел Транзит» - адвокат Чугунов М. В. не надав доказів на підтвердження зазначених у клопотанні обставин та не навів причин неможливості участі у судовому засіданні 28.08.2024 в той час, коли невідкладні слідчі дії у кримінальному провадженні за його участю призначені на іншу дату (26.08.2024), ніж призначено судове засідання у справі № 910/14571/23.

Верховний Суд також бере до уваги те, що ТОВ «Ріел Транзит» як юридична особа могло забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, у тому числі представника у порядку самопредставництва.

Крім того, Верховного Суду враховує, що ТОВ «Ріел Транзит» подано касаційну скаргу та 28.08.2024 додаткові пояснення до неї, у яких викладено його правову позицію та зазначено про намір стягнуту судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення ТОВ «Ріел Транзит» ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що Верховним Судом відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ «Ріел Транзит» - адвоката Чугунова М. В. про відкладення розгляду справи, а з іншими клопотаннями щодо розгляду справи ТОВ «Ріел Транзит» до суду не зверталось, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ТОВ «Ріел Транзит».

Заслухавши суддю-доповідача, представників Відділу примусового виконання рішень, ТОВ «Самарський плес», Національного банку України, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 09.11.2022 у справі № 910/13550/20 (909/70/18) задоволено позов Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія» (далі - ТОВ «Станіславська торгова компанія») про звернення стягнення на предмет іпотеки. У рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» за кредитним договором від 29.12.2009 № 61/09 з додатковими угодами та кредитним договором від 13.05.2014 № 12/09/5 з додатковими угодами, перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості (станом на 12.08.2022) 2 927 714 038,86 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2009 (зі змінами та доповненнями), укладеним між Національним банком України та ТОВ «Станіславська торгова компанія», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л. M. та зареєстрованим в реєстрі за № 2363 зі змінами та доповненнями (а саме: Договір № 1 від 09.04.2010, Договір № 2 від 28.11.2012, Договір № 3 від 15.08.2014), на земельну ділянку площею 2,0549 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0150, яка розташована по вулиці Дачній в місті Яремче Івано-Франківської області. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

28.12.2022 на виконання зазначеного рішення видано наказ.

21.02.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

29.05.2023 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень прийнято постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1, залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Аналітик», що має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України 07.04.2021 за № 278/21, для надання письмового звіту з питань визначення початкової вартості описаного та арештованого майна для продажу на земельних торгах, що описане та арештоване згідно постанови від 05.05.2023 ВП № НОМЕР_1.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку № 266/05/23, виготовленого суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна компанія «Аналітик», станом на 31.05.2023 ринкова вартість описаного та арештованого майна, а саме: земельної ділянки площею 2,0549 га кадастровий номер 2611000000:04:001:0150, яка розташована на вулиці Дачній в місті Яремче Івано- Франківської області, становить 19 424 900,00 грн. без врахування ПДВ.

14.06.2023 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень оголошено електронний аукціон з продажу земельної ділянки площею 2,0549 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0150, розташованої по вулиці Дачній в місті Яремче Івано-Франківської області. Торги з продажу з арештованого майна відбулись 17.07.2023.

Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, заява про участь у земельних торгах ТОВ «Самарський плес» підписана; тип підпису: удосконалений; сертифікат: кваліфікований.

17.07.2023 в електронній торговій системі «Прозорро.Продажі» сформовано протокол № LSE001-UA-20230614-35837 про результати земельних торгів в якому, зокрема, зазначено:

- найменування оператора, через електронний майданчик якого було зведено інформацію про лот в ЕТС: ТОВ «ЗАКУПІВЛІ.ПРО»;

- найменування оператора, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію: ТБ «Катеринославська»;

- найменування оператора, через електронний майданчик якого надано наступну за розміром цінову пропозицію після цінової пропозиції переможця земельних торгів: ТОВ «Ю.БІЗ»;

- номер лота : 28;

- організатор земельних торгів: Відділ примусового виконання рішень;

- статус земельних торгів: земельні торги відбулися;

- дата та час початку земельних торгів: 17.07.2023 11:35:00;

- дата та час завершення земельних торгів:17.07.2023 12:04:01;

- відомості про земельну ділянку (склад лота): іпотека; загальна площа 2,0549 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0150;

- стартова ціна лота: 19 424 900,00 грн без ПДВ;

- ціна лота: 40 305 360,00 грн без ПДВ;

- мінімальний крок земельних торгів: 194 249,00 грн;

- розмір гарантійного внеску: 5 827 470,00 грн;

- розмір реєстраційного внеску: 670,00 грн;

- учасники земельних торгів: ТОВ «Самарський плес», ТОВ «Ріел Транзит»;

- закриті цінові пропозиції учасників:

ТОВ «Ріел Транзит» 20 104 757,00 грн 16.07.2023 19:56:28,

ТОВ «Самарський плес» 40 111 111,00 грн 16:07:2023 19:47:19;

- цінові пропозиції учасників:

Раунд 1: ТОВ «Ріел Транзит» 20 104 757,00 грн 16.07.2023 19:56:28,

ТОВ «Самарський плес» 40 305 360,00 грн 17:07:2023 11:44:06,

Раунд 2: ТОВ «Ріел Транзит» 20 104 757,00 грн 16.07.2023 19:56:28,

ТОВ «Самарський плес» 40 305 360,00 грн 17:07:2023 11:44:06,

Раунд 3: ТОВ «Ріел Транзит» 20 104 757,00 грн 16.07.2023 19:56:28,

ТОВ «Самарський плес» 40 305 360,00 грн 17:07:2023 11:44:06;

- переможець земельних торгів: ТОВ «Самарський плес»,

- сума забезпечувального платежу, яка підлягає сплаті переможцем земельних торгів оператору 6 36 493 158,00 грн;

- протокол земельних торгів сформовано: 17.07.2023 12:04:01;

- переможець земельних торгів підписав протокол 19.07.2023, організатор торгів - 02.11.2023.

Сформований протокол № LSE001-UA-20230614-35837 про результати земельних торгів підписаний організатором торгів та переможцем у письмовій формі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.07.2023 у справі № 910/13550/20 (909/70/18) прийнято скаргу ТОВ «Станіславська торгова компанія» на бездіяльність державного виконавця до розгляду та зупинено стягнення з виконання наказу, виданого Господарським судом м. Києва 28.12 2022, до завершення розгляду цієї скарги, в тому числі зупинено реалізацію на електронних торгах «Прозорро.Продажі» майна ТОВ «Станіславська торгова компанія», а саме: земельної ділянки площею 2,0549 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0150, яка розташована по вулиці Дачній у місті Яремче Івано-Франківської області (номер лоту: 28ID:LSE001-UA-20230614-35837), та заборонено вчиняти дії, направлені на примусове відчуження цього майна у будь-який спосіб до завершення розгляду цієї скарги.

24.07.2023 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, копію якої завантажено до електронної торгової системи «Прозорро.Продажі».

Постановою Північний апеляційний господарський суд від 30.10.2023 ухвалу Господарського суду м. Києва від 14.07.2023 у справі №910/13550/20(909/70/18) в частині зупинення стягнення з виконання наказу №910/13550/20 (909/70/18), виданого Господарським судом м. Києва 28.12.2022, до завершення розгляду цієї скарги, в тому числі зупинення реалізації на електронних торгах «Прозорро.Продажі» майна ТОВ «Станіславська торгова компанія», а саме: земельної ділянки площею 2,0549 га, кадастровий номер 2611000000:04:001:0150, яка розташована по вулиці Дачній в місті Яремче Івано-Франківської області (номер лоту: 28ID:LSE001-UA- 20230614- 35837), та заборони вчиняти дії, направлені на примусове відчуження цього майна у будь-який спосіб до завершення розгляду цієї скарги, скасовано.

01.11.2023 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 прийнято постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.

13.11.2023 та 14.11.2023 ТОВ «Самарський плес» сплатило суму забезпечувального платежу у розмірі 36 493 158,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 10, 13, 16, 17, копії яких наявні у матеріалах справи.

23.11.2023 між Відділом примусового виконання рішень та ТОВ «Самарський плес» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів, який посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 5909, а оплата за ним проведена до його укладання.

Предметом розгляду у справі № 910/14571/23, що розглядається, є позовні вимоги ТОВ «Ріел Транзит» про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень дискваліфікувати учасника торгів, про визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом № LSE001-UA-20230614-35837 електронного аукціону майна «Prozorro.Продажі» від 17.07.2023, про визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки від 23.11.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів від 23.11.2023, зареєстрованого у реєстрі за № 5909.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до підпункту 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2022 № 300 «Деякі питання забезпечення безперебійного функціонування системи надання електронних довірчих послуг», у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2022 № 617 (далі - Постанова КМУ № 300), на період воєнного стану на території України та протягом 6 місяців з дня його припинення чи скасування дозволяється використання удосконаленого електронного підпису користувачами електронних довірчих послуг при проведенні земельних торгів; відсутність оплати забезпечувального платежу станом на 17.07.2023 була зумовлена зупиненням вчинення виконавчих дій у зв`язку із виконанням ухвали Господарського суду м. Києва від 14.07.2023, після усунення обставин, які стали підставою для їх зупинення відповідач, дотримуючись вимог встановлених законодавством щодо порядку поновлення виконавчих дій, поновив вчинення дій щодо реалізації майна на електронних торгах, а ТОВ «Самарський плес», у свою чергу, дотримуючись строків оплати забезпечувального платежу, внесло на рахунок оператора електронного майданчика суму забезпечувального платежу. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне та законне набуття ТОВ «Самарський плес» права власності на спірне майно, а отже підстави для визнання недійсними результатів електронних торгів, оформлених протоколом № LSE001-UA-20230614-35837 електронного аукціону майна «Prozorro.Продажі» від 17.07.2023 відсутні. При цьому, враховуючи, що інші позовні вимоги (про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень дискваліфікувати учасника торгів, про визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки від 23.11.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23.11.2023, укладеного за результатами таких торгів) позивач заявив як похідні від позовної вимоги про визнання торгів недійсними, у задоволенні якої судом відмовлено, суд першої інстанції також дійшов висновку про відмову у їх задоволенні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що до осіб, які бажають взяти участь у земельних торгах, чинним законодавством встановлена вимога щодо підписання документів під час їх подання виключно кваліфікованим електронним підписом, і така вимога є імперативною; чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, розмежовує використання кваліфікованих електронних підписів та удосконалених електронних підписів за рівнем довіри до схем електронної ідентифікації, а тому, якщо законодавством або тендерною документацією передбачено застосування виключно кваліфікованого електронного підпису, то застосування удосконаленого електронного підпису є неприпустимим; ураховуючи ієрархічність та пріоритет застосування норми права, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу, застосування судом першої інстанції положень Постанови КМУ № 300 до спірних правовідносин є передчасним. Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що допущені ТОВ «Самарський плес» порушення при поданні документів для участі у прилюдних торгах є підставою для дискваліфікації Відділом примусового виконання рішень такого учасника, а вказані порушення процедури проведення електронного аукціону майна «Prozorro.Продажі» від 17.07.2023 є підставою для визнання оформленого за їх результатом протоколу № LSE001-UA-20230614-35837 недійсним. З огляду на недійсність протоколу електронного аукціону внаслідок означених порушень, суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання недійсними акту про реалізацію предмета іпотеки від 23.11.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами торгів, як похідних вимог від вимоги про визнання результатів торгів недійсними. Разом з цим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача щодо несплати ТОВ «Самарський плес» забезпечувального платіжу.

Крім того, частково задовольняючи заяву ТОВ «Ріел Транзит» про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є явно завищеним, а також враховуючи заперечення Відділу примусового виконання рішень, дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення судових витрат до 161 250,00 грн та стягнув на користь позивача з ТОВ «Самарський плес» та Відділу примусового виконання рішень по 80 625,00 грн таких витрат.

У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Відділ примусового виконання рішень послався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про виконавче провадження» та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 74, 76, 78, 236 ГПК України; на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 490/5475/15, від 02.04.2024 у справі № 569/15673/22; від 13.02.2024 у справі № 910/11252/22; від 17.07.2023 у справі № 753/8060/20, від 24.09.2020 у справі № 372/3161/18, від 17.02.2021 у справі № 545/3122/18, постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі № 6-116цс12.

За доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не було досліджено питання наявності порушеного права позивача, а також не враховано, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Також Відділ примусового виконання рішень у касаційній скарзі послався на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування статті 137 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), підпункту 2 пункту 2 Постанови КМУ № 300 з приводу можливості використання удосконалених електронних підписів у разі, коли законодавством передбачено використання виключно кваліфікованих електронних підписів на електронних торгах з продажу майна боржників у межах виконавчого провадження.

Крім того, у поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Відділ примусового виконання рішень послався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 126, 129 ГПК України та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 13, 86 ГПК України; на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, від 22.06.2023 у справі № 912/164/20, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.

Відділ примусового виконання рішень у касаційній скарзі зазначає про неповне дослідження судом апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, аргументів, наведених у запереченнях на заяву позивача про стягнення судових витрат, та про відсутність нормативно-правового обґрунтування визначеної у додатковій постанові суми судових витрат на професійну допомогу у розмірі 80 625,00 грн задоволеної до стягнення. При цьому, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано, що задоволена до стягнення сума у розмірі 80 625,00 грн не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а стягнення з скаржника такої суми становить для нього надмірний тягар, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

У зазначеній касаційній скарзі Відділ примусового виконання рішень на обґрунтування підстави касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, послався на відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування положень статей 13, частини 1 статті 86, пунктів 1, 2, 3, 4 частини 4 статті 126, пункту 2 частини 5 статті 129 ГПК України.

ТОВ «Самарський плес» у поданій касаційній скарзі, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій положень статей 16, 215 ЦК України та неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі 922/3537/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, постановах Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 372/2159/19, від 24.09.2020 року у справі № 372/3161/18, від 02.06.2022 у справі № 333/6292/20, від 17.02.2021 року у справі № 545/3122/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 638/2304/17.

Так, ТОВ «Самарський плес» посилається на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору не встановлено наявності порушеного прав позивача; не враховано неефективність обраного позивачем способу захисту. Також, скаржник зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного суду у цій справі не спрямована на її виконання, та є такою, що не може бути виконана.

Крім того, у поданій касаційній скарзі ТОВ «Самарський плес» послалось на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування положень статей 135, 137 ЗК України, Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» з урахуванням положень підпункту 2 пункту 2 Постанови КМУ № 300 з приводу використання замість кваліфікованого електронного підпису удосконаленого електронного підпису у разі, коли законодавством передбачено використання виключно кваліфікованих електронних підписів, що є підставою для подання касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

Національний банк України у поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 15, 16, 203, 215 ЦК України, та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 74, 76-79, 236 ГПК України; на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17, № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, у від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 10.042024 у справі № 496/1059/18, від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, від 15.03.2024 у справі № 904/192/22, постановах Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14, від 02.04.2024 у справі № 569/15673/22, від 13.02.2024 у справі № 910/11252/22, від 14.03.2018 у справі № 910/1454/17, від 20.11.2019 у справі № 925/796/18, від 10.03.2020 у справі № 927/1184/15, від 05.04.2018 у справі № 910/9256/17 та від 28.11.2018 у справі № 924/374/17, від 17.07.2023 у справі № 753/8060/20, від 22.06.2023 у справі № 915/533/21, від 28.09.2022 у справі № 128/1106/20, від 08.12.2021 у справі № 760/406/17, від 27.04.2021 у справі № 504/2824/17, від 03.02.2021 у справі № 911/459/20, від 11.11.2020 у справі № 754/4762/16-ц, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 21.02.2024 у справі № 910/18719/21, від 14.12.2022 у справі № 910/14129/20, від 22.06.2021 у справі № 908/924/20, від 23.04.2024 у справі № 910/75/23.

За доводами Національного банку України, наведеними у касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, не врахував наслідки визнання результатів торгів недійсними для Національного банку України; не дослідив, яким чином майнові права та інтереси позивача були порушені у зв`язку з реалізацією земельної ділянки; не звернув увагу на те, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним та неефективним, оскільки не призведе до захисту його порушених прав, а також не звернув увагу на наявність повторного звернення позивача до суду з позовом про визнання переможцем електронного аукціону та зобов`язання вчинити дії (справа № 910/495/24).

Крім того, Національний банк України підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, також зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування статті 137 ЗК України, підпункту 2 пункту 2 Постанови КМУ № 300 з приводу можливості використання удосконаленого електронного підпису для завірення документів (заяви та інших документів, обов`язковість подання яких визначена частиною 7 статті 137 Земельного кодексу України) необхідних для участі у земельних торгах, організованих Державною виконавчою службою під час виконання судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції у межах доводів і вимог касаційних скарг, виходить із такого.

У статті 4 ГПК України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав чи інтересу, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав чи інтересу, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав чи інтересу.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права чи інтересу, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, на яку посилаються скаржники у касаційних скаргах).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

При цьому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, на яку посилаються скаржники у касаційних скаргах).

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити, чи відбулося порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи порушено права і законні інтереси позивача, який оспорює результати електронних торгів (постанови від 17.07.2023 у справі № 753/8060/20, від 09.06.2020 у справі № 912/116/19, від 22.06.2023 у справі № 915/533/21, від 27.04.2021 у справі № 504/2824/17, на які посилаються Відділ примусового виконання рішень та Національний банк України у касаційних скаргах).

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, на яку посилаються скаржники у касаційних скаргах, виснувала про те, що правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Отже, торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 910/14129/20, на яку посилається Національний банк України у касаційній скарзі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведених Державним виконавцем Відділом примусового виконання рішень земельних торгів 23.11.2023 між Відділом примусового виконання рішень та ТОВ «Самарський плес» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який зареєстровано в реєстрі за № 5909.

Отже, у справі, що розглядається, процедура закупівлі завершилась укладенням договору.

За таких обставин, задовольняючи позов у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладених у постановах від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 та від 14.12.2022 у справі № 910/14129/20 відповідно, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, та дійшов неправильного висновку про наявність підстав для визнання недійсним протоколу № LSE001-UA-20230614-35837 електронного аукціону майна «Prozorro.Продажі» від 17.07.2023, яким оформлено результати електронних торгів, за наслідками яких укладено договір, оскільки така вимога не є належним та ефективним способом захисту, а відтак і передчасного висновку про задоволення як похідних від цієї вимоги позовних вимог про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень дискваліфікувати учасника торгів та про визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки від 23.11.2023 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Щодо висновку суду апеляційної інстанції про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів від 23.11.2023, зареєстрованого у реєстрі за № 5909, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, на яку посилаються скаржникі у касаційних скаргах, зазначила, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (аналогічні висновки сформульовано також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 908/976/19).

Разом з цим, у наведеній постанові у справі № 905/77/21 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок, відповідно до якого позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів від 23.11.2023.

Ураховуючи те, що у справі № 910/14571/23, що розглядається, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання недійсним виконаного договору купівлі-продажу земельної ділянки за результатами земельних торгів від 23.11.2023 без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності такого правочину, така вимога не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до поновлення порушених прав.

Суд касаційної інстанції зауважує, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах).

Крім того, за висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 904/192/22, постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 908/924/20, від 23.04.2024 у справі № 910/75/23, на які посилаються скаржники у касаційних скаргах, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Разом з тим ще під час розгляду справи № 910/14571/23, що розглядається, ТОВ «Ріел Транзит» звернулось до суду з новим позовом до Відділу примусового виконання рішень, Акціонерного товариства «Прозорро.Продажі», Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Самарський плес», про визнання переможцем електронного аукціону та зобов`язання вчинити дії (ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/495/24), на що сторони посилались під час розгляду цієї справи та що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень.

Отже, вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, об`єднаної палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Верховного Суду не врахував, а тому дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, неврахування зазначених висновків судом першої інстанції при вирішенні спору у справі, що розглядається, не вплинуло на прийняття судом першої інстанції правильного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на що це рішення підлягає залишенню в силі з мотивів, наведених у цій постанові.

Таким чином, при розгляді касаційних скарг підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо посилань скаржників на підставу касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Ураховуючи те, що позовні вимоги у цій справі не відповідають належним та ефективним способам захисту, а тому, відповідно, не підлягають і розгляду по суті, суд касаційної інстанції не вбачає необхідності для формування висновку Верховного Суду щодо питання, наведеного скаржниками у поданих касаційних скаргах.

Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Крім того, Верховний Суд враховує наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що за змістом пункту 49 Вимог щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 № 1013, організатор земельних торгів приймає рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів, про відмову у підписанні договору за результатами проведення земельних торгів з переможцем торгів, який: не відповідає встановленим Кодексом вимогам до особи, яка може набувати земельну ділянку або права на неї; не подав документи або відомості, обов`язковість подання яких встановлена частиною 7 статті 137 ЗК України, та/або в зазначених документах наявні неправдиві відомості; не отримав погодження Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України у випадках, встановлених Кодексом.

При цьому, недотримання порядку підписання та засвідчення електронних документів, яким завершується їх створення, не належить до технічних, орфографічних та інших помилок, які не впливають на зміст відповідних документів.

Таким чином, до осіб, які бажають взяти участь у земельних торгах, чинним законодавством встановлена вимога щодо підписання документів під час їх подання кваліфікованим електронним підписом, і така вимога є імперативною, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 29.08.2023 у справі № 904/2391/22.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що у справі № 904/2391/22 оскаржувався сам факт дискваліфікації учасника торгів, а у справі, що розглядається, оскаржуються дії організатора торгів, який, на думку позивача, допустив неправомірне проведення та завершення торгів.

Тобто відмінності у цих справах полягають у тому, що у справі, що розглядається торги були завершені та за результатами їх проведення вже було укладено відповідний договір.

Позивачем у справі № 904/2391/22 виступала особа, яка була переможцем торгів, однак яку в подальшому дискваліфікували (прийняли рішення про відмову у підписанні протоколу з переможцем, що оформлено актом про дискваліфікацію учасника аукціону) до укладення договору. Зважаючи на викладене, Верховний Суд у справі № 904/2391/22 не висловлювався щодо наявності безумовних підстав для розірвання договору у випадку використання удосконаленого електронного підпису замість кваліфікованого.

Водночас, оскільки Суд вже висловив позицію щодо неефективності обраного способу захисту свого права в частині визнання недійсним договору, без застосування відповідних наслідків, то вважає за необхідне звернути увагу й на те, що Верховний Суд у справах № 380/16208/22 та № 200/14064/21 в контексті дослідження обґрунтованості вимог органу державної влади про необхідність розірвання договору, укладеного за результатами проведених публічних закупівель, через застосування удосконаленого електронного підпису замість кваліфікованого звертав увагу, що припинення зобов`язань за договором внаслідок виявлення такого порушення вочевидь є непропорційним та неспівмірним (пункт 58 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 380/16208/22; пункт 62 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.02.2024 у справі № 200/14064/21).

Таким чином, позивач, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору із зазначених підстав, повинен довести не тільки порушення встановленого порядку, а й ті обставини, яким чином це вплинуло та порушило його права, у тому числі з урахуванням критеріїв розумності, співмірності та пропорційності, а також те, яким чином вони будуть відновлені у даному судовому процесі.

Натомість позивач ТОВ «Ріел Транзит», запропонувавши за спірне майно ціну 20 104 757,00 грн, обґрунтовує своє порушене право тим, що недискваліфікація з зазначених ним підстав іншого учасника ТОВ «Самарський плес» (співвідповідача у справі), яке запропонувало за лот 40 305 360,00 грн порушує його право на укладення договору. Зазначене, за встановлених судами обставин, а також відсутності інших порушень проведення торгів та подальшого укладення договору не відповідає правовій природі продажу майна на конкретних засадах, критерію добросовісності поведінки учасників цивільних правовідносин, а визнання недійсним укладеного та виконаного договору з суто формальних міркувань може мати ознаки втручання у право на мирне володіння майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Верховний Суд зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні скарги Відділу примусового виконання рішень, ТОВ «Самарський плес», Національного банку України (з доповненнями) підлягають частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі з мотивів, наведених у цій постанові.

У зв`язку з тим, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, витрати зі сплати судового збору за подання кожної касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції слід стягнути з ТОВ «Ріел Транзит» на користь скаржників (Відділу примусового виконання рішень, ТОВ «Самарський плес», Національного банку України).

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж установлено законом.

Щодо додаткової постанови суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 904/8884/21.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 у цій справі з залишенням в силі рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 31.01.2024 з мотивів, наведених у цій постанові, то додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 також слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Ріел Транзит» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі статей 123, 129 ГПК України.

При цьому відсутня необхідність для формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування положень статті 13, частини 1 статті 86, пунктів 1, 2, 3, 4 частини 4 статті 126, пункту 2 частини 5 статті 129 ГПК України, наведеного Відділом примусового виконання рішень у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Самарський плес», Національного банку України (з доповненнями) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 скасувати, а рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 31.01.2024 у справі № 910/14571/23 залишити в силі з мотивів, наведених у цій постанові.

3. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 задовольнити.

4. Додаткову постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі № 910/14571/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Транзит» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Транзит» (ЄДРПОУ 44377743) на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 17 177,60 грн (сімнадцять тисяч сто сімдесят сім гривень шістдесят копійок).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Транзит» (ЄДРПОУ 44377743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Самарський плес» (ЄДРПОУ 42234685) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 17 177,60 грн (сімнадцять тисяч сто сімдесят сім гривень шістдесят копійок).

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріел Транзит» (ЄДРПОУ 44377743) на користь Національного банку України (ЄДРПОУ 00032106) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 17 177,60 грн (сімнадцять тисяч сто сімдесят сім гривень шістдесят копійок).

8. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко