ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року Справа № 260/8523/23 пров. № А/857/11332/24 А/857/13970/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради, про визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акту, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року та за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року (суддя Маєцька Н.Д., м.Ужгород, повний текст складено 24 квітня 2024 року, 30 квітня 2024 року відповідно), -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Ужгородської міської ради (далі - Міська рада) в якому просили:

визнати протиправним і нечинним рішення Міської ради від 30.03.2023 за №1229 «Про затвердження детального плану території, обмеженої вулицями Солов`їною, Красною, територією НПО «Реабілітація» та межею міста» (далі - Рішення, ДПТ відповідно).

23.04.2024 в суді першої інстанції зареєстровано заяву позивачів про забезпечення позову, в якій заявники просили до набрання законної сили рішенням суду у справі вжити наступі заходи забезпечення позову: 1) зупинити дію Рішення; 2) заборонити управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Міської ради (далі - Управління) видавати дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 » на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 на підставі містобудівної документації ДПТ, що затверджена Рішенням (далі - Заява).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року в задоволенні Заяви відмовлено.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою її оскаржила ОСОБА_1 та ухваленим рішенням суду, його оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувану ухвалу та вимоги Заяви задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову відповідно.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції при розгляді Заяви не застосовано норми частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) щодо співмірності та адекватності заходів забезпечення та наслідків для заінтересованих осіб від їх застосування, а також наслідків для відновлення та ефективного захисту прав позивачів у разі відмови у застосуванні таких заходів. Місцевим судом не встановлено взаємозв`язок детального плану території та отримання дозвільних документів на виконання підготовчих та будівельних робіт, не встановлено послідовності отримання замовником будівництва права на виконання будівельних робіт.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги на рішення суду скаржники зазначають, що судом першої інстанції в даній справі порушено норми процесуального права в частині належного прийняття доказів, покладення тягаря обов`язку доказування на позивачів, допуску до участі у справі осіб, які належним чином не підтвердили своїх повноважень діяти від імені суб`єкта владних повноважень, безпідставного відхилення висновку судової будівельно-технічної експертизи. Вказують, що судом першої інстанції надана неправильна оцінка текстових матеріалів спірного детального плану території, застосування нерелевантної судової практики тощо.

Відповідач у відзивах на апеляційну скаргу заперечує вимоги таких, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявники не надали доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їхнім правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтували причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивачів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не довели у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивачів у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності дій відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів належним чином правомірність Рішення, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до розпорядження Ужгородського міського голови від 22.11.2022 «Про проведення громадських обговорень» прийнято провести з 26.11.2022 по 26.12.2022 перший (підготовчий) етап громадських обговорень щодо пропозицій громадськості до завдання на проектування та заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки до містобудівної документації ДПТ. Відповідно до пункту 3 вказаного розпорядження Управлінню містобудування та архітектури Міської ради (далі - Управління містобудування) відповідно до чинного законодавства та з урахуванням обмежень, які діють під час воєнного стану доручено забезпечити доступ громадськості до завдання на проектування та заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки до містобудівної документації в Управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради.

Відповідно до розпорядження Ужгородського міського голови від 09.02.2023 № 68 «Про проведення громадських обговорень» прийнято провести з 10.02.2023 по 11.03.2023 громадські обговорення містобудівної документації та звітів про стратегічну екологічну оцінку ДПТ. Пунктом 3 вказаного Розпорядження Управлінню містобудування доручено забезпечити доступ громадськості до матеріалів проекту містобудівної документації та звіту про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки до містобудівної документації в управлінні містобудування та архітектури Ужгородської міської ради.

Крім того, у вищевказаних розпорядженнях зазначено, що пропозиції та зауваження надсилаються на адресу: м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, 4, Управління містобудування, тел. 61-71-03 або на e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням прізвища, імені, по-батькові та адреси особи, яка їх подає.

Відповідні оголошення були опубліковані в газетах «Ужгород» від 26.11.2022 № 47 (1172), «Новини Закарпаття» від 26.11.2022 № 46 (5010), «Ужгород» від 11.02.2023 № 6 (1183), «Новини Закарпаття» від 11.02.2023 № 5 (5020). У вищевказаних оголошеннях також зазначено, що з матеріалами можна ознайомитися в Управлінні містобудування.

На офіційному веб-сайті Міської ради 06.03.2023 було опубліковано оголошення, що громадські слухання містобудівної документації «Детальний план території, обмеженої вулицями Солов`їною, Красною, територією НПО «Реабілітація» та межею міста» за результатами засідання архітектурно-містобудівної ради відбудеться 13.03.2023 о 14:00 год в приміщенні Міської ради.

Відповідно до листа виконавчого комітету Міської ради від 04.08.2023 № 3209/03-17 в період обговорення містобудівної документації, що проходили з 10.02.2023 по 11.03.2023 відповідно до розпорядження міського голови від 09.03.2023 № 68, до Управління містобудування жодних заяв, пропозицій чи скарг не надходило.

Крім того, відповідно до протоколу громадських слухань проектів містобудівної документації від 13.03.2023 зазначено, що оскільки немає зауважень і пропозицій до проекту містобудівної документації та звіту про СЕО прийнято рішення схвалити та взяти за основу проект ДПТ.

Рішенням Міської ради затверджено містобудівну документацію - детальний план території, обмеженої вулицями Солов`їною, Красною, територією НПО «Реабілітація» та межею міста.

Щодо питання забезпечення позову, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 150 КАС суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами частини першої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, у постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року по справі №580/5656/21.

Як уже вище вказано, предметом оскарження у даній справі є Рішення Міської ради яке має ознаки нормативно-правового акту та відповідно до Заяви в якій заявники просять зупинити дію вказаного рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 151 КАС зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Отже, єдиною підставою для зупинення дії нормативно-правового акта в порядку забезпечення позову є наявність очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

В той же час, суд зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності спірного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від №640/18852/21 від 11 січня 2022 року.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що заявниками не доведені та документально не підтверджені обставини очевидності ознак протиправності Рішення, а Заява ґрунтується виключно на припущеннях про те, що таке Рішення є очевидно протиправним.

В той же час, ознаки очевидності протиправності Рішення поза обґрунтованим сумнівом не доведені, а спосіб забезпечення позову, обраний заявниками, шляхом зупинення дії Рішення є фактично вирішенням справи по суті, що є неприпустимим.

Відтак, є вірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення.

Щодо забезпечення позову шляхом заборони Управлінню видавати дозвіл на виконання будівельних робіт «Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 » на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 на підставі містобудівної документації ДПТ, що затверджена Рішенням, то необхідно звернути увагу на те, що за визначенням пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI) містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

За змістом статті 19 Закону №3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Також, згідно з положеннями частини першої статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №3038-VI право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №3038-VI проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

При цьому, в розумінні частин першої-третьої статті 29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника.

Комплексний аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що внаслідок прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення, яким затверджено проект містобудівної документації - детальні плани територій, не виникає права на виконання підготовчих та будівельних робіт.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 04 вересня 2019 у справі №420/6403/18.

В той же час, як вже зазначалося судом, проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками та користувачами земельних ділянок у порядку, визначеному частиною п`ятою статті 26 Закону №3038-VI.

Крім того, відповідно до частини другої статті 35 №3038-VI виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт. Виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт забороняється.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявники зазначають, що з метою виконання будівельних робіт за замовленням Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОМІНУС СТАРК», приватним підприємством «КАНТРАНСБУД» розроблено проектну документацію та здійснено експертизу проекту, що на переконання заявників підтверджує намір забудовника забудувати п`ятьма багатоквартирними житловими будинками територію кварталу, де мешкають позивачі.

Разом з тим, наведені доводи заявників щодо можливості порушення їхніх прав ґрунтуються на суб`єктивних судженнях та припущеннях про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивачі звернулися до суду буде істотно ускладнено.

При цьому, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.

З огляду на викладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, у задоволенні поданої Заяви необхідно відмовити.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» (далі Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За змістом пункту 42 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до підпункту 6 пункту «а» частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про основи містобудування» (далі - Закон № 2780-ХІІ) до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Згідно зі статтею 17 Закону № 2780-ХІІ містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України.

Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Пунктом 3 частини першої цієї ж статті встановлено, що детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до частини першої статті16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону №3038-VI детальний план території може передбачати також формування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані. Формування таких земельних ділянок є обов`язковим, якщо на зазначених земельних ділянках розташовані або передбачається спорудження: за кошти державного або місцевого бюджету: об`єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства); об`єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та/або схемою планування області; об`єктів, для розміщення яких відповідно до цього Закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності; інших об`єктів, визначених замовником у завданні на проектування.

Формування земельних ділянок для розміщення об`єктів, визначених цією частиною, на підставі детального плану території не здійснюється, якщо такі земельні ділянки вже сформовані.

Детальний план території має передбачати внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, які є сформованими, але відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру, і на яких розташовані об`єкти соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства), які перебувають у комунальній власності територіальної громади, на територію якої розробляється детальний план.

Після затвердження детального плану території відомості про земельні ділянки, зазначені в цій частині, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Детальний план території повинен містити відомості про межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту.

Відповідно до частини четвертої статті 19 №3038-VI детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Відповідно до частини сьомої статті 19 Закону №3038-VI доступ до матеріалів детального плану території, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.

У разі наявності в детальному плані території інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, така інформація подається у вигляді окремого файлу, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які розробили детальний план території.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Закону №3038-VI детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

Згідно з частиною дев`ятою статті 19 Закону №3038-VI детальний план території не підлягає експертизі.

Відповідно до частини десятої статті 19 Закону №3038-VI внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

За змістом частини одинадцятої статті 19 Закону №3038-VI у разі розроблення детального плану території відповідно до вимог цього Закону на цю територію не розробляється проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, а також проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (щодо обмежень у використанні земель, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру на підставі цього детального плану території).

Відповідно до пункту 28 «Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 № 926 (далі - Порядок № 926) детальні плани території у межах території територіальної громади деталізують положення генеральних планів населених пунктів, а щодо територій, на які генеральні плани не розробляються, - комплексного плану відповідно до визначених цим Порядком складу та змісту детального плану території.

Згідно з пукнтом 34 Порядку № 926 рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів території) щодо території територіальної громади, а також оновлення і внесення змін до неї приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі - замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради, незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування (пункт 35 Порядку № 926).

Так, спірним у цій справі Рішенням затверджено ДПТ обмеженої вулицями Солов`їною, Красною, територією НПО «Реабілітація» та межею міста територія земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 знаходиться в межах багатоповерхової (до 5-ти поверхів, згідно з переліку переважних супутніх та допустимих видів використання) житлової забудови Ж-3.

Згідно з додатком до детального плану «Перелік переважних, супутніх та допустимих видів використання» переважними видами використання житлової зони Ж-3 «Зона змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови» є зокрема житлові багатоквартирні будинки, окремо розташовані або зблоковані (до 5-ти поверхів).

В той же час, Генеральний план міста Ужгорода (коригування окремих розділів), затверджений рішенням Міської ради від 04.06.2004 № 313 також визначає дану територію, як житлову.

Відповідно до пункту 6.1.1 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» зона житлової забудови складається із земельних ділянок та територій: багатоквартирної, садибної (в тому числі блокованої) житлової забудови, житлово-громадської, а саме житлових будинків, будинків з приміщеннями громадського призначення у вбудовано-прибудованих та стилобатних частинах, запроектованих або існуючих будівель, які використовуються для різних видів призначення (житлового, адміністративного, громадського, установ та організацій сфери повсякденного громадського обслуговування населення).

В постанові Верховного Суду від 18 серпня 2020 року, що ухвалена у справі № 369/10284/17 зазначено, що правова природа детального плану території характеризує його як складову планування території на місцевому рівні, що уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. При цьому, детальний план повинен відповідати довгостроковій стратегії планування та забудови території населеного пункту в цілому.

У постанові Верховного Суду від 26 квітня 2019 року, що ухвалена у справі №826/11046/16 суд зробив висновки, що Генпланом передбачено розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання, у зв`язку з чим судом не приймаються посилання позивачів на наявні розбіжності між Генпланом та планом забудови територій, затвердженим оскаржуваним рішенням. Крім того, суд зазначив, що невідповідність двох актів органу місцевого самоврядування, зокрема, Генплану та плану забудови територій, затверджених рішеннями одного й того ж органу, не може бути підставою для скасування одного з них, за відсутності встановлених актами вищої юридичної сили безпосередніх вказівок про це.

Пунктом 17 статті 1 Закону № 3038-VІ передбачено, що функціональна зона території це - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

При цьому пунктом 6-3 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону № 3038-VІ встановлено, що до 1 січня 2025 року функціональне призначення території може визначатися детальним планом території. Дія цього положення не поширюється на території, де затверджені комплексні плани або генеральні плани населеного пункту відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель». При визначенні функціональної зони в такому порядку не допускається зміна (уточнення) раніше визначених планом зонування, генеральним планом населеного пункту функціональних зон на території островів, у межах водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, водних об`єктів, а також території, на якій розташовані ліси, сквери, парки.

Генеральний план міста Ужгорода (коригування окремих розділів) затверджений рішенням Міської ради від 04.06.2024 № 313 (далі - Генеральний план м.Ужгорода), а відповідний Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» прийнятий 17.06.2020. Тобто, діюча містобудівна документація не приймалася відповідно до даного закону і, з огляду на це, саме детальними планами передбачена можливість встановлення та зміни функціонального призначення території.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 березня 2021 року, що ухвалена у справі № 640/565/19, генеральним планом визначається планувальна довгострокова стратегія розвитку міста, однак положення закону не містять чіткого визначення поняття та змісту функціонального призначення території. Положення пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 3038-VІ визначає поняття детальний план території та означає містобудівну документацію, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що з урахуванням інтенсивності використання території під забудову та її щільність станом на 2019 рік. Генеральний план м. Києва, який був прийнятий у 2002 році може не враховувати всієї її структури планування. Верховний Суд прийшов до висновку, що внесення зміни до Генерального плану повинно здійснюватися шляхом затвердження детального плану території чи плану зонування, яким би уточнювалось функціональне призначення земельної ділянки.

Тобто, з метою визначення планувальної організації та функціонального призначення території, врахування реального розвитку території було уточнено положення Генерального плану міста Ужгород та визначено відповідну територію як багатоповерхову (до 5-ти поверхів, згідно з переліку переважних супутніх та допустимих видів використання) житлову забудови. Однак, характер забудови вказаної території залишився незмінним і відноситься саме до житлової забудови.

Застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування (стаття 11 частина 1 Закону України «Про будівельні норми»).

Згідно із абзацом другим пункту 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається.

В той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року в справі № 640/17011/20 задоволено позов громадської організації «Коло Українських Будівельників» до Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправним та скасування наказу в частині затвердження абзацу другого пункту 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 «Розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається». Зокрема, визнано протиправним та нечинним абзац другий пункту 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 «Розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається».

З набранням постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року законної сили - відсутня заборона щодо розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови.

Відтак, затвердженим Рішенням уточнено положення Генерального плану, що відповідає ст. 19 Закону № 3038-VІ.

Відповідно до частини другої статті 69 Повітряного кодексу України (далі - ПКУ) на приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв`язку, навігації та спостереження. До такої діяльності належать, зокрема, будівництво.

Згідно з частиною третьої статті 69 ПКУ визначення умов забудови (здійснення будівництва) та використання землі на приаеродромній території здійснюється під час планування територій шляхом розроблення та затвердження містобудівної документації відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з урахуванням обмежень використання приаеродромної території (поверхонь обмеження перешкод, зон обмежень забудови щодо умов авіаційного шуму, захисних зон аеронавігаційного обладнання, а також обмежень, пов`язаних із заходженням на посадку та вильотом на аеродромі, використанням зон для виконання навчально-тренувальних та інших видів польотів). Обмеження використання приаеродромної території розробляються експлуатантами аеродрому для кожного аеродрому окремо. Обмеження використання приаеродромної території затверджуються за погодженням з органами місцевого самоврядування: уповноваженим органом з питань цивільної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому цивільної авіації; уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому державної авіації; уповноваженим органом з питань цивільної авіації та уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі державної авіації - щодо приаеродромної території аеродрому спільного використання. Органи, які затвердили обмеження використання приаеродромної території, протягом 10 календарних днів з дня їх затвердження надають такі обмеження органам, уповноваженим затверджувати містобудівну документацію, для врахування при розробленні містобудівної документації. Вимоги до складу, змісту, форми та порядок розроблення, погодження та затвердження обмежень використання приаеродромної території встановлюються Кабінетом Міністрів України. Визначення умов використання споруд та здійснення діяльності, визначеної частиною другою цієї статті (крім будівництва), на приаеродромній території здійснюється органами місцевого самоврядування згідно із законом за погодженням з експлуатантом аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Відповідно до частини десятої статті 69 ПКУ органи виконавчої влади, юридичні та фізичні особи незалежно від форми власності, які допустили порушення порядку діяльності, зазначеної в частині другій цієї статті, містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, зобов`язані згідно з рішенням уповноваженого органу з питань цивільної авіації припинити будівництво чи діяльність, зазначену в частині другій цієї статті, до вирішення питання щодо можливості та умов подальшого будівництва відповідно до законодавства.

Таким чином, погодження з Державіаслужбою повинні отримуватись при будівництві та при наданні містобудівних умов та обмежень, а не при розробленні детального плану.

В той же час, згідно з пунктом 84 статті 1 ПК приаеродромна територія - обмежена регламентованими розмірами місцевість навколо зареєстрованого згідно із встановленим порядком аеродрому (вертодрому) або постійного злітно-посадкового майданчика, до якої встановлені спеціальні вимоги щодо розташування різних об`єктів, а їх висота контролюється з урахуванням умов безпеки маневрування, зльоту та заходу на посадку повітряних суден.

Відповідно до пункту 4 «Порядку встановлення обмежень використання приародромної території», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 № 1427 розмір приаеродромної території аеродромів (вертодромів) цивільної авіації залежить від класу (кодового позначення) аеродрому (вертодрому) та для аеродромів класу А, Б, В, Г (кодового номера 3, 4) визначається колом з радіусом 45 кілометрів від контрольної точки аеродрому, аеродромів класу Д, Е (кодового номера 1, 2) - 25 кілометрів від контрольної точки аеродрому, вертодромів - 12 кілометрів від контрольної точки вертодрому.

Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку № 1427 розмір приаеродромної території аеродромів (вертодромів) державної авіації визначається прямокутником, більша сторона якого розташована паралельно осі льотної смуги, з центром у контрольній точці аеродрому (вертодрому), із сторонами: позакласних аеродромів - 70 на 35 кілометрів, I класу - 60 на 30 кілометрів, II класу - 40 на 30 кілометрів, III класу - 30 на 25 кілометрів, вертодромів - 30 на 20 кілометрів.

Як уже вказано вище, згідно з додатком до ДПТ «Перелік переважних, супутніх та допустимих видів використання» переважними видами використання житлової зони Ж-3 «Зона змішаної багатоквартирної житлової та громадської забудови» є зокрема житлові багатоквартирні будинки, окремо розташовані або зблоковані (до 5-ти поверхів).

Управлінням містобудування затверджено наказом від 22.06.2023 № 82-М містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 », що підтверджується відомостями з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, за посиланням - https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=3126317113669584282/optype=2.

З містобудівних умов та обмежень видно, що гранично допустима висотність будинків, будівель та споруд у метрах становить 15 м від найнижчої планувальної відмітки землі до верхньої конструктивної відмітки покриття будівлі без врахування висоти парапетів, коренників та іншого технологічного обладнання, в разі влаштування пласкої покрівлі.

В той же час, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2022 №722 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану» (далі - Постанова №722) розроблення проектної документації на будівництво об`єктів умовною висотою не вище 20 метрів на відстані не менше 1 кілометра від бокової межі льотної смуги та 2 кілометри від торців льотної смуги здійснюється без погодження з експлуатантом аеродрому, Державною авіаційною службою або Міністерством оборони. Зазначене положення поширюється також на містобудівні умови та обмеження, видані до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 № 1427 «Питання використання приаеродромної території».

Відтак, враховуючи вимоги Постанови №722, та оскільки територія запланованої забудови віднесена до житлової території з планувальною організацією баготоповерхової (до 5-ти поверхів) житлової забудови, а містобудівними умовами та обмеженнями встановлено гранично допустиму висотність - 15 метрів, то на переконання суду, відсутні порушення в частині розроблення детального плану без врахування обмежень використання приаеродромної території.

Також судом не встановлено порушень нормативів щільності населення, який відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Щодо висновку від 05.01.2024 № 651/10-23 (далі - Висновок) судово будівельної технічної-експертизи, що була зроблена на замовлення позивачів, то слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Тобто саме на суди покладається обов`язок щодо встановлення усіх обставин справи на підставі всебічного дослідження належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, здійснення їх оцінки та, за необхідності, перевірки.

Вищенаведені висновки викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 640/22708/21 та від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 101 КАС висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (частина друга статті 101 КАС).

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (частина третя статті 101 КАС).

У відповідності до частини першої статті 104 КАС учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до частини шостої статті 104 КАС у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до підпунктів 1.2.2 пункту 1.2 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) від 08.10.1998 № 53/5 (зареєстровано в МЮУ 03.11.1998 за № 705/3145; далі - Інструкція № 53/5), основними видами (підвидами) експертизи є, зокрема інженерно-технічна експертиза, що включає будівельно-технічну експертизу.

Згідно з пунктом 5 розділу II Інструкції № 53/5 основними завданнями будівельно-технічної експертизи, зокрема є визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва.

Отже, на підставі висновку інженерно-технічної, зокрема будівельно-технічної експертизи, можна вирішити питання, що входять до предмету доказування у цій справі, а саме - щодо відповідності проекту ДПТ положенням Генерального плану.

Водночас, експертний висновок не може розцінюватися судом як безумовний доказ, а має досліджуватися у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Висновок експерта, виготовлений на замовлення учасника справи, має таку ж саму юридичну силу, що і висновок, виготовлений на виконання ухвали суду за умови, що експертний висновок відповідає вимогам законодавства. При цьому, обов`язковими вимогами до висновку експертизи є зазначення про те, що судовий експерт повідомлений про кримінальну відповідальність, а також вказівка на те, що висновок виготовлений для подання до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 травня 2023 року у справі №380/23542/21.

Зі змісту висновку видно, що на вирішення судової експертизи поставлені наступні питання:

1) Чи відповідають положення містобудівної документації ДПТ, що затверджена Рішенням чинному Генеральному плану м. Ужгорода?

2) Чи відповідає намір забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 площею 1,25 га державної форми власності з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» (код 02.03) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єкта будівництва «Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 », затвердженими наказом Управління містобудування від 22.06.2023 № 82-М, чинному Генеральному плану м. Ужгорода?

Щодо першого питання судовим експертом ОСОБА_4 зроблено висновок, що положення містобудівної документації ДПТ, що затверджена Рішенням не відповідають чинному Генеральному плану м. Ужгорода.

Щодо другого питання судовим експертом ОСОБА_4 зроблено висновок, що намір забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 площею 1,25 га державної форми власності з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» (код 02.03) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єкта будівництва «Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 », затвердженими наказом Управління містобудування від 22.06.2023 року № 82-М не відповідає чинному Генеральному плану м. Ужгорода.

Роблячи висновок про невідповідність ДПТ чинному Генеральному плану судовий експерт ОСОБА_4 посилається на пункти 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 відповідно до якого розміщення багатоквартирних будинків в кварталах садибної забудови не допускається.

В той же час, зазначена обставина спростовується постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 640/17011/20, якою визнано протиправним та нечинним абзац 2 пункту 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019, про що вже зазначалося вище.

Крім того, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що є помилковими твердження експерта про зміну функціонального призначення території, оскільки, з метою визначення планувальної організації та функціонального призначення території, врахування реального розвитку території було уточнено положення Генерального плану та визначено відповідну територію як багатоповерхову (до 5-ти поверхів, згідно з переліку переважних супутніх та допустимих видів використання) житлову забудови. Однак, характер забудови вказаної території залишився незмінним і відноситься саме до житлової забудови.

Щодо висновку експерта про те, що в містобудівній документації ДПТ не зазначено обмежень у використанні земель, які охоплено цією документацією, як приаеродромної території, необхідно зазначити, що згідно положень Постанови №722, та оскільки територія запланованої забудови віднесена до житлової території з планувальною організацією баготоповерхової (до 5-ти поверхів) житлової забудови, а містобудівними умовами та обмеженнями встановлено гранично допустиму висотність - 15 метрів не встановлено порушення в частині розроблення детального плану без врахування обмежень використання приаеродромної території.

Таким чином, апеляційний суд також підтримує позицію стосовно того, що у Висновку експерта ОСОБА_4 не наведено належних підтверджень факту невідповідності розробленого детального плану території генеральному плану міста.

Щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної на замовлення відповідача, за наслідками якої складено висновок від 08.03.2024 № 05/01-24 (далі - Висновок-1), то на вирішення експертизи поставлені питання:

1) Чи відповідає містобудівна документація ДПТ затвердженої Рішенням та розробленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП) чинному законодавству та нормативно правовим актам в галузі будівництва?

2) Чи відповідають наміри забудови земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 площею 1,25 га згідно з виданими містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єкта будівництва «Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків по АДРЕСА_1 », затвердженими наказом Управління містобудування від 22.06.2023 року № 82-М містобудівній документації на місцевому рівні?

У вказаному Висновку, зазначається, що відповідно до схеми, виконаної КП «Архітектурно-планувальне бюро» земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600, розташована поза розмірами, визначеними від бокової межі та в розмірі 1 км та 2 км - від торцевої межі льотної смуги. Зважаючи на висоту забудови, визначену містобудівними умовами та обмеженнями, погодження з експлуатантом аеродрому, Державною авіаційною службою та Міністерством оборони відповідно до Постанови № 722 про розробленні проектної документації на будівництво об`єктів не вище 20 метрів, в даному випадку не потрібно.

За результатами проведеної експертизи зроблено висновок, що містобудівна документація ДПТ в цілому відповідає ДБН Б 1.1-14:2021 «Склад та зміст містобудівної документації на місцевому рівні» та наміри забудовника щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:41:001:0600 площею 1, 12 га з цільовим призначенням 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, щодо ліній регулювання забудови, якими є межі окремих ділянок, природних меж та інших територій відповідно до пункту 6 статті 1 Закону №3038-VI відповідають містобудівній документації на місцевому рівні - ДПТ, обмеженої вулицями Солов`їною, Красною, територією НПО «Реабілітація» та межею міста.

Розглядуваний Висновок-1 є обґрунтованим та узгоджується з встановленими судом обставинами.

Щодо доводів скаржників щодо порушення процедури прийняття оскарженого Рішення, в частині проведення громадських обговорень проекту містобудівної документації ДПТ без участі Оноківської територіальної громади Ужгородського району, що межує з Ужгородською міською територіальною громадою та без узгодження з Оноківською територіальною громадою умов використання суміжних територій, то необхідно звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 25 Закону № 3038-VІ узгодження питань щодо забудови визначених для містобудівних потреб територій суміжних територіальних громад здійснюється на підставі відповідних угод, відображається у схемах планування зазначених територій та генеральних планах населених пунктів.

Відповідно до пункту 8 статті 17 Закону № 3038-VІ виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у встановлений строк: узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад.

Згідно з пунктом 15 статті 16-1 Закону № 3038-VІ комплексний план розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, виконавчий орган якої у встановлений у такому рішенні строк: узгоджує проект комплексного плану з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад.

Відповідно до пункту 42 Порядку № 923 підготовчий етап включає такі заходи: для комплексних планів, генеральних планів населених пунктів (для мм. Києва та Севастополя, адміністративних центрів областей та районів) - отримання замовником відомостей щодо державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад шляхом подання ним до виконавчих органів сільських, селищних, міських рад суміжних територіальних громад, районних, обласних держадміністрацій, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також Мінінфраструктури (під час розроблення комплексних планів - для територіальних громад з адміністративними центрами в адміністративних центрах областей, під час розроблення генеральних планів населених пунктів - для мм. Києва та Севастополя, адміністративних центрів областей) запитів щодо визначення державних інтересів, інтересів суміжних територіальних громад для їх врахування під час розроблення комплексного плану, генерального плану населеного пункту.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що тільки при розробці комплексного плану та генерального плану міста здійснюється врахування інтересів суміжних територіальних громад, в спосіб визначений даним порядком.

В той же час, ДПТ, обмеженої вулицями Солов`їною, Красною, територією НПО «Реабілітація» та межею міста не є «комплексним планом», відтак не потребував узгодження з іншими територіальними громадами. Вказана містобудівна документація розроблена з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови частини території в межах Ужгородської територіальної громади.

Крім того, позивачі також зазначають, що через неналежне інформування громади про заходи в процесі розроблення ДПТ, вони були фактично обмежені у праві на участь у прийнятті рішення, яке стосується їх прав та обов`язків. Відтак, вважають, що містобудівна документація затверджена з порушенням процедури її обговорення.

Згідно з частинами першою-другою статті 21 Закону № 3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: комплексні плани, генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 3038-VI замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

За змістом частини шостої 6 статті 21 Закону № 3038-VI громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до частини восьмої статті 21 Закону № 3038-VI оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах замовників містобудівної документації.

Особи, які оприлюднюють проекти містобудівної документації на місцевому рівні, є відповідальними за їх автентичність.

Таким чином, на місцевому рівні затвердження містобудівної документації, зокрема, детальних планів певної території, віднесено до виключних повноважень сільських, селищних, міських рад. Крім того, при реалізації вказаних повноважень на відповідні сільські, селищні, міські ради покладається обов`язок щодо забезпечення проведення громадських слухань проектів такої містобудівної документації, які відбуваються на етапі її розроблення і без проведення яких її затвердження забороняється.

Згідно з частиною десятою статті 21 Закону № 3038-VI порядок проведення громадських слухань проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає Кабінет Міністрів України.

Механізм проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад (далі - комплексні плани), генеральних планів населених пунктів, а також детальних планів територій у межах та за межами населених пунктів визначено «Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 (далі - Порядок № 555).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 555 проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі - громадські слухання) здійснюється в рамках проведення процедури громадського обговорення під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації із урахуванням вимог Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку".

Згідно з пунктом 4 Порядку № 555 у громадських слуханнях можуть брати участь: громадськість; уповноважені особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, які розташовані на території, щодо якої розробляється така документація; уповноважені посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, повноваження яких поширюється на територію, щодо якої розробляється містобудівна документація, а також на територію, суміжну з територією, щодо якої розробляється така документація; представники замовника розроблення містобудівної документації та розробника містобудівної документації.

Організатором проведення громадських слухань є замовник розроблення містобудівної документації (пункт 5 Порядку № 555).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 555 громадські слухання проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дати оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Інформація про проведення громадських слухань (час і місце проведення, вимоги до учасників громадських слухань згідно з цим Порядком) оприлюднюється одночасно із оприлюдненням проекту містобудівної документації на місцевому рівні (в одному інформаційному повідомленні), а також додатково в окремому інформаційному повідомленні на офіційному веб-сайті замовника розроблення містобудівної документації за п`ять робочих днів до визначеної дати проведення громадських слухань.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 555 інформаційне повідомлення про проведення громадських слухань повинно містити такі відомості: рішення сільської, селищної, міської ради про розроблення проекту містобудівної документації на місцевому рівні; завдання на розроблення містобудівної документації на місцевому рівні; відомості про замовника та розробника проекту містобудівної документації на місцевому рівні та підстави для його розроблення; інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань та умови участі в них; інформацію про час і місце, де у вільному доступі протягом п`яти календарних днів до дати проведення громадських слухань (у тому числі у вихідні дні та в неробочий час) можна ознайомитися з матеріалами проекту містобудівної документації на місцевому рівні на паперових чи інших твердих (матеріальних) носіях; інформацію про посадову особу замовника розроблення містобудівної документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій (зауважень), та адресу, за якою можуть надсилатися пропозиції (зауваження); матеріали щодо проекту містобудівної документації на місцевому рівні в повному обсязі відповідно до визначеного в установленому законом порядку складу та змісту, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 555 громадські слухання проводяться під головуванням уповноваженого представника замовника розроблення містобудівної документації, який: проводить реєстрацію учасників громадських слухань; оголошує порядок денний; інформує учасників про порядок ведення протоколу, подання пропозицій (зауважень) у письмовій та/або усній формі, зміст пропозицій (зауважень), що надійшли, та процедуру їх урахування; забезпечує ведення обговорення, подання пропозицій (зауважень) громадськості із дотриманням регламенту; забезпечує аудіо- та/або відеофіксацію перебігу громадських слухань; готує протокол громадських слухань.

Громадські слухання розпочинаються з доповіді розробника та/або замовника розроблення містобудівної документації про розроблений проект містобудівної документації.

Перебіг громадських слухань та подані пропозиції (зауваження) оформляються протоколом, який підписується головуючим. Файл аудіо- та/або відеофіксації перебігу громадських слухань додається до протоколу.

Замовник розроблення містобудівної документації зобов`язаний забезпечити реєстрацію пропозицій (зауважень) учасників громадських слухань із дотриманням регламенту та фіксуванням у протоколі громадських слухань інформації про відсутність пропозицій (зауважень) учасників громадських слухань.

За змістом пункту 11 Порядку № 555 усі пропозиції (зауваження) та запитання заносяться (додаються) до протоколу.

Протокол громадських слухань має містити: 1) дату, час і місце проведення громадських слухань; 2) предмет громадських слухань; 3) кількість учасників громадських слухань; 4) виклад перебігу громадських слухань; 5) пропозиції (зауваження), що були висловлені під час громадських слухань; 6) рішення за результатами громадських слухань, яке повинно обов`язково містити перелік уповноважених представників громадськості для участі в погоджувальній комісії.

До протоколу додаються списки реєстрації учасників громадських слухань, а також запитання, звернення та пропозиції (зауваження), подані головуючому під час проведення громадських слухань їх учасниками в письмовій формі.

Так, відповідно до розпорядження Ужгородського міського голови від 22.11.2022, «Про проведення громадських обговорень» прийнято провести з 26.11.2022 по 26.12.2022 перший (підготовчий) етап громадських обговорень щодо пропозицій громадськості до завдання на проектування та заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки до містобудівної документації ДПТ; відповідно до розпорядження Ужгородського міського голови від 09.02.2023 № 68 «Про проведення громадських обговорень» прийнято провести з 10.02.2023 по 11.03.2023 громадські обговорення містобудівної документації та звітів про стратегічну екологічну оцінку ДПТ.

Пропозиції та зауваження мали надсилатися на адресу Управління містобудування.

Відповідні оголошення були опубліковані в газетах «Ужгород» від 26.11.2022 № 47 (1172), «Новини Закарпаття» від 26.11.2022 № 46 (5010), «Ужгород» від 11.02.2023 № 6 (1183), «Новини Закарпаття» від 11.02.2023 № 5 (5020).

При цьому, як вбачається з Пояснювальної записки самого детального плану (Книга 1) загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у місцевих друкованих засобам масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу, крім частини, що належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства.

Роз`яснення відповідачем про можливий спосіб громадськості ознайомлення з графічними матеріалами не порушує права та інтереси громадськості в участі громадського обговорення питання щодо затвердження містобудівної документації, та не обмежує громадськість в ознайомленні з такими матеріали, адже передбачає доступ до графічних матеріалів безпосередньо в приміщенні Управління містобудування.

Відповідно до правового висновку щодо застосування Порядку № 555, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 463/1230/16-а та від 13.03.2020 у справі № 320/6466/18, розміщення замовником містобудівної документації інформації про дату, час та місце, де заінтересовані особи можуть ознайомитися з матеріалами проектів містобудівної документації, є належним способом оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації та не становить порушень вимог Порядку № 555.

Відтак, є необґрунтованими доводи позивачів про обмеження прав громадськості на доступ до проекту спірного ДПТ, звіту про СЕО та матеріалів затвердженого ДПТ.

Водночас, в контексті зазначеного є доцільними доводи відповідача про те, що у зв`язку із запровадженням в Україні правового режиму воєнного стану обмеження доступу до публічної інформації має певні особливості, на які варто зважати при вирішенні питання про її оприлюднення. Розголошення містобудівної документації, що містить повну, достовірну та конкретизовану інформацію про місцезнаходження об`єктів комунальної та соціальної інфраструктури може спричинити значні, негативні та, з високою ймовірністю, невідворотні наслідки в умовах воєнного стану.

Однак, в оголошенні про громадські обговорення проекту ДПТ була розміщена детальна інформація про місце та час, де можна ознайомитись із змістом проекту детального плану території. Відтак, замовником детального плану території був обраний коректний та відповідний ситуації в країні спосіб доведення змісту ДПТ до громадськості, який жодним чином не порушив інтереси громадян, які мали намір ознайомитися із змістом детального плану території.

При цьому, як вбачається з пояснювальної записки самого детального плану загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у місцевих друкованих засобам масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу, крім частини, що належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства.

Крім того, на офіційному веб-сайті Міської ради 06.03.2023 було опубліковано оголошення, що громадські слухання містобудівної документації ДПТ за результатами засідання архітектурно-містобудівної ради відбудеться 13.03.2023 о 14:00 год в приміщенні Міської ради.

В той же час, відповідно до протоколу громадських слухань проектів містобудівної документації від 13.03.2023 зазначено, що оскільки немає зауважень і пропозицій до проекту містобудівної документації та звіту про СЕО прийнято рішення схвалити та взяти за основу проект ДПТ, обмеженої вулицями Солов`їною, Красною, територією НПО «Реабілітація» та межею міста.

Представник апелянтів ОСОБА_6 під час судового розгляду зазначала, що була присутньою на громадських слуханнях щодо обговорення проекту містобудівної документації та звіту про стратегічну екологічну оцінку ДПТ та межею міста та заявила зауваження про невідповідність проектованої містобудівної документації Генеральному плану міста.

Відеоматеріали відповідних громадських слухань були переглянуті в суді апеляційної інстанції та за участі усіх сторін, встановлено, що дійсно ОСОБА_6 була присутня на громадських слуханнях 13.03.2023 та відповідно озвучувала певні пропозиції, однак жодних зауважень щодо містобудівної документації нею не висловлено.

Як вбачається з протоколу громадських слухань проектів містобудівної документації від 13.03.2023 представник позивачів уточнила висотність забудови та отримала відповідь проектанта стосовно максимального обмеження висотності забудови у 13 метрів.

Водночас, представником ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції не доведено, що затверджений оскаржуваним Рішенням Міської ради ДПТ не враховує подані нею пропозиції/зауваження, а його положення, зокрема, текстова та графічна частини, інші матеріали, суперечить вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Самі лише посилання на порушення порядку проведення громадського обговорення детального плану не доводять протиправності оскаржуваного адміністративного акту й самостійно не утворюють об`єкт судового захисту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2023 року у справі № 369/7737/16-а.

Щодо посилань представника апелянтів на порушення під час проведення стратегічної екологічної оцінки, то як передбачено частиною четвертою статті 2 Закону № 3038-VI містобудівна документація підлягає стратегічній екологічній оцінці в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку». Розділ «Охорона навколишнього природного середовища», що розробляється у складі проекту містобудівної документації, одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку, який має відповідати вимогам Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку».

Частиною першою статті 1 Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» (далі - Закон № 2354-VIII ) визначено терміни які вживаються у ньому, зокрема: документи державного планування - стратегії, плани, схеми, містобудівна документація, загальнодержавні програми, державні цільові програми та інші програми і програмні документи, включаючи зміни до них, які розробляються та/або підлягають затвердженню органом державної влади, органом місцевого самоврядування; стратегічна екологічна оцінка - процедура визначення, опису та оцінювання наслідків виконання документів державного планування для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, виправданих альтернатив, розроблення заходів із запобігання, зменшення та пом`якшення можливих негативних наслідків, яка включає визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки, складання звіту про стратегічну екологічну оцінку, проведення громадського обговорення та консультацій (за потреби - транскордонних консультацій), врахування у документі державного планування звіту про стратегічну екологічну оцінку, результатів громадського обговорення та консультацій, інформування про затвердження документа державного планування та здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2354-VIII етапами стратегічної екологічної оцінки є: 1) визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки; 2) складання звіту про стратегічну екологічну оцінку; 3) проведення громадського обговорення та консультацій у порядку, передбаченому статтями 12 та 13 цього Закону, транскордонних консультацій у порядку, передбаченому статтею 14 цього Закону; 4) врахування звіту про стратегічну екологічну оцінку, результатів громадського обговорення та консультацій; 5) інформування про затвердження документа державного планування; 6) моніторинг наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров`я населення.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2354-VIII звіт про стратегічну екологічну оцінку, результати громадського обговорення та консультацій, проведених згідно із статтями 12 та 13 цього Закону, а також результати транскордонних консультацій, проведених відповідно до статті 14 цього Закону, обов`язково враховуються в документі державного планування.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 2354-VIII замовник забезпечує складання звіту про стратегічну екологічну оцінку після врахування зауважень і пропозицій, отриманих у процесі громадського обговорення заяви про визначення обсягу стратегічної екологічної оцінки та наданих органами, зазначеними у статтях 6-8 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 2354-VIII замовник вносить до Єдиного реєстру стратегічної екологічної оцінки проект документа державного планування, звіт про стратегічну екологічну оцінку та повідомлення про оприлюднення зазначених документів для проведення консультацій з органами, зазначеними у статтях 6-8 цього Закону.

У разі здійснення стратегічної екологічної оцінки містобудівної документації замовник протягом п`яти робочих днів з дня внесення до Єдиного реєстру стратегічної екологічної оцінки документів, зазначених у частині першій цієї статті, надсилає органам, зазначеним у статтях 6-8 цього Закону, графічні матеріали такої містобудівної документації у паперовій формі (частина друга статті 13 Закону № 2354-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 2354-VIII органи, зазначені у статтях 6-8 цього Закону, у строк, що не перевищує 30 днів з дня внесення до Єдиного реєстру стратегічної екологічної оцінки документів, зазначених у частині першій цієї статті, а у разі здійснення стратегічної екологічної оцінки містобудівної документації - з дня отримання матеріалів, зазначених у частині другій цієї статті, надають замовнику свої зауваження і пропозиції шляхом їх внесення до Єдиного реєстру стратегічної екологічної оцінки.

У разі неподання зауважень і пропозицій протягом строку, передбаченого цією частиною, вважається, що зауваження і пропозиції відсутні.

За необхідності органи, зазначені у статтях 6-8 цього Закону, можуть залучати інші органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, спеціалістів і науковців до консультацій у строки, які не перевищують строк подання зауважень і пропозицій, передбачений частиною третьою цієї статті (частина четверта статті 13 Закону № 2354-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону № 2354-VIII усі зауваження і пропозиції, одержані протягом встановленого цією статтею строку, підлягають обов`язковому розгляду замовником. За результатами розгляду замовник враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону № 2354-VIII за результатами консультацій замовник готує довідку про консультації, в якій підсумовує отримані зауваження і пропозиції та зазначає, яким чином у документі державного планування та звіті про стратегічну екологічну оцінку враховані зауваження і пропозиції, подані відповідно до цієї статті, а також обґрунтовує обрання саме цього документа державного планування у тому вигляді, в якому він запропонований до затвердження, серед інших виправданих альтернатив, представлених до розгляду. До довідки додаються отримані письмові зауваження і пропозиції. Довідка про консультації є публічною інформацією та підлягає внесенню замовником до Єдиного реєстру стратегічної екологічної оцінки.

З матеріалів справи видно, що до звіту про стратегічну екологічну оцінку проекту документа державного планування - містобудівна документація на місцевому рівні ДПТ надійшли листи з пропозиціями та зауваженнями від:

- Департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОВА лист № 21/06-03/2/6 від 02.02.2023 року (до заяви про визначення СЕО, ),

- Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОВА лист № 98/02-01 від 09.03.2023 року (до заяви про визначення СЕО);

- Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської ОВА лист № 811/02-01 від 09.03.2023 року (до звіту СЕО);

- Департаменту охорони здоров`я Закарпатської ОВА лист № 21/06-3/2/6 від 10.03.2023 року (до звіту СЕО).

За результатами консультацій замовником складено довідку про консультації з органами виконавчої влади, які реалізовують державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та охорони здоров`я, що стосуються стратегічної екологічної оцінки до проекту документа державного планування ДПТ, в якій підсумовані отримані зауваження та пропозиції та зазначено, яким чином в проекту звіту про СЕО вони враховані.

Вказана довідка була надана на вимогу суду апеляційної інстанції.

Так, відповідно до звіту про стратегічну екологічну оцінку документа державного планування ДПТ на підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що ДПТ для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги та відповідає державним та регіональним стратегічним документам, реалізація заходів планової діяльності не справляє значного негативного впливу на стан довкілля та здоров`я населення.

Щодо посилань апелянтів на те, що Звіт про стратегічну екологічну оцінку стосується іншої території, оскільки в пункті 11 такого звіту вказується територія села Вовчого Свалявського району Закарпатської області, то вищенаведене свідчить про очевидну описку, оскільки з назви такого Звіту та його змісту вбачається, що він стосується документа державного планування ДПТ.

Відтак, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржене Рішення відповідача відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та нечинним.

При цьому, скаржниками під час судового розгляду справи належними доказами не доведено, що ДПТ зумовлює безумовне погіршення становища осіб, що вже проживають на цій території, та не погоджується з потенційним впливом (втручанням) в певні права таких осіб.

Інші доводи, які містяться в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а зводяться до переоцінки досліджених судами доказів.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 06 вересня 2024 року у зв`язку з перебування судді ОСОБА_7 у період з 19.08.2024 по 01.09.2024 включно, судді Кузьмича С.М. у період з 19.08.2024 по 05.09.2024 включно у відпустці.