Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6970/24 Справа № 206/825/24 Суддя у 1-й інстанції - Маштак К. С. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Барильської А.П.,
суддів: Демченко Е.Л, Ткаченко І.Ю.
розглянувши успрощеному позовномупровадженні,у порядкуч.13ст.7,ч.1ст.369ЦПК України,без повідомленняучасників справи,за наявнимиу справіматеріалами, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2024 року Акціонере товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі - АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 12 жовтня 2020 року між ними та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22038000422389, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби у розмірі 100 381,82 грн. на строк до 11 лютого 2022 року, а відповідач зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим Договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за цим Договором в повному обсязі. Того ж дня між відповідачем та ПрАТ «УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА-ЖИТТЯ» було укладено договір добровільного страхування життя за програмою «Страхування життя позичальника кредиту НВ», предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов`язані з життям застрахованої особи. Страховим агентом та вигодонабувачем, у разі настання страхового випадку, виступає АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». Як зазначено в умовах договору страхування, розмір страхового платежу, здійсненого на користь страховика, становив 19 428,74 грн. Страхування відповідача було супровідною до кредитного договору послугою. Посилаючись на те, що позичальник свої обов`язки за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, загальний розмір якої станом на 23 січня 2024 року становить 153 118,75 грн. та складається з: залишку простроченого кредиту 94 393,49 грн.; залишку прострочених відсотків 1,85 грн.; залишку прострочених комiсiй 58 723,41 грн., тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» вказану заборгованість та судові витрати.
Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованість за кредитним договором № 22038000422389 від 12 жовтня 2020 року у розмірі 153 118, 75 грн., яка складається із: 93 393,49 грн. сума залишку простроченого кредиту; 1,85 грн. сума прострочених відсотків; 58 723,41 грн. сума прострочених комісій та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не дослідив та не перевірив розмір заборгованості. Правові підстави для стягнення заборгованості за простроченою комісією відсутні. З 12 жовтня 2020 року по 02 травня 2024 року відповідач поповнив кредитну картку на 32 822,84 грн. Стягнутий розмір заборгованості є перебільшеним.
31 липня 2024 року АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» надали відзив на апеляційну скаргу, в якому вказуючи про законність та обґрунтованість рішення просить залишити його без змін а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що розмір заборгованості відповідача складає 153 118,75 грн. та є цілком доведеним. Відповідач підписав заяву-згоду на укладання універсального договору банківського обслуговування та погодився із його умовами.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.369 ЦПК України, у редакції чинній на час подання апеляційної скарги).
Зважаючи на те, що ціна позову становить 153 118,75 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та апеляційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 19 червня 2024 року №3831-IX "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах" Прикінцевими положеннями якого установлено, що позовні заяви і апеляційні скарги, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 12 жовтня 2020 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22038000422389, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 100 381,82 грн., строком на 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 12 жовтня 2025 року. Цільове призначення на споживчі потреби щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 12 жовтня 2020 року по 11 лютого 2022 року 3 % від суми кредиту; з 12 лютого 2022 року по 11 травня 2023 року 2,5 % від суми кредиту; з 12 травня 2023 року по 11 серпня 2024 року 1,5 % від суми кредиту; з 12 серпня 2024 року по 12 жовтня 2025 року 0,925 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість 0,001 % річних. Процентна ставка за користування кредитом на прострочену заборгованість 56,0 % річних.
Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався повернути одержаний кредит в повному обсязі та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, про що свідчить його особистий підпис в договорі.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору банк формує Графік платежів, який викладений в розділі 4 цього договору. Із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та інше.
Згідно з п. 1.4 кредитного договору кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок клієнта, відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро». Датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта. Якщо сума кредиту не зарахована на рахунок протягом 7 (семи) операційних днів з дати укладення договору, цей договір вважається не укладеним.
Пунктом 1.5 кредитного договору визначено, що клієнт, в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає банку в дату видачі кредиту, здійснити перерахування з рахунку клієнта на користь страховика ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» суму страхового платежу у розмірі 19 428,74 грн. за весь період страхування згідно з договором страхування № NS-22038000422389 від 12 жовтня 2020 року.
У пункті 2.1 кредитного договору передбачено, що платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів.
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в графіку платежів, який викладений в розділі 4 цього договору. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється шляхом зарахування коштів у сумі обов`язкового платежу. Банк списує кошти з рахунку клієнта для погашення заборгованості за обов`язковим платежем у порядку договірного списання, відповідно до умов УДБО в дату платежу, що визначена в графіку платежів. Для забезпечення своєчасного погашення заборгованості за обов`язковим платежем клієнт зобов`язаний забезпечити надходження коштів у сумі обов`язкового платежу на відповідний рахунок, не пізніше 21:00 години (за Київським часом) дати платежу, що визначена в графіку платежу.
У пункті 3.3. кредитного договору передбачено, що укладаючи цей договір, клієнт приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених УДБО.
Згідно п. 3.6 кредитного договору, підписанням цього договору клієнт підтверджує, що: п.п. 3.6.1 кредитного договору, банк у письмовій формі надав клієнту всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування; п.п. 3.6.2 банк надав клієнту для ознайомлення в письмовій формі паспорт споживчого кредиту; п.п. 3.6.3 до моменту підписання цього договору ознайомлений та згодний з умовами УДБО та погоджується з тим, що цей договір з боку банку укладається шляхом нанесення на нього типографськими засобами відбитка печатки банку та підпису уповноваженої особи банку. Зміст статей 6, 627 та 207 ЦК України клієнту роз`яснено, із зразками печатки та підписів уповноваженої особи банку клієнт ознайомлений та надає згоду щодо такої письмової форми договору; п.п. 3.6.4 до підписання цього договору клієнт отримав усю інформацію стосовно банківської послуги, що надається за цим договором, в обсязі та у порядку, що передбачені частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Пунктом п. 3.7 кредитного договору визначено, що підписанням цього договору клієнт долучає банку здійснити договірне списання грошей зі свого рахунку на користь банку з урахуванням вимог чинного законодавства України, умов УДБО та цього договору.
У п.п. 3.7.1 кредитного договору передбачено, що банк має здійснити таке договірне списання в момент зарахування суми кредиту за цим договором на рахунок клієнта у сумі заборгованості клієнта перед банком згідно з кредитним договором в рахунок повного дострокового погашення такої заборгованості.
12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 була підписана з банком заява-згода №1137866 на укладання універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», в якій зазначено, що клієнт, шляхом підписання цієї заяви, відповідно до ст. 642 ЦК України, акцептує публічну пропозицію АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на укладання універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» (УДБО) із змінами та доповненнями, яка розміщена на веб-сайті банку і беззастережно приєднується до умов УДБО, та в повному обсязі, з урахуванням надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при акцептуванні УДБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням змін і доповнень), та погодився з тим, що може обирати будь-які послуги, передбачені УДБО. Клієнт підписанням зазначеної заяви підтвердив, що до моменту підписання цієї заяви він ознайомився та згодний з умовами, викладеними в УДБО, що розміщені на офіційному сайті банку за електронною адресою www.creditdnepr.com.ua і тарифами. Також клієнт підтвердив, що має можливість та зобов`язується самостійно відстежувати всі зміни і доповнення, які будуть вноситися в УДБО.
Також судом встановлено, що відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту від АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», який містить основні умови кредитування за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 . Згідно з вказаним паспортом споживчого кредиту ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 100 381,82 грн. на строк кредитування 60 місяців, на споживчі потреби, шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку на підставі укладеного договору про споживчий кредит та приєднання до універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб.
Крім того, п.п. 7.2. підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту також містить посилання на те, що споживач має право відмовитися від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів у порядку та на умовах, визначених Закону України «Про споживче кредитування.
12 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА-ЖИТТЯ» було укладено договір добровільного страхування життя за програмою «Страхування життя позичальника кредиту НВ» № NS-22038000422389, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов`язані з життям застрахованої особи. Розмір загального страхового платежу у валюті страхування становить 19428,74 грн., страховиком та страховим агентом є АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО».
АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, та надано відповідачу грошові кошти (кредит) у сумі 100 381,82 грн., розмір якого встановлено кредитним договором № 22038000422389 від 12 жовтня 2020 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості по особовому рахунку вбачається, що, станом на 23 січня 2024 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 22038000422389 від 12 жовтня 2020 року становить 153118,75 грн., яка складається з: 94393,49 грн. - залишок простроченого кредиту; 1,85 грн. залишок прострочених відсотків; 58723,41 грн. залишок прострочених комісій.
Також, користування ОСОБА_1 особистим рахунком відкритому в АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» підтверджується випискою по його особовому рахунку за період з 12 жовтня 2020 року по 23 січня 2024 року.
На адресу відповідача позивачем була направлена письмова вимога про повернення кредиту в якій зазначено, що ОСОБА_1 необхідно сплати заборгованість яка в нього виникла перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» за кредитним договором № 22038000422389 від 12 жовтня 2020 року.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови договору та допущено заборгованість, що підтверджено належними, достатніми та допустимими доказами, у зв`язку з чим у банку виникло право вимагати повернення грошових коштів та стягнення заборгованості у примусовому порядку в повному обсязі.
Колегія суддів не може погодитися із такими з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
У справі, яка переглядається, колегією суддів встановлено, що 12 жовтня 2020 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22038000422389, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 100 381,82 грн., строком на 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 12 жовтня 2025 року. Цільове призначення на споживчі потреби щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 12 жовтня 2020 року по 11 лютого 2022 року 3 % від суми кредиту; з 12 лютого 2022 року по 11 травня 2023 року 2,5 % від суми кредиту; з 12 травня 2023 року по 11 серпня 2024 року 1,5 % від суми кредиту; з 12 серпня 2024 року по 12 жовтня 2025 року 0,925 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом на строкову заборгованість 0,001 % річних. Процентна ставка за користування кредитом на прострочену заборгованість 56,0 % річних.
12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 була підписана з банком заява-згода № 1137866 на укладання універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», в якій зазначено, що клієнт, шляхом підписання цієї заяви, відповідно до ст. 642 ЦК України, акцептує публічну пропозицію АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на укладання універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» (УДБО) із змінами та доповненнями, яка розміщена на веб-сайті банку і беззастережно приєднується до умов УДБО, та в повному обсязі, з урахуванням надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при акцептуванні УДБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням змін і доповнень), та погодився з тим, що може обирати будь-які послуги, передбачені УДБО. Клієнт підписанням зазначеної заяви підтвердив, що до моменту підписання цієї заяви він ознайомився та згодний з умовами, викладеними в УДБО, що розміщені на офіційному сайті банку за електронною адресою www.creditdnepr.com.ua і тарифами. Також клієнт підтвердив, що має можливість та зобов`язується самостійно відстежувати всі зміни і доповнення, які будуть вноситися в УДБО.
Також відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту від АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», який містить основні умови кредитування за кредитним договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
В постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Позивачем при зверненні до суду було надано копію кредитного договору №2038000422389 від 12 жовтня 2020 року укладеного між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та відповідачем (а.с.9-10); копію договору добровільного страхування життя (а.с.11-12); копію паспорту споживчого кредиту (а.с.64-65); копію заяви-згоди № 1137866 підписані відповідачем. Також надано розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписку по рахунку відповідача (а.с.18-20,21-63).
Проаналізувавши вказані докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач отримав грошові кошти та допустив порушення, оскільки не здійснював щомісячну оплату ануїтетних платежів, через що утворилася заборгованість, у зв`язку з чим позов підлягає до часткового задоволення та до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованість у розмірі 94 393,49 грн., що складає залишок простроченого кредиту та 1,85 грн., що складає залишок прострочених відсотків, та доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення заборгованості відхиляються.
В той же час доводи апеляційної скарги відповідача в частині відсутності підстав для стягнення з нього заборгованості за простроченими комісіями приймаються до уваги, з огляду на наступне.
За змістом положення пункту 6.8.3 Загальних умов кредитування розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» (версія 16.0) визначено, що банк здійснює обслуговування кредиту та стягує плату за обслуговування такого кредиту у вигляді щомісячної комісії. Послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS-повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо (а.с.77 зворот).
Згідно з пунктом 6.8.7. Загальних умов кредитування банк на вимогу клієнта, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надає виписку з рахунку/рахунків ( за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за кредитним договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати.
З огляду на аналіз змісту наведених положень, дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов`язанням банку про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними.
Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вказаного кредитного договору.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), а саме зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахуванням викладеного, за встановлених обставин справи, яка переглядається, підстави для стягнення з відповідача прострочених комісій у розмірі 58 723,41 грн відсутні, а отже у задоволенні позову банку в цій частині слід відмовити.
Відповідно дочастини першоїстатті 376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
За частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на результат розгляду справи, в порядку ч.13 ч.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 493,41 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог, а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 393,49 грн..
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 30 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за кредитним договором № 22038000422389 від 12 жовтня 2020 року станом на 23 січня 2024 року у зальному розмірі 94 395, 34 грн., що складається з залишку простроченого кредиту у розмірі 94 393,49 грн. та залишку прострочених відсотків у розмірі 1,85 грн..
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 14352406) судовий збір у розмірі 1 493,41 грн..
Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 14352406) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1393,49 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: Е.Л. Демченко
І.Ю. Ткаченко
