Єдиний державний реєстр судових рішень
ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 340/5390/22
адміністративне провадження № К/990/40613/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №340/5390/22
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Холоденка Романа Володимировича
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року (головуючий суддя: Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 пред`явив позов до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування й невиплатити йому збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 4 червня 2022 року до 20 червня 2022 року, з 20 червня 2022 року до 30 липня 2022 року, з 25 серпня 2022 року до 20 вересня 2022 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити йому збільшену до 100000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за періоди з 4 червня 2022 року до 20 червня 2022 року, з 20 червня 2022 року до 30 липня 2022 року, з 25 серпня 2022 року до 20 вересня 2022 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у десятиденний термін з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили подати звіт про виконання судового рішення.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 указував, що він був мобілізований до Збройних Сил України і отримав поранення, у зв`язку з яким перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я. У цьому контексті ОСОБА_1 доводив, що за час лікування він має право на додаткову винагороду, втім відповідач її безпідставно не виплатив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання збільшеної до 100000 грн на місяць додаткової винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що підставою для позбавлення позивача премій і додаткових винагород за період з 4 червня 2022 року до 20 червня 2022 року, з 20 червня 2022 року до 30 липня 2022 року слугували накази командира військової частини НОМЕР_1 , прийняті за результатами проведеного службового розслідування зі встановленням фактів невиконання бойового розпорядження командира військової частини та самовільного залишення бойових позицій. Суд зауважив, що зазначені накази не оскаржені й не скасовані. На тлі цих обставин апеляційний суд дійшов висновку про правомірність невиплати відповідачем спірної винагороди позивачу.
Стосовно позовних вимог за період з 25 серпня 2022 року до 20 вересня 2022 року, то апеляційний суд виснував, що ці вимоги заявлені до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 і вибув для подальшого проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 .
Короткий зміст касаційної скарги і відзиву
Представник ОСОБА_1 - адвокат Холоденко Р.В. просить Верховний Суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження представник позивача послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України»).
У цьому контексті скаржник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в частині виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди у розмірі: 100000 грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.
Скаржник відстоює думку про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення пункту 1 постанови №168, а не положення пункту 1 розділу XXIX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року №260, які помилково врахував під час прийняття спірного рішення суд апеляційної інстанції.
Також скаржник вважає, що накази військової частини НОМЕР_1 від 16 серпня 2022 року №513, від 5 червня 2022 року №88, що покладені в основу постанови суду апеляційної інстанції, не могли бути враховані як докази, оскільки ці накази відповідач надав з порушенням норм процесуального права, зокрема лише до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою від 19 грудня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 відзиву на касаційну скаргу не подала, копію ухвали про відкриття касаційного провадження доставлена до її електронного кабінету 19 грудня 2023 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 на підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 й наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року №23 був призначений на посаду за штатом воєнного штату та зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Солдат ОСОБА_1 121 бригада, 174 батальйон, 2 рота, 1 взвод військової частини НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання з 21 травня 2022 року до 2 червня 2022 року перебував під обстрілом в районі місті Сєвєродонецька Луганської області, одержав травми, які призвели до значного погіршення здоров`я. Медичну допомогу не отримував. Самостійно з місць бойових дій добрався до пункту постійної дислокації військової частини у АДРЕСА_1 , звідки був доставлений швидкою медичною допомогою до Кіровоградської обласної лікарні.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5464 нейрохірургічного відділення КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», проведено обстеження ОСОБА_1 та встановлено повний діагноз вибухова травма (30 травня 2022 року), поєднана травма, ЗЧМТ, струс головного мозку. Акубаротравма, ускладнена гострою двобічною нейросенсорною приглухуватістю. Закритий перелом в/з правої великогомілкової кістки без зміщення. Пошкодження медіального меніску І ст. Вторинна ХЛВН ІІ ст. Гіпертонічна хвороба II ст., ст.2, ризик 3. СН І ст. Розбіжна косоокість, атрофію диску зорового нерву макулярна дегенеращя, складний міопичний астигматизм правого ока.
Відповідно до довідки №84 від 20 червня 2022 року, що видана ВЛК КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради», травма ОСОБА_1 пов`язана з проходженням військової служби; на підставі статті 81 графи ІІІ Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів.
На підставі наказу військової частини НОМЕР_1 від 6 вересня 2022 року №611 ОСОБА_1 було видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1350 від 7 вересня 2022 року.
Відповідно до цієї довідки солдат ОСОБА_1 30 травня 2022 року одержав вибухову травму, поєднану травму. Закриту черепно-мозкову травму. Струс головного мозку. Акубаротравму з гострою двобічною нейросенсорною приглуховатістю. Закритий перелом верхньої третини правої велико-гомілкової кістки без зміщення. Пошкодження медіального меніску І ступеню. За обставин при виконанні службових обов`язків із захисту Батьківщини, 30 травня 2022 року в районі смт Ворівське, Луганської області, виконуючи бойове завдання, солдат ОСОБА_1 , під час бою потрапив під ворожий мінометний обстріл. Внаслідок влучання ворожого снаряду біля окопу був відкинутий ударною хвилею та отримав травму. Перебував в засобах індивідуального захисту та не перебував в стані алкогольного сп`яніння.
У зв`язку з пораненням ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в наступних закладах охорони здоров`я:
- з 4 червня 2022 року до 20 червня 2022 року у Кіровоградській обласній лікарні, що підтверджується медичною випискою №5464 від 20 червня 2022 року;
- з 20 червня 2022 року до 30 липня 2022 року на реабілітації у зв`язку з закритим переломом 30 травня 2022 року верхньої третини правої великогомілкової кістки без зміщення уламків відповідно до довідки військово-лікарської комісії №84 від 20 червня 2022 року;
- з 25 серпня 2022 року до 20 вересня 2022 року в ДУ «ТМО МВС України в Кіровоградській області», що підтверджується свідоцтвом про хворобу №550/ЗСУ від 20 вересня 2022 року.
23 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до командира із рапортом щодо виплати йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, за періоди з 4 червня 2022 року до 20 червня 2022 року, з 20 червня 2022 року до 30 липня 2022 року та з 25 серпня 2022 року до 20 вересня 2022 р.
Військова частина НОМЕР_1 не надала ОСОБА_1 відповідь на рапорт, додаткову винагороду не виплатила.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати додаткової винагороди, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі також - «Закон №2011-ХІІ»; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частинами другої-четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено Указами Президента України: №133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2022 від 18 квітня 2022 року, №341/2022 від 17 травня 2022 року, №573/2022 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 7 листопада 2022 року, №58/2023 від 6 лютого 2023 року, від 1 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 6 листопада 2023 року №734/2023, від 5 лютого 2024 року №49/2024.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року №217 і від 22 березня 2022 року №350) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є Підтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
До Постанови №168 1 квітня 2022 року постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністр оборони України прийняв рішення - окреме доручення від 23 червня 2022 року №912/з/29, яким, серед іншого, у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, також включати військовослужбовців, які [...] у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24 лютого 2022 року).
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24 серпня 2008 року №402 (далі - «Положення №402»), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).
У Довідці обов`язково зазначити: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
Згідно з пунктом 1 розділу XXIX Порядку №260 (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або повноважень на посаді, виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов`язків (відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді), і до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.
У разі скасування рішення про усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді військовослужбовцям виплачуються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право у зв`язку з усуненням (відстороненням) з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення.
Пунктом 16 розділу І Порядку №260 встановлено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
IV. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов таких висновків.
Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є право позивача відповідно до Постанови №168 на нарахування й виплату додаткової винагороди до 100000 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, отриманим 30 травня 2022 року.
Через таке порання позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у період з 4 червня 2022 року до 20 червня 2022 року, з 20 червня 2022 року до 30 липня 2022 року, з 25 серпня 2022 року до 20 вересня 2022 року.
Указуючи про наявність підстав для виплати додаткової винагороди у цей період, позивач надав довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), видану командиром військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу про результати службового розслідування за фактом отримання поранення від 6 вересня 2022 року №611, за формою визначеною додатком 5 до Положення №402.
У довідці вказано, що при виконанні службових обов`язків із захисту Батьківщини 30 травня 2022 року в районі смт Ворівське, Луганської області, виконуючи бойове завдання, солдат ОСОБА_1 , під час бою потрапив під ворожий мінометний обстріл. Внаслідок влучання ворожого снаряду біля окопу був відкинутий ударною хвилею та отримав травму. Перебував в засобах індивідуального захисту та не перебував в стані алкогольного сп`яніння.
Суд першої інстанцій, задовольняючи позов, зазначив, що військова частина НОМЕР_1 (відповідач) не надіслала відзив на позов і докази, хоча про розгляд справи остання була повідомлена належним чином. Дослідивши надані позивачем документи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Водночас, подаючи до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, відповідач наголосив, що 1 червня 2022 року позивач самовільно залишив бойову позицію. Внаслідок цього позивача було усунуто від виконання службових обов`язків, позбавлено частини грошового забезпечення та, у зв`язку з новими обставинами, призначено повторне службове розслідування за фактом отримання позивачем поранення. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 про результати службового розслідування за фактом отримання поранення від 28 вересня 2022 року №297 вирішено, що поранення позивача не вдається визначити таким, що пов`язане із захистом Батьківщини. Відповідач стверджує, що позивач надав до суду недійсну довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Виходячи зі змісту наведених норм, Суд указує, що додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їхнього здійснення.
Також у період дії воєнного стану додаткова винагорода до 100000 грн на місяць виплачується за час перебування вказаних військовослужбовців на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.
Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), за формою, наведеною у додатку 5 Положення №402, яка видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, що обов`язково містить:
військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини;
інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста;
обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва);
підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов`язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об`єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.
Як убачається з матеріалів справи, за фактом поранення позивача 30 травня 2022 року відповідачем було проведено службове розслідування, прийнятий наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 6 вересня 2022 року №611 й видана позивачу довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 7 вересня 2022 року №1350.
Водночас відповідач в апеляційній скарзі наголошував, що за наслідком повторного службового розслідування за фактом отримання позивачем поранення було прийнято наказ військової частини НОМЕР_1 (з основаною діяльності) від 28 вересня 2022 року №294, у якому зазначено, що поранення позивача 30 травня 2022 року не вдається визначити таким, що пов`язане з виконання бойового завдання при здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Цьому факту суперечать пояснення свідків, які мають протиріччя, також відсутні первинна медична картка огляду безпосередньо на бойових позиціях, що могла б підтвердити статус «бойового» поранення.
З наданих відповідачем до апеляційної скарги документів убачається, що до наказу від 7 вересня 2022 року №623/1, який є визначальним для всіх подальших дій у алгоритмі щодо отримання позивачем збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я, були внесені зміни наказом від 28 вересня 2022 року №297.
У контексті викладеного Суд зауважує, що предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують наявність/відсутність підстав для отримання позивачем збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн на місяць, а тому наведені обставини були ключовими та підлягали обов`язковому встановленню у судовому процесі.
Проте суд апеляційної інстанції такі обставини не з`ясовував. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції послався лише на накази військової частини НОМЕР_1 №88 від 5 червня 2022року, №513 від 16 серпня 2022 року про усунення позивача від виконання службових обов`язків і позбавлення додаткових видів грошового забезпечення, які в матеріалах справи взагалі відсутні.
З наведеного убачається, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов передчасних висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог, не надавши належної правової оцінки доказам та обставинам, що можуть вплинути на правильність вирішення цієї справи.
Такі порушення норм процесуального права зумовлюють необхідність скасування оскаржуваного судового рішення із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо доводів касатора про порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції при долученні до матеріалів справи доказів, наданих відповідачем, Суд зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи, копія ухвали про відкриття провадження у цій справі разом з копією адміністративного позову з додатками, що направлялася рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві, повернулися до суду першої інстанції поштою у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Такі документи були направлені судом першої інстанції відповідачу повторно на іншу відому суду адресу, проте також повернулися у зв`язку з відсутністю адресата.
Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, відповідач указав, що ухвала про відкриття провадження у цій справі вручена йому не була. Твердження суду першої інстанції про належне повідомлення його про розгляд цієї справи не відповідає дійсності.
До суду апеляційної інстанції на підтвердження своїх аргументів відповідач надав нові докази, які не були надані суду першої інстанції (зокрема: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19 серпня 2022 року №196; довідку щодо нарахування та виплаті грошового забезпечення; окреме доручення; акт проведення службового розслідування; витяг із наказу військової частини НОМЕР_1 (з основаною діяльності) від 28 вересня 2022 року №297; матеріали службового розслідування).
У частині першій статті 306 КАС України передбачено, що суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: 1) з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; 2) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; 3) з`ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи; 4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи; 5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції; 6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи; 7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції; 8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.
Згідно з частиною четвертою статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Положеннями вказаної статті 308 КАС України передбачається, що метою апеляційного перегляду є перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Апеляційний суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19 листопада 2019 року у справі №826/12675/15 та від 4 червня 2021 року у справі №160/2734/20, аналізуючи положення частини четвертої статті 308 КАС України, указав, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник). Указане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі у них наявні докази, і недопущення зловживання стороною правами.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2023 року в цій справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2023 року закінчено дії щодо підготовки справи до апеляційного розгляду і призначено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Зі змісту вказаних ухвал убачається, що, здійснюючи підготовку справи до апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції, у порушення імперативних положень статті 306 КАС України, не вирішив питання про долучення нових доказів, доданих до апеляційної скарги. Зі змісту оскаржуваної постанови також випливає, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо можливості прийняття до матеріалів справи додатково поданих апелянтом (відповідачем) доказів та, відповідно, дослідження таких доказів.
Отже, під час нового розгляду суду апеляційної інстанції також необхідно розглянути питання можливості прийняття зазначених доказів і доцільності надання їм правової оцінки.
Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням вимог процесуального права, що є підставою для його скасування з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови та установити наведені в ній обставини, які входять до предмету доказування.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Холоденка Романа Володимировича задовольнити частково.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року скасувати, а справу направити до цього ж суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
……………………………….
……………………………….
……………………………..
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду
