Єдиний державний реєстр судових рішень
05.09.2024
Справа № 720/2525/24
Провадження 3/720/986/24
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2024 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючого по АДРЕСА_1 , за ст. 204-1 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
28 серпня 2024 року начальником прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , в якому зазначено, що 28 серпня2024 року близько 02 години 29 хвилин під час перетинання державного кордону в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Мамалига», що знаходиться на території с. Мамалига Дністровського району Чернівецької області, громадянка України ОСОБА_3 на паспортний контроль пред`явила для в`їзду в України з р. Молдова паспорт громадянина Республіка Молдова для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 16 липня 2024 року, видане органом «ASP», тобто вчинила спробу незаконного перетинання державного кордону без відповідного для громадянина України документа, чим порушила вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в України громадянами України» та постанову Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 204-1 ч. 1 КУпАП.
ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилась без поважних для суду причин.
Відповідно до ст. 268 КУпАП вважаю, що справу про адміністративне правопорушення можливо розглянути у відсутності ОСОБА_2 на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Зі змісту вказаної статті та ч. 4 ст. 55 Конституції України випливає, що воля держави, спрямована на припинення протиправних дій, виражена досить чітко, тому що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе тільки па підставах, установлених у законі. Якщо такі підстави відсутні або якщо вина особи у вчиненні діяння з цих підстав не доведена, особу не може бути піддано будь-якому заходу адміністративного стягнення.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин (ст. 248 КУпАП).
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст даної статті визначає предмет доказування органів адміністративної юрисдикції, які на етапі слухання справи мають проаналізувати зібрані матеріали і обставини справи. Щоб винести мотивоване і законне рішення, органу адміністративної юрисдикції необхідно встановити, чи був учинений адміністративний проступок. Це означає, що необхідно з`ясувати, чи мають місце в діянні особи, яка притягується до відповідальності, всі ознаки, що характеризують склад адміністративного проступку.
Під складом адміністративного проступку розуміють сукупність установлених законом суб`єктивних і об`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративний проступок. Структура складу містить у собі чотири елементи (підсистеми): 1)суб`єкт правопорушення; 2) об`єкт правопорушення; 3) суб`єктивну сторону; 4) об`єктивну сторону правопорушення. Відсутність хоча б однієї ознаки, що характеризує суб`єкт, об`єкт, суб`єктивну сторону або об`єктивну сторону адміністративного проступку, свідчить про те, що це правопорушення не відбувалося.
Так, диспозицією ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність перетинання або спроба перетинання державного кордону України або будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об`єктом даного адміністративного проступку є встановлений порядок управління, а також безпека особи, суспільства і держави.
Об`єктивна сторона цього правопорушення виражається у перетинанні державного кордону України поза пунктами пропуску, а також у пунктах пропуску через державний кордон України без установлених документів або дозволу відповідних органів державної влади. Під незаконним перетинанням державного кордону громадянами України, іноземними громадянами й особами без громадянства слід розуміти залишення особою території однієї держави і переміщення на територію іншої держави шляхом самовільного (без відповідного документа або відповідного дозволу) перетинання державного кордону України.
Із суб`єктивної сторони незаконне перетинання державного кордону припускає прямий умисел, тобто виражається в умисній формі вини. Особа усвідомлює, що незаконно перетинає кордон і бажає зробити такі протиправні дії. Такі дії із суб`єктивної сторони можуть бути вчинені лише із прямим умислом.
Відповідно до ст.251КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення
У пункті 4 Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010роз`яснено, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст.ст.1, 3, ч.2 ст. 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту. Відповідно до п.4.1 вказаного Рішення вказано, що процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Суд також звертає увагу на принципи Європейської Конвенції «Про громадянство» від 06 листопада 1997 року (ратифікованою Україною Законом від 20 вересня 2006 року), згідно якої Україна зобов`язалася гарантувати права громадян із множинним громадянством, зокрема ст. 17, відповідно до якої, визначаючи права та обов`язки, пов`язані із множинним громадянством: громадяни держави - учасниці, які мають інше громадянство, мають на території держави учасниці, в якій вони проживають, ті самі права та обов`язки, як і інші громадяни держави-учасниці.
За приписами ч. 3 ст.6Закону України«Про прикордоннийконтроль» від05листопада 2009року (зі змінами), пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Такі ж вимоги встановлені статтею 12 Закону України «Про державний кордон України», згідно якої пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами ДСПУ за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до п.п. 12, 14 ч.1 ст.1Закону України«Про прикордоннийконтроль» паспортний документ - це виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред`явника, дає право на в`їзд або виїзд з держави і визнаний Україною.
Здійснюючи перевірку паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України вчиняють такі дії з метою встановлення дійсності документів та їх належності відповідній особі.
Із матеріалів провадження вбачається та це не спростовано доказами, що при перетині кордону України 28 серпня 2024 року ОСОБА_3 на паспортний контроль пред`явила для в`їзду в України з р. Молдова дійсний та належний їй паспорт громадянина Республіка Молдова для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 16 липня 2024 року, видане органом «ASP»,.
Такий документ посвідчує її особу, виданий уповноваженим органом держави ОСОБА_4 , визнаний Україною та дає право на в`їзд або виїзд з держави, що відповідає і вимогам Європейської Конвенції «Про громадянство».
З протоколу про адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_2 не вбачається та не вказано жодної дії, вчиненої останньою, що підпадає під ознаки об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, а матеріали справи про адміністративного правопорушення не містять жодних доказів, що подані ОСОБА_5 документи, при перетині державного кордону 28 серпня 2024 року у пункті пропуску «Мамалига» містять недостовірні відомості про особу та є підробленими чи недійсними.
За таких обставин суд вважає, що дії ОСОБА_2 не суперечать вимогам ст. 12 Закону України «Про державний кордон України», ст.6Закону України«Про прикордоннийконтроль» від05.11.2009року (зі змінами), оскільки вона перетинала кордон за дійсним паспортним документом.
Такий висновок узгоджується із положеннями, які встановлені Європейською Конвенцією «Про громадянство».
Посилання в протоколі про адміністративне правопорушення на приписи ст.2Закону України«Про громадянство» про те, що громадяни України, які набули громадянство іншої держави, у правових відносинах з Україною залишаються лише громадянами України, не свідчить про недійсність документів щодо громадянства, виданих іншою державою у встановленому порядку.
У справі відсутні і суду не були надані докази, що ОСОБА_3 , подаючи при перетині кордону України на паспортний контроль дійсний паспорт р. Молдова, діяла з прямим умислом на перетинання кордону у незаконний спосіб, без відповідних документів.
Оскільки, недоведена суб`єктивна сторона правопорушення, яке поставлене у вину ОСОБА_2 , то необґрунтованим є і протокол про адміністративне правопорушення про наявність складу правопорушення, передбаченого ст.204-1ч.1КУпАП у її діях .
Згідно ст.62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.
За таких обставин, оскільки винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом, вважаю, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 204-1 ч. 1, 245, 247 ч. 1 п. 1, 268, 280, 283-285, 287-291 КУпАП, суддя, -
Постановив:
Провадження в справі про адміністративне порушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до Чернівецького апеляційного суду Чернівецької області.
Суддя Ляху Г.О.
