Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2024 рокуСправа №160/18742/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон Анни Олегівни розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: 12 липня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження перерахованої та виплачуваної з 01 квітня 2024 року після набуття чинності рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року у справі №3-123/2023(229/23) пенсії ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії ЧАЕС, інваліду другої групи, призначену в розмірі відшкодування фактичних збитків максимальним розміром;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01 квітня 2024 року розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії ЧАЕС, інваліду другої групи, призначену у розмірі відшкодування фактичних збитків без обмеження розміру пенсії її максимальним розміром з урахуванням висновку, викладеного у рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року у справі №3-123/2023(229/23).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Всупереч прийнятому Конституційним Судом України рішенню від 20.03.2024 №2=р(ІІ)/2024 позивачу протиправно обмежено пенсію десятьма прожитковими мінімумами. У зв`язку з цим позивач звернувся з даним позовом до суду.
18.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався. В межах визначеного судом строку відзив на позовну заяву не надав, клопотання про продовження відповідного строку не заявив.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 22.08.2003.
Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія №1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим повторно 24.11.2022 Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 17.02.2012 Департаментом контррозвідки Служби Безпеки України, позивач має статус інваліда війни ІІ групи.
Згідно з довідкою до Акта огляду МСЕК серії 10ААА №574775 від 26.01.2012 позивачу з 10.01.2012 встановлено другу групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов`язане з виконанням службових обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до даних довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10ААА №073981 від 26.01.2012 ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках складає 70%.
Позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків (70%) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що 29.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою (за вх.№25209/С-0400-24 від 29.05.2024), в якій просив провести з 20.03.2024 перерахунок та виплату його основної пенсії по інвалідності на підставі положень статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2=р(ІІ)/2024 у справі №3-123/2023(229/23).
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпроперовській області, листом від 27.06.2024 №37233-25209/С-01/8-0400/24 повідомило позивача про те, що пенсія позивача обчислена від заробітної плати, визначеної за 2014, 2015 та 2016 роки, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 33231,09 грн., процент втрати працездатності згідно довідки МСЕК - 70% (33231,09 грн. х 70% = 23261,76 грн.).
Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить 4,15676.
Відповідач зауважив, що основний розмір пенсії від середнього заробітку становить 23261,76 грн.; додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам з інвалідністю ІІ групи 379,60 грн.; підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи 944,40 грн. (2361,00 грн.х40%); цільова грошова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи 50,00 грн. Загальна сума пенсії позивача, з урахуванням застосованих обмежень в індексації, становить 22374, 54 грн. (23261,76 грн.+379,60 грн.+944,40 грн. +50,00 грн. за вирахуванням обмежень в індексації з 01.03.2023 в розмірі 2046,11 грн.та обмежень в індексації з 01.03.2024 в розмірі 215,11 грн.).
Зазначені обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи рішенням відповідача про перерахунок пенсії позивача з 01.03.2024.
Відповідач також зазначив, що розмір пенсії позивача не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Натомість, позивач в позовній заяві зазначає, що відповідачем розраховано розмір пенсії позивача станом на 01 квітня 2024 року в розмірі 39266,66 грн., проте, розмір пенсії з урахуванням обмежень становить 23610,00 грн., з чим позивач не погоджується.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 7 статті 43 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі Закон №2262-XII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2=р(ІІ)/2024 у справі №3-123/2023(229/23) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.
Також, суд звернув увагу, що стаття 67 закону №796XII у первинній редакції, яка була чинною на час призначення позивачу пенсії, не містила приписів щодо обмеження її максимального розміру, натомість містила вимогу щорічного підвищення конкретних розмірів усіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя й зростання мінімальної заробітної плати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 2361 гривня.
У зв`язку із зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність здійснюється перерахунок мінімальних та максимальних розмірів пенсій, надбавок, підвищень, інших доплат до пенсії, які обчислюються з урахуванням цього показника.
При цьому, пунктом 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом на 01.01.2024, проводиться з 01.03.2024 разом зі здійсненням щорічної індексації пенсій, передбаченої частиною другою статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином станом на 01.03.2024 року максимальний розмір пенсії становить 23610,00 грн.
В свою чергу судом встановлено, що відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.03.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 28.02.2024.
Згідно з даними проведеного перерахунку розмір пенсії позивача станом на 01.03.2024 року становить 22374,54 грн.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що розмір пенсії позивача фактично не перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений в 2024 році.
Згідно з вимогами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб підлягає захисту у разі встановленням судом факту їх порушення.
Верховний Суд України, розглядаючи справу №21-438а12, у своїй постанові від 26.03.2013 дійшов висновку про те, що відповідно до частини першої статті 2, пункті 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.
Матеріали даної справи не містять доказів того, що розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку з 01.03.2024 обмежений максимальним розміром.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ідентифікаційний код: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон
