ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 748/2489/19

провадження № 51-3050 км 20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

засудженої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду

від 26 січня 2024 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 )

засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 194 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Змістоскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 січня

2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

2. Цим вироком ухвалено стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди - 115 715 грн, моральної шкоди - 100 000 грн. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

3. Ухвалами Чернігівського апеляційного суду від 02 квітня 2020 року та 23 липня 2021 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 був залишений без змін, однак ці ухвали апеляційного суду були скасовані постановами Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року та 08 вересня 2022 року відповідно.

4. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 26 січня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

5. Суд визнав ОСОБА_6 винуватою в умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.

6. Як установив суд, ОСОБА_6 в ніч з 04 на 05 липня 2019 року, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, прийшла до господарства АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_8 та за допомогою газової запальнички підпалила тюк сіна, після чого полум`я перекинулось на господарську будівлю, у якій знаходилась худоба, та на житловий будинок за зазначеною адресою. В результаті підпалу вогнем було знищено житловий будинок, господарську будівлю, колодязь, худобу, собаку, курей, чим спричинено

ОСОБА_8 матеріальних збитків на загальну суму 115 715 грн.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. У касаційній скарзі захисник, як убачається з її змісту, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.

8. Обґрунтовуючи свої вимоги захисник зазначає про те, що вирок місцевого суду ухвалено на припущеннях та сумнівних доказах. Стверджує, що під час розгляду зазначеного кримінального провадження:

- не було встановлено мети, мотиву та складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК;

- жоден із свідків не вказав на причетність його підзахисної до підпалу та про наявність у неї конфлікту з потерпілою;

- не встановлено, що мала місце подія вказаного злочину, оскільки згідно висновку пожежно-технічної експертизи № 70 від 12 вересня 2019 року встановити осередок, джерело та причину виникнення пожежі не можливо;

- потерпіла не вказала на наявність між нею і ОСОБА_6 конфлікту, а стверджувала, що перед пожежею чула, що вночі на її лавці хтось розмовляв, голосу ОСОБА_6 вона не чула;

- залишено поза увагою, що під час слідчого експерименту ОСОБА_6 не змогла вказати місце підпалу, та повідомила, що хвіртка до домогосподарства була відчинена, що не узгоджується з показаннями потерпілої;

- під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД) ОСОБА_6 умисно відповідала на питання співрозмовника, знаючи про те, що її розмови записують.

9. Також захисник посилається на порушення права на захист ОСОБА_6 , оскільки з показань його підзахисної вбачається, що близько 05 год 05 липня 2019 року її незаконно затримали в неї вдома працівники поліції та в подальшому відвезли до Чернігівського райвідділу поліції, де на неї вчинявся тиск. Того ж дня о 13:45 лікар діагностував у неї стан алкогольного сп`яніння, а в період з 15:10 до 17:30 за її участю проведено психофізичне інтерв`ю з використанням поліграфа і о 22:24 вона видає запальничку за місцем свого проживання. Всі зазначені процесуальні дії, як і її допит того дня працівником поліції вчинялися без участі захисника, який був залучений 06 липня 2019 року після 01 год. З огляду на це вважає, що з урахуванням положень ст. 87 КПК усі докази у справі є недопустимими.

10. Наголошує, що суд апеляційної інстанції свою ухвалу, в порушення вимог ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), обґрунтував загальними посиланнями на матеріали досудового розслідування, при цьому проігнорував доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_6 до вчинення злочину. Також, на думку захисника, цим судом не виконані вказівки Верховного Суду, висловлені в постановах від 15 жовтня 2020 року та 08 вересня 2022 року.

11. Зазначає також, що посилання апеляційного суду на спростування постановою про закриття кримінального провадження недозволених методів слідства так і сама постанова слідчого Державного бюро розслідування не відповідають вимогам ст. 2 КПК.

12. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

13. Захисник ОСОБА_5 та засуджена ОСОБА_6 підтримали подану захисником касаційну скаргу, а прокурор заперечував щодо її задоволення.

Мотиви Суду

14. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

15. Так, згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

16. Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

17. Статтею 438 КПК передбачено підстави для скасування або зміни судових рішень при розгляді кримінальних проваджень у суді касаційної інстанції, якими є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися положеннями статей 412-414 цього Кодексу.

Щодо доводів сторони захисту про недоведеність причетності засудженої до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, відсутність події та складу кримінального правопорушення

18. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції дослідив зібрані в провадженні докази в їх сукупності за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, перевірив доводи сторін обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження, передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК.

19. У судовому засіданні ОСОБА_6 не визнала свою винуватість, стверджувала, що тієї ночі спала вдома, прокинувшись вночі, побачила зарево, почула крики, вийшовши на вулицю, побачила пожежу в домогосподарстві потерпілої. Вона побігла допомагати, виносила документи з будинку, однак, коли потерпіла почала її звинувачувати у підпалі та погрожувати їй, пішла додому. Після цього, побоюючись погроз з боку потерпілої, зібрала свої документа та завезла їх до співмешканця в с. Кувечичі, додому повернулася години через три та лягла спати. Прокинулася від того, що її розбудили працівники поліції.

20. Разом із тим, твердження сторони захисту про непричетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, місцевий суд всебічно та повно дослідив та визнав їх такими, що суперечать встановленим обставинам.

21. Обґрунтовуючи свої висновки про наявність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, місцевий суд правильно послався на показання потерпілої, низки свідків, а також на фактичні дані, що містяться у висновках експертиз, письмових документах, зміст яких детально викладено у вироку. При цьому, з достатньою повнотою перевіривши всі доводи сторони захисту цей суд навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази, відкинув інші, виклав критичний аналіз цьому та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

22. Такий висновок місцевого суду зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК на підставі всіх з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

23. Доводи сторони захисту щодо відсутності події кримінального правопорушення, оскільки згідно висновку пожежно-технічної експертизи № 70 від 12 вересня 2019 року встановити осередок, джерело та причину виникнення пожежі не можливо належним чином перевірені та спростовані судом апеляційної інстанції. Зокрема цей суд, вказав, що зазначений висновок не виключає умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, а лише свідчить про те, що оскільки зазначена експертиза проводилася у вересні 2019 року, коли місце пожежі та його сліди видозмінилися, наданих матеріалів було недостатньо експерту для встановлення таких обставин. Разом із тим, суд правильно послався на те, що обставини перебігу пожежі були підтверджені, як потерпілою, так і свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які повідомили суду, що спочатку загорівся хлів потерпілої, потім її будинок. Такі показання повністю узгоджуються із фактичними даними Акту про пожежу від 05 липня 2019 року, відповідно до якого встановлено, що причиною пожежі є підпал, а також Звіту про причину виникнення пожежі від 05 липня 2019 року, відповідно до якого осередок пожежі знаходився в копиці сіна, яка була біля дерев`яного паркана (т. 1 а. п. 148-149).

24. Щодо доводів сторони захисту про відсутність складу кримінального правопорушення, не встановлення мотиву та мети злочину, то Суд зазначає наступне. Частиною 1 ст. 194 КК встановлено відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах. Юридичний аналіз даної норми свідчить про те, що законодавець указав тут на дві ознаки об`єктивної сторони складу цього злочину: суспільно небезпечне діяння «знищення або пошкодження чужого майна» та суспільно небезпечні наслідки «шкода у великих розмірах». За конструкцією об`єктивної сторони склад злочину передбачений у ч. 1 ст. 194 КК є матеріальним, оскільки передбачає наслідки як обов`язковий елемент його об`єктивної сторони (причинний зв`язок між діяннями та наслідками).

25. Водночас, кваліфікований склад, визначений ч. 2 ст. 194 КК передбачає відповідальність за «те саме діяння» та містить кілька альтернативних (окремих) кваліфікуючих ознак: 1) вчинення шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків. При цьому обґрунтовано кожній із них надано цілком самостійне значення.

26. Нормативний зміст складу даного злочину пов`язаний з особливим варіантом його утворення - заміщення обов`язкової характеристики основного складу - «що заподіяло шкоду у великих розмірах» (ч. 1 ст. 194 КК) обтяжуючими обставинами «вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом; заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах; спричинило загибель людей; спричинило інші тяжкі наслідки» (ч. 2 ст. 194 КК).

27. Отже, під словами «те саме діяння» законодавець має на увазі лише «суспільно небезпечне діяння», як ознаку об`єктивної сторони складу аналізованого злочину.

28. Диференціюючи кримінальну відповідальність за умисне знищення або пошкодження чужого майна, у випадку вчинення відповідного злочину шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, обов`язковою характеристикою є не наслідки, а «загальнонебезпечний спосіб знищення або пошкодження», оскільки основним аргументом на його користь є більш вагома соціальна значущість (суспільна небезпека) способу знищення або пошкодження чужого майна порівняно з «шкодою у великих розмірах». Криміналізація такого посягання на майно переслідує за мету захистити не лише відповідні аспекти відносин власності, але і таке правове благо, як громадська безпека.

29. Таким чином, Суд приходить до висновку, що словосполучення «те саме діяння», яке використовується в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК, указує на те, що до діяння в цій статті слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті при кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом.

30. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим чи непрямим умислом. При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій власникові майна заподіюється шкода. У разі знищення чи пошкодження майна загальнонебезпечним способом винний передбачає або може і повинен передбачити те, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само знищити або пошкодити майно, при цьому, не лише те, на яке вчиняється посягання. У такому випадку умисел особи спрямований саме на знищення чи пошкодження конкретного майна загальнонебезпечним способом, стосовно ж інших тяжких наслідків, психічне ставлення особи характеризується необережною формою вини.

31. За змістом положення ст. 194 КК мотив і мета не є обов`язковими ознаками цього злочину. Їх встановлення є важливим лише у разі необхідності відмежування цього складу злочину від інших, вчинення яких супроводжується знищенням чи пошкодженням чужого майна.

32. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 умисно за допомогою запальнички підпалила ОСОБА_11 , що був біля дерев`яного паркана потерпілої та пішла до себе додому. Водночас ОСОБА_6 бачила як воно тліло. Внаслідок дій винної, знищено все майно потерпілої (хата, меблі, одяг, хлів, худоба, заготовлене сіно та дрова).

33. У зв`язку з викладеним доводи сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК є неприйнятними, а дії ОСОБА_6 кваліфіковано правильно.

34. Посилання захисника на те, що після затримання ОСОБА_6 згідно довідки Чернігвського райвідділу поліції ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 14 грудня 2020 року в період з 10 липня 2019 року по 14 грудня 2020 року в селі Антоновичі було зафіксовано два факти про пожежі та підпали проте відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) не вносилися (т. 3 а. п. 24), що на думку сторони захисту свідчить про непричетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого їй злочину, є неприйнятними з огляду на таке.

35. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалася в умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Щодо порушення права на захист ОСОБА_6 , застосування фізичного і психологічного тиску на неї та визнання внаслідок цього всіх доказів у провадженні недопустимими в розумінні ст. 87 КПК.

37. Відповідно до положень ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

38. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

39. Суд вкотре наголошує, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.

40. У касаційній скарзі захисник стверджує про порушення права на захист ОСОБА_6 , оскільки з показань його підзахисної вбачається, що близько 05 год 05 липня 2019 року її незаконно затримали в неї вдома працівники поліції та в подальшому відвезли до Чернігівського райвідділу поліції, де на неї вчинявся тиск. Того ж дня о 13:45 лікар діагностував у неї стан алкогольного сп`яніння, а в період з 15:10 до 17:30 за її участю проведено психофізичне інтерв`ю з використанням поліграфа і о 22:24 вона видає запальничку за місцем свого проживання. Всі зазначені процесуальні дії, як і її допит того дня працівником поліції вчинялися без участі захисника, який був залучений лише 06 липня 2019 року після 01 год. З огляду на це вважає, що з урахуванням положень ст. 87 КПК усі докази у справі є недопустимими, у тому числі й ті, що отримані після залучення захисника. Разом із тим такі доводи сторони захисту були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, та належним чином спростовані.

41. Так, згідно наданої прокурором в ході апеляційного провадження постанови старшого слідчого П`ятого СВ (з дислокацією у м. Чернігів) ТУ ДБР у м. Києві від 3 липня 2023 року про закриття кримінального провадження у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 42021270000000019 від 11 лютого 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, за результатами досудового розслідування даних про вчинення даних про вчинення працівниками поліції стосовно ОСОБА_6 будь-яких неправомірних дій свого підтвердження не встановлено і закрито кримінальне провадження за відсутністю події злочину. В ході проведеного досудового розслідування було допитано ОСОБА_6 , яка повідомляла про нанесення їй тілесних ушкоджень, завдання фізичного болю співробітниками поліції та нелюдське відношення у відділенні поліції. Також було здійснені запити до різноманітних установ щодо з`ясування всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, ініційовано питання проведення службового розслідування за вказаним фактом і за результатами проведеного розслідування даних про вчинення працівниками поліції стосовно ОСОБА_6 будь-яких неправомірних дій свого підтвердження не встановлено, що свідчить про відсутність події злочину.

42. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що слідчий діяв в межах норм діючого законодавства, перевірку провів належним чином, зібрав і вивчив необхідні матеріали, надав їм належний аналіз та виходячи з зібраних даних прийняв постанову про закриття кримінального провадження.

43. Крім того, інтереси ОСОБА_6 були представлені професійним захисником, який уповноважений був уживати усіх передбачених законом заходів для захисту інтересів своєї підзахисної. Разом з тим, у матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що зазначена постанова була оскаржена у передбаченому КПК порядку.

44. Також колегія суддів врахувала, що при затриманні, обвинувачена ОСОБА_6 проходила первинний медичний огляд як затримана особа в Чернігівській центральній районній лікарні, який показав відсутність тілесних ушкоджень. Було виявлено лише старі рубці, що також прямо виключає застосування до обвинуваченої фізичного впливу. Крім того, в ході проведення НСРД також не було здобуто жодного підтвердження про застосування щодо ОСОБА_6 фізичного чи психологічного впливу, при тому, що як повідомляла остання в судовому засіданні, їй було відомо про здійснення запису розмов.

45. Також суд апеляційної інстанції спростував позицію сторони захисту про фактичне затримання ОСОБА_6 , з урахуванням вищевикладеного та з огляду на відсутність жодних доказів про примусовість її перебування з працівниками поліції, добровільності участі у проведенні початкових слідчих діях, або відсутності у неї змоги вільно пересуватися. При цьому, до проведення з ОСОБА_6 початкових слідчих дій, зокрема, і огляду місця події в ході якого вона видала запальничку та пояснила, що саме за допомогою неї вчинила підпал, в органу досудового розслідування не було законних підстав для підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину та виклику для неї захисника. Однак після отримання інформації щодо причетності ОСОБА_6 до вчинення злочину її було затримано за підозрою о 00 год. 09 хв. та направлено виклик до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

46. Суд вкотре наголошує, що послідовно визнає недопустимими показання, отримані від підозрюваної особи під час слідчих дій у випадку порушення її права зберігати мовчання і не свідчити проти себе. Це пояснюється тим, що право особи давати показання без застосування примусу лежить у самому серці кримінального процесу, тому для оцінки допустимості показань визначальним є дотримання права особи зберігати мовчання, і, відповідно, права бути поінформованим про такі права. Порушення цих прав має або може мати прямий вплив на зміст отриманих показань і, таким чином, такі порушення є релевантним фактором для оцінки допустимості показань.

47. Однак у цій справі не йдеться про допустимість показань, наданих особою до її затримання, оскільки жодні відомості, які були повідомлені засудженою в цей час, не були використані під час судового розгляду і не бралися до уваги судом при оцінці обставин справи, а сама обвинувачена була безпосередньо допитана місцевим судом. Крім того, місцевий суд визнав недопустимим доказом по справі довідку про результати опитування з використанням поліграфа від 05 липня 2019 року, яке було проведено в період з 15:10 до 17:30 спеціалістом-поліграфологом підполковником поліції ОСОБА_12 , оскільки він наданий з порушенням ст. 243 КПК.

48. Стосовно протоколу огляду місця події від 05 липня 2019 року, згідно з яким оглянуто господарство АДРЕСА_1 , то Суд зауважує, що цю слідчу дію проведено на підставі добровільної заяви ОСОБА_6 , яка міститься у матеріалах провадження (т. 1 а. с. 122). Надалі у встановленому КПК порядку, за клопотанням слідчого СВ Чернігівського РВП ГУНП в Чернігівській області було отримано ухвалу слідчого суді Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2019 року за (т. 1 а. п. 131-132). Порядок проведення цієї слідчої дії узгоджується з положеннями статей 234-236 КПК, при цьому відсутність захисника не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону, оскільки ця дія могла бути проведена і без його участі.

49. Відповідно до протоколу огляду місця події від 05 липня 2019 року ОСОБА_6 добровільно видала запальничку, яка знаходилася на столі та в подальшому була поміщена до спеціального пакету (т. 1 а. п. 124-125). При цьому, у матеріалах провадження також міститься заява ОСОБА_6 про добровільну видачу працівникам поліції запальнички (т. 1 а. п. 123).

50. Відповідно до витягу з ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 194 КК по факту підпалу будинку АДРЕСА_1 були внесені 05 липня 2019 року о 18:49. ОСОБА_6 була затримана 06 липня 2019 року о 00:15, про що було складено протокол о 03:57, де міститься й підпис її захисника ОСОБА_5 (т. 1 а. п. 209-211).

51. Тоді ж у період з 00:20 до 00:30 ОСОБА_6 було роз`яснено процесуальні права передбачені КПК, зокрема право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання; ставити питання під час проведення процесуальних дій, подавати зауваження та заперечення щодо порядку їх проведення, які заносяться до протоколу; право на захист, про що свідчить наявний у матеріалах провадження протокол, де остання зазначила, що бажає, щоб її захисником був ОСОБА_5 (т. 1 а. п. 209-211, 214).

52. Відповідно до наявного в матеріалах кримінального провадження доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, яка відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважається затриманою та/або стосовно якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою від 06 липня 2019 року № 025-0000904 адвокатові ОСОБА_5 необхідно забезпечити надання безоплатної вторинної правової допомоги та прибути 06 липня 2019 року о 01:24 за зазначеною в дорученні адресою. Час видачі доручення 00:24 (т. 1 а. п. 212).

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість результатів слідчого експерименту та показів допитаних у судовому засіданні свідків - понятих, які були присутні під час проведення цієї слідчої дії.

53. Відповідно до встановленого КПК порядку належна правова процедура проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за відсутності протиправного тиску на підозрюваного, обвинуваченого, за його волею та вільним волевиявленням, за умов усвідомлення ним права мовчати і не свідчити проти себе, забезпечення права на захист і правову допомогу, справедливості кримінального провадження в цілому.

54. До системи таких гарантій належить участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту, забезпечення участі захисника тощо.

55. Як убачається з матеріалів провадження 06 липня 2019 року проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_6 , про що складено протокол, відповідно до якого в період із 20:51 до 21:12 ОСОБА_6 у присутності свого захисника ОСОБА_5 та двох понятих відтворювала, яким чином тієї ночі вона здійснила підпал сіна, зокрема показувала конкретні обставини, як зайшла до домогосподарства, як були розташовані будівлі на подвір`ї, де знаходилося сіно, як тримала запальничку, скільки разів, на якій висоті та яким чином здійснила запуск запальнички. Також вона вказала як сіно тліло, однак не горіло. При цьому ОСОБА_6 продемонструвала напрямок світла з будинку та вказала, що світло з будинку не було яскравим, а схоже було нате, що працював телевізор чи світив нічник.

56. З огляду на викладене твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_6 під час слідчого експерименту не змогла вказати місце підпалу, є безпідставними.

57. Зазначена слідча дія була безперервно записана на флешкарту (т. 2 а. п. 25-28), із якої вбачається, що ОСОБА_6 перед початком проведення були роз`яснені її права, слідча дія проводилася за безпосередньої участі її захисника та понятих, обставини вчинення кримінального правопорушення вона відтворювала вільно. Будь яких даних, які б свідчили про те, що під час слідчого експерименту до ОСОБА_6 застосовувався тиск матеріали кримінального провадження не містять.

58. Отже суд апеляційної інстанції, обґрунтовано погодився із висновками зробленими місцевим судом, та зазначив, що місцевий суд правильно послався у вироку на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту проведеного за участю ОСОБА_6 та у присутності її захисника, як на доказ, що підтверджує винуватість останньої.

59. Відповідно до абзацу 4 ч. 7 ст. 223 КПК під час судового розгляду справи як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії можуть бути допитані поняті. Поняті ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які були безпосередньо присутніми під час проведення слідчого експерименту, допитувались місцевим та підтвердили добровільність відтворення ОСОБА_6 на місці події обставин вчинення кримінального правопорушення та відповідних пояснень, а також вказали на відсутність жодного тиску на неї.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість результатів НСРД.

60. Згідно з положеннями ст. 260 КПК аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

61. Метою аудіоконтролю особи є спостереження за діями та розмовами особи (шляхом прослуховування та фіксації розмов) у будь-якому місці його перебування, незважаючи на те, що це місце є його власністю чи він там тимчасово перебуває, а метою відеоконтролю - візуальне негласне спостереження за діями особи (шляхом відеозапису та аудіофіксації) у будь-якому місці його перебування для отримання інформації, яка має значення для досудового розслідування. У межах строку дії ухвали про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю особи ця негласна слідча (розшукова) дія може проводитися як безперервно, так і епізодично.

62. Відповідно до матеріалів кримінального провадження ухвалою слідчого судді Чернігівського апеляційного суду від 06 липня 2019 року було надано дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_6 , а саме аудіо-, відеоконтролю особи з фіксацією її розмов, інших звуків, рухів, дій в місцях її тимчасового перебування у публічно доступних місцях, в тому числі ІТТ № 1 ГУНП в Чернігівській області, терміном на один місяць (т. 2 а. п. 36-37). Зазначена ухвала була видана на підставі клопотання про дозвіл на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи від 06 липня 2019 року (т. 2 а. п. 33-34).

63. На підставі доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих та НСРД у порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК від 06 липня 2019 року працівникам СКП Чернігівського РВП ЧВП ГУНП в Чернігівській області доручено організувати проведення НСРД щодо ОСОБА_6 (т. 2 а. п. 38).

64. Як убачається із долучених до протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 15-22 серпня 2019 року оптичних носіїв інформації, вказана НСРД проводилась з 06 по 08 липня 2019 року, тобто після того, як ОСОБА_6 була затримана, їй роз`яснено її права та забезпечено захисником. При цьому, присвоєння інвентаризаційних номерів оптичним носіям 05 липня 2019 року не свідчить про порушення вимог КПК. Отже твердження сторони захисту про проведення цієї НСРД до затримання ОСОБА_6 спростовуються матеріалами справи.

65. Відповідно до долученого до матеріалів кримінального провадження протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 15-22 серпня 2019 року зафіксовано, що ОСОБА_6 спілкувалася з співрозмовницею, в тому числі й щодо подій які мали місце в ніч з 04 на 05 липня 2019 року. Зокрема, обвинувачена в ході розмови з співкамерницею зазначила, що після розпиття спиртних напоїв підпалила сіно у сусіда, в результаті чого згоріла хата, хлів і худоба. При цьому, відповідно до її показів наданих у судовому засіданні, вона знала, що її розмови будуть записані, оскільки про це її повідомив захисник.

66. Сам по собі факт фіксації таких розмов не впливає на допустимість відомостей, які містяться у протоколі проведення НСРД, натомість аудіо-, відеоконтроль особи проведено на підставі ухвали слідчого судді від 06 липня 2019 року та доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих та НСРД у порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК від 06 липня 2019 року, а протокол від 15-22 серпня 2019 року не суперечить вимогам ст. 260 КПК.

67. Цьому доказу також надана оцінка апеляційним судом, який зазначив, що доводи сторони захисту про необ`єктивність результатів проведених НСРД, через розуміння ОСОБА_6 про фіксацію розмови та надання відповідей з метою залишення її у спокої, не може визнати обґрунтованими. При цьому суд послався на те, що під час розмови із співкамерницею, обвинувачена ОСОБА_6 повідомляла конкретні деталі перебігу досліджуваних подій, які не можна визнати надуманими та такими, що надавалися співрозмовнику з метою закінчення розмови, про що зазначає сторона захисту. Також, зафіксована розмова була тривалою, і окрім обставин кримінального провадження велися розмови на інші теми.

Щодо доводів сторони захисту про невиконання судом апеляційної інстанції постанов Касаційного кримінального суду Верховного Суду

68. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що це кримінальне провадження тричі було предметом перегляду суду апеляційної інстанції. Два попередні рішення суду апеляційної інстанції були скасовані постановами Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема:

1) за постановою від 15 жовтня 2020 року, оскільки судами попередніх інстанцій не досліджено питання, чи мала ОСОБА_6 умисел на спричинення шкоди, яка настала внаслідок загоряння, тобто чи наявна у цьому випадку в діях ОСОБА_6 . суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК та не надано на нього чіткої відповіді, обґрунтованої дослідженими в суді доказами;

2) за постановою від 08 вересня 2022 року, оскільки суд апеляційної інстанції: належним чином не перевірив та не спростував доводів апеляційної скарги захисника про застосування до ОСОБА_6 тиску з боку працівників поліції; не перевірив доводів захисника про незаконність, на його думку, затримання ОСОБА_6 , порушення її права на захист та проведення початкових слідчих дій без участі захисника; не проаналізував та не зробив висновків щодо відповідності положенням КПК показань свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , понятих під час слідчого експерименту та протоколу за результатами проведення НСРД.

69. Суд апеляційної інстанції, на виконання вказівок Верховного Суду, переглядаючи останній раз кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 повторно дослідив письмові докази, заслухав ОСОБА_6 та дійшов обґрунтованого висновку про правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та здійсненої цим судом оцінки доказів, належним чином умотивувавши свої висновки.

70. Також з матеріалів провадження вбачається, що предметом перевірки апеляційного суду були посилання захисника на порушення права на захист через не забезпечення ОСОБА_6 захисником при проведенні початкових слідчих дій, її затриманні, застування щодо неї недозволених методів слідства, які також були належним чином спростовані у рішенні цього суду.

71. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419, 439 КПК.

72. Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій достатньо переконливими, а доводи захисника - безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.

73. Суд також звертає увагу, що під час апеляційного розгляду, були перевірені доводи сторони захисту, які за своїм змістом аналогічні доводам, викладеним в касаційній скарзі, щодо непричетності до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , порушення її права на захист, вчинення відносно неї тиску з боку працівників правоохоронних органів.

74. Інші доводи касаційної скарги захисника, які за своїм змістом зводяться до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оцінки доказів, відповідно до ст. 433 КПК не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції.

75. Таким чином, судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального та процесуального права, які є істотними, могли вплинути на справедливість судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та які тягнуть за собою обов`язкове скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень. Тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 26 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3