Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2024 року місто Київ № 640/34203/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Челендж Аерокоптер" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Челендж Аерокоптер" (далі позивач, ТОВ "Челендж Аерокоптер") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 24.09.2021 №0789100902.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва дану справу скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 ухвалено прийняти до провадження дану справу, здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 №0789100902 прийняте на підставі висновків незаконної перевірки.
Так, позивач вважає незаконним призначення перевірки, адже наказ Головного управління ДПС у м. Києві №6752-П від 27.08.2021 не містить підстав для проведення фактичної перевірки; зі змісту наказу видається за неможливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки, цей наказ не містить конкретики відносно того, чи була на момент видання наказу інформація про порушення законодавства або про їх можливі порушення, і в якому порядку вона була отримана.
Позивач зазначає, що він не вказаний у наказі №6752-П від 27.08.2021, а лише зазначений у додатку до наказу згідно якого вказано провести перевірку за адресою: м. Київ, вул. Аеропорт Жуляни, а фактично перевірка була здійснена за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5.
Наказ та додаток до нього, хоча й датовані одним днем, підписані різними особами, а саме наказ підписаний начальником ГУ ДПС у м. Києві, а додаток до наказу виконуючим обов`язки начальника ГУ ДПС у м. Києві. Позивач вважає, що підпис ОСОБА_1 заступника начальника управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у м. Києві, який міститься на зворотному боці ліцензії позивача, явно не відповідає підписам ОСОБА_1 , який міститься в додатку до наказу на перевірку та в податковому повідомленні-рішенні №0785100902 від 01.11.2021. Оскільки перевіряючи особи ДПС не оспорювали дійсність ліцензії, справжність підпису та печатки на ній, тому позивач виходить з того, що цей підпис є справжнім. Оскільки ці обставина не заперечується кожною із сторін, в додатку до наказу про перевірку та в оскаржуваному ППР підписи ОСОБА_1 є підробними, а тому ці документи не можуть створювати юридичних наслідків.
Також позивач вказує, що за порушення встановлені ст.17 Закону України Закону України від 19.12.1995 №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (далі Закон №481/95-BP) не може виноситися податкове повідомлення-рішення, бо стягувана сума не є податком, а могло прийматися за наявності підстав лише рішення про застосування фінансових санкцій за формою, що викладена в додатку до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790 (далі Порядок №790).
Підставою винесення оскаржуваного рішення слугував висновок перевірки про порушення ТОВ "Челендж Аерокоптер" вимог ч.8. ст. 15 Закону №481/95.
Позивач зазначає, що частину восьму статті 15 Закону №481/95-ВР було викладено в діючій редакції у лише 18.12.2019 Законом України від 18.12.2009 №391-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку" (далі Закон №391-IX), яким викладено в новій редакції частину 22 статті 18: "До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії".
Оскільки змінилися норми законодавства, то законодавець надав з 18.12.2019 до 31.03.2020 строк суб`єктам, що мають акцизні склади, але не мають відповідних ліцензій щодо зберігання пального без штрафних санкцій до 31.03.2020 привести свою діяльність у відповідність шляхом відчуження пального та ліквідації таких акцизних. Тому позивач вважає, що оскільки операція з відчуження майна зі складу була здійснена до закінчення мораторію, встановленого Законом №391-IX, то штраф не може застосовуватись за той період відвантаження товару з акцизного складу, який офіційно перебував на обліку в податковому органі, що підтверджує сам перевіряючий орган.
Крім того, позивач зауважив, що фактична перевірка, що була здійснена 31.05.2019 не виявила порушень в діяльності позивача про що складено відповідну довідку №4065/26-15-40-01/35334793 від 03.06.2019, де зазначено, що перевіркою не встановлено порушень законодавства щодо придбання, зберігання та реалізації пального. Тому, позиція відповідача є суперечливою.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову з огляду на необґрунтованість позовних вимог, підтримавши висновки акту перевірки, вказав, що перевірка проведена правомірно.
ТОВ "Челендж Аерокоптер" є розпорядником акцизного складу 1005084 за адресою м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5, який з 01.07.2019 по 30.03.2020 використовувався позивачем для реалізації пального без наявності ліцензій на право оптової торгівлі пальним, що є порушенням ч. 8 ст. 15 Закону №481/95-ВР за яке передбачена відповідальність у ст. 17 Закону №481/95-ВР.
Дослідивши докази, судом установлено.
ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві №6752-П від 27.08.2021 проведено фактичну перевірку акцизного складу ТОВ "Челендж Аерокоптер", що розташований за адресою м. Київ, вул. Деревообробна, 5.
За результатами вказаної перевірки складено акт фактичної перевірки від 24.09.2021 №71770/5/26-15-09-02/35334793, у якому зафіксовано порушення ТОВ "Челендж Аерокоптер" ч. 8 ст. 15 Закону №265/95-ВР, шляхом здійснення оптової торгівлі пальним за відсутності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.
На підставі вказаного висновку ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 №0789100902, яким за порушення ч. 8 ст. 15 Закону №265/95-ВР до ТОВ "Челендж Аерокоптер" на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №265/95-ВР застосовано штраф у сумі 500 000 грн.
Позивач не погодився із вказаним рішенням та звернувся до суду.
Оцінивши докази, суд дійшов з наступних висновків.
Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 справа №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність прийнятих за її висновками податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 28.09.2022 у справі №160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України однією з обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки встановлено пред`явлення платнику податків копії наказу про проведення перевірки. Також визначено вимоги до такого наказу, а саме він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 вказав, що у спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.
Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.
Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
Встановлено, що у наказі ГУ ДПС у м. Києві "Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання" від 16.09.2021 №7176-п підставою для проведення перевірки вказано здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. В якості обґрунтування зазначено реквізити доповідної записки.
З урахування наведеного суд вважає, що наказ ГУ ДПС у м. Києві "Про проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання" №6752-П від 27.08.2021 належним чином оформлений в частині зазначення підстав проведення перевірки. Відтак, відсутні підстави вважати незаконною перевірку, проведену на підставі такого наказу.
Такий висновок суду відповідає позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 18.06.2024 у справі №420/15671/23.
Посилання позивача на те, що він не вказаний у наказі від 27.08.2021№6752-П, а лише зазначений у додатку до наказу згідно якого вказано провести перевірку за адресою: м. Київ, вул. Аеропорт Жуляни, а фактично перевірка була здійснена за адресою: АДРЕСА_1 , суд відхиляє.
Так, додаток до наказу є невід`ємною частиною такого наказу, а тому зазначення позивача у тексті додатку до наказу, а не у тексті наказу, не свідчить про порушення відповідачем процедури призначення перевірки та не може бути визнаним достатнім для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним.
В акті перевірки вказано, що фактичну перевірку призначено за адресою: м. Київ, вул. Аеропорт Жуляни, а фактично перевірка була здійснена за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із поданням позивачем заяви про проведення перевірки за місцем здійснення діяльності від 14.09.2021 №164. Позивач не спростовує факту подання такої заяви.
Суд зауважує, що підписання в один день наказу різними особами у даному випадку не впливає на правомірність призначення та проведення перевірки, адже такими особами є начальник ГУ ДПС у м. Києві та виконуючий обов`язки начальника ГУ ДПС у м. Києві, тобто посадові особи контролюючого органу, уповноважені на вчинення відповідних дій.
Доводи позивача про те, що в додатку до наказу про перевірку та в оскаржуваному ППР підписи ОСОБА_1 є підробними, суд відхиляє, оскільки такі доводи гуртуються виключно на припущеннях позивача. При цьому, відсутні підстави вважати, що підпис у ліцензії позивача, явно не відповідає підписам ОСОБА_1 , який міститься в додатку до наказу на перевірку та в податковому повідомленні-рішенні №0785100902 від 01.11.2021.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказану фактичну перевірку позивача відповідач призначив та провів правомірно.
Щодо форми у якій прийнято оскаржуване рішення, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону №265/95-ВР рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №265/95-ВР визначає Порядок №790.
Згідно із п. 8 Порядку №790 рішення про застосування фінансових санкцій до суб`єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX ПК України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.
Отже, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.
Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.
Згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
В разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов`язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.
Прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.
Відтак у даному випадку приписи Закону №265/95-ВР та Порядку №790 можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам ПК України. Тому форма та порядок направлення відповідних рішень визначаються нормами ПК України. Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена цим підзаконним нормативно-правовим актом, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні ПК України, оскільки відповідні норми Порядку №790 в цій частині суперечать приписам ПК України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до ПК України.
Отже, прийняття оскаржуваного рішення у формі податкового повідомлення-рішення відповідає приписам ПК України та не є підставою для визнання такого рішення протиправним.
Стаття 1 Закону №265/95-ВР визначає:
оптова торгівля діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання; Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону №265/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії;
роздрібна торгівля діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання громадського харчування;
місце торгівлі місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів;
місце зберігання пального місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;
місце оптової торгівлі пальним місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;
оптова торгівля пальним діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;
роздрібна торгівля пальним діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.
Суд зазначає, що до 01.07.2019 діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.
З 01.07.2019 набрав чинності Закон України від 23.11.2018 №2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", яким внесено зміни до ПК України та Закону №481/95-ВР.
З цього часу Закон №481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним
Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.
За приписами абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500000 гривень.
Встановлено, що ТОВ "Челендж Аерокоптер" зареєстровано акцизний склад за адресою: Київ, вул. Деревообробна, 5, якому присвоєно уніфікований номер акцизного складу 1005084. Зазначений склад анульований 03.04.2020.
Відповідно до повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП поданих до ДПС, ТОВ "Челендж Аерокоптер" поставило на облік два об`єкта оподаткування "Паливний склад" та "Аеродром" за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, бул. 5.
ТОВ "Челендж Лерокоптер" подано Декларації з акцизного податку з Додатком 11 за вересень-грудень 2019 року, січень-лютий 2020 року, в яких відображено наявний залишок пального станом на останній день місяця на акцизному складі 1005084.
Даними бухгалтерського обліку по рахунку 281 підтверджено наявні залишки пального: авіаційний бензин (код УКТ ЗЕД 2710123100) та паливо для реактивних двигунів.
Відповідачем в ході аналізу бази даних Єдиного реєстру акцизних накладних 2019 встановлено, не заперечується ползивачем, що від імені ТОВ "Челендж Аерокоптер" з 01.07.2019 по 31.03.2020 складено та зареєстровано на адресу контрагентів покупців акцизні накладні з кодом операції "3": реалізація пального суб`єкту господарювання неплатнику та з кодом операції "6": реалізація отримувачу, який не є суб`єктом господарювання на фізичне відвантаження (відпуск) пального: Бензинів моторних: бензини авіаційні (код УКТ ЗЕД 2710123100) та паливо для реактивних двигунів (код УКТ ЗЕД 2710192100) із зазначенням в якості місця відвантаження акцизний склад з уніфікованим номером 1005084, з якого фізично відвантажено пальне, на адресу контрагентів-покупців, у загальному обсязі 96 672,44 л.
Відповідно до Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним ТОВ "Челендж Лерокоптер" ліцензій на право оптової торгівлі пальним на місце оптової торгівлі пальним за адресою: м. Київ, вул. Деревообробна, 5 не отримувало.
Посилання позивача на зміни внесені Законом №391-IX суд відхиляє.
29.12.2019 набрав чинності Закон №391-IX, яким статтю 18 Закону №265/95-ВР доповнено частиною 22 наступного змісту: "До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31.03.2020 без наявності відповідної ліцензії".
Разом з цим, об`єктивна сторона складу зафіксованого в акті перевірки порушення позивачем вимог ч. 8 ст. 15 Закону №265/95-ВР полягає не лише в зберіганні, а й в оптовій торгівлі пальним без наявності ліцензії. Факт здійснення оптової торгівлі на вказаному об`єкті у зазначений період позивач не заперечує.
До того ж, вказане порушення мало місце з 01.07.2019 по 31.03.2020, тобто до дати набрання чинності Законом №391-IX у частині (до 29.12.2019).
З урахуванням наведеного суд погоджується із висновком відповідача про порушення позивачем вимог ч. 8 ст. 15 Закону №265/95-ВР шляхом здійснення оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії, що свідчить про правомірність та відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 24.09.2021 №0789100902.
Оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених сторонами, суд дійшов висновку, що відповідач довів обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Челендж Аерокоптер" (місцезнаходження юридичної особи: 03036, місто Київ, Аеропорт "Київ" Жуляни; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 35334793).
Відповідач Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Донець В.А.
