ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 523/10921/17

адміністративне провадження № К/990/38806/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Тацій Л.В., Рибачука А.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Ранні зорі», про зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Завальнюка І.В. від 30 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Ступакової І.Г., Бітова А.І., Лук`янчук О.В. від 19 вересня 2023 року,

УСТАНОВИВ:

ВСТУП

У цій справі орган місцевого самоврядування звернувся до суду з позовом про зобов`язання привести об`єкт самочинного будівництва у попередній стан.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугували доводи щодо неналежного способу судового захисту, обраного позивачем.

Верховний Суд вважає, що суб`єкт владних повноважень, діючи відповідно до спеціально - дозвільного типу правового регулювання, може звертатись до суду у виключних випадках й лише у спосіб та в порядку, які передбачені Конституцією та законами України.

Суди ж попередніх інстанцій не перевірили, чи є обраний позивачем - суб`єктом владних повноважень спосіб судового захисту належним й таким, що не суперечить Конституції та законам України, чи забезпечує він у спірних правовідносинах ефективний захист саме тих прав та інтересів, які зумовили звернення до суду, чи відповідатиме судове рішення, ухвалене по суті спору у справі, що розглядається, завданню адміністративного судочинства, чи буде можливе його реальне добровільне або примусове виконання у встановленому законом порядку як завершальної стадії судового процесу, чи можливий судовий контроль за його виконанням.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі також Управління ДАБК, позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач), третя особа - Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Ранні зорі» (далі також Кооператив, ДБК «Ранні зорі» у якому просило зобов`язати привести об`єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану згідно з договором дарування номер 4749 від 2 вересня 2016 року (далі також спірний об`єкт будівництва).

2. Звертаючись до суду з цим позовом, Управління ДАБК зазначало, що за результатом здійснених на об`єкті будівництва (у спірних відносинах щодо реконструкції дачної будівлі) заходів державного архітектурно - будівельного контролю встановлено факт знесення дачної будівлі, що підлягала реконструкції, та проведення будівельних робіт з влаштування фундаменту та встановлення металевого каркасу для будівництва нового об`єкту.

3. Позивач наполягав, що у спірних правовідносинах відповідач, під виглядом реконструкції існуючої будівлі, фактично розпочав нове будівництво із повним знищенням (знесенням) об`єкта будівництва, який нібито підлягав реконструкції, без збереження несучих або будь-яких інших конструкцій, частин, елементів такого об`єкта.

4. За позицією позивача, у такому випадку відповідач повинен був отримати документи, які надавали йому право на виконання саме такого виду будівництва як нове будівництво, однак таких документів ОСОБА_1 не отримував.

5. За таких обставин позивач вважав, що відповідач здійснив будівництво нового об`єкта без отримання права на виконання таких робіт, що є порушенням пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» й свідчить про самочинний характер такого будівництва.

6. Зважаючи на те, що відповідач у добровільному порядку не виконав виданих йому приписів про приведення об`єкта будівництва у попередній стан, що встановлено наступними перевірками стосовно їх виконання, Управління стверджувало про виникнення підстав для звернення до суду з позовом про зобов`язання привести об`єкт самочинного будівництва до попереднього стану.

I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.

8. Вищевказані судові рішення були скасовані постановою Верховного Суду від 5 травня 2022 року у справі № 523/10921/17, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

9. Після нового розгляду справи рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року, позов задоволено.

10. Зокрема, зобов`язано ОСОБА_1 привести об`єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану згідно з договором дарування, серія та номер 4749 від 2 вересня 2016 року.

11. Ухвалюючи такі судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що самочинний характер проведеного відповідачем будівництва підтверджується наявними у справі доказами та встановленими у ній обставинами, а тому визнав обґрунтованими та підставними заявлені Управлінням ДАБК вимоги про приведення об`єкта будівництва до попереднього стану.

I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що на підставі договору про поділ нерухомого майна № 4766, посвідченого 2 вересня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., витягу з Державного земельного кадастру серії НВ №5104140512017, виданого 6 березня 2017 року відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:27:008:0081, площею 0,0102 га, цільове призначення E.07.03 «Для індивідуального дачного будівництва».

14. 2 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, що зареєстрований в реєстрі за № 4749 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано у власність 12/1000 часток ДБК «Ранні зорі» з господарчими спорудами, що складає дачу №29 «А», загальною площею 30,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

15. У цей же день 2 вересня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір дарування, що зареєстрований в реєстрі за № 4748 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., відповідно до умов якого ОСОБА_1 передано у власність 11/1000 часток садових будівель садового товариства "Ранні зорі", що складаються з садового будинку літ. «А», загальною площею 27,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

16. У подальшому, 28 жовтня 2016 року, Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради ОСОБА_1 було видано будівельний паспорт № 01-06/1199 на реконструкцію 12/1000 частин дачних будівель ДБК «Ранні зорі» з розширенням та надбудовою другого поверху, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

17. 30 листопада 2016 року Управління ДАБК зареєструвало повідомлення про початок виконання будівельних робіт ОД № 062163352360 з реконструкції 12/1000 частин дачних будівель по АДРЕСА_1 , замовник гр. ОСОБА_1 .

18. 22 лютого 2017 року посадовими особами Управління ДАБК проведено комісійне обстеження, ініційоване Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради, на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , із залученням представника Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.

19. За результатами комісійного обстеження 23 лютого 2017 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно з яким встановлено факт знесення дачної будівлі, що підлягала реконструкції, та проведення будівельних робіт з влаштування фундаменту для будівництва нового об`єкту.

20. Під час перевірки встановлено, що гр. ОСОБА_1 на належній йому земельній ділянці по АДРЕСА_1 знесенні 12/1000 часток дачних будівель, що підлягали реконструкції, та виконуються будівельні роботи з влаштування фундаменту нової будівлі.

21. Перевіркою виявлено, що під час нового будівництва не витримані обов`язкові протипожежні відстані до існуючої будівлі, розташованої на суміжній земельній ділянці, чим порушено пункт 3.25* та додаток 3.1 (обов`язковий) ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

22. 23 лютого 2017 року Управлінням ДАБК прийнято наказ № 01-13/53ДАБК, яким скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062163352360 від 30 листопада 2016 року, про що повідомлено замовника листом від 23 лютого 2017 року № 01-9/96вих.

23. На підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 7 березня 2017 року № 000263 посадовою особою Управління ДАБК проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 на об`єкті будівництва: будівництво нової будівлі із фактичним знесенням 12/1000 частин дачних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

24. За результатами перевірки складено акт від 7 березня 2017 року, в якому зафіксовано, що гр. ОСОБА_1 фактично виконуються будівельні роботи з нового будівництва будівлі по АДРЕСА_1 , без отримання права на виконання таких робіт, чим порушено пункт 1 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". При новому будівництві не витримані обов`язкові протипожежні відстані до існуючої будівлі, розташованої на суміжній земельній ділянці, чим порушено пункт 3.25* та додаток 3.1 (обов`язковий) ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

25. Того ж дня Управлінням ДАБК видано приписи від 7 березня 2017 року, а саме:

про усунення порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 7 квітня 2017 року;

про зупинення виконання будівельних робіт з 7 березня 2017 року до усунення порушень.

26. Також 07 березня 2017 року посадовою особою Управління ДАБК складено протоколи про порушення ОСОБА_1 пункту 1 частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 3.25* та додатку 3.1 (обов`язковий) ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

27. 16 березня 2017 року, за результатами розгляду вказаних вище протоколів про адміністративне правопорушення, Управлінням ДАБК прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення № 113/17, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою та п`ятою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

28. 29 березня 2017 року Управлінням ДАБК зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 з реконструкції 12/1000 частини дачних будівель ДБК "Ранні зорі" з розширенням та надбудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 .

29. На підставі направлення від 30 березня 2017 року № 000363 Управлінням ДАБК проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 на об`єкті будівництва: Реконструкція 12/1000 частин дачних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

30. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 31 березня 2017 року, яким зафіксовано, що гр. ОСОБА_1 фактично знесені 12/1000 часток дачних будівель, що підлягали реконструкції, та виконуються будівельні роботи з нового будівництва будівлі по АДРЕСА_1 шляхом влаштування фундаменту та встановлення металевих конструкцій каркасу будівлі нового об`єкту. При новому будівництві не витримані обов`язкові протипожежні відстані до існуючої будівлі, розташованої на суміжній земельній ділянці, чим порушено пункт 3.25* та додаток 3.1 (обов`язковий) ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

31. За результатами перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення від 31 березня 2017 року, який разом з актом того ж дня направлено Управлінням ОСОБА_1 листом № 01-18/71-и/в.

32. 31 березня 2017 року Управлінням ДАБК прийнято наказ № 01-13/115ДАБК, яким скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ОД 062170882008 від 29 березня 2017 року з реконструкції 12/1000 частини дачних будівель ДБК "Ранні зорі" з розширенням та надбудовою другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , про що ОСОБА_1 повідомлено листом Управління № 01-9/173-вих від 31 березня 2017 року.

33. 14 квітня 2017 року Управлінням ДАБК Одеської МР, за результатами розгляду вказаних документів, прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення №197/17, якою закрито справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .

34. На підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу від 30 червня 2017 року № 000632, у період з 19 липня 2017 року по 24 липня 2017 року Управлінням ДАБК проведено позапланову перевірку та складено акт № 000632 від 24.04.2017 року та протокол про адміністративне правопорушення від 24 липня 2017 року.

35. Під час проведення позапланового заходу контролю встановлено, що за даною адресою збудовано триповерхова будівля з металевого каркасу із подальшим оздобленням пінобетонними блоками. Також, перевіркою встановлено, що згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 .

36. Зроблено висновок про те, що замовником будівництва ОСОБА_1 не виконано вимоги виданих раніше приписів, а саме: не зупинено виконання будівельних робіт, не одержано у встановленому законодавством порядку право на виконання будівельних робіт, об`єкт не приведено до попереднього стану, чим порушено абзац третій пункту 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, а також вимоги Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

37. Вищезазначені обставини слугували підставою для звернення Управління ДАБК до суду з вимогою щодо зобов`язання ОСОБА_1 привести об`єкт самочинного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5110136900:27:008:0081, за адресою: АДРЕСА_1 , до попереднього стану згідно з договором дарування серія та номер 4749 від 02 вересня 2016 року.

III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

38. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості застосування наслідків самочинного будівництва у вигляді приведення об`єкта самочинного будівництва до попереднього стану відповідно до частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку зі статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до знесених (знищених) об`єктів нерухомості та здійснення на їх місці нового будівництва.

39. На думку скаржника, приведення спірного об`єкта до попереднього стану згідно з договором дарування від 2 вересня 2016 року № 4749 є неможливим в силу фізичного знищення об`єкта як предмета матеріального світу, а тому обраний позивачем спосіб захисту помилково застосований судами попередніх інстанцій.

40. У відзиві на касаційну скаргу Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Ранні зорі» висловлює аргументи про те, що у спірних правовідносинах існували усі визначені законом підстави для задоволення позову шляхом знесення самочинного будівництва, оскільки самочинність будівництва доведена під час розгляду цієї справи, а відповідач приписи органу державного архітектурно - будівельного контролю з вимогою про приведення такого будівництва у попередній стан самостійно не виконав.

41. Третя особа переконана, що зважаючи на встановлені судами обставини, які підтверджують самочинність будівництва з огляду на відсутність жодних дозвільних документів, усунути наслідки такого будівництва в інший спосіб, аніж шляхом його знесення - неможливо, а тому наголошує на відсутності у судів попередніх інстанцій альтернативи у вигляді прийняття іншого рішення, зокрема задоволення позову шляхом зобов`язання провести відповідну перебудову.

42. Тому Обслуговуючий кооператив «Дачно-будівельний кооператив «Ранні зорі» вважає, що ухвалені судами передніх інстанцій судові рішення повністю відповідають закону та враховують усі фактичні обставини справи, у зв`язку з чим скасуванню не підлягають.

43. З цих підстав у відзиві на касаційну скаргу третя особа просить у її задоволенні відмовити, а оскаржені судові рішення - залишити без змін.

44. Ухвала про відкриття касаційного провадження була направлена й позивачу разом з матеріалами касаційної скарги, однак упродовж встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу від нього не надійшло.

45. Згідно з положеннями частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

46. Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» надано визначення терміну «будівництво», а саме: нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва

47. Відповідно до пункту 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» будівництво - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва. Нове будівництво будинків, будівель, споруд здійснюється з метою створення об`єктів виробничого або невиробничого призначення.

48. Згідно з пунктом 3.21 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг; реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

49. Відповідно до частин першої та другої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня надходження декларації.

50. Частиною сьомою статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що декларацію про початок виконання будівельних робіт може бути скасовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт; отримання відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою; встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства у разі невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

51. За приписами частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

52. У відповідності до пункту 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень вимог законодавства.

53. Згідно з частинами першою, сьомою статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

V.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

54. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

56. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.

57. Передусім колегія суддів звертає увагу на те, що ця справа неодноразово розглядалась судами.

58. Під час розгляду цієї справи вперше, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.

59. Ці судові рішення були обґрунтовані тим, що об`єкт будівництва, стосовно якого позивач звернувся до суду про приведення його у відповідність до попереднього стану, та об`єкт - дачний будинок загальною площею 369,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , щодо якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності, є одним і тим самим об`єктом, а тому правомірність розміщення вказаного об`єкта будівництва є предметом перевірки у іншій судовій справі № 520/14200/17 стосовно скасування запису про реєстрацію речових прав на такий об`єкт нерухомого майна.

60. Вищевказані судові рішення були скасовані постановою Верховного Суду від 5 травня 2022 року у справі № 523/10921/17.

61. Викладені й зазначені вище висновки судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд визнав помилковими й такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

62. Верховний Суд у своїй постанові відзначав, що реєстрація права власності на дачний будинок загальною площею 369 кв. м, житлова площа 9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , у Державному реєстрі прав за № 1316585751101 здійснено на підставі технічного висновку № 4 від 28 липня 2017 року про можливість виділення окремого об`єкта згідно договору дарування від 2 вересня 2017 року № 4748, тобто із 11/1000 часток садових будівель садового товариства "Ранні зорі", що складаються з садового будинку літ. "А" загальною площею 27,2 кв. м.

63. З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що об`єкт нерухомого майна: 12/1000 часток дачно - будівельного кооперативу «Ранні зорі» з господарчими спорудами, що складається з дачі № 29 «А», загальною площею 30,5 кв. м, є самостійним об`єктом права власності ОСОБА_1 . Саме щодо цього об`єкта Управлінням ДАБК Одеської МР проводились перевірки 22 лютого 2017 року, 7 та 31 березня 2017 року, а також у період з 19 по 24 липня 2017 року, виносились припис від 7 березня 2017 року про зупинення будівництва та у подальшому вимога про приведення об`єкта будівництва у відповідність до договору дарування 2 вересня 2016 року № 4749.

64. Констатовано, що суди попередніх інстанцій не розглянули справу по суті, обмежившись посиланням на тотожність об`єкта будівництва щодо приведення якого у первісний стан позивач звернувся до суду, з тим, на який за ОСОБА_1 зареєстровано право власності.

65. Верховний Суд відзначав, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки доводам адміністративного позову та апеляційної скарги, не перевірили правомірність здійснення реконструкції на об`єкті 12/1000 частин дачних будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , наявність дозвільних документів на здійснення реконструкції, а також дотримання інших норм містобудівного законодавства під час проведення будівельних робіт на вказаному об`єкті.

66. Під час нового розгляду справи суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів встановили, що об`єкт нерухомого майна: 12/1000 часток дачно - будівельного кооперативу «Ранні зорі» з господарчими спорудами, що складається з дачі № 29 «А», загальною площею 30,5 кв. м, фактично було знищено (знесено), а на його місці було здійснено будівництво нової триповерхової будівлі, щодо якої Управлінням ДАБК і заявлено позов у справі, яка розглядається.

67. З установлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що реконструкція дачі № 29 «А», загальною площею 30,5 кв. м, відповідачем фактично не здійснювалась, оскільки цей об`єкт було повністю знищено (знесено) із зведенням на його місці нового об`єкта. При цьому, повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій об`єкта, який за поданими відповідачем документами підлягав реконструкції, не було забезпечено, однак це є однією з обов`язкових умов здійснення саме реконструкції.

68. Суди також установили, що жодних передбачених законом документів, які б давали відповідачу право на здійснення будівельних робіт з нового будівництва, у спірних відносинах не отримувалось, а виданий позивачем припис про усунення таких порушень відповідачем виконано не було.

69. З урахуванням вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про самочинний характер проведеного відповідачем будівництва, а отже й про наявність підстав для задоволення позову, поданого Управлінням ДАБК у справі, яка розглядається.

70. З такими висновками судів попередніх інстанцій по суті спору колегія суддів погоджується й звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 7 листопада 2023 року у справі № 160/7812/22, у якій Суд, проаналізувавши норми статей 34, 36, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 376 Цивільного кодексу України, за схожих фактичних обставин констатував, що нове будівництво, яке здійснюється на підставі повідомлення про початок виконання таких будівельних робіт як реконструкція, свідчить про здійснення будівництва без документа, який дає право виконувати ці будівельні роботи, а тому підпадає під наведені у законодавстві ознаки самочинного будівництва.

71. Отже факт здійснення відповідачем самочинного будівництва підтверджується встановленими у цій справі обставинами і є доведеним. Висновки судів попередніх інстанцій у цій частині ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права й доводами касаційної скарги не спростовуються.

72. Водночас доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права та інтересу в суді, а тому, за позицією ОСОБА_1 , помилково задовольнили позов, поданий Управлінням ДАБК.

73. Такі підстави касаційного оскарження обґрунтовані тим, що приведення спірного об`єкта будівництва до попереднього стану згідно з договором дарування від 2 вересня 2016 року № 4749 є неможливим в силу фізичного знищення такого об`єкта як предмета матеріального світу, а тому захистити порушені, на думку позивача права та інтереси, у обраний ним спосіб буде неможливо.

74. Надаючи оцінку цим аргументам скаржника, колегія суддів виходить з такого.

75. У цій справі позивачем виступає орган державної влади, а саме - орган державного архітектурно - будівельного контролю, який у спірних правовідносинах та у цьому публічно - правовому спорі діє як суб`єкт владних повноважень.

76. За приписами частини четвертої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

77. На справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом, поширюється юрисдикція адміністративних судів, про що зазначено у пункті 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

78. При цьому згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

79. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 9901/513/19, з аналізу зазначеної вище норми Основного Закону України вбачається, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально - дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

80. У цій же постанові викладено висновок про те, що завданням адміністративного судочинства є насамперед захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб (кожної людини і громадянина), прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, тоді як самі суб`єкти владних повноважень наділені правом на звернення до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

81. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17 викладено висновок щодо застосування вищезазначених норм, згідно з яким до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкту владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

82. Зі змісту поданої у цій справі позовної заяви вбачається, що право на звернення до суду Управління ДАБК обґрунтовувало покликанням на норми статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою прямо передбачено право органу державного архітектурно - будівельного контролю в порядку, визначеному цієї статтею, подати позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

83. Обґрунтування наявності у позивача права на звернення до суду з цим позовом відсилає й до статті 376 Цивільного кодексу України, за змістом норм частини сьомої якої відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування наділяється правом подати позов про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, або, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, подати позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

84. Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11, звернення відповідного органу влади або органу місцевого самоврядування до суду з позовом про зобов`язання фізичної особи за свій рахунок привести до попереднього стану житловий будинок спрямоване на захист публічного, а не приватного інтересу.

85. У цій же постанові підкреслено, що будівництво та реконструкція, здійснені без необхідних дозвільних документів та з недотриманням (порушенням) вимог пожежних, санітарно-епідеміологічних та інших установлених державою норм і правил, може спричинити негативні наслідки для невизначеного кола осіб.

86. Схожі за змістом висновки щодо застосування норм права наведено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №520/10754/14-ц.

87. Вищезазначена правова позиція застосована Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 1340/6225/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 826/15338/18 та від 19 січня 2022 року у справі № 522/4249/19.

88. У постанові від 22 червня 2023 року у справі № 1.380.2019.001115 Верховний Суд також висловлював схожі за змістом правові позиції та підкреслював, що звертаючись до суду з позовом про усунення порушень при здійсненні перепланування у будинку і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів, а з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.

89. У цьому ж судовому рішенні Верховний Суд стверджував, що наслідки такого самочинного будівництва можуть бути усунені шляхом зобов`язання особи, яка його здійснила, провести відповідну перебудову, в цьому випадку - приведення квартири та будинку, прибудинкової території у попередній стан.

90. Усе вищевикладене вказує на наявність у органів державної влади та місцевого самоврядування права на звернення до суду з позовом, зокрема про зобов`язання особи, яка здійснила самочинне будівництво, провести відповідну перебудову шляхом приведення об`єкта будівництва й території у попередній стан.

91. У такому випадку відповідний орган захищає права та інтереси громади або невизначеного кола осіб від порушень з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам від недотримання під час будівництва відповідних норм і правил. Одночасно такий позов має на меті усунути наслідки самочинного будівництва.

92. Поряд із цим колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, яка була прийнята у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

93. У цій постанові Суд зазначав, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва.

94. За змістом частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.

95. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.

96. У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

97. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

98. У інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

99. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 Цивільного кодексу України).

100. У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

101. У постанові від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала правовий висновок й про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

102. Такий висновок щодо застосування норм права у подальшому неодноразово підтримувався Верховним Судом під час розгляду в касаційному порядку справ подібної категорії.

103. Зокрема, у справі № 160/7812/22 судами першої та апеляційної інстанцій були встановлені обставини про те, що замовником було отримано документ, який давав право на виконання такого виду будівельних робіт як реконструкція раніше введеного в експлуатацію об`єкта, однак фактично здійснив нове будівництво з повним знищенням того об`єкта, намір про реконструкцію якого заявлявся й, при цьому документа, який давав би право замовнику виконувати будівельні роботи з нового будівництва, отримано не було. У цій справі були встановлені обставини й про те, що виданий органом державного архітектурно - будівельного контролю припис з відповідними вимогами про усунення порушень та наслідків самочинного будівництва не був виконаний особою, яка таке будівництво здійснила.

104. Схожі обставини були встановлені судами попередніх інстанцій і у справі, яка розглядається, що дає підстави для висновку про подібність правовідносин, у яких виник спір у цій справі та у справі № 160/7812/22, а отже й про релевантність правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові, прийнятій за результатами касаційного розгляду вказаної справи.

105. Так, розглядаючи касаційну скаргу у справі № 160/7812/22, Верховний Суд у постанові від 7 листопада 2023 року, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи та проаналізувавши, зокрема, норми статей 34, 36, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 376 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що нове будівництво, яке здійснюється на підставі повідомлення про початок виконання таких будівельних робіт як реконструкція, свідчить про здійснення будівництва без документа, який дає право виконувати ці будівельні роботи, а тому підпадає під наведені у законодавстві ознаки самочинного будівництва.

106. Верховний Суд констатував, що у такому випадку частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України ці правовідносини не регулює, оскільки має місце той вид самочинного будівництва, для якого цей Кодекс не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

107. За позицією Верховного Суду, для задоволення позову про знесення самочинного будівництва у такому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, та не виконав вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

108. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що вимоги припису органу державного архітектурно - будівельного контролю щодо демонтажу самочинно збудованої будівлі відповідачем виконано не було, Верховний Суд у справі № 160/7812/22 погодився з висновком судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості заявлених у тій справі вимог позову про зобов`язання особи, яка здійснила самочинне будівництво, провести знесення такого об`єкта за власний рахунок.

109. Аналогічна до викладеної у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 правова позиція про те, що у випадках, зокрема, якщо об`єкт будівництва побудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, такий об`єкт підлягає обов`язковому (безальтернативному) знесенню, міститься також у постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 320/5880/18 та від 7 жовтня 2020 року у справі № 640/183/19.

110. Такий підхід до застосування норм права у випадку самочинного будівництва, здійсненого за відсутності документа, який дає право на виконання будівельних робіт, продемонстровано Верховним Судом й у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 260/2688/20.

111. Відступу від такого правозастування Верховного Суду не здійснювалось.

112. Встановлені у справі, яка розглядається, обставини підтверджують здійснення відповідачем нового будівництва без отримання документа, який би давав йому право на проведення таких будівельних робіт, тобто самочинного будівництва, для знесення якого закон не встановлює обов`язкових вимог про попереднє пред`явлення позову щодо зобов`язання провести відповідну перебудову.

113. Суди попередніх інстанцій з`ясували і те, що виданий позивачем припис про усунення порушень виконано не було, що може свідчити про небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усунути його наслідки, у тому числі шляхом перебудови, або про неможливість такої перебудови.

114. Це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.

115. За такого правового регулювання та фактичних обставин справи, Верховний Суд вважає, що здійснене відповідачем самочинне будівництво підлягає обов`язковому (безальтернативному) знесенню на підставі судового рішення, ухваленого у справі за позовом, пред`явленим органом державного архітектурно - будівельного контролю на підставі норм статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

116. У справі ж, яка розглядається, Управління ДАБК у своїй позовній заяві просило суд зобов`язати відповідача привести об`єкт самочинного будівництва до попереднього стану, який існував станом на момент набуття на нього права власності згідно з договором дарування № 4749 від 2 вересня 2016 року.

117. Колегія суддів враховує існуючу правозастосовчу практику Верховного Суду про те, що за певних умов та обставин вимога органу державного архітектурно - будівельного контролю про зобов`язання привести об`єкт самочинного будівництва до попереднього стану може бути розглянута як вимога про знесення такого самочинного будівництва. Цей підхід до вирішення питання стосовно належності та ефективності способу судового захисту у справах означеної категорії продемонстровано у постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 640/17335/21.

118. Вищевикладений висновок Верховного Суду обґрунтований, з-поміж іншого тим, що виконані відповідачем будівельні роботи, можуть становити загрозу та підвищену небезпеку життю та здоров`ю людей, оскільки немає даних про те, чи мають реконструйовані об`єкти належну міцність, стійкість та експлуатаційну надійність, при цьому відзначено, що значно збільшується навантаження на несучі конструкції будівлі, що може призвести до руйнувань та негативних наслідків.

119. Тому за вказаних обставин, а також встановивши, що мета позову спрямована на припинення порушення відповідачем суспільного порядку (дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час будівельних робіт), колегія суддів розглядала вимогу про зобов`язання особи, яка здійснила самочинне будівництво, привести до початкових проектних рішень реконструйовані об`єкти нерухомого майна (квартири) відповідно до технічного паспорта як вимогу про знесення самочинно збудованого об`єкта й відхилила доводи касаційної скарги про те, що такий спосіб судового захисту не є належним та ефективним.

120. Тож вимогу органу державного архітектурно - будівельного контролю про зобов`язання привести об`єкт самочинного будівництва до попереднього стану можливо розцінювати як належний та ефективний спосіб судового захисту і як вимогу про знесення за обставин, коли самочинне будівництво полягало у зміні раніше введеного в експлуатацію об`єкта внаслідок робіт з реконструкції, перебудови, капітального ремонту тощо і цей об`єкт повністю або частково зберігся, тобто фізично існує на момент звернення відповідного органу до суду з вищевказаними вимогами і можливість приведення його у попередній стан не втрачена.

121. Разом з тим, у справі, яка розглядається, встановлено, що відповідач хоча й заявляв про намір саме реконструкції належного йому на підставі договору дарування дачного будинку (12/1000 часток ДБК «Ранні зорі» з господарчими спорудами, що складає дачу №29 «А», загальною площею 30,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ) та подав відповідну заяву до органу державного архітектурно - будівельного контролю, однак фактично, повністю знищивши такий будинок і звівши на його місці інший об`єкт, здійснив нове будівництво без отримання документів, які дають право на виконання будівельних робіт такого виду.

122. Отже констатується, що заявлені позивачем вимоги поданого у цій справі позову стосуються новоствореного об`єкта архітектури, якого раніше (попередньо) не існувало, а саме - триповерхової будівлі з металевого каркасу із оздобленням пінобетонними блоками загальною площею 369,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , яка і визначена об`єктом самочинного будівництва у спірних правовідносинах.

123. Колегія суддів підкреслює, що як вбачається зі змісту поданої Управлінням ДАБК позовної заяви, підстави позову та обставини, якими вони обґрунтовуються, пов`язані саме з самочинним будівництвом відповідачем вищезгаданої триповерхової будівлі, стосовно якої позивачем здійснювались заходи державного архітектурно - будівельного контролю, оформлювались відповідні приписи щодо усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

124. Зі змісту ухвалених у цій справі судових рішень, які наразі оскаржені у касаційному порядку, вбачається, що вони ухвалені саме щодо згаданої вище триповерхової будівлі, яка була зведена відповідачем самочинно.

125. Поряд із цим варто зауважити, що: обов`язковість судового рішення закріплена у законодавстві України як одна з основних засад (принципів) судочинства загалом і адміністративного судочинства зокрема (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 5 частини третьої статті 2), є однією з засад організації судової влади відповідно до статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»; за змістом норм частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України виконання судового рішення у визначеному законом порядку забезпечується державою і контролюється судом.

126. Відповідно до викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 юридичних позицій, виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. А в іншому Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

127. Отже, виконання судового рішення необхідно розглядати як одну з стадій судового процесу і невід`ємну складову права кожного на справедливий судовий захист.

128. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 2а-1646/2010, у якій звернуто увагу й на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в рішеннях цього Суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України», у яких прослідковується однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового процесу за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

129. Наведені вище джерела права, в силу вимог статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягали врахуванню під час розгляду цієї справи у судах попередніх інстанцій.

130. Ухвалені ж судами попередніх інстанцій судові рішення про задоволення позову у той спосіб, який обрав позивач, не можуть бути виконані, оскільки згідно з фактичними обставинами справи зведена відповідачем за результатами виконання ним будівельних робіт з нового будівництва триповерхова будівля фактично є новоствореним об`єктом архітектури, якого станом на дату укладення договору дарування № 4749 від 2 вересня 2016 року фізично не існувало, а отже привести такий об`єкт у попередній стан, який існував на вказану дату, як про це просить позивач, неможливо.

131. У зв`язку з вищенаведеним колегія суддів визнає часткового обґрунтованими доводи відповідача про те, що обраний позивачем спосіб судового захисту у спірних правовідносинах не є ефективним і не забезпечує захист саме тих прав та інтересів, порушення яких слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом, унеможливлює виконання судового рішення, ухваленого по суті спору з урахуванням таких вимог позовної заяви, а отже вказує на невідповідність такого рішення завданню адміністративного судочинства.

132. Верховний Суд наголошує, що вирішуючи цей спір судам попередніх інстанцій варто було врахувати норми частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до яких захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

133. А також взяти до уваги приписи частин четвертої статті 242 та частини першої статті 2 цього ж Кодексу, за змістом яких судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом, тобто забезпечувати справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

134. Колегія суддів відзначає і те, що відповідно до наданих адміністративному суду повноважень у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

135. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (речення друге частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

136. Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду зокрема в постанові від 20.06.2023 в справі № 554/10517/16-ц вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. наприклад також, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31).

137. З огляду на вищезазначене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, дійшовши в цілому правильного і обґрунтованого висновку про здійснення відповідачем самочинного будівництва, а отже й про наявність підстав для задоволення цього позову, повинні були використати усі наявні у них та передбачені процесуальним законом повноваження для того, щоб з урахуванням фактичних обставин цієї справи та предмету спору ухвалити таке судове рішення, яке б відповідало закріпленим у статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям законності та обґрунтованості й завданню адміністративного судочинства, тобто забезпечувало захист порушених прав та інтересів у той спосіб, який не суперечить закону та враховує правозастосовчу практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, могло бути виконане добровільно або в примусовому порядку.

138. Однак як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, лише констатувавши факт здійснення відповідачем самочинного будівництва, не дослідили питання про те, чи є обраний позивачем спосіб судового захисту належним та ефективним і чи забезпечує він поновлення саме тих прав, порушення яких зумовило звернення до суду з цим позовом, чи може бути виконане таке рішення суду. При цьому апеляційний суд не надав належної оцінки аргументам сторін стосовно належності/неналежності, ефективності обраного позивачем способу судового захисту, у зв`язку з чим викладені у оскаржуваних судових рішеннях висновки стосовно наявності підстав для задоволення поданого у цій справі позову в обраний позивачем спосіб є передчасними і такими, що не ґрунтуються на повному та всебічному з`ясуванні обставин справи.

139. Суд же касаційної інстанції, в силу наявних у нього повноважень, закріплених у частині другій, четвертій статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

140. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

141. Відповідно до пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

142. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим та на підставі частини другої статті 353 цього Кодексу, оскаржувані судові рішення належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

143. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, дослідити відповідні докази, повно і всебічно встановити обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин й охоплюються предметом доказування, надати належну і повну юридичну оцінку обставинам справи та усім аргументам учасників справи, перевірити їх доказами, та постановити рішення відповідно до вимог 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

144. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Л.В. Тацій

А.І. Рибачук