Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 369/5375/17 Головуючий у І інстанції Фінагеєва І.О.
Провадження №22-ц/824/9503/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 серпня 2024 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сичова Олексія Олександровича на рішенняКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Позов мотивований тим, що рішенням Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року відведено в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього рішення сільської ради ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку, який зареєстровано 21 квітня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 011094701121.
Відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня 2017 року № 01-01/73, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 відведена за рахунок земель водного фонду, а саме: за рахунок 25-метрової прибережної захисної смуги річки Горенка в межах Горенської сільської ради.
Із інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383 вбачається, що річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою річки Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та має площу водозабору 29,1 км2, прибережні захисні смуги р. Горенка становлять 25 метрів.
Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Водночас відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену 25-метрову зону від урізу води.
Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.
Чинне на час прийняття спірного рішення водне та земельне законодавство взагалі не передбачало можливість відведення земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами природних водних об`єктів загальнодержавного значення у приватну власність для будь-яких потреб, в тому числі і для ведення особистого селянського господарства.
Всупереч статям 58, 59, 60, 61, 84 Земельного кодексу України, статям 4, 6, 80, 85, 88, 89 Водного кодексу України Горенською сільською радою відведено у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку водного фонду в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - річки Горенка для особистого селянського господарства, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.
Крім того, спірну земельну ділянку Горенською сільською радою відведено з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
За інформацією Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації від 09 березня 2017 року № 01.1-26/305, Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 27 лютого 2017 року № 36, а також ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» від 10 березня 2017 року № 180 Генеральний план с. Горенка розроблено інститутом «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» у 1999 році та затверджено рішенням Горенської сільської ради від 22 червня 2001 року. Рішенням зазначеної ради від 09 жовтня 2014 року затверджено коригування генерального плану с. Горенка. Функціональне призначення території, за рахунок якої земельну ділянку відведено у приватну власність ОСОБА_1 - для озеленених територій загального користування.
Отже, оспорюване рішення щодо відведення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 прийняте усупереч вимог статей 60, 83, 118 ЗК України, статей 21 Закону України «Про основи містобудування», статей 3, 12 Закону України «Про планування і забудову територій», у порушення визначеного чинною містобудівною документацією функціонального призначення території, за рахунок озеленених територій загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність.
Враховуючи, що землі водного фонду не підлягають передачі у власність, Горенська сільська рада, приймаючи спірне рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, крім того, незаконно змінила цільове призначення земельної ділянки, внаслідок чого її неправомірно відведено в приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
З огляду на викладене, вважав, що рішення 18 сесії 5 скликання Горенської сільської ради від 10 квітня 2008 року, яким відведено в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 для ведення особистого селянського господарства є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно й державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, виданий ОСОБА_1 також має бути визнаний недійсним.
Також звертав увагу на те, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у лютому-березні 2017 року за результатами опрацювання інформації Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 № 17-08/383 та інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня 2017 року № 01-01/73, якими підтверджено факт відведення спірної земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель водного фонду. Зі змісту самого лише оспорюваного рішення ради про відведення у приватну власність відповідача земельної ділянки неможливо встановити порушення вимог законодавства. Лише шляхом аналізу документів та інформації, отриманої прокуратурою області відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від органів влади, установ та організацій, встановлено факт порушень вимог земельного законодавства.
З урахуванням зазначеного, позивач просив суд:
- визнати незаконними та скасувати рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;
- визнати недійсним державний акт серії ЯК № 357002 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 площею 0,1693 га, виданий на ім`я ОСОБА_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Київський апеляційний суд постановою від 13 серпня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнив. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Визнав недійсним державний акт серії ЯК № 357002 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 площею 0,1693 га, виданий на ім`я ОСОБА_1 21 квітня 2010 року. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Верховний Суд постановою від 04 серпня 2021 року скасував рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 серпня 2020 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди при вирішенні спору не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подачі даного позову заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури. Зокрема, не з`ясували, який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави або ж, що такий суб`єкт владних повноважень відсутній.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року замінено відповідача - Горенську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області на правонаступника - Гостомельську селищну раду Бучанського району Київської області.
03 жовтня 2022 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури подав заяву про зміну предмету позову, яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду.
Згідно вимог заяви про зміну предмету позову, позивач просив суд:
- визнати незаконними та скасувати рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;
- усунути перешкоди у здійсненні Гостомельською селищною громадою Бучанського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності водного фонду площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, шляхом її повернення з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Гостомельської селищної громади Бучанського району Київської області;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
03 жовтня 2022 року на виконання постанови Верховного Суду від 04 серпня 2021 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури подав письмові пояснення, в яких зазначив, що у даній справі прокурор, звертаючись до суду із позовом, представляє інтереси держави Україна, в особі Гостомельської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області. В свою чергу Горенська сільска рада Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої на даний час виступає Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області, в силу статей 7, 19, 132, 133, 140-146 Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є лише представницьким органом місцевого самоврядування, гарантованого в державі Україна і повинна діяти виключно в інтересах такої територіальної громади і виключно в законодавчо визначених межах.
Тому звернення прокурора до суду з даною позовною заявою з огляду на положення п. б ст. 80 Земельного кодексу України, ст. 56 ЦПК України, є правомірним, оскільки суб`єктами права на землі комунальної власності є саме народ України та відповідні територіальні громади.
Крім того, в даному випадку, порушником вимог законодавства виступає сам представницький орган територіальної громади - Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої наразі є Гостомельска селищна рада Бучанського району Київської області.
Отже, відчуження радою спірної землі, що є власністю народу України, з перевищенням наданих повноважень, не відповідає інтересам дійсного власника земель (народу України) та не свідчить про наявність його волі на таке відчуження, що змусило прокурора звернутись до суду з даним позовом як самостійного позивача.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року позовні вимоги заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Усунуто перешкоди у здійсненні Гостомельською селищною територіальною громадою Бучанського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності водного фонду площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, шляхом її повернення з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Гостомельської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області. Стягнуто з Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 600 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 1 600 грн 00 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою в інтересах відповідача ОСОБА_1 звернувся її представник - адвокат Сичов О.О., який, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В доводах апеляційної скарги зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів, на підставі яких можна встановити розташування спірної земельної ділянки станом на час прийняття оспорюваного рішення (2008 рік), оскільки а ні позивач, а ні експерт не довели вказаних обставин не довели.
Згідно з рішенням Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року ОСОБА_1 передано земельну ділянку безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1693 га в межах села Горенка, із земель запасу Горенської сільської ради (рілля).
Згідно копії поземельної книги перший запис про спірну земельну ділянку (№ 002) з`явився лише 14.08.2015 року, тобто через сім років після прийняття оскаржуваного рішення Ради за результатами розроблення технічної документації ТОВ «Гео-Сервіс Плюс» та присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 3222482401:01:009:0113.
Жоден компетентний орган не надав позивачу інформацію про місце розташування земельної ділянки станом на дату прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, саме тоді - 14.08.2015 року могло бути допущено порушення норм Земельного та Водного кодексу щодо охоронюваних меж водного фонду. І таке порушення сталося виключно через дії розробника технічної документації, а ні внаслідок рішення сільської Ради.
Тобто надаючи у власність земельну ділянку сільська рада не визначила точного місця розташування спірної земельної ділянки, а тому висновок суду першої інстанції про те, що така передача відбулася за рахунок земель водного фонду і земельна ділянка в 2008 році накладалася на межі водного фонду - безпідставні.
Вказує про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів, на підставі яких було внесено зміни в координати поворотних точок розташування спірної земельної ділянки згідно з записом 005 від 06 жовтня 2017 року, оскільки в матеріалах справи міститься Додаток до відзиву на апеляційну скаргу від 11.12.2018 року та відзив на позов, в яких було детально зазначено про обставини таких змін.
22.11.2018 року в судовому засіданні судом було запропоновано надати сільській раді копії документів, на підставі яких були змінені координати поворотних точок (кутів) належної ОСОБА_1 земельної ділянки.
ОСОБА_1 надавала пояснення суду, що вона понад 10 років користується земельною ділянкою і фактичне місце розташування земельної ділянки завжди знаходилося саме там, де вона зображена на Схемі, яка є додатком до листа- відповіді ДП «КИЇВГЕОІНФОРМАТИКА» від 19.10.2017 р. № 01-01-489. Ділянка знаходиться на значній відстані від урізу води, її межі ніколи не накладалися а ні на водну гладь, а ні на прибережну смугу.
Лише після отримання копії позову прокуратури ОСОБА_1 дізналась про те, що за існуючими координатами можливе накладення земельної ділянки на межі водного фонду, а графічні матеріали додані до позову не відповідали фактичному місцезнаходженню земельної ділянки.
Таким чином координати ділянки, за якими відображалося місцезнаходження земельної ділянки на Публічній кадастровій карті (і на картографічних матеріалах використаних ДП «Київгеоінформатика» для надання відповіді прокуратурі) були помилковими.
Відповідно до ч. 5 статі 37 Закону України «Про державний земельний кадастр», виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки», яким була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення зовнішньої межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) переданої у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1.
Після розроблення документації, оригінал останньої був поданий в Центр надання адміністративних послуг при Києво-Святошинській районній державній адміністрації для внесення змін в кадастрі.
Як зазначив у своєму листі-відповіді прокуратурі директор ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» - дана документація дійсно було виконана в єдиному екземплярі, а в подальшому (як зазначалося вище) була передана в Центр надання адміністративних послуг при Києво-Святошинській районній державній адміністрації для внесення змін в кадастрі. Копій вказаної документації (яка складалася з чергового кадастрового плану, копії Державного акту, копії паспорту власника) ОСОБА_1 в себе не залишала, оскільки не існувало такої необхідності.
Єдиний документ з пакету розробленої технічної документації, виготовленої ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки», з якої у ОСОБА_1 є в наявності копія - це кадастровий план.
З даного документа була зроблена копія, оскільки була необхідна для надання в ДП «Київгеоінформатика» та отримання інформації про дійсне місцезнаходження земельної ділянки та викопіювання з топографічного плану с. Горенка в масштабі 1:2000 станом на 2017 рік.
Координати поворотних точок (кутів) земельної ділянки в цьому кадастровому плані відповідають координатам, зафіксованим в поземельній книзі на земельну ділянку ОСОБА_1 та внесеними в кадастр на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.10.2017 р. № ЗВ-3211837352017.
Таким чином, за результатами проведеної ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» на замовлення ОСОБА_1 роботи, відображення місцезнаходження земельної ділянки на публічній кадастровій карті стало відповідати фактичному місцезнаходженню земельної ділянки.
Звертає увагу апеляційного суду на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що ним здійснено перевірку законності передання земельної ділянки станом на час прийняття оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, які були внесені згідно з матеріалами справи за заявою ОСОБА_1 , а розробником документації із землеустрою було ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки».
Так, матеріали справи не містять будь-яких заяв ОСОБА_1 датованих 2008-м роком, а першим розробником документації (2015 рік) виступало ТОВ «ГЕО-СЕРВІС ПЛЮС», а не ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки».
Фактично перевіряючи законність передачі земельний ділянки, суд першої інстанції взяв до уваги не існуючі документи (заява ОСОБА_1 ) та координати, які з`явилися через 9 років після прийняття рішення Ради, що вкотре підтверджує невідповідність рішення суду обставинам справи.
Апелянт вказує, що актуальними на сьогодні межами земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 є координати (поворотні точки), визначені в поземельній книзі згідно запису 005 від 06.10.2017 року.
Поряд із цим, координати земельної ділянки, визначені відповідно до запису в поземельній книзі № 002 від 14.08.2015 року не мають бути предметом спору - адже їх не існувало на момент прийняття оскаржуваного рішення сільської ради і на даний час вони не актуальні, не відображають реальне місцезнаходження земельної ділянки.
Одночасно з цим, в матеріалах справи міститься висновок Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 02 квітня 2020 року №3900/19-41/78927895/20-41.
В даному висновку експертом надані відповіді щодо накладення спірної земельної ділянки як на прибережну захисну смугу для р. Горенка, так і щодо накладення спірної земельної ділянки на «зариблену водойму» (про яку не відомо озеро це чи не озеро). Такі висновки зроблені за координатами 2015 року.
Апелянт звертає увагу, що з урахуванням предмету і підстав позову, а також фактичного розташування земельної ділянки на час розгляду справи, заслуговували на увагу суду лише висновки щодо розташування земельної ділянки відносно прибережної захисної смуги р. Горенка.
За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 20 квітня 2020 року складено висновок №3900/19-41/7892-7895/20-41 згідно з яким: межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно запису 005 від 06.10.2017 у поземельній книзі за даними ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки», не перетинаються із нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги р. Горенка (незалежно від того, віднесена вона в даній місцевості до річок чи до каналів).
Виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 згідно запису №005 від 06.10.2017 призвело до відсутності перетину зазначеної земельної ділянки із нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги для р. Горенка (за обставин, якщо водний об`єкт, який протікає повз неї, компетентними органами влади віднесений до річок).
Додатково зазначає, що відповідно до описової частини висновку, мова йде не про перетинання з прибережними захисними смугами русла ріки Горенка , а водного об`єкту, який виходить з русла ріки і впадає в зариблену водойму. І в залежності від того, вважити цей водний об`єкт частиною річки Горенка чи каналом (про що не відомо а ні експерту, а ні позивачу) - навіть координати земельної ділянки 2015 року не накладаються на охоронювану закону.
Зазначене, на переконання апелянта, свідчить про відсутність порушеного права або інтересу, що підлягає судовому захисту.
Відзивів на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Сичов О.О. підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.
Прокурор Батюк І.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимогі заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини по справі.
Рішенням Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року безоплатно передано ОСОБА_1 у приватну власність із земель запасу Горенської сільської ради земельну ділянку площею 0,1693 га, розташовану в межах села Горенка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, для ведення особистого селянського господарства.
На підставі вказаного рішення сільської ради ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯК № 37002, який зареєстровано 21 квітня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 011094701121.
Відповідно до даних Державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не відчужувалось.
Відповідно до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 03 березня 2016 року № 01-01/73, наданого на запит прокуратури Київської області, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 повністю накладається на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню малої річки Горенка та на її 25-ти метрову прибережну захисну смугу. Вказаний висновок зроблено на підставі викопіювання з топографічних матеріалів, а саме з топографічної карти масштабу 1:1000, номенклатурного листа М-36-9-Б-в-2 1993 року видання та матеріалів космічної зйомки стану місцевості на 2007, 2008 та 2016 роки із нанесеними межами земель водного фонду та земельних ділянок.
Згідно з листом Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 02 листопада 2017 № 01-01/489, наданого на запит представника відповідача Сичова О.О. , межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 нанесені згідно наданого каталогу координат на викопіювання з топографічногоплану масштабу 1:2000 на територію с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області станом на 2017 рік. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на землі водного фонду, а саме: 25-ти метрову прибережну захисну смугу малої річки Горенка не накладається.
За інформацією Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383, річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою р. Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та має площу водозабору 29,1 км2, прибережні захисні смуги по обидва береги річки Горенка мають бути 25 метрів.
З листа відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 27 лютого 2017 року № 36 та листа ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» від 10 березня 2017 року № 180 вбачається, що відповідно до чинного генерального плану села Горенка, територія ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 за функціональним призначенням відноситься до озеленених територій загального користування.
Також з поземельної книги Управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, відкритої 14.08.2015 року вбачається, що в ній наявні два кадастрові плани вказаної земельної ділянки, а саме:
- запис від 14.08.2015 року №002
- запис від 06 жовтня 2017 року № 005.
В основу листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 02 листопада 2017 № 01-01/489 було покладено змінені координати поворотних точок спірної земельної ділянки згідно запису від 06 жовтня 2017 року № 005.
Судом встановлено, що виправлення у відомості про координати поворотних точок спірної земельної ділянки були внесені 06 жовтня 2017 року за заявою ОСОБА_1 . Розробник документації із землеустрою ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки».
З листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 14 червня 2018 року №10-10-0.222-9522/2-18 вбачається, що згідно з відомостями, які містяться в Національній кадастровій системі, земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, площею 0,1693 га, з видом використання «Для ведення особистого селянського господарства», зареєстрована в Державному реєстрі земель до 2013 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» та обліковується за ОСОБА_1 . Відомості про дану земельну ділянку було перенесено з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку. Поземельну книгу на земельну ділянку реєстратором було відкрито на підставі документів, наявних в архіві Управління. За результатами здійсненого пошуку, в тому числі - за матеріалами інвентаризації архіву Управління, проведеної за дорученням Прем`єр міністра України від 11.10.11 №48661/1/1-11 та за наказом Держкомзему від 14.10.11 №576 (зі змінами, внесеними наказом Держкомзему від 18.10.11 №578), документація із землеустрою, на підставі якої 06 жовтня 2017 року було внесено зміни у відомості про координати поворотних точок до поземельної книги на зазначену земельну ділянку, в архіві Управління не виявлена, оскільки не була передана туди її розробником.
Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 квітня 2020 року № 3900/19-41/7892-7895/20-41, межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно з записом 002 від 14 серпня 2015 року у поземельній книзі за даними ТОВ «Гео-Сервіс Плюс», перетинаються: з нормативно-визначеними межами прибережної захисної смуги для «зарибленої водойми» (якщо така обліковується як ставок), площа під перетином становить 0,0699 га; з нормативно-визначеними межами прибережної захисної смуги для «зарибленої водойми» (якщо така обліковується як озеро), площа під перетином становить 0,1375 га; з нормативно-визначеними межами прибережної захисної смуги для р. Горенка (в тому випадку, якщо водний об`єкт, який протікає повз неї, компетентними органами влади віднесений до річок), площа під перетином становить 0,1338 га.
Межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно з записом 002 від 14 серпня 2015 року у поземельній книзі за даними ТОВ «Гео-Сервіс Плюс» не перетинаються із нормативно визначеними межами прибережно захисної смуги для р. Горенка (в тому випадку, якщо водний об`єкт, який протікає повз неї, компетентними органами влади віднесений до каналів). При цьому, розміри смуги відведення для каналу експерту невідомі.
Згідно з цим же висновком межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно з записом 005 від 06 жовтня 2017 року у поземельній книзі за даними ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки»: перетинаються з нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги для «зарибленої водойми» (якщо така обліковується як ставок), площа під перетином становить 0,0820 га; повністю перетинаються з нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги для «зарибленої водойми» (якщо така обліковується як озеро), площа під перетином становить 0,1693 га.
Межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно з записом 005 від 06 жовтня 2017 року у поземельній книзі за даними ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки не перетинаються із нормативно визначеними межам прибережної смуги р. Горенка незалежно від того, віднесена вона в даній місцевості до річок і каналів.
Судовий експерт у цьому висновку встановив, що конфігурація спірної земельної ділянки в результаті виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки залишилася незмінною. Конфігурація земельної ділянки згідно з записом № 002 від 14 серпня 2015 року у поземельній книзі є ідентичною конфігурації земельної ділянки згідно з записом № 005 від 06 жовтня 2015 року у поземельній книзі. Проте, внаслідок виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, внесених згідно з записом 005 від 06 жовтня 2017 року, відносно координат поворотних точок меж земельної ділянки внесених згідно з записом 002 від 14 серпня 2015 року у поземельній книзі заданими ТОВ «Гео-Сервіс Плюс», спірна земельна ділянки зміщена на південний захід.
Надаючи відповідь на запитання № 5, судовий експерт вказав на те, що виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 згідно з записом 005 від 06 жовтня 2017 року призвело до відсутності перетину зазначеної земельної ділянки із нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги для р. Горенка за обставин, якщо водний об`єкт, який протікає повз неї, компетентними органами влади віднесений до річок.
Позиція суду апеляційної інстанції.
Щодо представництва прокурором інтересів держави у даній справі.
Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури посилався на те, що Горенська сільська рада, приймаючи спірне рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки землі водного фонду не підлягають передачі у власність, крім того, незаконно змінила цільове призначення земельної ділянки та неправомірно передала в приватну власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (такі висновки наведено у постановах від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16).
У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 761/3884/18); під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16).
За змістом пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представниц
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 наведено правовий висновок, за змістом якого відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У даній справі прокурор, звертаючись до суду із позовом, представляє інтереси держави Україна, в особі Гостомельської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області. В свою чергу Горенська сільска рада Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої на даний час виступає Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області, в силу статей 7, 19, 132, 133, 140-146 Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є лише представницьким органом місцевого самоврядування, гарантованого в державі Україна і повинна діяти виключно в інтересах такої територіальної громади і виключно в законодавчо визначених межах.
Тому звернення прокурора до суду з даною позовною заявою з огляду на положення п. б ст. 80 Земельного кодексу України, ст. 56 ЦПК України, є правомірним, оскільки суб`єктами права на землі комунальної власності є саме народ України та відповідні територіальні громади.
Оскільки предметом позову є визнання незаконним рішення самого представницького органу територіальної громади - Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Гостомельска селищна рада Бучанського району Київської області, на підставі якого відбулось відчуження спірної землі, що є власністю народу України, прийняте з перевищенням наданих раді повноважень, що не відповідає інтересам дійсного власника земель (народу України) та не свідчить про наявність його волі на таке відчуження, прокурор може звернутись до суду з даним позовом як самостійний позивач.
Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав позов із дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Щодо вирішення справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнанихабо оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до судуза захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Предметом спору в цій справі є: визнання незаконним та скасування рішенням Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року відведено в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку.
При зверненні до суду із цим позовом прокурор вказував, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, оскільки накладається на водну поверхню малої річки Горенка та на її 25-метрової прибережну захисну смугу, що підтверджується даними Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем від 03 березня 2017 року № 01-01/73, а тому не могла передаватися у приватну власність.
У статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (статті 18, 19 ЗК України).
Відповідно до статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
У частині першій статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Відповідно до статті 1 ВК України водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн кубічних метрів.
Законодавством України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.
Відповідно до пункту «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами, водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статями 60, 62 ЗК України та статями 1, 88, 90 ВК України.
Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим.
Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
1.для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;
2.для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;
3.для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.
Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (далі - Порядок), передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагентством і територіальними органами Держземагентствами. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України.
Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».
Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). А отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц; від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц.
Дослідивши докази в матеріалах справи, суд встановив, що річка Горенка має статус природнього водотоку, є правою притокою р. Ірпінь, згідно з класифікацією річок України належить до малих річок та прибережні захисні смуги р. Горенка становлять 25 метрів, що підтверджується листом Центральної геофізичної обсерваторії від 22 лютого 2017 року № 17-08/383, не заперечується учасниками справи, а отже не підлягає доказуванню.
У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності (частина перша статті 83 ЗК України). Згідно із пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України.
Відповідно до положень статті 118 ЗК України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
З матеріалів даної справи вбачається, що Горенська сільська рада своїм рішенням 10 квітня 2008 року передала ОСОБА_1 земельну ділянку безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,1693 га в межах села Горенка, із земель запасу Горенської сільської ради (рілля). Доручено земельно-кадастровій організації виконати інвентаризацію та виготовити державний акт на право приватної власності.
За інформацією, наданою Міськрайонним управлінням у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київський області (лист від 13.06.2018 №1458/424-18-0,19), згідно з відомостями, які містяться в Національній кадастровій системі (НКС), земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 площею 0, 1693 га, з видом використання «Для ведення особистого селянського господарства», зареєстрована в Державному реєстрі земель до 2013 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки» та обліковується за ОСОБА_1
В архіві Управління наявний другий примірник державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 серії ЯК №857002, виданий 21.04.2010 року на ім`я ОСОБА_1 .
Відомості про дану земельну ділянку було перенесено з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, передбаченому п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр». (том І а.с. 171)
Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.01.2018 року № 10-10-0, 223-1213-18 установлено, що поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113відкрито лише 14.08.2015 року, однак документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в архіві Управління не виявлена.
Водночас, з поземельної книги вбачається факт внесення 06.10.2017 року за заявою ОСОБА_1 виправлень у відомості про координати поворотних точок спірної земельної ділянки. (том І а.с. 170)
Встановлено також, що згідно даних поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, відкритої 14.08.2015 року державним кадастровим реєстратором Сизоненко Л.І., розробником документації із землеустрою, на підставі якої внесено координати поворотних точок меж земельної ділянки згідно запису № 002 від 14.08.2015 року, виступало ТОВ «Гео-Сервіс Плюс».
Як вбачається із письмових пояснень прокурора, прокуратурою області направлено запит від 15.05.2018 року №05/2-30вих18 на адресу ТОВ «Гео-Сервіс» Плюс, який повернувся без виконання. (том ІІ а.с. 49-50)
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 накладається на прибережну захисну смугу р. Горенка, взявши до уваги координати земельної ділянки, визначені відповідно до запису в поземельній книзі № 002 від 14.08.2015 року на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, виготовленого ТОВ «Гео-Сервіс Плюс». Поряд із цим, суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про те, що фактичні межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 відповідають даним кадастрової документації, визначені згідно запису 005 від 06.10.2017 у поземельній книзі за даними ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки», внесеним на підставі заяви ОСОБА_1 , посилаючись на відсутність у відповідача документів, на підставі яких внесено зміни в координати поворотних точок розташування спірної земельної ділянки.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Відповідно до вимог статті 11 Закону України "Про земельний кадастр", відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.
Виправлення помилок, допущених у відомостях державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою здійснюється виключно на підставі та в порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр", а саме державним кадастровим реєстратором.
У частині п`ятій статті 37 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
Отже, чинним законодавством встановлено порядок виправлення технічних помилок, допущених під час визначення меж суміжних земельних ділянок.
Відповідно до пункту 139 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядку № 1051) у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки.
У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Повідомлення разом з доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
При цьому, норми пункту 153 Порядку № 1051 визначають, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що для встановлення наявності помилки державного реєстратора та для набуття підстав для її виправлення шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру, передує процедура встановлення недостовірної інформації у технічних документах, у які спочатку слід внести зміни.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" та підпунктів 1, 5, 6 пункту 6 Порядку № 1051 внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів та відмови у їх наданні, виправлення помилок у Державному земельному кадастрі є самостійними повноваженнями державного реєстратора.
Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 квітня 2020 року у справах за № 520/2093/19 (адміністративне провадження №К/9901/25843/19), від 08 липня 2020 року у справі за № 362/2698/15 (провадження № 61-48463св18) та від 20 серпня 2020 року у справі № 806/1578/16 (адміністративне провадження №К/9901/45052/18).
Як вбачається з матеріалів даної справи, відповідача ОСОБА_1 , користуючись цим порядком для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, переданою їм у власність, звернулась із відповідною заявою про внесення змін в технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку і такі зміни були внесені.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відхиляючи доводи відповідача про те, що внесення змін у Державному земельному кадастрі щодо координат поворотних точок належної їй земельної ділянки відповідало вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку № 1051, суд першої інстанції не дав їм належної правової оцінки, не взяв до уваги вищевказані норми законодавства, пославшись як на підставу для їх відхилення лише на те, що відповідачем не було надано суду технічної документації , на підставі якого внесено вказані зміни.
Поряд із цим, суд першої інстанції не врахував відсутність в матеріалах справи також і технічної документації, на підставі якої було внесено запис до кадастрової документації № 002 від 14.08.2015 року, виготовленої ТОВ «Гео-Сервіс Плюс».
Судом також не враховано, що дії Державного кадастрового реєстратора щодо внесення змін на підставі заяви ОСОБА_1 в порядку, передбаченому законом, не оскаржувались.
З огляду на вказане, вирішуючи питання щодо меж розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, належної на праві власності ОСОБА_1 , до уваги слід брати запис № 005 від 06.10.2017 року, внесені у поземельну книгу на підставі технічної документації, розробленої ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки».
Таким чином, надаючи оцінку зібраним по справі доказам, з урахуванням також висновку судової земельно-технічної експертизи від 20 квітня 2020 року №3900/19-41/7892-7895/20-41, згідно з яким: межі земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113, визначені згідно запису 005 від 06.10.2017 у поземельній книзі за даними ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки», не перетинаються із нормативно визначеними межами прибережної захисної смуги р. Горенка, апеляційний суд доходить висновку про відсутність в матеріалах справи належних доказів, підтверджуючих накладення спірної земельної ділянки на землі водного фонду.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Горенської сільської ради 18 сесії 5 скликання від 10 квітня 2008 року щодо відведення в приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1693 га з кадастровим номером 3222482401:01:009:0113 на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вищевказаного не врахував, неправильно застосував норми матеріального права та як наслідок дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, то відповідно й змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, то з Києво-Святошинської місцевої прокуратури підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги 4800,00 гривен.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сичова Олексія Олександровичазадовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 жовтня 2023 року - скасувати. Ухвалити нове рішення у справі.
В задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави до Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішення ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Стягнути з Києво-Святошинської місцевої прокуратури на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
