Головуючий І інстанції: С.С. Сич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 р. Справа № 440/2571/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2024, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 24.05.24 по справі № 440/2571/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Національної поліції України (далі відповідач, НПУ), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період з 07 листопада 2015 року по 04 серпня 2023 року, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період з 07 листопада 2015 року по 04 серпня 2023 року, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

В обґрунтування позову вказано, що при звільненні з органів поліції позивач мав право на грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період з 07 листопада 2015 року по 04 серпня 2023 року, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби. Відповідач не виплатив позивачу таку компенсацію при звільненні зі служби, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 позовну заяву задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період з 07 листопада 2015 року по 04 серпня 2023 року, а саме: щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 20 календарних днів, щорічної додаткової відпустки за стаж служби за 2020 рік у кількості 03 календарних дні, щорічної додаткової відпустки за стаж служби за 2022 рік у кількості 05 календарних днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 04 серпня 2023 року.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні: щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 20 календарних днів, щорічної додаткової відпустки за стаж служби за 2020 рік у кількості 03 календарних дні, щорічної додаткової відпустки за стаж служби за 2022 рік у кількості 05 календарних днів, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби 04 серпня 2023 року.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі № 440/2571/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що законодавством не передбачені умови та підстави виплати поліцейському грошової компенсації за невикористані дні щорічних чергових відпусток за попередні роки, перед роком звільнення зі служби в поліції та за не одержані додаткові відпустки.

На переконання представника відповідача ГУНП в Полтавській області у спірних правовідносинах діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені спеціальним Законом №580-УІІІ, відповідної до процедури, встановленої Порядком №260.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України не скористався.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу на посадах в Національній поліції у період з 07.11.2015 по 04.08.2023, що не заперечується учасниками справи, та підтверджується записами у трудовій книжці (а. с. 10 (зі звороту) - 12) та копією послужного списку ОСОБА_1 (особистий №М-180819) (а.с. 42 (зі звороту) -47).

Наказом ГУ НП в Полтавській області №391 о/с від 02.08.2023 капітана поліції ОСОБА_1 старшого інспектора сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №2 Лубенського районного відділу поліції, на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції з 04 серпня 2023 року. Вислуга років станом на 04 серпня 2023 року складає 10 років 07 місяців 20 днів. У цьому наказі вказано, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 10 років та на отримання грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 17 календарних днів (зі звороту а.с. 7).

13.12.2023 представником позивача направлено запит до ГУ НП в Полтавській області щодо грошового забезпечення ОСОБА_1 (а.с. 16), зокрема щодо невикористаних днів щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток за 2015-2023 роки під час проходження служби в поліції ОСОБА_1 .

ГУ НП в Полтавській області надано відповідь листом від 19.12.2023 №29/351аз, у якому зазначено, що за період служби в ГУНП в Полтавській області у ОСОБА_1 наявний залишок невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 20 календарних днів та щорічної додаткової оплачуваної відпустки (за стаж служби 10 років) за 2022 рік у кількості 5 календарних днів. За 2023 рік позивачу виплачена компенсація за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 17 календарних днів.

Також, у відповіді ГУ НП в Полтавській області, зазначено, що відповідно до п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 8 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Враховуючи викладене, нарахування та виплата ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік не проводилась у зв`язку з відсутністю законних підстав (а.с. 17).

Разом з тим, представником відповідача до відзиву долучено лист управління кадрового забезпечення ГУ НП в Полтавській області "Про надання інформації" від 01.04.2024 № 577/115/12/02-2024, у якому зазначено, що за час проходження служби в Національній поліції у період з 07.11.2015 по 04.08.2023 у ОСОБА_1 наявні наступні залишки невикористаних відпусток:

- щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2020 рік у кількості 03 календарних днів;

- щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік у кількості 20 календарних днів;

- щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2022 рік у кількості 05 календарних днів.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та невиплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період з 07 листопада 2015 року по 04 серпня 2023 року, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані 03 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2020 рік; 20 календарних дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік та 05 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби за 2022 рік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України Про відпустки №504/96-ВР від 15 листопада 1996 року встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Частиною першою статті 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.

Закон України Про Національну поліцію №580-VIII від 02 липня 2015 року визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно зі статтею 60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Статтею 92 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до статті 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України №260 від 06 квітня 2016 року визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Питання виплати компенсації за невикористані відпустки при звільненні за роки, що передували року звільнення поліцейського, неодноразово було предметом дослідження Верховного Суду, зокрема у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19.

Висновки вказаної постанови Верховного Суду в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

У справі № 160/10875/19 Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16, на які посилається суд першої інстанції, і зазначив таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, Суд звернув увагу, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року, питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки».

Так, відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» і частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки.

Таким чином, Верховний Суд у справі № 160/10875/19 дійшов висновку, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Такі ж висновки підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 листопада 2022 року при розгляді справи № 640/85/20 та від 20 липня 2023 року при розгляді справи № 200/18480/21.

Відповідно до листа ГУ НП в Полтавській області від 01.04.2024 № 577/115/12/02-2024 за період проходження служби в ГУ НП в Полтавській області з 07.11.2015 по 04.08.2023 ОСОБА_1 не використано за 2020 рік - 03 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби, за 2022 - 20 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки, 05 календарних днів щорічної додаткової оплачувної відпустки за стаж служби, (а.с. 42).

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України від 06.04.2016 за № 260, передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому, не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.

Таким чином, колегія суддів вказує на безпідставність доводів відповідача про те, що компенсація за невикористані додаткові відпустки обмежується тільки роком звільнення поліцейського та не поширюється на роки, що передували звільненню.

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки.

За таких обставин справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, а тому відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпусток за 2020, 2022 роки.

Доводи відзиву на позовну заяву щодо передчасності позову за наявності чинного наказу про звільнення позивача та не оскарження його, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідач наділений повноваженнями на самостійне внесення змін до наказу про звільнення, при цьому розрахунок кількості днів та сум компенсації за невикористані дні відпусток також належить до повноважень відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 по справі № 440/2571/24 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий