Рішення від 26.08.2024 по справі № 160/16016/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд

open

Головна
Судові рішення
Рішення
Рішення від 26.08.2024 по справі № 160/16016/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 160/16016/24

Картка справи

Справа № 160/16016/24

Картка справи

Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 рокуСправа №160/16016/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2024 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з питань праці, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань праці від 27.05.2024 № 43-КТ «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 ».

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що відповідно до Наказу №14-КТ від 05.04.2024, підставою для порушення дисциплінарного провадження щодо ОСОБА_1 стала службова записка від 01.04.2024 № 489/СП/18.1-24а за підписом ОСОБА_3 , головного спеціаліста питань запобігання та виявлення корупції. Темою службової записки є розгляд скарги ОСОБА_4 від 26.02.2024 (вх.№11-755-24а від 29.02.2024).

29 лютого 2024 на адресу Державної служби України з питань праці надійшла скарга ОСОБА_4 від 26.02.2024 на дії/бездіяльність посадових осіб Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці, у якій скаржник посилався на неналежний розгляд звернень до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 09.10.2023 року та 15.12.2023 року, а саме:

-неповноту розгляду звернень;

-порушення права на ознайомлення з матеріалами перевірки;

-розгляд звернення посадовими особами, дії чи рішення яких оскаржуються.

У службовій записці ОСОБА_5 було вказано на порушення, які були допущені ОСОБА_1 , а саме:

-недослідження під час здійснення заходу контролю та розгляду звернення ОСОБА_4 питання дотримання законодавства щодо охорони праці;

-не ознайомлення ОСОБА_4 з матеріалами перевірки після здійснення заходу державного контролю;

-передача скарги ОСОБА_4 від 15.12.2024 на опрацювання ОСОБА_6 , «дії якої оскаржуються», що є порушенням вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та статей 28, 29 Закону України «Про запобігання корупції».

14 травня 2024 року ОСОБА_1 , не погоджуючись з вказаною позицією скаржника, надав до Дисциплінарної комісії письмові пояснення щодо обставин, викладених у службовій записці від 01.04.2024 року №489/СП/18.1-24а, яка слугувала початком дисциплінарного провадження.

За результатами розгляду скарги наказом Державної служби України з питань праці від 27.05.2024 року №43-КТ на ОСОБА_1 , заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, з підстав вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, яке полягає у невиконанні частини 4 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» щодо заборони направлення скарги громадянина ОСОБА_4 від 15.12.2023 (від 18.12.2023 № П-2673/ПС-23) для розгляду ОСОБА_6 та підписання відповіді на скаргу ОСОБА_4 заступником начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Бланком С.В., дії яких оскаржувались.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, наказ Державної служби України з питань праці від 27.05.2024 № 43-КТ «Про накладення дисциплінарного стягнення на Сергія Бланка», оскільки дисциплінарне стягнення накладене за відсутності факту дисциплінарного правопорушення, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/16016/24 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

10 липня 2024 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Державної служби України з питань праці надійшов відзив на позовну заяву вх.№26878, в якому представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок №1039.

Згідно із пунктом 2 Порядку №1039, процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку №1039, рішення про порушення дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення - стосовно державних службовців, зокрема, керівник державної служби в державному органі щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В».

Пунктом 13 Порядку № 1039, передбачено, що дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком.

Згідно із пунктом 24 Порядку № 1039, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Пунктом 33 Порядку № 1039 визначено, що дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених Законом № 889 та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 67 Закону №889 передбачено ряд обставин, що пом`якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність. Відтак, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця.

Дисциплінарною комісію в ході дослідження питань, викладених в службовій записці головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Держпраці від 01.04.2024 № 489/СП/18.1-24а стосовно розгляду скарги ОСОБА_4 від 26.02.2024 (вх. Держпраці від 29.02.2024 № П-755-24а) на дії/бездіяльність посадових осіб Управління та матеріалів дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 , встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_4 від 09.10.2023 (вх. Управління від 17.10.2023 №ЦА-4950/1/2.1.7-23а) у період з 06.11.2023 по 15.11.2023 посадовими особами Управління у приватному акціонерному товаристві «Нікопольський ремонтний завод» здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю, в частині законності припинення трудових відносин.

За результатами розгляду звернення ОСОБА_4 від 09.10.2023 (вх. Управління від 17.10.2023 №ЦА-4950/1/2.1.7-23а) та проведеного заходу контролю Управлінням, за підписом заступника начальника Управління ОСОБА_1 , ОСОБА_4 надана відповідь листом від 15.11.2023 №ПС/3.1/1700-ЦА-23.

18 грудня 2023 року до Управління надійшла скарга ОСОБА_7 від 15.12.2023 року (вх. Управління від 18.12.2023 №П-2673/ПС-23), в якій заявник висловлював, зокрема незадоволеність розглядом його звернення від 09.10.2023 (вх. Управління від 17.10.2023 року №ЦА-4950/1/2.1.7-23а) та діями/бездіяльністю посадових осіб Управління.

Начальник Управління ОСОБА_8 не зважаючи на те, що громадянин ОСОБА_7 у скарзі від 15.12.2023 (вх. Управління від 18.12.2023 №П-2673/ПС-23) наголошував на неналежному розгляді попередніх звернень до Управління та на неправомірні дії посадових осіб Управління, зокрема заступника начальника Управління ОСОБА_1 , порушуючи вимоги частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» визначив головним виконавцем скарги ОСОБА_4 від 15.12.2023 (вх. Управління від 18.12.2023 №П-2673/ПС-23) заступника начальника Управління ОСОБА_1 , дії якого і оскаржувались.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_4 надано відповідь листом Управління від 26.12.2023 року № ПС/1/2919-ЗВ-23 за підписом в.о. начальника Управління ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу Управління від 11.12.2023 року №557/ПС-В начальнику Управління ОСОБА_8 надана щорічна основна оплачувана відпустка з 25.12.2023 на 12 календарних днів.

Наказом Держпраці від 18.12.2023 року №145-кт «Про тимчасове покладання виконання обов`язків на ОСОБА_2 » виконання обов`язків начальника Управління тимчасово, на період відпустки ОСОБА_8 з 25.12.2023 року по 05.01.2023 року покладено на заступника начальника Управління ОСОБА_1 .

У подальшому 26.02.2024 року до Держпраці надійшла скарга ОСОБА_4 від 26.02.2024 (вх.№П-755-24а від 29.02.2024) на дії/бездіяльність посадових осіб Управління, зокрема і начальника Управління ОСОБА_8 .

У своїй скарзі ОСОБА_4 наголошував на неналежному розгляді попередніх звернень до Управління від 09.10.2023 року та 15.12.2023 року, а саме: неповноти розгляду звернень, права на ознайомлення з матеріалами перевірки, розгляд звернення посадовими особами, дії чи рішення яких оскаржуються.

За результатами розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 встановлено, що обставиною, яка призвела до вчинення ним дисциплінарного проступку, є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, а саме: ОСОБА_1 розглянув та в подальшому визначив головними виконавцем скарги ОСОБА_4 від 15.12.2023(вх. Управління від 18.12.2023 № П-2673/ПС-23) інспекторів праці ОСОБА_9 та ОСОБА_10 дії яких (включаючи ОСОБА_1 ) і оскаржувались громадянином у вказаній скарзі.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Комісія констатувала та зазначила про наявність пом`якшувальних обставин у справі (позитивна характеристика державного службовця надана безпосереднім керівником, незастосування дисциплінарних стягнень відносно ОСОБА_1 до цього, хоча не визнання, але усвідомлення необхідності вжиття відповідних заходів щодо недопущення подібних ситуацій при надходженні аналогічних звернень, скарг на дії посадових осіб, вчинення дій під впливом службової залежності, в частині виконання доручення безпосереднього керівника щодо розгляду звернення на дії посадових осіб, що оскаржуються, підстави визначені пунктом 6 частини другої цієї статті).

Також комісією було враховано пояснення державного службовця та обставини наявності додаткового навантаження у роботі та виконання ОСОБА_1 обов`язків керівника в межах трьох областей на період відсутності начальника Міжрегіонального управління, подальшу взаємодію з Держпраці задля уникнення можливих правопорушень та конфліктних ситуацій під час розгляду звернень громадян, що надходять до Міжрегіонального управління.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність в діях ОСОБА_1 , заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, ознаків дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень), за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.

Враховуючи вищевикладене, дисциплінарна комісія рекомендувала застосовувати до ОСОБА_1 , заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 1 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу», із врахуванням пом`якшувальних обставин - зауваження.

Враховуючи викладене вище, наказом Держпраці від 27.05.2024 №43-кт «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 », яким до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень, яке полягало у невиконанні ОСОБА_11 частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» щодо заборони направлення скарги громадянина ОСОБА_12 від 15.12.2023 (вх. Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.12.2023 № П-2673/ПС-23) для розгляду ОСОБА_13 та підписання відповіді на скаргу ОСОБА_12 заступником начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці С. Бланком, дії яких оскаржувалися.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що дисциплінарною комісію в ході дослідження питань, викладених в службовій записці головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Держпраці від 01.04.2024 № 489/СП/18.1-24а стосовно розгляду скарги ОСОБА_4 від 26.02.2024 (вх. Держпраці від 29.02.2024 № П-755-24а) на дії/бездіяльність посадових осіб Управління та матеріалів дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 , встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_4 від 09.10.2023 (вх. Управління від 17.10.2023 №ЦА-4950/1/2.1.7-23а) у період з 06.11.2023 по 15.11.2023 посадовими особами Управління у приватному акціонерному товаристві «Нікопольський ремонтний завод» здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержання законодавства про працю, в частині законності припинення трудових відносин.

-неповноту розгляду звернень;

-порушення права на ознайомлення з матеріалами перевірки;

-розгляд звернення посадовими особами, дії чи рішення яких оскаржуються.

У службовій записці ОСОБА_5 було вказано на порушення, які були допущені ОСОБА_1 , а саме:

-не ознайомлення ОСОБА_4 з матеріалами перевірки після здійснення заходу державного контролю;

"Для наявності факту порушення наведеної норми при розгляді скарги від 15.12.2023 необхідно встановити, що скаргу для розгляду направлено посадовим особам ПрАТ «НРЗ», оскільки скарга стосується виключно дій/бездіяльності працівників вказаного підприємства.

Позивачем зазначено, що через велике навантаження у роботі та виконання обов`язків начальника Міжрегіонального управління, трапляються випадки надсилання скарг на дії посадових осіб Міжрегіонального управління, які не містять ознак порушення, але на які треба реагувати.

Позивач наголосив, що в таких конфліктних ситуаціям він активно взаємодіє з Держпраці, задля уникнення можливих правопорушень.

З урахуванням наведених норм і меж, встановлених дорученням Держпраці від 17.10.2023 року, Управлінням видано наказ від 03.11.2023 року №312/ПС-3К про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки у приватному акціонерному товаристві «Нікопольський ремонтний завод» з питань законності припинення трудових договорів.

За результатами проведення заходу контролю у товаристві порушень законодавства про працю відносно ОСОБА_4 не встановлено.

Захід контролю за зверненням ОСОБА_4 за додержанням законодавства про охорону праці не проводився у зв`язку з наданням товариством копій документів з зазначених питань.

У ході розгляду скарги ОСОБА_4 встановлено, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 18.10.2023 прийнято позовну заяву ОСОБА_4 до розгляду та відкрито провадження у справі. Позивач просив суд зобов`язати відповідача - ПАТ «Нікопольський ремонтний завод» змінити формулювання щодо підстави звільнення, дати звільнення та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався в тому числі на недотриманні вимог Закону України «Про охорону праці». Дослідивши всі обставини справи, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2023 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «Нікопольський ремонтний завод» про внесення змін щодо підстави звільнення, дати звільнення та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26.03.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29.12.2023 залишено без змін.

Таким чином, зважаючи на хронологію звернень ОСОБА_14 до Держпраці та до суду за захистом своїх прав, очевидним є факт намагання цього громадянина захистити свої права шляхом маніпуляцій та перекручуванням фактичних обставин справи.

Таким чином, на думку позивача, Управлінням вжито належних і достатніх заходів до ознайомлення ОСОБА_4 з матеріалами перевірки.

За результатами заходу контролю ОСОБА_4 було проінформовано про її результати лист від 15.11.2023 № ПС/3.1/1700-ЦА-23".

Дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність в діях ОСОБА_1 , заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень), за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.

Наказом Держпраці від 27.05.2024 №43-кт «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 », до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень, яке полягало у невиконанні ОСОБА_11 частини четвертої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» щодо заборони направлення скарги громадянина ОСОБА_12 від 15.12.2023 (вх. Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.12.2023 № П-2673/ПС-23) для розгляду ОСОБА_13 та підписання відповіді на скаргу ОСОБА_12 заступником начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці С. Бланком, дії яких оскаржувалися.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки.

Пунктом 11 Положення про Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, затвердженого наказом Держпраці від 23.09.2022 року №167, визначено, що начальник Міжрегіонального управління, зокрема забезпечує виконання Міжрегіональним управлінням Конституції та законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства економіки України та доручень Міністра, наказів Держпраці, доручень Голови Держпраці, розпоряджень голови відповідної місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

Дисциплінарною комісію в ході дослідження питань, викладених в службовій записці головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції Держпраці від 01.04.2024 №489/СП/18.1-24а щодо розгляду скарги ОСОБА_4 від 26.02.2024 року (вх. Держпраці від 29.02.2024 року №П-755-24а) на дії/бездіяльність посадових осіб Управління та матеріалів дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 , встановлено, що на підставі звернення ОСОБА_4 від 09.10.2023 (вх. Управління від 17.10.2023 року №UА-4950/1/2.1.7-23а) у період з 06.11.2023 року по 15.11.2023 року посадовими особами Управління у приватному акціонерному товаристві «Нікопольський ремонтний завод» здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за додержання законодавства про працю, в частині законності припинення трудових відносин.

Зі спірних правовідносин вбачається, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_4 від 09.10.2023 року (вх. Управління від 17.10.2023 №ЦА-4950/1/2.1.7-23а) та проведеного заходу контролю Управлінням, за підписом заступника начальника Управління ОСОБА_1 , ОСОБА_4 надана відповідь листом від 15.11.2023 №ПС/3.1/1700-ЦА-23.

18 грудня 2023 року до Управління надійшла скарга ОСОБА_7 від 15.12.2023 (вх. Управління від 18.12.2023 №П-2673/ПС-23), в якій заявник висловлював, зокрема незадоволеність розглядом його звернення від 09.10.2023 (вх. Управління від 17.10.2023 №ЦА-4950/1/2.1.7-23а) та діями/бездіяльністю посадових осіб Управління,

Наказом Держпраці від 10.05.2023 року №80 у Держпраці та її територіальних органах впроваджено в дослідну експлуатацію систему електронного документообігу та автоматизації бізнес процесів «Меgароlis.Dос.net».

Відповідно до інформації, яка обліковується в «Меgapolis.Dос.net», встановлено, що начальником Управління ОСОБА_8 визначено головним виконавцем щодо розгляду скарги заступника начальника Управління ОСОБА_1 (дії якого оскаржуються) та визначено співвиконавцем ОСОБА_15 .

Начальник Управління ОСОБА_8 не зважаючи на те, що громадянин ОСОБА_7 у скарзі від 15.12.2023 (вх. Управління від 18.12.2023 року №П-2673/ПС-23) наголошував на неналежному розгляді попередніх звернень до Управління та на неправомірні дії посадових осіб Управління, зокрема заступника начальника Управління ОСОБА_1 , порушуючи вимоги частини 4 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» визначив головним виконавцем скарги ОСОБА_4 від 15.12.2023 (вх. Управління від 18.12.2023 №П-2673/ПС-23) заступника начальника Управління ОСОБА_1 , дії якого і оскаржувались.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_4 надано відповідь листом Управління від 26.12.2023 № ПС/1/2919-ЗВ-23 за підписом в.о. начальника Управління ОСОБА_1

26 лютого 2024 року до Держпраці надійшла скарга ОСОБА_4 від 26.02.2024 (вх. №П-755-24а від 29.02.2024) на дії/бездіяльність посадових осіб Управління, зокрема і начальника Управління ОСОБА_8 , в якій скаржник наголошував на неналежному розгляді попередніх звернень до Управління від 09.10.2023 року та 15.12.2023 року, в частині неповноти розгляду звернень, права на ознайомлення з матеріалами перевірки, розгляд звернення посадовими особами, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно з частиною 1 статті 64 Закону України «Про державну службу» за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу», до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону № 889, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Статтею 4 Закону №889 закріплено принципи державної служби, серед яких є: законність - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, патріотизм - відданість та вірне служіння Українському народові; доброчесність, спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.

Згідно статті 36 Закону №889, особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки». Службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов`язків та правил внутрішнього службового розпорядку (пункт 10 частини 1 статті 2 Закону №889).

Згідно із частиною 1 статті 64 Закону №889, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частиною 1 статті 65 Закону № 889, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частина 2 статті 65 Закону №889 встановлює, що дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «А» або «Б»; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Відповідно до частини 1 статті 67 Закону №889, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

За змістом статті 68 Закону № 889, дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Згідно з положеннями статті 69 Закону №889, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Закону №889, порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 74 Закону №889 передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частиною 1 статті 77 Закону №889, рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі.

Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Постанова КМУ від 4 грудня 2019 р. № 1039 "Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного провадження" (далі - Порядок №1039).

Згідно з пунктом 2 Порядку №1039, процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Пунктом 13 Порядку №1039, передбачено, що дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 1039, з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Пунктом 33 Порядку №1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених Законом №889 та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 67 Закону №889 передбачено ряд обставин, що пом`якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність.

Відтак, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну службу» державні службовці повинні дотримуватись принципів, зокрема законності (обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України) та професіоналізму (компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону).

Дисциплінарною комісією за результатами розгляду дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 встановлено, що дисциплінарні стягнення впродовж 2022-2024 років до державного службовця не застосовувались.

Характеристика державного службовця складена безпосереднім керівником є позитивною.

А отже, всі права державного службовця були додержані, про дату засідання був повідомлений завчасно.

У межах дисциплінарного розгляду справи дисциплінарною комісією 13.05.2024 та 15.05.2024 заслухано пояснення державного службовця та встановлено наступне.

Відповідно з врахуванням пунктів 24, 31 Порядку №1039, комісія обмежена виключно обставинами розгляду справи та не може враховувати інші обставини, що не входять до предмету розгляду справи.

Зокрема комісією з`ясовувалися питання чи порушені державним службовцем вимоги Закону України «Про звернення громадян», інші питання пов`язані з наданням відповіді на звернення заявника ОСОБА_7 щодо оскарження відповідних дій посадових осіб.

ОСОБА_1 попросив долучити пояснення до матеріалів дисциплінарної справи, надіслані ним раніше та окремо додав наступне: вину щодо можливого вчинення ним дисциплінарного проступку не визнав, зазначив про її відсутність.

Також комісією було враховано пояснення державного службовця та обставини наявності додаткового навантаження в роботі та виконання ОСОБА_1 обов`язків керівника в межах трьох областей на період відсутності начальника Міжрегіонального управління, подальшу взаємодію з Держпраці задля уникнення можливих правопорушень та конфліктних ситуацій під час розгляду звернень громадян що надходять до Міжрегіонального управління.

Дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність в діях ОСОБА_1 , заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, ознаків дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» (невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень), за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.

Дисциплінарна комісія рекомендувала застосовувати до ОСОБА_1 , заступника начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 1 частини 1 статті 66 Закону України «Про державну службу», із урахуванням пом`якшувальних обставин - зауваження.

Наказом Держпраці від 27.05.2024 року №43-кт «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_2 » до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу», невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень, яке полягало у невиконанні ОСОБА_11 частини 4 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» щодо заборони направлення скарги громадянина ОСОБА_12 від 15.12.2023 (вх. Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 18.12.2023 року №П-2673/ПС-23) для розгляду ОСОБА_13 та підписання відповіді на скаргу ОСОБА_12 заступником начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці С. Бланком, дії яких оскаржувалися.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами представника відповідача та вважає, що з урахуванням пом`якшуючих обставин, застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді зауваження, є співмірним зі ступенем вини, характером та тяжкістю вчиненого дисциплінарного проступку.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник

Джерело: ЄДРСР 121296524

скопійовано

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!