ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 серпня 2024 року Справа № 280/4200/23 ПР/280/1/24 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. за участю секретаря судового засідання: Горлова Є.В. представника позивача Шоніної О.В., представника відповідача Кравченко О.М. розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся доЗапорізького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління національної поліції в Запорізькій області від 11.06.2023 року №219 о/с по особовому складу; поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління національної поліції в Запорізькій області, стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 11 червня 2023 року по дату винесення судом рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що переміщення позивача на іншу посаду згідно спірного наказу відбулось саме після написання та направлення рапорту позивачем щодо здійснення відносно нього мобінгу за місцем роботи Міністру внутрішніх справ. Позивач стверджує, що оскаржуваний наказ взагалі містить дві взаємовиключні підстави переміщення його службі - для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби та за ініціативою поліцейського. Посилається на відсутність його ініціативи з приводу переміщення та відповідного рапорту. Також зазначає, що попередня та нова посади не є рівнозначними, оскільки посадовий оклад позивача на новій посаді нижчий, ніж на попередній. Таким чином посада, на яку переміщено за спірним наказом позивача нижче оплачувана, менш кваліфікована, та зменшує територію, на яку поширюється коло його повноважень. Також відрізняється коло функціональних обов`язків та ступінь підпорядкованості за посадою, яку обіймав позивач до переміщення, та новою посадою. Вимога щодо граничності спеціального звання при заміщенні на посади в тих чи інших органах Національної поліції не означає про рівнозначність таких посад, оскільки у пункті 8 частини десятої статті 62 Закону № 580- VIII йдеться про можливість переміщення поліцейського по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей. На підставі наведеного у позові просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 15.01.2024 було відкрите загальне позовне провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та призначене підготовче засідання на 26.01.2024.

Відповідачем було подано суду відзив на пощовну заяву, у якому зокрема зазначено наступне. Підставою для переміщення позивача по службі слугував рапорт від 08.05.2023 Заступника начальника ГУ - начальника СУ ГУНП полковника поліції ОСОБА_2 про необхідність переміщення слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 на посаду слідчого відділення розслідування злочинів загально - кримінальної спрямованості слідчого відділу Запорізького районного управління поліціі для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, які є рівнозначними за граничним спеціальним званням середнього складу поліції (майор поліції). Заступник начальника ГУ - начальник СУ ГУНП полковник поліції ОСОБА_2 рапортом від 08.05.2023 на ім`я начальника ГУНП в Запорізькій області просив керівника вирішити питання про переміщення слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 на посаду слідчого відділення розслідування злочинів загально - кримінальної спрямованості слідчого відділу Запорізького районного управління поліції для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. При цьому переміщення позивача - майора поліції ОСОБА_1 слідчого відділу розслілування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Запорізькій області відбулося на рівнозначну посаду - слідчого відділу Запорізького районного управління поліціі ГУНГІ в Запорізькій області відбулося в межах одного населеного пункту м. Запоріжжя не потребувала згоди поліцейського ОСОБА_1 з тексту оскаржугмого наказу ГУНП в Запорізькій області від 11.06.2023 № 219 о/с чітко вбачається, що майора поліції ОСОБА_1 призначено слідчим відділення розслідування злочинів загально - кримінальної спрямованості слідчого відділу Запорізького районного управління иоліціі з посадовим окладом 2400 гривень, увільнивши його ч посади слідчого відділу розслілування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Отже, зазначена підстава переміщення не потребувала ані згоди ані рапорту поліцейського ОСОБА_1 . Щодо твердження представника позивача про те, що з рапортом заступника начальника ГУ - начальника СУ ГУНП полковника поліції ОСОБА_2 від 08.05.2023 позивача не ознайомлено відповідач у відзиві зазначив, що жодним нормативно-правовим актом Національної поліції не передбачено обов`язок прямого керівника поліцейського ознайомлювати підлеглого про подання рапорту з питань проходження служби. Також відповідач зазначає, що різниця в окладі на 100 грн. не може підставою на підтвердження висновку позивача, що ці посади не є рівнозначними та не може сприйматися як нерівнозначність грошового забезпечення за згаданими посадами. Також звертає увагу суду, що аналіз функціональних обов`язків посади па яку переміщену позивача з обов`язками за попередньою посадою дає можливість дійти до висновку про їх тотожність. Виходячи з функціональних обов`язків позивача як слідчого відділення розслідування злочинів загально - кримінальної спрямованості слідчого відділу Запорізького районного управління поліціі. ГУНП звертає увагу, що обсяг повноважень, покладених на слідчого відділення розслідування злочинів загально - кримінальної спрямованості слідчого відділу Запорізького районного управління поліціі ГУНГІ. є тотожним повноваженням слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області. Крім того. Слідче управління Г`УНП в Запорізькій області і Слідчий відділ Запорізького районного управління поліціі ГУНП в Запорізькій області є підрозділом ГУНП в Запорізькій області без статусу юридичної особи. Відповідно до частини другої статті 65 Закону N 580-У111 (у редакції Закону від 15.03.2022 N 2123-ІХ) посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене такс саме спеціальне звання поліції. За приписами абзацу другого частини восьмої статті 65 Закону N 580-УІІІ (у редакції Закону від 15.03.2022 N 2123-ІХ) поліцейські зобов`язані проходити службу гам, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. На підставі наведеного прсоить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 26.01.2024 було відкладено підготовче засідання на 22.02.2024.

Протокольною увхалою суду від 22.02.2024 було продовжено строк підготовочго провадення та відкладено підготовче засідання у зв`язку з поданням позивачем уточненого позову до 21.03.2024.

Протокольною увхалою суду від 21.03.2024 було відкладено підготовче засідання на 17.04.2024 за клопотанням представника позивача.

25.06.2024 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зокрема зазначено, що в даній справі не можна стверджувати про однаковий ступінь підпорядкованості, оскільки слідчий СВ ЗРУП ГУ НП в Запорізькій області та слідчий СУ ГУ НП в Запорізькій області безпосередньо підпорядковуються різним начальникам органів, діяльність яких поширюється на територію однієї області та на територію декількох районів в межах одного міста. Крім того, слідчий відділ ЗРУП ГУ НП в Запорізькій області є структурним підрозділом Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області. Доказів, що переміщення позивача на іншу посаду переслідувало легітимну мету відповідачем не надано. Відповідач надає негативну характеристику на позивача, що суперечить меті вказаній у рапорті началтника СУ ГУ НП в Запоріщькій області для більш ефективної служби. До того ж слідчого, який обіймав посаду в СВ ЗРУП ГУ НП в Запорізькій області на яку призначено позивача, було переміщено на посаду позивача, яку він обіймав в СУ ГУНП в Запорізькій області до прийняття оскаржуваного наказу.

02.04.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких зокрема зазначено наступне. ГУНП не погоджується з твердження представника позивача щодо відсутності доказів службової необхідності переміщення позивача на іншу посаду. В рапорті від 08.05.2023 на ім`я начальника ГУНП в Запорізькій області заступник начальника ГУ - начальник СУ ГУНП полковник поліції ОСОБА_2 просив керівника ГУНП вирішити питання про переміщення слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 на посаду слідчого відділення розслідування злочинів загально - кримінальної спрямованості слідчого відділу Запорізького районного управління поліції для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. У рапорті полковника ОСОБА_2 зазначається, що з 23 посад відділення розслідування злочинів слідчого відділу ЗРУП ГУНП фактична наявна кількість складає 12 слідчих. У абзаці шість рапорту полковника поліції ОСОБА_2 зауважено про наявний у слідчого слідчого управління ГУНП майора поліції ОСОБА_1 досвід роботи в органах досудового розслідування, загальний стаж роботи, професійні та особисті навички. В останньому абзаці рапорту полковник ОСОБА_2 зазначає, що переміщення здійснюється відповідно до статі 65 ЗУ "Про Національну полінію" на рівнозначну посаду, в межах одного населеного пункту м. Запоріжжя. Крім того, з тексту оскаржуємого наказу ГУНП в Запорізькій області від 11.06.2023 № 219 о/с чітко вбачається, що майора поліції ОСОБА_1 призначено слідчим відділення розслідування злочинів загально - кримінальної спрямованості слідчого відділу Запорізького районного управління поліції з посадовим окладом 2400 гривень, увільнивши його з посади слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

Узвалою суду від 17.04.2024 за клопотанням предстаників сторін було відкладено підготовче засідання на 15.05.2024.

Ухвалою суду від 15.05.2024 за клопотанням представникві сторін було зупинено провадження у справі до 12.06.2024.

Ухвалою суду від 12.06.2024 було поновлено провадження у справі а протокольною ухвалою суду від 12.06.2024 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 16.07.2024.

У судовому засіданні 16.07.2024 представники сторін надали суду пояснення, аналогічні викладеному у заявах по суті справи. Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити, представник відповдача просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засдіанні було оголошено перерву до 05.08.2024 у зв`язку із витребуванням судом у відповідача письмових пояснень та доказів у їх обгрунтування.

05.08.2024 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою. Наступне судове засідання було призначене на 12.08.2024.

У судовому засіданні 12.08.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу на посаді слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП.

Наказом Головного управління Національної поліції в Заопрізькій області від 11 травня 2023 року № 219 о/с позивача відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про національну поліцію» призначено на посаду слідчого відділення розслідування злочинів загально - кримінальної спрямованості слідчого відділу Запорізького районного управління поліції, увільнивши його з посади слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Підстава: рапорт заступника начальника ГУ начальника СУ ГУНП полковника поліції ОСОБА_2 , від 08.05.2023.

Не погоджуючись з зазначених наказом позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1статті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюютьсяЗаконом України "Про Національну поліцію"(даліЗакон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженогоЗаконом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII(даліЗакон № 2337-VIII).

Відповідно до частини 1статті 6 Закону № 580-VIIIполіція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1статті 8 Закону № 580-VIIIпередбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону №580-VIIIполіцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1ст. 59 Закону №580-VIII).

Згідно з частиною третьоюстатті 59 Закону №580-VIIIрішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (ч. 4ст. 59 Закону № 580-VIII).

Згідно з ч.1статті 65 Закону №580-VIIIпереміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно достатті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно достатті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (ч. 9ст. 65 Закону №580-VIII).

Частинами 3-5статті 59 Закону № 580-VIIIпередбачено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України (ч. 3).

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. (ч. 4).

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (ч. 5).

З метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськиминаказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок №1235) та Перелік документів з питань проходження служби (далі - Перелік). Відповідно до розділу ІІ Порядку №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженимнаказом МВС України від 23 листопада 2016 року №1235.

Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Щодо посилань позивача на те, що відповідно до положень абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про національну поліцію» переміщення поліцейських здійснюється за ініціативою поліцейського, якої в даному випадку не було суд зазначає наступне.

Закон України "Про Національну поліцію" встановлює підстави переміщення, які зазначені у частині 1 статті 65 Закону N 580-УІІІ та порядок переміщення, який визначає за чиєю ініціативою таке переміщення відбувається. Таке переміщення може відбуватися - за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення (ч.8ст. 65 Закону N 580-УІІІ).

Пункт 2 частини 1 статті 65 ЗУ Про Національну поліцію визначає, що: переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади:

для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;

за ініціативою поліцейського;

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;

у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону.

поліцейського за ініціативою поліцейського.

Частина 2 статті 32 Закону України "Про правотворчу діяльність" визначає, що структура первинного закону складається з таких елементів:

1)назва;

2)преамбула (за необхідності);

3)розділи, підрозділи, глави, параграфи, підрозділи параграфів (за необхідності), що об`єднують статгі закону залежно від його обсягу і змісту;

4)статті, що складаються з частин статей;

5)частини статей можуть включати:

а)абзаци;

6)пункти;

в) підпункти пунктів;

б)примітки до статті або до її структурного елемента (пункти 4, 5 цієї частини) - як виняток, у разі якщо при формулюванні норми права використання структурних елементів, передбачених пунктами 4, 5 цієї частини, не дає можливості забезпечити охоплення всієї необхідної сфери її дії без порушення цілісності змісту;

7)перехідні положення (за необхідності);

8)прикінцеві положення;

9)додатки (за необхідності).

7. Структура підзаконного нормативно-правового акта складається з таких елементів:

1)назва;

2)преамбула (за необхідності);

3)розділи, підрозділи, параграфи (об`єднують пункти підзаконного нормативно- правового акта залежно від його обсягу і змісту);

4)статті (для Указу Президента України);

5)пункти, що можуть складатися з підпунктів; абзаци пунктів та підпунктів; примітки;

6)додатки (за необхідності).

8.Норми права у нормативно-правовому акті групуються за спільними ознаками та розподіляються між його структурними елементами.

9.Використання у статтях (для законів) та пунктах (для підзаконних нормативно- правових актів) рубрик нижчого рівня (пункт 4 частини другої, пункт 4 частини сьомої цієї статті) має відповідати таким вимогам:

1)усі пункти та підпункти повинні мати спільні характеристики;

2)вступний абзац має узгоджуватися з кожним пунктом (підпунктом) і разом становити одне зрозуміле речення:

3)нумерація кожного пункту (підпункту) має бути послідовною (наростаючим підсумком);

4)пункти та підпункти мають містити положення, що стосуються виключно переліку споріднених положень.

10.Використання у структурних елементах нормативно-правового акта рубрик нижчого рівня здійснюється уніфіковано по всьому тексту нормативно-правового акта.

11.Норми права, які змінюють нормативно-гіравовий акт, мають викладатися з урахуванням його структури.

Текст нормативно-правового акта залежно від його виду може поділятися на статті або пункти, які можуть поєднуватися у глави та розділи. Закони та укази Президента України поділяються на статті, інші нормативно-правові акти - на пункти.

Основною, первинною структурною одиницею нормативно-правового акта є пункт. Структурні одиниці нормативно-правового акта повинні мати:

-розділи і глави - короткий, чітко сформульований заголовок;

-розділи - наскрізну порядкову нумерацію, яка позначається римськими цифрами з крапками;

-глави - наскрізну в межах розділу порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками;

-пункти - наскрізну в межах глави (розділу) порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами з крапками, і починаються з абзацу;

-підпункти - наскрізну в межах пункту порядкову нумерацію, яка позначається арабськими цифрами до трьох знаків з крапкою і починаються з абзацу.

Пункти та підпункти не складають завершеного речення і мають тлумачитися в контексті відповідної частини статті.

Посилання на частину, пункт, підпункт, абзац складається з назви відповідної складової частини (частина, пункт, підпункт, абзац), її порядкового номера і зазначення форми нормативно-правового акта, його назви, якщо така є.

Отже, системний аналіз структури пункту 2 частини 1 статті 65 ЗУ "Про Національну поліцію" дає змогу прийти до висновку, що абзаци цього пункту статті не мають цифрової нумерації а абзац другий пункту 2 частини першої статті 65 законодавцем сформульовано так - переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Крім того, те, що підставою переміщення позивача було саме «для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби» а не «за ініціативою поліцейського» вбачається зі змісту самого спірного наказу та рпорту від 08.05.2023, який зазначений у наказі як підстава .

Відповідно, переміщення поліцейського ОСОБА_1 на підставі абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 65 відбулося для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

Крім того, на думку суду, навіть за допущенням відповідачем відповідних недоліків у вигляді помилково зазначеного невірного номеру абзацу пункту статті за відстуності нумерації таких абзаців, такі недоліки не є такими що є підставою для визнання спірного наказу протиправним та скасування.

Щодо посилання позивача на те, що посада, на яку переміщено за спірним наказом позивача нижче оплачувана, менш кваліфікована, та зменшує територію, на яку поширюється коло його повноважень, відрізняється коло функціональних обов`язків та ступінь підпорядкованості за посадою, яку обіймав позивач до переміщення, та новою посадою а отже відповдачем при прийнятті спірного наказу не дотримано вимоги щодо рівнозначності посад та про не однаковий ступінь підпорядкованості і територію суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 ч. 8ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію»переведення поліцейського може здійснюватися за ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Відповідно до абзацу 2 ч. 8ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію»поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Згідно з положеннями п.2 ч. 1ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію»переміщення поліцейських в органах, закладах та установах, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, передбачено тільки на рівнозначні посади.

Посада поліцейського визнається рівнозначною, якщо за штатом (штатним розписом) спеціальне звання за займаною ним посадою відповідає спеціальному званню посади, на яку він переміщається.

При цьому, відповідно до пункту 8 частини десятоїстатті 62 Закону № 580-VIIIполіцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особливих якостей.

Частиною 2статті 65 Закону № 580-VIIIвизначено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Наказом Національної поліції України від 04.12.2015 № 142 затверджено Перелік посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань (даліПерелік, наявний у відкритому доступі).

Граничні спеціальні звання за посадою, яку обіймає позивач на теперішній час і за посадою, яку позивач обіймав до видання оскаржуваного наказуоднакові. Інших вимог за яких посади є рівнозначними Законом не передбачено.

Тобто, переміщення позивача на рівнозначну посаду за п. 2 ч. 1 ст. 65Закону № 580- VIIIздійснено відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом а інші.

Вищенаведені висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду у постанові від 25.05.2023 по справі №620/3663/19.

Щодо посилння представника позивача на те, що переміщення позивача на іншу посаду згідно спірного наказу відбулось саме після написання та направлення рапорту позивачем щодо здійснення відносно нього мобінгу за місцем роботи Міністру внутрішніх справ, доказів, що переміщення позивача на іншу посаду переслідувало легітимну мету відповідачем не надано. Відповідач надає негативну характеристику на позивача, що суперечить меті вказаній у рапорті начальника СУ ГУ НП в Запорізькій області для більш ефективної служби. До того ж слідчого, який обіймав посаду в СВ ЗРУП ГУ НП в Запорізькій області на яку призначено позивача, було переміщено на посаду позивача, яку він обіймав в СУ ГУНП в Запорізькій області до прийняття оскаржуваного наказу суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу II Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції N 1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.

Серед документів, які перебувають в обігу системи МВС України є: припис, атестаційний лист, подання, акт, звіт, (інформація), план, протокол, службова телеграма, службовий лист, пояснювальна записка, доповідна записка, довідка, рапорт, доручення, наказ.

Суд звертає увагу на те, що в рапорті від 08.05.2023 на ім`я начальника ГУНП в Запорізькій області заступник начальника ГУ - начальник СУ ГУНП полковник поліції ОСОБА_2 просив керівника ГУНП вирішити питання про переміщення слідчого відділу розслідуування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 на посаду слідчого відділення розслідування злочинів загально - кримінальної спрямованості слідчого відділу Запорізького районного управління поліції для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

У рапорті полковника ОСОБА_2 зазначається, що з 23 посад відділення розслідування злочинів слідчого відділу ЗРУП ГУНП фактична наявна кількість складає 12 слідчих. У абзаці шість рапорту полковника поліції ОСОБА_2 зауважено про наявний у слідчого слідчого управління ГУНП майора поліції ОСОБА_1 досвід роботи в органах досудового розслідування, загальний стаж роботи, професійні та особисті навички.

На законодавчому рівні понятгя «дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень» відсутнє.

Однак, згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

На законодавчому рівні понятгя «дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень» відсутнє.

Однак, згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Отже, у рапорті що став підставою прийняття спріного наказу, наведене обгрунтування та мотиви переміщення позивача для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, при цьому вирішення такого питання є дискреційним повноваженням відповдіача.

Щодо посилання позиваач на факт мобінгу суд зазначає, що відповідно до статті 2-2 КЗпП України, мобінг(цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.

Особи, які вважають, що вони зазналимобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.

Однак позивачем не надано суду рішення суду або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю яким би був встанволений факт мобінгу з блоку вдіповідача стосовно позиваач. Не просить позивач встановити такий факт під час прийняття вдповідачем спірного наказу і у цьому позові.

Відтак, судвважає, що ГУНП в Запорізькій області, приймаючи наказ №219 о/с від 11 червня 2023 року діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, не допускаючи, при цьому порушень прав та законних інтересів позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог. Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Керуючись ст. ст.2,8-10,14,72-79,90,139,241-246,250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, б. 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення виготовлено у повному обсязі 29.08.2024.

Суддя Н.В. Стрельнікова