П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2024 року

м. Рівне

Справа № 572/453/24

Провадження № 22-ц/4815/882/24

Головуючий у Сарненському районному суді

Рівненської області: суддя Довгий І.І.

Рішення суду першої інстанції ухвалено

21 травня 2024 року у м. Сарни Сарненського району

Рівненської області

(фіксування судового засідання за допомогою

звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось).

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В.,Гордійчук С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 21 травня 2024 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року в суд Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" (далі ТОВ "Коллект центр" або товариство) пред`явлено позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2108544954410 від 26 березня 2021 року у розмірі 32 448 гривень.

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося про те, що внаслідок порушень зобов`язань за цим договором утворилась заборгованість, яка у зв`язку з отриманням ТОВ "ЄАПБ" прав на грошову вимогу підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 21 травня 2024 року ТОВ "Коллект центр" в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження тих обставин, що кредит отриманий чи перерахований відповідачу.

На рішення суду товариством подано апеляційну скаргу, де вказувалося про його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставини справи порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається про неврахування судом факту узгодження сторонами в заяві-анкеті для отримання кредиту, що ця заява - це документ, який формується та підписується товариством на підставі відомостей, наданих позичальником, та підписується позичальником як прийняття (акцепту) кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети; правил, паспорту кредиту; повідомлення суб`єкта персональних даних про його права, визначені Законом України "Про захист персональних даних", мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані. Заява-анкета для отримання кредиту, яка є складовою договору, містить особисті дані, а саме серію та номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, електронну адреса клієнта, на яку направлений договір та номер карткового рахунку). На підтвердження перерахування кредитних коштів до позовної заяви був доданий лист ТОВ ФК "Вей фор пей" від 11 січня 2022 року, відповідно до якого на підставі укладеного між ТОВ "Служба миттєвого кредитування", який є позикодавцем за кредитним договором, і ТОВ ФК "Вей фор пей" договору про організацію переказів грошових коштів було здійснено переказ грошових коштів на користь відповідача. При цьому ОСОБА_1 не надав до суду першої інстанції виписки по зазначеному картковому рахунку на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на його рахунок. Разом з тим ТОВ "Коллект центр" не є первісним кредитором та не є банківською установою і оскільки кошти було перераховано на рахунок банку, в якому у відповідача відкритий рахунок, то, на відміну від позичальника, позивач не має доступу до такої інформації.

З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Також позивачем до апеляційної скарги додано клопотання, в якому ставилося питання про витребування у АТ "Універсал Банк" інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 платіжна картка НОМЕР_1 ; докази зарахування на картку НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 3 900,00 гривень, які 26 березня 2021 року були на неї перераховані, зокрема, платіжне доручення, меморіальний ордер, виписку з особового рахунку; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в т.ч., але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо) та інші відомості про власника цієї картки.

У поданому відзиві ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

26 березня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та відповідачем було підписано договір про надання фінансових послуг №2108544954410.

За умовами договору товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної мети, на суму яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3 900 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Договір підписаний із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до повідомлення ТОВ ФК "Вей фор пей" від 11 січня 2022 року на підставі укладеного між товариствами договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК "Вей фор пей" здійснено переказ грошових коштів за такими реквізитами: номер карти НОМЕР_1 , власник карти (емітент) банк MONObank, категорія карти Visa, час запиту 26.03.2021, 14:45:55, номер договору згідно інформації від кредитора 2108544954410, сума 3900 гривень.

З розрахунку заборгованості по кредитному договору №2108544954410 від 26.03.2021 встановлено, що станом на 30 листопада 2021 року нарахована заборгованість в розмірі 32 448 гривень, з яких тіло 3 900 гривень; відсотки 28 548 гривень.

01 грудня 2021 року між ТОВ "Служба миттєвого кредитування" та ТОВ "Вердикт капітал" укладено договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого ТОВ "Служба миттєвого кредитування" відступив позивачу право вимоги до ОСОБА_1 .

З витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 03 грудня 2021 року видно, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №2108544954410 за тілом кредиту 3 900 гривень та за процентами 28 545 гривень.

10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт капітал" та ТОВ "Коллект центр" укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ "Вердикт капітал" відступив ТОВ "Коллект центр" право вимоги до відповідача.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №1-12/2023 від 10 січня 2023 року боржник - ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №2108544954410 за тілом кредиту 3 900 гривень. та за процентами 62 947,95 гривень.

Між тим, апеляційним судом з`ясовано, що за кредитним договором нарахування відсотків здійснювалось поза межами встановленого строку кредитування і усупереч узгодженій вартості кредиту.

Так, у наданій позивачем заяві-анкеті, яка є складовою договору, вказувалося про те, що строком на 365 днів з правом повернення достроково позичальник зобов`язується повернути кредит у розмірі 3 900 гривень та сплатити проценти у розмірі 1 404 гривень. Незважаючи на це, також зазначалося про те, що орієнтовний строк повернення кредиту становить 18 днів, протягом якого й будуть нараховані 1 404 гривень відсотків за користування кредитом. Інформації про орієнтовну вартість кредиту та графік погашення платежів, з якими б ознайомився та зрозумів позичальник, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, при вирішенні спірних правовідносин колегія суддів зауважує на необхідності застосування положення contra proferentem.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зроблено висновок, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків, а саме у 3 900 гривень, 18 днів та 1 404 гривень відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.

Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Отже, до стягнення з відповідача на користь нового кредитора підлягають 3 900 гривень тіла кредиту та 1 404 гривень відсотків за користування кредитом.

Як убачається, суд попередньої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Разом з цим клопотання товариства про витребування доказів до задоволення не підлягає через його процесуальну недоцільність та необґрунтованість, оскільки факт виникнення кредитних відносин є очевидним і встановленим.

Всупереч позиції ОСОБА_1 надані позивачем докази містять інформацію про підписання договорів, за якими вирішено стягнути заборгованість, електронним цифровим підписом, зокрема, за допомогою одноразового ідентифікатора, вчиненим з урахуванням положень ч. ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісним кредиторам здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані первісними кредиторами чи іншими особами для укладення кредитних договорів від його імені, ОСОБА_1 надані не були. До правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник теж не звертався.

Тобто будь-яких засобів доказування на обґрунтування своїх заперечень проти позову, в т.ч. і щодо відсутності вини та зобов`язань, відповідач не надав, судом не було здобуто, а матеріали справи їх не містять.

Презумпцію винуватості боржника та факту виникнення між сторонами відповідного зобов`язання не спростовано, а тому порушення суб`єктивних цивільних прав правонаступника кредитора є обґрунтованим, що спонукає до часткового задоволення позову.

Підставою для прийняття нової постанови - про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Керуючись ст.ст. 368, 367, 374, 376, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" задовольнити частково.

Скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 21 травня 2024 року.

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансових послуг.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" 5 304 (п`ять тисяч триста чотири) гривні.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект центр"; 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306; ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

С.О.Гордійчук