Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №760/18081/24 4-с/760/101/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2024 року м. Київ
Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Майстренко О.М., за участю секретаря судового засідання Духоти Ж.А., розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Костенко Людмили, яка полягає у не знятті арешту з квартири -
ВСТАНОВИВ:
05 серпня 2024 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Костенко Людмили, яка полягає у незнятті арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання обґрунтоване тим, що вона є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В процесі оформлення документів їй стало відомо про те, що на її квартиру 20.11.2003 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції було накладено арешт у справі про стягнення заборгованості за квартирну плату та комунальні послуги з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП УЖГ. Вказала, що на сьогоднішній день заборгованість за житлово-комунальні послуги відсутні.
Після звернення до Солом`янського відділу державної виконавчої служби в м. Києві про зняття арешту отримала відповідь про те, що перевіркою встановлено, що відкриті виконавчі провадження за якими вона є боржником у Відділі не перебувають та виконавчі провадження в системі не зареєстровані, а саме виконавче провадження було знищено відповідно до ч. 1,2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби.
Звертає увагу, що відповідно до вказаних правил до архіву передаються, а тим більше підлягають знищенню тільки завершені виконавчі провадження.
Вказала, що добровільно арешт орган державної виконавчої служби не зняв, виконавче провадження у зв`язку із відсутністю заборгованості не закінчив, матеріали виконавчого провадження, в рамках якого накладався відповідний арешт, знищені зі спливом встановленого терміну зберігання, а тому на власність скаржника безпідставно накладено арешт, який державний виконавець відмовляється знімати, чим порушує її конституційне право на безперешкодне розпорядження власним майном
Відповідь нею отримано під підпис 26.07.2024, десятиденний строк на оскарження якої спливає 05.08.2024.
Зазначила, що нею виконане рішення суду за яким було накладено арешт на квартиру, відсутня заборгованість за житлово-комунальні послуги, та відсутні будь які претензії з боку стягувана коштів за виконавчим листом, а тому вважає, що відмова у знятті арешту та дії державного виконавця є незаконними та такими, що порушують її права, у зв`язку з чим просить визнати дії державного виконавця незаконними та зобов`язати зняти арешт з майна, а саме квартири за адреса: АДРЕСА_1 .
Учасники процесу в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялись належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
За нормами ч. 2 ст.450 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» «…у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду».
Стаття 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В постанові КЦС ВС від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21 суд дійшов до висновку, що коли питання про скасування арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження, порушує сторона провадження, то застосовуються положення розд. VII ЦПК України, який передбачає звернення до суду зі скаргою на дії виконавця. Якщо ж особа, яка не погоджується з накладеним арештом, не є стороною виконавчого провадження, але такими діями порушується її право власності, вона звертається до суду з позовом, в якому передусім ставить питання про підтвердження її права власності на арештоване майно, а потім - про зняття арешту. Така правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі №642/4263/21. Отже, в даному випадку правильним способом захисту є звернення зі скаргою на дії виконавця.
Згідно з ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Вказане право на оскарження передбачено і ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, надавати усні та письмові пояснення, та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно п. «а» ч.1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, який був чинний на момент накладення арешту, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.
З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Аналогічні за змістом норми щодо порядку зняття арешту з майна містяться і в чинному наразі Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є співвласницею квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 30.11.1998.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстратором: Дев`ята київська державна нотаріальна контора накладено арешт (архівний запис), на підставі постанови б/н 20.11.2003, Відділу державної виконавчої служби у Солом`янському районі.
Згідно Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АЕ №679563, знятого з оригіналу серія АА №89093 від 20.11.2003, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції на підставі виконавчого листа №2-2089, виданого 04.09.2003 Солом`янським районним судом про стягнення заборгованості за квартирну плату та комунальні послуги в розмірі 2865,18 грн. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП УЖГ, з метою забезпечення виконання рішення суду.
Згідно відповіді Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві, перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) встановлено, що відкриті виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 станом на 26.07.2024 у Відділі не перебувають.
Виходячи зі змісту Вашої заяви запис про арешт до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрований у 2003 році.
Надати більш детальну інформацію не маємо можливості, оскільки вищезазначене виконавче провадження знищене відповідно до .ч 1,2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби Передані до архіву органу державної виконавчої служби, справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.
Згідно довідок, наданих ОСОБА_1 , заборгованості по комунальним квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 немає.
Таким чином, суд констатує, що позивач в інший спосіб, крім скасування арешту в судовому порядку захистити своє порушене право не може.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно дотримуватись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.
Згідно положень ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції, чинній на момент завершення виконавчого провадження), у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Відповідно до ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику.
У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Водночас, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
Виходячи з викладеного вище, за наявності арешту (обтяження) накладених на майно, порушується право заявника на мирне володіння та розпорядження майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право заявника підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб - шляхом скасування арешту майна.
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник також просить визнати неправомірною бездіяльність начальника відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Костенко Людмили щодо незняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_1 тазобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Разом з тим, при розгляді скарги судом встановлено, що в даному випадку начальник Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не мав повноважень щодо зняття арешту з майна боржника, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними дій уповноважених осіб Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту накладеного на майно ОСОБА_1 , постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Солом`янському районі 20.11.2003.
Як роз`яснено у п.18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).
Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).
З огляду на вищевикладене скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 260, 448, 450, 451 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника відділу Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Солом`янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Костенко Людмили, яка полягає у не знятті арешту з квартири - задовольнити частково.
Арешт, накладений на майно боржника ОСОБА_1 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серії АЕ №679563, знятого з оригіналу серії АА №890953 від 30.11.2003, винесеної державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції - скасувати.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О. Майстренко
